Селеназа - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СЕЛЕНАЗА

(SELENASE)

Склад: 

діюча речовина: 1 мл розчину містить 50 мкг селену у формі натрію селеніту пентагідрату;

допоміжні речовини: натрію хлорид, 0,1 н кислота хлористоводнева, вода   очищена.

Лікарська форма.

Розчин для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група.

Мінеральні добавки.   Код АТС А 12С Х.

Клінічні характеристики.

Показання.

Недостатність селену, яку не можна компенсувати за рахунок джерел селену в продуктах харчування.

Протипоказання. Селеноз (симптоми: запах часнику при диханні, втомлюваність, нудота, діарея та біль у животі).

Спосіб застосування та дози.

Добова доза для дорослих становить 100–200 мкг селену. За необхідності дозу можна підвищити на нетривалий термін (1–2 тижні) до 300 мкг селену (відповідає 1–3   ампулам об’ємом 2 мл Cеленаза в лікарській формі розчин для перорального застосування або 2–6   мл із флакона об’ємом 10 мл Селеназа, розчин для перорального застосування).

Спосіб застосування.

Від’єднати монодозову ампулу (2 мл) від решти ампул у стрічці та відкрити ампулу з розчином для перорального застосування, відкручуючи її верхню частину. Видавити весь вміст ампули у рот. При використанні флакона об`ємом 10 мл відкручують кришку флакона, за допомогою мірної ємності, що додається, відмірюють відповідну дозу та приймають розчин.

Щоб відстежити успішність лікування, слід визначати рівні селену в крові або сироватці крові.

Курс лікування препаратом Селеназа, розчином для перорального застосування, у якості   допоміжної дози (100 мкг селену на добу еквівалентно 1 ампулі) може бути тривалим і залежить від рівня селену в сироватці крові.

Дозування у дітей.

Досвіду застосування препарату у дітей не існує.

Дозування для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

Не існує наукових свідчень, які б вимагали коригування дози для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

Побічні реакції.

На цей час не відомо про побічні реакції, які б виникали при застосуванні препарату   згідно з рекомендаціями.

Передозування. Ознаками гострого передозування є запах часнику при диханні, втомлюваність, нудота, діарея та біль у животі. Хронічне передозування може вплинути на ріст нігтів та волосся та може призвести до периферичної полінейропатії.

Лікування: промивання шлунка, форсований діурез або застосування високих доз вітаміну С. У випадку сильного передозування (у 1000 – 10 000 разів більше за звичайну дозу) слід зробити спробу вивести селен шляхом діалізу. Застосування димеркапролу не рекомендується, оскільки це потенціює токсичний ефект селену.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Немає даних щодо застосування Селеназа вагітними жінками.

Застосовувати препарат слід з урахуванням співвідношення ризик/користь.

Період годування груддю.

Селен виділяється в грудне молоко. Не очікується, що дози, які коригують дефіцит селену у жінок, які годують груддю, можуть чинити негативну дію на дитину, яку годують груддю.

Застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю необхідно з урахуванням співвідношення ризик/користь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.  

При приготуванні перорального розчину з Селеназа, розчину для перорального застосування, як добавки, слід впевнитися, що показник рН не знижується нижче 7 та що розчин не змішується з відновлювальними речовинами (наприклад, вітаміном С), оскільки в такому випадку може утворитися осад елементарного селену. Селеназа, розчин для перорального застосування, та аскорбінову кислоту можна застосовувати перорально з інтервалом у 4 години.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Селен є коф актором у різних ензимах людського організму і тому він належить до основних мікроелементів. На цей час було ідентифіковано більш ніж 25 білків та білкових субодиниць, які містять селен, більшість клінічних та біохімічних ефектів селену можна пояснити їхньою активністю. Проте не всі ефекти селену відносяться виключно до дії різних ензимів.

У людей були ідентифіковані глютатіон-пер оксидаза, що містить селен, та селеновий протеїн Р. Глютатіон-пер оксидаза є частиною антиоксидантного захисного механізму клітини у ссавців. Як складова глютатіон-пер оксидази, селен може сповільнювати пер окиснення ліпідів, а отже й ушкодження стінки клітини, до якого воно призводить. Глютатіон-пер оксидаза впливає на метаболізм лейкотрієнів, тромбоксанів та проста циклінів. У тварин йодотиронін-5’-дейодиназа типу І характеризується як селеновий ензим, що перетворює тироксин (Т₄) на трийодотиронін (Т₃), активний тиреоїдний гормон.

