Ципрогексал - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для   медичного   застосування   препарату

ЦИПРОГЕКСАЛ

(CIPROHEXAL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: сiprofloxacine; (1-циклопропіл-6-флюоро-1,4-дигідро-4-оксо-7-(1-піперазиніл)-3-хінолін карбонової кислоти гідро хлорид моногідрат;

основні фізико-хімічні властивості: білі круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою на одному боці та позначкою “cip 250”, або “cip 500”, або “cip 750” відповідно – на іншому;

склад: 1 таблетка   містить ципрофлокса цину гідро хлориду моногідрату,   що еквівалентно 0,25 г, або 0,5 г, або 0,75 г ципрофлокса цину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, кремнію діоксид колоїдний зневоднений, кислота стеаринова, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, макроголь 6000, титану діоксид, тальк.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування групи хінолонів. Код АТС J01M A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. ЦипроГЕКСАЛ - синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектра дії класу фторхінолонів. Виявляє бактерицидну дію, яка зумовлена пригніченням активності ДНК-гірази бактерій з порушенням синтезу ДНК, росту та ділення мікро організмів. Високоактивний відносно грам негативних бактерій (Enterobacteriaceae, включаючи E.coli, Salmonella, Klebsiella, Shigella, Proteus mirabilus, Proteus vulgaris, Klebsiella oxytoca, Yersinia enterocolitica, Enterobacter, Citrobacter, Morgenella morganii; інших грам негативних мікро організмів, включаючи Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Acinetobacter, Campylobacter, Brucella melitensis, Pasteurella multocida, Eikenella corrodenus, Flavobacterium, Moraxella, Gardnerella vaginalis, різновиду Legionella, Vibrio cholerae і Vibrio parahemolyticus, Neisseria meningitidis і Neisseria gonorrhoeae, включаючи штами, які продукують b-лактамази, а також різновиди Chlamydia), грам позитивних бактерій (Staphylococcus aureus, включаючи штами, які продукують b-лактамази, та   штами, що резистентні до метициліну, Streptococcus pneumonia, b-гемолітичні стрептококи групи А, стрептококи групи Б та інші стрептококи, ентерококи, включаючи Enterococcus faecalis, Corynebacterium, Listеria monocytogenes) та інших мікро організмів, включаючи анаеробні бактерії і деякі штами бактероїдів.

ЦипроГЕКСАЛ  ефективний   відносно мікро організмів, що резистентні до інших антибіотиків (аміноглікозиди, пеніциліни, тетрациклін), а також до налідиксової кислоти.

Фармакокінетика. Після перорального застосування ЦипроГЕКСАЛ всмоктується переважно в 12-палій кишці та верхньому відділі тонкої кишки і швидко   розподіляється у тканинах і біологічних рідинах організму. Максимальні концентрації в плазмі досягаються протягом 60 - 90 хв. Після однократного прийому доз 250 мг і 500 мг рівні максимальної концентрації препарату в плазмі крові становлять   відповідно 0,8 - 2 мг/л   та  1,5 - 2,9 мг/л.   Абсолютна   біодоступність становить приблизно 70 - 80%. Максимальна концентрація в плазмі крові та площа під кривою залежності концентрації від часу пропорційно зростають залежно від дози. Прийом їжі не впливає на динаміку концентрацій ципрофлокса цину в плазмі.

Рівноважний об’єм розподілу ципрофлокса цину становить 2 - 3 л/кг. Оскільки зв’язування ципрофлокса цину з білками є низьким (20 - 30%) та активна субстанція присутня в плазмі переважно в неіонізованій формі, майже вся прийнята доза препарату вільно проникає до екстравазального простору. В результаті концентрації препарату в рідинах і тканинах організму можуть бути значно вищими, ніж концентрації в плазмі.

ЦипроГЕКСАЛ   піддається ефекту первинного проходження через печінку. Близько 12% препарату біотрансформується в менш активні чи неактивні метаболіти. Невелика кількість препарату включається в ентерогепатичну рециркуляцію. Ципрофлоксацин виявляється у високих концентраціях у тканині передміхурової залози, легенях і інших органах, у слизі бронхів і жовчі. Терапевтичні концентрації створюються у м’яких тканинах, кістковій тканині і мокротинні. Ципрофлоксацин широко розподіляється в тканинах, що вигідно відрізняє його від аміноглікозидів і b-лактамних антибіотиків, що мають невеликий об'єм розподілу; однак концентрація ципрофлокса цину в спинномозковій рідині для лікування інфекцій недостатня, за винятком найбільш чутливих   ентеробактерій.

