Добутамін - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ДОБУТАМІН АДМЕДА

(DOBUTAMIN ADMEDA)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: dobutamine; 1,2-бензодіол, 4-[2-[[3-(4-гідроксифеніл)-1-метил пропіл]аміно]етил]-гідро хлорид (±)-(±) –1,2-бензодіол, 4-[2-[[3-(р-гідроксифеніл)-1-метил пропіл]аміно]етил]-пірокатехол;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або ледь жовтуватий прозорий розчин;  

склад: 50 мл розчину (1 ампула) містять 280 мг добута міну гідро хлориду (що відповідає 250 мг добута міну);

допоміжні речовини: натрію хлорид, L-цистеїну гідро хлориду моногідрат, кислоти лимонної моногідрат, вода для ін'єкцій, натрію гідроксид.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Не глікозидні кардіотонічні засоби. Код АТС С 01С А 07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Добутамін є інотропним агентом прямої дії, первинна активність якого зумовлена стимуляцією β₁-адренорецепторів, а також α₁-адренорецепторів серця. Він також спричиняє непрямий позитивний хронотропний ефект через розширення периферичних судин.

Препарат спричиняє такі фармакологічні ефекти:

посилює скорочення міокарда з підвищенням ударного об'єму крові і серцевого викиду;

стимулює периферичні β₂-адренорецептори і меншою мірою α₂-адренорецептори і, таким чином, може забезпечувати позитивний хронотропний ефект, але він менш виражений, ніж у катехоламінів;

спричиняє дозозалежні зміни гемодинаміки: збільшує серцевий викид, головним чином, внаслідок підвищення ударного об'єму крові; збільшує частоту серцевих скорочень, особливо при застосуванні високих доз; зменшує тиск наповнення лівого шлуночка, системний судинний опір і при застосуванні високих доз також зменшує опір легеневих судин;

підвищує атріовентрикулярну провідність і автоматизм синусового вузла;

тимчасово знижує агрегацію тромбоцитів;

підвищує потребу міокарда в кисні, але збільшення хвилинного об'єму серця і в результаті цього підвищення коронарного кровотоку, як правило, компенсують ці ефекти і зумовлюють тенденцію до більш сприятливого кисневого балансу порівняно з іншими позитивними інотропними речовинами;

не впливає на дофамінергічні рецептори і (на відміну від, наприклад, дофаміну) на вивільнення ендогенного адреналіну;

не має прямої дофамінергічної дії на перфузію нирок;

може спричиняти появу аритмій.

При серцевій недостатності з супутньою гострою або хронічною ішемією міокарда добутамін рекомендовано призначати в дозах, які не зумовлюють істотного збільшення частоти серцевих скорочень і/або підвищення артеріального тиску, оскільки в іншому випадку (особливо при відносно непоганій функції шлуночків) не можна виключити прогресу вання ішемії.

Фармакологічна толерантність може виникати після безперервного введення протягом 72 год, можливо, внаслідок зниження активності аденілатциклазної системи.

Фармакокінетика.

Дія препарату починається через 1–2 хв після початку вливання, але постійний рівень добута міну в плазмі при безперервному введенні реєструється тільки через 10–12 хв. Зростання рівня добута міну в плазмі є лінійним відносно дози та швидкості введення. Період на півжиття становить 2–3 хв.

Добутамін   метаболізується переважно в тканинах та печінці з утворенням кон'югованих глюкуронідів та фармакологічно неактивного 3-О-метилдобута міну і виводиться, головним чином, із сечею.

Показання для застосування.

Серцева недостатність з низьким серцевим викидом, пов’язана з інфарктом міокарда, кардіоміопатіями, інфекційно-алергічним шоком, кардіогенним шоком та операціями на серці.

Спосіб застосування та дози. Дозу добута міну необхідно підбирати індивідуально. Швидкість і тривалість введення препарату залежать від реакції хворого на лікування і появи побічних ефектів. У випадках безперервного введення довше 72 год може виникнути толерантність до препарату і у зв'язку з цим з’явитися необхідність збільшення дози.

