ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препаратуСПИРТ ЕТИЛОВИЙ 70% |
Склад лікарського засобу:
Діюча (і) речовина (и): етанол;не менше 69,8 % і не більше 71,01 % етанолу за об`ємом. |
Лікарська форма.
Розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 70 %.Безбарвна, прозора, летка легкозаймиста рідина. |
Назва і місцезнаходження виробника.
Обласне комунальне підприємство “Фармація”.49000, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 32. |
Фармакотерапевтична група.
Антисептичні та дезінфекційні засоби.Код АТС D08A X08.
Фармакологічні властивості.
При зовнішньому застосуванні чинить антисептичну, дезінфікуючу, місцево- подразнювальну дію. Етанол коагулює білки, активний відносно грам позитивних і грам негативних бактерій та вірусів. Чинить " дубильну" дію на шкіру та слизові оболонки.При прийомі внутрішньо етанол, впливаючи на клітини центральної нервової системи (особливо кори мозку), спричиняє характерне алкогольне збудження, зумовлене ослабленням процесів гальмування. Після цього спостерігається ослаблення процесів збудження у корі, пригнічення спинного та довгастого мозку, функції дихального центру. При інгаляційному застосуванні можливі системні ефекти дії спирту. Його терапевтична дія як піногасника розпочинається через 10-15 хв, а повна терапевтична дія – через 1 год. Фармакокінетика. При місцевому застосуванні не всмоктується через шкіру. |
Показання для застосування.
Етанол застосовують переважно як зовнішній місцево подразнювальний та антисептичний засіб для лікування фурункулів, панариціїв, інфільтратів, маститів на початкових стадіях. Застосовують для знезаражу вання як антисептик для хірургічної обробки рук хірургів. Застосовують як піногасник при альвеолярному набряку легень. Як подразнювальний засіб застосовують для обтирання та компресів. Етанол є антидотом метилового спирту. |
Протипоказання.
Не можна застосовувати при гострих запальних процесах шкіри. При лікуванні набряку легень відносними протипоказаннями є психомоторне збудження і некупірований больовий синдром при інфаркті міокарда (через малу ефективність і погану переносимість цієї терапії у хворих з вищезазначеними синдромами. Дитячий вік до 14 років. Підвищена індивідуальна чутливість. |
Належні заходи безпеки при застосуванні.
Для компресів, обтирань (з метою запобігання опіку) етанол слід розвести водою у співвідношенні 1 : 1. Під час інгаляційного застосування етанолу для запобігання його інтенсивному всмоктуванню та появі збудження кожні 30-35 хв необхідно вдихати кисень або киснево-повітряну суміш.
Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.
|
Особливі застереження.
Не допускати потрапляння препарату в очі. |
Спосіб застосування та дози.
Зовнішньо – для обтирання, компресів, дезінфекції шкіри, у тому числі рук, у вигляді примочок. При альвеолярному набряку легень призначають інгаляції парів 70 % спирту в умовах стаціонару через носовий катетер. При отруєнні метиловим спиртом внутрішньо призначають 30 % розчин етанолу або його 5 % розчин внутрішньо венно у стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду. |
Передозування.
При застосуванні внутрішньо у великих дозах можливе пригнічення діяльності дихального центру. При застосуванні внутрішньо або внутрішньо венно великих доз швидко розвивається кома (холодна липка шкіра, гіперемія обличчя, зниження температури тіла, блювання, мимовільне виділення сечі та калу, звуження зіниць, а при прогресу ванні порушення дихання – розширення. Горизонтальний ністагм. Дихання уповільнене, пульс частий, слабкий). Іноді - судоми, аспірація блювотних мас, ларингоспазм. Можлива зупинка дихання внаслідок механічної асфіксії з подальшим пригніченням серцево-судинної діяльності.При отруєнні внаслідок прийому етанолу внутрішньо викликають блювання, промивають шлунок. При необхідності вживають реанімаційні заходи. |
Побічні ефекти.
