Цефікс - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФІКС

(CEFIX)

Склад:

діюча речовина: цефіксим;

1 капсула містить цефіксиму (у формі тригідрату) 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, олія рослинна гідрогенізована.

склад оболонки капсули:

корпус капсули: FD&C Blue № 1 (Е 133), титану діоксид (Е 171), желатин, вода очищена;

кришка капсули: FD&C Blue № 1 (Е 133), титану діоксид (Е 171), желатин, вода очищена.

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтуватого кольору у твердих желатинових капсулах з блакитною кришечкою з написом «PhI» та блакитним корпусом з написом «Cefix 400 mg», розмір 0Е.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефіксим – антибіотик групи цефалоспоринів ІІІ покоління для внутрішнього застосування. В умовах in vitro проявляє значну бактерицидну активність відносно широкого спектра грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найчастішими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus Mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамазопозитивні та -негативні), Moraxella (Branhamella) catarrhalis (бета-лактамазопозитивні та -негативні) та Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.

Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) та Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні та метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes та Clostridia стійкі до цефіксиму.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Абсолютна біодоступність після перорального застосування цефіксиму становить 22-54 %. Оскільки наявність їжі значно не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від вживання їжі. Максимальний рівень у сироватці крові після прийому рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3 мкг/мл. При повторному дозуванні відбувається незначне накопичення цефіксиму або практично не відбувається його накопичення. Фармакокінетика цефіксиму порівнювалася у здорових пацієнтів літнього віку (віком > 64 років) і молодих добровольців (віком 11-35 років) після призначення 400 мг цефіксиму 1 раз на добу протягом 5 днів. Середні C_max та значення AUC були трохи вище у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам літнього віку можна призначати препарат у таких же дозах, що і дорослим.

Розподіл. Цефіксим майже повністю звʼязується з фракцією альбуміну, середня вільна фракція становить приблизно 30 %.

Метаболізм. Метаболіти цефіксиму не були ізольовані із сироватки крові або сечі людини.

Виведення. Цефіксим виводиться в основному у незміненому вигляді із сечею. Переважаючим механізмом є клубочкова фільтрація.

Відсутні дані відносно проникнення цефіксиму у грудне молоко.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

– інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі запалення середнього вуха) та інші інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тонзиліт бактеріальної етіології) у випадку відомої або підозрюваної стійкості збудника до інших часто використовуваних антибіотиків, або у разі ризику неефективності лікування;

– інфекції нижніх дихальних шляхів (включаючи гострий бронхіт та загострення хронічного бронхіту);

– інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі цистит, цистоуретрит, неускладнений пієлонефрит).

Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найчастішими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus Mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамазопозитивні та -негативні), Moraxella (Branhamella) catarrhalis (бета-лактамазопозитивні та -негативні) та Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.

Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) та Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні та метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes та Clostridia стійкі до цефіксиму.

Протипоказання.

Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів; порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, підвищення протромбінового часу було зареєстровано у деяких пацієнтів, тому слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію.

Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антикоагулянти на зразок кумарину, наприклад варфарин калію. Оскільки цефіксим може посилювати дію антикоагулянтів, можливе збільшення протромбінового часу з або без клінічних проявів кровотеч.

Блокатори канальцевої секреції (алопуринол, пробенецид, діуретики) підвищують максимальну концентрацію цефіксиму в сироватці крові, уповільнюючи виведення цефіксиму нирками, що може призвести до симптомів передозування.

При комбінованому застосуванні цефіксиму з потенційно нефротоксичними речовинами (аміноглікозидами, колістином, поліміксином, віоміцином) або сильнодіючими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом) існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності.

Саліцилова кислота підвищує рівень вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами. Цей ефект є залежним від концентрації.

Карбамазепін може спричиняти підвищення концентрації цефіксиму у плазмі крові, тому доцільно контролювати цей показник.

Ніфедипін підвищує біодоступність цефіксиму, але клінічна взаємодія не визначена.

Потенційно, подібно до інших антибіотиків, при застосуванні препарату може виникати зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів.

Під час лікування цефіксимом можлива хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі при застосуванні таблеток із сульфатом міді, розчинів Бенедикта або Фелінга. Для визначення глюкози у сечі рекомендується використовувати глюкозооксидазний тест.  

