Бекотид - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

БЕКОТИД™ ЕВОХАЛЕР™

(BECOTIDE™ EVOHALER™)

Склад.

Діюча речовина: беклометазону дипропіонат;

1 доза препарату містить беклометазону дипропіонату 50 мкг;

допоміжні речовини: HFA-134a, етанол безводний, гліцерин.

Лікарська форма. Аерозоль для інгаляцій, дозований.

Фармакотерапевтична група. Проти астматичні препарати для інгаляційного застосування. Глюкокортикостероїди. Код АТС R03B A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Базисна терапія бронхіальної астми.

Дорослі та діти:

Астма легкого ступеня

Пацієнти, які потребують періодичного симптоматичного лікування бронходилататорами частіше, ніж від випадку до випадку.

Астма помірного ступеня

Пацієнти, які потребують регулярного проти астматичного лікування, та пацієнти з нестабільною астмою або з погіршанням стану на фоні існуючої профілактичної терапії або терапії одними бронходилататорами.

Астма тяжкого ступеня

Пацієнти з тяжкою хронічною астмою. Після початку застосування Бекотиду Евохалеру багато пацієнтів, котрі мали залежність від системних стероїдів для адекватного контролю за симптомами астми, зможуть істотно зменшити або повністю відмовитися від перорального застосування кортикостероїдів.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Бекотид Евохалер застосовується лише інгаляційно.

Пацієнти повинні знати, що Бекотид Евохалер застосовується для профілактики захворювання і тому повинен прийматися регулярно, навіть у період відсутності нападів астми.

Доза препарату коригується   залежно від індивідуальної реакції.

Якщо покращання стану після застосування короткодіючих бронходилататорів стає менш ефективним або потрібна більша кількість інгаляцій, ніж звичайно, необхідно лікування переглянути.

Пацієнтам, яким тяжко синхронізувати дихання із застосуванням інгалятора, рекомендується додатково використовувати спейсер - пристрій для полегшення вдихання інгаляційних препаратів.

Дітям також може бути рекомендовано застосування спеціального дитячого спейсера для полегшення вдихання інгалаційних препаратів.

Дорослі та діти віком старше 12 років

Початкова доза Бекотиду Евохалеру залежить від тяжкості захворювання:

астма легкого ступеня:  200-600   мкг на день у декілька застосувань;

астма помірного ступеня:  600- 1000   мкг на день у декілька застосувань.

При астмі тяжкого ступеня рекомендованими дозами препарату є 1000-2000 мкг на день у декілька застосувань, тому в цьому випадку рекомендується застосовувати форму препарату з вищим вмістом активної речовини, а саме Беклофорт Евохалер.

Дозу препарату потім можна відкоригувати для досягнення контролю над симптомами астми або зменшувати до мінімально ефективної залежно від індивідуальної реакції хворого.

Діти віком старше 4 років

Не більше 400 мкг на день у декілька застосувань.

Початкова доза Бекотиду Евохалеру залежить від тяжкості захворювання.

Дозу препарату потім можна відкоригувати для досягнення контролю над симптомами астми або зменшувати до мінімально ефективної   залежно від індивідуальної реакції дитини.

Особливі групи пацієнтів

Змінювати дозу хворим літнього віку або пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю не потрібно.

Користування

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтичний ефект може зменшуватися при охолодженні балона. Балони не можна розбивати, протикати або спалювати, навіть коли вони будуть порожніми.

Перевірка інгалятора

Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви в користуванні більше одного тижня зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струснути інгалятор та зробити одне розпилення в повітря, щоб переконатися в адекватній роботі.

Правила користування інгалятором

1. Зняти ковпачок мундштука, злегка натискючи на нього з боків.

2. Переконатися, що всередині та ззовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.

3. Старанно струснути інгалятор для того, щоб будь-який сторонній предмет був видалений з інгалятора і для того, щоб вміст інгалятора був рівномірно перемішаний.

