Протионамид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПРОТІОНАМІД

(PROTHIONAMIDE)

Склад лікарського засобу:

діючі   речовини:  protionamide;

1 таблетка містить протіонаміду 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілм етилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тиа А), полі етиленгліколь, титану діоксид (Е 171),   хіноліновий жовтий (Е 104) тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що впливають на мікобактерії. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04А D01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування у складі комбінованої терапії з іншими протитуберкульозними засобами будь-яких форм туберкульозу при неефективності терапії препаратами першого ряду.

Застосовується також як альтернатива клофазиміну при лікуванні прокази. 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до протіонаміду або до інших компонентів препарату. Гострі та хронічні захворювання печінки (зокрема, гострий гепатит, цироз печінки), гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцяти палої кишки у стадії загострення, ерозивно-виразковий коліт, цукровий діабет, хронічний алкоголізм. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік до 14 років.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують дорослим і дітям віком від 14 років. Лікування, якщо інше не призначено лікарем, починають з дози 250 мг (1 таблетка) 1 - 2 рази на день. Доза може бути збільшена до 3 - 4 таблеток на день залежно від терапевтичного ефекту. Найвища добова доза для дорослих становить 1 г, для дітей віком від 14 років не повинна перевищувати 750 мг (3 таблетки на добу).

У комбінації з ізоніазидом доза препарату може бути зменшена наполовину.

Добова доза для літніх пацієнтів (старше 60 років) або для хворих із масою тіла менше 50 кг не повинна перевищувати 750 мг; зазвичай призначають 250 мг 2 рази на добу.

Курс лікування – 8 - 9 місяців.

Побічні реакції.

Побічна дія терапії протіонамідом стосується шлунково-кишкового тракту, печінки, шкіри, ендокринної та нервової систем. Після припинення застосування препарату ці побічні ефекти зазвичай швидко минають.

Алергічні реакції: шкірні висипи, пелагроподібна реакція відповідно до комбінації шкірних проявів та порушень з боку центральної нервової системи.

Травний тракт: втрата апетиту, нудота, блювання, сухість у роті або посилення слиновиділення, металевий присмак у роті.

Печінка: інколи спостерігають виражені порушення функції печінки з ознаками гепатиту та жовтяниці. Гепато токсичність препарату залежить від ступеня наявного порушення функції печінки, наприклад, ушкодження печінки внаслідок алкоголізму чи після операцій. Ці побічні ефекти спостерігаються особливо при комбінованій терапії з ізоніазидом, рифампіцином та піразинамідом.

Ендокринна система: розвиток гіпоглікемії у хворих на цукровий діабет, гінекомастія (збільшення грудних залоз у чоловіків). У поодиноких випадках спостерігають порушення менструального циклу; імпотенція, гіпотиреоз (дисфункція щитоподібної залози).

Периферична та центральна нервова система: можливе виникненя полінейропатії, особливо при застосуванні препарату в комбінації з ізоніазидом. Застосування препарату може спричинити запаморочення, головний біль, порушення концентрації уваги, порушення сну (безсоння або сонливість), порушення психіки (збудження, депресія, тривожний стан, астенія), у поодиноких випадках – периферична невропатія, неврит зорового нерва. Одночасне застосування інших протитуберкульозних препаратів, таких як ізоніазид або циклосерин, може призвести до посилення побічних ефектів з боку центральної нервової системи. Такий самий ефект може спричинити одночасне вживання алкоголю.

Лабораторні показники: підвищення активності печінкових трансаміназ.

Серцево-судинна система: в окремих випадках – постуральна гіпотензія, тахікардія.

Система кровотворення: можливі порушення з боку кісткового мозку.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, сухість та металевий присмак у роті, порушення функції печінки з ознаками гепатиту та жовтяниці, запаморочення, головний біль, порушення концентрації уваги, порушення психіки, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет.

Лікування: симптоматичне, промивання шлунка. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують у період   вагітності.

За необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю припиняють.

Діти.

Застосовують дітям віком від 14 років тільки за призначенням та під контролем лікаря.

Особливості застосування. Застосовувати препарат слід тільки після підтвердження чутливості мікро організмів до   нього. Препарат   краще всього приймати під час сніданку з невеликою кількістю рідини або апельсинового соку. При виникненні побічної дії з боку шлунково-кишкового тракту можна розділити дозу на 2 прийоми за добу.

Оскільки препарат постійно застосовується в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами, потрібен регулярний контроль сироваткових трансаміназ, гамма-глутаматтрансфер ази та лужної фосфатази.

Хворим на цукровий діабет необхідний контроль рівня цукру в крові, а також коригування (зниження) доз інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів.

З обережністю призначають пацієнтам з депресією або іншими психічними захворюваннями.  

Під час лікування не можна вживати алкоголь через небезпеку виникнення стану збудження центральної нервової системи. При комбінованому застосуванні з ізоніазидом та циклосерином потрібно звернути особливу увагу на можливість виникнення порушень психіки.

Дозу препарату підвищувати поступово!

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід бути обережним при керуванні автомобільним транспортом та обслуговуванні потенційно небезпечних механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.  

Гепато токсичність препарату підвищується при застосуванні в комбінації з рифампіцином, тіацетазоном, ізоніазидом, піразинамідом. Протіонамід може підвищувати концентрацію ізоніазиду в сироватці крові через інгібірування метаболізму ізоніазиду.

При комбінованому застосуванні з ізоніазидом та циклосерином потрібно звернути особливу увагу на можливість порушень психіки.

Необхідно уникати одночасного застосування з тіосемікарбазонами (перехресна резистентність).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протіонамід – резервний протитуберкульозний препарат групи похідних тіокарбаміду, за хімічною структурою близький до ізоніазиду. Препарат діє бактеріостатично, а у вищих концентраціях – бактерицидно на певні види мікобактерій – збудників туберкульозу. Туберкулостатична дія обумовлена блокуванням синтезу мі колієвої кислоти в мікобактеріях. Мінімальна   пригнічу вальна   концентрація  (МПК)   щодо   мікобактерій туберкульозу становить 0,6 мг/л. Для терапії туберкульозу, яка зазвичай триває 6 - 12 місяців, протіонамід застосовують завжди у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами, щоб попередити утворення резистентних мікобактерій.

Фармакокінетика. Добре всмоктується після приймання внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (1 - 1,4 мг/л) відзначається через 2 години після перорального прийому. Розподіляється в усіх тканинах та рідинах організму, включаючи спинномозкову рідину. Виводиться загалом із сечею, тільки 0,1 % препарату виводиться з калом.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки вкриті оболонкою жовтого   кольору.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в   захищеному від світла місці при температурі   не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для детей місці.

Упаковка.

По  50 таблеток у банці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЛЮПІН Лімітед.

Місцезнаходження.

А-28/1, М. І. Д. Сі., Чікалтана, Аурангабад 431210, Індія.

Фармакологическое действие

Противотуберкулeзный препарат 2 ряда. Блокирует синтез миколевых кислот, являющихся важнейшим структурным компонентом клеточной стенки микобактерий туберкулeза, обладает свойствами антагониста никотиновой кислоты. В высокой концентрации нарушает синтез белка микробной клетки. Оказывает бактериостатическое действие на микобактерий (в основном размножающиеся) туберкулеза (включая атипичные), влияет на вне- и внутриклеточно расположенные микроорганизмы. Эффективен в отношении микобактерий туберкулеза, устойчивых к препаратам 1 ряда. В процессе лечения быстро развиваются устойчивые штаммы.