ЦипроГЕКСАЛ виводиться із сечею та жовчю. Загальний кліренс становить 8 - 10 мл/хв/кг, період напів виведення – 3 - 5 год. У пацієнтів з порушеною функцією нирок концентрація препарату в плазмі крові та період напів виведення збільшуються. Значні концентрації препарату, що перевищують мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості чуттєвих бактерій, зберігаються в сечі   та   калі протягом декількох   днів   після   припинення   терапії.  

Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання, що спричинені чутливими до препарату мікро організмами: інфекції дихальних, сечовивідних шляхів, інфекції статевих органів, включаючи гостру неускладнену гонорею, простатит, гінекологічні інфекції, тяжкі бактеріальні ентерити, тяжкі інфекції шкіри та м’яких тканин, кісток і суглобів, остеомієліт, тяжкі системні інфекції, зокрема септицемія, перитоніт. ЦипроГЕКСАЛ застосовують для профілактики та лікування хворих з імуносупресією.

Гостре легеневе ускладнення кистозного фіброзу у дітей та підлітків (5 - 17 років), спричинене Pseudomonas aeruginosa.

Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від тяжкості інфекції, віку, маси тіла та функції нирок пацієнта. Дози, що рекомендуються для дорослих:

При особливо тяжких інфекціях, що загрожують життю пацієнта, зокрема спричинених Pseudomonas, стафілококами або стрептококами, включаючи остеомієліт, септицемію, стрептококкову пневмонію, вторинні інфекції у пацієнтів з муковісцидозом, тяжкі форми інфекцій шкіри і м′ яких тканин, перитоніт рекомендована доза ципрофлокса цину становить 750 мг 2 рази на добу.

Для пацієнтів похилого віку рекомендована доза залежить від показників кліренсу креатині ну, виду та тяжкості захворювання.

Пацієнтам з порушенням функції нирок при кліренсі креатині ну нижче 20 мл/хв (або рівні креатині ну у сироватці крові вище 3 мг/100 мл) призначають половину середньої дози ЦипроГЕКСАЛу^® 2 рази на добу або повну середню дозу 1 раз на добу. Для цього контингенту хворих такий режим дозування показаний під час та після гемодіалізу, а також при супутньому порушенні функції печінки.

Загалом, лікування слід продовжити щонайменше 3 дні після нормалізації температури або після зникнення симптомів захворювання.

Таблетки слід ковтати, запиваючи рідиною (пацієнтам під час лікування потрібно пити багато води). Їх можна приймати в будь-який час, незалежно від прийому їжі. Прийом таблеток натщесерце прискорює всмоктування активної субстанції. Харчові молочні продукти з великим вмістом кальцію (молоко, йогурт) можуть зменшувати всмоктування ципрофлокса цину.

Побічна дія. Звичайно добре переноситься. Найчастіше спостерігаються нудота, діарея, блювання, диспептичні розлади, біль у животі, метеоризм, втрата апетиту; головний біль, збудження, запаморочення, судоми, тремор; реакції гіпер чутливості – шкірні реакції (висипання, свербіж); пропасниця. Рідко - псевдомембранозний коліт; пальпітації; артралгія та припухлість суглобів; еозинофілі я, лейкоцитопенія, гранулоцит опенія, анемія, тромбоцит опенія. В поодиноких випадках - периферичні набряки, припливи жару, тахікардія; біль у м’язах, тендосиновіт, тендиніт (як результат лікування фторхінолонами в осіб похилого віку); лейкоцитоз, тромбоцит оз, гемолітична анемія, зміни рівня протромбіну; легеневий набряк, носові кровотечі. Дуже рідкісні - інтерстиціальний нефрит, гепатит; анафілактичні реакції. Такі реакції інколи зустрічаються при прийомі першої дози препарату та потребують відміни препарату.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ципрофлокса цину або до будь-якого наповнювача, або до інших хінолонів; діти та підлітки (5 - 17 років), за винятком лікування гострого легеневого ускладненння кистозного фіброзу; періоди вагітності та лактації.

