Азиклар - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АЗИКЛАР 250

АЗИКЛАР 500

(AZICLAR 250,

AZICLAR 500)

Склад:

діюча   речовина:   1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг або  500 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, тальк, натрію лаурилсульфат, плівкове покриття (гідроксипропілм етилцелюлоза, барвник бриліантовий синій Е 133, полі етиленгліколь) (таблетки по 250 мг)

лактоза моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, натрію лаурилсульфат, плівкове покриття (гідроксипропілм етилцелюлоза, барвник тартразин Е 102, полі етиленгліколь) (таблетки по 500 мг)

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікро організмами:

– ЛОР-органів (стрептококовий фарингіт, тонзиліт, гострий середній отит, гострий синусит, гайморит);

– дихальних шляхів (пневмонія, у тому числі атипова, загострення   хронічного бронхіту);

– інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, абсцеси, целюліт,     стрептодермія, стафілодермія);

– виразка шлунка або дванадцяти палої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (обов’язково в комбінації з іншими лікарськими засобами);

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кларитроміцину або до будь-якого компонента препарату, або до   інших макролідних антибіотиків; одночасне застосування з похідними ріжків, цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами (може призводити до пролонгування інтервалу QT та спричиняти аритмію, а також шлуночкову фібриляцію та Тorsades de Рointes). Кларитроміцин не призначають пацієнтам з гіпокаліємією (пролонгування інтервалу QT).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати цілими (не подрібнювати, не жувати), запиваючи рідиною. Прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату, але може злегка уповільнювати цей процес.

Дорослим і дітям старше 12 років зазвичай призначають по 250 мг кларитроміцину 2 рази на добу; при тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 500 мг 2 рази на добу.

Зазвичай курс лікування становить 7-14 днів. Лікування повинно тривати щонайменше ще 2 дні після зникнення основних симптомів захворювання.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта. При гострому середньому отиті курс лікування може становити 5-6 днів. При лікуванні інфекцій, спричинених M. avium соmplex, добова доза становить 1 г, розподілена на 2 прийоми.

Ерадикація Helicobacter pylori у дорослих.

У пацієнтів з виразкою   шлунка або дванадцяти палої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, кларитроміцин застосовують у дозі 500 мг  2 рази на добу в поєднанні з   амоксициліном 1000 мг 2 рази на добу та омепразолом 20 мг 2 рази на добу. Термін лікування – 7 днів.

Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) загальна   добова   доза   повинна   бути зменшена наполовину, тобто до 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при тяжких інфекціях.

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігалися такі побічні реакції як діарея, нудота, зміна смаку, диспепсія, абдомінальний біль, головний біль.

Порушення з боку системи крові і лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілі я; рідко -   тромбоцит опенія, нейтропенія.

Алергічні реакції: кропив’янка, висипи, анафілаксія; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некролізис.

Психічні розлади: дуже рідко – збудження, безсоння, галюцинації,   сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи: головний біль; дуже рідко – запаморочення, парестезія, судоми.

Порушення з боку органа слуху: шум у вухах; дуже рідко –   оборотна втрата слуху.

Серцеві розлади: дуже рідко – шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, збільшеня інтервалу QT, тріпотіння та мерехтіння шлуночків.

Гастроінтестинальні порушення:      нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, диспепсія, стоматит, глосит, оборотне забарвлення зубів і язика, зміна смаку (металевий або гіркий присмак); дуже рідко – панкреатит, псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні порушення: рідко – гепатоцелюлярний та/або холестазний гепатит з жовтухою або без неї, дисфункція печінки, пов’язана з   раніше відміченим захворюванням і у пацієнтів, які застосовували одночасно гепатотоксичні препарати.

М’язово-скелетні порушення: артралгія, міалгія.

Порушення з боку нирок: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.

Лабораторні показники: підвищення рівня азоту сечовини в крові; рідко – подовження протромбі нового часу, підвищення рівня креатині ну в сироватці, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ, лужної фосфатази, білірубіну); дуже рідко – гіпоглікемія у пацієнтів, які   застосовують   гіпоглікемічні препарати або інсулін.

Передозування.

Симптоми: шлунково-кишкові розлади, головний біль, гіпокаліємія, гіпоксемія.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Відповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливих органів і систем. Малоймовірно, що гемодіаліз або перитонеальний діаліз можуть вплинути на рівень кларитроміцину в сироватці крові,   тому проводити ці процедури не рекомендується.

У випадку передозування слід припинити застосування кларитроміцину та розпочати відповідне симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування препарату у період вагітності та годування груддю не встановлена.

