Гентаміцин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Гентаміцин   САНДОЗ

Склад:

діюча речовина: гентаміцин;

1 мл розчину містить 20 мг або 40 мг гентаміцину у вигляді гентаміцину сульфату;

допоміжні речовини: метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, натрію мета бісульфіт, динатрію едетат, пропіленгліколь, сірчана кислота або натрію гідроксид  (для доведення рН), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01G B03.

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування тяжких системних інфекцій, спричинених мікро організмами, резистентними до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцин призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками, у тому числі:

–   септицемія (включаючи неонатальний сепсис);

–   хронічні інфекції сечовивідних шляхів;

–   інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;

–   інфекційні захворювання шкіри, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;

–   інфекційні захворювання центральної нервової системи (включаючи менінгіт) у комбінації

    з бета-лактам ними антибіотиками;

–   інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);

–   інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірність організму

  людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами та ін.). У таких випадках гентаміцин,

  як правило, застосовується у комбінації з бета-лактам ними антибіотиками;

– профілактика інфекційних ускладнень у перед- та після операційний період.

Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічна ниркова недостатність), підвищена чутливість організму до гентаміцину та інших антибіотиків аміно глікозидного ряду.

Дітям до 3-х років Гентаміцин   САНДОЗ слід призначати тільки за життєвими показаннями.

Препарат не призначають також при захворюваннях слухового нерва та вестибулярного апарата, при азотемії, міастенії.

Період вагітності (особливо І триместр) та період лактації. Попереднє лікування ото токсичними лікарськими засобами.

Спосіб застосування та дози. Гентаміцин застосовують внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується,   виходячи з маси тіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова доза гентаміцину для пацієнтів з помірними та   серйозними інфекціями становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або внутрішньо венно, розподілена на 2 - 3 введення.   Максимальна добова доза для дорослих становить  5 мг/кг маси тіла, розподілена на  3 - 4 введення.

Так як аміноглікозиди, у тому числі гентаміцин , розподіляються у позаклітинній рідині і не накопичуються у жировій тканині, їх дози при ожирінні слід зменшувати. Дозу розраховують на фактичну масу тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової маси тіла (тобто додатково не більше 20% до ідеальної маси тіла (ІМТ). У випадку перевищення   ідеальної маси тіла   на 20% і більше доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) за формулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ)

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів – 7 - 10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений за необхідності. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосування більше 10 діб.

Діти. Дітям до 3 років гентаміцин призначають виключно за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим та немовлятам – 2 - 5 мг/кг, дітям від 1 до 5 років – 1,5 - 3 мг/кг, 6 - 14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей усіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2 - 3 рази на добу.

У новонароджених, немовлят і дітей молодшого віку рекомендується щодня визначати концентрацію гентаміцину у сироватці крові (через 1 год після введення вона повинна становити приблизно 4 мкг/мл).

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості слід контролю вати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 30 - 60 хв. після внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинні становити 5 - 10 мкг/мл.

Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною хронічною нирковою недостатністю становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають залежно від кліренса креатині ну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією,   яким необхідний діаліз, призначають               1 - 1,5 мг гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожної процедури діалізу.

Для внутрішньо венного введення дозу препарату розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника (стерильний фізіологічний розчин або 5% розчин глюкози) для дорослих становить 50 - 300 мл, для дітей об’єм розчинника треба відповідно зменшити. Тривалість внутрішньо венної інфузії 1 - 2 год. Концентрація гентаміцину в розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл (0,1%).

Побічні реакції.

Ото токсичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху і ураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках на перших етапах можуть бути навіть непоміченими). Особливий ризик може спричиняти подовжений курс лікування гентаміцином – 2 - 3 тижні.

Нефро токсичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється протеїнурією, азотемією, рідше – олігурією і, як правило, носить зворотний характер.

Інші побічні ефекти, які відзначаються рідко: підвищення рівня сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів, а також тромбоцит опенія, гранулоцит опенія, анемія, зниження рівня кальцію у сироватці, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, пропасниця, головний біль, блювання, м’язовий біль.

Дуже рідко виникають такі побічні ефекти: нудота, підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, пурпура, набряк гортані, біль у суглобах, гіпотензія та сонливість, можливі блокада нервово-м’язової провідності та пригнічення дихання.

У місці внутрішньом’язового введення гентаміцину можлива болючість, при внутрішньо венному введені – розвиток флебітів та пери флебітів.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, нефротоксичні та ото токсичні прояви, блокада нейром’язової провідності (зупинка дихання).

Лікування: дорослим внутрішньо венно вводять прозерин, а також 10% розчин кальцію хлориду або 5% розчин кальцію глюконату. Перед введенням прозерину заздалегідь внутрішньо венно вводять атропін у дозі 0,5 - 0,7 мг, чекають прискорення пульсу і через 1,5 - 2 хв вводять внутрішньо венно 1,5 мг (3 мл 0,05% розчину) прозерину. Якщо ефект цієї дози виявився недостатнім, вводять повторно таку ж дозу прозерину (при появі брадикардії роблять додаткову ін’єкцію атропіну). У тяжких випадках пригнічення дихання необхідна штучна вентиляція легень. Може виводитися за допомогою гемодіалізу (ефективніший) та перитонеального діалізу.