Фармакокинетика

Быстро всасывается в ЖКТ, достигая максимальной концентрации в крови через 2-3 ч после приема внутрь. Легко проникает и здоровые и патологически измененные ткани (туберкулезные очаги, каверны в легких, серозный и гнойный плевральный выпот, спинномозговую жидкость при менингите). В организме частично превращается в сульфоксид, обладающий туберкулостатической активностью. Частично выделяется в неизменном виде (до 15-20% принятой дозы) с мочой или фекалиями.

Показания к применению

Все формы туберкулеза, в том числе, при устойчивости возбудителя к другим противотуберкулезным препаратам (1 ряда) или их непереносимости.

Противопоказания

Протионамид нельзя применять при индивидуальной гиперчувствительности к компонентам препарата, во время беременности и лактации, остром гастрите, язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки, эрозивно-язвенном колите, остром гепатите, циррозе печени, хроническом алкоголизме.

Ограничения к применению

Заболевания печени, детский возраст

Побочные действия

Со стороны желудочно-кишечного тракта: потеря аппетита, тошнота, рвота, сухость и металлический привкус во рту.

Со стороны печени: часто во время лечения отмечается подъем в крови уровня трансаминаз. Редко отмечаются выраженные нарушения печени с признаками гепатита и желтухи. Гепатотоксичность препарата зависит от имеющихся нарушений функции печени, таких как повреждение печени в результате алкоголизма или после оперативных вмешательств. Эти побочные эффекты отмечаются особенно при комбинированной терапии с изониазидом, рифампицином и пиразинамидом.

Кожные и особенно слизистые реакции (проявляются редко) могут быть первыми признаками пеллагроподобных побочных эффектов. Это следует расценивать как причину необходимой отмены препарата.

Иногда отмечаются нарушения со стороны эндокринной системы, в том числе развитие гипогликемии (снижение сахара в крови менее 50 мг%) у больных сахарным диабетом.

Иногда протионамид вызывает нарушения перифирической и центральной нервной систем: головокружение, головные боли, нарушение концентрации внимания, расстройства психики. Одновременный прием других противотуберкулезных препаратов или прием алкоголя может приводить к усилению побочных эффектов со стороны ЦНС

Лекарственное взаимодействие

Применение Протионамида-Акри в комбинации с другими противотуберкулезными препаратами снижает вероятность развития резистентности туберкулеза. В определенных случаях при приеме Протионамида-Акри необходимо снизить дозу инсулина или пероральных антидиабетических препаратов.

В следствие метаболической конкуренции происходит замедление превращения в организме других препаратов, в том числе, изониазида или барбитуратов. При комбинированной терапии туберкулеза следует принимать во внимание аддитивный гепатотоксический эффект отдельных препаратов, особенно, при комбинации Протионамида-Акри с изониазидом, рифампицином и пиразинамидом. Аддитивный эффект на центральную нервную систему отмечается при совместном применении изониазида и циклосерина.

Способ применения и дозы

Внутрь, после еды.

Взрослым: назначают по 250 мг 3 раза в день, при хорошей переносимости - по 500 мг 2 раза в день (1 г в сутки). У больных старше 60 лет и при массе тела менее 50 кг суточная доза не должна превышать 750 мг (чаще всего по 250 мг 2 раза в сутки).

Детям: назначают из расчета 10-20 мг/кг массы тела в сутки.

Особые указания

Курс рекомендуется начинать после определения бактериологической чувствительности и определять дозу на основании индивидуальной чувствительности и переносимости.

При комбинированном применении Протионамида-Акри с изониазидом и циклосерином следует обратить внимание на возможность расстройства психики.

Из-за перекрестной резистентности с этионамидом Протионамид-Акри не следует назначать при развитии у микобактерий туберкулеза устойчивости к этионамиду. Поскольку препарат постоянно применяется в комбинации с другими противотуберкулезными препаратами, необходим регулярный контроль сывороточных трансаминаз, гамма-глутаматтрансферазы и щелочной фосфатазы.

У больных сахарным диабетом необходим контроль уровня сахара в крови не реже одного раза в месяц.