4. Взяти інгалятор вертикально між великим та всіма іншими пальцями, причому великий палець повинен бути на основі інгалятора, нижче мундштука.

5. Зробити максимально глибокий видих, потім помістити мундштук у рот між зубами і охопити його губами, не прикушуючи при цьому.

6. Починаючи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення препарату, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати (при цьому вивільняється одна доза аерозолю).

7. Затримати дихання, вийняти інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки можливо.

8. Якщо необхідно виконати подальші розпилення, слід зачекати приблизно 30 секунд, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати пункти 3-7.

9. Насадіть ковпачок мундштука на місце шляхом натискання та клацання у необхідному напрямку.

ВАЖЛИВО:

Виконувати пункти 5, 6 та 7, не поспішаючи. Важливо перед самим розпиленням почати вдихати якомога повільніше. Перші декілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора або з боків рота з’явиться “хмарка”, необхідно почати знову з пункту 2.

Діти: маленькі діти можуть потребувати допомоги, може виникнути необхідність у тому, щоб інгаляції проводили дорослі. Слід попросити дитину видихнути і виконати розпилення одразу після того, як дитина почне вдих. Рекомендується освоювати техніку разом. Старші діти або ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід помістити обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці – на основу нижче мундштука.

Чищення

Інгалятор слід чистити не рідше одного разу на тиждень.

1. Вийняти металевий балон з пластикового футляра інгалятора і зняти ковпачок   мундштука.

2. Пластиковий футляр і мундштук протерти вологою тканиною.

3. Дати висохнути у теплому місці. Уникати надмірного нагрівання.

4. Помістити металевий балон і ковпачок мундштука на місце.

НЕ КЛАСТИ МЕТАЛЕВИЙ БАЛОН У ВОДУ.

Побічні реакції.

Нижченаведена побічна дія систематизована за органами і системами залежно від частоти виникнення: дуже часто (³1/10), часто (³1/100 та < 1/10), не часто (³1/1000 та < 1/100), рідко (³1/10,000 та < 1/1000) та дуже рідко (<1/10,000), включаючи окремі повідомлення. Дані про побічну дію, що виникає дуже часто, часто та нечасто, головним чином базуються на клінічних дослідженнях. Дані про побічну дію, що виникає рідко та дуже рідко, отримуються головним чином спонтанно.

Інфекції та інвазії

Дуже часто: кандидоз порожнини рота та глотки.  

У деяких хворих можливий розвиток кандидозу порожнини рота та глотки, частота якого збільшується при застосуванні високих доз (понад 400 мкг беклометазону дипропіонату на добу). Таке ускладнення частіше виникає у хворих з високим рівнем у крові Candida precipitins, що свідчить про перенесену раніше інфекцію. У цьому разі корисно полоскати порожнину рота після інгаляції. При необхідності протягом усього періоду лікування призначають протигрибковий препарат місцево, продовжуючи при цьому   застосування Бекотиду Евохалеру.

Імунна система

Повідомлялось про реакції гіпер чутливості з такими проявами:

– нечасто: шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, еритема;

– дуже рідко: ангіо невротичний набряк очей, обличчя, губ та ротоглотки, респіраторні симптоми (задишка та/або бронхоспазм) та анафілактоїдна/анафілактична реакції.

Ендокринна система

Можлива системна дія, що включає:

– дуже рідко: синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зменшення мінералізації кісток, катаракту та глаукому.

Психічні розлади

Дуже рідко: відчуття неспокою, розлади сну, зміни поведінки, включаючи гіперактивність та збудженість (головним чином у дітей).

Дихальна система та грудна клітка

Часто: захриплість голосу, подразнення горла.

У деяких хворих інгаляційний беклометазону дипропіонат може бути причиною захриплості голосу або подразнення горла, у цьому разі стає корисним полоскання горла водою одразу після інгаляції.

Дуже рідко: парадоксальний бронхоспазм.

