Флостерон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Флостерон

(Flosteron)

Склад:

діюча речовина: 1 мл суспензії (1 ампула) містить 2 мг бетаметазону у вигляді бетаметазону динатрію фосфату і 5 мг бетаметазону у вигляді бетаметазону дипропіонату;

допоміжні речовини: натрію гідро фосфат дигідрат, натрію хлорид, динатрію едетат, полісорбат 80, спирт бензиловий, метилпарабен (Е 218), пропіл парабен (Е 216), натрію кармелоза, поліетиленгліколі, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Суспензія для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. АТС Н 02А В 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Ревматоїдний артрит, остеоартрити, бурсити, тендосиновіїти, тендиніти, перитендиніти, анкілозивний спондиліт, епікондиліт, радикуліт, кокцидинія, ішіас, люмбаго, кривошия, гангліозна кіста, екзостоз, фасциїт, захворювання стоп, бурсит на тлі твердої мозолі, шпори, туго рухливість великого пальця стопи.

• Бронхіальна астма, астматичний статус, сінна гарячка, алергічний бронхіт, алергічний риніт, медикаментозна алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах.

• Атопічний дерматит (монетоподібна екзема), нейродерміти, контактний дерматит, виражений сонячний дерматит, кропив’янка, червоний плоский лишай, інсулінова ліподистрофія, гніздова алопеція, дискоїдний еритематозний вовчак, псоріаз, келоїдні рубці, звичайна пухирчатка, герпетичний дерматит, кістозні вугри.

• Системний червоний вовчак, склеродермія, дерматоміозит, вузликовий пері артеріїт.

• Паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей.

• Адреногенітальний синдром, виразковий коліт, регіонарний ілеїт, спру; патологічні зміни крові, які потребують проведення кортикостероїдної терапії, нефрит, нефротичний синдром.

• Первинна та вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов’язковому одночасному введенні мінералокортикоїдів).

Протипоказання.

Бетаметазон не слід застосовувати пацієнтам з підвищеною чутливістю до бетаметазону, інших компонентів препарату або до інших глюкокортикостероїдів.

Кортикостероїди не рекомендується застосовувати пацієнтам з виразкою шлунку і дванадцяти палої кишки (пероральна терапія), остеопорозом, туберкульозом, нещодавніми кишковими анастомозами і дивертикулі том, глаукомою, цукровим діабетом, тромбофлебітом, гострими вірусними, бактеріальними і системними грибковими інфекціями (при відсутності адекватного лікування), синдромом Кушинга, а також у період годування груддю.

До відносних протипоказань належать хронічна ниркова недостатність, цироз печінки або хронічний гепатит, гіпотиреоз, психоз або психоневроз, а також застосування пацієнтам літнього віку.

При внутрішньом’язовому введенні препарат протипоказаний пацієнтам з ідіопатичною тромбоцит опенічною пурпурою.

Флостерон не рекомендується застосовувати при артрозі стегна.

Бетаметазон не рекомендується застосовувати у період за 8 тижнів до вакцинації і протягом 2 тижнів після неї.

Спосіб застосування та дози.

Флостерон рекомендується вводити внутрішньом’язово за необхідності системного надходження глюкокортикостероїду в організм; у вигляді внутрішньо суглобових та періартикулярних ін’єкцій при артритах; у вигляді місцевих ін’єкцій у вогнище ураження або внутрішньо шкірних ін’єкцій при захворюваннях шкіри та захворюваннях стопи.

Режим дозування і спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції хворого на   лікування. Доза має бути мінімальною і період застосування максимально короткий.

Якщо протягом певного проміжку часу задовільний клінічний ефект не виявляється, лікування препаратом слід припинити і проводити іншу відповідну терапію.

При системній терапії початкова доза препарату у більшості випадків дорівнює 1-2 мл. Введення повторюють за необхідності, залежно від стану хворого. Препарат вводять глибоко внутрішньом’язово у сідницю:

• при тяжких станах (червоний вовчак та астматичний статус), які потребують екстрених заходів, початкова доза препарату може становити 2 мл;

• при різноманітних дерматологічних захворюваннях зазавичай достатньо 1 мл препарату;

• при захворюваннях дихальної системи (бронхіальна астма, сінна гарячка, алергічний бронхіт та алергічний риніт)   суттєве   поліпшення   стану   досягається   після   введення 1-2 мл препарату. Дія препарату розпочинається протягом декількох годин після внутрішньом’язової ін’єкції Флостерону.  

• при гострих та хронічних бурситах звичайна доза для внутрішньом’язового введення становить 1-2 мл препарату. За необхідності проводять декілька повторних уведень, зважаючи на умови проведення лікування та реакцію пацієнта.

При місцевому введенні одночасне застосування місцево анестезуючого препарату необхідно лише в поодиноких випадках. При застосуванні анестетика у комбінації з Флостероном спочатку набирають у шприц із флакона необхідну дозу Флостерону, потім у цей же шприц набирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика та струшують протягом короткого періоду часу.

Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажано, то використовують 1 % або 2 % розчин прокаїну гідро хлориду, використовуючи лікарські форми, що не містять парабени. Не дозволяється застосовувати анестетики, що містять метилпарабен, пропіл парабен, фенол та інші подібні речовини.

При гострих бурситах (субдельтоподібному, підлопатковому, ліктьовому та передньонадколінному) введення 1-2 мл Флостерону у синовіальну сумку може полегшити біль та повністю відновити рухливість на декілька годин. Лікування хронічного бурситу проводять меншими   дозами препарату після купірування гострого нападу хвороби.

При гострих тендосиновіїтах, тендинітах та перитендинітах одна ін’єкція Флостерону полегшує стан хворого, при хронічних - слід повторити ін’єкцію препарату залежно від реакції пацієнта. Необхідно уникати введення препарату безпосередьо в сухожилля.

Внутрішньо суглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл зменшує біль, болючість та туго рухливість суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартриті. Рекомендовані дози препарату при введенні у дуже великі суглоби (як стегновий) – 1-2 мл; у великі суглоби (колінний, плечовий, гомілковостопний) – 1 мл; у середні (ліктьовий, зап’ястя) – 0,5-1 мл; у малі (грудинно-ключичний, зап’ястково-фаланговий) – 0,25-0,5 мл.