Цефалоспоринові антибіотики можуть давати хибно-позитивний прямий тест Кумбса. Отже, слід мати на увазі, що позитивний тест Кумбса може бути спричинений даним препаратом.

Особливості застосування.

Тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром) були зареєстровані у деяких пацієнтів при застосуванні цефіксиму. При виникненні тяжких шкірних побічних реакцій застосування цефіксиму слід припинити та призначити відповідне лікування.

При лікуванні цефалоспоринами були описані випадки медикаментозної гемолітичної анемії, включаючи важкі випадки з летальними наслідками. Також повідомлялося про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).

Вплив на функцію нирок.

Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі значним порушенням функції нирок (див. «Спосіб застосування та дози. Дозування при нирковій недостатності»).

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксим може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит у якості основного патологічного стану. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксиму слід припинити та призначити відповідну терапію та/або вжити відповідні заходи.

У випадку застосування цефіксиму у великих дозах одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістином, петльовими діуретиками (фуросемідом, етакриновою кислотою) необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Після тривалого застосування цефіксиму варто перевіряти стан функції гемопоезу.  

Реакції гіперчутливості.

У зв’язку з перехресною реакцією гіперчутливості перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефалоспоринових або пеніцилінових антибіотиків. З особливою обережністю слід призначати цефіксим пацієнтам із підвищеною чутливістю до пеніцилінових антибіотиків, оскільки існує ризик виникнення анафілактичної реакції. Якщо розвинулась алергічна реакція на цефіксим, слід припинити застосування препарату. Алергічні реакції (особливо анафілаксія), що спостерігаються при застосуванні бета-лактамних антибіотиків, можуть бути тяжкими, а у поодиноких випадках – із летальними наслідками (див. «Побічні реакції»).

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

При застосуванні препарату можуть виникати побічні реакції з боку травного тракту, тому цефіксим слід з обережністю призначати хворим, які мають в анамнезі кровотечі, захворювання травного тракту, особливо такі як виразковий коліт, регіональний коліт або ентерит, а також при порушенні функції печінки.

Тривале застосування цефіксиму може призвести до надлишкового росту нечутливих мікроорганізмів, у тому числі до порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірного росту Candida albicans, та розвитку кандидозу слизової оболонки рота (див. «Побічні реакції»).

Псевдомембранозний коліт.

Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть зумовити розвиток псевдомембранозного коліту. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.

Виникнення тяжкої діареї під час лікування препаратом може бути наслідком розвитку псевдомембранозного коліту. У цих випадках застосування цефіксиму слід припинити і провести відповідне обстеження.

Вплив на систему крові.

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків можливий розвиток нейтропенії та агранулоцитозу, особливо у випадку тривалого лікування. При розвитку нейтропенії необхідно припинити лікування цефіксимом.

При довготривалому застосуванні препарату (понад 10 днів) слід контролювати аналіз крові.

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні цефіксиму тест Кумбса може давати хибно-позитивні результати. Також цефіксим може спричиняти хибно-позитивний аналіз сечі на глюкозу (див. «Побічні реакції»).

Спектр антибактеріальної активності.

При інфекціях, що викликані бета-гемолітичним стрептококом групи А курс лікування має становити не менше 10 діб, щоб запобігти гострій ревматичній гарячці.

Взаємодія з алкоголем.

Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних щодо застосування препарату у період вагітності немає. Цефіксим проникає через плаценту.

На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю, окрім випадків крайньої необхідності за призначенням лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Загалом не впливає, але слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення), що можуть зумовити зниження швидкості психомоторних реакцій, у такому випадку слід утримуватися від управління автотранспортом або роботи з іншими складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Прийом їжі не впливає на всмоктування цефіксиму. Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання та встановлюється індивідуально. Зазвичай курс лікування становить 7 днів, у разі необхідності – 14 днів. При інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, курс лікування має бути не менше 10 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить 3 дні.

Дорослі та діти віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг:

рекомендована доза становить 400 мг (1 капсула) 1 раз на добу.

Для лікування неускладнених уретральних або цервікальних гонококових інфекцій рекомендується одноразова доза 400 мг.

