Бараклюд - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БАРАКЛЮД

(BARACLUDE)

Склад.

Діюча речовина: ентекавір;

1 таблетка містить ентекавіру 0,5 мг або 1 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, магнію стеарат, барвники: опадри білий (таблетки 0,5 мг), опадри рожевий (таблетки 1 мг).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби для системного застосування. Код АТС J05A E.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічний гепатит В у дорослих.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ентекавіру або будь-якого іншого компонента препарату.

Дитячий вік до 16 років.

Спосіб застосування та дози.

Ентекавір слід приймати перорально натщесерце (через 2 години після їди обо за 2 години до наступного прийому їжі).

Рекомендована доза ентекавіру для дорослих і дітей старше 16 років - 0,5 мг один раз на день. Резистентним до ламівудину пацієнтам рекомендується призначати 1 мг ентекавіру один раз на день. Тривалість лікування визначається клінічними і лабораторними показниками та може тривати до одного року і   більше.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Кліренс ентекавіру зменшується при зниженні кліренсу креатині ну. Рекомендується корекція дози ентекавіру для пацієнтів із кліренсом креатині ну < 50 мл/хв, зокрема для тих, які перебувають на гемодіалізі і тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі (табл. 1).

Таблиця 1

Дози ентекавіру, рекомендовані для пацієнтів з нирковою недостатністю

^* Ентекавір слід приймати після сеансу гемодіалізу.

У пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози ентекавіру не потрібна.

Побічні реакції.

З боку травної системи:

рідко (≥ 1/1000, < 1/100) - діарея, нудота, блювання.

З боку центральної нервової системи:

часто (≥ 1/100, < 1/10) - головний біль, стомлюваність; рідко (≥ 1/1000, < 1/100) - безсоння, запаморочення, сонливість.

Передозування. Випадки передозування ентекавіру не зареєстровані. У разі передозування за пацієнтом потрібно здійснювати ретельне медичне спостереження.

Терапія симптоматична (за необхідності).

Застосування в період вагітності або годування груддю. Вплив ентекавіру на вагітність у жінок не вивчався, тому застосування препарату в період вагітності можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи проникає ентекавір у грудне молоко, тому під час приймання препарату слід припинити годування груддю.

Діти. Безпека та ефективність ентекавіру у пацієнтів віком до 16 років не вивчались.

Особливості застосування. При лікуванні аналогами нуклеозидів у вигляді моно терапії і в комбінації з антиретровірусними препаратами описані випадки лактоацидозу і вираженої гепатомегалії зі стеатозом, що іноді призводили до смерті пацієнта.

Описані випадки загострення гепатиту після відміни препарату. Причинний зв'язок цих загострень з відміною терапії не відомий. Після припинення лікування необхідно періодично контролю вати функцію печінки. За необхідності противірусна терапія може бути відновлена.

Слід враховувати, що при призначенні ентекавіру пацієнтам, котрі мають супутню ВІЛ інфекцію та раніше не отримували високоактивну антиретровірусну терапію, існує ризик розвитку ВІЛ-штамів, стійких до лікування.

Пацієнти, які перенесли трансплантацію печінки.

Безпека і ефективність ентекавіру у пацієнтів, які перенесли трансплантацію печінки, не відомі. Слід ретельно контролю вати функцію нирок під час лікування ентекавіром як у пацієнтів, які перенесли трансплантацію печінки, так і тих, хто одержує імунодепресанти такі як циклоспорин та такролімус, що можуть впливати на функцію нирок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботи з іншими механізмами.

З обережністю слід приймати препарат під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки ентекавір виводиться переважно нирками, при одночасному застосуванні його з препаратами, що знижують функцію нирок або що конкурують на рівні канальцевої секреції, можливе збільшення концентрації в сироватці ентекавіру або цих препаратів. При одночасному призначенні ентекавіру з ламівудином, адефовіром або тенофовіром не виявлено значущих лікарських взаємодій. Взаємодії ентекавіру з іншими препаратами, що виводяться нирками або впливають на функцію нирок, не вивчені. За пацієнтами потрібно застосовувати ретельне медичне спостереження при одночасному призначенні ентекавіру з такими препаратами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ентекавір є аналогом нуклеозиду гуанозину з потужною та селективною активністю відносно НВV-полімер ази. Ентекавір фосфорилується з утворенням активного       три фосфату (ТФ), що має внутрішньоклітинний період на півжиття 15 годин. Внутрішньоклітинна концентрація ТФ прямо пов'язана з позаклітинним рівнем ентекавіру, причому не відмічається значного накопичення препарату після початкового рівня «плато». Шляхом конкуренції з природним субстратом, деоксигуанозину-ТФ, ентекавіру-ТФ інгібує усі 3 функціональні активності вірусної полімер ази: 1 - праймінг HBV-полімер ази,                 2 - зворотну транскрипцію негативної нитки з прегеномної іРНК та 3 - синтез позитивної нитки HBV ДНК. Ентекавір-ТФ є слабким інгібітором клітинної ДНК-полімер ази a, β та d з К_і 18 40 мкМ. Крім того, при високих концентраціях ентекавір-ТФ і ентекавіру не відмічені побічні ефекти відносно g-полімер ази і синтезу ДНК у мітохондріях клітин HepG2.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

