Диприван - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ДИПРИВАН

(DIPRIVAN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: пропофол; 2,6-діізопропілфенол;

основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла   гомогенна емульсія, практично вільна від   твердих часток та крупних масляних крапель. При тривалому вистоюванні можливе іі розшарування.

склад: 1 мл емульсiї мiстить 10 мг пропофолу;

допоміжні речовини: олiя соєва, гліцерин, фосфатид очищений яєчний, сіль динатрієва ЕДТА, натрiю гідроксид, вода для ін‘єкцій.

Форма випуску. Емульсія   для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезiї. Код АТС   N01A X10.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пропофол - засіб для загальної анестезії, що має короткочасну дію і викликає швидкий медикаментозний сон протягом приблизно 30 с. Зазвичай   відновлення свідомості відбувається швидко. Механізм дії, як і у разі застосування інших засобів для анестезії, не має належного пояснення.

Як правило, при застосуванні пропофолу для вступної анестезії та для її підтримання спостерігаються зниження середніх показників артеріального кров'яного тиску та незначні зміни частоти серцевих скорочень. Разом з тим гемодинамічні параметри звичайно залишаються відносно стійкими під час підтримання анестезії. Хоча після введення пропофолу може виникати пригнічення дихання, будь-які ефекти, подібні до тих, що виникають при застосуванні інших внутрішньо венних анестезуючих засобів, легко піддаються контролю у клінічних умовах.

Пропофол зменшує церебральний кровотік, внутрішньо черепний тиск та знижує церебральний метаболізм. Зменшення внутрішньо черепного тиску більш виражене у хворих з підвищеними базовими показниками внутрішньо черепного тиску.

Пробудження, як правило, відбувається швидко і з ясною свідомістю, частота випадків головного болю, після операційної нудоти та блювання низька.

Пропофол у терапевтичних концентраціях не пригнічує синтез гормонів кори надниркових залоз.

Фармакокінетика. Зменшення концентрації пропофолу після введення болюсної дози або після припинення вливання можна описати за допомогою відкритої трифазної моделі. Перша фаза характеризується дуже швидким розподілом (на півперіод дорівнює 2 - 4 хв.), друга - швидким виведенням з організму (період напів виведення – 30 - 60 хв.). Далі спостерігається повільніша фаза, для якої характерний перерозподіл пропофолу із слабкоперфузованої тканини у кров.

Пропофол широко розподіляється і швидко виводиться   з організму (загальний кліренс становить 1,5 - 2 л/хв.). Препарат метаболiзується головним чином у печiнцi, внаслідок чого утворюються неактивні сполуки пропофолу і відповідний до нього хінол, якi виводяться із сечею.

Коли Пропофол застосовують для підтримання анестезії, концентрація його в крові асимптотично досягає стабільного рівня, що відповідає швидкості його введення. У межах швидкостей вливання, які рекомендуються, фармакокінетика препарату має лінійний характер.

Показання для застосування. Короткочасна анестезія. Вступна анестезія та її підтримання. Забезпечення седативного ефекту у дорослих хворих, які знаходяться в палатах інтенсивної терапії і, яким проводиться   штучна вентиляція легенів. Для седації із збереженням свідомості під час проведення хірургічних або діагностичних процедур.

Спосіб застосування та дози. Як правило, Диприван вимагає додаткового застосування знеболювальних засобів. Добре поєднується зі спинномозковою та епідуральною анестезією; з лікарськими засобами, які використовуються для премедикації, з міо релаксантами, інгаляційними засобами та аналгетиками; фармакологічної несумісності між цими засобами не виявлено.  

Дорослі.

ВСТУПНА   АНЕСТЕЗІЯ.

Диприван можна застосовувати для вступної анестезії шляхом повільного болюсного введення або інфузії.

Незалежно від того, проводилася чи ні премедикація, Диприван рекомендується титрувати (болюсне введення або інфузія приблизно 40 мг кожні 10 с для середнього дорослого пацієнта у задовільному стані) залежно від реакції хворого до появи клінічних ознак анестезії. Для більшості дорослих пацієнтів   до 55 років доза Дипривану становить 1,5 - 2,5 мг/кг. Сумарну необхідну дозу можна зменшити, використовуючи менші швидкості введення (20 - 50 мг/хв.). Для пацієнтів старше цього віку, як правило, потрібна менша доза. Пацієнтам 3 та 4-го класів за шкалою ASA введення слід здійснювати з меншою швидкістю (приблизно 20 мг кожні 10 с).

ПІДТРИМАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ.

Анестезію можна підтримувати постійною інфузією Дипривану або шляхом повторних болюсних ін'єкцій, необхідних для підтримання потрібної глибини анестезії.

