Рами-азомекс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РАМІ-АЗОМЕКС

(RAMI-ASOMEX)

Склад:

діючі речовини: S(-) амлодипін та раміприл.

1 таблетка містить

S(-) амлодипіну бесилату,                                

що еквівалентно S(-) амлодипіну                          2,5 мг;

раміприлу                                                                 2,5 мг

або

S(-) амлодипіну бесилату,                                

що еквівалентно S(-) амлодипіну                          5 мг;

раміприлу                                                                10 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, лактози, моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль преже латинізований, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, барвник Sunset Yellow (Е 110), оксид заліза жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані антигіпертензивні препарати. Інгібітори АПФ в комбінації з антагоністами кальцію.

Код АТС C09B B05.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Артеріальна гіпертензія.

• Артеріальна гіпертензія у поєднанні з цукровим діабетом.

• Артеріальна гіпертензія у поєднанні з захворюванням нирок.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів комбінації діючих речовин препарату; дитячий вік; вагітність та період годування груддю; ангіо невротичний набряк в анамнезі; двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, трансплантація нирки; стеноз аортального або мі трального клапана серця, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ); проведення десенсибілізації; системний червоний вовчак.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетку Рамі-Азомексу ковтають, не розжовуючи, запивають достатньою кількістю води (одна склянка).

Рекомендована початкова доза – 1 таблетка Рамі-Азомексу 2,5/2,5 мг один раз на добу. При потребі добову дозу можна підвищити до максимальної - 5/10 мг              (1 таблетка Рамі-Азомексу 5/10 мг один раз на добу).

При помірному зниженні функції нирок (кліренс креатині ну від 20 до 50 мл/хв/    1,73 м² поверхні тіла) та печінки початкова доза становить 1 таблетка Рамі-Азомексу 2,5/2,5 мг один раз на добу. Рекомендується з особливою обережністю приймати препарат під контролем функції нирок. При виникненні будь-яких побічних явищ слід негайно звернутись до лікаря.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 5 мг за раміприлом (2 таблетки Рамі-Азомексу  2,5/2,5 мг).

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов'язані з S(-) амлодипіном:

З боку серцево-судинної системи: при застосуванні S(-) амлодипіну, як і при застосуванні інших дигідропіридинів, можливе виникнення набряків гомілок (розвиваються значно рідше порівняно із застосуванням рацемічного амлодипіну), прискорене   серцебиття,   гіперемія   обличчя   та   інших   частин   тіла,   головний   біль, запаморочення,   артеріальна гіпотензія. Рідко реєструвались аритмії (синусова тахікардія, брадикардія, шлуночкові порушення ритму, фібриляція передсердь), напади стенокардії, колапс, задишка. Як і при застосуванні інших антагоністів кальцію, є повідомлення про поодинокі побічні   явища,   які   неможливо   диференціювати   з   наслідками та   перебігом   основного захворювання: інфаркт міокарда.

З боку травної системи: нудота, біль у животі; іноді - диспепсія, дискомфорт в епігастральній ділянці, втрата апетиту, діарея, метеоризм, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен; дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ, холестаз, порушення функції печінки.

З боку нервової системи, органів чуття: головний біль, порушення сну (сонливість); рідко - парестезії, безсоння, депресія; порушення зору (включаючи диплопію), кон'юнктивіт, дзвін у вухах; дуже рідко - тремор.

З боку   системи   кровотворення: у поодиноких   випадках - анемія,   лейкопенія, тромбоцит опенія; дуже рідко - агранулоцит оз.

З   боку   сечовидільної   системи:   незначне   збільшення   добового   діурезу   та   частоти сечовипускання; тимчасове порушення функції нирок, яке супроводжується підвищенням концентрації сечовини і креатині ну в сироватці крові

Алергічні реакції: екзантема, висипи, свербіж, еритема; рідко - системні реакції,   дерматит, алопеція, ангіо невротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/чи гортані, васкуліт, еозинофілі я.

З боку кістково-м 'язової системи: астенія, судоми, міалгії, артралгії.