При деяких захворюваннях шкіри рекомендоване введення в осередок ураження/ внутрішньо шкірне введення (не підшкірне) препарату в дозі 0,2 мл/см² за допомогою туберкулінового шприца (голка діаметром приблизно 1 мм) з інтервалами між уведеннями 1 тиждень. Рекомендовані дози: при твердій мозолі - 0,25-0,5 мл (як правило, ефективно 2 ін’єкції); при шпорі, туго рухливості великого пальця стопи - 0,5 мл; при синовіальній кісті - 0,25-0,5 мл; при тендосиновіїті - 0,5 мл; при гострому подагричному артриті - 0,5-1 мл. Сумарна доза уведеного препарату у всі місця введення протягом 1 тижня не повинна перевищувати 1 мл.

Тривалість лікування визначається досягненням мінімальної ефективної дози за найкоротший можливий період часу.

Під час тривалої терапії будь-яке інтеркурентне захворювання, травма або хірургічна процедура може потребуватиме тимчасового збільшення дози препарату.

Відміну препарату після тривалої терапії слід проводити шляхом поступового зниження дози. Нагляд за станом хворого здійснюють, принаймі, протягом року після закінчення тривалої терапії або після застосування препарату у високих дозах.

Побічні реакції.

Внутрішньо суглобові ін’єкції кортикостероїдів можуть викликати системні побічні ефекти, так само як і місцеві ефекти.

Небажані явища, як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів, обумовлені дозою та тривалістю застосування препарату. Ці реакції, як правило, оборотні і можуть бути зменшені шляхом зниження дози.

Наступні побічні ефекти, пов’язані із системним застосуванням і дуже рідко з місцевим застосуванням, можна знайти в літературі: легка ейфорія або депресія, психози, сильний головний біль, розфокусований зір і диплопія, пов’язані з псевдо пухлиною головного мозку; кушингоїдная зовнішність (центральне ожиріння, місячно подібне обличчя, бичачий горб); підвищений артеріальний тиск, затримка росту дітей, ротоглотковий кандидоз (молочно-білі плями в роті); біль у животі або чорний, дьогтьоподібний стул, блювотна маса, схожа на кавову гущу, що свідчить про виразку шлунка або дванадцяти палої кишки, підвищений внутрішньо очний тиск, зниження зору, пов’язане з катарактою, вугроваті висипання, стриї, атрофія шкіри, погане загоєння ран, проксимальна м’язова слабкість, особливо в руках і ногах, однобічний біль у стегні і нерухомість, пов’язані з без судинним некрозом, перелом хребця, стегна або ребер через остеопороз; рідкі опортуністичні інфекції, викликані бактеріями, паразитами, грибками або вірусами, загострення діабету, розрив ахілового сухожилля, збільшення ваги, гирсутизм, порушення менструального циклу, еозинофілі я, лейкоцитоз, флеботромбоз, гіпокаліємія, затримка натрію і рідини.

Побічні реакції представлені нижче у відповідності до систем організму.

Серцево-судинна система: застійна серцева недостатність у хворих, схильних до цього захворювання; флеботромбоз, артеріальна гіпертензія.

Кістково-м’язова система: міопатія, втрата м’язової маси, погіршення мі астенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, однобічний біль у стегні та нерухомість (повязані з аваскулярним некрозом), перелом хребця, стегна або ребер через остеопороз, остеохондрит голівок стегнової або плечової кісток, патологічні переломи трубчастих кісток, розриви сухожиль, нестабільність суглобів (після багаторазових   ін’єкцій).

Травна система: гикавка, ерозивно-виразкові ураження травного тракту з можливою наступною перфорацією та кровотечею, біль у животі, виразки стравоходу, панкреатит, метеоризм.

Кровотворна та лімфатична системи

Еозинофілі я, лейкоцитоз.

Нервова система: головний біль, доброякісна внутрішньо черепна гіпертензія підвищення внутрішньо черепного тиску з набряком диска зорового нерва (зазвичай після завершення лікування), судоми, запаморочення, зміна настрою, безсоння, слабка ейфорія, депресія (з вираженими психотичними реакціями), підвищена дратівливість.

Орган зору: розфокусований зір і диплопія (пов’язані з помилковою пухлиною головного мозку), підвищений внутрішньо очний тиск (глаукома), задня субкапсулярна катаракта, екзофтальм.

Шкіра та підшкірні тканини: вугрові висипання, атрофія шкіри, гірсутізм, погіршення загоєння ран, стриї, потоншення шкіри, петехії та екхімози, еритема обличчя, підвищена пітливість, дерматит, ангіо невротичний набряк.

Ендокринна система: синдром Кушинга, затримка розвитку плода або росту дитини, порушення толерантності до глюкози, погіршення стану пацієнтів, хворих на цукровий діабет, підвищення потреби у застосуванні ін’єкцій інсуліну чи пероральних антидіабетичних засобів.

Обмін речовин:  негативний баланс азоту внаслідок катаболізму білка; ліпоматоз, включаючи медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, що може призвести до неврологічних ускладнень; збільшення маси тіла.

Водно-електролітний баланс: натріємія, затримка натрію в організмі (є причиною затримки рідини та призводить до компенсаторного збільшення виділення калію нирками і до гіпокаліємії), гіпокаліємічний алкалоз, збільшення виведення кальцію, затримка рідини в тканинах.

Інфекції та інвазії

Ротоглотковий кандидоз, рідкісні опортуністичні інфекції.

Загальні реакції   та реакції   при застосуванні

Без судинний некроз, збільшення маси тіла.

Порушення з боку репродуктивної системи і молочних залоз

Порушення менструального циклу.

Психічні порушення

Легка ейфорія, депресія, психози.

Інші прояви: анафілактична реакція або реакція гіпер чутливості на введення препарату та гіпотензивна реакція.

Інші побічні реакції, пов’язані з парентеральним введенням препарату: поодинокі випадки порушення зору, що супроводжують місцеве застосування в зоні обличчя та голови, гіпер- або гіпопігментацію, підшкірну та шкірну атрофію, асептичні абсцеси, припливи крові до обличчя після ін’єкції (внутрішньо суглобове введення) та нейрогенна артропатія.

Передозування.

Існують поодинокі повідомлення   про випадки гострого передозування або летальний наслідок через гостре передозування кортикостероїдами окремо при місцевому застосуванні.