Перед припиненням введення препарату рекомендується поступово зменшувати дозу.

Дорослі.  Більшість хворих реагує на дози від 2,5 до 10 мкг/кг/хв.

В окремих випадках доза добута міну може досягати 40 мкг/кг/хв.

Діти.   При лікуванні дітей добутамін можна застосовувати в будь-якому віці. Починати введення рекомендовано з дози 2,5–5 мкг/кг/хв, поступово підвищуючи її максимально до 20 мкг/кг/хв, залежно від ефекту.

Є свідчення про те, що мінімальна ефективна доза у дітей вища, а максимальна переносима доза – нижча, ніж у дорослих, тож слід бути обережними при призначенні дітям високих доз. Більшість побічних ефектів, особливо тахікардія, спостерігається при застосуванні добута міну для лікування дітей у дозах більших за 7,5 мкг/кг/хв. Беручи до уваги вузький терапевтичний діапазон доз, підбирати необхідну дозу препарату для дітей слід дуже обережно.

Спосіб застосування. Добутамін Адмеда у 50 мл розчину для інфузій (1 ампула) можна використовувати нерозведеним при застосуванні постійних ін фузійних насосів. Якщо необхідно, препарат перед призначенням можна додатково розвести у 5 % розчині глюкози, фізіологічному розчині або розчині Рінгера з лактатом.

Добутамін Адмеда можна призначати тільки у вигляді внутрішньо венних інфузій. Оскільки добутамін має короткий період на півжиття, внутрішньо венне введення препарату повинно бути безперервним. Після розведення препарат вводять через внутрішньо венну голку або катетер, застосовуючи інфузійну систему для крапельного вливання або інший пристрій для вимірювання дози. Щоб забезпечити точність дозування, високі концентрації добута міну слід призначати тільки через ін фузійний насос.

У таблицях вказана швидкість введення добута міну для різних концентрацій розчину.

* Якщо концентрація подвоюється (наприклад, 500 мг добута міну на 500 мл розчину або 250 мг добута міну на 250 мл розчину), швидкість введення необхідно зменшити у два рази.

Побічна дія. Поява багатьох побічних ефектів залежить від дози, але при застосуванні доз нижче 7,5 мкг/кг/хв вони виникають рідко. Добутамін може спричиняти помітне підвищення частоти серцевих скорочень або артеріального тиску, особливо систолічного артеріального тиску. При введенні препарату в терапевтичних дозах у більшості хворих частота серцевих скорочень зростає на 5–15 ударів на хвилину, у 10 % хворих вона може зростати на 30 ударів на хвилину і більше. Аналогічно цьому систолічний артеріальний тиск у більшості хворих підвищується на 10–20 мм рт. ст. і у 7,5 % хворих може зростати на 50 мм рт. ст. і більше. У хворих на артеріальну гіпертензію можна очікувати ще більшого підвищення артеріального тиску.

Добутамін може спричинити появу шлуночкової аритмії або посилити вже існуючу. Дозозалежне збільшення кількості шлуночкових екстрасистол під час вливання добута міну спостерігалося у 5 % хворих. Шлуночкові тахікардії або фібриляція шлуночків виникають рідко.

Рідко спостерігається поява брадикардії.

Через те, що добутамін прискорює атріовентрикулярну провідність, у хворих із мерехтінням або тріпотінням передсердь може спостерігатися прискорення скорочень шлуночків.

Різке зниження артеріального тиску спостерігається дуже рідко. Артеріальний тиск швидко повертається до вихідного рівня після зниження дози препарату або припинення інфузії, і додаткове лікування необхідне лише в окремих випадках.

Рідко спостерігалися випадки незначного звуження судин, здебільшого у хворих, які раніше застосовували β-адреноблокатори.

Симптоми стенокардії виникали в 1–3 % хворих, частіше серед осіб літнього віку і   хворих з тяжкою формою ішемічної хвороби серця, особливо якщо відсутня виражена серцева недостатність. У поодиноких випадках можуть виникати такі серйозні побічні реакції, як ішемія міокарда, інфаркт міокарда і зупинка серця.

