Домідон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДОМІДОН®

(DOMIDONЕ)

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: domperidone;

1 таблетка містить домперидону 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, повідон, магнію стеарат.

Плівкова оболонка: Sepifilm 752 Blanc.

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею.

Назва і місцезнаходження виробника.

ВАТ “Фармак”.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.

Фармакотерапевтична група.

Стимулятори перистальтики (пропульсанти).

Код АТС А 03F A03.

Домперидон – стимулятор моторики шлунково-кишкового тракту. Механізм дії зумовлений блокадою допамінових (Д₂) рецепторів, завдяки чому усувається інгібуючий вплив допаміну на моторну функцію шлунково-кишкового тракту. Збільшує тривалість перистальтичних скорочень антрального відділу шлунка і дванадцяти палої кишки, прискорює моторику шлунка, підвищує тонус нижнього сфінктера стравоходу. Не впливає на шлункову секрецію. Має проти блювотну дію, що зумовлена сполученням гастро кінетичного ефекту і антагонізму до рецепторів допаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що розташована поза гематоенцефалічним бар^,єром. Усуває гикавку і нудоту.

Швидко і повністю всмоктується у травному тракті. Піддається інтенсивному метаболізму у стінці кишечнику і печінки, внаслідок чого має низьку біодоступність – близько 15 %. Прийом їжі і зниження кислотності шлункового соку уповільнюють і зменшують усмоктування домперидону. Максимальна концентрація в крові досягається через 60 хв. Зв^,язування з білками плазми – 91-93 %. Погано проникає через гематоенцефалічний бар^,єр. Надходить у грудне молоко, де його рівень складає приблизно ¼ від концентрації в плазмі крові. Біотрансформується шляхом гідроксилювання і N-дезалкірування. Період напів виведення становить 7-9 годин, при вираженій нирковій недостатності збільшується. Виводиться з організму через кишечник (66 %) і нирки (33 %), у тому числі в незміненому вигляді 7-10 % та 0,4-1 % відповідно.

Показання для застосування.

Дорослі. Нудота та блювання, епігастральне відчуття переповнення, біль у верхній частині живота, печія з закидом вмісту шлунка до рота або без закиду.

Діти. Нудота та блювання.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до домперідону або інших компонентів препарату.

• Випадки, коли стимуляція моторної діяльності шлунково-кишкового тракту може бути небезпечною (наприклад, шлунково-кишкові кровотечі, механічна кишкова непрохідність, перфорація шлунка або кишечнику).

• Хворим з пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактин ома).

• Одночасне застосування пероральних форм кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4, лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, воріконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Домідон^® не слід застосовувати одночасно з антацидними та анти секреторними препаратами.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Беручи до уваги високий рівень метаболізму домперидону в печінці, не слід застосовувати препарат хворим з печінковою недостатністю.

У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (креатинін плазми > 6 мг/100 мл тобто               > 0,6 ммоль/л) період напів виведення домперидону збільшувався з 7,4 до 20,8 години, але концентрація препарату в плазмі була нижчою, ніж у здорових добровольців.   Оскільки незначний відсоток препарату виводиться нирками у незміненому стані, одноразову дозу можна не корегувати. Але при тривалому застосуванні домперидону частоту прийому препарату слід зменшити до 1-2 разів на добу   залежно від тяжкості порушень функцій нирок.   Також може виникнути необхідність у зниженні дози. При довготривалій терапії ці хворі повинні знаходитись під постійним спостереженням лікаря.

Домперидон слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з факторами ризику пролонгації інтервалу QT, включаючи гіпокаліємію, тяжку гіпомагніємію, органічні захворювання серця, одночасний прийом лікарських засобів, які подовжують інтервал QT.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Домідон^® не рекомендується застосовувати під час вагітності. Препарат проникає у грудне молоко тому не рекомендується застосовувати його в період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Слід утримуватись від керування авто транспортом і роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Діти. Дітям до 12 років з масою тіла менше 35 кг не рекомендується призначати препарат в даній лікарський формі.

Домідон^®   застосовують для лікування дітей старше 12 років з масою тіла 35 кг і більше.

Спосіб застосування та дози.

Домідон^® рекомендується застосовувати перорально, до їди. При прийомі препарату після їди абсорбція дещо уповільнюється.

Дорослим і дітям (старше 12 років з масою тіла 35 кг і більше) призначають по 10-20 мг

(1-2 таблетки) 3 рази на добу за 15-30 хвилин до їди і, у разі необхідності, перед сном.