При передозуванні, особливо після кількох тижнів введення великих доз, можуть виникати більшість наведених вище побічних реакцій, особливо синдром Кушинга.

Специфічного антидоту немає. Лікування при передозуванні має бути підтримуючим і симптоматичним.

Гемодіаліз не забезпечує прискорення виведення кортикостероїдів з організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Кортикостероїди слід застосовувати під час вагітності лише тоді, якщо очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода. Під час вагітності зазвичай рекомендується найменша ефективна доза препарату, що дозволяє контролю вати наявне захворювання. Новонароджені, матері яких приймали кортикостероїди під час вагітності, мають перебувати під ретельним наглядом через можливу недостатність кори надниркових залоз. Кортикостероїди проникають через плаценту у плід, і там вони можуть досягти високої концентрації. Немає свідчень, що підтверджують тератогенну дію кортикостероїдів. Невелика кількість кортикостероїдів виділяється у грудне молоко. Таким чином, годування груддю не рекомендується під час кортикостероїдної терапії (особливо коли застосовуються дози вище нормальних), оскільки це може викликати вповільнений ріст дитини і знизити секрецію внутрішніх кортикостероїдів.

Діти.

Через недостатність клінічних даних щодо застосування препарату у дітей небажано застосовувати його пацієнтам цієї вікової категорії (можливе відставання в рості та розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз).

Особливі заходи безпеки.

Флостерон, суспензію для ін'єкцій, не застосовують для   внутрішньо венного або підшкірного введення.

При застосуванні Флостерону обов’язкове суворе дотримування правил асептики.

Внутрішньо суглобові ін’єкції має проводити тільки лікар. Для виключення септичного процесу необхідно проводити відповідне дослідження синовіальної рідини кожного суглоба. Не вводити препарат при наявності внутрішньо суглобової інфекції. Посилення болю, що супроводжується місцевим набряком, подальшим обмеженням рухливості суглобів, лихоманкою і дискомфортом, є ознаками септичного артриту. Якщо має місце це ускладнення і діагноз сепсису підтвердився, необхідно застосувати відповідну антибактеріальну терапію.

Варто уникати місцевих ін'єкцій стероїдів у суглоби, в яких раніше було запалення.

Кортикостероїди не слід вводити у нестабільні суглоби, інфіковані ділянки та між хребцеві проміжки. Повторні ін’єкції в суглоб при остеартриті можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Після успішної внутрішньо суглобової терапії пацієнту слід уникати перевантажень суглоба.

Флостерон не слід уводити в зону ахілового сухожилля через ризик його розриву.

Особливості застосування.

Внутрішньом’язові ін’єкції кортикостероїдів необхідно проводити у велику м’язову масу для запобігання локальної атрофії.

Лікар, який вводить цей препарат, має враховувати здатність препарату до системної дії. Місцеві (внутрішньо суглобові) ін'єкції кортикостероїдів можуть мати системну і місцеву дії.

Під час лікування кортикостероїдами протипоказана вакцинація живими вірусними вакцинами. Імунізація вбитими вірусними або бактеріальними вакцинами не призводить до очікуваного росту антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Кортикостероїди зазвичай не застосовують за 8 тижнів до вакцинації та раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти, які раніше не хворіли на вітряну віспу та лікуються кортикостероїдами, мають підвищений ризик захворювання вітряною віспою або інфекцією герпесу. Вони повинні уникати контакту з інфікованими пацієнтами; у випадку випадкового контакту рекомендується провести пасивну імунізацію.

Необхідно дотримуватися обережності пацієнтам, які перенесли хірургічне втручання або в яких були переломи, тому що кортикостероїди можуть сповільнити загоєння ран і переломів.

Дія кортикостероїдів підсилюється в пацієнтів із цирозом печінки або гіпотиреозом.

Необхідно дотримуватися обережності при довгостроковому застосуванні кортикостероїдів у високій дозі; застосування цих препаратів не можна припиняти раптово.

Гальмування коркової активності може спостерігатися протягом кількох років після відміни кортикостероїдів.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам з підвищеним артеріальним тиском, серцевою недостатністю, діабетом, епілепсією, тромбоемболією,  міастенією gravis, глаукомою, сильним гіпотиреозом і тяжкою формою печінкової недостатності; також пацієнтам з захворюваннями очей, викликаних герпесом (через можливість перфорації рогівки); при неспецифічному виразковому коліті, при загрозі перфорації, абсцесі або інших гнійничкових інфекціях, нирковій недостатності. Ризик гіпокалемії збільшується.

Застосування бетаметазону може впливати на результати тестів на підвищену чутливість.

На фоні застосування Флостерону можливі порушення психіки (особливо у пацієнтів з емоційною нестабільністю або схильністю до психозів).

При лікуванні Флостероном хворі на цукровий діабет можуть потребувати корекції цукрознижувальної терапії.

Тривале застосування глюкокортикостероїдів може призвести до розвитку катаракти (особливо у дітей), глаукоми з можливим ураженням зорового нерва та може сприяти розвитку вторинної інфекції очей (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проходити офтальмологічне обстеження, особливо хворим, які отримують Флостерон понад шість місяців.

При підвищенні артеріального тиску, затримці рідини і натрію хлориду у тканинах та збільшенні виведення калію з організму (що може проявлятися набряками, відхиленнями у роботі серця) рекомендується дієта з обмеженням кухонної солі та додатково прийом препаратів, що містять калій.

З обережністю слід приймати ацетил саліцилову кислоту в комбінації з Флостероном при гіпопротромбінемії у зв’язку з можливістю збільшення кровоточивості.

На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості та кількості сперматозоїдів.

Лікування кортикостероїдами дітей проводять лише в разі крайньої потреби (гострий лейкоз).

Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів препарату

Бензиловий спирт протипоказаний немовлятам та дітям віком до 3 років.

Парабени можуть викликати появу кропив’янки. Зазвичай вони викликають реакції уповільненого типу, такі як контактний дерматит, і рідко негайні реакції з кропив’янкою та бронхоспазмом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Зазвичай Флостерон не впливає на швидкість реакції пацієнта при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Кортикостероїди можуть викликати м’язову слабкість, судоми, порушення зору, запаморочення, головний біль, зміну настрою, депресію (з вираженими психотичними реакціями), підвищену дратівливість. Таким чином, пацієнтам слід утриматись від керування автомобілем та іншими механічними засобами до з’ясування індивідуальної чутливості до препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При місцевому застосуванні бетаметазону слід завжди перевіряти сумісність із додатковими (місцевими) анестетиками.

