Аквафол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АКВАФОЛ

(AQUAFOL)

Склад:

діюча речовина: пропофол;

1 мл емульсії містить пропофолу 10 мг;

допоміжні речовини: полоксамер 188, полі етиленгліколю (макроголу) гідроксистеарат, гліцерин (85 %), динатрію едетат, натрію аскорбат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Емульсія для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії.

Код АТС N01A X10.

Клінічні характеристики.

Показання.

Введення у загальну анестезію та/або її підтримка. Забезпечення седативного ефекту з контролем анестезії у пацієнтів, що піддаються інкубації чи перебувають на штучній вентиляції легенів, у процесі інтенсивної терапії, а також при проведенні хірургічних і діагностичних процедур під регіональною чи місцевою анестезією.

Протипоказання. Відома гіпер чутливість до пропофолу або інших компонентів препарату. Введення в анестезію та її підтримка у дітей віком до 1 місяця. Препарат протипоказаний для седації у процесі інтенсивної терапії у дітей віком до 16 років (див. розділ «Особливості застосування»). Вагітність (за винятком випадків переривання вагітності).

Спосіб застосування та дози.

Дозу препарату 10 мг/мл повинен підбирати індивідуально досвідчений спеціаліст-анестезіолог залежно від маси тіла пацієнта, його чутливості до пропофолу та інших супутніх препаратів. Аквафол (10 мг/мл) також застосовується для забезпечення седативного ефекту при хірургічних і діагностичних процедурах і застосовується у поєднанні зі спінальною та епідуральною анестезією. Рекомендується вводити пропофол титрованими порціями, залежно від реакції пацієнта, до появи клінічних ознак настання анестезії.

Перед використанням флакон треба легко струснути. Невикористаний розчин слід знищити.

Введення в загальну анестезію.

Дорослі. Дозування та швидкість введення Аквафолу необхідно підбирати індивідуально залежно від стану пацієнта, його реакції на препарат та залежно від основних показників життєдіяльності організму. Аквафол (10 мг/мл) можна застосовувати для введення в анестезію повільною болюсною ін’єкцією або інфузією. Здоровим дорослим уводять пропофол у дозі      40 мг (4 мл) кожні 10 секунд до досягнення наркозу. Звичайна доза для введення в анестезію у більшості дорослих пацієнтів віком до 55 років становить 1,5 – 2,5 мг пропофолу/кг маси тіла. Швидкість уведення для них можна зменшити до 20-50 мг/хв, щоб знизити загальну кількість препарату, який уводиться ін’єкційним шляхом.

Пацієнти старшого віку та пацієнти 3 – 4-го класу за шкалою ASA, особливо хворі з порушеною функцією серця, будуть потребувати нижчої дози; загальна доза Аквафолу            (10 мг/мл) може бути зменшена до мінімальної – 1 мг пропофолу/кг маси тіла. Цим пацієнтам препарат уводиться з меншою швидкістю (приблизно 2 мл, що відповідає 20 мг пропофолу кожні 10 секунд). Загальна доза може зменшуватися при повільнішому введенні (20 - 50 мг/хв).

Діти. Пропофол не можна призначати дітям віком до 1 місяця. При застосуванні пропофолу з метою забезпечення індукції в анестезію у дітей старше 3 років його слід повільно вводити доти, доки не виникнуть клінічні ознаки анестезії. Дозу слід коригувати згідно з віком і/або масою тіла. Для більшості дітей віком від 8 років для ввідної анестезії, як правило, потрібно приблизно 2,5 мг/кг пропофолу. Для дітей віком до 8 років дози можуть бути вищими. Нижча доза рекомендується для дітей 3-4-го класу за шкалою ASA.

Підтримка загальної анестезії.

Дорослі. Анестезія може підтримуватися введенням Аквафолу (10 мг/мл) шляхом безперервної (постійної) інфузії або повторними болюсними ін’єкціями для підтримання необхідного рівня анестезії.

Безперервна інфузія: потрібна швидкість інфузії може значно відрізнятися в окремих пацієнтів. Для підтримки загальної анестезії пропофол повинен уводитися зі швидкістю 4-12 мг/кг/год. Для пацієнтів літнього віку та пацієнтів з гіповолемією та хворих 3-4-го класу за шкалою ASA доза пропофолу повинна бути зменшена до 4 мг/кг/год. На початку анестезії (приблизно протягом перших 10 - 20 хв) окремі пацієнти можуть потребувати дещо вищої швидкості введення (8 -10 мг/кг/год).