Максимальна добова доза препарату – 80 мг.

Тривалість первинного лікування – 4 тижні. Лікар визначає необхідність подальшого застосування препарату.

При нирковій недостатності необхідно зменшити частоту прийому препарату; при печінковій недостатності не слід призначати препарат пацієнту (дивись розділ  «Належні заходи безпеки при застосуванні»).

Передозування.

Симптоми: сонливість, дезорієнтація, екстра пірамідні розлади.

Лікування: відміна препарату, прийом активованого вугілля. Для усунення екстра пірамідної симптоматики застосовують холіноблокуючі препарати, засоби для лікування паркінсонізму або антигістамінні препарати з антихолінергічною дією.

Побічні ефекти.

З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіо невротичний набряк, кропив’янка, алергічні реакції.

З боку ендокринної системи: рідко – підвищення рівня пролактину.

Психічні розлади: рідко – нервозність; дуже рідко – ажитація.

З боку нервової системи: часто – сухість в роті, головний біль; нечасто – безсоння, запаморочення, спрага, млявість, роздратованість; рідко – екстра пірамідні розлади; дуже рідко – сонливість, судоми.

З боку серцево-судинної системи: рідко – набряк, відчуття серцебиття; порушення частоти та ритму серцевих скорочень: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, діарею, регургітацію, зміни апетиту, нудоту, печію, запор; дуже рідко – короткочасні кишкові спазми.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – свербіж, висип.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – галакторея, гінекомастія, аменорея.

Розлади з боку сечовидільної системи: рідко – часте сечовипускання, дизурія.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко – біль в ногах, астенія.

Інше: рідко – кон’юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: підвищення рівня АЛТ, АСТ і холестерину.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, домперідон може призвести до підвищення рівня пролактину. Рідко ця гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та амінорея.

Дуже рідко у дорослих спостерігались екстра пірамідні явища. Після припинення лікування ці побічні реакції зникають повністю.

Інші побічні ефекти, пов’язані з нервовою системою – судоми, ажитація та сонливість спостерігались дуже рідко.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію препарату Домідон^®. Біодоступність препарату зменшується при прийомі його після циметидину або натрію гідро карбонату. Не слід приймати антацидні та анти секреторні препарати одночасно з препаратом Домідон^®, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо.

Головний шлях метаболічних перетворень домперидону проходить за участю ізоферменту CYP 3A4 системи цитохрому Р 450, тому при одночасному застосуванні домперидону і лікарських засобів, які значно інгібують цей ізофермент, можливе підвищення рівня домперидону в плазмі. Прикладами інгібіторів ізоферменту CYP 3A4 є наступні лікарські засоби: протигрибкові препарати азолового ряду (флюконазол, інтраконазол, кетоконазол, воріконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (ампренавір, атазанавір, фозампренавір, індінавір, нелфінавір, рітонавір, саквінавір), антагоністи кальцію (дилтіазем, верапаміл), аміодарон, апрепітант, нефазодон, телітроміцин.

При одночасному застосуванні препарату з м-холінолітиками і наркотичними анальгетиками знижується вплив домперидону на   моторно-евакуатор ну діяльність шлунка і кишечнику.

Одночасне застосування з кетоконазолом, еритроміцином чи іншими потенційними інгібіторами CYP3A04 може призводити до подовження інтервалу QT.

При одночасному застосуванні домперидону в дозі 10 мг 4 рази на день та кетоконазолу в дозі 200 мг двічі на день спостерігається подовження інтервалу QT на 10-20 мсек. При моно терапії домперидоном як в аналогічних дозуваннях, так і при прийомі добової дози у 160 мг (що у два рази вище максимально допустимої добової дози), не спостерігалось клінічно значущих змін інтервалу QT.

Дигоксин або парацетамол при одночасному прийомі домперидону не впливає на рівень цих препаратів у крові.

Домідон^® може також поєднуватись з нейролептиками, дію яких він не посилює; агоністами допамінергічних рецепторів (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні ефекти яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує, не нейтралізуючи їх основних властивостей.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері.   По 1 або 3 блістери, вкладені в пачку.

Категорія відпуску. Без рецепта.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 10 мг, № 10, № 30

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, повидон, магния стеарат, sepifilm 752 Blanc или гидроксипропилметилцеллюлоза, титана диоксид, полиэтиленгликоль 4000, натрия лаурилсульфат.

