Цитрамон - інструкція для медичного застосування

1. ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИТРАМОН-Ф

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 таблетка містить кислоти ацетил саліцилової 0,24 г; парацетамолу 0,18 г; кофеїну 0,03 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, кальцію стеарат, кислота лимонна, какао.

Лікарська форма.

Таблетки.

Крапчасті таблетки світло-коричневого кольору, із запахом какао.

Назва і місцезнаходження виробника.

ВАТ “Фітофарм”.

Україна, 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 2.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Ацетил саліцилова кислота, комбінації без психолептиків.

Код АТС  N02B A51.

Фармакологічні властивості. Завдяки наявності у таблетці кислоти ацетил саліцилової і парацетамолу препарат має протизапальний, жарознижувальний та аналгетичний ефекти.

Ацетил саліцилова кислота зумовлює жарознижувальну та протизапальну дії, послаблює біль, гальмує агрегацію тромбоцитів, поліпшує мікро циркуляцію в зоні запалення.

Парацетамол зумовлює анальгетичний і жарознижувальний ефекти.

Кофеїн сприяє нормалізації тонусу судин головного мозку та прискорює кровотік, не проявляючи в даній дозі істотного стимулюючого впливу на ЦНС.

Із організму компоненти препарату та продукти метаболізму виводяться через нирки.

Показання для застосування.

Слабкий або помірний больовий синдром, переважно запального генезу (фронтит, гайморит). Як симптоматичний засіб при захворюваннях, що супроводжуються болем та гіпертермією: мігрень, головний біль, зубний біль, невралгії, міалгії, артралгії, первинна дисменорея, грип, гострі респіраторні вірусні інфекції.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, інших саліцилатів; тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, гемофілія, геморагічний діатез, виражена анемія, лейкопенія, тромбоз, тромбофлебіт; геморагічні хвороби; гострі пептичні виразки; стани підвищеного збудження; порушення сну; тяжка артеріальна гіпертензія; органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі атеросклероз); глаукома; епілепсія, гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схільність до спазму судин, ішемічна хвороба серця, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, закрито кутова глаукома, бронхіальна астма, спричинена застосуванням саліцилатів в анамнезі; дитячий вік до 16 років (за винятком застосування при хворобі Кавасакі в анамнезі), вагітність, годування груддю; у пацієнтів літнього віку.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксдази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторов МАО, протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або бета-блокатори, комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).

Належні заходи безпеки при застосуванні.

У пацієнтів з алергічними ускладненнями, у тому числі з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кропив'янкою, шкірним свербежем, набряком слизової оболонки і полінозом носа, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів та у хворих із гіперчутливістю до НПЗЗ на фоні лікування препаратом можливий розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми.

При хірургічних операціях (включаючи стоматологічні) застосування препаратів, які містять ацетил саліцилову кислоту, може підвищити ймовірність появи/посилення кровотечі.

З обережністю застосовують для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки і нирок,   ерозивно-виразкових ураженнях і кровотечах ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості чи при одночасному проведенні проти запальної терапії. Ацетил саліцилова кислота, що входить до складу препарату, навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може стати причиною гострого нападу подагри у чутливих пацієнтів. Не рекомендується застосовувати без консультації лікаря Цитрамон-Ф більше 5 днів як аналгезуючий і 3 дні як жарознижувальний засіб. При порушенні функції нирок і печінки інтервал між прийомами повинен бути не менш 8 годин. Під час лікування препаратом необхідно відмовитися від вживання алкоголю. При тривалому застосуванні необхідний контроль за системою згортання крові та   за рівнем гемоглобіну.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат не застосовують під час вагітності. В період лікування препаратом годування груддю необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні   високих доз препарату слід утримуватися від   керування авто транспортом і роботи з іншими механізмами внаслідок можливих побічних реакцій з боку ЦНС (запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації та уваги).

Діти. Не слід застосовувати препарати, які містять ацетил саліцилову кислоту, дітям із гострою респіраторною вірусною інфекцією (ГРВІ), яка супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла. При деяких вірусних захворюваннях, особливо грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетил саліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв'язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.

