Цебопім - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕБОПІМ

(CEBOPIM)

Склад:

діюча речовина: цефепім у вигляді цефепіму дигідро хлориду моногідрату у перерахуванні на 100 % безводний цефепім 500 мг, 1 г, 2 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма.

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини IV покоління. Код ATC J01D E01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

• шкіри та підшкірної клітковини;

• інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

• гінекологічні;

• септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика після операційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

• Пневмонія;

• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

• септицемія;

• емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарчкою;

• бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

• Гіпер чутливість до цефепіму або L-аргініну;

• гіпер чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніциліні в або інших бета-лактамних антибіотиків.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити пробу на переносимість.

Дози та шлях введення варіюють залежно від чутливості, локалізації та типу мікро організмів; ступеня тяжкості інфекції, а також віку та функціонального стану організма пацієнта. Зазвичай дорослим препарат вводять по 1 г внутрішньо венно/внутрішньом’язово через кожні 12 годин. Курс лікування становить 7-10 днів. Тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Рекомендації щодо дозування препарату Цебопім для дорослих наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Пацієнтам від 65 років з нормальною функцією нирок дози препарату не потребують корекції.

Профілактика можливого інфікування при проведенні хірургічних операцій. 2 г препарату вводять внутрішньо венно краплинно протягом 30 хв за 1 годину до початку хірургічної операції. Після закінчення введення додатково вводять 500 мг метронідазолу внутрішньо венно. Розчин метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цебопім. У випадку одночасного застосування кожен антибіотик вводять в окремих системах. При застосуванні однієї системи для двох препаратів перед інфузією метронідазолу систему слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Цебопім з наступним введенням метронідазолу.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Застосовують тільки за життєвими показаннями. Вводять у дозі
30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Цебопімом, потрібно постійно контролю вати.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану для дорослих. Дітям з масою тіла до 40 кг рекомендована доза становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт –  кожні 8 годин). Тривалість терапії становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше Цебопім призначають, як і дорослим.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) необхідно коригувати режим введення препарату. При цьому початкова доза Цебопіму дорівнює дозі для пацієнтів з незміненою функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози препарату Цебопім наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Кліренс креатині ну визначають за формулою:

Чоловіки:

Жінки:

При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68 % від введеної дози препарату. Після кожного сеансу гемодіалізу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати в нормальних рекомендованих дозах в залежності від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 годин.

При порушенні функції нирок у дітей рекомендовано зниження дози або подовження інтервалу між введеннями, як вказано в таблиці 2.

Розрахунок показників кліренсу креатині ну у дітей:

або

Введення препарату.

Цебопім вводять внутрішньо венно або глибоко внутрішньом’язово у велику м'язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза).

Внутрішньо венне введення. Даний шлях введення кращий для пацієнтів з тяжкими, загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньо венному способі введення Цебопім розчиняють у 5 або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду, як зазначено в таблиці 3. Готовий розчин вводять повільно протягом 3-5 хв або через систему для внутрішньо венного введення.

Внутрішньом'язове введення. Цебопім розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду, 5 % розчині декстрози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідро хлориду в концентраціях, які вказані в таблиці 3.

При застосуванні лідокаїну як розчинника перед введенням слід зробити пробу на його переносимість.

Таблиця 3

Побічні реакції.

Побічні реакції спостерігаються рідко.

Алергічні реакції: висипка, свербіж, підвищення температури, анафілактичні реакції.

Шлунково-кишковий тракт: діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія.

Як і практично всі антибіотики широкого спектра дії, Цебопім може викликати виникнення псевдомембранозного коліту. Важливо пам’ятати про це при виникненні діареї на фоні застосування препарату. Легкі форми коліту проходять самостійно після припинення застосування препарату; помірні або тяжкі стани вимагають спеціального лікування.

Серцево-судинна система: біль у грудях, тахікардія.

Дихальна система: кашель, біль у горлі, задишка.

Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості.