Пацієнти літнього віку:

призначати препарат у рекомендованій для дорослих дозі. Слід контролювати функцію нирок та скоригувати дозу при тяжкій нирковій недостатності (див. «Дозування при нирковій недостатності»).

Дозування при нирковій недостатності:

цефіксим слід з обережністю призначати пацієнтам з нирковою недостатністю. Доза коригується з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Якщо КК більший або 60 мл/хв, призначати стандартну дозу, якщо КК 21–60 мл/хв або пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі – 75 % від стандартної дози зі збереженням інтервалів між застосуванням, якщо КК менше 20 мл/хв або пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, призначати ½ стандартної дози зі збереженням інтервалів між застосуванням. Ні гемодіаліз, ні перитонеальний діаліз не видаляють значущої кількості цефіксиму з організму.

При необхідності застосування препарату у дозі менше 400 мг рекомендується призначати препарат в іншій лікарській формі (наприклад, суспензії).

Діти.

Дітям віком до 12 років рекомендується застосовувати препарат в іншій лікарській формі.

Передозування.

Симптоми: посилення проявів побічних реакцій, таких як: запаморочення, нудота, блювання, діарея.

Лікування: промивання шлунка, застосування антигістамінних засобів і глюкокортикоїдів; оксигенотерапія. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяють виведенню цефіксиму з організму. Терапія симптоматична.

Специфічних антидотів для лікування передозувань немає.

Побічні реакції.

Побічні реакції, спричинені цефіксимом, незначні та виникають рідко. Можливі такі порушення:

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, дисфорія, гіперактивність.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: втрата слуху.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, нейтропенія, гемолітична анемія, гіпопротромбінемія (кровотечі та синці без видимих причин), тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу, агранулоцитоз.

З боку травного тракту: спазми у шлунку та кишечнику, біль у животі, діарея*, нудота, блювання, кандидоз слизової оболонки рота, псевдомембранозний коліт, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, дисбактеріоз, у поодиноких випадках – стоматит, глосит.

З боку обміну речовин і харчування: анорексія.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестаз, транзиторне підвищення активності трансаміназ печінки та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, іктеричність склер, іктеричність шкіри.

З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, включаючи інтерстиціальний нефрит у якості основного патологічного стану, гематурія.

З боку імунної системи та з боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, включаючи: висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, анафілактичні реакції; реакції, подібні до сироваткової хвороби; медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS); набряк обличчя, гіперемія шкіри, кропивʼянка, мультиформна еритема або синдром Стівенса-Джонсона, сироваткова хвороба, пурпура, артралгія, гарячка, макулопапульозні та везикулобульозні висипання, грибковий дерматит, злущення епітелію, сухість шкіри, випадання волосся, сонячні опіки, токсичний епідермальний некроліз.

Інфекції та інвазії: вагінальні кандидози (вагінальний свербіж або виділення).

Випадки діареї після застосування цефіксиму можуть бути пов’язані із Clostridium difficile.

Дані лабораторних показників: більшість лабораторних змін транзиторні та не мають клінічного значення. Можливі підвищення сечовини крові, підвищення сироваткового креатиніну, хибно-позитивні результати тесту Кумбса, також можлива позитивна реакція на кетони у сечі в тестах із застосуванням нітропрусиду, але не з нітрофериціанідом. Прийом цефіксиму може призводити до хибно-позитивних тестів на глюкозу в сечі, тому слід використовувати ферментні тести, зміни показників печінкових та ниркових проб.

Загальні розлади: підвищене потовиділення, підвищена втомлюваність, слабкість, запалення слизових оболонок.

* Діарея зазвичай пов’язана із застосуванням препарату у вищих дозах. Повідомляли про випадки діареї, від помірної до тяжкої; у такому випадку припинення терапії є виправданим. При виникненні тяжкої діареї застосування цефіксиму слід припинити.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 5 капсул у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Фарма Інтернешенал.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Аль Кастал, Ерпорт роуд, А.С. 334, Аль Джубайха 11941, Амман, Йорданія.

Заявник.

Фарма Інтернешенал.

Місцезнаходження заявника.

А.С. 334 Аль-Джубайха 11941 Амман, Йорданія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

капс. 400 мг, № 5

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, масло растительное гидрогенизированное.