Як і при лікуванні іншими інгаляційними препаратами, можливий розвиток парадоксального бронхоспазму зі швидко зростаючою задишкою після інгаляції. У цьому разі негайно застосовуються швидкодіючі інгаляційні бронходилататори,   інгаляція Бекотиду Евохалеру одразу припиняється, проводиться обстеження пацієнта   та при необхідності призначається альтернативна терапія.

Передозування.

При застосуванні Бекотиду Евохалеру в дозах, що перевищують рекомендовані, може виникнути тимчасове пригнічення функції кори надниркових залоз. Це не потребує невідкладної допомоги, тому що функція кори надниркових залоз відновиться через декілька днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. Проте при застосуванні доз, вищих за рекомендовані, та протягом тривалого часу деяке пригнічення функції надниркових залоз можливе. У таких випадках необхідно перевіряти резерв функції надниркових залоз. Лікування Бекотидом Евохалером можна продовжувати в дозах, достатніх для контролю астми.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпечність застосування Бекотиду Евохалеру під час вагітності остаточно не встановлена. При вирішенні питання про призначення препарату під час вагітності потрібно зважити очікувану користь для матері з потенційним ризиком для плода.

Бекотид Евохалер виділяється в грудне молоко, але у дуже незначній кількості. Призначення препарату жінкам, які годують груддю, повинно бути виваженим, маючи на увазі, що терапевтична користь від призначення препарату повинна бути більшою за можливий ризик для плода.

Діти.

Не застосовується дітям до 4 років.

Особливості застосування.

Лікування бронхіальної астми повинно проводитися згідно з поетапною програмою, стан пацієнта необхідно регулярно контролю вати як клінічно, так і шляхом визначення показників функції зовнішнього дихання.

Збільшення частоти застосування короткодіючих інгаляційних b -2 агоністів сигналізує про поступову втрату контролю за астмою. У цих умовах терапія повинна бути переглянута. Раптове та прогресуюче погіршення контролю астми є потенційно життєво небезпечним, тому слід збільшувати дозу кортикостероїдів. У пацієнтів, які належать до групи ризику, потрібно проводити пікфлоуметрію.

Бекотид Евохалер призначений не для купірування гострих нападів астми, а для довго тривалого профілактичного лікування. Для полегшення стану при гострих астматичних нападах застосовуються швидко- та короткодіючі інгаляційні бронходилататори.

Необхідно правильно користуватися інгалятором для того, щоб забезпечити потрапляння препарату в бронхи.

Недостатня відповідь на лікування або тяжке загострення астми потребують збільшення дози Бекотиду Евохалеру та, якщо необхідно, прийому системних стероїдів та/або антибіотиків при наявності інфекції.

При застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може виникнути системна дія, але значно менша, ніж при призначенні пероральних стероїдів. Системна дія може проявлятися синдромом Кушинга, кушингоїдними ознаками, у пригніченні надниркових залоз, затримці росту у дітей та підлітків, зменшенні мінералізації кісток, катаракті та глаукомі. Тому важливо, щоб доза інгаляційних кортикостероїдів була зменшена до мінімально можливої, яка б підтримувала ефективний контроль за симптомами астми.

Існує індивідуальна підвищена чутливість до інгаляційних кортикостероїдів.

У зв’язку з можливістю пригнічення функції надниркових залоз переведення пацієнтів з прийому пероральних кортикостероїдів на Бекотид Евохалер потребує особливої уваги і постійного контролю за функцією надниркових залоз.

Процес переходу на Бекотид Евохалер та припинення системної терапії повинні бути поступовими, і пацієнти повинні мати при собі спеціальну картку з попередженням про необхідність додаткового введення системного стероїду у стресовий період, наприклад, при тяжкому астматичному нападі, тяжких інтеркурентних захворюваннях, хірургічних втручаннях, травмах тощо.

Аналогічно, заміна системної стероїдної терапії на інгаляційну інколи може демаскувати алергічні захворювання, такі як алергічний риніт або екзема, раніше контрольовані системним прийомом стероїдів. Ці алергічні прояви треба лікувати антигістамінними засобами та/або топічними препаратами, у тому числі і топічними стероїдами.