Дефіцит селену проявляється у зниженні рівнів селену в крові або сироватці крові, а також у пригніченні активності глютатіон-пер оксидази в крові, плазмі або тромбоцитах. Патофізіологічна значущість селенозалежних реакцій виявлена у ході досліджень дефіциту селену у людей та тварин: дефіцит селену активує та інгібує реакцію імунобіологічних механізмів, зокрема реакцію неспецифічних клітин та рідин організму. Дефіцит селену має негативний вплив на активність різних печінкових ензимів. Дефіцит селену потенціює шкідливу дію, що її чинять на печінку хімічні фактори, та токсичність важких металів, таких як ртуть та кадмій.

Хвороба Кешана, ендемічна кардіопатія та хвороба Кашин-Бека, ендемічна остеоартропатія, що асоціюється з дуже тяжкою деформацією суглобів, розвиваються внаслідок дефіциту селену у людей. Клінічні прояви дефіциту селену також спостерігаються внаслідок довго тривалого парентерального харчування та незбалансованих дієт.

Фармакокінетика.

У крові більша частина одержаного селену використовується еритроцитами та перетворюється під впливом ензимів на селен оводень. Селен оводень діє як центральний пул селену як для виведення, так і для специфічної інтеграції селену в селенопротеїни. Відновлений селен зв’язується з білками плазми, що мігрують до печінки та інших органів. Вторинний транспорт плазми з печінки до цільових тканин, що продукують глютатіон-пер оксидазу шляхом синтезу, відбувається через Р-селенопротеїн, що містить селеноцистеїн. Подальший метаболічний шлях синтезу селенопротеїну на цей час вивчався лише на прокаріотах. У ході метаболічного процесу селеноцистеїн специфічно вбудовується в пептидні ланцюжки глютатіон-пер оксидази.

Всі надлишки селен оводню метаболізуються через метилселенол та диметилселенід до іонів триметилселеноніуму, основного продукту розпаду.

Після перорального застосування селен переважно абсорбується з тонкого кишечнику. Абсорбція селеніту натрію в кишечнику не регулюється механізмами гомеостазу. Залежно від концентрації селеніту натрію та присутності споріднених домішок вона зазвичай становить 44 – 89 %, а іноді перевищує 90 %. Цистеїн амін окислоти підвищує абсорбцію натрію селеніту.

Загальна кількість селену, присутнього в організмі людини, становить 4 – 20 мг. З організму людини селен виводиться з фекаліями, із сечею,   а також з видихуваним повітрям, залежно від застосованої кількості. Селен виводиться переважно нирками у формі іонів триметилселеноніуму. Виведення залежить від статусу селену.

Після внутрішньо венного або перорального застосування процес виведення селену відбувається у три фази. Після перорального застосування 10 мкг у формі [⁷⁵SE] натрію селеніту 14 – 20 % абсорбованого селену виводиться нирками протягом перших двох тижнів, тоді як через легені та шкіру речовина майже не виводиться. Затримка селену в організмі знижується за три фази, з періодом напіврозпаду – 0,7 – 1,2 дня у фазі 1,     7 – 11   днів у фазі 2 та 96 – 144 днів у фазі 3. Концентрація селену знижується у печінці, серці та плазмі швидше, ніж у суглобах, м’язах або кістках. З внутрішньо венної дози [⁷⁵SE] натрію селеніту 12 % виводиться протягом перших 24 годин. Наступні 40 % виводяться з періодом біологічного напіврозпаду 20 днів. Період напіврозпаду у третій фазі становить 115 днів.

Виведення після перорального та внутрішньо венного застосування фізіологічної дози [⁷⁴SE] натрію селеніту порівнювалося безпосередньо: після застосування 82 мкг селену у формі натрію селеніту 18 % внутрішньо венної дози та 12 % пероральної дози виводилося нирками протягом перших 24 годин разом з метаболізованим фізіологічним селеном. Після цієї фази процес виведення препарату після перорального або внутрішньо венного застосування   приблизно однаковий. У здорових добровольців виведення перорально та парентерально введеного селеніту натрію було порівнюваним.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, не містить часточок.

Термін придатності.

Ампули – 2 роки.

Флакони – 3 роки.

Після відкриття ампули або флакона   розчин необхідно одразу використати.

Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Розчин для перорального застосування 50 мкг/мл в ампулах із полімерного матеріалу по 2 мл або флаконах по 10 мл із прозорого скла.

20 ампул або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. біосин Арцнайміттель ГмбХ.

Місцезнаходження. Шорндорфер штрасе 32, 70734 Фелбах, Німеччина.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

р-р д/ин. 50 мкг/мл амп. 2 мл, № 10

р-р д/ин. 50 мкг/мл фл. 10 мл, № 10

р-р д/ин. 50 мкг/мл фл. 20 мл, № 10

Селен содержится в форме натрия селенита пентагидрата.

№ UA/8796/02/01 от 22.10.2008 до 22.10.2013

р-р д/перорал. прим. 50 мкг/мл амп. 2 мл, № 20

р-р д/перорал. прим. 50 мкг/мл фл. 10 мл, № 10

Селен содержится в форме натрия селенита пентагидрата.

№ UA/8796/01/01 от 21.08.2008 до 21.08.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Селен является кофактором в разных энзимах человеческого организма, и потому он относится к основным микроэлементам. Имеются данные об идентификации более чем 25 белков и белковых субъединиц, содержащих селен. Большинство клинических и биохимических свойств селена можно объяснить его активностью. Однако не все эффекты селена относятся исключительно к действию разных энзимов.
У человека был выделен селеновый протеин Р и глутатионпероксидаза, содержащая селен. Глутатионпероксидаза является частью антиоксидантного защитного механизма клетки млекопитающих. Как составляющая глутатионпероксидазы селен может замедлять переокисление липидов, и, как следствие этого, повреждение стенки клетки. Глутатионпероксидаза влияет на метаболизм лейкотриенов, тромбоксанов и простациклинов. У животных йодотиронин-5-дейодиназа типа I характеризуется как селеновый энзим, который превращает тироксин (Т₄) в трийодотиронин (Т₃), активный тиреоидный гормон.
Дефицит селена проявляется снижением уровня селена в крови или сыворотке крови, а также угнетением активности глутатионпероксидазы в крови, плазме или тромбоцитах. Патофизиологическая значимость селенозависимых реакций определена в исследованиях дефицита селена у людей и животных: дефицит селена активирует и ингибирует реакцию иммунобиологических механизмов, в частности реакцию неспецифичных клеток и жидкостей организма. Дефицит селена угнетает активность разных печеночных энзимов. Селен защищает от негативного воздействия химических факторов.
Вследствие дефицита селена могуть развиться: болезнь Кешана, эндемическая кардиопатия и болезнь Кашина — Бека, эндемическая остеоартропатия, которая ассоциируется с очень тяжелой деформацией суставов. Клинические проявления дефицита селена также наблюдаются вследствие продолжительного парентерального питания и несбалансированных диет.
Фармакокинетика. Натрия селенит не обладает способностью непосредственно превращаться в белок. В крови большая часть полученного селена используется эритроцитами и под влиянием энзимов превращается в селеноводород. Селеноводород действует как центральный пул селена — и для выведения, и для специфической интеграции селена в селенопротеины. Восстановленный селен связывается с белками плазмы крови, которые поступают в печень и другие органы. Вторичный транспорт плазмы из печени к целевым тканям, продуцирующим глутатионпероксидазу путем синтеза, происходит, вероятно, через Р-селенопротеин, который содержит селеноцистеин. Дальнейший метаболический путь синтеза селенопротеина изучался лишь на прокариотах. В ходе метаболического процесса селеноцистеин специфично встраивается в пептидную цепочку глутатионпероксидазы.
Избыток селеноводорода метаболизируются через метилселенол и диметилселенид до ионов триметилселенониума — основного продукта распада.
Абсорбция натрия селенита в кишечнике не регулируется механизмами гомеостаза. В зависимости от концентрации натрия селенита и присутствия родственных примесей она обычно составляет 44–89%, а иногда превышает 90%. Цистеин аминокислоты повышает абсорбцию натрия селенита.
Общее количество селена, находящегося в организме человека, составляет 4–20 мг. Он выводится с калом, мочой и через дыхательные пути — в зависимости от примененного количества. Селен выводится преимущественно почками в форме ионов триметилселенониума.
После в/в введения или перорального применения процесс выведения селена происходит в 3 фазы. После перорального применения 10 мкг в форме [⁷⁵SE] натрия селенита 14–20% абсорбированного селена выводится почками на протяжении первых 2 нед, а через легкие и кожу вещество почти не выводится. В целом концентрация селена в организме снижается в 3 фазы, с Т_½ 0,7–1,2 сут в 1-й фазе; 7–11 сут во 2-й фазе и 96–144 сут в 3-й фазе. В печени, сердце и плазме крови концентрация селена снижается быстрее, чем в суставах, мышцах или костях. Из в/в дозы [⁷⁵SE] натрия селенита 12% выводится на протяжении первых 24 ч. Следующие 40% выводятся в период биологического полураспада — 20 дней. Т_½ в 3-й фазе составляет 115 сут.
Выведение после перорального и в/в применения физиологической дозы [⁷⁴SE] натрия селенита сравнивалось непосредственно: после применения 82 мкг селена в форме натрия селенита 18% в/в дозы и 12% пероральной дозы выводилось почками на протяжении первых 24 ч вместе с метаболизированным физиологическим селеном. После этой фазы процесс вывода доз, введенных в/в или перорально, приблизительно одинаковый. У здоровых добровольцев выведение перорального и парентерально введенного селенита натрия было одинаковым.