Застосування препарату можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.   Кларитроміцин виділяється в грудне молоко, тому під час лікування годування груддю слід припинити.

Діти.

Досвід застосування препарату дітям віком до 6 місяців відсутній. Дітям віком до 12 років з масою тіла менше 30 кг   рекомендована інша лікарська форма препарату – суспензія.

Особливості застосування.

Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з печінковою недостатністю, з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня.

Підвищена чутливість до кларитроміцину може проявлятися у пацієнтів, чутливих до лінкоміцину або кліндаміцину. Тому таким хворим препарат слід призначати з обережністю.

Якщо під час лікування з’явилася виражена діарея,   необхідно виключити можливість розвитку псевдомембранозного коліту.

Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з тяжкими захворюваннями серця,   з порушеннями електролітного балансу в анамнезі. У з’вязку з ризиком пролонгування інтервалу QT слід дотримуватися обережності при   застосуванні   кларитроміцину пацієнтам з ішемічною хворобою серця, шлуночковою аритмією в анамнезі, тяжкою серцевою недостатністю або при одночасному застосуванні з іншими засобами з ефектом пролонгування інтервалу QT.

Тривале або повторне застосування кларитроміцину може призвести до розвитку суперінфекції, спричиненої нечутливими до препарату мікро організмами.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат рекомендується дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом або роботі зі складними механізмами, особливо на початку терапії або при зміні дозування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кларитроміцин метаболізується в печінці, де інгібує активність певних ензимів системи цитохрому Р 450. Відповідно може знижуватись метаболізм різних препаратів, які перетворюються за участю цих ензимів (таких як альпразолам, астемізол, терфенадин, цизаприд, пімозид, карбамазепін, гексобарбітал, бромкриптин, вальпроат, рифабутин, варфарин, дигоксин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, метил преднізолон, хінідин, сильденафіл, дизопірамід, фенітоїн, циклоспорин, такролімус, зидовудин, теофілін, вінбластин). Це призводить до підвищення їх концентрації у сироватці; можуть виникати токсичні ефекти. Тому необхідний клінічний контроль, а у разі потреби – визначення концентрації у сироватці крові цих препаратів.

Пост маркетингові дослідження вказують на те, що одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з ознаками гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом і ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Кларитроміцин пригнічує метаболізм інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, що призводить до підвищення концентрацій останніх   у плазмі крові. Рідко у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з симв астатином, лов астатином або аторв астатином, відмічали розвиток рабдоміолізу, тому у таких пацієнтів необхідно контролю вати появу міопатії.

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р 450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікро біологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р 450.

Застосування кларитроміцину пацієнтам, які лікуються варфарином, може спричинити підвищення ефектів останнього. Тому у таких пацієнтів необхідно проводити моніторинг протромбі нового часу.

Існують пост маркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, спричиненої одночасним застосуванням кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моні торування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.

При пост маркетинговому спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом із дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролю вати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом може   призводити до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу, однак змінювати дозування не потрібно.

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, внаслідок чого може знадобитися зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином, особливо у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок, збільшує токсичність останнього. Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним кінцем) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину.

При одночасному лікуванні ритонавіром концентрація кларитроміцину у сироватці крові підвищується, тому його не слід призначати у дозі більше 1 г на добу. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добову дозу слід знизити на 50 % (кліренс креатині ну 30-60 мл/хв) або на 75 % (кліренс креатині ну < 30 мл/хв).

Можлива також лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, ітраконазолом, саквінавіром.

Кларитроміцин не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний   антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія зумовлена пригніченням білкового синтезу за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом чутливих бактерій. В основному діє бактеріостатично, але щодо окремих мікро організмів виявляє бактерицидний ефект. Препарат проявляє високу специфічну активність щодо широкого спектра аеробних та анаеробних грам позитивних і грам негативних мікро організмів. Мінімальні пригнічу вальні концентрації для кларитроміцину,   зазвичай, вдвічі нижчі, ніж для еритроміцину.

Кларитроміцин активний щодо таких мікро організмів:

–   резистентність < 10 %:

аеробні грам позитивні мікро організми: Streptococcus груп A, B, C, F, G;

аеробні грам негативні мікро організми: Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Legionella spp;

анаеробні мікро організми: Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp., Clostridium spp. (крім Clostridium difficile);

внутрішньоклітинні мікро організми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (trachomatis), Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae і всі мікобактерії, крім M. tuberculosis.