Лікування Бекотидом Евохалером не повинно припинятися раптово.

Як і при лікуванні іншими інгаляційними кортикостероїдами, з особливою обережністю Бекотид Евохалер слід призначати хворим з активним та латентним туберкульозом легенів.  

Хворі повинні бути попереджені, що препарат містить невелику кількість етанолу та гліцеролу. У терапевтичних дозах кількість етанолу та гліцеролу є надзвичайно малою і не становить ризику для пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Бекотид Евохалер не чинить впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Бекотид Евохалер містить дуже незначну кількість етанолу, тому теоретично у пацієнтів з підвищеною чутливістю можлива взаємодія при одночасному прийомі з дисульфіром або метронідазолом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Беклометазону дипропіонат – попередник активної речовини зі слабкою спорідненістю до глюкокортикоїдних рецепторів. Він гідролізу ється естеразами з утворенням активного метаболіту беклометазону-17-монопропіонату, який має високу місцеву протизапальну активність.

Фармакокінетика.

При інгаляційному застосуванні системна абсорбція незміненого беклометазону дипропіонату відбувається через легені з незначною пероральною абсорбцією дози, що потрапила у шлунково-кишковий тракт. До абсорбції відбувається інтенсивне перетворення беклометазону дипропіонату в його активний метаболіт беклометазону-17-монопропіонат. Системна абсорбція беклометазону-17-монопропіонату складається з абсорбції в легенях і в шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність при інгаляційному застосуванні становить приблизно 60% уведеної дози для   беклометазону-17-монопропіонату.

Беклометазону дипропіонат дуже швидко виводиться з системного кровообігу шляхом метаболізму за участю естераз. Головний продукт метаболізму – активний беклометазону-17-монопропіонат.

Об’єм розподілу беклометазону дипропіонату в фазі плато помірний (20 л), проте у беклометазону-17-монопропіонату він більший (424 л). Зв’язування з білками плазми помірно високе (87%).

Беклометазону дипропіонат та беклометазону-17-монопропіонат мають високий плазмовий кліренс (150 та 120 л/год.), періоди напів виведення становлять 0,5 години та 2,7 годин. Приблизно 60% дози препарату виводиться з випорожненнями, 12%  – з сечею у вигляді вільних та кон’югованих полярних метаболітів. Нирковий кліренс беклометазону дипропіонату та його метаболітів незначний.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий та безбарвний розчин.

Термін придатності.  2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С. Одразу після інгаляції закрити мундштук ковпачком, обережно натискуючи на нього до появи клацання. Оберігати від потрапляння прямого сонячного проміння та від заморожування.

Упаковка. Аерозольний балон з дозуючим клапаном на 200 доз у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Кьєзі Фармасьютичі С. п. А., Італія; ГлаксоВеллком Продакшн, Франція.

Chiesi Farmaceutici S.p.A., Italy; GlaxoWellcome Production, France.

Препарат виробляється за ліцензією фірми „Chiesi S.p.A”.

Місцезнаходження.

Кьєзі Фармасьютичі С. п. А., Віа Сан Леонардо 96, 43100 Парма, Італія.

Chiesi Farmaceutici S.p.A., Via San Leonardo 96, 43100 Parma, Italy.

ГлаксоВеллком Продакшн, 23, рю Лавуаз’є, 27000 Евре, Франція.

Glaxo Wellcome Production, 23, rue Lavoisier, 27000 Evreux, France.

Состав и форма выпуска

Аэрозоль для ингаляций: 200 доз во флаконе.
        1 доза
беклометазона дипропионат        50 мкг

Регистрационный номер №:
аэрозоль д/ингал. 50 мкг/1 доза: фл. 200 доз - 00591/28.06.94ППР

Фармакологическое действие

Глюкокортикоидный препарат для ингаляционного применения. Оказывает выраженное противовоспалительное и противоаллергическое действие.
Терапевтическое действие развивается в течение 5-7 дней курсового применения.