Постійна інфузія. Швидкість введення значно варіює залежно від індивідуальних особливостей хворих. Як правило, швидкість у межах 4 - 12 мг/кг/год. забезпечує підтримку адекватної анестезії.

Повторне болюсне введення.   Якщо використовується техніка повторного болюсного введення, залежно   від   клінічної необхідності вводиться доза від 25 до 50 мг.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕДАТИВНОГО ЕФЕКТУ ПІД ЧАС ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ.

При використанні Дипривану з метою забезпечення седативного ефекту у дорослих хворих, яким проводять штучну вентиляцію легенів (ШВЛ) і які одержують інтенсивну терапію, препарат рекомендується застосовувати шляхом постійної інфузії. Швидкість інфузії слід коригувати згідно з необхідною глибиною седативного ефекту, але швидкості в межах 0,3 - 4,0 мг/кг/год. повинні забезпечити задовільний седативний ефект.

СЕДАЦІЯ ІЗ ЗБЕРЕЖЕННЯМ СВІДОМОСТІ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ХІРУРГІЧНИХ АБО ДІАГНОСТИЧНИХ ПРОЦЕДУР.

Для забезпечення седативного ефекту під час проведення хірургічних або діагностичних процедур доза підбирається індивідуально та титрується до отримання клінічної віповіді.

Більшості пацієнтів для ініціювання седації необхідна доза становить 0,5 – 1 мг/кг, яка вводиться протягом 1 – 5 хвилин. Підтримання седації досягається шляхом титрування Дипривану до бажаного ступеня седації – для більшості пацієнтів ця доза становить 1,5 – 4,5 мг/кг/годину. Додатково до ін фузійного введення для посилення глибини седації може знадобитися болюсне введення дози 10 – 20 мг. У пацієнтів 3 та 4 класів за шкалою ASA доза повинна бути зменшена.

Хворі літнього віку.

У хворих літнього віку доза Дипривану, необхідна для ввідної анестезії, повинна бути зменшена. При зменшенні дози слід брати до уваги фізичний стан і вік пацієнта. Зменшена доза повинна вводитися повільніше, її слід титрувати відповідно до реакції пацієнта. При застосуванні Дипривану для підтримуючої анестезії або седації швидкість інфузії або „бажану концентрацію” слід зменшити. У пацієнтів 3 – 4 класів за шкалою ASA доза та швидкість введення повинні бути ще меншими. Пацієнтам літнього віку швидке болюсне введення (разове або повторне) не проводиться через ризик пригнічення серцевої та дихальної систем.

Діти.

ВСТУПНА   АНЕСТЕЗІЯ.

Диприван не рекомендованний   для застосування у дітей   до 1 року.

При застосуванні Дипривану з метою забезпечення індукції в анестезію у дітей його слід повільно вводити доти, доки не виникнуть клінічні ознаки анестезії. Дозу слід коригувати згідно з віком і/або масою тіла. Для більшості дітей віком від 8 років для ввідної анестезії, як правило, потрібно приблизно 2,5 мг/кг Дипривану. Для дітей молодше цього віку дози можуть бути вищими. Нижча   доза рекомендується для дітей 3 – 4-го класу за шкалою ASA.

ПІДРИМАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ.

Дітям старше 1 року анестезію можна підтримувати постійною інфузією Дипривану або шляхом повторних болюсних ін'єкцій, необхідних для підтримання потрібної глибини анестезії. Швидкість введення значно варіює серед пацієнтів, але швидкість введення від 9 до 15 мг/кг/год., як правило, дозволяє досягти адекватної анестезії.

Спосіб введення.

Диприван можна застосовувати для інфузії у нерозведеному вигляді з використанням пластмасових шприців або скляних флаконів для інфузії. Коли Диприван застосовують у нерозведеному вигляді для підтримуючої анестезії, рекомендується завжди користуватися перфузорами або інфузоматами для того, щоб здійснювати контроль   швидкості   введення.

Диприван можна також застосовувати розведеним у 5% розчині декстрози у мішках з ПВХ або у скляних флаконах. Розчин, який не повинен перевищувати співвідношення 1:5 (2 мг пропофолу/мл), повинен   готуватися відповідно до правил асептики безпосередньо перед застосуванням. Суміш зберігає стабільність протягом 6 год.

Розведення можна здійснювати з використанням різних технічних систем для інфузії, але набір для вливання, використаний окремо, може спричинити випадкове, безконтрольне введення великих об'ємів розчину Дипривану. Бюретки, лічильники крапель або дозуючий насос завжди повинні входити до складу набору для інфузії. Ризик неконтрольованого вливання слід брати до уваги при розрахунку максимальної кількості розчину в бюретці.

Диприван може бути введений через трійник з клапаном з додаванням його до 5% розчину декстрози для внутрішньо венного введення, 0,9% розчину натрію хлориду для внутрішньо венного введення або 4% розчину декстрози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньо венного введення.