Повторні болюсні ін’єкції: 25-50 мг (2,5 - 5 мл) болюсних ін’єкцій роблять залежно від реакції пацієнта. Пацієнтам літнього віку не слід вводити препарат швидкими болюсними ін’єкціями (разовими або повторними), оскільки це може призвести до серцево-легеневої депресії.

Діти. Пропофол не можна призначати дітям віком до 1 місяця. Анестезія може підтримуватись введенням Аквафолу (10 мг/мл) шляхом безперервної інфузії чи повторними болюсними ін’єкціями. Дозування повинно підбиратися індивідуально, але швидкість інфузії                        9-15 мг/кг/год, як правило, є достатньою для підтримки задовільної анестезії. Немає досвіду застосування препарату у дітей 3-4-го класу (за шкалою ASA).

Дітям віком до 3 років можуть бути потрібні вищі дози у межах рекомендованого дозування порівняно з дозами, які призначають старшим дітям. Дозування слід підбирати індивідуально і особливу увагу приділяти застосуванню відповідної аналгезії (див. також розділ «Особливості застосування»).

У дослідженнях підтримки анестезії для дітей віком до 3 років тривалість введення препарату переважно становила приблизно 20 хв, а максимальна тривалість – до 75 хв. Тому не слід перевищувати максимальну тривалість застосування пропофолу, що становить, орієнтовно,      60 хв, за винятком спеціальних показань для тривалішого застосування, наприклад, при доброякісній гіпертермії, коли необхідно уникати летких засобів.

Забезпечення седативного ефекту в процесі інтенсивної терапії.

Дорослі. Для забезпечення седативного ефекту у процесі інтенсивної терапії рекомендується вводити пропофол шляхом безперервної інфузії. Швидкість інфузії повинна визначатися залежно від необхідного ступеня седації. Для більшості пацієнтів достатня седація може бути отримана введенням пропофолу зі швидкістю 0,3-4 мг/кг/год. Бажано, якщо це можливо, не перевищувати дози 4 мг/кг/год (див. розділ «Особливості застосування»). Безперервне застосування пропофолу не повинно перевищувати 7 днів. Для проведення седації у відділеннях інтенсивної терапії не рекомендується користуватися інфузоматами.

Забезпечення седативного ефекту в процесі хірургічних і діагностичних процедур.

Дорослі. Дозу треба підбирати індивідуально. Достатня седація при хірургічних і діагностичних процедурах звичайно досягається введенням спочатку 0,5 - 1 мг/кг протягом 1 – 5 хв і підтримується поступовою інфузією зі швидкістю 1 – 4,5 мг/кг/год. При раптовій необхідності поглиблення седації додатково болюсно вводять 10 - 20 мг. Для пацієнтів 3 – 4-го класу за шкалою ASA та для пацієнтів літнього віку часто є достатніми менші дози пропофолу.

Метод уведення.

Аквафол уводиться тільки внутрішньо венно. Для зменшення болю в місці ін’єкції первинна доза препарату може бути змішана в пластиковому шприці безпосередньо перед ін’єкцією з 1% розчином лідокаїну (10 мг/мл) у співвідношенні 1 частина лідокаїну на 20 частин Аквафолу.

Аквафол може вводитись як нерозведеним, так і розведеним для інфузій. Перед ін’єкцією або розведенням кожен флакон слід перевірити на наявність пошкоджень. За їхньої наявності препарат не слід застосовувати.

Для забезпечення правильної швидкості введення потрібно використовувати відповідне обладнання, що гарантує необхідну швидкість введення. Для цього підходять, наприклад, лічильник крапель, об’ємний ін фузійний насос, а також шприцовий насос. Використання тільки звичайних наборів для інфузій недостаньо для надійного запобігання ненавмисному передозуванню. При внесенні максимальної кількості пропофолу у бюретку слід враховувати ризик неконтрольованої інфузії. Одночасне введення з Аквафолом (10 мг/мл) натрію хлориду або розчину декстрози можливо через вилкоподібну сполучну трубку біля місця ін’єкції.

Аквафол (10 мг/мл) може бути розведений 0,9 % розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози (див. таблицю). Розведення не повинні бути більші за 5 (вміст пропофолу не менше  2 мг/мл), і готувати їх потрібно у поліхлорвінілових (ПВХ) контейнерах або скляних ін фузійних пляшках. Якщо використовується ПВХ контейнер, то він повинен бути повним, і розчин слід приготувати шляхом відбору певного об’єму ін фузійної рідини і заміни його еквівалентним об’ємом пропофолу.

