Диласидом - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДИЛАСИДОМ

(DILASIDOM)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: molsidomine; N-(етоксикарбоніл)-3-(4-морфолініл)-синдоімін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-оранжевого неоднорідного кольору (по 2 мг) або рожевого неоднорідного кольору (по 4 мг), круглі, плоскі з обох боків, зі зрізаними краями, з розподільчою рискою на одному боці, що ділить таблетку навпіл;

склад: 1 таблетка по 2 мг містить молсидоміну 2 мг;

допоміжні речовини: лактоза, сахароза, крохмаль картопляний, лак оранжевий, повідон К-25, магнію стеарат;

1 таблетка по 4 мг містить молсидоміну 4 мг;

допоміжні речовини: лактоза, сахароза, крохмаль картопляний, лак червоний кошенілевий, повідон К-25, магнію стеарат.

Форма випуску.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Інші вазодилататори, що застосовуються в кардіології. Код АТС C01D X12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Молсидомін є похідним сидноіміну. Активний метаболіт молсидоміну – лінсидомін (SIN 1А) – сполука, що знижує тонус гладеньких м’язів стінок судин та чинить антиагрегантну дію. Розслаблення гладеньких м’язів сприяє збільшенню об’єму вен та об’єму судинного русла, що веде до зменшення венозного повернення, за рахунок чого зменшується тиск наповнення обох шлуночків. Це зменшує навантаження на серце і покращує гемодинамічні умови у коронарному кровообігу. Розширення артеріальних судин веде до зниження периферичного опіру, через що зменшується   навантаження на серце, зменшується напруження міокарда і як наслідок − знижується потреба міокарда в кисні. Крім того, молсидомін зменшує спазм коронарних артерій і розширює їх великі гілки. Антиагрегантна дія молсидоміну має клінічне значення при лікуванні ішемічної хвороби серця. На відміну від нітратів, молсидомін не спричиняє тахіфілаксії.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо молсидомін у шлунково-кишковому тракті всмоктується приблизно на 90%. Початок дії проявляється приблизно через 20 хвилин після прийому, час дії після застосування разової дози становить 4 – 6 годин. Максимальна концентрація у крові виявляється приблизно через 30 – 60 хвилин. Біодоступність становить приблизно 65%, з білками плазми зв’язується на 11%. Молсидомін біотрансформує у печінці ферментним шляхом до активного метаболіту – сидноніміну 1 (SIN -1), який не ферментативним шляхом трансформується до N-морфоліно-N-аміноацетонітрилу (SIN 1А) – лінсидоміну.

Невідомо, чи виділяється молсидомін та його метаболіти з грудним молоком.

Насамперед, молсидомін виділяється з сечею – 90 – 95% (2% у незмінному стані) і калом – 3 – 4%. Загальний кліренс дорівнює 40 – 80 л/г, а SIN-1 – 170 л/г. Період напів виведення препарату становить 1,6 години, а у випадку тяжкої печінкової недостатності збільшується (при цирозі печінки – приблизно 13,1 години). Період напів виведення метаболіту лінсидоміну становить 1 - 2 години і збільшується при тяжкій печінковій недостатності до 7,5 години. Препарат не кумулюється в організмі.

Показання для застосування.

Профілактика нападів стенокардії.

Хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози.

Для профілактики нападів стенокардії препарат звичайно застосовують по 4 – 12 мг на добу після прийому їжі.

Терапію починають з 1 – 2 мг 4 – 6 разів на добу протягом 1 – 2 діб, після чого збільшують дозу до 2 – 4 мг 2 – 3 рази на добу при необхідності.

Особам літнього віку з печінковою або нирковою недостатністю та пацієнтам з низьким артеріальним тиском слід застосовувати нижчі дози, які встановлюються індивідуально.

Побічна дія.

Спостерігаються наступні побічні дії:

серцево-судинна система – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія;

центральна нервова система – головний біль, що виникає на початку лікування і зникає при продовженні лікування, запаморочення;

шлунково-кишковий тракт – нудота;

шкіра – почервоніння обличчя, дуже рідко шкірний висип.

Протипоказання.

Кардіогенний шок.

Артеріальна гіпотензія.

Вагітність (особливо І триместр).

Період годування груддю.

Глаукома, особливо закрито кутова форма.

Гостра стадія інфаркту міокарда, особливо зі зниженням артеріального тиску.

Передозування.