Диприван можна попередньо змішувати з альфентанілом 500 мкг/мл (“Рапіфеном”) у співвідношенні 20:1 - 50:1 та вводити внутрішньо венно. Суміш   слід готувати в асептичних умовах і використати протягом 6 год. після приготування.

Щоб зменшити біль при введенні, Диприван може бути змішаний з 1% розчином лідокаїну в пластмасовому шприці у співвідношенні 20:1 або 20:0,5 відповідно, безпосередньо перед застосуванням.

Розведення Дипривану і одночасне застосування його разом з іншими лікарськими засобами або розчинами для введення

Побічна дія.

Ввідна анестезія з Диприваном звичайно проходить м’яко з мінімальними ознаками збудження. Найчастіше повідомлялось про фармакологічно передбачувані для анестезуючих засобів небажані явища, такі як гіпотензія. Беручи до уваги природу анестезії та стан пацієнтів, що отримують інтенсивну терапію, явища, про які повідомлялось, можуть бути пов’язані з процедурами, що проводились, або зі станом пацієнтів. Можливі небажані явища наведені у таблиці.

⁽¹⁾ Може бути зменшений при використанні великих вен передпліччя та ліктьової ямки. Місцевий біль при введенні Дипривану 1% може також бути зменшений шляхом додаванням розчину лідокаїну (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).

⁽²⁾ Зрідка артеріальна гіпотензія може вимагати введення рідин внутрішньо венно та зменшення дози Дипривану.

⁽³⁾ Виражена брадикардія виникала рідко, були поодинокі повідомлення про асистолію.

⁽⁴⁾ Через раптове припинення введення Дипривану під час проведення інтенсивної терапії.

⁽⁵⁾ Рідкі повідомлення про рабдоміоліз, коли Диприван застосовували у дозах, більших за 4 мг/кг/год. у пацієнтів відділень інтенсивної терапії.

Неліцензійне застосування педіатричних доз препарату у новонароджених може призвести до пригнічення серцево-дихальної системи.

Протипоказання. Диприван протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пропофолу або до будь-якого компонента препарату.

Диприван протипоказаний дітям до 1 року.

Диприван протипоказаний для седації дітям усіх вікових груп, що хворі на круп або епіглотит та хворим, які отримують інтенсивну терапію.

Передозування. Випадкове передозування, певно, може стати причиною пригнічення серцевої діяльності та дихання. У разі пригнічення дихання слід провести штучну вентиляцію легенів за допомогою кисню. При пригніченні серцево-судинної діяльності голову хворого слід опустити донизу, у серйозніших випадках може знадобитися   використання плазмозамінників і пресорних засобів.

Особливостi застосування. Диприван повинен вводитися персоналом, який має спеціальну підготовку (або, у разі необхідності, лікарями, які пройшли підготовку щодо надання допомоги хворим при проведенні інтенсивної терапії). За хворими необхідно здійснювати постійний моніторинг. Апаратура для підтримання вільної прохідності дихальних шляхів, штучної вентиляції легенів, кисневого збагачування, а також інших реанімаційних заходів повинна бути постійно у робочому стані. Диприван не повинна вводити особа, яка виконує діагностичну або хірургічну процедуру.

При застосуванні Дипривану для забезпечення седативного ефекту під час проведення хірургічних або діагностичних процедур за пацієнтом слід ретельно наглядати для виявлення ранніх ознак гіпотензії, обструкції дихальних шляхів і кисневої де сатурації (особливо у дітей).

Як і при застосуванні інших анестезуючих засобів, при застосуванні Дипривану для седації протягом оперативних процедур у пацієнтів можуть виникати самовільні рухи. Тому під час оперативних процедур, що вимагають іммобілізації пацієнта, ці рухи можуть мати певний ризик для оперативного поля.

Для забезпечення гарантії повного відновлення пацієнта після анестезії необхідний певний час для спостереження за ним до виписування з лікарні. Дуже рідко використання Дипривану може бути пов’язане з періодом після операційної втрати свідомості, і може супроводжуватися підвищенням м’язового тонусу. Це спостерігається або не спостерігається перед пробудженням пацієнта. Хоча відновлення може відбуватися самостійно, за несвідомим хворим слід наглядати.

Як і при застосуванні інших ін’єкційних анестезуючих засобів, особливий контроль та обережність при застосуванні слід забезпечити пацієнтам із серцевою, легеневою, нирковою або печінковою недостатністю, а також зневодненим та ослабленим пацієнтам.

Диприван не має достатньої ваголітичної дії. Коли існує ймовірність домінування вагусного тонусу або коли Диприван застосовують разом з іншими засобами, які можуть стати причиною брадикардії, є доцільним внутрішньо венне введення антихолінергічного засобу перед ввідною анестезією або ж у період її підтримання.