Особлива увага повинна приділятися приготуванню розчину в асептичних умовах, безпосередньо перед введенням. Розведений препарат слід використати протягом 6 годин. Невикористаний розчин треба знищити.

Таблиця

Розведення та одночасне введення Аквафолу з іншими препаратами

Побічні реакції. Місцеві. Аквафол досить добре переноситься. У більшості випадків небажаними ефектами є біль у місці ін’єкції, яка може бути зменшена змішуванням препарату з лідокаїном (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Метод введення» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») або введенням його в одну з великих вен передпліччя чи в ділянці інтеркубітальної ямки. Тромбози і флебіти виникають досить рідко. Після потрапляння пропофолу в пара венозний простір в окремих випадках спостерігалася виражена тканинна реакція.

Загальні. Можуть спостерігатися артеріальна гіпотензія і тимчасове апное при введенні в анестезію, що особливо виражені у пацієнтів, які перебувають у загальному тяжкому стані. Епілептиформні рухи, напади судом та опістотонус виникають рідко, а інколи виникають через декілька годин або днів після введення препарату. Є також повідомлення про набряк легенів. У процесі виходу з анестезії у деяких пацієнтів спостерігаються головний біль, нудота, рідше - блювання. Період виходу може супроводжуватися коротким періодом порушення свідомості. У деяких випадках повідомлялось про гіпер чутливість, пов’язану з розвитком анафілактичних симптомів, зокрема вираженої артеріальної гіпотензії, бронхоспазму, набряку, еритеми. Брадикардію та деякі випадки серцевих порушень (асистолію) пов’язують з дією введеного пропофолу. У поодиноких випадках при введенні пропофолу у дозах, що перевищують               4 мг/кг/год для седації у відділеннях інтенсивної терапії (див. розділ «Особливості застосування»), розвивалися рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія або серцева недостатність, інколи - з летальним випадком (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко спостерігався панкреатит. Повідомлялось про після операційний тремор та пропасницю, про підвищену чутливість до холоду та ейфорію. При тривалому введенні пропофолу сеча може набувати зеленого чи червоно-коричневого кольору. Як і інші анестетики, препарат може бути причиною змін сексуальної поведінки. Після повторного введення спостерігалася легка тромбоцит опенія.

Передозування. Випадкове передозування, ймовірно, може стати причиною пригнічення серцевої діяльності та дихання. У разі пригнічення дихання слід провести штучну вентиляцію легенів за допомогою кисню. При пригніченні серцево-судинної діяльності голову хворого слід опустити донизу, у серйозніших випадках може знадобитися застосування плазмозамінників і пресорних засобів.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний для застосування під час вагітності або у великих дозах для анестезії в акушерстві, за винятком випадків переривання вагітності. Пропофол проникає крізь плацентарний бар’єр і може спричинити неонатальну депресію.

Проведені дослідження серед жінок, які годують груддю, показують, що пропофол проникає у грудне молоко у малих кількостях. Вважається, що це не є небезпечним для дитини, якщо мати розпочинатиме годування груддю через декілька годин після введення пропофолу.

Діти. Пропофол не рекомендується застосовувати для загальної анестезії у дітей віком до 1 місяця. При введенні пропофолу для анестезії немовлятам і дітям віком до 3 років слід виявляти особливу обережність, хоча наявні на даний момент дані не свідчать про значні відмінності щодо безпеки введення препарату дітям віком до 3 і дітям старше 3 років.

Для проведення седації у дітей віком до 16 років препарат не застосовують.

Особливості застосування. Вводити пропофол або контролю вати процес уведення повинен тільки спеціаліст-анестезіолог. Лікар, який виконує хірургічні втручання або діагностичні процедури, не повинен вводити пропофол.

Пропофол (для анестезії або забезпечення седативного ефекту) застосовують тільки у лікарнях або відділеннях, де є можливості для реанімації, оскільки необхідно підтримувати вентиляцію легенів і достатнє насичення киснем артерій.

