Дитилін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДИТИЛІН-БІОЛІК

Склад:

діюча речовина: дитилін;

1 мл розчину містить: дитиліну – 20 мг;        

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота аскорбінова, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Міорелаксанти. Похідні холіну. Код АТХ М03А В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дитилін (суксаметонію йодид) є деполяризуючим міорелаксантом короткої дії. За хімічною будовою дитилін (суксаметонію йодид) можна розглядати як подвоєну молекулу ацетилхоліну. Має високу спорідненість із постсинаптичним нервово-м'язовим рецептором, конкурентно блокує нервово-м'язову передачу, спричиняє деполяризацію постсинаптичної мембрани та короткочасну релаксацію скелетних м'язів. Швидко руйнується псевдохолінестеразою з утворенням холіну та бурштинової кислоти, через що ефект дитиліну (суксаметонію йодиду) є короткочасним.

Після внутрішньовенного введення дія препарату проявляється через 2-3 хвилини і зберігається в повному обсязі до 3 хвилин. Приблизно через 5 хвилин після закінчення введення препарату ефект повністю припиняється.

Швидке настання ефекту та наступне швидке відновлення тонусу м'язів дозволяє створювати контрольовану та керовану релаксацію скелетних м'язів.

Фармакокінетика.

Дані щодо фармакокінетики дитиліну (суксаметонію йодиду) істотно обмежені через короткий час дії препарату. Одразу після внутрішньовенного введення препарат піддається впливу  псевдохолінестерази крові. Розпадається на холін, який надалі використовується для синтезу ацетилхоліну, та на бурштинову кислоту, що бере участь у процесах тканинного дихання. Препарат проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри.

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосовувати з метою міорелаксації при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах (бронхо-, езофаго-, ларинго-, цистоскопії), короткочасних операціях, що потребують міорелаксації (вправлення вивихів, репозиція уламків кістки), для підтримання міоплегії при оперативних втручаннях (гінекологічних, торакальних, абдомінальних), усунення судом при правці.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, глаукома, міастенія, гостра печінкова недостатність, виражена анемія, злоякісна гіпертермія в анамнезі, атипова активність холінестерази плазми крові; гіперкаліємія при великих травмах чи опіках, при довготривалій іммобілізації хворого, паралічі скелетних м’язів; гіперкаліємія, пов’язана з нирковою недостатністю; відкрита травма ока та випадки, коли підвищення внутрішньоочного тиску є небажаним; міопатія скелетних м’язів, рабдоміоліз.

Одночасне застосування препаратів, які підвищують чутливість до суксаметонію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Перелічені нижче лікарські речовини та хімічні сполуки зменшують активність холінестерази в плазмі крові, чим підвищують інтенсивність та тривалість міорелаксуючої дії дитиліну (суксаметонію йодиду). До них відносяться фосфорорганічні інсектициди і метріфонат; очні краплі з ехотіофатом; триметафан; специфічні антихолінестеразні агенти: неостигмін, піридостигмін, фізостигмін, едрофоніум; такрину гідрохлорид; цитотоксичні лікарські засоби: циклофосфамід, мехлоретамін, триетиленмеламін, тіотепа; лікарські засоби, що застосовують у психіатричній практиці: фенелзін, пропазин, хлорпромазин; анестезуючі лікарські засоби: кетамін, морфін, антагоністи морфіну, петидин, панкуроній, пропанідид.

До інших лікарських засобів, які можуть негативно вплинути на активність холінестерази в плазмі крові, відносяться апротинін, дифенгідрамін, прометазин, естрогени, окситоцин, глюкокортикостероїди (у високих дозах), оральні контрацептиви, тербуталін, метоклопрамід.

Наведені нижче лікарські речовини та хімічні сполуки підвищують інтенсивність і тривалість міорелаксуючої дії дитиліну (суксаметонію йодиду) шляхами, не пов’язаними зі зміною активності холінестерази в плазмі крові. До них відносяться солі магнію; літію карбонат; азатіоприн; хінін та хлорхінін; антибіотики аміноглікозидного ряду, кліндаміцин, поліміксини; протиаритмічні препарати: хінідин, прокаїнамід, верапаміл, β-адреноблокатори, лідокаїн, прокаїн; леткі та інгаляційні анестезуючі лікарські засоби: галотан, енфлуран, десфлуран, ізофлуран, диетилефір і метоксифлуран, які мають незначний ефект на І фазу блокування нервово-м’язової передачі дитиліном (суксаметонію йодидом), однак прискорюють початок і підвищують інтенсивність ІІ фази блокування нервово-м’язової передачі.

При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищується ефект останніх.