Одночасне застосування бетаметазону з не стероїдними протизапальними засобами збільшує ризик шлунково-кишкової кровотечі і утворення виразки.

Ефективність бетаметазону знижується при його введенні разом з рифампіцином, карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном (дифенілгідантоїном), примі доном, ефедрином і аміноглютетимідом.

Кортикостероїди зменшують терапевтичний ефект протидіабетичних засобів, антигіпертензивних засобів, кумаринових антикоагулянтів і натрійуретичних засобів, але підсилюють активність гепарину, альбендазолу і калійуретичних засобів.

Одночасне введення кортикостероїдів у високих дозах і агоністів бета₂-рецепторів збільшує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією спостерігається посилення аритмогенності і токсичності серцевих глікозидів.

Кортикостероїди підсилюють виведення саліцилатів нирками, таким чином іноді важко досягти терапевтичної концентрації саліцилатів у сироватці крові. Необхідно дотримуватися обережності пацієнтам, яким поступово знижують дози кортикостероїдів, оскільки може мати місце збільшення концентрації саліцилатів у сироватці крові та інтоксикація саліцилатами.

При одночасному застосуванні пероральних протизаплідних засобів період напів виведення кортикостероїдів може збільшуватись, їхній біологічний ефект підсилюватись, а побічні ефекти можуть проявлятися частіше. Може виявитися необхідним зниження дози кортикостероїдів через ризик передозування.

Одночасне застосування ритодрину і кортикостероїдів протипоказане, оскільки це може викликати набряк легенів.

Одночасне застосування глюкокортикостероїдів та естрогенів може обумовити необхідність корекції дози кортикостероїду (через загрозу передозування).

Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматотропіну може призвести до сповільнення абсорбції останнього.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бетаметазон є синтетичним кортикостероїд ом із проти запальною та імуносупресивною дією. Окрім цього, він діє на енергетичний обмін речовин, гомеостаз глюкози і (через негативний зворотний зв'язок) на секрецію гіпоталамічного фактора активації і аліментарного гормона з аденогіпофізу.

Стероїди з 1,2 зв’язками в кільці А та інші замісники біля С 16 кільця D, 9 альфа-фторо-похідні, мають сильну кортикостероїд ну дію. Ці замісники біля С 16 фактично знижують мінералокортикоїдну дію.

Дія кортикостероїдів ще до кінця не з'ясована. Сьогодні існує досить свідчень, що вказують на те, що основний механізм їхньої дії перебуває на клітинному рівні. У клітинній цитоплазмі існує дві чітко встановлені рецепторні системи. Через глюкокортикоїдні рецептори кортикостероїди утворюють протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють гомеостаз глюкози; а через мінералокортикоїдні рецептори вони регулюють натрієвий і калієвий метаболізм і водно-електролітний баланс.

Кортикостероїди є жиророзчинними і проникають легко через клітинну мембрану в клітину-мішень. Зв'язування гормона з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості до ДНК. Комплекс гормон/рецептор входить у ядро клітини і зв'язується з ділянкою регуляції молекули ДНК, відомий як «глюкокортикоїд-відповідаю чий елемент» (GRE). Активований рецептор, пов'язаний з GRE або специфічними генами, регулює транскрипцію мРНК. Він може збільшити або зменшити її. Новостворена мРНК транспортується до рибосоми, що призводить до появи нових білків. Залежно від клітин-мішеней і клітинних процесів, формування нових білків може підсилюватися (тирозин трансаміназу у клітинах печінки) або зменшуватися (IL-2 у лімфоцитах). Оскільки глюкокортикоїдні рецептори присутні в усіх тканинах, вважається, що вони діють у більшості клітин тіла.

Протизапальна та імунопригнічу вальна дія кортикостероїдів ґрунтується на молекулярній і біохімічній дії. Молекулярна протизапальна дія походить від зв'язування кортикостероїдів із глюкокортикоїдними рецепторами і від зміни в експресії ряду генів, що регулюють формування цілого ряду інформаційних молекул, білків і ферментів, що приймають участь у протизапальній реакції. Біохімічна протизапальна дія кортикостероїдів походить від запобігання формування і функціонування гуморальних запальних медіаторів: простагландинів, тромбоксанів, цитокінів і лейкотриєнів. Бетаметазон зменшує формування лейкотриєнів шляхом вивільнення арахідонової кислоти із клітинних фосфоліпідів, що досягається інгібітуванням дії фосфоліпази A₂. Дія на фосфоліпазу не є прямою, а через збільшення концентрації ліпокортину (макрокортину), що є інгібітором фосфолипази A₂. Інгібуюча дія бетаметазону на формування простагландину і тромбоксану є результатом його знижуючої дії на формування специфічної мРНК і циклооксигенази. Крім цього, через збільшення концентрації ліпокортину бетаметазон зменшує формування факторів активації тромбоцитів (PAF). Інша біохімічна протизапальна дія включає зменшення формування факторів некрозу пухлини TNF та IL-1.

Кортикостероїди регулюють гомеостаз глюкози і впливають на метаболізм натрію, калію, баланс електролітів і води. Протизапальна дія бетаметазону перевищує дію гідрокортизону в 30 разів; він не має мінеральної кортикоїдної активності.

Фармакокінетика.

Бетаметазону динатрію фосфат є легко розчинним компонентом, що швидко всмоктується у тканинах і забезпечує швидку дію. Пролонговану дію забезпечує бетаметазону дипропіонат, у якого повільніша абсорбція.

Комбінацією цих компонентів досягається швидка та пролонгована дія. Залежно від способу введення (внутрішньо суглобового, навколо суглобового, в місце ураження, внутрішньо шкірно, в деяких випадках – внутрішньом’язово) досягається системний або місцевий ефект.

Після внутрішньо суглобового введення максимальна концентрація комбінації бетаметазону у плазмі крові досягається протягом 30 хвилин.

Після абсорбції топічні кортикостероїди метаболізуються через фармакокінетичні шляхи так само, як і при системному застосуванні кортикостероїдів. Кортикостероїди зв'язуються з білками крові в різному ступені. В основному вони переробляються в печінці і виводяться із сечею. Деякі топічні кортикостероїди і їхні метаболіти виводяться з жовчею.