Передозування. Дані щодо передозування обмежені, оскільки препарат має низьку токсичність.

Симптоми: запаморочення, тремор, головний біль, втомлюваність, судоми, галюцинації,   шлунково-кишкові розлади, порушення функції печінки та нирок, кристалурія, гематурія.

При гострому та надмірному передозуванні спостерігаються оборотні ушкодження нирок. Рекомендовано спорожнення шлунка шляхом викликання блювання, або промивання шлунка. З метою зменшення всмоктування ципрофлокса цину доцільно застосування активованого вугілля, антацидів із вмістом магнію та кальцію. Пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом і отримувати відповідну симптоматичну та підтримуючу терапію. Слід контролю вати функціональний стан нирок. При гемодіалізі або при перитонеальному діалізі видаляється тільки незначна частка ципрофлокса цину (< 10%). Необхідно забезпечити вживання пацієнтами достаньої кількості рідини з метою мінімалізації ризику розвитку кристалурії.

Особливості застосування. Хворим на епілепсію, з наявністю судом в анамнезі, захворюваннями судин та з органічними ураженнями головного мозку ципрофлоксацин може призначатися тільки після ретельної оцінки користі лікування та можливої шкоди через ризик розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи.

Щоб уникнути розвитку кристалурії, не можна перевищувати рекомендовану добову дозу, необхідно вживати достатню кількість рідини та підтримувати кислу реакцію сечі.

Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і   рухових реакцій.

При виникненні під час лікування тяжкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, що вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування.

З появою болю у сухожиллях або з появою перших ознак тендовагініту лікування потрібно припинити.

У період лікування треба уникати контакту з прямими сонячними променями.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Всмоктування ципрофлокса цину зменшується при сумісному застосуванні заліза, цинку, сукральфату, антацидів або високо лужних лікарських засобів, що містять магній, алюміній або кальцій. Це також стосується противірусних засобів, що містять лужну формулу диданозину, харчових розчинів і великої кількості молочних продуктів (молоко або рідкі молочні продукти, зокрема йогурт). Таким чином, ципрофлоксацин слід приймати за 1 - 2 год до або щонайменше через 4 год після вживання вище перелічених засобів і продуктів. Зазначене обмеження не стосується препаратів групи антацидів – Н₂-блокаторів.

Сумісне застосування ципрофлокса цину з такими препаратами, як теофілін, ропінірол, пробенецид або мексилетин, може призводити до збільшення рівнів концентрації цих препаратів у плазмі з відповідним ризиком розвитку побічних ефектів зазначених препаратів.

Ципрофлоксацин може посилювати ефекти варфарину або глібенкламіду при сумісному застосуванні.

При сумісному застосуванні ципрофлокса цину та циклоспорину відмічається транзиторне зменшення концентрацій креатині ну в плазмі. У таких пацієнтів   слід регулярно контролю вати концентрації креатині ну в плазмі.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі   не вище 25^оС. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістер них упаковках. По 1 (1 х 10) або по 3 (3 х 10) блістери в картонній коробці.

Виробник. “Салютас Фарма ГмбХ”, Німеччина, підприємство компанії “Гексал АГ”.

Адреса. HEXAL AG, Industriestrasse 25, D-83607 Holzkirchen, Germany.