Інші реакції: підвищена пітливість, гінекомастія, сексуальна дисфункція, неспецифічні болі різної локалізації.

Побічні реакції, пов'язані з раміприлом:

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія; у поодиноких випадках - аритмія, відчуття серцебиття, напади стенокардії, тахікардія, тромболітичні ускладнення, загострення перебігу хвороби Рейно.

З боку нервової системи: лабільність настрою, парестезії, підвищена втомлюваність, сонливість, судоми м'язів кінцівок і губ; рідко - астенічний синдром, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: сухий кашель, диспное, бронхоспазм.

Лабораторні показники: гіперкаліємія і/чи гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, підвищення рівня сечовини і креатині ну, рідко - підвищення активності печінкових ферментів та/або білірубіну у сироватці крові, зниження толерантності до глюкози.

Після відміни препарату побічні реакції у більшості випадків повністю минали.

Передозування.

Не було відомих випадків передозування при застосуванні комбінованого препарату. Передозування може бути спричинене сильною периферичною вазодилатацією із зафіксованою гіпотензією та можливою тахікардією. При ймовірності передозування необхідно контролю вати серцеву діяльність та дихання. Рекомендоване часте вимірювання артеріального тиску. При передозуванні пацієнта потрібно перевести у горизонтальне положення та підняти ноги вище голови, провести промивання шлунку, призначити активоване вугілля та сульфат натрію – бажано протягом 30 хв з моменту передозування. Слід встановити моніторинг та підтримку функцій життєво важливих органів хворого. Лікування – симптоматичне (внутрішновенне введення сольових розчинів, кальцію глюконату і допаміну). Гемодіаліз не є ефективним.  

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних про безпеку застосування комбінації  S(-) амлодипіну та раміприлу у жінок у період вагітності або годування груддю, тому не бажано застосовувати препарат у цей період. Якщо пацієнтка планує мати дитину, вона має припинити прийом Рамі-Азомексу та замінити його на інший антигіпертензивний препарат. Якщо вагітність настала під час прийому препарату, його слід якнайшвидше (до закінчення першого триместру) замінити препаратом, що не містить інгібітор АПФ, щоб уникнути ризику ураження плода. У випадку необхідності призначення Рамі-Азомексу у жінок, що годують груддю, на період лікування грудне вигодовування бажано припинити.

Діти.

Немає клінічних даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей віком до 18 років, тому препарат в цей період застосовувати не бажано.

Особливості застосування.

Застосування для хворих із порушенням функції печінки та нирок: немає клінічних досліджень про застосування S(-) амлодипіну у пацієнтів зі значним порушенням функції печінки та нирок. Клінічні дослідження у людей з нормальною функцією печінки не виявили підвищення печінкових ферментів при застосуванні                        S(-) амлодипіну.

Необхідно застосовувати більш низькі дози раміприлу людям з порушеною функцією нирок.

Вживання надлишкової кількості кухонної солі (більше 5 г на добу) послаблює антигіпертензивний ефект Рамі-Азомексу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив на швидкість реакції при керуванні авто транспортом та роботі з іншими механізмами невідомий; у випадках розвитку побічних реакцій з боку нервової або серцево-судинної систем слід утриматись від керування транспортом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пост маркетингові дослідження S(-) амлодипіну не показали взаємодії препарату з антидепресантами, антибіотиками, протидіабетичними препаратами (такими як інсулін, метформін, піоглітазон, розиглітазон) та іншими, такими як ацетил саліцилова кислота, сальбутамол, атенолол, аторвастатин, препарати кальцію, ранітидин, відхаркувальні засоби, флуоксетин, лізиноприл, лозартан, нітрати, симвастатин, теофілін та вітаміни.

Гіпотензивні, сечогінні, опіоїдні аналгетики, засоби для наркозу підсилюють гіпотензивну дію Рамі-Азомексу. Супутній пероральний прийом Рамі-Азомексу і сечогінних засобів може призвести до розвитку гіпотензії. Концентрація літію у плазмі крові може збільшитись при одночасному застосуванні Рамі-Азомексу з препаратами літію.

