Блемарен - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЛЕМАРЕН^®

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 таблетка містить кислоти лимонної безводної 1197 мг, тринатрію цитрату безводного 835,5 мг, калію гідро карбонату 967,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт, ароматизатор лимонний, натрію сахарин, кислота адипінова, полі етиленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки шипучі.

Білі, круглі таблетки з фаскою, із запахом лимона.

Назва і місцезнаходження виробника.

Еспарма ГмбХ, Німеччина (esparma GmbH, Germany).

Langе Goehren 3

D-39171 Osterweddingen,

Germany.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються для розчинення сечових конкрементів. Код АТС G04B C.

Шляхом встановлення оптимального значення рН сечі препарат створює сприятливі умови для припинення росту та розчинення сечокислих і змішаних конкрементів. Знижує секрецію активного кальцію нирковими канальцями за допомогою стимулювання екскреції ендогенного цитрату, тим самим усуваючи умови для утворення конкрементів, що містять кальцій і становлять більшу частину всіх конкрементів при сечокам’яній хворобі.

В процесі метаболізму діючої речовини препарату (цитрату) відбувається олужнення (нейтралізація) сечі. При цьому залишок цитрату шляхом окиснення метаболізуєтся до утворення вуглецю або бікарбонату. Надлишок лугів, що з’явився в результаті гідролізу цитратів, виводиться нирками і спричиняє підвищення рівня рН сечі.

За допомогою перорального прийому лужних цитратів (цитратного комплексу Блемарен^®) можна досягнути дозозалежної нейтралізації або олужнення сечі. Внаслідок цього підвищується ступінь дисоціації, а разом з тим – розчинення сечової кислоти або цистину. Літоліз сечокислих каменів підтверджується рентген-дослідженням.

Концентрація гідро карбонату в сироватці є регулюючим фактором секреції цитрату клітинами ниркових канальців. При надлишку лугів та при підвищенні внутрішньоклітинного рівня рН у клітинах ниркових канальців відбувається уповільнення нирково-канальцевого метаболізму цитратів, зниження зворотної резорбції і підвищення виділення цитрату. Змінення ниркового транспорту кальцію в результаті олужнення призводить до істотного уповільнення виділення кальцію із сечею.

Олужнення сечі, посилення виділення цитрату і зниження виділення кальцію спричиняють зменшення кількості активного кальцію (оксалату кальцію) у сечі, оскільки цитрат у слабкому лужному середовищі утворює хімічну сполуку з кальцієм. Крім цього, цитрат-іон слід розглядати як найсильніший фізіологічний інгібітор кристалізації оксалату кальцію (а також фосфату кальцію) та агрегації цих кристалів.

Якщо приймати калій-натрій-гідро цитрат як ад’ювант у складі цитостатичної терапії, рівень рН сечі повинен становити, як мінімум, 7,0, щоб достатньою мірою обмежити уро- або нефротоксичні реакції антинеопластичних засобів.

При пізній порфірії шкіри існує дефіцит уропорфіриногендекарбоксил ази, яка переводить уропорфіриноген у копропорфіриноген. При метаболічній алкалізації необхідно запобігати зворотній дифузії копропорфірину в ниркових канальцях, щоб підвищити кліренс копропорфірину. Внаслідок підвищення екскреції копропорфірину необхідно посилювати синтез копропорфіриногену з уропорфіриногену, а разом з цим – зниження рівня уропорфірину.

Біодоступність таблеток Блемарену^® - 100 %.

Можна вважати, що іони цитрату метаболізуються майже повністю. Лише 1,5 - 2 % прийнятого цитрату виявляються у сечі в незміненому вигляді. 4 таблетки додають в організм 38 ммоль цитрату, що відповідає 2 % цитрату, який щоденно метаболізується в організмі.

Після одноденного прийому препарату Блемарен^®, таблетки шипучі, введена кількість натрію і калію виводиться з організму нирками протягом 24 - 48 годин. При тривалому застосуванні препарату добове виведення калію та натрію відповідає добовому споживанню. У крові або в сироватці не спостерігаються істотні зміни газів крові чи електролітів. Це означає, що завдяки нирковому регулюванню олужнення кислотно-лужний баланс в організмі зберігається, а накопичення натрію і калію при достатній функції нирок не відбувається.

Показання для застосування.