У 1–3 %   хворих   може виникнути головний біль, нудота, блювання, біль у грудях, прискорене серцебиття, задишка, посилення діурезу, у деяких випадках з імперативними позивами.

Часом можуть виникати шкірні висипи, підвищення температури тіла, еозинофілі я і бронхоспазм як прояви гіпер чутливості до препарату.

Іноді в місці введення препарату спостерігалися флебіти. При випадковому введенні добута міну в прилеглі тканини можливий розвиток місцевого запалення і рідко – некрозу шкіри.

Як і інші катехоламіни, добутамін може спричиняти зниження рівня калію в сироватці крові, але значна гіпокаліємія спостерігається дуже рідко.

Добутамін може пригнічувати функцію тромбоцитів як in vivo, так і in vitro. Пригнічення агрегації тромбоцитів у переважній більшості випадків має транзиторний характер і може мати клінічні прояви лише при тривалому безперервному вливанні добута міну протягом кількох днів. У поодиноких випадках спостерігалися петехіальні крововиливи.

У дітей збільшення частоти серцевих скорочень і/або підвищення артеріального тиску можуть бути більш вираженими, а зниження тиску в легеневих капілярах – меншим, ніж у дорослих. Підвищення тиску в легеневих капілярах також спостерігалося у дітей, здебільшого віком до 1 року.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до добута міну та інших компонентів препарату;

механічний опір наповненню і/або звільненню шлуночка, наприклад, внаслідок тампонади серця, констриктивного перикардиту, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, ідіопатичного гіпертрофічного субаортального стенозу і тяжкої форми аортального стенозу;

тяжкі гіповолемічні стани;

одночасне застосування інгібіторів моноаміно оксидази (МАО).

Передозування.

Симптоми передозування

Симптоми, як правило, зумовлені надмірною стимуляцією β-адренорецепторів, включають нудоту, блювання, зниження апетиту, тремор, відчуття неспокою, прискорене серцебиття, головний біль, стенокардію та неспецифічний біль у грудях. Позитивні інотропні і хронотропні карді альні ефекти препарату можуть спричиняти появу гіпертензії, ішемії міокарда, надшлуночкових і шлуночкових тахіаритмій і фібриляції шлуночків. Може також виникати гіпотензія в результаті розширення периферичних судин.

Лікування передозування

Тимчасово припинити введення добута міну, оскільки тривалість дії препарату не велика (період на півжиття становить 2–3 хв). Якщо необхідно, негайно розпочати реанімаційні заходи для підтримки функції життєво важливих органів. Треба ретельно контролю вати і підтримувати баланс електролітів сироватки і газів крові. Для лікування тяжких шлуночкових аритмій можна застосовувати лідокаїн або β-адреноблокатори (наприклад, пропранолол).

При появі гіпертензії зазвичай достатнім є зменшення дози або припинення інфузії.

Ступінь абсорбції добута міну через ротову порожнину чи шлунково-кишковий тракт після застосуванні внутрішньо важко прогнозувати. Якщо препарат випадково був прийнятий перорально, призначення активованого вугілля може зменшити всмоктування і часто є більш ефективним, ніж застосування блювотних засобів або промивання шлунка.

Ефективність форсованого діурезу, перитонеального діалізу, гемодіалізу або гемоперфузії через активоване вугілля при передозуванні добута міну не встановлена.

Особливості застосування.

Перед початком лікування добутаміном необхідно відкоригувати гіповолемію.

Під час введення препарату треба ретельно стежити за частотою серцевих скорочень, рівнем артеріального тиску, діурезом, швидкістю інфузії і, якщо можливо, контролю вати серцевий викид, центральний венозний тиск і тиск у легеневих капілярах.

У випадку небажаного збільшення частоти серцевих скорочень і підвищення артеріального тиску, а також у разі прогресу вання аритмії дозу добута міну слід зменшити або тимчасово припинити інфузію.

Хворим з фібриляцією передсердь і з прискореним проведенням імпульсу до шлуночків перед початком введення добута міну слід призначати препарати наперстянки.