У здорових людей ентекавір швидко всмоктується. Максимальна концентрація його в плазмі визначається через 0,5–1,5 годин. При повторному прийомі ентекавіру в дозі від 0,1 до 1 мг відмічається пропорційне дозі збільшення максимальної концентрації (С_max) і площі під кривою «концентрація – час» (AUC). Рівноважний стан досягається після 6-10 днів перорального приймання один раз на день, при цьому концентрація в плазмі зростає приблизно у 2 рази. Максимальна (С_max) і мінімальна (С_min) концентрації в плазмі у рівноважному стані становили 4,2 і 0,3 нг/мл відповідно при прийомі 0,5 мг, та 8,2 і             0,5 нг/мл відповідно при прийомі 1 мг. При прийомі внутрішньо 0,5 мг ентекавіру з їжею з високим вмістом жиру або з легкою їжею   відмічалась мінімальна затримка всмоктування  (1-1,5 години при прийомі з їжею і 0,75 години при прийомі натщесерце), зниження С_max на 44-46 % і зниження AUC на 18-20 %.

Розподіл.

Оцінюваний об'єм розподілу ентекавіру перевищував загальний об'єм води в організмі, що свідчить про добре проникнення препарату в тканини. Ентекавір приблизно на 13 % зв'язується з білками сироватки людини in vitro.

Метаболізм і виведення.

Ентекавір не є субстратом, інгібітором або індуктором ферментів системи CYP450. Після введення міченого ¹⁴C-ентекавіру людям не визначалися окиснені або ацетильовані метаболіти, а метаболіти фази II (глюкуроніди і сульфати) визначалися в невеликій кількості.

Після досягнення максимального рівня концентрація ентекавіру в плазмі знижувалася біекспоненціально, при цьому період напів виведення становив 128-149 години. При прийомі один раз на день відбувалося збільшення концентрації (кумуляція) препарату у 2 рази, тобто ефективний період напів виведення становив приблизно 24 години.

Ентекавір виділяється головним чином, нирками, причому в незміненому вигляді в сечі визначається 62 % –73 % дози. Нирковий кліренс не залежить від дози і коливається в   діапазоні від 360 до 471 мл/хв, що свідчить про гломерулярну фільтрацію і канальцієву секрецію препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 0,5 мг – трикутні білі або майже білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою,   з маркуванням «BMS» з одного боку і «1611» - з іншого;

таблетки 1 мг – трикутні рожеві таблетки, вкриті плівковою оболонкою,   з маркуванням «BMS» з одного боку і «1612» - з іншого.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері Al/Al. По 3 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Брістол-Майєрс Сквібб Компані, США.

Місцезнаходження.

Маунт Вернон, штат Індіана, 47620, США.

Состав.

Показания.

Противопоказания.

Способ применения и дозы

 * энтекавир следует принимать после сеанса гемодиализа.

У пациентов с печеночной недостаточностью коррекция дозы энтекавира не нужна.

 Побочные реакции.

Со стороны пищеварительной системы:

редко (≥ 1 / 1000, <1 / 100) - диарея, тошнота, рвота.

Со стороны ЦНС:

часто (≥ 1 / 100, <1 / 10) - головная боль, утомляемость, редко (≥ 1 / 1000, <1 / 100) - бессонница, головокружение, сонливость .

Передозировка

Случаи передозировки энтекавира не зарегистрированы. В случае передозировки за пациентом необходимо осуществлять тщательное медицинское наблюдение.

Терапия симптоматическая (при необходимости).

Применение в период беременности или кормления грудью. Влияние энтекавира на беременность у женщин не изучалось, поэтому применение препарата в период беременности возможно только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Неизвестно, проникает энтекавир в грудное молоко, поэтому при приеме препарата следует прекратить кормление грудью.

Дети Безопасность и эффективность энтекавира у пациентов в возрасте до 16 лет не изучались.

Особенности применения

При лечении аналогами нуклеозидов в виде монотерапии и в комбинации с антиретровирусными препаратами описаны случаи лактоацидоза и выраженной гепатомегалии со стеатозом, иногда приводили к смерти пациента.

Описаны случаи обострения гепатита после отмены препарата. Причинная связь этих обострений с отменой терапии не известен. После прекращения лечения необходимо периодически контролировать функцию печени. При необходимости противовирусная терапия может быть возобновлена.

Следует учитывать, что при назначении энтекавира пациентам, имеющим сопутствующую ВИЧ инфекцию и ранее не получали высокоактивную антиретровирусную терапию, существует риск развития ВИЧ-штаммов, устойчивых к лечению.