Якщо Диприван вводять хворому на епілепсію, є ризик виникнення судом.

Належну увагу слід приділяти пацієнтам з порушеннями ліпідного обміну, а також при інших станах, які вимагають обережного застосування ліпідних емульсій. Рекомендується проводити моніторинг рівнів ліпідів у крові у тих випадках, коли Диприван призначають пацієнтам, які, як вважають, мають особливий ризик надмірного накопичення жирів. Якщо моніторинг свідчить про недостатнє виведення жирів з організму, застосування Дипривану слід скоригувати належним чином. При одночасному внутрішньо венному введенні хворому іншого засобу, що містить ліпіди, дози слід зменшити, враховуючи кількість ліпідів, введених у складі Дипривану. 1,0 мл Дипривану містить приблизно 0,1 г жиру.

Диприван не рекомендований новонародженим для вступної та підтримуючої анестезії. За даними повідомлень про неліцензійне застосування у новонароджених доз, що   рекомендовані дітям від 1 до 16 років, можливе пригнічення серцево-дихальної системи.

Не слід застосовувати Диприван для седації передчасно народжених, які отримують інтенсивну терапію.

Не слід використовувати Диприван для седації дітей, що хворі на круп або епіглотит та хворих, які отримують інтенсивну терапію.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕДАТИВНОГО ЕФЕКТУ ПІД ЧАС ХІРУРГІЧНИХ АБО ДІАГНОСТИЧНИХ ПРОЦЕДУР.

Диприван не рекомендований дітям, оскільки його безпека та ефективність не доведені у цієї групи пацієнтів.

Особливі попередження стосовно відділення інтенсивної терапії

Дуже рідко повідомлялось про метаболічний ацидоз, рабдоміоліз, гіперкаліємію та/або серцеву недостатність, у деяких випадках з летальним кінцем, у пацієнтів у критичному стані, які знаходились у відділенні інтенсивної терапії та отримували Диприван для седації. Цілком імовірно, це свідчить про дефіцит надходження кисню до тканин. Однак причинно-наслідковий зв’язок між цими явищами та застосуванням Дипривану не встановлений. Всі заспокійливі та терапевтичні препарати (включаючи Диприван), що використовуються у відділеннях інтенсивної терапії, повинні   титруватися для того, щоб підтримати оптимальне постачання кисню та гемодинамічні параметри.

ЕДТА, що входить до складу препарату, утворює хелатні комплекси з іонами металів, включаючи іони цинку. Слід розглядати необхідність додаткового призначення цинку при тривалому   застосуванні Дипривану, особливо пацієнтам, які мають схильність до дефіциту цинку, наприклад при опіках, діареї та/або сепсисі.
Диприван не містить антимікробних консервантів і може бути сприятливим середовищем для росту мікро організмів. При наповненні Диприваном стерильного шприца або перфузора слід дотримуватися правил асептики; препарат необхідно набирати відразу ж після розкриття ампули або після вилучення з пробки флакона захисного ущільнення. Введення слід починати негайно. Асептичні умови повинні бути забезпечені як щодо Дипривану, так і до апаратури для введення протягом iнфузiї. Будь-які інфузійні розчини, додані в інфузійну лінію з Диприваном, слід вводити якнайближче до місця розташування канюлі. Диприван не можна вводити через мікробіологічний фільтр. Шприц з Диприваном застосовується для кожного окремого пацієнта лише одноразово. Відповідно до встановлених   для інших ліпідних емульсій правил тривалість введення Дипривану не повинна перевищувати 12 год.   По закінченні інфузії препарату або 12-годинного періоду вливання необхідно замінити обладнання для введення Дипривану.

При введенні міо релаксантів   не слід використовувати ту саму систему для внутрішньо венного вливання, що і для Дипривану, без попереднього її промивання.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕДАТИВНОГО ЕФЕКТУ ПІД ЧАС ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ.

Диприван не рекомендований як   седативний засіб   дітям, оскільки його ефективність та безпека не доведені у цієї групи пацієнтів. Хоча причинно-наслідкового зв'язку встановлено не було, при неліцензійному застосуванні були повідомлення про   серйозні небажані явища (включаючи летальні випадки), і дані явища найчастіше спостерігалися у дітей з інфекціями дихальних шляхів, яким вводили дози, що перевищували рекомендовані дози для дорослих.

Застереження щодо застосування.

Перед застосуванням ємність з Диприваном слід струснути.

Будь-які залишки вмісту ємності після застосування треба знищити.