У новонароджених можливо проведення обмінного переливання крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При призначенні вагітним жінкам гентаміцин може чинити шкідливий вплив на плід (ото токсичність).

При вагітності препарат проникає через гематоенцефалічний бар”єр і в амніотичну рідину.

У разі годування дитини груддю та необхідності призначення за показаннями гентаміцину матері слід або припинити годування груддю або відмінити цей антибіотик.

Діти.

Гентаміцин слід призначати дітям до 3 років тільки за життєвими показаннями. Курс лікування повинен бути коротким.

Особливості застосування. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролю вати сироваткові концентрації гентаміцину та функцію нирок, а також слуху.

Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чи вестибулярного апарату потребують припинення терапії гентаміцином або, у виключних випадках, тільки корекції його дози.

Гентаміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією, а також у хворих літнього віку. Ризик ото токсичності зростає при зневодненні організму та в осіб літнього і похилого віку. У зв’язку з цим останні мають вживати достатню кількість рідини.

Хворі, які мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шум у вухах, особливо чутливі до гентаміцину.

У зв’язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується вводити всю добову дозу гентаміцину при таких станах: опіки площею понад 20%; цистофіброз; асцит; ендокардит; хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу; сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка б забезпечувала рівень   концентрації   гентаміцину   в   крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, у період лікування необхідно контролю вати рівень концентрації гентаміцину в крові.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами

У деяких пацієнтів високі дози гентаміцину можуть спричинити порушення вестибулярного апарату (нудоту, запаморочення), тому слід утримуватися від керування авто транспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Гентаміцин не слід застосовувати одночасно з сильнодіючими діуретиками, такими як етакринова кислота, фуросемід, оскільки діуретики можуть посилити ото токсичний ефект аміноглікозидів.

При поєднаному застосуванні з міо релаксантами гентаміцин може потенціювати їхню дію. Слід запобігати одночасному застосуванню гентаміцину з іншими нейро токсичними або нефро токсичними антибіотиками, такими як стрептоміцин, неоміцин, канаміцин, тобраміцин, цефалоридин, паромоміцин, біоміцин, полі міксин В, колістин, амікацин, ванкоміцин.

При одночасному застосуванні гентаміцину з амфотерицином В, циклоспорином, кліндаміцином, піперациліном, метоксифлураном, фоскарнетом, радіо контрастними засобами для внутрішньо венного введення і цисплатином, підвищується ризик порушення функції нирок, а також функції вестибулярного і слухового апаратів.

При застосуванні гентаміцину одночасно з препаратами, що спричиняють нейром’язову блокаду, відбувається посилення нейром’язової блокади і може виникнути дихальний параліч. Кальцій є антидотом для сукцинілхоліну і неостигмін – для тубо курарину.

Пеніцилін потенціює бактерицидний ефект гентаміцину; однак обидва препарати несумісні фізично і хімічно і не повинні змішуватися в одному об’ємі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів з широким спектром дії. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням рибосомальних субодиниць 30S. Тести  in vitro підтверджують його активність відносно різних видів   грам позитивних та грам негативних мікро організмів: Escherichia coli, Proteus spр. (індол позитивний та індол негативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spр., Enterobacter spр.,Serratia spр., Citrobacter spр., Salmonella spр., Shigella spр. і Staphylococcus spр. (включаючи пеніцилін- та метицилінрезистентні штами). Нижче вказані мікро організми, як правило, стійкі до гентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів,   ентерококів, Neisseria meningitidis, Treponema pallidum та анаеробні мікро організми, такі як Bacteroides spр. або Clostridium  spр.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація в плазмі крові через 0,5 - 2 год після внутрішньом’язового введення 80 мг гентаміцину становить 4 – 12 мкг/мл. Подібні концентрації досягаються і після внутрішньо венного введення. Період напів виведення – 2,5 год і підвищується при порушенні видільної функції нирок. Зв’язування з білками плазми становить 20 - 30%.   Об’єм розподілу – 0,25 л/кг. У нормі гентаміцин погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, при менінгіті концентрація у спинномозковій рідині підвищується.

Гентаміцин проникає через плаценту. Концентрації, які спостерігаються в крові плода, становлять приблизно 40% концентрації, яка визначається у матері.

Гентаміцин не метаболізується в організмі. Виводиться в незміненому вигляді з сечею, переважно шляхом гломерулярної фільтрації, і частково шляхом клуб очкової секреції.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний прозорий розчин, практично без видимих часток.  

Несумісність.

Гентаміцин може інактувати деякі бета-лактамні антибіотики in vitro і меншою мірою, in vivo. Ця реакція особливо важлива, коли карбеніцилін і тикарцилін застосовуються одночасно з гентаміцином. Реакція відбувається, головним чином, in vitro; тому гентаміцин і бета-лактамні антибіотики не слід змішувати в одному шприці або ін фузійній системі.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Упаковка.

По 10 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лек фармацевтична компанія д. д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

1526 Любляна, Веровшкова 57, Словенія.