Метаболіти розпадаються в печінці, виводяться в основному нирками і лише незначна частина виводиться з жовчею.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна трохи в’язка рідина, що містить частки білого кольору, які легко суспендують і в якій відсутні сторонні частинки.

Несумісність.

Флостерон суспензію можна змішувати з місцевими анестетиками в одному шприці; проте, сумісність завжди необхідно контролю вати.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 мл суспензії для ін’єкцій в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д. д., Ново место.

Місцезнаходження.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

Состав Флостерон

Бетаметазона дипропионат 5 мг
Бетаметазона динатрия фосфат 2 мг
Прочие ингредиенты: натрия гидрофосфат дигидрат, натрия хлорид, динатрия эдетат, полисорбат 80, спирт бензиловый, метилпарабен (E218), пропилпарабен (E216), натрия кармеллоза, полиэтиленгликоль, кислота хлористоводородная концентрированная, вода для инъекций.

Показания Флостерон

Ревматоидный артрит, остеоартрит, бурсит, тендосиновит, тендинит, перитендинит, анкилозирующий спондилит, эпикондилит, радикулит, кокцидиния, ишиас, люмбаго, кривошея, ганглиозная киста, экзостоз, фасцит, заболевание стоп, бурсит на фоне твердой мозоли, шпоры, тугоподвижность большого пальца стопы.

БА, астматический статус, сенная лихорадка, аллергический бронхит, аллергический ринит, медикаментозная аллергия, сывороточная болезнь, реакции на укусы насекомых.

Атопический дерматит (монетоподобная экзема), нейродермит, контактный дерматит, выраженный солнечный дерматит, крапивница, красный плоский лишай, инсулиновая липодистрофия, гнездная алопеция, дискоидная эритематозная волчанка, псориаз, келлоидные рубцы, вульгарная пузырчатка, герпетический дерматит, кистозные угри.

Системная красная волчанка, склеродермия, дерматомиозит, узелковый периартериит.

Паллиативная терапия лейкоза и лимфом у взрослых; острый лейкоз у детей.

Адреногенитальный синдром, язвенный колит, регионарный илеит, спру; патологические изменения крови, требующие проведения кортикостероидной терапии, нефрит, нефротический синдром.

Первичная и вторичная недостаточность коры надпочечников (при обязательном одновременном применении минералокортикоидов).

Применение

При необходимости системного применения ГКС Флостерон рекомендуют вводить в/м. Также применяют внутрисуставное и периартикулярное введение при артрите, местные инъекции в очаг поражения или внутрикожное введение при заболеваниях кожи и стопы.

Режим дозирования и способ введения устанавливают индивидуально в зависимости от показаний, тяжести заболевания и клинического ответа на терапию. Доза должна быть минимальной и период применения максимально короткий.

Если на протяжении определенного промежутка времени не достигнут удовлетворительный клинический эффект, лечение препаратом следует прекратить и проводить другую соответствующую терапию.

При системной терапии начальная доза препарата в большинстве случаев составляет 1–2 мл. При необходимости, в зависимости от состояния пациента, введение повторяют.

Флостерон вводят глубоко в/м в ягодицу:
– при тяжелых состояниях (системная красная волчанка и астматический статус), требующих принятия экстренных мер, начальная доза препарата может составлять 2 мл;
– при различных дерматологических заболеваниях обычно достаточно 1 мл препарата;
– при заболеваниях дыхательной системы (БА, сенная лихорадка, аллергический бронхит и аллергический ринит) существенное улучшение состояния достигается после введения 1–2 мл препарата. Действие препарата начинается на протяжении нескольких часов после в/м инъекции.
– при остром и хроническом бурсите обычная доза для в/м введения составляет 1–2 мл препарата. При необходимости проводят несколько повторных введений, принимая во внимание условия проведения лечения и клинический ответ на терапию.

При местном введении Флостерона в отдельных случаях может понадобиться одновременное применение местного анестетика. При применении анестетика в комбинации с Флостероном сначала набирают в шприц из флакона необходимую дозу Флостерона, затем в этот же шприц набирают из ампулы необходимое количество местного анестетика и встряхивают на протяжении короткого периода времени.

При необходимости одновременного применения местного анестетика применяют 1 или 2% р-р прокаина гидрохлорида, используя лекарственные формы, не содержащие парабены. Не разрешается применять анестетики, содержащие метилпарабен, пропилпарабен, фенол и другие подобные вещества.

При острых бурситах (субдельтовидном, подлопаточном, локтевом и передненадколенном) введение 1–2 мл Флостерона в синовиальную сумку может приводить к уменьшению выраженности боли и полному восстановлению подвижности на несколько часов. После купирования проявлений острого бурсита, для лечения хронического бурсита применяют препарат в более низкой дозе.

При остром тендосиновиите, тендините и перитендините 1 инъекция Флостерона приводит к улучшению состояния пациента, при хронических — следует повторить инъекцию препарата в зависимости от реакции пациента.

Необходимо избегать введения Флостерона непосредственно в сухожилие.
Внутрисуставное введение препарата в дозе 0,5–2 мл уменьшает выраженность боли, болезненность и тугоподвижность в суставах при ревматоидном артрите и остеоартрите. Рекомендуемые дозы препарата при введении в очень большие суставы (бедренный) — 1–2 мл; в большие суставы (коленный, плечевой, голеностопный) — 1 мл; в средние (локтевой, запястные) — 0,5–1 мл; в малые (грудино-ключичный, запястно-фаланговый) — 0,25–0,5 мл.

При некоторых заболеваниях кожи рекомендуют введение в очаг поражения/внутрикожное введение (не подкожное) препарата в дозе 0,2 мл/см2 с помощью туберкулинового шприца (игла диаметром приблизительно 1 мм) с интервалами между введениями 1 нед. Рекомендуемые дозы: при твердой мозоли — 0,25–0,5 мл (как правило, эффективны 2 инъекции); при шпоре, тугоподвижности большого пальца стопы — 0,5 мл; при синовиальной кисте — 0,25–0,5 мл; при тендосиновиите — 0,5 мл; при остром подагрическом артрите — 0,5–1 мл. Суммарная доза препарата во все места введения на протяжении 1 нед не должна превышать 1 мл.

Продолжительность терапии определяется достижением минимальной эффективной дозы за кратчайший период времени.