Зміни лабораторних показників (транзиторні): збільшення рівня аланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, збільшення протромбі нового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТЧ) та позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини та/або креатині ну сироватки, транзиторна тромбоцит опенія, транзиторна лейкопенія та нейтропенія.

Інші: астенія, вагініт, периферичні набряки, біль у спині, пітливість, судоми.

Місцеві реакції: при внутрішньо венному введенні − флебіти та запалення; при внутрішньом'язовому введенні − запалення або біль у місці ін'єкції.

Передозування.

При передозуванні можливе виникнення енцефалопатії, порушення свідомості, ступору, міоклонії, коми, епілептичного припадку, судомної готовності.

Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терпію. Гемодіаліз (особливо пацієнтам з порушеннями функції нирок). Перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому Цебопім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім потрапляє у грудне молоко в дуже невеликій кількості, тому під час лікування Цебопімом годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат застосовують дітям   віком від 1 місяця до 18 років.

Особливості застосування.

Перед застосуванням препарату необхідно з’ясувати, чи відзначались раніше у пацієнта реакції гіпер чутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики.

У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) моно терапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) та визначення чутливості до цефепіму слід провести відповідні тести. Однак, Цебопім може застосовуватись у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, оскільки йому властивий широкий спектр антибактеріальної дії щодо грам позитивних та грам негативних мікро організмів. У хворих з ризиком змішаної аеробно-анаеробної (Bacteroides fragilis включно) інфекції до ідентифікації збудника можна починати лікування препаратом Цебопім у комбінації з препаратом, який діє на анаероби.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом Цебопім. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Застосування Цебопіму, як і інших антибіотиків, може призвести до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій необхідне відповідне лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не описано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчин препарату Цебопім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з наступними парентеральними розчинами: 0,9 % розчином натрію хлориду; 5 % або 10 % розчинами глюкози; 6 М розчином натрію лактату для ін’єкцій, розчином Рінгера з лактатом та 5 % розчином декстрози для ін’єкцій.

З огляду на потенційну нефро токсичність та ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків, високі дози даних препаратів застосовуються одночасно із Цебопімом під контролем функції нирок.

Одночасне застосування цефалоспоринів з діуретиками (наприклад, фуросемід) призводить до підвищення нефротоксичності перших.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Цебопім (як і більшості інших бета-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Цебопім із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім діє шляхом пригнічення синтезу ферментів стінки бактерії. Препарат має широкий спектр дії щодо грам позитивних та грам негативних бактерій, високу стійкість до гідролізу більшістю бета-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні бета-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, швидко проникає у грам негативні бактеріальні клітини.

Цебопім активний відносно наступних мікро організмів:

Грам позитивні аероби:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну –  МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans.

Більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім.

Грам негативні аероби:

Pseudomonas sp.,  включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella sp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter sp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus sp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter sp.,   включаючи  C. diversus,  C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (включаючи P. retigeri, P. stuartii); Salmonella sp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sp.; Yersinia enterocolitica.

Цефепім неактивний відносно деяких штамів Xanthаmonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia).

Анаероби:

Bacteroides sp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sp.; Mobiluncus sp.; Peptostreptococcus sp.; Veillonella sp. (цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.)

Фармакокінетика.

Період напів виведення препарату –  близько 2 годин. У здорових людей кумуляції препарату в організмі не спостерігалось.

Метаболізується цефепім у N-метилпіролідин, що швидко перетворюється в оксид
N-метилпіролі дину. Загальний кліренс становить 120 мл/хв. Препарат в основному виділяється нирками (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85 % дози, яку ввели, у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролі дину, близько 6,8 % оксиду
N-метилпіролі дину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми не залежить від концентрації препарату в сироватці крові та становить менше ніж 19 %.

Цефепім добре розподіляється в організмі та досягає терапевтичної концентрації в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі.

Концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків після одноразового внутрішньо венного/внутрішньом'язового введення наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Середні концентрації цефепіму у плазмі (мкг/мл)

У пацієнтів з нирковою недостатністю період напів виведення цефепіму збільшується. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на діалізі, період напів виведення становить 13 годин для гемодіалізу та 19 годин –  для перитонеального діалізу.

