Фамотидин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФАМОТИДИН

(FAMOTIDINE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: famotidin; [1-аміно-3-[[[2-[(діаміном етилен)-аміно]-4 тіазоліл]метил]тіо]пропілі ден]сульфамід;

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка містить фамотидину 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, гідроксипропілм етилцелюлоза, Opadry YS-IR-7002.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Код АТС А 02В А 03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пригнічує секрецію соляної кислоти, як базальну, так і стимульовану гістаміном, гастрином та, меншою мірою, ацетилхоліном. Одноразова доза, прийнята ввечорі, ефективно пригнічує секрецію шлункового соку.

Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується при прийманні внутрішньо. Пік концентрації у плазмі крові після одноразового застосування спостерігається через 1 - 3 год і дія триває залежно від дози протягом 12 - 24 год. Біодоступність – 43%. Приблизно 15 - 20% фамотидину зв’язується з альбумінами плазми крові. Частина метаболізується у печінці (30 - 35% - метаболіт 8-оксид), виводиться у незміненому вигляді з сечею (20 - 40% за рахунок клуб очкової фільтрації та канальцевої секреції). Кліренс – приблизно 320 мл/хв. Період напів виведення становить приблизно 3 год (при застосуванні 20 мг), у хворих з кліренсом креатині ну нижче 30 мл/хв. Період напів виведення – 10 - 12 год.

Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка і дванадцяти палої кишки, захворювання, які характеризуються підвищеною секрецією соляної кислоти (синдром Золлінгера-Еллісона), рефлюкс-езофагіт; профілактика рецедивів виразки дванадцяти палої кишки, хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка в стадії загострення, не виразкова диспепсія.

Спосіб застосування та дози. Для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцяти палої кишки Фамотидин призначають по 20 мг 2 рази на добу (вранці і ввечері) або по 40 мг 1 раз на добу перед сном. Тривалість лікування становить 4 - 8 тижнів.

Якщо результати ендоскопічного обстеження наприкінці перших 4 тижнів лікування не показують покращання стану, терапію продовжують ще 4 тижні. Для запобігання рецидивів виразкової хвороби шлунка і дванадцяти палої кишки призначають по 20 мг ввечері перед сном.

При синдромі Золлінгера-Еллісона призначають у початковій дозі по 20 мг через кожні 6 год. Дозу слід коригувати залежно від стану хворого, курс лікування можна продовжити на основі клінічних результатів.

У хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну нижче 30 мл/хв, концентрація креатині ну в сироватці більше 3 мг/100 мл) добову дозу зменшують до 20 мг.

При рефлюкс-езофагіті призначають по 20 мг 4 рази на добу протягом 4 - 8 тижнів; підтримуюча терапія – по 20 мг 1 раз на добу протягом 12 місяців.

Для лікування хронічного гастриту з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка   призначають по 40 мг на добу протягом 2 - 4 тижнів.

При не виразковій диспепсії призначають по 40 мг на добу протягом 2 - 4 тижнів.

Побічна дія. Рідко спостерігаються запор або діарея, загальна слабкість, головний біль, сухість у роті, відсутність апетиту, шкірні висипання.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Вагітність і лактація. Діти до 14 років.

Передозування. Специфічних симптомів передозування не виявлено. Можливо підсилення побічної дії.

Лікування. Промивання шлунка, терапія – симптоматична.

Особливості застосування. При підвищеній чутливості до фамотидину лікування слід припинити. При виразці шлунка до початку лікування необхідно виключити розвиток злоякісного процесу.

З обережністю призначають хворим похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції нирок.

Після досягнення терапевтичного ефекту препарат необхідно приймати у підтримуючій дозі протягом 1 - 4 тижнів.

Препарат не впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому його можна призначати пацієнтам, діяльність яких потребує підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Фамотидину і кетоконазолу резорбція останнього може зменшуватися. Антациди можуть уповільнювати всмоктування Фамотидину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі до 25°С. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Таблетки № 30.

Виробник. Медика АТ.

Адреса. Болгарія, 2800, м. Санданські.

Торговое наименование:

Фамотидин

Международное наименование:

Фамотидин (Famotidine)

Групповая принадлежность:

H2-гистаминовых рецепторов блокатор

Описание действующего вещества (МНН):

Фамотидин

Лекарственная форма:

лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного введения, таблетки, таблетки покрытые оболочкой

Фармакологическое действие:

Блокатор H2-гистаминовых рецепторов III поколения. Подавляет базальную и стимулированную гистамином, гастрином и ацетилхолином продукцию HCl. Одновременно со снижением продукции HCl и увеличением pH снижается и активность пепсина. Усиливает защитные механизмы слизистой оболочки желудка за счет увеличения образования желудочной слизи и содержания в ней гликопротеинов, а также стимуляции секреции гидрокарбоната и эндогенного синтеза в ней Pg, способствует заживлению ее повреждений (в т.ч. рубцеванию стрессовых язв) и прекращению желудочно-кишечных кровотечений. Слабо подавляет оксидазную систему цитохрома P450 в печени. После приема внутрь действие начинается через 1 ч, достигает максимума в течение 3 ч и продолжается, в зависимости от дозы, от 12 до 24 ч. В условиях в/в введения максимальный эффект развивается через 30 мин. Однократная доза (10 и 20 мг) подавляет секрецию на 10-12 ч.

