Дисульфірам - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДИСУЛЬФІРАМ

(DISULFIRAM)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: disulfiram; діамід тетраетилтіопероксидикарбонової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки від майже білого до кремового кольору з легким зеленуватим відтінком, плоскі з обох боків, зі зрізаними краями;

склад:  1 таблетка містить дисульфіраму 100 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, манітол, полі етиленгліколь 6000.

Форма випуску.

Таблетки для імплантації.

Фармакотерапевтична група.  

Засоби для лікування хронічного алкоголізму. Код АТС N07B B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дисульфірам є інгібітором ацетальдегідрогенази – ферменту, який перетворює ацетальдегід  (головний метаболіт етилового спирту) на оцтову кислоту. У разі одночасного застосування препарату і вживання етилового спирту значною мірою зростає концентрація ацетальдегіду в організмі і з’являються симптоми отруєння цією сполукою. До таких симптомів належать: нудота, блювання, тахікардія (сильне серцебиття), гіпотензія, запаморочення, раптове почервоніння обличчя з відчуттям теплоти. Ступінь інтенсивності симптомів залежить від кількості вжитого етанолу. Зазвичай вони зберігаються від 30–60 хвилин до декількох годин. У тяжких випадках, коли рівень алкоголю в крові перевищує 125 – 150 мг/100 мл, можуть з’явитися дихальна недостатність, аритмія, інфаркт міокарда, недостатність кровообігу, втрата свідомості, судоми, у спорадичних випадках, якщо не надана допомога – смерть. Як правило, після реакції не переносності алкоголю пацієнт відчуває сонливість і може спати протягом декількох годин. Вищеописана реакція є основою для застосування дисульфіраму при лікуванні хронічного алкоголізму.

Фармакокінетика.   Препарат значною мірою біотрансформується у печінці до неактивних метаболітів, що виділяються з сечею. Приблизно 20 % введеної дози виділяється у незміненому вигляді з калом.

Показання для застосування.  

Алкогольна залежність.

Спосіб застосування та дози.

Препарат імплантують субфасціально, розміщуючи 8–10 таблеток радіально. Процедуру можна повторити через 8 місяців.

Таблетки повинні бути стерильними, не ушкодженими, без будь-яких домішок.

Побічна дія.

Може виникати сонливість, нудота, блювання, металевий або часниковий присмак у роті, тимчасова імпотенція, підвищена втома.

У поодиноких випадках відмічалися психотичні реакції, у тому числі депресивні та параної дальні стани, манії, шизофренія.

Спостерігалися алергічні реакції, периферичні неврити, пошкодження гепатоцитів.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до дисульфіраму та тіокарбамідів;

• стан алкогольного сп’яніння; застосування напоїв або препаратів, що містять етиловий спирт; за 12 годин до операції;

• серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, недостатність периферичного кровообігу;

• психотичні розлади, психози (за винятком перенесених гострих алкогольних психозів), суїцид альні спроби в анамнезі;

• період вагітності та годування груддю.

Не слід застосовувати препарати, що містять дисульфірам, без свідомої згоди пацієнта.

Передозування.

Дисульфірам має низьку токсичність. При випадковому застосуванні внутрішньо великої кількості таблеток для імплантації слід промити шлунок (при умові, що після прийому минуло не більше години) і спостерігати за пацієнтом.

Особливості застосування.

Застереження і спеціальні заходи при застосуванні.

У період лікування препаратом абсолютно забороняється вживання алкоголю, тому що одночасне застосування цих речовин може викликати симптоми, що загрожують життю. Тому препарат можна застосовувати виключно за повної згоди пацієнта, а також за умови інформування його про потенційні наслідки вживання алкоголю під час застосування препарату.

Препарат можна застосовувати після   дуже детального опитування і розгляду всіх переваг і недоліків такого лікування алкоголізму.

Симптоми не переносності алкоголю (дивись розділ „Фармакодинаміка”) можуть з’являтися також після застосування розчинів, що містять алкоголь (наприклад, рідини для промивання ротової порожнини, соуси, оцет, протикашльові сиропи, зігріваючі засоби, рідини після гоління та інша косметика, що містить спирт).