У процесі введення пропофолу пацієнти мають перебувати під постійним наглядом, враховуючи можливість виникнення артеріальної гіпотензії, обструкції дихальних шляхів, гіповентиляції або недостатнього кисневого забезпечення на початкових стадіях. При проведенні седації пропофолом під час хірургічних або діагностичних процедур особлива увага повинна приділятися пацієнтам, які не перебувають на штучній вентиляції легенів. Дуже рідко повідомлялось про метаболічний ацидоз, рабдоміоліз, гіперкаліємію та/або серцеву недостатність, у деяких випадках з летальним кінцем, у пацієнтів у критичному стані, які перебували у відділенні інтенсивної терапії та отримували препарат для седації. Найчастіше синдром асоційований із тривалими інфузіями високих доз препарату (понад 5 мг/кг/год протягом більше 48 годин), але надходили також повідомлення про його виникнення після короткочасних інфузій високих доз препарату під час хірургічної анестезії. При потребі у тривалому седативному впливі або початку метаболічного ацидозу під час ін фузійного введення пропофолу необхідно переходити до альтернативних седативних засобів.

Обережно треба вводити пропофол пацієнтам літнього віку або пацієнтам із загальною слабкістю, пацієнтам з серцевою, респіраторною, нирковою або печінковою недостатністю чи з гіповолемією.

Наявні повідомлення про розвиток метаболічного ацидозу, рабдоміолізу, гіперкаліємії і/або швидко прогресуючої серцевої недостатності (інколи з летальними випадками) у дорослих пацієнтів, які отримували протягом більше 58 годин дози препарату, що перевищували              5 мг/кг/год. Зазначена доза перевищує максимальну дозу, яка становить 4 мг/кг/год, що рекомендована на даний момент для седації у відділеннях інтенсивної терапії.

Згідно з існуючими показаннями, рекомендується, по можливості, не перевищувати дозу            4 мг/кг/год, яка є звичайно достатньою для седації пацієнтів, що перебувають на штучній вентиляції легенів у відділенні інтенсивної терапії (тривалість лікування більше ніж 1 день). Слід звертати увагу на наведені побічні ефекти та при перших ознаках симптомів зменшувати дозу або переходити на альтернативний седативний засіб.

Пропофол має недостатню ваголітичну активність і при його застосуванні спостерігалася брадикардія (іноді виражена) та асистолія. Таким реакціям можна запобігти внутрішньо венним введенням антихолінергічних засобів перед введенням в анестезію пропофолом та при її підтримці. Це особливо важливо при застосуванні разом з пропофолом препаратів, які спричиняють брадикардію, а також при станах, що супроводжуються переважанням тонусу вагуса.

Особливу увагу треба приділяти пацієнтам з підвищеним внутрішньо черепним і низьким артеріальним тиском, оскільки існує ризик значного зниження внутрішньо церебрального пер фузійного тиску.

Оскільки препарат є жировою емульсією, відповідні застережні заходи слід застосовувати щодо пацієнтів з тяжким порушенням метаболізму ліпідів, зокрема при патологічній гіперліпідемії. Якщо препарат уводиться пацієнтам, у яких надмірне введення ліпідів є ризикованим, треба контролю вати рівень ліпідів у крові, а препарат вводити, при необхідності, у нижчих дозах. Коли пацієнт парентерально одержує разом з пропофолом інші жирові емульсії, при підрахуванні загальної кількості одержаних ліпідів слід брати до уваги, що Аквафол містить       0,1 г/мл ліпідів. Якщо тривалість седативного ефекту перевищує 3 дні, рівень ліпідів слід контролю вати у всіх пацієнтів.

У хворих на епілепсію пропофол може провокувати судоми. Не рекомендується застосовувати пропофол при лікуванні електрошоком.

Після загальної анестезії необхідно здійснити повне відновлення функцій пацієнта перед відключенням його від приладів. Слід відзначити, що загальні анестетики порушують можливість розуміння пацієнтом інструкцій, що надаються в після операційний період.

Препарат і будь-які пристрої для його введення повинні бути індивідуальними для кожного пацієнта. Відповідно до рекомендацій щодо застосування загальних анестетик ів у вигляді жирових емульсій, період інфузії для нерозведеного пропофолу не повинен перевищувати 12 годин. Невикористаний препарат, а також інфузійні лінії повинні бути вилучені не пізніше ніж через 12 годин від початку інфузії.

Динатрію едетат (ЕДТА), що входить до складу препарату, утворює хелатні комплекси з іонами металів, включаючи іони цинку. Слід розглядати необхідність додаткового призначення цинку при тривалому застосуванні препарату, особливо пацієнтам, які мають схильність до дефіциту цинку, наприклад, при опіках, діареї та/або сепсисі.