№  UA/4151/01/01 от 06.01.2011 до 06.01.2016

пор. д/орал. сусп. 100 мг/5 мл фл., д/п 30 мл сусп., № 1

пор. д/орал. сусп. 100 мг/5 мл фл., д/п 60 мл сусп., № 1

Прочие ингредиенты: декстрин ксантановый, лимонной кислоты моногидрат, кремния диоксид коллоидный, целлюлоза микрокристаллическая, карбоксиметилцеллюлоза, натрия бензоат, ароматизатор клубничный, натрия кроскармеллоза, сахароза.

№  UA/4151/02/01 от 06.01.2011 до 06.01.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефиксим — пероральный полусинтетический цефалоспорин третьего поколения, у которого in vitro отмечена бактерицидная активность против широкого спектра грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Клиническую эффективность продемонстрировано в отношении инфекций, вызванных распространенными патогенными микроорганизмами, включая Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, разновидности Klebsiella, Haemophilus influenzae (β-лактамаз положительные и отрицательные), Moraxella (Branhamella) catarrhalis (β-лактамаз положительные и отрицательные) и разновидности Enterobacter. Цефиксим высокостабилен в присутствии β-лактамазы.
Большинство штаммов энтерококков (Streptococcus faecalis, стрептококки группы D) и стафилококки (включая коагулазоположительные и отрицательные штаммы и метициллинрезистентные штаммы) являются устойчивыми к цефиксиму. Кроме того, большинство штаммов Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes и Clostridia являются резистентными к цефиксиму.
Фармакокинетика. Быстро всасывается в пищеварительном тракте. Биодоступность составляет 40–50%. C_max в сыворотке крови достигается через 4 ч (при приеме во время еды на 0,8 ч быстрее). Связывание с белками плазмы крови (в основном с альбуминами) составляет 65%. Т_½ — 3–4 ч. При нарушении функции почек он удлиняется в зависимости от клиренса креатинина: при клиренсе креатинина 20–40 мл/мин Т_½ составляет 6,4 ч, при 5–10 мл/мин — 11,5 ч. В течение 24 ч около 50% выводится с мочой (преимущественно в неизмененном виде), 10% — с желчью.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

