Фаспік - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФАСПІК

(FASPIC)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ibuprofen, (RS)- 2-2-(4'-ізобутилфеніл)-пропіонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: гранули білого кольору з характерним м'ятним, абрикосовим або м'ятно-анісовим запахом;

склад: 1 пакет гранул зі смаком м”яти містить ібупрофену 200 мг;

допоміжні речовини: L-Аргінін, натрію гідро карбонат, натрію цукринат, аспартам, ароматизатор м'ятний, сахароза.

1 пакет гранул з абрикосовим смаком містить ібупрофену 400 мг або 600 мг;

допоміжні речовини: L-Аргінін, натрію гідро карбонат, натрію цукринат, аспартам, абрикосовий ароматизатор, сахароза.

1 пакет гранул з м'ятно-ганусовим смаком містить ібупрофену 400 мг або 600 мг;

допоміжні речовини: L-Аргінін, натрію гідро карбонат, натрію цукринат, аспартам, м'ятний ароматизатор, ганусовий ароматизатор, сахароза.

Форма випуску. Гранули для приготування розчину для внутрішнього застосування.

Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М 01А Е 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ібупрофен - похідне фенілпропіонової кислоти, чинить протизапальну, аналгезуючу та помірну жарознижувальну дію. Протизапальний ефект зумовлений пригніченням синтезу простагландинів, антипіретичний – впливом на гіпоталамус. Зменшує або усуває больовий синдром, у тому числі біль у суглобах у спокої і при русі, сприяє зменшенню ранкової скутості і припухлості суглобів, збільшенню об”єму рухів. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.    

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після прийому внутрішньо добре абсорбується зі шлунка. Максимальна концентрація (С_max) ібупрофену в плазмі  - 26 мкг/мл і 56 мкг/мл - досягається протягом            15-25 хв після прийому препарату натще в дозі 200 мг і 400 мг відповідно.

Розподіл. Ібупрофен приблизно на 99% зв'язується з білками плазми. Повільно розподіляється в синовіальній рідині й виводиться з неї більш повільно, ніж із плазми.

Біо трансформація. Ібупрофен зазнає метаболізму в печінці головним чином шляхом гідроксилювання й карбоксилювання ізобутилової групи. Метаболіти фармакологічно неактивні.

Виведення. Має двофазову кінетику елімінації. Період напів виведення (Т_1/2) із плазми становить 1-2 год. До 90% дози може бути виявлено в сечі у вигляді метаболітів і їх кон’югатів. Менше 1% екскретується в незміненому стані із сечею й, мінімальні кількість - з жовчю.

Показання для застосування. Пропасний синдром різного ґенезу.

Больовий синдром різної етіології (у т. ч. біль у горлі, головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, після операційний біль, пост травматичний біль, первинна альгодисменорея).

Запальні й дегенеративні захворювання суглобів і хребта (у т. ч. ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт).

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим і дітям старше 12 років.

Пакетики по 200 мг: 4-6 пакетиків на добу.

Пакетики по 400 мг: 2-3 пакетики на добу.

Пакетики по 600 мг: 1-3 пакетики на добу.

Максимальна добова доза при застосуванні пакетиків по 200 мг і 400 мг   становить 1200 мг.

Максимальна добова доза при застосуванні пакетиків по 600 мг становить 2400 мг.

Вміст пакетика розчиняють у воді (50-100 мл) і приймають внутрішньо відразу після приготування розчину під час або після прийому їжі.

Для подолання ранкової скутості у хворих на артрит рекомендується прийняти першу дозу препарату відразу ж після пробудження.

У пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця доза повинна бути зменшена.

Побічна дія

Шлунково-кишковий тракт (ШКТ)

Гастропатія (абдомінальний біль, нудота, блювання, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, запор; рідко - виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, які в деяких випадках ускладнюються перфорацією й кровотечами); подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, афтозний стоматит, панкреатит.

Гепато-біліарна система

Гепатит.

Дихальна система

Задишка, бронхоспазм.