Показания

   – базисная терапия бронхиальной астмы (в т.ч. при тяжелом течении заболевания и зависимости от системных ГКС).

Режим дозирования

Бекотид предназначен только для ингаляционного применения.
Начальную дозу беклометазона дипропионата подбирают с учетом степени тяжести заболевания. Затем, в зависимости от индивидуального ответа пациента, начальную дозу препарата можно увеличивать до появления клинического эффекта или снизить до минимальной эффективной дозы.
Рекомендуемые начальные дозы препарата для взрослых и детей старше 12 лет при 
бронхиальной астме легкого течения - 200-600 мкг/сут, бронхиальной астме средней степени тяжести - 600 мкг-1 мг/сут, бронхиальной астме тяжелого течения - 1-2 мг/сут. Суточную дозу делят на несколько приемов. Препарат можно применять через спейсер (например «Волюматик»).
У детей в возрасте от 4 до 12 лет рекомендуется применять до 400 мкг/сут в несколько приемов. Начальную дозу устанавливают в зависимости от тяжести заболевания. Препарат можно применять через спейсер (например «Бэбихалер», «Волюматик»).

Побочное действие

Со стороны дыхательной системы: возможны охриплость голоса, ощущение раздражения в горле; редко - кашель; крайне редко - парадоксальный бронхоспазм.
Возможен кандидоз полости рта и верхних отделов дыхательных путей, особенно при длительном применении, проходящий при местной противогрибковой терапии без прекращения лечения.
Аллергические реакции: возможны сыпь, крапивница, зуд, эритема и отек глаз, лица, губ и гортани.
Эффекты, обусловленные системным действием: возможны снижение функции коры надпочечников, остеопороз, катаракта, глаукома, задержка роста у детей.

Противопоказания

   – повышенная чувствительность к компонентам препарата.

Беременность и лактация

При беременности применение Бекотида возможно только в тех случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
При ингаляционном применении беклометазона дипропионата в рекомендуемых дозах маловероятно, что его концентрации в грудном молоке будут высокими. При назначении Бекотида в период грудного вскармливания следует оценить ожидаемую пользу для матери и возможный риск для ребенка.
Специальные экспериментальные исследования по изучению выделения беклометазона дипропионата с грудным молоком не проводились.