Во время продолжительной терапии при любом интеркуррентном заболевании, травме или хирургической процедуре может потребоваться временное повышение дозы препарата.

Отмену препарата после продолжительной терапии следует проводить путем постепенного снижения дозы. Наблюдение за состоянием пациента осуществляют, по крайней мере, в течение 1-го года после окончания продолжительной терапии или после применения препарата в высоких дозах.
Доза 0,6 мг бетаметазона эквивалентна дозе 0,75 мг дексаметазона, 4 мг триамцинолона, 4 мг метилпреднизолона и 20 мг гидрокортизона (АМА 1994).

Противопоказания Флостерона

Повышенная чувствительность к бетаметазону, другим компонентам препарата или другим ГКС; язва желудка и двенадцатиперстной кишки (пероральная терапия); остеопороз; туберкулез; недавние кишечные анастомозы и дивертикулит; глаукома; сахарный диабет; тромбофлебит; острые вирусные, бактериальные и системные грибковые инфекции (при отсутствии адекватного лечения); синдромом Кушинга; период кормления грудью.
Относительные противопоказания: ХПН, цирроз печени или хронический гепатит, гипотиреоз, психоз или психоневроз, пациенты пожилого возраста.
В/м введение препарата противопоказано при идиопатической тромбоцитопенической пурпуре.

Флостерон не рекомендуют применять при артрозе бедра.
Также флостерон не рекомендуют применять в период за 8 недель до и на протяжении 2 нед после вакцинации.

Побочные эффекты

Внутрисуставные инъекции ГКС могут вызывать системные побочные эффекты наряду с местными реакциями.

Побочные эффекты флостерона, как и при применении других ГКС, зависят от дозы и продолжительности применения препарата. Эти реакции, как правило, обратимые и их выраженность можно уменьшить снижением дозы.

Существуют данные о следующих побочных эффектах, связанных с системным применением и очень редко с местным применением: легкая эйфория или депрессия, психозы, выраженная головная боль, расфокусированность зрения и диплопия, связанные с псевдоопухолью головного мозга; кушингоидная внешность (центральное ожирение, лунообразное лицо, бычий горб); повышенние АД, задержка роста у детей, ротоглоточный кандидоз (молочно-белые пятна во рту); боль в животе или черный, дегтеобразный стул, рвота с примесью «кофейной гущи», свидетельствующая о кровотечении из язвы желудка или двенадцатиперстной кишки, повышение внутриглазного давления, снижение зрения, связанное с катарактой, угревая сыпь, стрии, атрофия кожи, медленное заживление ран, проксимальная мышечная слабость, особенно в верхних и нижних конечностях, односторонняя боль в бедре и неподвижность, связанные с бессосудистым некрозом, перелом позвонка, бедра или ребер, связанные с остеопорозом; редкие оппортунистические инфекции, вызванные бактериями, паразитами, грибками или вирусами, обострение диабета, разрыв ахиллового сухожилия, увеличение массы тела, гирсутизм, нарушение менструального цикла, эозинофилия, лейкоцитоз, флеботромбоз, гипокалиемия, задержка натрия и жидкости.

Побочные реакции в соответствии с системами организма
Сердечно-сосудистая система: застойная сердечная недостаточность у предрасположенных пациентов; флеботромбоз, АГ.

Костно-мышечная система: миопатия, уменьшение мышечной массы, ухудшение симптомов миастении при тяжелой псевдопаралитической миастении, односторонняя боль в бедре и неподвижность (связаны с аваскулярным некрозом), перелом позвонка, бедра или ребер, связанные с остеопорозом, остеохондрит головки бедренной или плечевой кости, патологические переломы трубчатых костей, разрывы сухожилий, нестабильность суставов (после многоразовых инъекций).

ЖКТ: икота, эрозивно-язвенные поражения ЖКТ с возможной перфорацией и кровотечением, боль в животе, язвы пищевода, панкреатит, метеоризм.

Кроветворная и лимфатическая системы: эозинофилия, лейкоцитоз.

Нервная система: головная боль, доброкачественная внутричерепная гипертензия, повышение внутричерепного давления с отеком диска зрительного нерва (обычно после завершения лечения), судороги, головокружение, изменение настроения, бессонница, легкая эйфория, депрессия (с выраженными психотическими реакциями), повышенная раздражительность.

Орган зрения: расфокусированность зрения и диплопия (связанные с псевдоопухолью головного мозга), повышенное внутрглазное давление (глаукома), задняя субкапсулярная катаракта, экзофтальм.

Кожа и подкожные ткани: угревые высыпания, атрофия кожи, гирсутизм, ухудшение заживления ран, стрии, утончение кожи, петехии и экхимозы, эритема лица, гипергидроз, дерматит, ангионевротический отек.

Эндокринная система: синдром Кушинга, задержка развития плода или роста ребенка, нарушение толерантности к глюкозе, ухудшение состояния пациентов с сахарным диабетом, повышение потребности в инсулине или пероральных антидиабетических средствах.

Обмен веществ: отрицательный азотистый баланс вследствие катаболизма белка; липоматоз, включая медиастинальный и эпидуральный липоматоз, что может привести к неврологическим осложнениям; увеличение массы тела.

Водно-электролитный баланс: натриемия, задержка натрия в организме (является причиной задержки жидкости и приводит к компенсаторному увеличению выведения калия почками и к гипокалиемии), гипокалиемический алкалоз, увеличение выведения кальция, задержка жидкости в тканях.

Инфекции и инвазии: кандидоз слизистой оболочки полости рта и глотки, редкие оппортунистические инфекции.

Общие и местные реакции: бессосудистый некроз, увеличение массы тела.

Репродуктивная система и молочные железы: нарушение менструального цикла.

Психические нарушения: легкая эйфория, депрессия, психозы.

Другие проявления: анафилактические реакции или реакции гиперчувствительности на введение препарата и гипотензивная реакция.

Другие побочные реакции, связанные с парентеральным введением препарата: отдельные случаи нарушения зрения при местном применении в области лица и головы, гипер- или гипопигментация, подкожная и кожная атрофия, асептические абсцессы, приливы крови к лицу после инъекции (внутрисуставное введение) и нейрогенная артропатия.

Особые указания

Флостерон суспензию для инъекций не применяют для в/в или п/к введения.
При применении Флостерона обязательно строгое соблюдение правил асептики.