Вагітність   і   лактація. Диприван не слід застосовувати у вагітних. Диприван застосовують під час переривання вагітності в першому триместрі. Диприван не слід застосовувати в акушерстві як анестезуючий   засіб, оскільки він проникає через плацентарний бар'єр і його застосування може бути пов'язане з неонатальною депресією.

Лактація. У випадках введення Дипривану жінкам, які годують груддю, безпека для новонароджених встановлена не була.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Пацієнтів слід інформувати про те, що анестезія може негативним чином вплинути на здатність керувати   автомобілем або працювати з іншою технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Диприван добре поєднується зі спинномозковою та епідуральною анестезією; з лікарськими засобами, які використовуються для премедикації; з міо релаксантами, інгаляційними анестетиками і аналгетиками. Фармакологічної несумісності не відзначалося. Менші дози Дипривану можуть бути потрібними у тих випадках, коли загальна анестезія використовується як доповнення до методів регіональної анестезії.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі

2 - 25°С; не заморожувати. Термiн   придатностi - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По  20 мл у ампулі, по 5 ампул у картонній коробці.

Виробники.

АстраЗенека СпА, Італія   для   АстраЗенека ЮК Лімітед,   Великобританія.

Адреса.

Макклесфілд, Чешир, Великобританія, SK 10 2 Na.

Фармакодинамика. Пропофол — средство для общей анестезии, которое оказывает кратковременное действие и вызывает быстрый медикаментозный сон на протяжении приблизительно 30 с. Обычно восстановление сознания происходит быстро. Механизм действия, как и в случае применения других средств для анестезии, не имеет надлежащего объяснения.
Как правило, при применении пропофола для вводной анестезии и ее поддержания отмечают снижение средних показателей АД и незначительные изменения ЧСС. Вместе с тем во время поддержания анестезии гемодинамические параметры обычно остаются относительно стабильными. Хотя после введения пропофола может возникать угнетение дыхания, любые эффекты, подобные тем, которые возникают при применении других внутривенных анестезирующих средств, легко поддаются контролю в клинических условиях.
Пропофол уменьшает церебральный кровоток, внутричерепное давление и снижает церебральный метаболизм. Снижение внутричерепного давления более выражено у больных с исходно повышенными показателями внутричерепного давления.
Пробуждение, как правило, происходит быстро и с ясным сознанием, частота случаев головной боли, послеоперационной тошноты и рвоты низкая.
Пропофол в терапевтических концентрациях не угнетает синтез гормонов коры надпочечников.
Фармакокинетика. Снижение концентрации пропофола после введения болюсной дозы или после прекращения инфузии можно описать с помощью открытой трехфазной модели: 1-я фаза — очень быстрое распределение (полупериод составляет 2–4 мин), 2-я — быстрое выведение из организма (период полувыведения — 30–60 мин), 3-я — более медленная фаза, для которой характерно перераспределение пропофола из слабоперфузированной ткани в кровь.
Пропофол широко распределяется и быстро выводится из организма (общий клиренс — 1,5–2 л/мин). Препарат метаболизируется главным образом в печени, вследствие чего образуются неактивные соединения пропофола и соответствующий ему хинол, которые выводятся с мочой.
При применении пропофола для поддержания анестезии концентрация его в крови асимптотически достигает стабильного уровня, который соответствует скорости его введения. В пределах рекомендуемых скоростей вливания фармакокинетика препарата имеет линейный характер.

кратковременная анестезия; вводная анестезия и поддержание общей анестезии; обеспечение седативного эффекта у взрослых больных, находящихся в палатах интенсивной терапии и которым проводят ИВЛ; обеспечение седативного эффекта с сохранением сознания во время проведения хирургических или диагностических процедур.