Лікування добутаміном хворих із тяжкою ішемічною хворобою серця може супроводжуватися наростанням клінічної симптоматики, особливо на фоні тахікардії і/або підвищеного артеріального тиску. Можливість призначення добута міну хворим з ішемією міокарда вирішується індивідуально.

При проведенні ехокардіографії з навантаженням добутаміном спостерігалися стенокардія, тахі- і брадикардія, гіпер- і гіпотензія. У поодиноких випадках можуть виникати такі серйозні побічні ефекти, як трансмуральна ішемія, інфаркт міокарда і зупинка серця.

Внаслідок відсутності достатнього досвіду введення добута міну в період вагітності, його можна призначати тільки за життєвими показаннями за відсутності іншого, менш ризикованого лікування. Якщо введення препарату необхідне у період лактації, годування груддю слід припинити на весь час лікування.

Добутамін не протипоказаний хворим із недостатністю ниркової функції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне або попереднє призначення

β-адреноблокаторів може послабити позитивний інотропний ефект добута міну. У цих випадках домінуючий вплив на α-адренорецептори може спричинити звуження периферичних судин і в результаті цього – підвищення артеріального тиску. Вираженість такої взаємодії залежить від типу і тривалості блокади β-адренорецепторів.

У випадках одночасного застосування блокаторів α-адренорецепторів домінуючий вплив на β-адренорецептори може призвести до додаткового посилення тахікардії і периферичної вазодилатації.

Одночасне застосування добута міну із судинорозширювальними засобами, які діють переважно на вени (наприклад, нітрати, нітропрусид натрію), супроводжується збільшенням серцевого викиду, більш вираженим зменшенням периферичного опору судин і тиску наповнення шлуночків, ніж при окремому застосуванні цих препаратів.

Одночасне застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (наприклад, каптоприлу) і високих доз добута міну може спричинити збільшення серцевого викиду, яке супроводжується підвищенням споживання кисню міокардом. У таких випадках спостерігалися біль у грудях і поява аритмій.

На відміну від моно терапії комбіноване введення добута міну з допаміном призводить (пропорційно дозі допаміну) до більш значного підвищення артеріального тиску і зниження (або відсутності змін) тиску наповнення шлуночків.

Призначення добута міну при цукровому діабеті може збільшити потребу хворого в інсуліні. Отже, у хворих на діабет необхідно контролю вати рівень глюкози в крові на початку лікування добутаміном, при зміні швидкості введення або припиненні інфузії препарату і відповідним чином коригувати дозу інсуліну.

Одночасне застосування з інгібіторами МАО протипоказано, оскільки в результаті цього можлива поява таких загрозливих для життя побічних ефектів, як гіпертонічний криз, серцево-судинна недостатність, аритмії і крововилив у мозок.

Добутамін Адмеда не можна додавати до 5 % розчину бікарбонату натрію чи до інших лужних розчинів. Через можливу фізико-хімічну несумісність Добутамін Адмеда не рекомендується змішувати в одному розчині з іншими ліками.

Відомо, що Добутамін Адмеда несумісний із

– амінофіліном,

– альтеплазом,

– ацикловіром,

– бретиліумом,

– верапамілом,

– гепарином,

– гідрокортизону натрію сукцинатом,

– дакарбазином,

– діазепамом,

– дигоксином,

– етакриловою кислотою (натрієвою сіллю),

– інсуліном,

– калію хлоридом,

– кальцію хлоридом,

– кальцію глюконатом,

– магнію сульфатом,

– пеніциліном,

– стрептокіназою,

– фуросемідом,

– фенітоїном,

– цефалотином натрію,

– цефамандолом форміатом.

Умови та термін зберігання. Термін придатності – 3 роки.

Зберігати при кімнатній температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла місці. Не заморожувати.

Оскільки Добутамін Адмеда не призначений для багаторазового введення з однієї ампули, він не містить ніяких консервантів. Наведена нижче інформація про стабільність Добута міну Адмеда у розчинах залежно від температури стосується тільки його фізико-хімічних властивостей і не враховує мікробіологічний аспект. Для введення Добутамін Адмеда необхідно завжди готувати в оптимальних гігієнічних (асептичних) умовах.