Пригнічення центральної нервової системи. Можливі подразнення шкіри або слизових оболонок.
У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря !
|
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При застосуванні етанолу внутрішньо сумісно з нітрофуранами відмічається збільшення токсичності останніх. При сумісному застосуванні етанолу і пероральних протидіабетичних засобів (похідних сульфанілової кислоти) можливий розвиток гіпоглікемічної коми. Етанол знижує ефективність тіаміну, збільшує ризик виникнення виразки шлунка при поєднанні з кислотою ацетил саліциловою. При сумісному прийомі із снодійними засобами різних груп – значне утруднення дихання. Відбувається підвищення нейротоксичності пеніциліні в, цефалоспоринів, фторхінолонів під впливом етанолу, що вводиться перорально або внутрішньо венно. |
Термін придатності.
Не обмежений. |
Умови зберігання.
Зберігати у щільно закритій тарі, в захищеному від світла, недоступному для дітей місці, подалі від вогню, при температурі від 8 до 15 °С.Упаковка. По 50 мл, 100 мл у флаконах. |
Категорія відпуску. За рецептом. |
По фармакологическим свойствам спирт этиловый относится к наркотическим веществам. Наиболее чувствительны к спирту этиловому (алкоголю) клетки центральной нервной системы, особенно клетки коры мозга, воздействуя на которые он вызывает характерное алкогольное возбуждение, связанное с ослаблением процессов торможения, которое сменяется ослаблением процессов возбуждения в коре, угнетением функции спинного и продолговатого мозга с подавлением деятельности дыхательного центра. Употребление алкоголя внутрь приводит к нарушению основных жизненно важных функций организма.
При наружном применении спирт оказывает местное раздражающее, рефлекторное и резорбтивное (развивающееся вследствие всасывания в кровь) действие. Раздражающий и противомикробный эффекты по мере увеличения концентрации возрастают. Резорбтивное действие сказывается преимущественно на центральной нервной системе.
Обладает бактерицидным (убивающим бактерии) действием, которое усиливается при повышении температуры, а также при добавлении к нему сулемы, фенола, лизола. Наибольшей активностью обладает 70% спирт. Спороцидным (уничтожающим споры микроорганизмов) не обладает. Пары спирта обладают более высокой активностью, чем растворы. Оказывает вяжущее, дубящее и прижигающее действие. Вяжущее действие способствует ограничению воспалительного отека тканей, а раздражающее - увеличению кровенаполнения сосудов.
Спирт подавляет синтез простагландинов (биологически активных веществ), поэтому тормозит моторику миометрия (сократимость мышечного слоя матки).
Показания к применению:
В медицинской практике спирт этиловый применяют преимущественно как наружное антисептическое (обеззараживающее) и раздражающее средство для обтираний, компрессов и т. п. Спирт этиловый широко применяют в различных разведениях для изготовления настоек, экстрактов и лекарственных форм для наружного применения.
Применяется также в качестве пеногасителя при отеке легких и предотвращения преждевременных родов.
Способ применения:
Применяют наружно в виде примочек как средство противовоспалительной консервативной терапии начальных стадий фурункулов (острого гнойно-некротического воспаления волосяного мешочка), панарициев (острого гнойного воспаления тканей пальца), инфильтратов (уплотнений), маститов (воспаления молоковыносящих протоков молочной железы). Примочки накладывают 3-5 раз в день по 15 мин. Используют в качестве антисептика (обеззараживающего средства) для обеззараживания рук хирурга (способы Фербрингера, Альфреда и др.), а также для обработки операционного поля, особенно у лиц с повышенной чувствительностью к другим антисептикам, у детей и при операциях на областях с тонкой кожей у взрослых (шея, лицо). В качестве раздражающего средства рекомендуют для обтираний и компрессов.
При альвеолярном отеке легких любого происхождения назначают ингаляции паров 96% спирта этилового в качестве пеногасителя.