ПОКАЗАНИЯ:

недостаточность селена, которую нельзя компенсировать за счет источников селена в продуктах питания.

ПРИМЕНЕНИЕ:

суточная доза составляет:
100–200 мкг селена (эквивалентно 1–2 ампулам с р-ром для инъекций). Если необходимо, эту дозу можно повысить до 500 мкг селена (эквивалентно 5 ампулам или 1 флакону объемом 10 мл с р-ром для инъекций) на срок 1–2 нед.
Для лечения тяжелых состояний, которые сопровождаются дефицитом селена, таких как системный воспалительный реакционный синдром (SIRS)/сепсис, тяжелые политравмы, черепно-мозговые травмы, ожоги, острый панкреатит, острый инфаркт миокарда, возвращение к нормальному уровню селена (концентрация селена в сыворотке — 80–120 нг/мл, в крови — 100–140 нг/мл) возможно только благодаря применению высоких доз селена (до 1000 мкг/сут, временно — до 2000 мкг/сут).
Способ применения: вводят в/м или в/в. Содержимое ампулы или флакона для инъекций отбирают в стерильных условиях в одноразовый шприц и вводят в/м или медленно в/м. Чтобы отследить эффективность лечения следует контролировать уровень селена в крови или плазме крови.
При применении препарата в качестве добавки к р-рам для общей инфузии при полностью парентеральном питании следует обеспечивать суточную дозу 100 мкг селена (эквивалентно 1 ампуле). Длительность курса применения препарата в качестве дополнительной дозы (100 мкг селены в сутки эквивалентно 1 ампуле) не ограничена.
Дозирование для пациентов с почечной или печеночной недостаточностью. Нет необходимости корректировать дозу препарата для пациентов с почечной или печеночной недостаточностью.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

селеноз.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

не известно о побочных реакциях, возникающих при применении препарата согласно рекомендациям.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность.
Данных относительно применения Селеназы у беременных не существует. Применять препарат следует с учетом соотношения риск/польза.
Период кормления грудью.
Селен проникает в грудное молоко. Но дозы, которые компенсируют дефицит селена у женщин в период кормления грудью, не оказывают отрицательного действия на ребенка, которого кормят грудью.
Дети. Опыта применения препарата у детей нет. Не существует научных данных, которые бы обосновывали необходимость коррекции дозы у детей.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при приготовлении инфузионного р-ра в качестве дополнения следует убедиться, что показатель рН не ниже 7,0 и что р-р не смешивается с восстановителями (например витамином С), поскольку в таком случае может образоваться осадок элементарного селена. Следует избегать образования неспецифического осадка после смешивания инфузионных р-ров с препаратом.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы передозировки — запах чеснока при дыхании, утомляемость, тошнота, диарея и боль в животе. Хроническая передозировка может повлиять на рост ногтей и волос и способна привести к периферической полинейропатии.
Лечение: промывание желудка, форсированный диурез или применение высоких доз витамина С. В случае сильной передозировки (в 1000–10 000 раз больше, чем терапевтическая доза) необходимо вывести селен с помощью диализа. Применение димеркапрола не рекомендуется, поскольку он потенцирует токсический эффект селена.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.
Открытый флакон или ампулу следует сразу использовать.