№ UA/2467/01/01 от 13.10.2009 до 13.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

стимулятор моторики ЖКТ. Механизм действия обусловлен блокадой допаминовых (D₂) рецепторов, благодаря чему устраняется ингибирующее влияние допамина на моторную функцию ЖКТ. Увеличивает продолжительность перистальтических сокращений антрального отдела желудка и двенадцатиперстной кишки, ускоряет опорожнение желудка, повышает тонус нижнего сфинктера пищевода. Не влияет на желудочную секрецию. Противорвотное действие обусловлено сочетанием гастрокинетического эффекта и антагонизма к рецепторам допамина в триггерной зоне хеморецепторов, расположенной вне ГЭБ. Устраняет тошноту и икоту.
Быстро и полно всасывается в ЖКТ. Подвергается интенсивному метаболизму в стенке кишечника и печени, вследствие чего имеет низкую биодоступность — около 15%. Прием пищи и снижение кислотности желудочного сока замедляют и уменьшают всасывание домперидона. Максимальная концентрация в крови достигается через 60 мин после приема. Связывание с белками плазмы крови — 91–93%. Плохо проникает проникает через ГЭБ. Поступает в грудное молоко, где его уровень составляет примерно ¹/₄ от концентрации в плазме крови. Биотрансформируется путем гидроксилирования и N-дезалкилирования. Период полувыведения составляет 7–9 ч, при выраженной почечной недостаточности увеличивается. Выводится из организма с калом (66%) и мочой (33%), в том числе в неизмененном виде — 7–10% и 0,4–1% соответственно.

ПОКАЗАНИЯ:

Взрослые. Тошнота и рвота, ощущение переполнения желудка, боль в верхней части живота, изжога с забросом содержимого желудка или без заброса.
Дети. Тошнота и рвота.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Домидон рекомендуется применять перорально, до еды. При приеме препарата после еды абсорбция несколько замедляется.
Взрослым и детям (в возрасте старше 12 лет с массой тела ≥35 кг) назначают по 10–20 мг (1–2 таблетки) 3 раза в сутки за 15–30 мин до еды и, в случае необходимости, перед сном.
Максимальная суточная доза препарата — 80 мг.
Продолжительность первичного лечения — 4 нед. Необходимость дальнейшего применения препарата определяет врач.
При почечной недостаточности необходимо снизить частоту приема препарата; при печеночной недостаточности препарат назначать не следует.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к домперидону или другим компонентам препарата.
Случаи, когда стимуляция моторной деятельности ЖКТ может представлять опасность (например желудочно-кишечное кровотечение, механическая кишечная непроходимость, перфорация желудка или кишечника).
Больным с пролактин-секретирующей опухолью гипофиза (пролактинома).
Одновременное применение пероральных форм кетоконазола, эритромицина или других мощных ингибиторов CYP 3A4, лекарственных средств, удлиняющих интервал Q–T, таких как флуконазол, вориконазол, кларитромицин, амиодарон, телитромицин (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны иммунной системы: очень редко — анафилактические реакции, включая анафилактический шок, ангионевротический отек, крапивницу, аллергические реакции.
Со стороны эндокринной системы: редко — повышение уровня пролактина.
Психические расстройства: редко — нервозность; очень редко — ажитация.
Со стороны нервной системы: часто — сухость во рту, головная боль; нечасто — бессонница, головокружение, жажда, вялость, раздражительность; редко — экстрапирамидные расстройства; очень редко — сонливость, судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — отек, ощущение сердцебиения; нарушение частоты и ритма сердечных сокращений: удлинение интервала Q–T, желудочковые аритмии.
Со стороны ЖКТ: редко — гастроинтестинальные расстройства, включая абдоминальную боль, диарею, регургитацию, изменение аппетита, тошноту, изжогу, запор; очень редко — кратковременные кишечные спазмы.
Со стороны кожи и подкожных тканей: редко — зуд, кожная сыпь.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: редко — галакторея, гинекомастия, аменорея.
Со стороны мочевыделительной системы: редко — частое мочеиспускание, дизурия.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: редко — боль в ногах, астения.
Прочие: редко — конъюнктивит, стоматит.
Изменения лабораторных показателей: повышение уровня АлАТ, АсАТ и ХС.
Поскольку гипофиз находится вне ГЭБ, домперидон может привести к повышению уровня пролактина. Редко эта гиперпролактинемия может приводить к нейроэндокринным побочным эффектам, таким как галакторея, гинекомастия и аменорея.
Очень редко у взрослых наблюдались экстрапирамидные явления. После прекращения лечения эти побочные реакции исчезали полностью.
Другие побочные эффекты, связанные с нервной системой, — судороги, ажитация и сонливость отмечали очень редко.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Домидон не следует применять одновременно с антацидными и антисекреторными препаратами.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не рекомендуется назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Принимая во внимание высокий уровень метаболизма домперидона в печени, не следует применять препарат больным с печеночной недостаточностью.
У больных с тяжелой почечной недостаточностью (креатинин крови >6 мг/100 мл, то есть >0,6 ммоль/л) T_1/2 домперидона увеличивался с 7,4 до 20,8 ч, но концентрация препарата в плазме крови была ниже, чем у здоровых добровольцев. Поскольку незначительный процент препарата выделяется почками в неизмененном состоянии, однократную дозу можно не корректировать. Но при продолжительном применении домперидона частоту приема препарата следует снизить до 1–2 раз в сутки в зависимости от тяжести нарушения функции почек, иногда может возникнуть необходимость в снижении дозы. При продолжительной терапии такие больные должны находиться под постоянным наблюдением врача.
Домперидон следует с осторожностью применять у пациентов с факторами риска пролонгации интервала Q–T, включая гипокалиемию, тяжелую гипомагниемию, органические заболевания сердца, одновременный прием лекарственных средств, удлиняющих интервал Q–T.
Применение в период беременности и кормления грудью. Домидон не рекомендуется применять в период беременности. Препарат проникает в грудное молоко, поэтому не рекомендуется применять его в период кормления грудью.
Дети. Детям в возрасте до 12 лет с массой тела ≤35 кг не рекомендуется назначать препарат в данной лекарственной форме.
Домидон применяют для лечения детей старше 12 лет с массой тела ≥35 кг.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Следует воздержаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами во время лечения препаратом.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