Літоліз сечокислих конкрементів у сечовивідних шляхах і профілактика їх первинного та повторного утворення; літоліз змішаних уратно-оксалатних конкрементів; метафілактика кальцій-оксалатних конкрементів (запобігання повторному утворенню нових каменів і росту залишкових фрагментів); олужнення сечі при проведенні цитостатичної терапії під час застосування урикозуричних препаратів, при лікуванні пацієнтів із цисти новими конкрементами, а також при нирковому канальцевому ацидозі з фосфатним літіазом; як допоміжний засіб при лікуванні гіперурикемії, застосуванні інгібіторів ксантиноксидази (наприклад, при подагрі); як ад'ювант у складі комбінованої симптоматичної терапії пізньої порфірії шкіри.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Обмежена екскреторна функція нирок, гостра та хронічна ниркова недостатність у стадії декомпенсації; гострі порушення кислотно-лужної рівноваги (метаболічний алкалоз); інфекції сечових шляхів, спричинені бактеріями, які розщеплюють сечовину (небезпека утворення струвітних каменів); сувора безсольова дієта (наприклад, при тяжких формах артеріальної гіпертензії); періодичний гіперкалієвий параліч.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

При розчиненні сечокислих каменів не слід допускати багатоденного надмірного олужнення сечі (рН вище 7,8) з огляду на можливу появу осаду фосфатних солей на   поверхні сечокислого конкременту, що може перешкоджати його подальшому розчиненню. Окрім того, довготривалий і виражений лужний стан метаболізму небажаний.

Препарат можна застосовувати при компенсованій нирковій недостатності, що не супроводжується затримкою калію в організмі. Перед застосуванням необхідно визначити рівень електролітів у сироватці та перевірити функцію нирок. При підозрі на нирково-канальцевий ацидоз необхідно додатково контролю вати показники кислотно-лужного балансу.

Пацієнтам із серцевою недостатністю слід враховувати вплив калію на збудливість міокарда: одна мірна ложка препарату Блемарен^®, гранули, містить 380 мг іонів калію або 9,7 ммоль калію, що може впливати на ефект серцевих глікозидів (підвищення позаклітинної концентрації калію знижує дієвість глікозидів, а її зниження посилює аритмогенну дію).

Пацієнтам з порушенням обміну сечової кислоти прийом препарату рекомендується поєднувати з алопуринолом.

Особам, які дотримуються дієти, що обмежує прийом натрію, необхідно враховувати підвищений вміст натрію в даному лікарському засобі (1 таблетка містить 220 мг іонів натрію або 9,7 ммоль натрію).

Під час терапії препаратом рекомендується дотримуватися низько білкової дієти, тобто обмежувати вживання харчових продуктів, багатих на вміст пуринів (наприклад, м’ясо, ковбасні вироби, нутрощі тварин, сардини).

Щодня необхідно випивати 2 - 3 л рідини у вигляді чаю, фруктового соку або лужної мінеральної води.

Препарат не містить вуглеводів і його можна застосовувати для лікування хворих на цукровий діабет. Містить лактозу, що треба мати на увазі хворим з вродженою непереносимістю лактози, галактози.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При застосуванні препарату згідно з інструкцією негативного впливу у період вагітності і годування груддю не спостерігалось.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату дітям вивчені недостатньо, тому не рекомендується призначати Блемарен^® пацієнтам цієї вікової категорії.

Спосіб застосування та дози.

Середня добова доза визначається індивідуально, вона може коливатися від 6 г до 18 г препарату (2 - 6 таблеток на добу). Таблетки шипучі приймають розчиненими у рідині (воді або фруктовому соку). Добову дозу розподіляють на 3 рівномірні частини, які приймають протягом дня (наприклад, о 8.00, 14.00, 21.00).

Контроль за ефективністю препарату здійснюють шляхом визначення рН свіжої сечі 3 рази на добу, перед черговим прийомом препарату. Для цього використовують стандартні індикаторні смужки, вкладені у кожну упаковку. Індикаторну зону тестової смужки потрібно ненадовго занурити в сечу, після цього вийняти з рідини і через 2 хв порівняти отриманий колір тестової смужки зі шкалою кольорів, що нанесена на комплекті індикаторних смужок, а визначені значення рН записати в контрольний календар. Доза препарату вважається правильно встановленою, якщо значення рН, визначені 3 рази на добу, перебувають в рекомендованих для кожної патології межах. Зміна кольору невикористаних індикаторних смужок не впливає на результати визначення рН.

Для розчинення сечокислих (уратних) конкрементів рівень рН сечі повинен бути в межах 6,2 - 6,8. Якщо добовий профіль значень рН нижчий рівня 6,2, дозу слід збільшити, а якщо він вищий рівня 6,8 – знизити.

Для розчинення уратно-оксалатних змішаних каменів і метафілактики утворення кальцій-оксалатних каменів рН сечі необхідно підтримувати певний час на рівні від 6,8 до 7,4.