Враховуючи вищезазначені причини, дітям до 16 років протипоказане застосування препарату без наявності особливих показань (хвороба Кавасакі).

Спосіб застосування та дози.

Цитрамон-Ф застосовують внутрішньо, краще після приймання їжі. Призначають дорослим та дітям 16 – 18 років по  1 – 2 таблетки 2 – 3 рази в день. Вища добова доза складає 6 таблеток. Курс лікування залежить від ефективності терапії і, як правило, не перевищує 7 днів. Призначають також одноразово для зняття больового синдрому.

Передозування.

Симптоми передозування, обумовлені парацетамолом.

Проявляються блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, болем у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності “печінкових” трансаміназ, збільшенням протромбі нового індексу.

Симптоми ураження печінки спостерігаються через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках — з летальним кінцем. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалася також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.

У разі передозування можуть спостерігатись підвищ енне потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.

Симптоми передозування, обумовлені кофеїном.

Проявляються збудженням, запамороченням, прискореним диханням, блюванням, тремтінням, судомами, екстрасистологією.

Симптоми передозування, обумовлені ацетил саліциловою кислотою.

Токсичність саліцилатів може бути результатом інтоксикації внаслідок тривалого застосування терапевтичних доз або гострої інтоксикації (при застосуванні >100 мг/кг/добу більше двох днів), що потенційно загрожує життю (від випадкового проковтування   дітьми   до випадкового отруєння).

Хронічне отруєння саліцилатами може проходити безсимптомно, бо не має специфічних симптомів. Інтоксикація саліцилатами середнього ступеня тяжкості, або саліцилізм, зазвичай розвивається лише після повторного застосування високих доз.

Симптоми: запаморочення, шум у вухах, глухота, пітливість, нудота, блювання, головний біль та пригнічення свідомості можуть контролю ватись шляхом зниження дози. Шум у вухах може виникати при плазмовій концентрації від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі побічні ефекти виникають при концентрації понад 300 мкг/мл. Основною особливістю гострого отруєння є тяжке порушення кислотно-лужного балансу, яке може відрізнятися з віком та тяжкістю інтоксикації. Найразповсюдженішою ознакою у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість отруєння не можна оцінити, використовуючи лише дані плазмової концентрації. Всмоктування ацетил саліцилової кислоти може сповільнюватись внаслідок гальмування спорожнення шлунка, формування   конкрементов у шлунку або внаслідок застосування препаратів, вкритих ентеросолюбтивною оболонкою.

Внаслідок комплексних патофізіологічних ефектів отруєння саліцилатами можуть виникнути деякі симптоми та лабораторні зміни. Отруєння легкого та середнього ступеня тяжкості: тахіпное, гіпервентиляція, дихальний алкалоз, пітливість, нудота, блювання. Лабораторні дані: алкалоз, лужна реакція сечі.

Тяжке отруєння: дихальний алкалоз з компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія, відчуття шуму у вухах, глухота. Дихальна система: від гіпервентиляції, некардіогенного набряку легень до зупинки дихання та асфікції; лабораторні дані — алкалоз, лужна реакція сечі. Серцевосудинна система: від порушень серцевого ритму, гіпотензії до зупинки серця. Втрата рідини та електролітів: дегідратація, олігурія, ниркова недостатність. Лабораторні дані — гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміна функції нирок. Порушення обміну глюкози, кетоз лабораторно проявляється у вигляді гіперглікемії, гіпоглікемії (особливо у дітей), підвищення рівня кетонових тіл. Шлунково-кишковий тракт: шлунково-кишкові кровотечі. Зміни з боку крові: від пригнічення функції тромбоцитів до коагулопатій.

Лабораторні дані — подовження протромбі нового часу, гіпопротромбінемія. Неврологічні: токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС від млявості, пригнічення свідомості до коми та нападу судом.

Лікування. Невідкладна допомога при передозуванні препарату визначається ступенем тяжкості, стадією та клінічними симптомами, та відповідає стандартним методам надання невідкладної допомоги при отруєннях. Першочергові заходи мають бути спрямовані на прискорення виведення лікарського засобу, а також відновлення електролітного та кислотно-лужного балансу: промивання шлунку з подальшим застосуванням активованого вугілля, форсований   діурез, інфузія рідини та електролітів. У важких випадках оксигенотерапія, гемодіаліз. Застосування метіоніну перорально або ацетил цистеїну внутрішньо венно є ефективним протягом 48 годин після передозування.   При необхідності застосовують альфа-адреноблокатори,   при судомах - діазепам. Необхідно також вжити загально підтримуючи заходи, провести симптоматичну терапію.