cинтетическое антибактериальное средство широкого спектра действия класса фторхинолонов. Оказывает бактерицидное действие, обусловленное угнетением активности ДНК-гиразы бактерий с нарушением синтеза ДНК, роста и деления микроорганизмов. Высокоактивен в отношении грамотрицательных бактерий (Enterobacteriaceae, включая E. coli, Salmonella, Klebsiella, Shigella, Proteus mirabilus, Proteus vulgaris, Klebsiella oxytoca, Yersinia enterocolitica, Enterobacter, Citrobacter, Morgenella morganii; других грамотрицательных микроорганизмов, включая Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Acinetobacter, Campylobacter, Brucella melitensis, Pasteurella multocida, Eikenella corrodens, Flavobacterium, Moraxella, Gardnerella vaginalis, штаммы Legionella, Vibrio cholerae и Vibrio parahаemolyticus, Neisseria meningitis и Neisseria gonorrhoeae, включая штаммы, которые продуцируют β-лактамазы, а также штаммы Chlamydia), грамположительных бактерий (Staphylococcus aureus, включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы и штаммы, резистентные к метициллину, Streptococcus pneumonia, β-гемолитические стрептококки группы А, стрептококки группы В и другие стрептококки, энтерококки, включая Enterococcus faecalis, Corynebacterium, Listiria monocytogenes) и другие микроорганизмы, включая анаэробные бактерии и некоторые штаммы бактероидов. Ципрогексал эффективен в отношении микроорганизмов, резистентных к другим антибиотикам (аминогликозиды, пенициллины, тетрациклин), а также к налидиксовой кислоте.
После приема внутрь ципрофлоксацин всасывается преимущественно в двенадцатиперстной кишке и верхнем отделе тонкого кишечника и быстро распределяется в тканях и биологических жидкостях организма. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 60–90 мин. После однократного приема в дозе 250 и 500 мг максимальная концентрация составляет, соответственно, 0,8–2,0 и 1,5–2,9 мг/л. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 70–80%. Максимальная концентрация и AUC увеличивается пропорционально в зависимости от дозы. Прием пищи не влияет на динамику концентрации ципрофлоксацина в плазме крови.
Объем распределения ципрофлоксацина в равновесном состоянии составляет 2–3 л/кг массы тела. Поскольку связывание ципрофлоксацина с белками плазмы крови низкое (20–30%), и активная субстанция присутствует в плазме крови преимущественно в неионизированной форме, почти весь принятый препарат свободно проникает во внесосудистое пространство. В результате этого концентрация препарата в жидкостях и тканях организма может быть значительно выше, чем концентрация в плазме крови.
Ципрофлоксацин подвергается эффекту первичного прохождения через печень. Около 12% препарата биотрансформируется до менее активных или неактивных метаболитов. Незначительное количество препарата включается в энтерогепатическую рециркуляцию. Ципрофлоксацин накапливается в высоких концентрациях в ткани предстательной железы, легких и других органах, в бронхиальном секрете и желчи. Терапевтические концентрации создаются в мягких тканях, костной ткани и мокроте. Ципрофлоксацин широко распределяется в тканях, что выгодно отличает его от аминогликозидов и β-лактамных антибиотиков, которые имеют небольшой объем распределения; однако концентрация ципрофлоксацина в СМЖ для лечения нейроинфекций недостаточна, за исключением наиболее чувствительных энтеробактерий.
Ципрофлоксацин выводится с мочой и калом. Общий клиренс составляет 8–10 мл/мин/кг, период полувыведения — 3–5 ч. У пациентов с нарушенной функцией почек концентрация препарата в плазме крови и период полувыведения увеличиваются. Значительные концентрации препарата, которые превышают МПК для большинства чувствительных бактерий, сохраняются в моче и кале на протяжении нескольких дней после прекращения терапии.

инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами — инфекции дыхательных, мочевых путей, половых органов (включая острую неосложненную гонорею), простатит, гинекологические инфекции, энтериты бактериальной этиологии с тяжелым течением, тяжелые инфекции кожи и мягких тканей, костей и суставов, остеомиелит, тяжелые системные инфекции (септицемия), перитонит, с профилактической и лечебной целью у больных с иммуносупрессией.

дозу устанавливают индивидуально в зависимости от тяжести инфекции, возраста, массы тела и функции почек пациента. Далее приведены дозы, рекомендуемые для взрослых:

При тяжелых инфекциях, угрожающих жизни пациента, в частности, вызванных Pseudomonas, стафилококками или стрептококками, включая остеомиелит, септицемию, стрептококковую пневмонию, вторичные инфекции у пациентов с муковисцидозом, тяжелые формы инфекций кожи и мягких тканей, перитонит — рекомендуемая доза ципрофлоксацина составляет 750 мг 2 раза в сутки.
Для пациентов преклонного возраста дозу устанавливают с учетом показателей клиренса креатинина и тяжести заболевания.
Пациентам с нарушением функции почек при клиренсе креатинина ниже 20 мл/мин (или уровне креатинина в сыворотке крови выше 3 мг/100 мл) назначают ¹/₂ средней дозы Ципрогексала 2 раза в сутки или полную среднюю дозу 1 раз в сутки. Для этого контингента больных подобный режим дозирования показан во время и после гемодиализа, а также при сопутствующем нарушении функции печени.
Лечение следует продолжать на протяжении по меньшей мере 3 дней после нормализации температуры тела или после исчезновения симптомов заболевания.
Таблетки принимают внутрь, запивая достаточным количеством жидкости (пациентам во время лечения рекомендуется пить много воды для предотвращения кристаллурии), независимо от приема пищи. Прием таблеток натощак ускоряет всасывание ципрофлоксацина. Пищевые молочные продукты с высоким содержанием кальция (молоко, йогурт) могут уменьшать всасывание ципрофлоксацина.