• острый и обострение хронического бронхита;
• пневмония;
• воспаление среднего уха;
• фарингит, тонзиллит и синусит бактериальной этиологии;
• неосложненные бактериальные инфекции мочеполовой системы;
• острые кишечные инфекции.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Капсулы
Цефикс применяют перорально во время приема пищи.
Суточная доза для взрослых и детей с массой тела >50 кг или старше 12 лет составляет 400 мг (1 капсула) 1 раз в сутки.
Продолжительность курса лечения зависит от тяжести заболевания и устанавливается индивидуально. При инфекциях, вызванных Streptococcus pyogenes, курс терапии должен быть не менее 10 дней.
Для лечения неосложненных уретральных или цервикальных гонококковых инфекций рекомендуют однократный прием 400 мг.
Нарушение функции почек.
Препарат следует с осторожностью назначать пациентам с почечной недостаточностью. Доза корригируется с учетом клиренса креатинина. Если клиренс креатинина ≥60 мл/мин, назначают стандартную дозу; если клиренс креатинина 21–60 мл/мин или пациентам, находящимся на гемодиализе, — 75% стандартной дозы с сохранением интервалов между применением; если клиренс креатинина <20 мл/мин или пациентам, находящимся на перитонеальном диализе, назначают ½ стандартной дозы с сохранением интервалов между применением. Ни гемодиализ, ни перитонеальный диализ не удаляют значимого количества цефиксима из организма.
При необходимости применения препарата в дозе <400 мг рекомендуют назначать препарат в другой лекарственной форме (например суспензии).
Суспензия
Суспензия предназначена для применения в педиатрии. Дозу препарата и продолжительность лечения определяет врач.
Для детей в возрасте от 6 мес до 12 лет с массой тела <50 кг рекомендуемая суточная доза назначается из расчета 8 мг/кг массы тела однократно или по 4 мг/кг массы тела 2 раза в сутки. Для детей в возрасте от 6 мес до 12 лет продолжительность курса терапии зависит от тяжести заболевания и устанавливается индивидуально. Курс лечения — от 5–10 (при неосложненных инфекциях) до 10–14 дней.
Обычная доза цефиксима для детей в возрасте старше 12 лет с массой тела >50 кг составляет 400 мг/сут однократно или по 200 мг 2 раза в сутки с интервалом 12 ч.
Цефикс может применяться при нарушении функции почек: при клиренсе креатинина ≥20 мл/мин применяется обычная доза препарата, при клиренсе креатинина <20 мл/мин — ½ суточной дозы.
Приготовление суспензии
Перед приготовлением необходимо перевернуть и встряхнуть флакон, чтобы распушить порошок, добавить кипяченой холодной воды до отметки, указанной на флаконе, в 2 приема, каждый раза взбалтывая флакон до образования однородной суспензии.
Применять суспензию можно не раньше чем через 5 мин после приготовления.
Перед каждым приемом готовую суспензию необходимо тщательно встряхивать.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к любому компоненту препарата, другим цефалоспоринам или пеницилинам. Порфирия. Детский возраст до 12 лет (капсулы), до 6 мес (суспензия).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты, вызванные Цефиксом, незначительны и возникают редко. Возможны такие нарушения:
со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, утомляемость, слабость;
со стороны системы крови и лимфатической системы: эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения, тромбоцитоз, нейтропения, гемолитическая анемия, гипопротромбинемия (кровотечения и кровоподтеки без видимых причин), тромбофлебит, удлинение тромбинового и протромбинового времени, агранулоцитоз;
со стороны ЖКТ: спазмы кишечника, умеренная диарея, тошнота, рвота, кандидоз слизистой оболочки полости рта, псевдомембранозный колит, сухость во рту, анорексия, диспепсия, метеоризм, дисбактериоз, иктеричность кожи, в единичных случаях — стоматит, глоссит;
со стороны гепатобилиарной системы: транзиторное повышение активности трансаминаз печени и щелочной фосфатазы, билирубина, холестатическая желтуха, иктеричность склер;
со стороны мочевыделительной системы: повышение азота мочевины или креатинина в сыворотке крови, интерстициальный нефрит, нарушение функции почек;
со стороны иммунной системы: высыпания, зуд, крапивница, анафилаксия, мультиформная эритема или синдром Стивенса — Джонсона, сывороточная болезнь, пурпура, артралгия, лихорадка;
со стороны кожи: гипергидроз, макулопапулезная и везикулобулезная сыпь, грибковый дерматит, шелушение кожи, сухость кожи, выпадение волос, солнечные ожоги, токсический эпидермальный некролиз;
инфекции и инвазии: вагинальный кандидоз (вагинальный зуд или выделения);
со стороны почек: повышение азота мочевины и креатинина в крови;
лабораторные показатели: большинство лабораторных изменений транзиторные и не имеют клинического значения. Возможна положительная реакция на кетоны в моче в тестах с применением нитропруссида, но не с нитроферрицианидом. Прием цефиксима может приводить к ложноположительным тестам на глюкозу в моче (поэтому следует использовать ферментные тесты), к изменениям показателей печеночных и почечных проб.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