Індометацин та інші не стероїдні протизапальні засоби (НПЗП) можуть протидіяти антигіпертензивній дії Рамі-Азомексу шляхом пригнічення синтезу простагландинів у нирках та/або внаслідок затримки натрію і рідини. Стан пацієнтів, що приймають   Рамі-Азомекс   і НПЗП, слід ретельно контролю вати.

Циклоспорин, калійзберігаючі діуретики, молоко, препарати калію, калієві домішки, замінники кухонної солі підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.

Засоби, що спричинюють пригнічення кісткового мозку, при застосуванні з Рамі-Азомексом підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцит озу з летальним кінцем.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рамі-Азомекс є фіксованою комбінацією, антигіпертензивна дія якої обумовлена дією компонентів: блокатора повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду - S(-) амлодипіну бесилату та   антагоніста ангіотензинперетворювального ферменту - раміприлу.

Амлодипін - рацемічна суміш S(-) та R(+) ізомерів. S(-) amlodipine - активна хіральна форма амлодипіну. Лише S(-) амлодипін, на відміну від R(+) ізомера, має властивість блокувати повільні кальцієві канали і надходження іонів кальцію через мембрани до клітин гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладкі м'язи судин. Антиангінальний ефект амлодипіну реалізується двома способами:

1. S(-) амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний
периферичний опір та після навантаження. Оскільки частота серцевих скорочень при цьому практично не змінюється, то зменшується навантаження на серце, споживання енергії   та потреба міокарда в кисні.

2.   Крім того, S(-) амлодипін має безпосередній вплив на коронарні судини, що має значення для нормалізації коронарного кровотоку та запобігання вазоспастичних реакцій.

Раміприл після перетворення у раміприлат, шляхом пригнічення активності АПФ знижує рівень ангіотензину ІІ, що призводить до розширення судин, зменшення затримки натрію і води, пригнічення секреції альдостерону. Раміприл знижує загальний   периферичний опір судин. Нирковий кровотік у ряді випадків може підвищуватися, але незначно. Раміприл спричиняє антигіпертензивний ефект без компенсаторної тахікардії. Ефективність дії раміприлу не залежить від рівня реніну в плазмі. Пригнічення АПФ зменшує біотрансформацію брадикініну. Кардіопротективний ефект раміприлу обумовлений пригніченням активності ангіотензинперетворювального ферменту в міокарді та частково - за рахунок накопичення брадикініну. Є дані про те, що раміприл сприяє зворотному розвитку гіпертрофії міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшує частоту репер фузійних аритмій та попереджує контрактильні зміни ендотелію судин при високо холестериновій дієті. При вираженій недіабетичній або діабетичній нефропатії раміприл уповільнює прогресу вання порушення функції нирок. У хворих з ризиком недіабетичної або діабетичної нефропатії раміприл знижує рівень альбумінурії.

Фармакокінетика.

Всмоктування.   Після   прийому   внутрішньо   у   терапевтичних   дозах   амлодипін   добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у крові через 6 - 12 год. Абсолютна біодоступність, за розрахунками, становить 64 – 80 %. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Біо трансформація/виведення.

Період напів виведення Амлодипіну з плазми становить приблизно 35 - 50 год, що забезпечує можливість призначення   препарату   один   раз   на   добу. Стійка рівноважна концентрація у   плазмі досягається через 7 - 8 днів регулярного застосування препарату. Амлодипін трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10 % незміненого препарату та 60 % метаболітів виводяться із сечею.

Фармакокінетика у хворих літнього віку. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації S(-) амлодипіну у плазмі крові, однаковий у осіб літнього віку і в молодих. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC (площі під кривою " концентрація/час") та періоду напів виведення. Було зареєстровано збільшення AUC та періоду напів виведення препарату у хворих із застійною серцевою недостатністю.