повышенная чувствительность к ципрофлоксацину, прочим компонентам препарата или к другим хинолонам, возраст до 17 лет (за исключением лечения острых легочных осложнений муковисцидоза), период беременности и кормления грудью.

обычно хорошо переносится. Чаще всего отмечаются тошнота, диарея, рвота, боль в животе, метеоризм, анорексия; головная боль, возбуждение, головокружение, судороги, тремор; реакции гиперчувствительности (кожная сыпь, зуд, лихорадка). Редко — псевдомембранозный колит; пальпитация; артралгия и опухание суставов; эозинофилия, лейкоцитопения, гранулоцитопения, анемия, тромбоцитопения. В единичных случаях: периферические отеки, приливы жара, тахикардия; миалгия, тендосиновит, тендинит (в результате лечения фторхинолонами пациентов пожилого возраста); лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолитическая анемия, изменение уровней протромбина; отек легких, носовые кровотечения. Крайне редко — интерстициальный нефрит, гепатит; анафилактические реакции.

пациентам с эпилепсией, наличием судорог в анамнезе, заболеваниями сосудов и органическими поражениями головного мозга ципрофлоксацин можно назначать только после оценки соотношения ожидаемого терапевтического эффекта и вероятного риска в связи с возможностью развития побочных эффектов со стороны ЦНС.
Во избежание развития кристаллурии недопустимо превышение рекомендованной суточной дозы; в период лечения необходимо употребление достаточного количества жидкости и поддержание кислой реакции мочи.
В период лечения следует воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и скорости психомоторных реакций.
В период лечения тяжелой и продолжительной диареи следует исключить диагноз псевдомембранозного колита, который требует немедленной отмены препарата и назначения соответствующего лечения.
При появлении боли в сухожилиях или с появлением первых признаков тендовагинита лечение препаратом следует прекратить.
В период лечения следует избегать инсоляции.

всасывание ципрофлоксацина уменьшается при одновременном применении железа, цинка, сукрафальта, антацидов, содержащих магний, алюминий или кальций, а также диданозина, пероральных р-ров с щелочной реакцией и значительных количеств молочных продуктов (молоко или жидкие молочные продукты, в частности йогурт). Ципрофлоксацин следует принимать за 1–2 ч до или по меньшей мере через 4 ч после приема указанных препаратов и пищевых продуктов. Указанное ограничение не относится к препаратам из группы блокаторов Н₂-рецепторов.
Одновременное применение ципрофлоксацина с такими препаратами, как теофиллин, ропинирол, пробенецид или мексилетин, может приводить к повышению концентрации этих препаратов в плазме крови с соответствующим риском развития побочных эффектов.
Ципрофлоксацин может усиливать эффекты варфарина или глибенкламида при совместном применении.
При одновременном применении ципрофлоксацина и циклоспорина отмечается транзиторное снижение концентраций креатинина в плазме крови. У таких пациентов следует регулярно контролировать концентрации креатинина в плазме крови.

проявляется головокружением, тремором, головной болью, повышенной утомляемостью, судорогами, галлюцинациями, бредом, желудочно-кишечными расстройствами, нарушением функции печени и почек, кристаллурией, гематурией, обратимым повреждением почек. Показано промывание желудка, назначение активированного угля, магний- и кальцийсодержащих антацидов. Пациенты должны находиться под медицинским наблюдением; проводят соответствующую симптоматическую и поддерживающую терапию. Следует контролировать функцию почек. При проведении гемодиализа или перитонеального диализа удаляется незначительная часть ципрофлоксацина (≤10%). Необходимо обеспечить потребление пациентами достаточного количества жидкости с целью минимализации риска развития кристаллурии.

при температуре до 25 °С.