При одночасному застосуванні із засобами для лікування міастенії знижується ефективність останніх.

Галогеновмісні засоби для загальної анестезії підвищують небажаний ефект дитиліну (суксаметонію йодиду) на серцево-судинну систему.

Тіопентал натрію, атропін знижують небажаний ефект дитиліну (суксаметонію йодиду) на серцево-судинну систему.

Особливості застосування.

Застосовувати тільки в умовах спеціалізованого відділення стаціонару за рішенням та під пильним наглядом досвідченого анестезіолога при наявності апаратури для проведення негайної інтубації трахеї, інгаляції кисню та штучної вентиляції легенів.

Є повідомлення про випадки незворотної зупинки серця після застосування суксаметонію дітям та підліткам, які мали раніше не виявлені нейром'язові захворювання. Зважаючи на небезпеку побічних явищ, рекомендується обмежити застосування суксаметонію, крім випадків, коли необхідна негайна інтубація або звільнення дихальних шляхів у критичних ситуаціях.

Слід враховувати, що у великих дозах дитилін (суксаметонію йодид) може спричинити «подвійний блок», коли після деполяризуючої дії розвивається антидеполяризуючий ефект. Внаслідок цього після останньої ін'єкції дитиліну (суксаметонію йодиду) дія довгий час (до             25-30 хвилин) не минає і самостійне дихання не відновлюється.

Для купірування «подвійного блоку» після попереднього введення атропіну вводити прозерин або галантамін. Слід пам'ятати, що прозерин та інші антихолінестеразні препарати, пригнічуючи активність холінестерази, дію дитиліну (суксаметонію йодиду) подовжують.

З обережністю застосовувати при відомій гіперчутливості до інших міорелаксантів чи до     будь-якого з компонентів загальної анестезії.

Близько 0,05 % населення має успадковану знижену активність холінестерази плазми крові. Дія суксаметонію може бути пролонгована у таких пацієнтів, а також під час станів, які супроводжуються зниженням активності холінестерази: вагітність та післяпологовий період; тяжкий перебіг правця, туберкульозу, інших тяжких та/або хронічних інфекційних захворювань; масивні опіки; злоякісні новоутворення; хронічна анемія, недоїдання; термінальні стадії печінкової недостатності; гостра або хронічна ниркова недостатність; аутоімунні захворювання: мікседема, колагенові захворювання; після масивної трансфузії плазми; після проведення плазмаферезу, а також внаслідок певної супутньої терапії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Після повторного введення суксаметонію можливе звикання до препарату.

Застосування суксаметонію може супроводжуватися подальшим м’язовим болем, інтенсивність якого слабко корелює з помітними м’язовими скороченнями під час введення препарату. Ін’єкції недеполяризуючих міорелаксантів за кілька хвилин до введення Дитилін-Біолік  можуть сприяти зменшенню прояву м’язового болю. Цей метод може вимагати введення дози суксаметонію, більшої за 1 мг/кг маси тіла, для досягнення задовільних умов для ендотрахеальної інтубації.

Хворі з тяжким сепсисом схильні до розвитку гіперкаліємії, що треба мати на увазі при застосуванні Дитилін-Біолік.

Не рекомендується призначати Дитилін-Біолік пацієнтам з міастенією гравіс через високий ризик розвитку «подвійного блоку». Пацієнти з міастенічним синдромом Ітона-Ламберта більш чутливі до дії суксаметонію, що може вимагати зниження дози препарату.

У здорових пацієнтів (дорослих і дітей) суксаметоній іноді може спричинити брадикардію, якій можна запобігти попереднім внутрішньовенним введенням атропіну.

При відсутності гіперкаліємії рідко, але можуть виникнути шлуночкові аритмії, пов’язані із застосуванням суксаметонію. Пацієнти, які приймають препарати дигіталісу, більш схильні до розвитку таких аритмій. Дія суксаметонію на серце може призводити до зміни серцевого ритму, включаючи зупинку серця.

Слід враховувати, що у хворих з генетично зумовленим дефіцитом холінестерази, а також з гіпокаліємією Дитилін-Біолік може спричинити пролонговане пригнічення дихання.

З обережністю препарат слід застосовувати для лікування хворих із захворюваннями печінки, анемією, кахексією.

1 ампула лікарського засобу містить менше 1 ммоль натрію, тобто практично вільна від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Суксаметоній не спричиняє прямого впливу на матку та гладку мускулатуру інших органів. У терапевтичних дозах препарат не проникає через плацентарний бар’єр у кількості, яка може вплинути на дихання новонародженого. У період вагітності препарат застосовувати тільки у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.