Раміприл швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Ступінь абсорбції – 50 - 60 %, вживання їжі істотно не впливає на абсорбцію раміприлу. Після перорального прийому пікові плазменні концентрації досягаються протягом однієї години.   Метаболізм у печінці перетворює раміприл у його активний двохосновний метаболіт - раміприлат. Активність раміприлату у 6 разів більша від активності раміприлу. Пікові плазменні концентрації раміприлату досягаються через 2 -             4 години після прийому дози раміприлу.   Об’єм розподілу становить близько 500 л. Зв’язування з білками плазми 73 % для раміприлу і 56 % - для раміприлату. Після перорального прийому раміприлу антигіпертензивна дія наступає протягом 1 -           2 годин, досягає максимуму через 3 - 6 годин і триває протягом 24 годин. При щоденному прийомі раміприлу антигіпертензивна дія поступово наростає протягом 3 - 4-х тижнів і зберігається при тривалому лікуванні. Період напів виведення - 13 - 17 годин при регулярному прийомі; 60 % прийнятої дози метаболізується нирками і виводиться з сечею; 40 % - метаболізується печінкою та виводиться з фекаліями. Менше, ніж  2 %   раміприлату виділяється з сечею у незміненому вигляді.

Фармакокінетика у хворих літнього віку. При нирковій недостатності і в осіб літнього віку зі зниженою функцією нирок раміприл може кумулювати в організмі. При ураженні печінки порушується перетворення раміприлу на раміприлат. У пацієнтів літнього віку фармакокінетика суттєво не змінюється.

Важливі фармакокінетичні параметри, такі як максимальна концентрація в плазмі крові, час досягнення максимальної концентрації в крові, AUC, період напів виведення при застосуванні комбінації не відрізняються від значення цих параметрів при окремому застосуванні S(-) амлодипіну   та раміприлу.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 2,5/2,5 мг – круглі, двошарові таблетки, з одного боку білого кольору, з іншого – світло-помаранчевого;

таблетки  5/10 мг - круглі, двоопуклі таблетки, з одного боку білого кольору, з іншого – жовтого.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Емкйор Фармасьютікалс Лтд.

Місцезнаходження. Т-184, М. І. Д. С., Бхосарі, Пуне-411026, Індія.

Рами-Азомекс является фиксированной комбинацией, антигипертензивное действие которой обусловлено действием его компонентов: блокатора медленных кальциевых каналов дигидропиридинового ряда — S-амлодипина бесилата и ингибитора АПФ — рамиприла. Амлодипин — рацемическая смесь S(–)- и R(+)-изомеров. S-амлодипин — активная хиральная форма амлодипина, и в отличие от R(+)-изомера, имеет свойство блокировать медленные кальциевые каналы и поступление ионов кальция через мембраны в гладкомышечные клетки миокарда и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен непосредственным влиянием на гладкие мышцы сосудистой стенки. Антиангинальный эффект реализуется двумя способами:
1. S-амлодипин расширяет периферические артериолы и таким образом снижает ОПСС и постнагрузку. Поскольку ЧСС при этом практически не изменяется, то снижается нагрузка на сердце, потребление энергии и потребность миокарда в кислороде.
2. Кроме того, S-амлодипин обладает непосредственным влиянием на тонус коронарных сосудов, что имеет значение для нормализации коронарного кровотока и предотвращения вазоспастических реакций.
Рамиприл после преобразования в рамиприлат, ингибирует АПФ, снижает уровень ангиотензина II, что приводит к расширению сосудов, снижению ОПСС, уменьшению задержки натрия и воды, угнетению секреции альдостерона. Почечный кровоток в ряде случаев может повышаться, но незначительно. Рамиприл вызывает антигипертензивный эффект без компенсаторной тахикардии. Эффективность действия рамиприла не зависит от уровня ренина в плазме крови. Угнетение АПФ уменьшает биотрансформацию брадикинина. Кардиопротекторный эффект рамиприла обусловлен угнетением активности АПФ в миокарде, а также частично за счет накопления брадикинина. Имеются данные о том, что рамиприл способствует обратному развитию гипертрофии миокарда у больных с АГ, снижает частоту реперфузионных аритмий и предупреждает контрактильные изменения эндотелия сосудов при высокохолестериновой диете. При выраженной недиабетической или диабетической нефропатии рамиприл снижает уровень альбуминурии и замедляет прогрессирование нарушения функции почек.
После приема внутрь в терапевтических дозах максимальная концентрация амлодипина достигается через 6–12 ч. Абсолютная биодоступность составляет 64–80%. Период полувыведения амлодипина — примерно 35–50 ч, что обеспечивает возможность назначения препарата 1 раз в сутки. 10% неизмененного препарата и 60% метаболитов выводятся с мочой. Рамиприл быстро абсорбируется в ЖКТ. После перорального приема рамиприла антигипертензивное действие наступает в течение 1–2 ч, достигает максимума через 3–6 ч и продолжается в течение 24 ч. Период полувыведения — 13–17 ч при регулярном приеме; 60% принятой дозы метаболизируется почками и выводится с мочой; 40% метаболизируется печенью и выводится с калом. Менее 2% рамиприлата выделяется с мочой в неизмененном виде. Основные фармакокинетические параметры комбинации не отличаются от их значений при применении отдельно S(–)-амлодипина и рамиприла.