Особые указания

Бекотид с осторожностью назначают пациентам с сопутствующим туберкулезом легких.
Эффективность лечения оценивают по динамике клинического состояния пациента и показателям функциональных легочных тестов.
Риск развития кандидоза повышается при применении беклометазона дипропионата в дозах, превышающих 400 мкг/сут. Развитие кандидоза полости рта и глотки наиболее вероятно у пациентов с высоким уровнем кандидозных преципитирующих антител в крови, что указывает на ранее перенесенную грибковую инфекцию. В подобных случаях рекомендуется после ингаляции полоскать полость рта и горло водой. Для лечения кандидоза можно применять противогрибковые препараты местного действия на фоне терапии Бекотидом.
Для профилактики охриплости голоса или раздражения слизистой оболочки полости рта и глотки рекомендуется сразу после ингаляции прополоскать водой полость рта и горло.
Применение оптимизатора может снизить вероятность развития кандидоза и раздражения слизистой оболочки глотки.
При развитии парадоксального бронхоспазма следует немедленно прекратить введение Бекотида, для купирования применить быстродействующий ингаляционный бронходилататор. Далее следует оценить состояние пациента, провести обследование и при необходимости назначить соответствующую терапию.
Лицам пожилого возраста или пациентам с нарушением функции почек или печени не требуется коррекция режима дозирования.
Пациентам следует разъяснить профилактическую цель терапии препаратом Бекотид, что заключается в необходимости его применения даже при отсутствии симптомов бронхиальной астмы.
C целью достижения и поддержания лечебного эффекта препарат необходимо применять регулярно.
Пациент должен получить информацию о правильном использовании ингалятора Бекотид, а также о необходимости немедленного обращения к врачу, если отмечается снижение эффективности бронходилататоров короткого действия или требуется более частое применение ингалятора.
Увеличение потребности в приеме ингаляционных агонистов бета2-адренорецепторов короткого действия свидетельствует об ухудшении течения заболевания. В таких случаях рекомендуется пересмотреть план лечения пациента. Внезапное и прогрессирующее ухудшение бронхиальной астмы может представлять угрозу для жизни пациента, поэтому необходимо срочно решить вопрос об увеличении дозы ГКС. У таких пациентов рекомендуется проводить ежедневный мониторинг пиковой скорости выдоха.
При тяжелом обострении бронхиальной астмы или недостаточной эффективности проводимой терапии следует увеличить дозу Бекотида и в случае необходимости назначить препарат из группы системных ГКС и/или антибиотик при развитии инфекции.
Резкое прекращение лечения Бекотидом не рекомендуется.
При длительном ингаляционном применении ГКС, особенно в высоких дозах, могут отмечаться системные эффекты, однако вероятность их развития значительно ниже, чем при применении ГКС внутрь. Возможными системными эффектами являются: снижение функции коры надпочечников, остеопороз, задержка роста у детей, катаракта, глаукома. В связи с этим особенно важно, чтобы при достижении терапевтического эффекта доза ингаляционных ГКС была снижена до минимального эффективного уровня.
Рекомендуется регулярно следить за динамикой роста детей, получающих ингаляционные ГКС в течение длительного времени.
У отдельных пациентов может отмечаться индивидуальная высокая чувствительность к ингаляционным ГКС.
В связи с возможной надпочечниковой недостаточностью следует соблюдать особую осторожность и регулярно контролировать показатели функции коры надпочечников при переводе пациентов, принимавших ГКС внутрь, на лечение ингаляционным беклометазона дипропионатом. Отмену системных ГКС на фоне ингаляционного беклометазона дипропионата следует проводить постепенно. При этом пациенты должны носить с собой карточку, в которой указано, что им может потребоваться дополнительный прием ГКС в период стресса.
В редких случаях при переводе пациентов с приема системных ГКС на ингаляцонную терапию могут проявляться состояния, сопровождающиеся гиперэозинофилией (например, синдром Churg-Strauss). Как правило, это происходит во время снижения дозы или отмены системных ГКС, однако прямая связь не установлена.
При переводе пациентов с приема системных ГКС на ингаляционную терапию также могут проявляться аллергические реакции (в т.ч. аллергический ринит, экзема), которые раньше были подавлены системными препаратами. В подобных ситуациях рекомендуется проводить симптоматическое лечение антигистаминными препаратами и/или противоаллергическими средствами для местного применения, в том числе ГКС для местного применения.
Препарат отпускается по рецепту.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Влияние беклометазона дипропионата на способность управлять автомобилем и работать со сложным оборудованием маловероятно.

Передозировка

Симптомы: при острой передозировке возможно временное снижение функции коры надпочечников, при хронической передозировке возможно подавление функции коры надпочечников.
Лечение: при острой передозировке не требуется экстренной терапии, т.к. функция коры надпочечников восстанавливается в течение нескольких дней. При хронической передозировке рекомендуется проводить мониторинг резервной функции коры надпочечников. Лечение Бекотидом может быть продолжено в дозах, достаточных для поддержания терапевтического эффекта.

Лекарственное взаимодействие

Подтвержденные данные о лекарственном взаимодействии препарата Бекотид отсутствуют.

Условия и сроки хранения

Ингалятор Бекотид следует хранить в защищенном от действия прямых солнечных лучей месте при температуре не выше 30°С; не замораживать. Срок годности – 3 года.
Как и большинство других ингаляторов в аэрозольных упаковках, Бекотид может оказаться менее эффективным при низких температурах. При охлаждении баллончика рекомендуется достать его из пластикового футляра и погреть руками в течение нескольких минут.
Баллончик нельзя разбирать, прокалывать и бросать в огонь, даже если он пуст.