–   резистентність > 10 %:

аеробні грам позитивні мікро організми:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, чутливі до метициліну),  Streptococcus pneumonia;

аеробні грам негативні мікро організми:

Haemophilus influenzae, Helicobacter pylori;

–   резистентні мікро організми:

аеробні грам позитивні мікро організми:

Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну або еритроміцину), Enterococcus spp.

Спектр антибактеріальної дії кларитроміцину збігається з еритроміцином, крім того, він активний щодо атипових мікобактерій.

Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і ефективно абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, головним чином, у тонкій кишці; зберігає активність у присутності шлункового соку; застосування разом з їжею злегка уповільнює абсорбцію, але не впливає на ступінь всмоктування. Біодоступність препарату – приблизно 55 %.

Метаболізується в печінці системою цитохрому Р 450 за участю ізоферменту CYP3A4 трьома основними способами (деметилюванням, гідроксилюванням і гідролізом) до 8 метаболітів. Приблизно 20 % препарату після абсорбції метаболізується з утворенням                                       14-гідроксикларитроміцину, який має подібну до кларитроміцину біологічну активність.

Кларитроміцин та його основний метаболіт широко розподіляються в тканинах і біологічних рідинах організму. Високі концентрації спостерігаються в слизовій оболонці носа, мигдаликах і тканинах легенів. Концентрації у тканинах вищі, ніж в циркулюючій крові за рахунок високих внутрішньоклітинних концентрацій; легко проникає в лейкоцити та макрофаги; також проникає в слизову шлунка.

Максимальні концентрації кларитроміцину в сироватці крові досягаються через  2-3   години й становлять 1-2 мкг/мл після застосування в дозі 250 мг двічі на день та 3-4   мкг/мл після застосування в дозі  500 мг двічі на день. Приблизно 80 % препарату зв’язується з білками плазми. Період напів виведення зростає від 2-4 годин після введення 250 мг кларитроміцину двічі на день до 5 годин після введення 500 мг препарату двічі на день. Період напів виведення активного 14-гідроксиметаболіту коливається від 5 до 6 годин після введення 250 мг кларитроміцину двічі на день.

На 70-80 % виводиться з фекаліями, приблизно 20-30 % – з   сечею в незміненому вигляді. Ця частка збільшується при підвищенні дози препарату. При нирковій недостатності концентрація кларитроміцину в плазмі підвищується, якщо доза при цьому не знижується.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору;

таблетки по 500 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Фламінго Фармасьютикалс Лтд.

Місцезнаходження. 7/1, Корпорейт Парк, Сіон-Тромбай Роад, Чембур, Мумбай 400071, Індія.

Противомикробные средства для системного применения. Препарат проявляет высокую специфическую активность в отношении широкого спектра аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов.

Состав и форма выпуска

действующее вещество: 1 таблетка содержит кларитромицина 250 мг или 500 мг;

вспомогательные вещества: лактоза моногидрат, крахмал кукурузный, повидон, натрия кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, тальк, натрия лаурилсульфат, пленочное покрытие (гидроксипропилметилцеллюлоза, краситель брилиантовий синий Е133, полиэтиленгликоль) (таблетки по 250 мг)

краситель тартразин Е102, полиэтиленгликоль) (таблетки по 500 мг).

Таблетки по 250 мг: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой голубого цвета;

Таблетки по 500 мг: продолговатые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета.

Показания

Инфекции, вызванные чувствительными к кларитромицину микроорганизмами:

 

• • ЛОР-органов (стрептококковый фарингит, тонзиллит, острый средний отит, острый синусит, гайморит);

• • дыхательных путей (пневмония, в том числе атипичная, обострение хронического бронхита);

• • инфекции кожи и мягких тканей (фолликулит, фурункулез, импетиго, абсцессы, целлюлит, стрептодермии, стафилодермия);

• • язва желудка или двенадцатиперстной кишки, ассоциированная с Helicobacter pylori (обязательно в комбинации с другими лекарственными средствами).

Способ применения и дозы

Таблетки следует принимать целиком (не измельчать, не жевать), запивая жидкостью. Прием пищи практически не влияет на абсорбцию препарата, но может слегка замедлять этот процесс.

Взрослым и детям старше 12 лет обычно назначают по 250 мг кларитромицина 2 раза в сутки; при тяжелых инфекциях дозу можно повысить до 500 мг 2 раза в сутки.

Обычно курс лечения составляет 7 - 14 дней. Лечение должно продолжаться как минимум еще 2 дня после исчезновения основных симптомов заболевания.

Продолжительность лечения зависит от течения заболевания и определяется индивидуально для каждого пациента. При остром среднем отите курс лечения может составлять 5 - 6 дней. При лечении инфекций, вызванных M. avium соmplex, суточная доза составляет 1 г, распределенная на 2 приема.