Під час застосування дисульфіраму слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з нирковою і печінковою недостатністю, із захворюваннями дихальної або серцевої системи, хворих на цукровий діабет, епілепсію, тому що дисульфірамова реакція може підсилити ступінь декомпенсації цих захворювань.

Під час застосування дисулфіраму важливу роль для пацієнта мають інші форми терапії (наприклад, біхевіоральні методики). Ефективність такого лікування вища за результати, одержані в осіб, які лікувалися тільки фармакологічними засобами. Також велике значення має довіра пацієнта і медичного персоналу до лікування препаратом Дисульфірам. Акцентування уваги на такому лікуванні, нагадування про небезпеку пов’язану із вживанням алкоголю під час застосування дисульфіраму, підписання заяв щодо поінформованості про наслідки вживання алкоголю, регулярні контрольні дослідження збільшують ефективність лікування.

Застосування в період вагітності і годування груддя

Препарат не рекомендується застосовувати   в період вагітності і годування груддю.

Вплив на здатність керувати авто транспортом і обслуговувати рухомі механічні пристрої

Мало ймовірно, щоб препарат впливав на здатність керувати транспортними засобами і обслуговування рухомих механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Дисульфірам може викликати потенціювання дії антикоагулянтів внаслідок пригнічення їх ферментативної трансформації.

Препарат підсилює дію антипірину,   фенітоїну, хлордіазепоксиду і   діазепаму шляхом пригнічення їх метаболізму. Дослідження на тваринах відмічає подібний вплив на метаболізм петидину, морфіну та амфетаміну.

Амітриптилін і хлорпромазин можуть підсилювати, а діазепам − послаблювати симптоми дисульфірамової реакції.

Дисульфірам пригнічує реакцію окислення і виведення рифампіцину нирками.

Одночасне застосування ізоніазиду і дисульфіраму може впливати на функцію центральної нервової системи і викликати запаморочення, порушення координації рухів, роздратованність, безсоння.

Метронідазол і дисульфірам при одночасному застосуванні можуть викликати дизорієнтацію і психотичні стани.

Контакт з органічними розчинниками, що містять спирт, оцтовий альдегід, паральдегід, при застосуванні дисульфіраму може викликати дисульфірамову реакцію.

Дисульфірам може збільшити тривалість дії алфентанілу.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25º С, у   недоступному для дітей місці.

Захищати від світла.  

Термін придатності − 4 роки.

Умови відпуску.

За рецептом.

Упаковка.

По 10 таблеток у скляному флаконі з гумовою пробкою та алюмінієвою насадкою; по 1   флакону в картонній коробці.

Виробник.

Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ.

Адреса.

Вул. Каролькова, 22/24, 01-207 Варшава, Польща.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. д/имплант. 100 мг, № 10

Прочие ингредиенты: натрия хлорид, маннитол, полиэтиленгликоль 6000.

№ UA/6008/01/01 от 05.03.2007 до 05.03.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Дисульфирам является ингибитором ацетальдегидрогеназы — фермента, который превращает ацетальдегид (главный метаболит этилового спирта) в уксусную кислоту. В случае одновременного применения препарата и употребления этилового спирта в значительной мере возрастает концентрация ацетальдегида в организме, появляются симптомы отравления этим соединением. К таким симптомам относятся: тошнота, рвота, тахикардия (учащенное сердцебиение), гипотензия, головокружение, внезапная гиперемия лица, сопровождающаяся ощущением тепла. Степень интенсивности симптомов зависит от количества употребленного этанола. Обычно эти симптомы продолжаются от 30–60 мин до нескольких часов. В тяжелых случаях, когда уровень алкоголя в крови превышает 125–150 мг/100 мл, могут возникнуть дыхательная недостаточность, аритмия, инфаркт миокарда, недостаточность кровообращения, потеря сознания, судороги, в некоторых случаях, если не оказана помощь — смерть. Как правило, после реакции непереносимости алкоголя пациент ощущает сонливость и может спать на протяжении нескольких часов. Вышеописанная реакция является основой для применения дисульфирама во время лечения хронического алкоголизма.
Фармакокинетика. Значительная часть препарата биотрансформируется в печени до неактивных метаболитов, которые выделяются с мочой. Около 20% введенной дозы препарата выводится в неизменном виде с калом.