Органи чуття

Порушення слуху: зниження слуху, шум у вухах.

Центральна й периферична нервова система

Головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, знервованість і дратівливість, психомоторне порушення, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, рідко - асептичний менінгіт (частіше в пацієнтів з ауто імунними захворюваннями).

Серцево-судинна система

Серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску.

Сечовидільна система

Гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит.

Алергічні реакції

Шкірний висип (звичайно еритематозний або уртикарний), шкірний свербіж, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм або диспное, пропасниця, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайела), еозинофілі я, алергічний риніт.

Органи кровотворення

Анемія (у т. ч. гемолітична, а пластична), тромбоцит опенія й тромбоцит опенічна пурпура, агранулоцит оз, лейкопенія.

Органи зору

Токсичне ураження зорового нерва, нечіткість зору або двоїння в очах, скотома, сухість і подразнення очей, набряк кон’юнктиви й повік алергічного ґенезу.

Ризик розвитку виразок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкові, ясенні, маткові, гемороїдальні), порушень зору (порушення кольоросприйняття, скотоми, ураження зорового нерва) зростає при тривалому застосуванні препарату в великих дозах.

Лабораторні показники:

- час кровотечі (може збільшуватися);

- концентрація глюкози в сироватці (може знижуватися);

- кліренс креатини ну (може зменшуватися);

- гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися);

- сироваткова концентрація креатині ну (може збільшуватися);

- активність печінкових трансаміназ (може підвищуватися).

Протипоказання. Гіпер чутливість до кожного з інгредієнтів, які входять до складу препарату. Гіпер чутливість до ацетил саліцилової кислоти або інших НПЗП в анамнезі. Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка й дванадцяти палої кишки в стадії загострення, хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт). Астма, викликана ацетил саліциловою кислотою. Гемофілія й інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези. Кровотечі будь-якої етіології. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Вагітність. Період лактації. Дитячий вік до 12 років. Захворювання зорового нерва.

Передозування.

Симптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання.

Лікування: промивання шлунка (лише протягом години після прийому), прийом активованого вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного балансу, артеріального тиску).

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у хворих з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, цирозом печінки з портальною гіпертензією, печінковою і/або нирковою недостатністю, нефротичним синдромом, гіпербілірубінемією, виразковою хворобою шлунка та дванадцяти палої кишки (в анамнезі), гастритом, ентеритом, колітом; у хворих із захворюваннями крові нез”ясованої етіології (лейкопенія й анемія).

Обережність потрібна при призначенні препарату літнім пацієнтам.

При виникненні ознак кровотечі зі шлунково-кишкового тракту Фаспік слід відмінити.

Фаспік може маскувати об'єктивні й суб'єктивні ознаки інфекції, тому терапія Фаспіком у пацієнтів з інфекційними захворюваннями повинна призначатися з обережністю.

Виникнення бронхоспазму можливе у пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними реакціями в анамнезі або в даний час.

Побічні ефекти можуть бути зменшені при застосуванні мінімальної ефективної дози при найкоротшій тривалості лікування. При тривалому застосуванні аналгетиків можливий ризик розвитку аналгетичної нефропатії.

Застосування Фаспіку може негативно впливати на жіночу фертильність і не рекомендується застосовувати жінкам, які планують завагітніти.

Препарат містить сахарозу (гранули з м'ятним смаком 200 мг - 2,38 г; гранули з абрикосовим смаком 400 мг і 600 мг - 1,77 г і 1,29 г відповідно; гранули з м'ятно-ганусовим смаком 400 мг і 600 мг - 1,84 г і 1,34 г відповідно), що повинно бути прийнято до уваги за наявності в пацієнтів відповідної спадкової непереносимості фруктози, глюкозо-галактозного мальабсорбційного синдрому або дефіциту сахарози - ізомальтази.

Пацієнти з порушенням зору при лікуванні Фаспіком повинні припинити лікування й пройти офтальмологічне обстеження.