Показания:

Язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки, гиперацидность желудочного сока, изжога (связанная с гиперхлоргидрией), симптоматические и стрессовые язвы ЖКТ, эрозивный рефлюкс-эзофагит, НПВП-гастропатия, синдром Золлингера-Эллисона, системный мастоцитоз, полиэндокринный аденоматоз, профилактика рецидивов кровотечений в послеоперационном периоде. Профилактика аспирации желудочного сока у больных, которым проводятся операции под общей анестезией (синдром Мендельсона). Аспирационный пневмонит (профилактика). Диспепсия с эпигастральными или загрудинными болями, возникающими в ночное время или связанными с приемом пищи.

Противопоказания:

Гиперчувствительность, беременность, период лактации.C осторожностью. Печеночная и/или почечная недостаточность, цирроз печени с портосистемной энцефалопатией (в анамнезе), детский возраст.

Побочные действия:

Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, снижение аппетита, тошнота, рвота, боль в животе, повышение активности "печеночных" трансаминаз, гепатоцеллюлярный, холестатический или смешанный гепатит, острый панкреатит. Со стороны органов кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, панцитопения, гипоплазия, аплазия костного мозга. Аллергические реакции: крапивница, кожная сыпь, зуд, бронхоспазм, ангионевротический отек, анафилактический шок. Со стороны ССС: снижение АД, брадикардия, AV блокада, при парентеральном введении - асистолия. Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, спутанность сознания, галлюцинации. Со стороны органов чувств: нечеткость зрительного восприятия, парез аккомодации, звон в ушах. Со стороны мочеполовой системы: при длительном приеме больших доз - гиперпролактинемия, гинекомастия, аменорея, снижение либидо. Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия, миалгия. Местные реакции: раздражение в месте инъекции. Прочие: сухость кожи.Передозировка. Симптомы: рвота, двигательное возбуждение, тремор, снижение АД, тахикардия, коллапс. Лечение: адекватная симптоматическая и поддерживающая терапия. Гемодиализ эффективен.

Способ применения и дозы:

Внутрь, при обострениях язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки - по 0.04 г 1 раз в сутки перед сном или по 0.02 г 2 раза в сутки. При необходимости суточную дозу можно увеличить до 0.08-0.16 г. Продолжительность лечения - 4-8 нед. Для профилактики обострений язвенной болезни - по 0.02 г 1 раз в сутки перед сном. При синдроме Золлингера-Эллисона - в начальной дозе по 0.02-0.04 г 4 раза в сутки; при необходимости суточную дозу можно увеличить до 0.24-0.48 г. При рефлюкс-эзофагите начальная доза - 0.02 г 2 раза/сут до 6 нед (при необходимости - 20-40 мг 2 раза в сутки до 12 нед). Для предупреждения аспирации желудочного содержимого - 0.04 г накануне операции или утром в день операции либо по 0.02 г в/в струйно, за 2 ч перед операцией. Больным с КК ниже 30 мл/мин или с концентрацией креатинина в сыворотке крови более 3 мг/100 мл рекомендуется уменьшить суточную дозу до 0.02 г. Дети: при гастроэзофагеальном рефлюксе - внутрь, 1-2 мг/кг/сут детям с массой тела более 10 кг в 2 разделенных дозах, с массой тела менее 10 кг - в 3 разделенных дозах. В/в медленно, в течение 2 мин (желудочное кровотечение или невозможность приема внутрь) при язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки, гиперсекреторных состояниях желудка - по 0.02 г каждые 12 ч; при профилактике аспирационного пневмонита - в/м, 0.02 г перед сном накануне или утром в день проведения хирургической опреации. Порошок для инъекций разводят в 5-10 мл 0.9% NaCl (ампула растворителя).

Особые указания:

Может маскировать симптомы, связанные с карциномой желудка, поэтому перед началом лечения необходимо исключить наличие злокачественного новообразования. Фамотидин, как и все блокаторы H2-гистаминовых рецепторов, отменяют постепенно из-за риска развития синдрома "рикошета" при резкой отмене. При длительном лечении у ослабленных больных, а также при стрессе возможны бактериальные поражения желудка с последующим распространением инфекции. Блокаторы H2-гистаминовых рецепторов следует принимать через 2 ч после приема итраконазола или кетоконазола во избежание значительного уменьшения их всасывания. Блокаторы H2-гистаминовых рецепторов могут противодействовать влиянию пентагастрина и гистамина на кислотообразующую функцию желудка, поэтому в течение 24 ч, предшествующих тесту, применять блокаторы H2-гистаминовых рецепторов не рекомендуется. Блокаторы H2-гистаминовых рецепторов могут подавлять кожную реакцию на гистамин, приводя т.о. к ложноотрицательным результатам (перед проведением диагностических кожных проб для выявления аллергической кожной реакции немедленного типа использование блокаторов H2-гистаминовых рецепторов рекомендуется прекратить). Во время лечения следует избегать употребления продуктов питания, напитков и др. ЛС, которые могут вызвать раздражение слизистой оболочки желудка.

Взаимодействие:Угнетает метаболизм в печени феназона, аминофеназона, диазепама, гексобарбитала, пропранолола, лидокаина, фенитоина, аминофиллина, теофиллина, непрямых антикоагулянтов, трициклических антидепрессантов, глипизида, буформина, метопролола, метронидазола, кофеина, БМКК. Увеличивает всасывание амоксициллина и клавулановой кислоты. Совместим с 0.18 и 0.9% раствором NaCl, 4 и 5% раствором декстрозы, 4.2% раствором натрия гидрокарбоната. Антациды и сукральфат замедляют абсорбцию. Уменьшает всасывание итраконазола и кетоконазола. ЛС, угнетающие костный мозг, увеличивают риск развития нейтропении.