Годування груддю: немає даних щодо здатності препарату проникати в грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат завжди застосовувати в умовах лікувального закладу в поєднанні з засобами для загальної анестезії, тому необхідно дотримуватися всіх застережень, які притаманні застосуванню останніх.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати у вигляді болюсних внутрішньовенних ін'єкцій, а також внутрішньовенно у вигляді інфузій або внутрішньом’язово.

Введення Дитилін-Біолік допускається лише при наявності всіх умов для проведення штучної вентиляції легенів.

Дорослі. Дозу встановлювати індивідуально з урахуванням маси тіла, реакції пацієнта, ступеня необхідної м'язової релаксації, шляху введення.

Для проведення ендотрахеальної інтубації вводити внутрішньовенно в дозі 1 мг/кг маси тіла. Ця доза через 30-60 секунд зазвичай спричиняє м'язову релаксацію, яка триває від 2 до 6 хвилин. Більші дози спричиняють тривалішу м'язову релаксацію, але подвоєння дози не обов'язково призводить до подвоєння тривалості релаксації. Додаткові дози Дитилін-Біолік, що становлять від 50 % до 100 % від початкової дози і вводяться з інтервалами від 5 до 10 хвилин, підтримуватимуть м'язову релаксацію протягом короткочасного хірургічного втручання під загальною анестезією.

Для тривалого розслаблення мускулатури протягом усієї операції Дитилін-Біолік можна вводити у вигляді інфузій 0,1-0,2 % розчину, розведеного у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині  натрію хлориду для ін’єкцій або інфузій, зі швидкістю 2,5-4 мг/хв. Швидкість інфузії необхідно скоригувати залежно від реакції конкретного пацієнта.

Загальна доза Дитилін-Біолік при повторних внутрішньовенних ін'єкціях або безперервній інфузії не має перевищувати 500 мг/годину.

Дитилін-Біолік сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій або інфузій, розчином Рінгера, 5 % розчином фруктози і 6 % розчином декстрану.

Дитилін-Біолік сумісний з іншими міорелаксантами та опіоїдними анальгетиками.

Діти віком від 1 року. Пацієнти цієї вікової групи стійкіші до дії дитиліну (суксаметонію йодиду) порівняно з дорослими. Рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить  1 мг/кг маси тіла.

При введенні Дитилін-Біолік дітям шляхом внутрішньовенної інфузії дозу визначати як для дорослих, але початкову швидкість інфузії знижувати пропорційно до маси тіла.

Рекомендована  доза для внутрішньом’язового введення становить до 4 мг/кг маси тіла. Ці дози спричиняють м’язову релаксацію приблизно протягом 3 хвилин. Сумарна доза не має перевищувати 150 мг.

Пацієнти літнього віку. Дози Дитилін-Біолік для пацієнтів літнього віку  аналогічні дозам для дорослих. Люди літнього віку більш схильні до виникнення серцевих аритмій, особливо якщо вони приймають серцеві глікозиди.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 1 року. Слід з обережністю застосовувати дітям, тому що у них частіше діагностується міопатія, вони більш схильні до розвитку злоякісної гіпертермії і рабдоміолізу та мають підвищений ризик розвитку серйозних побічних реакцій після введення суксаметонію.

Передозування.

Передозування Дитилін-Біолік проявляється тривалою зупинкою дихання та паралічем м’язів.

Лікування. Штучна вентиляція легенів, при необхідності переливання свіжозамороженої плазми, що містить у своєму складі псевдохолінестеразу.

У разі виникнення «подвійного блоку» – введення прозерину та атропіну (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції.

З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку шлунково-кишкового тракту: гіперсалівація, підвищення внутрішньошлункового тиску і, як наслідок, збільшення ризику регургітації і потрапляння шлункового вмісту в дихальні шляхи.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: гіперглікемія, транзиторне підвищення рівня калію.

З боку серця: короткочасна брадикардія, асистолія, тахікардія, аритмія (включаючи шлуночкові аритмії), порушення серцевої провідності,  кардіогенний шок, зупинка серця, колапс.

З боку судин: артеріальна гіпер- або гіпотензія, припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння: апное, бронхоспазм, пролонгований параліч дихальних м’язів (пов’язаний з генетично зумовленим порушенням продукування псевдохолінестерази).

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: поява м'язового болю через 10-12 годин після введення препарату, фасцикуляції м’язів, тризм, рабдоміоліз із наступним розвитком міоглобінемії та міоглобінурії.

З боку шкіри та підшкірних тканин: почервоніння шкіри, кропив’янка.