Внутрисуставные инъекции должен проводить только врач. Для исключения септического процесса необходимо проводить соответствующее исследование синовиальной жидкости каждого сустава.

Не вводить препарат при наличии внутрисуставной инфекции. Усиление боли, сопровождающейся местным отеком, дальнейшим ограничением подвижности сустава, лихорадкой и дискомфортом, является признаками септического артрита. При развитии этого осложнения и подтверждении диагноза сепсиса, необходимо применить соответствующую антибактериальную терапию.

Следует избегать местных инъекций стероидов в суставы, в которых ранее было воспаление.

Кортикостероиды не следует вводить в нестабильные суставы, инфицированные участки и межпозвонковые промежутки. Повторные инъекции в сустав при остеоартрите могут повысить риск разрушения сустава. После успешной внутрисуставной терапии пациенту следует избегать перегрузок сустава.
Флостерон не следует вводить в зону ахиллового сухожилия ввиду риска его разрыва.

В/м инъекции кортикостероидов необходимо проводить в большую мышечную массу для предотвращения локальной атрофии.
Следует учитывать способность препарата к системному действию. При местном (внутрисуставном) введении кортикостероидов может развиваться системное и местное действие.

Во время лечения кортикостероидами противопоказана вакцинация живыми вирусными вакцинами. Иммунизация инактивированными вирусными или бактериальными вакцинами не приводит к ожидаемому росту антител и не обладает ожидаемым защитным эффектом. Кортикостероиды обычно не применяют за 8 нед до вакцинации и 2 нед после вакцинации.

Пациенты, ранее не болевшие ветряной оспой, при применении ГКС имеют повышенный риск заболевания ветряной оспой или инфекцией герпеса. Они должны избегать контакта с инфицированными пациентами; при случайном контакте рекомендуют провести пассивную иммунизацию.

Необходимо соблюдать осторожность при применении ГКС у пациентов, перенесших хирургическое вмешательство или переломы, поскольку кортикостероиды могут замедлять заживление ран и переломов.

Действие кортикостероидов усиливается у пациентов с циррозом печени или гипотиреозом.

Необходимо соблюдать осторожность при длительном применении кортикостероидов в высокой дозе; применение этих препаратов нельзя прекращать внезапно.

Торможение активности коры надпочечников возможно на протяжении нескольких лет после отмены кортикостероидов.

Следует соблюдать осторожность при применении ГКС у пациентов с повышенным АД, сердечной недостаточностью, сахарным диабетом, эпилепсией, тромбоэмболией, миастенией gravis, глаукомой, выраженным гипотиреозом и тяжелой формой печеночной недостаточности; а также у лиц с заболеваниями глаз, вызванных герпесом (из-за возможности перфорации роговицы); при неспецифическом язвенном колите, при угрозе перфорации, абсцессе или других гнойничковых инфекциях, почечной недостаточности. Риск гипокалиемии повышается.

Применение бетаметазона может влиять на результаты тестов на чувствительность.

На фоне применения Флостерона возможно нарушение психики (особенно у пациентов с эмоциональной нестабильностью или склонностью к психозам).

При лечении Флостероном может понадобиться коррекция гипогликемической терапии у пациентов с сахарным диабетом.

Продолжительное применение ГКС может привести к развитию катаракты (особенно у детей), глаукомы с возможным поражением зрительного нерва и способствовать развитию вторичной инфекции глаз (грибковой или вирусной). Необходимо периодически проходить офтальмологическое обследование, особенно пациентам, которые получают Флостерон 6 мес.

При повышении АД, задержке жидкости и натрия хлорида в тканях и увеличении выведения калия из организма (что может проявляться отеками, нарушениями в работе сердца) рекомендуют диету с ограничением поваренной соли и дополнительный прием калийсодержащих препаратов.

С осторожностью принимают ацетилсалициловую кислоту в комбинации с Флостероном при гипопротромбинемии в связи с возможностью повышения кровоточивости.

На фоне применения ГКС возможно изменение подвижности и количества сперматозоидов.

Применение кортикостероидов у детей проводят только в случае крайней необходимости (острый лейкоз).

Особые указания относительно неактивных ингредиентов препарата.

Бензиловый спирт противопоказан детям грудного возраста и до 3 лет.
Парабены могут вызывать крапивницу. Обычно парабены вызывают реакции замедленного типа, такие как контактный дерматит, и редко реакции немедленного типа (крапивница и бронхоспазм).

Дети. Из-за недостаточности клинических данных относительно применения препарата у детей нежелательно применение препарата в педиатрической практике (возможное отставание в росте и развитие вторичной недостаточности коры надпочечников).

Флостерон в Период беременности и кормления грудью. Кортикостероиды применяют в период беременности только, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. В период беременности, как правило, рекомендуют применение наименьшей эффективной дозы препарата, позволяющей контролировать заболевание.

Новорожденные, матери которых принимали кортикостероиды в период беременности, должны находиться под тщательным наблюдением из-за возможной недостаточности коры надпочечников. Кортикостероиды проникают через плаценту и могут достигать высоких концентраций в плазме крови плода. Нет данных, подтверждающих тератогенное действие кортикостероидов.

Незначительное количество ГКС проникает в грудное молоко. Кормление грудью не рекомендуют во время терапии кортикостероидами (особенно при применении в высоких дозах), поскольку это может вызывать замедленный рост ребенка и снижать секрецию эндогенных кортикостероидов.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Как правило, Флостерон не влияет на скорость реакции пациента.

Кортикостероиды могут вызывать мышечную слабость, судороги, нарушение зрения, головокружение, головную боль, изменение настроения, депрессию (с выраженными психотическими реакциями), повышенную раздражительность. Таким образом, пациентам рекомендуется воздержаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами до выяснения индивидуальной чувствительности к препарату.

Взаимодействия

При местном применении бетаметазона следует всегда проверять совместимость с дополнительными (местными) анестетиками.

Одновременное применение бетаметазона с НПВП повышает риск развития желудочно-кишечного кровотечения и образования язвы.

Эффективность бетаметазона снижается при его введении одновременно с рифампицином, карбамазепином, фенобарбиталом, фенитоином, дифенилгидантоином, примидоном, эфедрином и аминоглутетимидом.

Флостерон снижает терапевтический эффект противодиабетических, антигипертензивных средств, кумариновых антикоагулянтов и натрийуретических средств, повышают активность гепарина, альбендазола и калийуретических средств.