Препарат Блемарен^® перед проведенням дистанційної нефролітотрипсії при змішаних (рентген-неоднорідних) каменях застосовується для посилення її ефективності, зменшення структурної щільності каменя і зниження кількості повторних сеансів. Тривалість цитратної терапії з метою підготовки до дистанційної літотрипсії повинна становити не менше 3 тижнів.

Для олужнення сечі у пацієнтів із цисти новими каменями рН сечі повинен бути в діапазоні від 7,5 до 8,5. Це вимагає більшої дози препарату.

При проведенні цитостатичної терапії рН сечі повинен бути не нижче 7,0, а при лікуванні пізньої порфірії шкіри – 7,2 - 7,5.

Урикозурична терапія, як і лікування уратних каменів, повинна виконуватись при рН сечі на рівні від 6,2 до 6,8.

Значення рН, які можливо визначити за допомогою стандартних індикаторних смужок, перебувають у діапазоні 5,4 - 7,4. За необхідності контролю рН сечі у хворих з цисти новими конкрементами або при пізній порфірії шкіри застосовують спеціальні індикаторні смужки для визначення рН у діапазоні 7,2 - 9,7.

Для розчинення конкрементів (залежно від їх розміру та складу) тривалість курсу лікування становить від 4 тижнів до 6 місяців. Для профілактики рецидивів нефролітіазу препарат призначають курсами, тривалість і частоту яких встановлюють індивідуально для кожного хворого.

Передозування.

При нормальній функції нирок небажаний вплив препарату на зміну фізіологічних параметрів обміну речовин не спостерігається ні при звичайній рекомендованій дозі, ні при вищій, оскільки виведення надлишкових лугів нирками є природним механізмом регулювання кислотно-лужного балансу в організмі.

Можливе передозування можна коригувати шляхом зменшення дози препарату. За необхідності можна вдатись до заходів лікування метаболічного алкалозу.

Побічні ефекти.

У деяких випадках прийом таблеток може спричиняти шлунково-кишкові розлади у схильних до цього пацієнтів. Повідомлялось про появу відрижки, печії, болю у животі, метеоризму, діареї.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасний прийом речовин, які містять цитрат і алюміній, може спричинити підвищення резорбції алюмінію, тому рекомендується дотримуватись двогодинної паузи між прийомами таких препаратів.

Препарат посилює терапевтичну дію алопуринолу.

Деякі засоби, призначені для зниження артеріального тиску (антагоністи альдостерону, сечогінні засоби з низьким вмістом калію, інгібітори АКФ), а також знеболювальні та протизапальні лікарські препарати (не стероїдні протизапальні засоби і периферичні аналгетики) можуть знижувати екскрецію калію, що слід враховувати при одночасному призначенні їх і Блемарену^®.

При довго тривалому застосуванні Блемарену^® можливе накопичення в організмі хінідину у випадку його одночасного прийому, а також зниження ефективності нітрофурантоїну (лужна реакція середовища), саліцилатів та препаратів літію (прискорене виведення).

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в щільно закритому контейнері, у сухому місці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 20 шипучих таблеток у поліпропіленовому контейнері.

По 4 (№ 80) або 5 (№ 100) контейнерів у картонній коробці разом з індикаторним папером і контрольним календарем.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. шип., № 80, № 100

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, маннитол, ароматизатор лимонный, сахарин натрий, кислота адипиновая, макрогол 6000.

№ UA/9419/01/01 от 11.03.2009 до 11.03.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