З боку імунної системи: підвищена чутливість до препарату, анафілактичний шок.

Загальні розлади та порушення у місці введення: гіпертермія, зміни у місці введення.

Термін придатності. 1 рік 6 місяців.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 8 °С. Не заморожувати!

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розчин Дитилін-Біолік фармацевтично несумісний з донорською кров’ю (спостерігається гідроліз), з компонентами і препаратами крові, консервантами крові, сироватковими консервантами, розчинами барбітуратів, особливо тіопенталом (утворюється осад) і лужними розчинами.

Упаковка.

По 5 мл розчину в ампулах № 10 або № 5 у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», Україна.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61070, м. Харків, Помірки.

Фармакологическое действие:

Деполяризующий миорелаксант короткого действия. Вызывает блокаду нервно-мышечной передачи. Взаимодействуя с н-холинорецепторами, вызывает деполяризацию концевой пластинки. Процесс распространяется на прилежащие мембраны, возникает генерализованное дезорганизованное сокращение миофибрилл (т.е. развитию блокады предшествуют мышечные подергивания - результат кратковременного облегчения нервно-мышечной передачи). Мембраны, оставаясь деполяризованными, не реагируют на дополнительные импульсы, поскольку для поддержания мышечного тонуса требуется поступление повторных импульсов, сопряженных с реполяризацией концевой пластинки, возникает спастический паралич. После в/в введения миорелаксация происходит в следующей последовательности: мышцы век, жевательная мускулатура, мышцы пальцев рук, глаз, конечностей, шеи, спины и живота, голосовых связок; затем межреберные мышцы и диафрагма. Увеличивает мозговой кровоток и внутричерепное давление в условиях общей анестезии. После в/м введения действие развивается через 2-4 мин; после в/в введения - через 54-60 с, через 2-3 мин релаксация мышц достигает максимума и сохраняется в полном объеме 3 мин. Продолжительность действия - 5-10 мин. Выраженность действия зависит от величины введенной дозы: 0.1 мг/кг - расслабление скелетной мускулатуры без значительного влияния на дыхательную систему, 0.2-1 мг/кг - полное расслабление мускулатуры брюшной стенки и дыхательной мускулатуры (происходит значительное ограничение или полная остановка спонтанного дыхания). Для длительного расслабления мышц необходимо повторное введение. Быстрое наступление эффекта и последующее быстрое восстановление тонуса мышц позволяют создавать контролируемую и управляемую релаксацию мышц.

Показания:

Вмешательства, требующие миорелаксации (обычно кратковременной): отключение спонтанного дыхания (интратрахеальная интубация, бронхоскопия); полная миорелаксация (эндоскопия, вправление вывихов, репозиция переломов, гинекологические, торакальные, абдоминальные операции); профилактика судорог при электроимпульсной терапии; отравление стрихнином, столбняк (симптоматическая терапия).

Противопоказания:

Гиперчувствительность, злокачественная гипертермия (в т.ч. в анамнезе), миастения, врожденная и дистрофическая миотония, мышечная дистрофия Дюшенна, закрытоугольная глаукома, острая печеночная недостаточность, отек легких, проникающие травмы глаза, бронхиальная астма, гиперкалиемия, грудной возраст (до 1 года), беременность.C осторожностью. Экстренная хирургия у больных с "полным желудком", снижение активности сывороточной холинэстеразы (терминальная стадия печеночной недостаточности, анемия, кахексия, длительное голодание, хронические инфекции, распространенные ожоги, травмы, послеродовой период, столбняк, туберкулез, злокачественные новообразования, ХПН, микседема, коллагеновые болезни, состояния после переливания плазмы, плазмаферез, искусственное кровообращение, острая или хроническая интоксикация инсектицидами - ингибиторами холинэстеразы (при попадании внутрь) или антихолинэстеразными ЛС (неостигмин, физостигмин, дистигмин, фосфолин), одновременный прием ЛС, конкурирующих с суксаметонием за холинэстеразу (например прокаин в/в).

Побочные действия:

Аллергические реакции (анафилактический шок, бронхоспазм); гиперкалиемия, снижение АД, аритмии, брадикардия (чаще у детей, при повторном введении - у детей и взрослых), нарушение проводимости, кардиогенный шок; повышение внутриглазного давления, гиперсаливация, лихорадка; миалгия (в послеоперационном периоде); длительный паралич дыхательных мышц (связан с генетически обусловленным нарушением образования сывороточной холинэстеразы); редко - рабдомиолиз с развитием миоглобинемии и миоглобинурии.Передозировка. Симптомы: остановка дыхания. Лечение: ИВЛ, в случае снижения в сыворотке крови холинэстеразы - переливание свежей крови.