прежде чем назначать Цефикс, необходимо выяснить, наблюдались ли ранее у данного пациента реакции гиперчувствительности на цефалоспорины или пенициллины в связи с перекрестной гиперчувствительностью.
Следует с осторожностью назначать препарат пациентам с повышенной чувствительностью к пенициллиновым антибиотикам, поскольку существует риск возникновения анафилактической реакции. Если развилась аллергическая реакция на цефиксим, следует прекратить применение препарата.
Цефикс не рекомендуют применять у пациентов с повышенной чувствительностью к цефалоспориновым антибиотикам. Аллергические реакции (особенно анафилаксия) при применении β-лактамных антибиотиков, могут быть тяжелыми, а в единичных случаях — с летальным исходом.
Цефикс является антибиотиком для лечения стафилококковой пневмонии, но его нельзя применять при терапии пациентов с пневмонией, вызванной микроорганизмами Legionells, Mycoplasma и Chlamydia.
При применении препарата могут возникать побочные реакции со стороны ЖКТ, поэтому цефиксим необходимо с осторожностью назначать больным, в анамнезе которых есть указания на кровотечения, заболевание ЖКТ, особенно такие как язвенный колит, регионарный колит или энтерит, а также при нарушении функции печени. Антибиотики широкого спектра действия, особенно при продолжительном применении, могут обусловить развитие псевдомембранозного колита. Легкие формы колита могут проходить после отмены препарата, умеренные или тяжелые случаи могут требовать специфического лечения. При продолжительном применении препарата возможно нарушение нормальной микрофлоры кишечника, что может быть причиной усиления роста Candida albicans, и как результат — кандидоза слизистой оболочки полости рта.
Возникновение тяжелой диареи в период лечения препаратом может быть следствием развития псевдомембранозного колита. В этих случаях применения Цефикса необходимо прекратить и провести соответствующее обследование.
При применении β-лактамных антибиотиков возможно развитие нейтропении и агранулоцитоза, особенно на протяжении продолжительного лечения. При продолжительности применения препарата более 10 дней необходимо контролировать анализ крови, а при развитии нейтропении — прекратить лечение цефиксимом.
При лечении Цефиксом возможно возникновение ложноположительной реакции Кумбса и глюкозурического теста. Изменение функции почек отмечали при одновременном применении с аминогликозидами или мощными диуретическими средствами, в таком случае необходим мониторинг функции почек.
Продолжительное применение препарата может привести к избыточному росту резистентных микроорганизмов.
При наличии β-гемолитических стрептококковых инфекций группы А курс лечения должен составлять не менее 10 сут для предотвращения острой ревматической лихорадки.
Цефалоспорины повышают токсичность алкоголя, поэтому при лечении Цефиксом не следует употреблять алкогольные напитки.
Период беременности и кормления грудью. Применение Цефикса в форме капсул в период беременности и кормления грудью возможно только в том случае, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Во время лечения препаратом Цефикс кормление грудью следует прекратить.
Дети. В форме капсул препарат применяют у детей в возрасте старше 12 лет или с массой тела >50 кг. Препарат в форме суспензии предназначен для применения у детей в возрасте старше 6 мес.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Не влияет, но необходимо учитывать возможные побочные реакции со стороны ЦНС (индивидуально в каждом случае), которые могут обусловить снижение скорости психомоторных реакций.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

сочетанное применение с:

• пробенецидом — повышается C_max цефиксима в сыворотке крови;
• салициловой кислотой — повышается концентрация свободного цефиксима на 50% вследствие перемещения цефиксима из мест связывания с протеинами. Этот эффект зависим от концентрации;
• карбамазепином — может вызывать повышение его концентрации в плазме крови, поэтому целесообразно контролировать его уровень в плазме крови;
• нифедипином — повышается биодоступность цефиксима;
• фуросемидом, аминогликозидами — повышается нефротоксичность препарата;
• р-рами Бенедикта или Феллинга или тест-таблетками сульфата меди — может дать ложноположительную реакцию на глюкозу мочи (но не с тестами, основанными на ферментативных глюкоза-оксидазных реакциях);
• цефалоспориновыми антибиотиками — может дать ложноположительный прямой тест Кумбса. Поэтому следует учитывать, что положительный тест Кумбса может быть вызван данным препаратом;
• варфарином и антикоагулянтами — возможно увеличение протромбинового времени с/без клинических проявлений кровотечений;
• другими цефалоспоринами — повышается протромбиновое время, что было отмечено у нескольких пациентов. Таким образом, следует с осторожностью применять препарат у пациентов, получающих терапию антикоагулянтами.

Потенциально, подобно другим антибиотикам, при применении Цефикса может возникать снижение реабсорбции эстрогенов и эффективности комбинированных пероральных контрацептивных средств.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: головокружение, тошнота, рвота, диарея.
Лечение: промывание желудка, применение антигистаминных средств и глюкокортикоидов; оксигенотерапия. Гемодиализ или перитонеальный диализ только в незначительной степени способствуют выведению цефиксима из организма. Терапия симптоматическая.
Специфического антидота для лечения при передозировки нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

капсулы и сухой порошок — при температуре до 25 °С, готовую суспензию — в холодильнике (использовать на протяжении 14 дней).