Эрадикация Helicobacter pylori у взрослых.

У пациентов с язвой желудка или двенадцатиперстной кишки, ассоциированных с Helicobacter pylori, кларитромицин применяют в дозе 500 мг 2 раза в сутки в сочетании с амоксициллином 1000 мг 2 раза в сутки и омепразолом 20 мг 2 раза в сутки. Срок лечения - 7 дней.

Для пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл / мин) общая суточная доза должна быть уменьшена наполовину, то есть до 250 мг 1 раз в сутки или 250 мг 2 раза в сутки при тяжелых инфекциях.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к кларитромицину или к любому компоненту препарата или к другим макролидным антибиотикам; одновременное применение с производными спорыньи, цизапридом, пимозидом, терфенадином, астемизолом и другими макролидами. Кларитромицин не назначают пациентам с гипокалиемией (пролонгирование интервала QT).

Применение в период беременности или кормления грудью.

Безопасность применения препарата в период беременности и кормления грудью не установлена. Применение препарата возможно только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Кларитромицин выделяется в грудное молоко, поэтому во время лечения кормление грудью следует прекратить.

Применение у детей

Опыт применения препарата детям в возрасте до 6 месяцев отсутствует. Детям до 12 лет с массой тела менее 30 кг рекомендуется другая лекарственная форма препарата - суспензия.

Побочные действия

Диарея, тошнота, изменение вкуса, диспепсия, боль, головная боль.

Со стороны системы крови и лимфатической системы: лейкопения, эозинофилия, редко - тромбоцитопения, нейтропения.

Аллергические реакции: крапивница, сыпь, анафилаксия, очень редко - синдром Стивенса - Джонсона и токсический эпидермальный некролизис.

Психические расстройства: очень редко - возбуждение, бессонница, галлюцинации, спутанность сознания.

Со стороны нервной системы: головная боль, очень редко - головокружение, парестезии, судороги.

Со стороны органа слуха: шум в ушах, очень редко - обратимая потеря слуха.

Сердечные расстройства: очень редко - желудочковая аритмия, включая желудочковую тахикардию, увеличение интервала QT, трепетание и мерцание желудочков.

Гастроинтестинальные нарушения: тошнота, рвота, боль в животе, диарея, диспепсия, стоматит, глоссит, обратимые окраски зубов и языка, изменение вкуса (металлический или горький привкус), очень редко - панкреатит, псевдомембранозный колит.

Мышечно-скелетные нарушения: артралгия, миалгия.

Со стороны почек: редко - интерстициальный нефрит, почечная недостаточность.

Лабораторные показатели: повышение уровня азота мочевины в крови; редко - удлинение протромбинового времени, повышение уровня креатинина в сыворотке, транзиторное повышение уровня печеночных ферментов (АСТ, АЛТ, ЛДГ, щелочной фосфатазы, билирубина), очень редко - гипогликемия у пациентов, применяющих гипогликемические препараты или инсулин.

Передозировка

Симптомы: желудочно-кишечные расстройства, головная боль, гипокалиемия, гипоксемия.

Лечение: специфический антидот отсутствует. Промывание желудка, применение активированного угля.

Особенности применения

 

• • Выводится печенью и почками. Следует с осторожностью применять препарат пациентам с печеночной недостаточностью, с почечной недостаточностью умеренной или тяжелой степени.

• • Повышенная чувствительность к кларитромицину может проявляться у пациентов, чувствительных к линкомицину или клиндамицину.

• • Если во время лечения появилась выраженная диарея, необходимо исключить возможность развития псевдомембранозного колита.

• • Следует с осторожностью назначать препарат пациентам с тяжелыми заболеваниями сердца, с нарушениями электролитного баланса в анамнезе. В связи с риском пролонгирования интервала QT следует соблюдать осторожность при применении кларитромицина пациентам с ишемической болезнью сердца, желудочковой аритмией в анамнезе, тяжелой сердечной недостаточностью или при одновременном применении с другими средствами с эффектом пролонгирования интервала QT.

• • Длительное или повторное применение кларитромицина может привести к развитию суперинфекции, вызванной нечувствительными микроорганизмами.

• • Препарат содержит лактозу, поэтому пациенты с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактозы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не должны применять препарат.

• • До выяснения индивидуальной реакции на препарат рекомендуется соблюдать осторожность при управлении автотранспортом или работе с механизмами, особенно в начале терапии или при изменении дозирования.

Срок годности. 3 года.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 30 ° С в оригинальной упаковке.

Хранить в недоступном для детей месте.