Не стероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати рівень «печінкових» ферментів.

Під час лікування необхідний контроль картини периферичної крові й функціонального стану печінки й нирок.

З появою симптомів гастропатії показаний пильний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров.

Для запобігання розвитку викликаної НПЗП гастропатії, Фаспік рекомендується комбінувати з препаратами простагландину Е (мізопростол).

За необхідності визначення 17-кето стероїдів препарат слід відмінити за 48 год до дослідження.

Пацієнти повинні утримуватися від керування авто транспортом та інших видів діяльності, яка потребує підвищеної уваги, швидкої психічної й рухової реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Ефективність фуросеміду й тіазидних діуретиків може бути знижена через затримку натрію, пов'язану з інгібуванням синтезу простагландинів у нирках.

Фаспік може посилювати дію пероральних антикоагулянтів, тому одночасне застосування Фаспіку й пероральних антикоагулянтів не рекомендується.

При одночасному призначенні   з ацетил саліциловою кислотою ібупрофен знижує її антиагрегантну дію (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують у якості антиагрегантного засобу малі дози ацетил саліцилової кислоти).

Фаспік може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів.

Були описані поодинокі випадки збільшення плазмових концентрацій дигоксину, фенітоїну й літію при одночасному прийомі ібупрофену.

Фаспік (подібно іншим НПЗП) повинен застосовуватися з обережністю у комбінації з ацетил саліциловою кислотою або іншими НПЗП і глюкокортикостероїдами (це збільшує ризик розвитку несприятливих впливів препарату на шлунково-кишковий тракт).

Фаспік може збільшувати концентрацію метотрексату в плазмі.

Комбіноване лікування зидовудином і Фаспіком може збільшувати ризик гемоартрозів і гематоми у ВІЧ- інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію.

Комбіноване застосування Фаспіку й такролімусу може збільшувати ризик розвитку нефротоксичної дії через скорочення синтезу простагландинів у нирках.

Ібупрофен посилює гіпоглікемічну дію пероральних гіпоглікемічних засобів та інсуліну; може виникнути необхідність корекції дози.

Умови та термін зберігання.  Зберігати при температурі не вище + 30°С у місцях, недоступних для дітей. Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. Без рецепта - гранули по 200 мг №12, 30 і по 400 мг №12.

За рецептом - гранули по 400 мг №30 і по 600 мг №12, 30.

Упаковка. По 3 г гранул в пакетах. По 12 або 30 спарених пакетів в картонній пачці.

Виробник. Замбон Світцерланд Лтд.

Адреса. Віа Індустріа, 6814, Кадемпіно, Швейцарія.

Форма выпуска, состав и упаковка

◊ Таблетки, покрытые оболочкой белого цвета, капсуловидные, с риской на одной стороне.

  1 таб. ибупрофен 400 мг

Вспомогательные вещества: L-аргинин, натрия гидрокарбонат, кросповидон, магния стеарат.

Состав оболочки: гипромеллоза, сахароза, титана диоксид, макрогол 4000.

6 шт. - блистеры (1) - пачки картонные.

◊ Гранулы для приготовления раствора для приема внутрь белого цвета, с характерным мятным запахом.

  1 пак. ибупрофен 200 мг

Вспомогательные вещества: L-аргинин, натрия гидрокарбонат, натрия сахарин, аспартам, мятный ароматизатор, сахароза.

3 г - пакетики (12) - пачки картонные.
3 г - пакетики (30) - пачки картонные.

◊ Гранулы для приготовления раствора для приема внутрь белого цвета, с характерным мятно-анисовым запахом.

  1 пак. ибупрофен 400 мг

Вспомогательные вещества: L-аргинин, натрия гидрокарбонат, натрия сахарин, аспартам, мятный ароматизатор, анисовый ароматизатор, сахароза.

3 г - пакетики (12) - пачки картонные.
3 г - пакетики (30) - пачки картонные.