ПОКАЗАНИЯ:

алкогольная зависимость.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат имплантируют субфасциально, размещая 8–10 таблеток радиально. Процедуру можно повторить через 8 мес.
Таблетки должны быть стерильными, не поврежденными, без любых примесей.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

индивидуальная гиперчувствительность к дисульфираму и производным тиокарбамида; состояние алкогольного опьянения, применение напитков или препаратов, которые содержат этиловый спирт; за 12 ч до операции; сердечная недостаточность, ИБС, артериальная гипертензия, нарушения периферического кровообращения; психические заболевания, психозы (за исключением перенесенных острых алкогольных психозов), суицидальные попытки в анамнезе; период беременности и кормления грудью.
Не следует применять препараты, содержащие дисульфирам, без сознательного согласия пациента.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

могут возникнуть сонливость, тошнота, рвота, металлический или чесночный привкус во рту, временная импотенция, повышенная утомляемость.
В единичных случаях отмечали психотические реакции, в том числе депрессивное и параноидальное состояние, мании, шизофрению.
Наблюдались аллергические реакции, периферические невриты, повреждения гепатоцитов.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

в период лечения препаратом категорически запрещается употреблять алкоголь, потому что одновременное применение алкоголя и препарата может вызвать симптомы, угрожающие жизни. Поэтому препарат необходимо применять исключительно с согласия пациента, а также при условии информирования его о потенциальных последствиях употребления алкоголя во время лечения препаратом.
Препарат можно применять после очень детального опроса пациента и рассмотрения всех преимуществ и недостатков такого лечения алкоголизма.
Симптомы непереносимости алкоголя (см. Фармакодинамика) могут проявляться также после применения р-ров, которые содержат этанол (например жидкость для полоскания ротовой полости, соусы, уксус, противокашлевые сиропы, согревающие средства, жидкость после бритья и другая косметика, содержащая спирт.
Во время терапии дисульфирамом необходимо соблюдать осторожность во время лечения пациентов с почечной и печеночной недостаточностью, с заболеваниями дыхательной или сердечно-сосудистой системы, больных сахарным диабетом, эпилепсией, поскольку дисульфирамовая реакция может усилить степень декомпенсации этих заболеваний.
Во время лечения дисульфирамом важную роль для пациента играют и другие формы терапии (например бихевиоральные методы). Эффективность такого лечения выше результатов, полученных у лиц, которые лечились только фармакологическими средствами. Также большое значение имеет доверие пациента к медицинскому персоналу во время лечения препаратом Дисульфирам. Акцент внимания на таком лечении, напоминание об опасности, связанной с употреблением алкоголя во время применения Дисульфирама, подписание заявления относительно осведомленности о последствиях употребления алкоголя, регулярный контроль исследования — повышают эффективность лечения.
Период беременности и кормления грудью. Препарат не рекомендуется применять в период беременности и кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Маловероятно, что препарат влияет на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

дисульфирам может вызвать потенцирование действия антикоагулянтов вследствие угнетения их ферментативной трансформации.
Препарат усиливает действие феназона, фенитоина, хлордиазепоксида и диазепама, угнетая их метаболизм. Исследования на животных показали подобное влияние на метаболизм петидина, морфина и амфетамина.
Амитриптилин и хлорпромазин могут увеличивать, а диазепам — уменьшать выраженность симптомов дисульфирамовой реакции.
Дисульфирам подавляет реакцию окисления и выделение рифампицина почками.
Одновременное применение изониазида и дисульфирама может влиять на функцию ЦНС и вызвать головокружение, нарушение координации движения, раздражительность, бессонницу.
Метронидазол и дисульфирам при одновременном применении могут вызвать дезориентацию и психотические реакции.
Контакт с органическими растворителями, которые содержат спирт, уксусный альдегид, паральдегид, при применении дисульфирама может вызвать дисульфирамовую реакцию.
Дисульфирам может увеличить продолжительность действия алфентанила.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Дисульфирам обладает низкой токсичностью. При случайном применении внутрь большого количества таблеток для имплантации необходимо промыть желудок (при условии, что после их приема прошло не больше часа) и наблюдать за пациентом.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.