Побічна дія.

Алергічні реакції: шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (звичайно еритематозний, кропив'янка), ангіо невротичний набряк, мультиформна ескудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). У хворих на бронхіальну астму можливе збільшення частоти виникнення бронхоспазму; алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня, які потенційно вражають шкіру, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт і кардіоваскулярну систему, проявляються в вигляді висипу, кропив'янки, набряку, свербіжу, некардіогенного набряку легень. Дуже рідко спостерігали тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок;

1. з боку ЦНС (звичайно розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації та уваги, безсоння, тремор, нервозність, занепокоєння; дзвін у вухах, що може свідчити про передозування;

2. з боку системи травлення: диспепсія, нудота, блювання, печія, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль; в окремих випадках — запалення та ерозивно-виразкові ураження травного тракту, які можуть в поодиноких випадках спричинити шлунково-кишкові геморагії і перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами.   Рідко - транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки; гепатонекроз (дозозалежний ефект);

3. з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;

4. з боку органів кровотворення: геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії/залізо дефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікро кровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія; сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія. При тривалому застосуванні у великих дозах  - а пластична анемія, панцитопенія, агранулоцит оз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцит опенія;

5. з боку системи згортання крові: внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетил саліцилова кислота може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Спостерігались такі кровотечі як інтраопераційні геморагії, гематоми , кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен; рідко або дуже рідко - серйозні кровотечі, такі як геморагії шлунково-кишкового тракту, мозкові геморагії (особливо у пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в поодиноких випадках могли потенційно загрожувати життю.

6. з боку сечовидільної системи: (при прийомі великих доз) — нефро токсичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

7. карді альні розлади: тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску; прискорене серцебиття.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Парацетамол. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись метоклопрамідом та домперідоном і зменшуватись холестираміном. Антикоагуляторний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довго тривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Анти судомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепато токсичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Одночасне застосовування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепато токсичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Кофеїн. Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може викликати небезпечний підйом артеріального тиску.

Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенцює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.

Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилююсть дію кофеїну.

Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антогоністом препаратів аденозіну, АТФ.

При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з ШКТ, з тиреотропними засобами — підвищується тиреоїдний ефект.

Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.

Ацетил саліцилова кислота. Протипоказання для взаємодії.

Застосування метотрексату в дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність   метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв'язку з протеїнами плазми).

Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю.

Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає необоротному інгібуванню тромбоцитів ацетил саліциловою кислотою. Лікування ібупрофеном пацієнтів, які мають ризик кардіоваскулярних захворювань, може обмежувати кардіопротекторну дію ацетил саліциливої кислоти.

При одночасному застосуванні ацетил саліцилової кислоти та антикоагулянтів підвищується ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосовуванні високих доз саліцилатів із НПЗЗ (завдяки взаємо посилюючому ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечевої кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).

При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього в плазмі підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

При одночасному застосуванні високих доз кислоти ацетил саліцилової та пероральних антидіабетичних препаратів із групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту ацетил саліцилової кислоти і витіснення сульфонілсечовини, зв'язаної з протеїнами плазми.

Діуретичні засоби в комбінації з високими дозами ацетил саліцилової кислоти знижують фільтрацію клубочків завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках.

Системні глюкокортикостероїди (виключаючи гідрокортизон), які застосовуються для замісної терапії при хворобі Аддисона, в період лікування кортикостероїдами знижують рівень саліцилатів в крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування.

При застосуванні з кортикостероїдами підвищується ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.

Ацетил саліцилова кислота посилює дію фенітоніну.

Ангіотензинперетворюючі ферменти (АПФ) у комбінації з високими дозами ацетил саліцилової кислоти спричиняють зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилятаторних простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетил саліцилова кислота витісняє її зі зв'язку з протеїнами плазми, підвищуючи токсичність останньої.

Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетил саліцилової кислоти і алкоголю.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі від 15 ^оС до 25 ^оС, у сухому, захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.          

Упаковка.

По 6 таблеток у контурній без чарунковій упаковці або у блістері.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. контурн. ячейк. уп., № 6, № 12, № 120

№ UA/11694/01/01 от 30.08.2011 до 30.08.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Цитрамон Макси — комбинированный препарат. Ацетилсалициловая кислота оказывает жаропонижающее и противовоспалительное действие, уменьшает выраженность боли, особенно вызванную воспалительным процессом, а также подавляет агрегацию тромбоцитов и тромбообразование, улучшает микроциркуляцию в очаге воспаления.
Парацетамол оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и очень слабое противовоспалительное действие, связанное с его влиянием на центр терморегуляции в гипоталамусе и слабовыраженной способностью ингибировать синтез простагландинов в периферических тканях.
Кофеин повышает рефлекторную возбудимость спинного мозга, возбуждает дыхательный и сосудодвигательный центры, расширяет кровеносные сосуды костных мышц, головного мозга, сердца, почек, снижает агрегацию тромбоцитов; уменьшает сонливость, чувство усталости, повышает умственную и физическую работоспособность. В данной комбинации кофеин в низкой дозе практически не оказывает стимулирующего влияния на ЦНС, но способствует нормализации тонуса сосудов мозга и ускорению кровотока.
Сочетание ацетилсалициловой кислоты и парацетамола потенцирует анальгетический эффект комбинации в соотношении 1:4 до начального уровня. Как анальгезирующий, так и антипиретический эффект ацетилсалициловой кислоты и парацетамола повышается при добавлении к комбинации кофеина.

ПОКАЗАНИЯ:

болевой синдром: головная или зубная боль, боль при первичной дисменорее; мигрень, артралгия, миалгия, невралгия, особенно заболевания воспалительного происхождения (фронтит, гайморит), ревматические заболевания, болезни, сопровождающиеся гипертермией различной этиологии (как жаропонижающее средство).