Ін’єкційний розчин пропофолу здатний підтримувати ріст мікро організмів, оскільки він не містить антимікробних консервантів. Тому при роботі з ампулами та флаконами необхідно суворо дотримуватись асептичних умов. Під час ін’єкцій пропофолу інші рідини слід вводити поблизу канюлі для ін’єкцій. Пропофол не слід вводити крізь антибактеріальний фільтр. Розчин пропофолу для ін’єкцій є парентеральним препаратом для одноразового застосування. Ін’єкції пропофолу слід здійснювати, суворо дотримуючись асептичних умов; не можна застосовувати препарат у разі підозри контамінації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботи з іншими механізмами. Після введення пропофолу пацієнт потребує нагляду протягом досить довгого часу. Пацієнт не повинен керувати автомобілем та працювати (керувати) з іншими механізмами. Пацієнт повинен супроводжуватися з лікарні додому під наглядом іншої особи і не повинен вживати алкоголь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Слід брати до уваги, що застосування пропофолу в комбінації з різними засобами премедикації, інгаляційними анестетиками або аналгетиками може посилювати дію анестезії та збільшити тяжкість побічних ефектів. Якщо опіати застосовуються для премедикації, апное може спостерігатися частіше і бути тривалішим.

Після введення фентанілу рівень пропофолу в крові може тимчасово підвищитися. При цьому немає потреби регулювати дозу для підтримки анестезії.

Пропофол (10 мг/мл) не можна змішувати у шприці або ін фузійному контейнері перед внутрішньо венним введенням з іншими препаратами, крім 5% розчину декстрози для внутрішньо венних інфузій, 0,9 % розчину натрію хлориду для внутрішньо венних інфузій чи розчину лідокаїну гідро хлориду для ін’єкцій (0,5 % або 1 % без консервантів). Вказівки для приготування цих сумішей наведені у розділі «Спобіб застосування та дози», «Метод уведення».

Менші дози пропофолу можуть бути достатніми при одночасному застосуванні з місцевими анестетиками.

Якщо пропофол уводиться разом з лідокаїном, можуть спостерігатися такі серйозні ускладнення, спричинені лідокаїном: запаморочення, блювання, сонливість, судоми, брадикардія, порушення серцевої діяльності та шок.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пропофол – короткодіючий внутрішньо венний анестетик для введення у загальну анестезію і її підтримки та для седації пацієнтів у процесі інтенсивної терапії. Загальна анестезія в більшості пацієнтів починається через 30-60 секунд. Тривалість анестезії залежить від дози і супутнього лікування і становить від 10 хвилин до 1 години. Вихід пацієнтів із анестезії швидкий і не супроводжується порушеннями свідомості. Відкривання очей можливо у межах 10 хв. Механізм дії, як і у разі застосування інших засобів для анестезії, не має вичерпного пояснення. Вважається, що анестетики чинять неспецифічну дію на рівні ліпідних мембран.

Фармакокінетика. 97 % пропофолу зв’язується з білками плазми. Встановлено, що після внутрішньо венної інфузії період напіврозпаду при елімінації становить 277-403 хв. Кінетику пропофолу після внутрішньо венного болюсного введення можна описати три частинною моделлю: фаза швидкого розподілу (t½ = 1,8-8,3 хв), фаза β-елімінації (t½ = 30-60 хв) і фаза      γ-елімінації (t½ = 200-300 хв). У фазі γ-елімінації рівень препарату у крові зменшується повільно через повільний перерозподіл із глибшого шару жирової тканини. Ця фаза не впливає на період виходу з анестезії у клінічній практиці. Пропофол метаболізується, головним чином, шляхом кон’югації у печінці з кліренсом приблизно 2 л/хв, але існує також поза печінковий механізм метаболізму. Неактивні метаболіти екскретуються, головним чином, нирками (приблизно 88 %). При режимі звичайної підтримки анестезії значне накопичення пропофолу не спостерігалося після хірургічних процедур, які тривали принаймні 5 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: рідина білого або жовтуватого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Препарат має бути використаний одразу після відкриття флакона.

Препарат, розведений лідокаїном, має бути використаний одразу ж.

Препарат, розведений 5 % розчином декстрози, може бути використаний протягом 6 годин.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 30 °С. Не заморожувати!

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Флакони по 12 мл, 20 мл №5, по 50 мл №1 у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ДАЕВОН Фармасютікал Ко. Лтд.

Місцезнаходження. 467-24, Куня-донг, Кванжін-гу, Сеул, Корея.

Інструкція відсутня