Пациенты, перенесшие трансплантацию печени.

Безопасность и эффективность энтекавира у пациентов, перенесших трансплантацию печени, неизвестны. Следует тщательно контролировать функцию почек во время лечения энтекавиром как у пациентов, перенесших трансплантацию печени, так и тех, кто получает иммунодепрессанты такие как циклоспорин и такролимус, которые могут влиять на функцию почек.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

С осторожностью следует принимать препарат во время управления транспортными средствами и работы с механизмами, требующими концентрации внимания.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Поскольку энтекавир выводится преимущественно почками, при одновременном применении с препаратами, снижающими функцию почек или конкурирующих на уровне канальцевой секреции, возможно увеличение концентрации в сыворотке энтекавира или этих препаратов. При одновременном назначении энтекавира с ламивудином, адефовиром или тенофовир не выявлено значимых лекарственных взаимодействий. Взаимодействия энтекавира с другими препаратами, которые выводятся почками или влияют на функцию почек, не изучены. За пациентами нужно применять тщательное медицинское наблюдение при одновременном назначении энтекавира с такими препаратами.

Фармакологические свойства.

Фармакологические

Энтекавир является аналогом нуклеозида гуанозин с мощной и селективной активностью в отношении НВV-полимеразы. Энтекавир фосфорилуеться с образованием активного трифосфата (ТФ), имеющего внутриклеточный период полувыведения 15 часов. Внутриклеточная концентрация ТФ прямо связана с внеклеточным уровнем энтекавира, причем не отмечается значительного накопления препарата после начального уровня «плато». Путем конкуренции с естественным субстратом, деоксигуанозину-ТФ, энтекавир-ТФ ингибирует все 3 функциональные активности вирусной полимеразы: 1 - прайминг HBV-полимеразы, 2 - обратную транскрипцию негативной нити из прегеномнои иРНК и 3 - синтез позитивной нити HBV ДНК. энтекавир-ТФ является слабым ингибитором клеточной ДНК-полимеразы a, β и d с К и 18 40 мкм. Кроме того, при высоких концентрациях энтекавир-ТФ и энтекавира не отмечены побочные эффекты относительно g-полимеразы и синтеза ДНК в митохондриях клеток HepG2.

Фармакокинетика

Абсорбция.

У здоровых людей энтекавир быстро всасывается. Максимальная концентрация в плазме определяется через 0,5-1,5 часов. При повторном приеме энтекавира в дозе от 0,1 до 1 мг отмечается пропорциональное дозе увеличение максимальной концентрации (С max ) и площади под кривой «концентрация - время» (AUC). Равновесное состояние достигается после 6-10 дней перорального приема один раз в день, при этом концентрация в плазме возрастает примерно в 2 раза. Максимальная (С max ) и минимальная (С min ) концентрации в плазме в равновесном состоянии составляли 4,2 и 0,3 нг / мл соответственно при приеме 0,5 мг, и 8,2 и 0,5 нг / мл соответственно при приеме 1 мг. При приеме внутрь 0,5 мг энтекавир с пищей с высоким содержанием жира или с легкой пищей отмечалась минимальная задержка всасывания (1-1,5 часа при приеме с пищей и 0,75 часа при приеме натощак), снижение С max на 44-46 % и снижение AUC на 18-20%.

Распределение

Оцениваемый объем распределения энтекавир превышал общий объем воды в организме, что свидетельствует о хорошо проникновения препарата в ткани. Энтекавир примерно на 13% связывается с белками плазмы человека in vitro.

Метаболизм и выведение.

Энтекавир не является субстратом, ингибитором или индуктором ферментов системы CYP450. После введения меченого 14 C-энтекавира людям не определялись окисленные или ацетилированные метаболиты, а метаболиты фазы II (глюкуронидов и сульфатов) определялись в небольшом количестве.

После достижения максимального уровня концентрация энтекавира в плазме снижалась биекспоненциально, при этом период полувыведения составлял 128-149 часов. При приеме один раз в день происходило увеличение концентрации (кумуляция) препарата в 2 раза, то есть эффективный период полувыведения составлял примерно 24 часа.

Энтекавир выделяется главным образом почками, причем в неизмененном виде в моче определяется 62% -73% дозы. Почечный клиренс не зависит от дозы и колеблется в диапазоне от 360 до 471 мл / мин, что свидетельствует о гломерулярную фильтрацию и канальцевую секрецию препарата.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства:

таблетки 0,5 мг - треугольные белые или почти белые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с маркировкой «BMS» с одной стороны и «1611» - с другой;

таблетки 1 мг - треугольные розовые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с маркировкой «BMS» с одной стороны и «1612» - с другой.

Срок годности.

2 года.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте.

Хранить при температуре не выше 25 ° С.

Упаковка.

По 10 таблеток в блистере Al / Al. По 3 блистера в картонной пачке.

Категория отпуска.

По рецепту.