Фармакокінетика цефепіму при порушеній функції печінки або муковісцидозі не змінюється. Для таких пацієнтів не потрібна корекція дози.

Діти.

У дітей у віці від 2 місяців до 11 років після одноразової внутрішньо венної ін'єкції загальний кліренс та об’єм розподілу в стаціонарному стані становить 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг та 0,3 (± 0,1) л/кг, відповідно.
Близько 60,4 (± 30,4) % від дози цефепіму, яку ввели, виділяється в незміненому вигляді із сечею, нирковий кліренс дорівнює 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація цефепіму у плазмі крові в рівноважному стані становить у середньому 68 мкг/мл через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом'язового введення концентрація цефепіму у плазмі крові становить 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність після внутрішньом'язової ін'єкції цефепіму становить у середньому 82 %. Вік та стать пацієнтів не впливають на кліренс препарату.

Таблиця 5

Концентрації препарату у спинномозковій рідині (СМР) та в плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт

* вік від 3,1 місяця до 12 років із стандартним відхиленням у віці ± 3 роки.

Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньо венному введенні протягом 5-20 хвилин кожні
8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначалась у кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: стерильний порошок від білого до світло-жовтого кольору, без видимих домішок; розчин порошку має бути прозорим; рН розчину – 4-6.

Несумісність. Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії Цебопім (як більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не повинен вводитися в одному шприці з метронідазолом, ванкоміцином, гентаміцином, тобраміцину сульфатом та нетилміцину сульфатом. У випадку призначення препарату Цебопім з перерахованими препаратами варто вводити кожен антибіотик окремо.

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище
30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовані розчини препарату для внутрішньом'язових та внутрішньо венних ін'єкцій стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 °С).

Упаковка. По 500 мг, 1 г, 2 г у флаконах. По 5 флаконів у пеналі.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 500 мг фл., № 5

№ UA/10490/01/01 от 17.03.2010 до 17.03.2015

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 5

№ UA/10490/01/02 от 17.03.2010 до 17.03.2015

пор. д/п ин. р-ра 2 г фл., № 5

№ UA/10490/01/03 от 17.03.2010 до 17.03.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефепим действует путем угнетения синтеза ферментов стенки бактерии. Препарат обладает широким спектром действия относительно грамположительных и грамотрицательных бактерий, высокой резистентностью к гидролизу большинством β-лактамаз, имеет малое сродство к β-лактамазам, кодирующимися хромосомными генами, быстро проникает в грамотрицательные бактериальные клетки.
Цебопим активен относительно следующих микроорганизмов:
Грамположительные аэробы:
Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); другие штаммы стафилококков, включая S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококки группы А); Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В); Streptococcus pneumoniae (включая штаммы со средней резистентностью к пенициллину — МИК 0,1–1 мкг/мл); другие β-гемолитические стрептококки (группы C, G, F), S. bovis (группа D), стрептококки группы Viridans.
Большинство штаммов энтерококков, например Enterococcus faecalis, и стафилококки, резистентные к метициллину, резистентные к большинству цефалоспориновых антибиотиков, включая цефепим.
Грамотрицательные аэробы:
Pseudomonas sp., включая P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella sp., включая K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter sp., включая E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus sp., включая P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter sp., включая C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (включая P. retigeri, P. stuartii); Salmonella sp.; Serratia (включая S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sp.; Yersinia enterocolitica.
Цефепим неактивный относительно некоторых штаммов Xanthamonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia).
Анаэробы:
Bacteroides sp., включая B. melaninogenicus и другие микроорганизмы ротовой полости, принадлежащие к Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sp.; Mobiluncus sp.; Peptostreptococcus sp.; Veillonella sp. (цефепим неактивен в отношении Bacteroides fragilis и Clostridium difficile.)
Фармакокинетика. T_1/2 препарата около 2 ч. У здоровых людей кумуляции препарата в организме не отмечали.
Метаболизируется цефепим в N-метилпирролидин, который быстро превращается в оксид N-метилпирролидина. Общий клиренс составляет 120 мл/мин. Препарат в основном выделяется почками (средний почечный клиренс составляет 110 мл/мин). В моче выявляют около 85% введенной дозы в виде неизмененного цефепима, 1% N-метилпирролидина, около 6,8% оксида N-метилпирролидина и около 2,5% эпимера цефепима. Связывание цефепима с белками плазмы крови не зависит от концентрации препарата в сыворотке крови и составляет <19%.
Цефепим хорошо распределяется в организме и достигает терапевтической концентрации в моче, желчи, перитонеальной жидкости, слизистом секрете бронхов, мокроте, предстательной железе, аппендиксе и желчном пузыре.
Концентрации цефепима в плазме крови у взрослых здоровых мужчин после одноразового в/в или в/м введения приведены в табл. 1.
Таблица 1
Средние концентрации цефепима в плазме крови, мкг/мл