АГ; АГ в сочетании с сахарным диабетом; АГ в сочетании с заболеванием почек.

применяют внутрь независимо от приема пищи. Таблетку Рами-Азомекса необходимо глотать, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды (1 стакан). Рекомендуемая начальная доза — 1 таблетка Рами-Азомекса 2,5/2,5 мг 1 раз в сутки. При необходимости суточную дозу можно повысить до максимальной — 5/10 мг (1 таблетка Рами-Азомекса 5/10 мг 1 раз в сутки). При умеренном снижении функции почек (клиренс креатинина — 20–50 мл/мин/1,73 м²) и печени начальная доза составляет 1 таблетка Рами-Азомекса 2,5/2,5 мг 1 раз в сутки. В этом случае рекомендуется принимать препарат с осторожностью под контролем функции почек. При возникновении побочных эффектов следует немедленно обратиться к врачу. Максимальная суточная доза не должна превышать 5 мг по рамиприлу (2 таблетки Рами-Азомекса 2,5/2,5 мг).

повышенная чувствительность к компонентам комбинации действующих веществ препарата; детский возраст; период беременности и кормления грудью; ангионевротический отек в анамнезе; двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, трансплантация почки; стеноз аортального или митрального клапана сердца; гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия; первичный гиперальдостеронизм; аферез ЛПНП; проведение десенсибилизации; системная красная волчанка.

Побочные реакции, связанные с S-амлодипином
Со стороны сердечно-сосудистой системы: при применении S-амлодипина, как и при применении других дигидропиридинов, возможно возникновение отеков голеней (которые развиваются значительно реже по сравнению с применением рацемического амлодипина), учащенное сердцебиение, гиперемия лица и других частей тела, головная боль, головокружение, артериальная гипотензия. Редко регистрировались аритмии (синусовая тахикардия, брадикардия, желудочковые нарушения ритма, фибрилляция предсердий), приступы стенокардии, коллапс, одышка. Как и при применении других антагонистов кальция, есть сообщения о единичных побочных явлениях, которые невозможно дифференцировать с последствиями и течением основного заболевания: инфаркт миокарда.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, боль в животе; иногда — диспепсия, дискомфорт в эпигастральной области, потеря аппетита, диарея, метеоризм, рвота, сухость во рту, гиперплазия десен; очень редко — повышение активности печеночных трансаминаз, холестаз, нарушение функции печени.
Со стороны нервной системы, органов чувств: головная боль, нарушение сна (сонливость); редко — парестезии, бессонница, депрессия, нарушения зрения (включая диплопию), конъюнктивит, звон в ушах; очень редко — тремор.
Со стороны системы кроветворения: в единичных случаях — анемия, лейкопения, тромбоцитопения; очень редко — агранулоцитоз.
Со стороны мочевыделительной системы: незначительное повышение суточного диуреза и частоты мочеиспускания; временное нарушение функции почек, которое сопровождается повышением концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови.
Аллергические реакции: экзантема, сыпь, зуд, эритема; редко — системные реакции, дерматит, алопеция, ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, васкулит, эозинофилия.
Со стороны костно-мышечных системы: астения, судороги, миалгия, артралгия.
Прочие реакции: повышенная потливость, гинекомастия, сексуальная дисфункция, неспецифические боли различной локализации.
Побочные реакции, связанные с рамиприлом
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия, в единичных случаях — аритмия, ощущение сердцебиения, приступы стенокардии, тахикардия, обострение течения болезни Рейно.
Со стороны ЦНС: лабильность настроения, парестезии, повышенная утомляемость, сонливость, судороги мышц конечностей и губ; редко — астенический синдром, спутанность сознания.
Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, диспноэ, бронхоспазм.
Лабораторные показатели: гиперкалиемия и/или гипокалиемия, гипонатриемия, гипомагниемия, гипохлоремия, гиперкальциемия, гиперурикемия, гипергликемия, повышение уровня мочевины и креатинина; редко — повышение активности печеночных ферментов и/или билирубина в сыворотке крови, снижение толерантности к глюкозе. После отмены препарата побочные реакции в большинстве случаев полностью исчезали.