как правило, Диприван требует дополнительного применения обезболивающих средств. Хорошо сочетается со спинномозговой и эпидуральной анестезией, с лекарственными средствами, применяемыми для премедикации, миорелаксантами, ингаляционными средствами и анальгетиками; фармакологическая несовместимость между этими средствами не выявлена.
Взрослые
Вводная анестезия
Диприван можно применять путем медленного болюсного введения или инфузии.
Независимо от того, проводилась премедикация или нет, Диприван рекомендуется титровать (болюсное введение или инфузия приблизительно 40 мг каждые 10 с для взрослого пациента в удовлетворительном состоянии) в зависимости от реакции больного до появления клинических признаков анестезии. Для большинства взрослых пациентов в возрасте до 55 лет доза Дипривана составляет 1,5–2,5 мг/кг. Суммарную необходимую дозу можно снизить, используя более низкую скорость введения (20–50 мг/мин). Для пациентов в возрасте старше 55 лет, как правило, нужна более низкая доза. Пациентам 3-го и 4-го класса по шкале ASA (Американской ассоциации анестезиологов) введение следует осуществлять с более низкой скоростью (около 20 мг каждые 10 с).
Поддержание общей анестезии
Анестезию можно поддерживать путем постоянной инфузии Дипривана или повторных болюсных инъекций, проводимых для поддержания необходимой глубины анестезии.
Постоянная инфузия
Скорость введения значительно варьирует в зависимости от индивидуальных особенностей пациента. Как правило, скорость в диапазоне 4–12 мг/кг/ч обеспечивает поддержание адекватной анестезии.
Повторное болюсное введение
При использовании техники повторного болюсного введения в зависимости от клинической необходимости вводится доза 25–50 мг.
Обеспечение седативного эффекта во время интенсивной терапии
Взрослым пациентам, находящимся на ИВЛ и которым проводится интенсивная терапия, Диприван рекомендуется применять путем постоянной инфузии. Скорость инфузии следует корригировать согласно необходимой глубине седативного эффекта, но скорость в пределах 0,3–4,0 мг/кг/ч должна обеспечить удовлетворительный седативный эффект.
Обеспечение седативного эффекта с сохранением сознания во время проведения хирургических или диагностических процедур
Дозу подбирают индивидуально и титруют до получения клинического ответа. Для большинства пациентов при инициации седативного эффекта необходимая доза составляет 0,5–1 мг/кг, которая вводится на протяжении 1–5 мин. Поддержание седативного эффекта достигается путем титрования дозы Дипривана до желаемой степени седации — для большинства пациентов эта доза составляет 1,5–4,5 мг/кг/ч. Дополнительно к инфузионному введению для усиления глубины седативного эффекта может понадобиться болюсное введение дозы 10–20 мг. У пациентов 3-го и 4-го класса по шкале ASA доза должна быть снижена.
Больные пожилого возраста
Доза Дипривана, необходимая для вводной анестезии, должна быть снижена. При ее снижении следует принимать во внимание физическое состояние и возраст пациента. Сниженную дозу следует вводить медленнее, титровать ее необходимо соответственно реакции пациента. При применении Дипривана для поддерживающей анестезии или достижения седативного эффекта скорость инфузии или концентрацию следует снизить. У пациентов 3–4-го класса по шкале ASA доза и скорость введения должны быть еще ниже. Пациентам пожилого возраста быстрое болюсное введение (однократное или повторное) не проводится из-за риска угнетения деятельности сердечной и дыхательной систем.
Дети
Вводная анестезия
Применение Дипривана у детей в возрасте до 1 года не рекомендовано. При применении Дипривана с целью обеспечения индукции в анестезию у детей препарат следует медленно вводить до тех пор, пока не возникнут клинические признаки анестезии. Дозу следует корригировать согласно возрасту и/или массе тела. Для большинства детей в возрасте старше 8 лет для вводной анестезии, как правило, необходимо около 2,5 мг/кг Дипривана. Для детей младше этого возраста дозы могут быть выше. Детям, относящимся к 3–4-му классу по шкале ASA, рекомендуется введение более низкой дозы.
Поддержание общей анестезии
Детям в возрасте старше 1 года анестезию можно поддерживать постоянной инфузией Дипривана или путем повторных болюсных инъекций, необходимых для поддержания необходимой глубины анестезии. Скорость введения значительно варьирует среди пациентов, однако в диапазоне доз 9–15 мг/кг/ч, как правило, позволяет достичь адекватной анестезии.
Способ введения
Диприван можно применять для инфузии в неразведенном виде с использованием пластмассовых шприцев или стеклянных флаконов для инфузии. Когда Диприван применяют в неразведенном виде для поддерживающей анестезии, рекомендуется всегда пользоваться перфузорами или инфузоматами для контроля скорости введения. Диприван можно также применять путем разведения в 5% р-ре декстрозы в мешках из поливинилхлорида (ПВХ) или стеклянных флаконах. Р-р, который не должен превышать соотношение 1:5 (2 мг пропофола/мл), следует готовить в соответствии с правилами асептики непосредственно перед применением. Смесь сохраняет стабильность на протяжении 6 ч.
Разведение можно осуществлять с использованием разных технических систем для инфузий, но набор для вливания, использованный самостоятельно, может вызвать случайное бесконтрольное введение больших объемов р-ра Дипривана. Бюретки, счетчики капель или дозирующий насос всегда должны входить в состав набора для инфузии. Риск неконтролируемого вливания следует принимать во внимание при расчете максимального количества р-ра в бюретке.
Диприван можно ввести через тройник с клапаном с добавлением его к 5% р-ру декстрозы для в/в введения, 0,9% р-ру натрия хлорида для в/в введения или 4% р-ру декстрозы с 0,18% р-ром натрия хлорида для в/в введения.
Диприван можно предварительно смешивать с альфентанилом 500 мкг/мл в соотношении 20:1–50:1 и вводить в/в. Смесь следует готовить в асептических условиях и использовать на протяжении 6 ч после приготовления.
Чтобы уменьшить выраженность боли при введении, Диприван можно смешать с 1% р-ром лидокаина в пластмассовом шприце в соотношении 20:1 или 20:0,5 соответственно непосредственно перед применением.
Разведение Дипривана и одновременное применение его с другими лекарственными средствами или р-рами для введения.