У пациентов с почечной недостаточностью T_1/2 цефепима увеличивается. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек, находящимися на диализе, T_1/2 составляет 13 ч для гемодиализа и 19 ч для перитонеального диализа.
Фармакокинетика цефепима при нарушении функции печени или муковисцидозе не изменяется. Для таких пациентов нет необходимости в коррекции дозы.
Дети. У детей в возрасте 2 мес–11 лет после однократной в/в инъекции общий клиренс и объем распределения в равновесном состоянии составляет 3,3±1,0 мл/мин/кг и 0,3±0,1 л/кг соответственно. Около 60,4±30,4% введенной дозы цефепима выделяется в неизмененном виде с мочой, почечный клиренс составляет 2,0±1,1 мл/мин/кг. После в/м введения C_max цефепима в плазме крови в равновесном состоянии составляет в среднем 68 мкг/мл через 0,75 ч. Через 8 ч после в/м введения концентрация цефепима в плазме крови составляет 6 мкг/мл. Абсолютная биодоступность после в/м инъекции цефепима составляет в среднем 82%. Возраст и пол пациента не влияют на клиренс препарата.
Таблица 2
Концентрации препарата в СМЖ и в плазме крови у детей с бактериальным менингитом

*Возраст 3,1 мес–12 лет со стандартным отклонением в возрасте ±3 года. Доза препарата 50 мг/кг массы тела при в/в введении на протяжении 5–20 мин каждые 8 ч. Концентрация в плазме крови и СМЖ определялась в конце введения на 2-й или 3-й день лечения препаратом.

ПОКАЗАНИЯ:

Взрослые
Инфекции, вызванные чувствительной к препарату микрофлорой:
•дыхательных путей, в том числе пневмония, бронхит;
•кожи и подкожной клетчатки;
•интраабдоминальные инфекции, в том числе перитонит и инфекции желчевыводящих путей;
•гинекологические инфекции;
•септицемия.
Эмпирическая терапия нейтропенической лихорадки.
Профилактика послеоперационных осложнений в интраабдоминальной хирургии.
Дети
•пневмония;
•инфекции кожи и подкожной клетчатки;
•септицемия;
•эмпирическая терапия нейтропенической лихорадки;
•бактериальный менингит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед применением препарата необходимо провести пробу на переносимость.
Дозы и путь введения варьируют в зависимости от чувствительности, локализации и вида микроорганизмов; степени тяжести инфекции, а также возраста и функционального состояния организма пациента. Обычно взрослым препарат вводят по 1 г в/в или в/м через каждые 12 ч. Курс лечения составляет 7–10 дней. При тяжелых инфекциях может быть необходимо более длительное лечение.
Рекомендации относительно дозирования препарата Цебопим для взрослых приведены в табл. 3.
Таблица 3
Рекомендации относительно дозирования препарата Цебопим для взрослых