Фармакологическое действие

НПВС. Ибупрофен – активное вещество препарата Фаспик - является производным пропионовой кислоты и оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и противовоспалительное действия за счет неизбирательной блокады ЦОГ-1 и ЦОГ-2, а также ингибирующего влияния на синтез простагландинов.

Анальгезирующее действие наиболее выражено при болях воспалительного характера. Анальгезирующая активность препарата не относится к опиоидному типу.

Как и другие НПВС, ибупрофен обладает антиагрегантной активностью.

Анальгезирующее действие при применении препарата Фаспик развивается через 10-45 мин после его приема.

  Фармакокинетика

Всасывание

После приема внутрь препарат хорошо абсорбируется из ЖКТ. После приема препарата Фаспик натощак в виде таблеток в дозе 200 мг и 400 мг Cmax ибупрофена в плазме составляет приблизительно 25 мкг/мл и 40 мкг/мл соответственно и достигается в течение 20-30 мин.

После приема препарата Фаспик натощак в виде раствора в дозе 200 мг и 400 мг Cmax ибупрофена в плазме составляет приблизительно 26 мкг/мл и 54 мкг/мл соответственно и достигается в течение 15-25 мин.

Распределение

Связывание с белками плазмы составляет около 99%. Он медленно распределяется в синовиальной жидкости и выводится из нее более медленно, чем из плазмы.

Метаболизм

Ибупрофен подвергается метаболизму в печени главным образом путем гидроксилирования и карбоксилирования изобутиловой группы. Метаболиты фармакологически неактивны.

Выведение

Характеризуется двухфазной кинетикой выведения. T1/2 из плазмы составляет 1-2 ч. До 90% дозы может быть обнаружено в моче в виде метаболитов и их конъюгатов. Менее 1% экскретируется в неизмененном виде с мочой и в меньшей степени - с желчью.

Дозировка

Препарат принимают внутрь.

Взрослым и детям старше 12 лет препарат назначают в виде таблеток в начальной дозе 400 мг; при необходимости - по 400 мг каждые 4-6 ч. Максимальная суточная доза составляет 1200 мг. Таблетку запивают стаканом воды (200 мл). Для снижения риска развития диспептических побочных эффектов рекомендуется принимать препарат во время еды.

Препарат не следует принимать более 7 дней или в более высоких дозах. При необходимости применения более длительно или в более высоких дозах требуется консультация врача.

В виде раствора для приема внутрь препарат назначают взрослым и детям старше 12 лет препарат назначают в суточной дозе 800-1200 мг (4-6 пакетиков по 200 мг или 2-3 пакетика по 400 мг). Максимальная суточная доза 1200 мг.

Перед приемом содержимое пакетика растворяют в воде (50-100 мл) и принимают внутрь сразу после приготовления раствора во время или после еды.

Для преодоления утренней скованности у больных артритом рекомендуется принять первую дозу препарата сразу же после пробуждения.

У пациентов с нарушением функции почек, печени или сердца дозу препарата следует уменьшить.

Передозировка

Симптомы: боли в животе, тошнота, рвота, заторможенность, сонливость, депрессия, головная боль, шум в ушах, метаболический ацидоз, кома, острая почечная недостаточность, снижение АД, брадикардия, тахикардия, фибрилляция предсердий, остановка дыхания.

Лечение: промывание желудка (только в течение 1 ч после приема), активированный уголь, щелочное питье, форсированный диурез, симптоматическая терапия (коррекция кислотно-щелочного состояния, АД).

В начало

Лекарственное взаимодействие

Возможно уменьшение эффективности фуросемида и тиазидных диуретиков из-за задержки натрия, связанной с ингибированием синтеза простагландинов в почках.

Ибупрофен может усиливать действие непрямых антикоагулянтов, антиагрегантов, фибринолитиков (повышение риска появления геморрагических осложнений).

При одновременном назначении с ацетилсалициловой кислотой ибупрофен снижает ее антиагрегантное действие (возможно повышение частоты развития острой коронарной недостаточности у больных, получающих в качестве антиагрегантного средства малые дозы ацетилсалициловой кислоты).