повышенная чувствительность к пропофолу или любому компоненту препарата. Возраст до 1 года. Достижение седативного эффекта у детей любых возрастных групп, у которых диагностирован круп или эпиглотит, и у пациентов, которым проводится интенсивная терапия.

вводная анестезия Диприваном обычно проходит мягко с минимальными признаками возбуждения. Чаще всего сообщалось о фармакологически предвиденных для анестезирующих средств побочных явлениях, таких как гипотензия. Принимая во внимание природу анестезии и состояние пациентов, которым проводится интенсивная терапия, явления, о которых сообщалось, могут быть связаны с проводимыми процедурами или состоянием пациентов.
Вероятные побочные эффекты приведены в таблице.

(1) Может быть уменьшена при использовании больших вен предплечья и локтевой ямки. Местная боль при введении Дипривана 1% может также быть уменьшена путем добавления р-ра лидокаина (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
(2) Изредка артериальная гипотензия может требовать введения жидкости в/в и снижения дозы Дипривана.
(3) Выраженная брадикардия возникала редко, были отдельные сообщения об асистолии.
(4) В связи с внезапным прекращением введения Дипривана во время проведения интенсивной терапии.
(5) Редкие сообщения о развитии рабдомиолиза, когда Диприван применяли в дозах 4 мг/кг/ч у пациентов отделений интенсивной терапии.
Нелицензионное применение препарата в педиатрических дозах у новорожденных может привести к угнетению деятельности сердечно-сосудистой и дыхательной систем.