Фізична і хімічна стабільність при зберіганні:

* Співвідношення компонентів суміші: вміст 1 ампули на 500 мл ін фузійного розчину.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Кожна скляна ампула, яка містить 50 мл розчину для інфузій, упакована в

коробку з твердого картону. Картонні коробки випускаються окремо по одній або по 5

штук, упакованих у плівку з поліетилену.

Власник реєстраційного посвідчення. Адмеда Арцнайміттель ГмбХ, Німеччина.

Адреса. Admeda Arzneimittel GmbH, Trift 4, 23863 Nienwohld, Germany.

Виробник. Вюльфінг Фарма ГмбХ, Німеччина.

Описание действия препарата Добутамин Адмеда концентрат для приготовления раствора для инфузий

Фармгруппа:  кардиотоническое средство негликозидной структуры.
Фармдействие:  Кардиотоническое средство негликозидной природы. Положительное инотропное действие связано со стимуляцией бета1-адренорецепторов миокарда. Оказывает слабое стимулирующие действие на бета2- и альфа1-адренорецепторы. Вызывает умеренное положительное хронотропное действие. ЧСС существенно не увеличивается при назначении в обычных дозах, при высоких дозах (скорость введения более 10 мкг/кг/мин) может наблюдаться выраженная тахикардия.
Увеличивает УОК и МОК, снижает конечное диастолическое давление ЛЖ, ОПСС и сосудистое сопротивление в "малом" круге кровообращения.
Системное АД существенно не изменяется, т.к. увеличение УОК нивелируется снижением ОПСС. Возможно как повышение АД, так и снижение АД. Больные с артериальной гипертензией, имеющие нормальные цифры АД во время введения препарата, более склонны к вазопрессорной реакции.
Снижает давление наполнения желудочков сердца, увеличивает коронарный кровоток и снабжение миокарда кислородом, улучшает AV проводимость. Как и все инотропные ЛС, добутамин повышает потребление миокардом кислорода. Увеличивая МОК, повышает перфузию почек и увеличивает выведение Na+ и воды.
У детей увеличение УОК сопровождается менее выраженным снижением ОПСС и давления наполнения желудочков; отмечается более выраженное увеличение ЧСС и повышение АД.
Снижение концентрации катехоламинов в синапсах под влиянием резерпина или трициклических антидепрессантов практически не влияет на действие добутамина (оказывает прямое действие, и его эффективность не зависит от пресинаптических механизмов).
Начало действия - через 1-2 мин, если скорость инфузии невелика - до 10 мин; длительность действия - менее 5 мин.
Возможно развитие частичной толерантности к добутамину при длительных непрерывных инфузиях в течение 72 ч.
Фармакокинетика:  Объем распределения - 20% массы тела. Метаболизируется в печени с участием катехол-О-метилтрансферазы до неактивных метаболитов. Основной метаболит - 3-О-метилдобутамин. Клиренс - 2.4 л/мин/кв. м, Т1/2 - около 2 мин. Выводится почками в виде метаболитов.
Показания:  Острая СН: острый инфаркт миокарда, кардиогенный шок, последствия оперативного вмешательства на сердце, применение ЛС с отрицательным инотропным действием (например, бета-адреноблокаторов); ХСН (декомпенсация).
В качестве вспомогательного средства: временное поддерживающее лечение больных с ХСН, получающих традиционное лечение; острая СН некардиогенного генеза (в т.ч. при токсическом и травматическом шоке), некоторые формы СН на фоне гиповолемии (когда среднее АД выше 70 мм рт.ст. и внутрикапиллярное давление в системе малого круга кровообращения - от 18 мм рт.ст. и выше, при неадекватной реакции на восполнение ОЦК и повышение давления заполнения желудочков); низкий МОК на фоне ИВЛ при положительном остаточном давлении на выдохе; диагностика ИБС (фармакологическая проба в качестве заменителя физических упражнений).