При одновременном применении кортикостероидов в высоких дозах и агонистов β2-адренорецепторов повышается риск развития гипокалиемии. У пациентов с гипокалиемией наблюдают повышение аритмогенности и токсичности сердечных гликозидов.

Кортикостероиды усиливают выведение салицилатов почками, поэтому иногда тяжело достичь терапевтической концентрации салицилатов в плазме крови.

Необходимо соблюдать осторожность при постепенном снижении дозы кортикостероидов, поскольку может повыситься концентрация салицилатов в плазме крови и развиться интоксикация салицилатами.

При одновременном применении пероральных противозачаточных средств T½ ГКС может увеличиваться, биологический эффект — усиливаться, а побочные эффекты проявляться чаще. Может понадобиться снижение дозы Флостерона из-за риска передозировки.

Одновременное применение ритодрина и кортикостероидов противопоказано, поскольку может возникать отек легких.

При сочетанном применении ГКС и эстрогенов может понадобиться коррекция дозы кортикостероида (из-за угрозы передозировки).

Одновременное введение ГКС и соматотропина может привести к замедлению абсорбции последнего.

Несовместимость.

Флостерон суспензию можно смешивать с местными анестетиками в одном шприце; однако совместимость всегда необходимо контролировать.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика. Бетаметазон — синтетический ГКС с противовоспалительной и иммуносупрессивной активностью. Кроме этого, он действует на энергетический обмен веществ, гомеостаз глюкозы и (посредством отрицательной обратной связи) на секрецию гипоталамического рилизинг-фактора и гормонов аденогипофиза.

Стероиды с одной двойной связью в кольце A и другие заместители C(16) в кольце D, 9-альфа-фторпроизводные, обладают выраженным кортикостероидным действием. Эти заместители C(16) фактически снижают минералокортикоидное действие.

Действие кортикостероидов до конца не выяснено. Сегодня существует достаточно данных, указывающих на то, что основной механизм их действия находится на клеточном уровне. В клеточной цитоплазме существует две четко установленные рецепторные системы. Через глюкокортикоидные рецепторы кортикостероиды реализуют противовоспалительное и иммуносупрессивное действие и регулируют гомеостаз глюкозы; а через минералокортикоидные рецепторы — регулируют натриевый и калиевый метаболизм и водно-электролитный баланс.

Кортикостероиды жирорастворимы и легко проникают через клеточную мембрану в клетку-мишень. Связывание гормона с рецептором приводит к изменению конформации рецептора, что способствует повышению его сродства к ДНК. Комплекс гормон/рецептор проникает в ядро клетки и связывается с участком регуляции молекулы ДНК, известный как «глюкокортикоид-отвечающий элемент» (GRE). Активированный рецептор, связанный с GRE или специфическими генами, регулирует транскрипцию мРНК (повышает или снижает). Новообразовавшаяся мРНК транспортируется в рибосомы, что приводит к синтезу новых белков. В зависимости от клеток-мишеней и клеточных процессов, формирование новых белков может усиливаться (тирозинтрансаминаза в клетках печени) или снижаться (интерлейкин (ИЛ)-2 в лимфоцитах). Поскольку глюкокортикоидные рецепторы присутствуют во всех тканях, считают, что они действуют в большинстве клеток организма.

Противовоспалительное и иммуносупрессивное действие основывается на молекулярном и биохимическом действии. Молекулярное противовоспалительное действие опосредовано связыванием кортикостероидов с глюкокортикоидными рецепторами и изменением в экспрессии ряда генов, регулирующих формирование целого ряда информационных молекул, белков и ферментов, принимающих участие в противовоспалительной реакции.

Биохимическое противовоспалительное действие опосредовано предотвращением формирования и функционирования гуморальных воспалительных медиаторов: простагландинов, тромбоксанов, цитокинов и лейкотриенов. Бетаметазон снижает формирование лейкотриенов путем высвобождения арахидоновой кислоты из клеточных фосфолипидов, что достигается ингибированием действия фосфолипазы A2.

Действие на фосфолипазу не прямое, а через повышение концентрации липокортина (макрокортина), являющегося ингибитором фосфолипазы A2.

Ингибирующее действие бетаметазона на формирование простагландинов и тромбоксанов является результатом его тормозящего влияния на формирование специфической мРНК и ЦОГ. Кроме этого, через повышение концентрации липокортина бетаметазон тормозит формирование факторов активации тромбоцитов. Другое биохимическое противовоспалительное действие включает снижение синтеза фактора некроза опухоли и ИЛ-1.

Кортикостероиды регулируют гомеостаз глюкозы и влияют на метаболизм натрия, калия, баланс электролитов и воды. Противовоспалительное действие бетаметазона превышает действие гидрокортизона в 30 раз; не обладает минералокортикоидной активностью.

Фармакокинетика
Бетаметазона динатрия фосфат легкорастворим, быстро всасывается в тканях и обеспечивает быстрое действие. Пролонгированное действие обеспечивает бетаметазона дипропионат, обладающий более медленной абсорбцией.
Комбинацией этих компонентов достигается быстрое и пролонгированное действие. В зависимости от способа введения (внутрисуставно, периартикулярно, в место поражения, внутрикожно (не подкожно), в некоторых случаях — в/м) достигается системный или местный эффект.

После внутрисуставного введения Сmax комбинации бетаметазона в плазме крови достигается на протяжении 30 мин.

После абсорбции топические кортикостероиды метаболизируются теми же фармакокинетическими путями, что и при системном применении. Кортикостероиды связываются с белками плазмы крови в разной степени. В основном они метаболизируются в печени и выводятся с мочой. Некоторые топические кортикостероиды и их метаболиты выводятся с желчью.
Метаболиты распадаются в печени, выделяются в основном почками и только незначительная часть выводится с желчью.

Передозировка

Существуют отдельные сообщения о случаях острой передозировки или летальных исходах острой передозировки ГКС при местном применении.
При передозировке флостероном, особенно после нескольких недель введения препарата в высокой дозе, могут возникать большинство вышеприведенных побочных реакций, особенно синдром Кушинга.

Специфического антидота нет. Лечение симптоматическое.
Гемодиализ не ускоряет выведение кортикостероидов из организма.

Условия хранения: в оригинальной упаковке для защиты от света при температуре до 25 °С.