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат назначают взрослым и детям >15 лет по 1–2 таблетки до 3 раз в сутки.
Максимальная суточная доза для взрослых и детей в возрасте >15 лет составляет 6 таблеток. Таблетки Цитрамон Макси следует принимать внутрь, не разжевывая, обильно запивая водой или растворяя в небольшом количестве воды. Прием препарата после еды замедляет начало действия лекарственного средства.
Препарат не следует принимать более 5 дней как обезболивающее средство и более 3 дней — как жаропонижающее средство без назначения и контроля врача.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• гиперчувствительность к компонентам препарата и другим НПВП;
• острая пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки, желудочно-кишечные кровотечения в анамнезе, острый панкреатит;
• БА, вызванная применением салицилатов или НПВП в анамнезе;
• нарушения в системе свертывания крови: геморрагические болезни (гемофилия, геморрагический диатез);
• угнетение костномозгового кроветворения (лейкопения, анемия, в том числе гемолитическая), острая гематопорфирия;
• выраженая печеночная и/или почечная недостаточность;
• дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
• комбинация с метотрексатом в дозе 15 мг/нед или более (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ);
• комбинация с МАО и в течение 2 нед после прекращения применения ингибиторов МАО (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ);
• повышенная возбудимость, бессонница, тромбоз, тромбофлебит, эпилепсия, гипертиреоз, АГ, атеросклероз, органические заболевания сердечно-сосудистой системы, декомпенсированная сердечная недостаточность, нарушение сердечной проводимости, ИБС, гипертрофия предстательной железы, тяжелые формы сахарного диабета, пожилой возраст, глаукома (в связи с наличием в таблетке кофеина).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при применении препарата у отдельных больных могут отмечать побочные реакции, характерные для препаратов ацетилсалициловой кислоты, парацетамола или кофеина.
Со стороны ЖКТ: желудочно-кишечные расстройства: диспепсия, тошнота, рвота, изжога, боль в эпигастральной области и абдоминальная боль; в отдельных случаях — воспаление и эрозивно-язвенные поражения пищеварительного тракта, которые иногда приводят к желудочно-кишечной геморрагии и перфорации; редко — транзиторная печеночная недостаточность с повышением уровня трансаминаз в печени; гепатонекроз (дозозависимый эффект);
со стороны органов кроветворения: лейкопения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, метгемоглобинемия, сульфгемоглобинемия, при длительном применении в высоких дозах — апластическая анемия, панцитопения, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения; геморрагии, которые могут привести к острой и хронической постгеморрагической анемии/железодефицитной анемии (в результате так называемого скрытого микрокровотечения) с соответствующими лабораторными проявлениями и клиническими симптомами, такими как астения, бледность кожного покрова, гипоперфузия;
со стороны иммунной системы: у пациентов с индивидуальной повышенной чувствительностью к салицилатам возможно развитие аллергических реакций кожи, включая такие симптомы, как гиперемия кожи, ощущение жара, кожная сыпь, крапивница, отек, зуд, ангионевротический отек. У больных БА возможно повышение частоты возникновения бронхоспазма; аллергических реакций от незначительной до умеренной степени, поражающих кожу, дыхательные пути, ЖКТ и кардиоваскулярную систему, проявляющихся в виде кожной сыпи, крапивницы, отека, зуда, некардиогенного отека легких; очень редко — тяжелые реакции, включая анафилактический шок;
со стороны кожи и подкожной клетчатки: мультиформная экссудативная эритема (в том числе синдром Стивенса — Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла);
со стороны ЦНС и периферической нервной системы: тремор, нервозность, беспокойство; головокружение и звон в ушах, нарушение зрения, что может свидетельствовать о передозировке; бессонница, повышенная возбудимость, нарушение ориентации;
со стороны мочеполовой системы (при приеме в высоких дозах): нефротоксичность (почечная колика, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз);
со стороны сердечно-сосудистой системы: кратковременная тахикардия и повышение АД, аритмия, ощущение сердцебиения;
со стороны эндокринной системы: гипогликемия вплоть до гипогликемической комы;
со стороны системы свертывания крови: в результате антиагрегантного действия на тромбоциты ацетилсалициловая кислота может повышать риск развития кровотечений. Отмечали такие кровотечения, как интраоперационные геморрагии, гематомы, кровотечения органов мочеполовой системы, носовые кровотечения, кровотечения десен; редко или очень редко — серьезные кровотечения, такие как геморрагия ЖКТ, мозга (особенно у пациентов с неконтролируемой АГ и/или при одновременном применении антигемостатических лекарственных средств), которые в отдельных случаях могли потенциально угрожать жизни.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