средство, применяемое для растворения мочевых конкрементов. В результате установления оптимального значения рН мочи при приеме препарата создаются благоприятные условия для прекращения роста и растворения мочекислых и смешанных конкрементов. Снижает секрецию ионов кальция путем стимулирования экскреции эндогенного цитрата, устраняя условия для образования конкрементов, содержащих кальций и составляющих большую часть всех конкрементов при мочекаменной болезни.
В результате метаболизма цитрата (соли сильной щелочи и слабой кислоты) происходит ощелачивание (нейтрализация) мочи. При этом остаток цитрата окисляется с образованием СО₂ или бикарбоната. Избыток щелочи, который образуется в результате гидролиза цитратов, выводится почками и вызывает повышение рН мочи.
При пероральном приеме щелочных цитратов (цитратного комплекса Блемарен) можно достичь дозозависимой нейтрализации или ощелачивания мочи. Вследствие этого повышается степень диссоциации, а вместе с тем — растворения мочевой кислоты или цистина. Литолиз мочекислых камней подтверждается рентгенологически.
Концентрация бикарбоната в сыворотке крови является регулирующим фактором секреции цитрата клетками почечных канальцев. При избытке щелочей и при повышении внутриклеточного рН в клетках почечных канальцев происходит замедление канальцевого метаболизма цитратов, снижение обратной резорбции и повышение выделения цитрата. Изменения почечного транспорта кальция в результате ощелачивания приводит к существенному снижению выделения кальция с мочой.
Ощелачивание мочи, усиление выделения цитрата и снижение выделения кальция вызывают уменьшение количества оксалата кальция в моче, поскольку цитрат в слабой щелочной среде образует химическое соединение с кальцием. Кроме этого, цитрат-ион следует рассматривать как важнейший физиологический ингибитор кристаллизации оксалата кальция (а также фосфата кальция) и агрегации этих кристаллов.
Относительно растворимости цитостатических средств, которые выделяются почками, существуют аналогичные закономерности. Можно предположить наличие корреляции между агрессивностью метаболитов (например таких цитостатических средств, как циклофосфамид) и концентрацией ионов водорода в моче, а также рН-зависимую растворимость цитостатического средства или его метаболитов в моче (например метотрексата).
При приеме калия-натрия-гидроцитрата как адъювантного средства в рамках цитостатической терапии рН мочи должен составлять как минимум 7,0, чтобы в достаточной мере снизить уро- или нефротоксические реакции, которые обусловлены химиотерапией.
При поздней порфирии кожи существует дефицит уропорфириноген-декарбоксилазы, которая способствует превращению уропорфириногена в копропорфириноген. Путем метаболической алкализации необходимо предотвращать обратную диффузию копропорфирина в почечных канальцах, для повышения клиренса копропорфирина. Вследствие повышения экскреции копропорфирина возникает усиление синтеза копропорфириногена из уропорфириногена, а наряду с этим — снижение уровня уропорфирина.
Биодоступность компонентов препарата приближается к 100%. Цитрат метаболизируется почти полностью, только 1,5–2% выводятся с мочой в неизмененном виде. При приеме 4 шипучих таблеток препарата Блемарен в организм поступает 38 ммоль цитрата, что соответствует 2% от количества цитрата, который ежедневно метаболизируется в организме.
После однодневного приема препарата Блемарен введенное количество натрия и калия выводится из организма почками на протяжении 24−48 ч. При продолжительном применении препарата суточное выведение калия и натрия соответствует суточному потреблению. При применении препарата не отмечается изменений газового состава или электролитного баланса крови.

ПОКАЗАНИЯ:

литолиз уратных конкрементов в мочевых путях и профилактика их первичного и повторного образования; литолиз смешанных уратно-оксалатных конкрементов; профилактика кальций-оксалатных конкрементов (предотвращение повторного образования камней и роста остаточных фрагментов); ощелачивание мочи при проведении цитостатической терапии во время применения урикозурических препаратов, при лечении пациентов с цистиновыми конкрементами, а также при почечном канальцевом ацидозе с фосфатным литиазом; как вспомогательное средство при лечении гиперурикемии ингибиторами ксантиноксидазы (например при подагре); как адъювант в составе комбинированной симптоматической терапии поздней порфирии кожи.

ПРИМЕНЕНИЕ:

средняя суточная доза определяется индивидуально и может составлять 6–18 г действующего вещества (2–6 шипучих таблеток в сутки). Таблетки шипучие принимают после растворения в воде или фруктовом соке. Суточная доза распределяется на 3 равные части, которые принимают в течение дня (например в 8.00, 14.00, 21.00).
Контроль за эффективностью препарата осуществляют путем определения рН свежей мочи 3 раза в сутки перед очередным приемом препарата. Для этого используют стандартные индикаторные полоски, вложенные в каждую упаковку. Индикаторную зону тестовой полоски следует ненадолго погрузить в мочу, после чего вынуть и через 2 мин сравнить полученный цвет тестовой полоски со шкалой цветов, нанесенной на комплект индикаторных полосок, а определенные значения рН записать в контрольный календарь. Доза препарата считается верно подобранной, если значения рН, определенные 3 раза в сутки, находятся в рекомендованных для каждой патологии пределах. Для растворения уратных конкрементов рН мочи должен находиться в границах 6,2−6,8. Если суточный профиль значений рН ниже 6,2, дозу следует повысить, а если он выше уровня 6,8 — снизить.
Для растворения уратно-оксалатных камней и профилактики повторного образования кальций-оксалатных камней рН мочи необходимо поддерживать определенное время на уровне от 6,8 до 7,4.
Блемарен применяется перед проведением дистанционной нефролитотрипсии при смешанных (рентгеннеоднородных) камнях для усиления ее эффективности, уменьшения структурной плотности камня и снижения частоты повторных сеансов. Продолжительность терапии с целью подготовки к дистанционной литотрипсии должна составлять не меньше 3 нед.
Для ощелачивания мочи у пациентов с цистиновыми конкрементами рН мочи должен быть в диапазоне от 7,5 до 8,5. Это требует применения препарата в более высокой дозе.
При проведении цитостатической терапии рН мочи должен быть не ниже 7,0, а при лечении поздней порфирии кожи — 7,2−7,5.
При урикозурической терапии, как и при литолизе уратных конкрементов, рН должен составлять 6,2–6,8.
Значения рН, которые можно определить с помощью стандартных индикаторных полосок, находятся в диапазоне 5,4−7,4. При необходимости контроля рН мочи у больных с цистиновыми конкрементами или при поздней порфирии кожи применяют специальные индикаторные полоски для определения рН в диапазоне 7,2−9,7 (выписываются врачом дополнительно).
Для литолиза конкрементов (в зависимости от их размера и состава) продолжительность курса лечения обычно составляет от 4 нед до 6 мес. Для профилактики рецидивов нефролитиаза препарат назначают курсами, продолжительность и количество которых устанавливают индивидуально для каждого больного.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

нарушение экскреторной функции почек, ОПН, ХПН в фазе декомпенсации; острые нарушения КОР (метаболический алкалоз); инфекции мочевых путей, вызванные бактериями, которые расщепляют мочевину (опасность образования струвитных конкрементов); строгая бессолевая диета (например при тяжелых формах АГ); периодически возникающий гиперкалиемический паралич.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

в некоторых случаях возможно появление желудочно-кишечных расстройств у склонных к ним пациентов (отрыжка, изжога, боль в животе, метеоризм, диарея).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

при растворении уратных камней не следует допускать длительного чрезмерного ощелачивания мочи (рН >7,8), учитывая возможное появление осадка фосфатных солей на поверхности конкремента, который может препятствовать его дальнейшему растворению.
Препарат можно применять при компенсированной почечной недостаточности, которая не сопровождается задержкой калия в организме. Перед применением необходимо определить уровень электролитов в сыворотке крови и проверить функцию почек. При подозрении на почечно-канальцевый ацидоз необходимо провести исследование КОР.
Пациентам с сердечной недостаточностью следует учитывать, что 1 шипучая таблетка или мерная ложка препарата содержит 380 мг или 9,7 ммоль калия, который может влиять на действие сердечных гликозидов (повышение внеклеточной концентрации калия снижает эффективность гликозидов, а снижение — усиливает аритмогенное действие).
Пациентам с нарушением обмена мочевой кислоты прием препарата рекомендуется сочетать с назначением аллопуринола.
Лицам, которые придерживаются диеты с ограничением натрия, необходимо учитывать, что 1 шипучая таблетка препарата Блемарен содержит 220 мг или 9,7 ммоль натрия.
Во время терапии препаратом Блемарен рекомендуется соблюдать низкобелковую диету, ограничивая употребление пищевых продуктов, богатых пуринами (мясо, колбасные изделия, субпродукты, сардины). Каждый день необходимо выпивать 2–3 л жидкости в виде чая, фруктового сока или щелочной минеральной воды для того, чтобы путем образования достаточного количества мочи снизить риск образования камней.
Препарат не содержит углеводов и его можно применять для лечения больных сахарным диабетом.
Изменение цвета неиспользованных индикаторных полосок не влияет на результаты определения рН.
При применении препарата в соответствии с инструкцией негативного влияния в период беременности и кормления грудью не наблюдалось.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременный прием препаратов, содержащих цитрат и алюминий, может вызвать повышение резорбции алюминия, поэтому рекомендуется придерживаться 2-часовой паузы между приемами таких препаратов.
Препарат усиливает терапевтическое действие аллопуринола.
Антагонисты альдостерона, калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, а также ненаркотические анальгетики и НПВП могут снижать экскрецию калия, что следует учитывать при одновременном назначении Блемарена.
При длительном применении Блемарена возможна кумуляция в организме хинидина в случае его одновременного приема, а также снижение эффективности нитрофурантоина, салицилатов и препаратов лития.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при нормальной функции почек нарушений метаболизма при передозировке не возникает. Показано снижение дозы препарата. Проводят мероприятия, направленные на устранение метаболического алкалоза.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте при температуре до 30 °С в плотно закрытой упаковке.