Ибупрофен может снижать эффективность антигипертензивных средств (в т.ч. блокаторов медленных кальциевых каналов и ингибиторов АПФ).

В литературе были описаны единичные случаи увеличения плазменных концентраций дигоксина, фенитоина и лития при одновременном приеме ибупрофена. Средства, блокирующие канальцевую секрецию, снижают выведение и повышают плазменную концентрацию ибупрофена.

Фаспик, как и другие НПВС, следует применять с осторожностью в комбинации с ацетилсалициловой кислотой или другими НПВС, т.к. это увеличивает риск развития неблагоприятного воздействия препарата на ЖКТ.

Ибупрофен может увеличивать концентрацию метотрексата в плазме.

При комбинированной терапии зидовудином и Фаспиком возможно повышение риска гемартрозов и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов, страдающих гемофилией.

Комбинированное применение Фаспика и такролимуса может увеличивать риск развития нефротоксического действия из-за нарушения синтеза простагландинов в почках.

Ибупрофен усиливает гипогликемическое действие пероральных гипогликемических средств и инсулина; может возникнуть необходимость коррекции дозы.

Описано ульцерогенное действие с кровотечениями при сочетании Фаспика с колхицином, эстрогенами, этанолом, ГКС.

Антациды и колестирамин снижают абсорбцию ибупрофена.

Кофеин усиливает анальгезирующий эффект Фаспика.

При одновременном применении Фаспика с тромболитическими средствами (альтеплазой, стрептокиназой, урокиназой) повышается риск развития кровотечений.

Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроевая кислота, пликамицин при одновременном применении с Фаспиком увеличивают частоту развития гипопротромбинемии.

Миелотоксические средства при одновременном применении усиливают проявления гематотоксичности Фаспика.

Циклоспорин и препараты золота усиливают влияние ибупрофена на синтез простагландина в почках, что проявляется повышением нефротоксичности.

Ибупрофен повышает плазменную концентрацию циклоспорина и вероятность развития его гепатотоксических эффектов.

Индукторы микросомального окисления (фенитоин, этанол, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты) увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов ибупрофена, повышая риск развития тяжелых гепатотоксических реакций.

Ингибиторы микросомального окисления снижают риск гепатотоксического действия ибупрофена.

  Беременность и лактация

Препарат противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).

Применение Фаспика может отрицательно влиять на женскую фертильность и не рекомендуется женщинам, планирующим беременность.

Побочные действия

Со стороны пищеварительной системы: НПВС-гастропатия - боли в животе, тошнота, рвота, изжога, ухудшение аппетита, диарея, метеоризм, запор; редко - изъязвления слизистой ЖКТ (в ряде случаев осложняются перфорацией и кровотечениями); возможно - раздражение или сухость слизистой ротовой полости, боль во рту, изъязвление слизистой оболочки десен, афтозный стоматит, панкреатит, гепатит.

Со стороны дыхательной системы: одышка, бронхоспазм.

Со стороны органов чувств: снижение слуха, звон или шум в ушах, токсическое поражение зрительного нерва, нечеткость зрения или двоение, скотома, сухость и раздражение глаз, отек конъюнктивы и век (аллергического генеза).

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, бессонница, тревожность, нервозность и раздражительность, психомоторное возбуждение, сонливость, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации; редко - асептический менингит (чаще у пациентов с аутоиммунными заболеваниями).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердечная недостаточность, тахикардия, повышение АД.

Со стороны мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность, аллергический нефрит, нефротический синдром (отеки), полиурия, цистит.

Со стороны системы кроветворения: анемия (в т.ч. гемолитическая, апластическая), тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, агранулоцитоз, лейкопения.

Со стороны лабораторных показателей: возможно увеличение времени кровотечения, снижение концентрации глюкозы в сыворотке, уменьшение КК, уменьшение гематокрита или гемоглобина, повышение сывороточной концентрация креатинина, повышение активности печеночных трансаминаз.