клинических исследований относительно применения S-амлодипина у пациентов со значительным нарушением функции печени и почек не проводили. В клинических исследованиях при применении S-амлодипина у пациентов с нормальной функцией печени повышения печеночных ферментов не было выявлено. У пациентов с нарушением функции почек необходимо применять рамиприл в более низких дозах. Употребление избыточного количества поваренной соли (5 г/сут) ослабляет антигипертензивный эффект Рами-Азомекса.
Дети. Клинических данных об эффективности и безопасности применения препарата у детей в возрасте до 18 лет нет, поэтому препарат в этот период применять нежелательно.
Период беременности и кормления грудью. Нет данных о применении комбинации S-амлодипина и рамиприла в период беременности и кормления грудью, поэтому не рекомендуется применять препарат в этот период. Если пациентка планирует иметь ребенка, прием Рами-Азомекса должен быть прекращен или заменен другим антигипертензивным препаратом. Если беременность наступила во время приема препарата, его следует заменить препаратом, не содержащими ингибитор АПФ, до окончания I триместра во избежание отрицательных последствий для плода. В случае необходимости применения Рами-Азомекса в период кормления грудью, грудное вскармливание рекомендуется прекратить.
Влияние на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Неизвестно. В случае развития побочных реакций со стороны нервной и сердечно-сосудистой систем следует воздержаться от управления транспортными средствами.

по данным клинических исследований S-амлодипин не взаимодействует с антидепрессантами, антибиотиками, противодиабетическими препаратами (такими как инсулин, метформин, пиоглитазон, розиглитазон), ацетилсалициловой кислотой, сальбутамолом, атенололом, аторвастатином, препаратами кальция, ранитидином, отхаркивающими средствами, флуоксетином, лизиноприлом, лозартаном, нитратами, симвастатином, теофиллином и витаминами. Другие гипотензивные препараты, диуретики, опиоидные анальгетики, средства для наркоза усиливают гипотензивное действие Рами-Азомекса. При одновременном применении Рами-Азомекса с препаратами лития концентрация лития в плазме крови может повышаться. Индометацин и другие НПВП могут снижать антигипертензивное действие Рами-Азомекса путем угнетения синтеза простагландинов в почках и/или вследствие задержки натрия и жидкости в организме. Циклоспорин, калийсберегающие диуретики, молоко, препараты калия, добавки калия, заменители поваренной соли повышают риск развития гиперкалиемии. Средства, угнетающие кроветворение в костном мозгу, при применении с Рами-Азомексом повышают риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза.

о случаях передозировки при применении препарата неизвестно. Передозировка может вызвать периферическую вазодилатацию с гипотензией и возможной тахикардией. При риске передозировки необходимо частое измерение АД, мониторинг и поддержание жизненно важных функций больного. При передозировке пациента необходимо перевести в горизонтальное положение с приподнятыми нижними конечностями, промыть желудок, применить активированный уголь и сульфат натрия — желательно в период 30 мин с момента передозировки. Лечение симптоматическое (в/в введение солевых р-ров, кальция глюконата и допамина). Гемодиализ неэффективен.

при температуре не выше 25 °С.