Пациентам в возрасте старше 65 лет с нормальной функцией почек нет необходимости в коррекции дозы препарата.
Профилактика возможного инфицирования при проведении хирургических операций. 2 г препарата вводят в/в капельно на протяжении 30 мин за 1 ч до начала хирургической операции. После окончания введения дополнительно вводят 500 мг метронидазола в/в. Р-р метронидазола не следует вводить одновременно с препаратом Цебопим. В случае одновременного применения каждый антибиотик вводят в отдельных системах. При применении одной системы для двух препаратов перед инфузией метронидазола систему следует промыть.
Во время продолжительных (более 12 ч) хирургических операций через 12 ч после первой дозы рекомендуют повторное введение равной дозы препарата Цебопим с последующим введением метронидазола.
Дети в возрасте 1–2 мес. Применяют только по жизненным показаниям. Вводят в дозе 30 мг/кг массы тела каждые 12 или 8 ч. При применении терапии Цебопимом у детей с массой тела <40 кг, состояние этих пациентов требует постоянного наблюдения.
Дети в возрасте старше 2 мес. Максимальная доза для детей не должна превышать рекомендуемую для взрослых. Детям с массой тела <40 кг рекомендуемая доза составляет 50 мг/кг каждые 12 ч (при фебрильной нейтропении и бактериальном менингите — каждые 8 ч). Продолжительность терапии составляет 7–10 дней, тяжелые инфекции могут требовать более продолжительного лечения.
Детям с массой тела ≥40 кг Цебопим назначают, как и взрослым.
Нарушение функции почек. У пациентов с нарушением функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) необходимо корригировать режим введения препарата. При этом начальная доза Цебопима равняется дозе для пациентов с нормальной функцией почек. Рекомендуемые поддерживающие дозы препарата Цебопим приведены в табл. 4.
Таблица 4
Рекомендуемые поддерживающие дозы препарата Цебопим

Клиренс креатинина определяют по формуле:
Мужчины:

Женщины:

При гемодиализе в течение 3 ч из организма удаляется приблизительно 68% введенной дозы препарата. После каждого сеанса гемодиализа необходимо вводить повторную дозу, равную начальной. При беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе препарат можно применять в обычных рекомендуемых дозах в зависимости от тяжести инфекции, с интервалом между введениями разовой дозы 48 ч.
При нарушении функции почек у детей рекомендуют снижение дозы или увеличение интервала между введениями, как указано в таблице.
Расчеты показателей клиренса креатинина у детей:

или

Введение препарата
Цебопим вводят в/в или глубоко в/м в большую мышечную массу (например в верхний наружный квадрант ягодицы).
В/в введение. Данный путь введения предпочтителен для пациентов с тяжелыми, угрожающими для жизни инфекциями.
При в/в введении Цебопим растворяют в 5 или 10 мл стерильной воды для инъекций, 5% р-ра глюкозы или 0,9% р-ра натрия хлорида, как указано в табл. 5. Готовый р-р вводят медленно на протяжении 3–5 мин или через систему для в/в введения.
В/м введение. Цебопим растворяют в стерильной воде для инъекций, 0,9% р-ре натрия хлорида, 5% р-ре декстрозы для инъекций, бактериостатической воде для инъекций с парабеном или бензиловим спиртом, 0,5% или 1% р-ре лидокаина гидрохлорида в концентрациях, указанных ниже (см. табл. 5).
При применении лидокаина как растворителя перед введением необходимо провести пробу на переносимость.
Таблица 5
Концентрации разведения Цебопима

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефепиму или L-аргинину, к антибиотикам цефалоспоринового ряда, пенициллинам или другим β-лактамным антибиотикам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

отмечают редко.
Аллергические реакции: сыпь, зуд, повышение температуры, анафилактические реакции.
Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота, рвота, запор, боль в животе, диспепсия.
Как и практически все антибиотики широкого спектра действия, Цебопим может вызвать псевдомембранозный колит. Важно помнить об этом при возникновении диареи на фоне применения препарата. Легкие формы колита проходят самостоятельно после прекращения применения препарата; умеренный или тяжелый псевдомембранозный колит требуют специального лечения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боль в груди, тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: кашель, боль в горле, одышка.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, бессонница, парестезии, беспокойство, спутанность сознания.
Изменения лабораторных показателей (транзиторные): повышение уровня АлАТ, АсАТ, ЩФ, общего билирубина, анемия, эозинофилия, увеличение протромбинового времени или активированного частичного тромбопластинового времени (АЧТВ) и положительный результат теста Кумбса без гемолиза. Транзиторное повышение уровня азота мочевины и/или креатинина сыворотки, транзиторная тромбоцитопения, лейкопения и нейтропения.
Другие: астения, вагинит, периферические отеки, боль в спине, гипергидроз, судороги.
Местные реакции: при в/в введении − флебит и воспаление; при в/м введении — воспаление или боль в месте инъекции.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