Аллергические реакции: кожная сыпь (обычно эритематозная или уртикарная), кожный зуд, отек Квинке, анафилактоидные реакции, анафилактический шок, бронхоспазм, диспноэ, лихорадка, многоформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса- Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), эозинофилия, аллергический ринит.

При длительном применении препарата в высоких дозах повышается риск развития изъязвлений слизистой ЖКТ, кровотечения (желудочно-кишечного, десневого, маточного, геморроидального), нарушений зрения (нарушения цветового зрения, скотомы, поражения зрительного нерва).

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 40°С. Срок годности таблеток - 2 года, гранул - 3 года.

Показания

— лихорадочный синдром различного генеза;

— болевой синдром различной этиологии (в т.ч. боль в горле, головная боль, мигрень, зубная боль, невралгия, послеоперационные боли, посттравматические боли, первичная альгодисменорея);

— воспалительные и дегенеративные заболевания суставов и позвоночника (в т.ч. ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит).

  Противопоказания

— эрозивно-язвенные заболевания органов ЖКТ (в т. ч. язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, болезнь Крона, НЯК);

— "аспириновая" астма;

— гемофилия и другие нарушения свертываемости крови (в т.ч. гипокоагуляция), геморрагические диатезы;

— кровотечения различной этиологии;

— заболевания зрительного нерва;

— беременность;

— период лактации;

— детский возраст до 12 лет;

— повышенная чувствительность к компонентам препарата;

— повышенная чувствительность к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВС в анамнезе.

С осторожностью следует применять препарат у пациентов с сердечной недостаточностью; артериальной гипертензией; циррозом печени с портальной гипертензией; печеночной и/или почечной недостаточностью, нефротическим синдромом, гипербилирубинемией; язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки (в анамнезе), гастритом, энтеритом, колитом; заболеваниями крови неясной этиологии (лейкопенией и анемией), а также у пациентов пожилого возраста.

Особые указания

При возникновении признаков кровотечения из ЖКТ Фаспик следует отменить.

Применение Фаспика может маскировать объективные и субъективные симптомы инфекции, поэтому препарат следует назначать с осторожностью пациентам с инфекционными заболеваниями.

Возникновение бронхоспазма возможно у пациентов, страдающих бронхиальной астмой или аллергическими реакциями в анамнезе или в настоящем.

Побочные эффекты могут быть уменьшены при применении препарата в минимальной эффективной дозе. При длительном применении анальгетиков возможен риск развития анальгетической нефропатии.

Пациенты, которые отмечают нарушения зрения при терапии Фаспиком, должны прекратить лечение и пройти офтальмологическое обследование.

Ибупрофен может повышать активность печеночных ферментов.

Во время лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени и почек.

При появлении симптомов гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, анализ крови с определением гемоглобина, гематокрита, анализ кала на скрытую кровь.

Для предупреждения развития НПВС-гастропатии ибупрофен рекомендуется комбинировать с препаратами простагландина Е (мизопростол).

При необходимости определения 17-кетостероидов препарат следует отменить за 48 ч до исследования.

В период лечения не рекомендуется прием этанола.

Препарат содержит сахарозу (1 таблетка - 16.7 мг, 1 пакетик гранул – 1.84 г), что должно быть принято во внимание при наличии у пациентов соответствующей наследственной непереносимости фруктозы, синдрома мальабсорбции глюкозы-галактозы или дефицита сахаразы-изомальтазы.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Пациенты должны воздерживаться от всех видов деятельности, требующих повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

Применение при нарушении функции почек

У пациентов с нарушением функции почек дозу препарата следует уменьшить.

Во время лечения необходим контроль функционального состояния почек.

Применение при нарушении функции печени

У пациентов с нарушением функции печени дозу препарата следует уменьшить.

Ибупрофен может повышать активность печеночных ферментов. Во время лечения необходим контроль функционального состояния печени.

Условия отпуска из аптек

Препарат разрешен к применению в качестве средства безрецептурного отпуска.