Способ применения и дозы:

Взрослые: в/в медленно, струйно или капельно (для длительной капельной инфузии используют 0.1% раствор). В зависимости от клинической ситуации при в/в введении разовая доза варьирует от 0.1 до 1.5-2 мг/кг. В/м - 3-4 мг/кг, но не более 150 мг. В/м применяется у детей в дозах до 2.5 мг/кг, но не более 150 мг, в/в - 1-2 мг/кг. Для проведения интубации трахеи - 0.2-0.8 мг/кг; для миорелаксации и отключения спонтанного дыхания - 0.2-1 мг/кг; для релаксации скелетной мускулатуры при вправлении вывихов и репозиции костных отломков при переломах - 0.1-0.2 мг/кг; для проведения эндоскопии и ЭЭГ - 0.2 мг/кг; для профилактики осложнений при проведении электроимпульсной терапии (судороги, отрыв мышц и сухожилий) - 0.1-1 мг/кг в/в и до 2.5 мг/кг в/м, но не более 150 мг. Для длительного расслабления мускулатуры в течение всей операции можно вводить фракционно, через 5-7 мин, по 0.5-1 мг/кг. Повторные дозы действуют более продолжительно.

Особые указания:

Введение за 1 мин до суксаметония йодида 3-4 мг d-тубокурарина или 10-15 мг диплацина почти полностью предотвращает мышечные подергивания и последующую миалгию. При соответствующей дозе и повторном введении может использоваться и для более длительных операций, однако для продолжительного расслабления мускулатуры обычно применяют недеполяризующие миорелаксанты, которые вводят после предварительной интубации трахеи на фоне суксаметония. Применяют только в условиях специализированного отделения при наличии аппаратуры для искусственной вентиляции легких и персонала, владеющего этой техникой, и на фоне общей анестезии. Для предотвращения выраженной брадикардии, повышения бронхиальной секреции и др. эффектов, связанных с м-холиностимулирующим действием, перед введением суксаметония рекомендуется ввести атропин. Пациентам с почечной недостаточностью (без признаков гиперкалиемии и невропатии) вводят однократно в средних дозах, но не применяют для многократных введений или в повышенных дозах из-за риска развития гиперкалиемии. Затянувшаяся миорелаксация с возможным апноэ может быть вызвана несколькими причинами: "атипичной" холинэстеразой сыворотки крови, наследственной недостаточностью сывороточной холинэстеразы или временным снижением ее концентрации при тяжелых заболеваниях печени, выраженной анемии, после длительного голодания, при кахексии, дегидратации, лихорадочных состояниях, после острых отравлений или хронического воздействия инсектицидов - ингибиторов холинэстеразы (при попадании внутрь) или антихолинэстеразных ЛС (неостигмин, физостигмин, дистигмин, фосфолин), а также при одновременном применении ЛС, конкурирующих с суксаметонием за холинэстеразу (например прокаин в/в). При продолжительном введении в дозах 3-5 мг/кг может развиться так называемый "двойной блок" - продолжительное курареподобное действие, которое может быть устранено неостигмином.

Взаимодействие:

Усиливает эффекты сердечных гликозидов. Снижает эффективность антимиастенических ЛС. Фармацевтически несовместим с донорской кровью (происходит гидролиз), консервантами крови, сывороточными консервантами, с препаратами крови, с растворами барбитуратов (образуется осадок) и щелочными растворами. Совместим с 0.9% раствором NaCl, раствором Рингера, 5% раствором фруктозы и 6% раствором декстрана. Антихолинэстеразные ЛС, прокаин, прокаинамид, лидокаин, верапамил, бета-адреноблокаторы, аминогликозидные антибиотики, амфотерицин В, клиндамицин, циклопропан, пропанидид, фосфороорганические инсектициды, соли Mg2+ и Li+, хинидин, хинин, хлорохин, панкуроний усиливают и удлиняют миорелаксирующее действие. Совместим с др. миорелаксантами, наркотическими анальгетиками. Галогенсодержащие ЛС для общей анестезии усиливают, а тиопентал натрия и атропин уменьшают нежелательное действие на ССС. ЛС, обладающие потенциальной способностью снижать активность холинэстеразы крови (апротинин, дифенгидрамин, прометазин, эстрогены, окситоцин, ГКС в высоких дозах, пероральные контрацептивы), усиливают и удлиняют миорелаксирующее действие суксаметония.

Контекстная рекламаБегун  Пероральные контрацептивы Большой выбор контрацептивов высокого качества. Недорого

Описание препарата Дитилин не предназначено для назначения лечения без участия врача.