Пары 70-96% спирта этилового вводятся через носовой катетер (специальную полую трубку); при масочном способе используют 40-50% спирт. Каждые 30-45 минут для предотвращения интенсивного всасывания и появления возбуждающего действия паров спирта следует вдыхать кислород или 30-50% кислородно-воздушную смесь. Терапевтическое действие начинается не ранее чем через 10-15 мин ингаляции, полный терапевтический эффект наступает в среднем через 1-1,5 часа.
При быстром нарастании дыхательной недостаточности, а также при сочетании отека легких с шоком ингаляции неэффективна. Для устранения альвеолярной гипоксии у таких больных рекомендуется искусственная вентиляция легких через интубационную трубку или трахеостому с дополнительным сопротивлением на вдохе. В результате уменьшается венозный приток к правому предсердию, повышается альвеолярное давление (давление воздуха в легких), затрудняется пропотевание жидкости из легочных капилляров (мельчайших сосудов), улучшается диффузия (проникновение) кислорода через альвеолярно-каппилярную мембрану (через ткань, отделяющую легочные капилляры от воздуха), нормализуется гидростатическое давление в малом (легочном) круге кровообращения. Однако неотложная терапия с использованием респираторов при острой дыхательной недостаточности, возникшей в результате поражения сердца, чаще всего мало эффективна. Абсолютными противопоказаниями к проведению искусственной вентиляции легких являются отсутствие спонтанного дыхания или патологические его ритмы на фоне гипоксемии и гиперкапнии (пониженном содержании кислорода и повышенном содержании углекислого газа в крови - рО2 60 мм рт. ст., рСО2 60 мм рт. ст.). Противопенная терапия совместима с любыми другими методами лечения. Ограничиваться использованием только пеногасителей в борьбе с отеком легких нельзя; его обязательно сочетают с другими лечебными мероприятиями.
Для предотвращения преждевременных родов вводят внутривенно капельно по 25 мл 95% этилового спирта, растворенного в 500 мл 5% раствора глюкозы.
Побочные действия:
При ингаляционном воздействии возможно раздражение дыхательных путей. При многократном применении развивается привыкание (ослабление или отсутствие эффекта).
Противопоказания:
Абсолютных противопоказаний к применению спирта при отеке легких нет. Относительными противопоказаниями являются психомоторное возбуждение и некупированный (не устраненный) болевой синдром при инфаркте миокарда. В этом случае ингаляции спирта переносятся больными тяжело и они малоэффективны. Поэтому применению пеногасителей при инфаркте миокарда должно предшествовать введение средств для наркоза, анальгетических и антигистаминных препаратов.
Спирт этиловый повышает чувствительность организма к транквилизаторам, а нейтролептики усиливают вызываемое им опьянение. При сочетании спирта этилового с пероральными противодиабетическими средствами производными сульфонилмочевины развивается гипогликемическая кома (потеря сознания, характеризующаяся полным отсутствием реакции организма на внешние раздражители, вследствие пониженного содержания сахара в крови). Имипрамин, ингибиторы МАО повышают токсичность спирта этилового, снотворные средства способствуют значительному угнетению дыхания, бутадион продлевает действие спирта вследствие задержки его окисления. Антабусный эффект вызванный угнетением активности ацетальдегидрогеназы (фермента, участвующего в разложении спирта), может быть вызван фенобарбиталом, фенацитином, амидопирином, бутамидом, изониазидом и бутадиеном. Спирт этиловый усиливает токсичность (повреждающее действие) нитрофуранов и способствует проявлению их антабусоподобного действия, снижает эффективность тиамина. При приеме внутрь инактивирует (подавляет активность) действие антибиотиков.
Форма выпуска:
Во флаконах.
Условия хранения:
Список А. Вдали от огня.
Синонимы:
Винный спирт.
Внимание!
Перед применением препарата Спирт этиловый вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.