Фармакологическое действие

Антибиотик широкого спектра действия из группы аминогликозидов. Оказывает бактерицидное действие. Активно проникая через клеточную мембрану бактерий, необратимо связывается с 30S-субъединицей бактериальных рибосом и тем самым угнетает синтез белка возбудителя. Высокоактивен в отношении грамотрицательных аэробных бактерий - Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Serratia spp., Proteus, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp. Активен также в отношении грамположительных аэробных кокков - Staphylococcus spp. (в т.ч. устойчивых к пенициллинам и другим антибиотикам), некоторых штаммов Streptococcus spp. К гентамицину устойчивы Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, некоторые штаммы Streptococcus spp., анаэробные микроорганизмы.

Фармакокинетика

После в/м введения быстро всасывается из места инъекции. Максимальная концентрация достигается через 30-60 мин после в/м введения. Связывание с белками плазмы низкое (0-10%). Распределяется во внеклеточной жидкости, во всех тканях организма. Проникает через плаценту. Не метаболизируется. Период полувыведения 2-4 ч. 70-95% выводится с мочой, небольшое количество с желчью.

Показания

Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к гентамицину микроорганизмами.
Для парентерального применения: острый холецистит, холангит, пиелонефрит, цистит, пневмония, эмпиема плевры, перитонит, сепсис, менингит, вентрикулит, гнойные инфекции кожи и мягких тканей, раневая инфекция, ожоговая инфекция, инфекции костей и суставов.
Для наружного применения: пиодермия, в т.ч. гангренозная, поверхностный фолликулит, фурункулез; сикоз, паронихии; инфицированный себорейный дерматит; инфицированное акне; вторичное бактериальное инфицирование при грибковых и вирусных инфекциях кожи; инфицированные кожные раны различной этиологии (ожоги, раны, трудно заживающие язвы, укусы насекомых); инфицированные варикозные язвы.
Для местного применения: блефарит, блефароконъюнктивит, дакриоцистит, конъюнктивит, кератит, кератоконъюнктивит, мейбомит.

Режим дозирования

Устанавливают индивидуально с учетом тяжести течения и локализации инфекции, чувствительности возбудителя.
При в/в или в/м введении для взрослых разовая доза составляет 1-1.7 мг/кг, суточная доза - 3-5 мг/кг; кратность введения - 2-4 раза/сут. Курс лечения - 7-10 дней. В зависимости от этиологии заболевания возможно применение в дозе 120-160 мг 1 раз/сут в течение 7-10 дней или 240-280 мг однократно. В/в инфузию проводят в течение 1-2 ч.
Для детей старше 2 лет суточная доза гентамицина составляет 3-5 мг/кг/сут; кратность введения - 3 раза. Недоношенным и новорожденным детям назначают в суточной дозе 2-5 мг/кг; кратность - 2 раза; детям до 2 лет назначают такую же дозу при частоте введения 3 раза/сут.
Больным с нарушением выделительной функции почек требуется коррекция режима дозирования в зависимости от значений КК.
При местном применении гентамицин закапывают по 1-2 капли в нижний конъюнктивальный мешок пораженного глаза каждые 1-4 ч.
При наружном применении применяют 3-4 раза/сут.
Максимальные дозы: при в/в или в/м введении для взрослых суточная доза - 5 мг/кг, для детей - 5 мг/кг.

Побочное действие

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, повышение активности печеночных трансаминаз, гипербилирубинемия.
Со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения.
Со стороны мочевыделительной системы: олигурия, протеинурия, микрогематурия, почечная недостаточность.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, сонливость, нарушение нервно-мышечной проводимости, снижение слуха, вестибулярные расстройства, необратимая глухота.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, лихорадка, редко - отек Квинке.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к гентамицину и другим антибиотикам-аминогликозидам, неврит слухового нерва, тяжелые нарушения функции почек, уремия, беременность, лактация (грудное вскармливание).

Беременность и лактация

Гентамицин противопоказан при беременности. При необходимости применения в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.

Особые указания

С осторожностью назначают гентамицин при паркинсонизме, миастении, нарушениях функции почек. При применении гентамицина следует контролировать функции почек, слухового и вестибулярного аппаратов.
При наружном применении гентамицина в течение длительного времени на больших поверхностях кожи необходимо учитывать возможность резорбтивного действия, особенно у пациентов с хронической почечной недостаточностью.
Гентамицин в форме раствора для инъекций, крема, мази, глазных капель включен в Перечень ЖНВЛС.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении с аминогликозидами, ванкомицином, цефалоспоринами, этакриновой кислотой возможно усиление ото- и нефротоксического действия.
При одновременном применении с индометацином отмечается снижение клиренса гентамицина, увеличение его концентрации в плазме крови, при этом возрастает риск развития токсического действия.
При одновременном применении со средствами для ингаляционного наркоза, опиоидными анальгетиками возрастает риск развития нервно-мышечной блокады, вплоть до развития апноэ.
При одновременном применении гентамицина и "петлевых" диуретиков (фуросемида, этакриновой кислоты) увеличивается концентрация в крови гентамицина, в связи с чем повышается риск развития токсических побочных реакций.