без назначения врача препарат следует применять лишь для устранения острого болевого синдрома.
Следует избегать частого и длительного применения препарата больными сахарным диабетом, алкоголизмом, с дегидратацией (сильное обезвоживание организма, например после диареи, влияния высокой температуры окружающей среды, чрезмерных физических нагрузок, которые сопровождаются сильным потоотделением), с нарушением функции почек, с хроническим нарушением АД.
Длительное применение обезболивающих средств в высоких дозах без наблюдения врача может привести к головной боли, усталости, нервозности, нарушению вегетативной нервной системы, а также сопровождаться болью в мышцах. При резком прекращении приема анальгетиков подобные симптомы исчезают в течение нескольких дней. Не допускается возобновление приема препарата без консультации с врачом.
У больных с гипертиреозом применение анальгетиков допускается лишь после консультации с врачом.
Вследствие жаропонижающего действия препарата возможно ошибочное ощущение пациентом улучшения состояния здоровья.
При применении препарата перед оперативным вмешательством следует проконсультироваться с врачом (стоматологом) или проинформировать его.
У пациентов с БА и/или гиперчувствительностью (аллергией) возможны следующие реакции: отек слизистых оболочек, местные кожные реакции, отмечаемые чаще, чем у других больных.
Ацетилсалициловая кислота снижает выведение мочевой кислоты. У пациентов с подагрой может развиться приступ.
Не применять анальгетики длительное время или в повышенных дозах без консультации с врачом.
Применение в период беременности и кормления грудью
Препарат противопоказан в период беременности и кормления грудью.
Дети. Препарат противопоказан детям в возрасте <15 лет в связи с риском развития синдрома Рейе при гипертермии на фоне вирусных заболеваний (гиперпирексия, метаболический ацидоз, нарушения со стороны ЦНС и психики, рвота, нарушение функции печени). Достаточных данных относительно применения препарата у детей в возрасте <15 лет нет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Препарат может влиять на скорость нервно-мышечной передачи, в связи с чем при лечении препаратом стоит воздержаться от управления транспортными средствами и работы с опасными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Противопоказанные комбинации
Метотрексат — при комбинированном применении с салицилатами в дозе ≥15 мг/нед повышается гематологическая токсичность метотрексата вследствие снижения почечного клиренса метотрексата противовоспалительными агентами и вытеснения его из связи с белками плазмы крови.
Ингибиторы МАО — при комбинированном применении с кофеином возможно повышение АД.
Пероральные антикоагулянты — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой в дозе >3 г/сут антикоагулянты вытесняются из связей с белками плазмы крови.
Комбинации, которые следует применять с осторожностью
Ацетилсалициловая кислота
Аллопуринол, антигипертензивные средства, антидепрессанты, антихолинэстеразные средства, гормональные контрацептивы, гризеофульвин, дигитоксин, доксициклин, сульфинпиразон, эстрогены — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой снижается эффект вышеуказанных лекарственных средств.
Пероральные антидиабетические препараты группы производных сульфонилмочевины, инсулин, урикозурические средства (кроме бензбромарона, пробенецида), пенициллины, антиагреганты, антикоагулянты, фибринолитики — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой усиливается действие вышеуказанных лекарственных средств. Повышается риск развития кровотечений.
Алкалоиды рауфольфии, пропранолол, фенобарбитал, антациды — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой уменьшается выраженность эффекта последней.
Фенитоин, вальпроевая кислота — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой усиливается действие обоих препаратов и повышается токсичность вальпроевой кислоты в результате вытеснения последней из связи с белками плазмы крови.
НПВП — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой в высоких дозах повышается риск возникновения язв и желудочно-кишечных кровотечений.
Системные глюкокортикоиды — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается риск развития желудочно-кишечного кровотечения. Также одновременное применение глюкокортикоидов (кроме гидрокортизона) и ацетилсалициловой кислоты приводит к снижению уровня последней в крови и повышению риска передозировки после окончания лечения.
Алкоголь — при сочетанном применении с ацетилсалициловой кислотой увеличивает повреждение слизистой оболочки ЖКТ и увеличивает длительность кровотечения в результате аддитивного эффекта.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, левамизол — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений в результате возможного синергичного действия.
Антигистаминные препараты, буметанид, аскорбиновая кислота в высоких дозах — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается риск развития побочных эффектов последней.
Зидовудин — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой усиливается токсичность обоих препаратов.
Препараты золота — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается вероятность поражения почек.