Противопоказания:  Гиперчувствительность, ГОКМП, тампонада сердца, феохромоцитома, желудочковые аритмии (в т.ч. фибрилляция желудочков).
С осторожностью. Метаболический ацидоз, гиперкапния, гипоксия, тахиаритмия, мерцательная аритмия, инфаркт миокарда (высокие дозы добутамина могут увеличивать ЧСС и сократимость миокарда и повышая потребность миокарда в кислороде, усиливать ишемию), легочная гипертензия, гиповолемия, окклюзионные заболевания сосудов (артериальная тромбоэмболия, атеросклероз, облитерирующий тромбангиит (болезнь Бюргера), холодовая травма, в т.ч. отморожение, диабетический эндартериит, болезнь Рейно), закрытоугольная глаукома, беременность, период лактации, детский возраст до 18 лет.
Дозирование:  Скорость инфузии, необходимая для повышения МОК - 2.5-10 мкг/кг/мин. Возможно увеличение скорости введения до 20 мкг/кг/мин. В редких случаях применяют скорость вливания до 40 мкг/кг/мин.
Для достижения необходимой скорости введения раствора с концентрацией 250 мг/л необходимы следующие скорости вливания препарата (мл/кг/мин): 2.5 мкг/кг/мин (0.01 мл/кг/мин; 5 мкг/кг/мин (- 0.02 мл/кг/мин; 7.5 мкг/кг/мин - 0.03 мл/кг/мин; 10 мкг/кг/мин - 0.04 мл/кг/мин; 12.5 мкг/кг/мин - 0.05 мл/кг/мин; 15 мкг/кг/мин - 0.06 мл/кг/мин.
Детям вводят в дозе 5-20 мкг/кг/мин (минимальная эффективная доза для детей оказывается часто более высокой, чем для взрослых, в то же время максимальная доза для детей ниже, чем для взрослых).
Правила приготовления инфузионного раствора. Первоначально концентрат для инфузий разводят стерильной водой для инъекций или 5% раствором декстрозы. Во флакон, содержащий 100 или 250 мг концентрата для инфузий, добавляют 10 мл растворителя; если препарат полностью не растворился, добавляют еще 10 мл. Непосредственно перед проведением инфузии раствор дополнительно разводят 5-10% раствором декстрозы, раствором Рингера лактата, 0.9% раствором NaCl или раствором натрия лактата для инъекций до концентрации не выше 5 мг/мл.
Побочное действие:  Более часто - головная боль, тошнота, рвота; менее часто - стенокардия, брадикардия, одышка, повышение или снижение АД, сердцебиение, тахикардия, желудочковая аритмия (при введении в высоких дозах), раздражительность, двигательное беспокойство; редко - гипокалиемия.
Местные реакции: флебит (как следствие небрежной венепункции).
Передозировка:  Симптомы: снижение аппетита, тошнота, рвота, тремор, тревожность, сердцебиение, тахикардия, тахиаритмия, мерцание желудочков, чрезмерное повышение АД, ишемия миокарда, кардиалгия, головная боль, одышка.
Лечение: прекращение введения, интубация трахеи для обеспечения вентиляции легких и оксигенации крови. При чрезмерном повышении АД - в/в введение альфа-адреноблокаторов короткого действия, при желудочковой тахиаритмии - пропранолола или лидокаина. При случайном приеме внутрь - активированный уголь (эффективнее промывания желудка и индукции рвоты). Гемо- и перитонеальный диализ, форсированный диурез, гемосорбция с использованием активированного угля неэффективны.
Взаимодействие:  Добутамин в сочетании с допамином повышает АД, увеличивает почечный кровоток, выведение Na+ и диурез, предотвращает повышение давления наполнения желудочков, снижает риск перегрузки малого круга кровообращения и отека легких.
Снижает гипотензивный эффект диуретиков и гипотензивных ЛС (в т.ч. алкалоидов раувольфии).
Нитраты способствуют увеличению МОК, снижению ОПСС и давления наполнения желудочков (возможно ослабление антиангинального, прессорного эффектов, снижение АД).
Альфа-адреноблокаторы и ЛС с альфа-адреноблокирующей активностью снижают прессорный эффект.