Симптомами передозування є сильний головний біль, артеріальна гіпотензія, тахікардія. У випадку прийому дози, що значно перевищує звичайну разову та якщо минуло не більше години, слід промити шлунок (за умови притомності пацієнта). При необхідності слід проводити симптоматичне лікування.

У легких випадках передозування може бути достатнім горизонтальне положення пацієнта з піднятими догори ногами.

При підсиленні симптомів передозування може стати необхідною інфузійна терапія, наприклад, фізіологічним розчином, або іншими розчинами, необхідними, на думку лікаря, для заповнення судинного русла.  

Особливості застосування.

Застереження і спеціальні заходи при застосуванні

Молсидомін звичайно не викликає суттєвого зниження тиску, однак пацієнтам з артеріальною гіпотензією, зниженим об’ємом циркулюючої крові та пацієнтам, що лікуються іншими вазодилататорами, слід бути обережними.

Пацієнтам літнього віку з печінковою або нирковою недостатністю слід застосовувати нижчі дози.

Враховуючи, що препарат містить лактозу, його не можна застосовувати при лікуванні хворих на рідкісну форму вродженої непереносимості галактози, при дефіциті лактози Лаппа або синдромі мальабсорбції глюкози-галактози.

Враховуючи, що препарат містить сахарозу, його не можна застосовувати при лікуванні хворих на рідкісне спадкове порушення, пов’язане з непереносимістю фруктози, при синдромі мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциті сахарази-ізомальтази.

Застосування в педіатричній практиці.

В педіатричній практиці препарат не застосовується.

Застосування в періоди   вагітності і лактації

У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенної дії препарату. Однак через відсутність достатньої кількості досліджень серед людей препарат вагітним протипоказаний (особливо у І триместрі).

У період лактації прийом препарату протипоказаний. При необхідності застосування молсидоміну годування груддю слід припинити на період лікування.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами  

Препарат звичайно не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. Однак, слід пам’ятати про можливість виникнення ортостатичної гіпотензії або запаморочення в деяких випадках.

Взаємодія з   іншими лікарськими засобами.

Молсидомін може підсилювати дію інших вазодилататорів. При одночасному застосуванні препарату з периферичними вазодилататорами, антагоністами кальцію, інгібіторами АПФ, β-блокаторами, діуретиками потенціюється гіпотензивний ефект.

Одночасне застосування з ацетил саліциловою кислотою підсилює антиагрегантний ефект.  

Сумісне застосування молсидоміну та ілопросту веде до суттєвого пригнічення агрегації тромбоцитів, тому при необхідності такої комбінації препаратів слід проводити відповідні дослідження, що оцінюють картину крові та агрегацію тромбоцитів.

При лікуванні препаратом не слід застосовувати силденафіл через можливість виникнення необоротної артеріальної гіпотензії з небезпечними наслідками.

Алкоголь підсилює дію препарату.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°С у сухому, недоступному для дітей місці. Захищати від світла.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску.

За рецептом.

Упаковка.

По 30 таблеток у блістері Al/PVC і картонній коробці.

Виробник.

Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ.

Адреса.

Вул. Каролькова, 22/24, 01-207 Варшава, Польща.

Фармакодинамика. Молсидомин — производное сиднонимина. Активный метаболит молсидомина — линсидомин (SIN 1А) — соединение, снижающее тонус гладких мышц стенок сосудов и оказывающее антиагрегантное действие. Расслабление гладких мышц способствует увеличению объема вен и объема сосудистого русла, что ведет к уменьшению венозного возврата, за счет чего снижается давление наполнения обоих желудочков. Это уменьшает нагрузку на сердце и улучшает гемодинамические условия коронарного кровообращения. Расширение артериальных сосудов вызывает снижение ОПСС, вследствие чего уменьшаются нагрузка на сердце, напряжение миокарда и снижается потребность миокарда в кислороде. Кроме того, молсидомин уменьшает спазм коронарных артерий и расширяет их большие ветви. Антиагрегантное действие молсидомина имеет клиническое значение при лечении ИБС. В отличие от нитратов, молсидомин не вызывает тахифилаксии.
Фармакокинетика. После приема внутрь молсидомин всасывается в ЖКТ приблизительно на 90%. Начало действия проявляется через 20 мин после приема, время действия после применения разовой дозы составляет 4–6 ч. Максимальная концентрация в крови определяется приблизительно через 30–60 мин. Биодоступность составляет около 65%, с белками плазмы крови связывается на 11%. Молсидомин биотрансформируется в печени ферментативным путем в активный метаболит — сиднонимин 1 (SIN-1), который неферментативным путем трансформируется в морфолино-N-аминоацетонитрил (SIN 1А)-линсидомина.
Не известно, проникают ли молсидомин и его метаболиты в грудное молоко.
В основном молсидомин выводится с мочой — 90–95% (2% — в неизменном состоянии) и калом — 3–4%. Общий клиренс — 40–80 л/г, а SIN-1 — 170 л/г. Период полувыведения препарата составляет 1,6 ч, а в случае тяжелой печеночной недостаточности увеличивается (при циррозе печени — около 13,1 ч). Период полувыведения метаболита линсидомина составляет 1–2 ч и увеличивается при тяжелой печеночной недостаточности до 7,5 ч. Препарат не кумулирует в организме.