антихолинергические препараты могут нейтрализовать действие Домидона. Биодоступность препарата снижается при приеме его после приема циметидина или натрия гидрокарбоната. Не следует принимать антацидные и антисекреторные препараты одновременно с препаратом Домидон, поскольку они снижают его биодоступность после приема внутрь.
Основной путь метаболических преобразований домперидона проходит при участии изофермента CYP 3A4 системы цитохрома Р450, поэтому при одновременном применении домперидона и лекарственных средств, значительно ингибирующих этот изофермент, возможно повышение уровня домперидона в плазме крови. Примерами ингибиторов изофермента CYP 3A4 являются следующие лекарственные средства: противогрибковые препараты азолового ряда (флуконазол, интраконазол, кетоконазол, вориконазол), антибиотики группы макролидов (кларитромицин, эритромицин), ингибиторы ВИЧ-протеазы (ампренавир, атазанавир, фозампренавир, индинавир, нелфинавир, ритонавир, саквинавир), антагонисты кальция (дилтиазем, верапамил), амиодарон, апрепитант, нефазодон, телитромицин.
При одновременном применении препарата с М-холинолитиками и наркотическими анальгетиками снижается влияние домперидона на моторно-эвакуаторную деятельность желудка и кишечника.
Одновременное применение с кетоконазолом, эритромицином или другими потенциальными ингибиторами CYP 3A4 может приводить к удлинению интервала Q–T.
При одновременном применении домперидона в дозе 10 мг 4 раза в сутки и кетоконазола в дозе 200 мг 2 раза в сутки отмечают удлинение интервала Q–T на 10–20 мс. При монотерапии домперидоном как в аналогичной дозировке, так и при приеме суточной дозы 160 мг (что в 2 раза выше максимально допустимой суточной дозы), не отмечено клинически значимых изменений интервала Q–T.
Одновременный прием домперидона с дигоксином или парацетамолом не влияет на уровень этих препаратов в крови.
Домидон может также сочетаться с нейролептиками, действие которых он не усиливает; агонистами допаминергических рецепторов (бромокриптин, леводопа), побочные периферические эффекты которых, такие как нарушения пищеварения, тошнота, рвота, он подавляет, не нейтрализуя основных свойств данных препаратов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: сонливость, дезориентация, экстрапирамидные расстройства.
Лечение: отмена препарата, прием активированного угля, симптоматическая терапия, направленная на поддержание жизненно важных функций. Для устранения экстрапирамидной симптоматики применяют холиноблокирующие препараты, средства для лечения паркинсонизма или антигистаминные препараты с антихолинергическим действием.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.