Диприван должен применять только опытный анестезиолог или персонал, имеющий специальную подготовку по оказанию помощи больным при проведении интенсивной терапии; при условии наличия аппаратуры для реанимационных мероприятий и постоянного мониторинга функций сердечно-сосудистой и дыхательной систем. Аппаратура для поддержания свободной проходимости дыхательных путей, проведения ИВЛ, кислородного обогащения, а также для других реанимационных мероприятий должна постоянно находиться в рабочем состоянии. Не допускается введение Дипривана лицом, выполняющим диагностическую процедуру или хирургическую манипуляцию.
При обеспечении седативного эффекта Диприваном во время хирургических или диагностических процедур за пациентом следует тщательно наблюдать для выявления ранних признаков гипотензии, обструкции дыхательных путей и кислородной десатурации.
Как и при применении других анестезирующих средств, при введении Дипривана с целью достижения седативного эффекта на протяжении хирургической процедуры у пациентов могут возникать непроизвольные движения. Это представляет определенный риск во время проведения операционных манипуляций, требующих иммобилизации пациента.
Для обеспечения гарантии полного восстановления пациента после анестезии необходимо определенное время для его наблюдения до выписки из стационара. Очень редко использование Дипривана может быть связано с периодом послеоперационной потери сознания и сопровождаться повышением мышечного тонуса. Иногда это отмечают перед пробуждением пациента. За больным, находящимся в бессознательном состоянии, следует наблюдать, несмотря на то что восстановление сознания может происходить самостоятельно.
Как и при применении других инъекционных анестетиков, особый контроль и осторожность следует соблюдать у пациентов с сердечной, легочной, почечной или печеночной недостаточностью, а также у обезвоженных и ослабленных пациентов.
Диприван не обладает достаточным ваголитическим эффектом. При необходимости одновременного применения Дипривана с другими средствами, вызывающими брадикардию, целесообразно проведение премедикации с в/в введением холинолитического средства перед индукционной анестезией или в период поддержания наркоза.
Если Диприван вводят больному эпилепсией, существует риск возникновения судорог.
Необходимое внимание следует уделять пациентам с нарушением липидного обмена, а также при других состояниях, требующих осторожного применения липидных эмульсий. Рекомендуется проводить мониторинг уровня липидов крови в тех случаях, когда Диприван назначают пациентам с повышенным риском чрезмерного накопления жиров. Если мониторинг свидетельствует о недостаточном выведении жира из организма, применение Дипривана следует откорригировать надлежащим образом. При одновременном в/в введении больному другого средства, содержащего липиды, дозу следует снизить, учитывая количество липидов, введенных в составе Дипривана. 1,0 мл р-ра Дипривана содержит около 0,1 г жира.
Диприван не рекомендуется для вводной и поддерживающей анестезии у новорожденных. По данным сообщений о нелицензионном применении у новорожденных в дозах, рекомендуемых детям в возрасте 1–16 лет, возможно угнетение деятельности сердечно-сосудистой и дыхательной систем.
Не следует применять Диприван для достижения седативного эффекта у преждевременно родившихся детей, получающих интенсивную терапию.
Не рекомендуется использовать Диприван для достижения седативного эффекта у детей, у которых диагностирован круп или эпиглотит, и у больных, которым проводится интенсивная терапия.
Обеспечение седативного эффекта во время хирургических или диагностических процедур
Диприван не рекомендован детям для обеспечения седативного эффекта во время проведения хирургических или диагностических процедур, поскольку его безопасность и эффективность не доказана для этой группы пациентов.
Особые предупреждения относительно отделения интенсивной терапии
Очень редко сообщалось о метаболическом ацидозе, рабдомиолизе, гиперкалиемии и/или сердечной недостаточности (в некоторых случаях с летальным исходом) у пациентов в критическом состоянии, находившихся в отделении интенсивной терапии и получавших Диприван для обеспечения седативного эффекта. Вероятно, это свидетельствует о дефиците поступления кислорода в ткани. Однако причинно-следственная связь между этими явлениями и применением Дипривана не установлена. Все седативные и терапевтические препараты (включая Диприван), применяемые в отделениях интенсивной терапии, должны титроваться для того, чтобы поддерживать оптимальное снабжение кислородом и гемодинамические параметры.
ЭДТА (этилендиаминтетрауксусная кислота), входящая в состав препарата, образует хелатные комплексы с ионами металлов, включая ионы цинка. Следует рассматривать необходимость дополнительного назначения цинка при продолжительном применении Дипривана, особенно пациентам с дефицитом цинка, например при ожогах, диарее и/или сепсисе. Диприван не содержит антимикробных консервантов и может служить благоприятной средой для роста микроорганизмов. При наполнении Диприваном стерильного шприца или перфузора следует придерживаться правил асептики: препарат необходимо набирать сразу же после вскрытия ампулы или после изъятия из пробки флакона защитного уплотнения. Введение следует начинать немедленно. Асептические условия на протяжении инфузии должны быть обеспечены как для Дипривана, так и аппаратуры для введения. Любые инфузионные р-ры, добавленные в инфузионную линию с Диприваном, следует вводить как можно ближе к расположению канюли. Диприван нельзя вводить через микробиологический фильтр. Шприц с Диприваном применяется для каждого отдельного пациента только однократно. Согласно установленным для других липидных эмульсий правилам, продолжительность введения Дипривана не должна превышать 12 ч. По окончании инфузии препарата или 12 ч периода вливания необходимо заменить оборудование для введения Дипривана.
При введении миорелаксантов не следует использовать одну и ту же систему для в/в вливания, которую применяли для Дипривана, без предварительного промывания.
Обеспечение седативного эффекта во время интенсивной терапии
Диприван не рекомендован как седативное средство детям, поскольку его эффективность и безопасность не доказаны у этой группы пациентов. Хотя причинно-следственная связь установлена не была, при нелицензионном применении были сообщения о серьезных побочных явлениях (включая случаи смерти), и эти явления чаще всего наблюдали у детей с инфекцией дыхательных путей, которым вводили препарат в дозах, превышающих рекомендуемые дозы для взрослых.
Предостережение относительно применения: перед применением емкость с Диприваном следует встряхнуть. Любые остатки содержимого емкости после применения необходимо уничтожить.
Период беременности и кормления грудью. Диприван не следует применять в период беременности и кормления грудью. Диприван назначают при прерывании беременности в I триместре. Диприван не следует применять в акушерстве как анестезирующее средство, поскольку он проникает через плацентарный барьер и его применение может вызвать неонатальную депрессию.
При введении Дипривана в период кормления грудью безопасность для новорожденных не установлена.
Управление транспортными средствами и работа с механизмами. Пациентов следует информировать о том, что анестезия может отрицательно повлиять на способность управлять транспортными средствами или работать с другой техникой.

Диприван хорошо совместим с препаратами для спинномозговой и эпидуральной анестезии; лекарственными средствами, применяющимися для премедикации; миорелаксантами, ингаляционными анестетиками и анальгетиками. Фармакологической несовместимости и нежелательных фармакодинамических взаимодействий при этом не отмечено. Снижение дозы Дипривана может потребоваться в тех случаях, когда общая анестезия используется как дополнение к методам региональной анестезии.

случайное передозирование, вероятнее всего, может вызвать угнетение сердечной деятельности и дыхания. Рекомендуется мониторинг внешнего дыхания и сердечной деятельности, проведение оксигенотерапии, при необходимости ИВЛ, использование плазмозаменителей и прессорных средств.

при температуре 2–25 °C; не замораживать.