профилактика приступов стенокардии; хроническая сердечная недостаточность.

для профилактики приступов стенокардии препарат обычно применяют по 4–12 мг/сут после приема пищи.
Терапию начинают с 1–2 мг 4–6 раз в сутки в течение 1–2 сут, после чего повышают дозу до 2–4 мг 2–3 раза в сутки при необходимости.
Лицам пожилого возраста с печеночной или почечной недостаточностью и пациентам с низким уровнем АД необходимо применять более низкие дозы, устанавливаемые индивидуально.

кардиогенный шок; артериальная гипотензия; период беременности (особенно I триместр) и кормления грудью; глаукома, особенно закрытоугольная форма; острая стадия инфаркта миокарда, особенно со снижением АД.

отмечают следующие побочные действия:
со стороны сердечно-сосудистой системы — снижение АД, ортостатическая гипотензия;
со стороны ЦНС — головная боль, возникающая в начале лечения и исчезающая при продолжении лечения, головокружение;
со стороны ЖКТ — тошнота;
со стороны кожи — покраснение лица, очень редко — кожная сыпь.

предупреждения и специальные мероприятия при применении. Молсидомин обычно не вызывает существенного снижения АД, однако пациентам с артериальной гипотензией, сниженным ОЦК и пациентам, получающим другие вазодилататоры, следует быть осторожными.
Пациентам пожилого возраста с печеночной или почечной недостаточностью необходимо применять более низкие дозы.
Учитывая, что препарат содержит лактозу, его нельзя применять при лечении больных с редкой формой врожденной непереносимости галактозы, при непереносимости фруктозы, дефиците лактозы Лаппа или синдроме мальабсорбции глюкозо-галактозы или дефиците сахаразы-изомальтазы.
Применение у детей
В педиатрической практике препарат не применяется.
Применение в период беременности и кормления грудью
В исследованиях на животных не выявлено тератогенного действия препарата. Однако из-за отсутствия необходимых исследований среди людей препарат в период беременности (особенно в I триместр) противопоказан.
В период кормления грудью прием препарата также противопоказан. При необходимости применения молсидомина кормление грудью следует прекратить на период лечения.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами
Препарат обычно не влияет на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами. Однако необходимо помнить о возможности возникновения в некоторых случаях ортостатической гипотензии или головокружения.

молсидомин может усиливать действие других вазодилататоров. При одновременном применении препарата с периферическими вазодилататорами, антагонистами кальция, ингибиторами АПФ, блокаторами β-адренорецепторов, диуретиками потенцируется гипотензивный эффект.
Одновременное применение с ацетилсалициловой кислотой усиливает антиагрегантный эффект последнего.
Сочетанное применение молсидомина и илопроста ведет к существенному угнетению агрегации тромбоцитов, поэтому при необходимости такой комбинации препаратов следует проводить соответствующие исследования, чтобы оценить картину крови и степень агрегации тромбоцитов.
При лечении препаратом не следует применять сильденафил в связи с возможностью возникновения необратимой артериальной гипотензии с опасными последствиями.
Алкоголь усиливает действие препарата.

Симптомы: сильная головная боль, артериальная гипотензия, тахикардия. В случае приема дозы, значительно превышающей обычную разовую, и если прошло не более 1 ч после приема, необходимо промыть желудок (при условии, что пациент находится в сознании). При необходимости — проводить симптоматическое лечение.
В легких случаях передозировки может быть достаточным придать пациенту горизонтальное положение с приподнятыми нижними конечностями.
При тяжелой передозировке или увеличении выраженности симптомов необходимо проводить инфузионную терапию, например физиологическим р-ром или другими р-рами, необходимыми, по мнению врача, для восполнения ОЦК.

при температуре не выше 25 °С в сухом, защищенном от света месте.