Бета-адреноблокаторы в малых дозах способствуют сужению артерий; в высоких дозах проявляют антагонизм, снижают положительный инотропный эффект, может наблюдаться увеличение ОПСС.
Прием с ингибиторами АПФ приводит к появлению болей в сердце и аритмий, с ингибиторами МАО (в т.ч. фуразолидон, прокарбазин, селегилин) - к угрожающим жизни состояниям (гипертонический криз, геморрагический инсульт, аритмии).
Ингаляционные анестетики - производные углеводородов (в т.ч. хлороформ, энфлуран, галотан, изофлуран, метоксифлуран) увеличивают риск возникновения тяжелых предсердных или желудочковых аритмий (увеличивают чувствительность миокарда к симпатомиметикам).
Трициклические антидепрессанты, мапротилин, кокаин, доксапрам, гуанадрел, гуанетидин, усиливают прессорный эффект и риск развития кардиотоксических побочных эффектов.
Сердечные гликозиды усиливают (взаимно) инотропный эффект и риск возникновения аритмии (следует соблюдать осторожность).
Эргометрин, эрготамин, метилэргометрин, окситоцин увеличивают вазоконстрикторный эффект и риск возникновения ишемии и гангрены, а также тяжелой артериальной гипертензии, вплоть до внутричерепного кровоизлияния.
Леводопа увеличивает риск возникновения аритмий (требует снижения дозы симпатомиметика).
Тиреоидные гормоны увеличивают (взаимно) эффект и связанный с ним риск возникновения коронарной недостаточности (особенно при коронарном атеросклерозе).
Фармацевтически несовместим с 5% раствором натрия гидрокарбоната или любым др. щелочным раствором, а также с растворами, содержащими натрия бисульфат или этанол.
Особые указания:  При проведении непрерывной инфузии продолжительностью 72 ч и более возможно развитие толерантности, поэтому могут понадобиться более высокие дозы для сохранения первоначального эффекта.
Растворы, содержащие добутамин, могут давать розовую окраску, интенсивность которой со временем будет возрастать (вследствие его окисления, однако существенной потери активности и возрастания токсичности не происходит).
Обязателен постоянный контроль АД, давления наполнения желудочков, центрального венозного давления, давления в легочной артерии, ЧСС, ЭКГ, УОК, температуры тела и диуреза, концентрации K+ в сыворотке крови.
В случаях, когда среднее АД составляет менее 70 мм рт. ст., а КДО ЛЖ не повышено, может присутствовать гиповолемия, которая должна быть скорректирована до введения добутамина. Если АД остается низким или продолжает снижаться во время введения препарата, несмотря на адекватную величину КДО и МОК, необходимо рассмотреть возможность применения допамина или норэпинефрина.
Добутамин не рекомендуется в качестве вспомогательной терапии при гиповолемическом шоке.
В некоторых случаях при ХСН в стадии декомпенсации наряду с добутамином показано назначение периферических вазодилататоров (в т.ч. натрия нитропруссида, нитроглицерина).
Неизвестно, проникает ли препарат в грудное молоко.
Адекватных и строго контролируемых исследований на людях и животных о влиянии препарата на беременных не проведено (при изучении репродукции на крысах и кроликах признаков тератогенности не выявлено).
Ингибиторы МАО, повышая прессорный эффект симпатомиметиков, могут обусловливать возникновение головных болей, аритмии, рвоты, гипертонического криза, поэтому при приеме пациентами ингибиторов МАО в предшествующие 2-3 нед дозы симпатомиметиков должны быть снижены (до 10% от обычной дозы).
Следует иметь в виду, что использование вазоконстрикторов во время родов для коррекции артериальной гипотензии или в качестве добавок к местным анестетикам на фоне средств, стимулирующих родовую деятельность (вазопрессина, эрготамина, эргометрина, метилэргометрина), может повлечь стойкое повышение АД в послеродовом периоде.