Ибупрофен — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой подавляется способность последней к необратимому ингибированию тромбоцитов. Поэтому лечение ибупрофеном пациентов с риском развития кардиоваскулярных заболеваний может ограничивать кардиопротекторное действие ацетилсалициловой кислоты.
Ингибиторы АПФ — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой в высоких дозах снижается почечная фильтрация за счет угнетения простагландинов, оказывающих сосудорасширяющее действие, и уменьшается выраженность гипотензивного действия.
Опиоидные анальгетики, анксиолитики, снотворные, седативные и психотропные средства — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой возможна заторможенность. Усиливаются эффекты опиоидных анальгетиков.
Метотрексат, который применяется в дозе <15 мг/нед — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается гемотоксический эффект метотрексата в результате снижения почечного клиренса метотрексата противовоспалительными препаратами в целом и вытеснения его из связи с белками плазмы крови, которые связываются с салицилатами.
Дигоксин — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой концентрация дигоксина в плазме крови повышается в результате снижения почечной экскреции.
Барбитураты — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается концентрация барбитуратов в крови в результате вытеснения их из связи с белками плазмы крови.
Натрия гидрокарбонат — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой повышается почечный клиренс последней.
Диуретики — при комбинированном применении с ацетилсалициловой кислотой в высоких дозах снижается клубочковая фильтрация вследствие снижения синтеза простагландинов в почках.
Парацетамол
М-холиноблокаторы, метотрексат, непрямые антикоагулянты — при комбинированном применении с парацетамолом усиливается действие вышеуказанных лекарственных средств.
Спиронолактон, сульфинпиразон — при комбинированном применении с парацетамолом уменьшается выраженность действия вышеуказанных препаратов.
Анальгетики — при комбинированном применении с парацетамолом усиливается анальгезирующий эффект.
Психотропные лекарственные средства, наркотические анальгетики — при комбинированном применении с парацетамолом усиливается наркотический эффект.
Антидепрессанты — при комбинированном применении с парацетамолом усиливается седативный эффект.
Пероральные гипогликемические средства, инсулин — при комбинированном применении с парацетамолом усиливается гипогликемический эффект.
Антигистаминные лекарственные средства — при комбинированном применении с парацетамолом у больных с нарушением функции печени возможна заторможенность.
Органические нитраты — при комбинированном применении с парацетамолом возможно значительное снижение АД.
НПВП, салицилаты — при комбинированном применении с парацетамолом повышается риск возникновения язвы желудка и кровотечения; длительное применение повышает риск развития токсической нефропатии, а также онкологических заболеваний почек и мочевого пузыря.
Кортикостероиды системного действия — при комбинированном применении с парацетамолом увеличивается выраженность действия кортикостероидов, повышается вероятность ульцерогенного и гепатотоксического действия, усиливается риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений.
Барбитураты — при комбинированном применении с парацетамолом повышается риск токсического влияния на печень и уменьшается выраженность действия парацетамола.
Алкогольсодержащие препараты и напитки, изониазид, карбамазепин, примидон, сульфинпиразон, фенитоин, ритонавир, препараты, подщелачивающие мочу, противоэпилептические средства, рифампицин, гепатотоксические лекарственные средства — при комбинированном применении с парацетамолом значительно усиливается токсическое влияние на печень.
Метоклопрамид, домперидон — при одновременном применении с парацетамолом увеличивается скорость всасывания последнего.
Колестирамин, антациды — при сочетанном применении с парацетамолом уменьшаются скорость и степень всасывания последнего.
Тетрациклины — при одновременном применении с парацетамолом ухудшается всасывание тетрациклинов.
Бусульфан — при комбинированном применении с парацетамолом возможно снижение клиренса бусульфана.
Хлорамфеникол — при комбинированном применении с парацетамолом Т_½ хлорамфеникола увеличивается в 5 раз.
Кофеин
Производные ксантина, α- и β-адреномиметики, психостимулирующие лекарственные средства, тиреотропные лекарственные средства, анальгетики-антипиретики — при комбинированном применении с кофеином усиливаются эффекты вышеуказанных лекарственных средств.
Опиоидные анальгетики, анксиолитики, снотворные и седативные средства — при комбинированном применении с кофеином снижает эффект вышеуказанных лекарственных средств.
Циметидин, гормональные контрацептивы, изониазид — при комбинированном применении с кофеином усиливается действие последнего.
Колестирамин, холинолитики, антидепрессанты, блокаторы β-адренорецепторов, щелочи — при комбинированном применении с кофеином возможно уменьшение выраженности действия последнего.
Ципрофлоксацин, эноксацин, норфлоксацин, офлоксацин, эритромицин, антиаритмические препараты (мексилетин) — при комбинированном применении с кофеином повышается риск токсического действия последнего вследствие снижения клиренса кофеина.