перед применением препарата необходимо выяснить, отмечались ли ранее у пациента реакции гиперчувствительности немедленного типа на цефепим, цефалоспорины, пенициллины или другие β-лактамные антибиотики.
У пациентов с высоким риском развития тяжелых инфекций (например у лиц с трансплантацией костного мозга при снижении его активности в анамнезе, которая происходит на фоне злокачественной гемолитической патологии с тяжелой прогрессирующей нейтропенией) монотерапия может быть недостаточной, поэтому показана комплексная антибактериальная терапия.
Для идентификации микроорганизма-возбудителя (возбудителей) и определения чувствительности к цефепиму следует провести соответствующие тесты. Однако Цебопим можно применять в качестве монотерапии еще до идентификации микроорганизма-возбудителя, поскольку препарат обладает широким спектром антибактериального действия относительно грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. У пациентов с риском смешанной аэробно-анаэробной (Bacteroides fragilis включительно) инфекции до идентификации возбудителя можно начинать лечение Цебопимом в комбинации с препаратом, действующим на анаэробы.
При применении практически всех антибиотиков широкого спектра действия сообщали о случаях псевдомембранозного колита. Поэтому важно учитывать возможность развития этой патологии в случае возникновения диареи во время лечения препаратом Цебопим. Легкие формы колита могут миновать после отмены препарата; умеренные или тяжелые формы могут требовать специального лечения.
Применение Цебопима, как и других антибиотиков, может привести к колонизации резистентной микрофлоры. При развитии суперинфекции требуется соответствующее лечение.
Дети. Препарат применяют у детей в возрасте старше 1 мес.
Период беременности и кормления грудью. Адекватных и хорошо контролируемых исследований в период беременности не проводили, поэтому Цебопим в период беременности можно назначать только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Цефепим проникает в грудное молоко в очень небольшом количестве, поэтому во время лечения Цебопимом грудное вскармливание следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Не описана.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

р-р препарата Цебопим в концентрации 1–40 мг/мл совместим со следующими р-рами для парентерального введения: 0,9% р-ром натрия хлорида; 5% или 10% р-рами глюкозы; 6/М р-ром натрия лактата для инъекций, р-ром Рингера с лактатом и 5% р-ром декстрозы для инъекций.
Учитывая потенциальную нефротоксичность и ототоксичность аминогликозидных антибиотиков, высокие дозы данных препаратов применяют одновременно с Цебопимом под контролем функции почек.
Сочетанное применение цефалоспоринов с диуретиками (например фуросемидом) приводит к повышению нефротоксичности первых.
Несовместимость. Во избежание возможного лекарственного взаимодействия с другими препаратами, р-ры препарата Цебопим (как и большинства других β-лактамных антибиотиков) не вводят одновременно с р-рами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата. В случае назначения Цебопима с указанными препаратами вводят каждый антибиотик отдельно. Не смешивать в одном объеме с другими лекарственными средствами. Применять растворители, указанные в разделе ПРИМЕНЕНИЕ.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при передозировке возможно возникновение энцефалопатии, нарушение сознания, ступора, миоклонии, комы, эпилептического припадка, повышение порога судорожной готовности.
Лечение. Необходимо прекратить введение препарата, провести симптоматическую терпию. Гемодиализ (особенно у пациентов с нарушением функции почек). Перитонеальный диализ малоэффективен. При тяжелых аллергических реакциях немедленного типа необходимо применение адреналина и других видов интенсивной терапии.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 30 °С. Приготовленные р-ры препарата для в/м и в/в инъекций стабильны на протяжении 24 ч при комнатной температуре или 7 дней при хранении в холодильнике (2–8 °С).