Эрготамин — при комбинированном применении с кофеином улучшается всасывание эрготамина в ЖКТ.
Препараты лития — при комбинированном применении с кофеином снижается концентрация лития в крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы передозировки могут проявляться при длительном применении препарата или в дозах, во много раз превышающих рекомендованные.
Симптомы передозировки, обусловленные ацетилсалициловой кислотой
Токсичность салицилатов может быть результатом интоксикации в результате длительного применения терапевтических доз или острой интоксикации (при применении >100 мг/кг/сут более 2 дней), что потенциально угрожает жизни (случайное проглатывание детьми, отравление).
Хроническое отравление салицилатами может проходить бессимптомно, поскольку не имеет специфических симптомов. Интоксикация салицилатами средней тяжести или салицилизм обычно развиваются лишь после повторного применения в высоких дозах.
Симптомы хронического отравления: головокружение, шум в ушах, глухота, повышенное потоотделение, тошнота, рвота, головная боль и угнетение сознания могут контролироваться путем снижения дозы. Шум в ушах может возникать при плазменной концентрации 150–300 мкг/мл. Более тяжелые побочные эффекты возникают при концентрации >300 мкг/мл.
Основной особенностью острого отравления является тяжелое нарушение кислотно-щелочного баланса, которое может отличаться с возрастом и тяжестью интоксикации. Самым распространенным признаком у детей является метаболический ацидоз. Тяжесть отравления невозможно оценить, используя лишь данные плазменной концентрации. Всасывание ацетилсалициловой кислоты может замедляться в результате торможения опорожнения желудка, формирования конкрементов в желудке или в результате применения препаратов, покрытых энтеросолюбилизирующей оболочкой.
Симптомы острого отравления легкой и средней степени: тахипноэ, гипервентиляция, дыхательный алкалоз, повышенное потоотделение, тошнота, рвота. Лабораторные данные: алкалоз, щелочная реакция мочи.
Симптомы острого отравления тяжелой степени: дыхательный алкалоз с компенсаторным метаболическим ацидозом, гиперпирексия, ощущение шума в ушах, глухота. Дыхательная система: гипервентиляция, некардиогенный отек легких, остановка дыхания и асфиксия; лабораторные данные: алкалоз, щелочная реакция мочи. Сердечно-сосудистая система: нарушение сердечного ритма, артериальная гипотензия, остановка сердца. Потеря жидкости и электролитов: дегидратация, олигурия, почечная недостаточность. Лабораторные данные: гипокалиемия, гипернатриемия, гипонатриемия, изменение функции почек. Нарушение обмена глюкозы, кетоз лабораторно проявляются в виде гипергликемии, гипогликемии (особенно у детей), повышения уровня кетоновых тел. ЖКТ: желудочно-кишечные кровотечения. Изменения со стороны крови: подавление функции тромбоцитов, коагулопатия. Лабораторные данные: удлинение протромбинового времени, гипопротромбинемия. Неврологические: токсическая энцефалопатия и угнетение ЦНС, вялость, угнетение сознания до комы и приступа судорог.
Лечение. Неотложная помощь при отравлении ацетилсалициловой кислотой определяется степенью тяжести, стадией и клиническими симптомами и соответствует стандартным методам предоставления неотложной помощи при отравлениях. Лечение симптоматическое: ускорение выведения лекарственного средства, а также возобновление электролитного и кислотно-щелочного баланса.
Симптомы передозировки, обусловленные парацетамолом
Симптомы: бледность кожи, анорексия, тошнота, рвота, боль в животе, повышенное потоотделение, психомоторное возбуждение или угнетение ЦНС, сонливость, нарушение сознания, нарушение сердечного ритма, тахикардия, экстрасистолия, тремор, гиперрефлексия, судороги, увеличение протромбинового индекса, повышение активности печеночных трансаминаз, гепатонекроз, ОПН, также возможны нарушение метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. Симптомы поражения печени отмечают через 12–48 ч после передозировки. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать и привести к развитию токсичной энцефалопатии с нарушением сознания, в отдельных случаях — с летальным исходом. Поражение печени возможно у взрослых, которые приняли ≥10 г парацетамола, и у детей, которые приняли >150 мг/кг массы тела. ОПН с острым некрозом канальцев может развиться даже при отсутствии тяжелого поражения почек.
Лечение симптоматическое. Промыть желудок, применить активированный уголь. Применение метионина перорально или ацетилцистеина в/в является эффективным в течение 48 ч после передозировки. При необходимости следует применить блокаторы α-адренорецепторов. Специфический антидот при передозировке парацетамола — ацетилцистеин.
Симптомы передозировки, обусловленные кофеином
Симптомы: возбуждение, головокружение, учащенное дыхание, рвота, дрожь, судороги, экстрасистолия.
Лечение симптоматическое. Промыть желудок, повторно принять активированный уголь, форсированный щелочной диурез, оксигенотерапия, гемодиализ в тяжелых случаях, инфузия жидкости и электролитов. При судорогах применяют диазепам.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.