Клофраніл - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛОФРАНІЛ

(CLOFRANIL)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: clomipramine;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, вкриті оболонкою, блакитного кольору з лінією розлому з одного боку та гладкі з іншого;

склад: 1 таблетка містить кломіпраміну гідро хлориду 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, тальк очищений, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, гіпромелоза, титану діоксид (Е 117), полі етиленгліколь 6000, лак діамантовий синій (Е 133).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захоплення моно амінів. Код АТС N06A A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кломіпрамін – трициклічний антидепресант, ефективний засіб для лікування обсесивно-компульсивних захворювань та станів фобій. Ефективність дії кломіпраміну при обсесивно-компульсивних захворюваннях пов’язана з пригніченням нейронального захоплення серотоніну (5-гідрокситриптаміну). Він контролює   нав’язливі   думки, що без кінця повторюються (обсесії), хибну ритуальну поведінку (компульсивність).

Фармакокінетика. Після застосування внутрішньо кломіпраміну гідро хлорид добре всмоктується, максимальна його концентрація в плазмі досягає 56 - 154 нг/мл (в середньому 92 нг/мл) при перорально прийнятій разовій дозі 50 мг. Після приймання   протягом декількох   днів по 150 мг   кломіпраміну   гідро хлориду   його   концентрація   в   плазмі   варіює   від 94 - 339 нг/мл (в середньому 218 нг/мл), а його головного активного метаболіту диметилкломіпраміну від 134 до 532 нг/мл (в середньому 274 нг/мл). Зв’язування кломіпраміну з білками плазми, здебільшого з альбуміном, має частку до 97%. Період напів виведення кломіпраміну гідро хлориду становить  12 - 29 год. 70% виводиться з сечею (у вигляді неактивних метаболітів – водорозчинних кон’югатів) і 30% – з калом. Кломіпраміну гідро хлорид практично повністю біотрансформується у печінці, тільки 1 - 2 %   виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Показання для застосування. Депресивний синдром різної етіології: ендогенний, реактивний, невротичний, органічний, ларвірований, інволюційний; при психопатії, шизофренії; обсесивно-компульсивні розлади; фобії, нав’язливі стани; дистимічні стани у межах психопатичних порушень у дітей і підлітків; каталепсія при нарколепсії; нічне нестримання сечі (у дітей старше 5 років і після виключення органічної патології); больовий синдром нейрогенного генезу: есенціальна невралгія трійчастого нерва, невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі, есенціальна глософарингеальна невралгія; діабетична нейропатія; нецукровий діабет.

Спосіб застосування та дози. Дозу препарату підбирають індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Тактика лікування полягає у досягненні оптимального ефекту на фоні застосування найменших доз препарату, а також в обережному їх збільшенні, особливо для пацієнтів літнього віку і підлітків, які чутливіші до Клофранілу, ніж пацієнти проміжних вікових груп.

Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми і фобії. Лікування розпочинають з призначення 1 таблетки, вкритої оболонкою, що містить 25 мг кломіпраміну, 2 - 3 рази на день. Потім, протягом першого тижня лікування, дозу препарату поступово підвищують на 25 мг через кожні декілька днів (залежно від переносимості) до досягнення добової дози, що становить 4 - 6 таблеток по 25 мг. У тяжких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної, що дорівнює 250 мг. Після того як буде досягнуто чітко виражене поліпшення, підбирають підтримуючу дозу препарату, що становить 2 - 4 таблетки по 25 мг.

Панічні розлади, агорафобія. Лікування розпочинають із застосування 10 мг кломіпраміну на день, можливо у комбінації з препаратом групи бензодіазепінів. Потім, залежно від переносимості Клофранілу, його дозу підвищують до досягнення бажаного ефекту; після цього поступово відміняють препарат групи бензодіазепінів. Необхідна у цих випадках добова доза Клофранілу значною мірою варіює у різних пацієнтів і знаходиться у діапазоні 25 - 100 мг. За необхідності вона може бути збільшена до 150 мг. Рекомендується не припиняти лікування протягом 6 місяців, повільно знижуючи при цьому підтримуючу дозу препарату.

Каталепсія, що супроводжує нарколепсію. Добова доза Клофранілу дорівнює 25 - 75 мг.

Хронічні больові синдроми.  Доза   Клофранілу   повинна   підбиратися індивідуально (10 - 150 мг на день), з урахуванням супутнього прийому аналгетичних засобів (а також з урахуванням можливості зменшення їх застосування).

Пацієнти похилого віку. Лікування розпочинають з призначення 10 мг на день. Потім поступово, приблизно протягом 10 днів, добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, що становить 30 - 50 мг, і зберігають її на цьому рівні до закінчення лікування.

Діти та підлітки. Початкова доза – 25 мг на день зі збільшенням за індивідуальним графіком до 3 мг/кг або 100 мг протягом перших 2 тижнів. Доза може бути збільшена протягом наступних декількох тижнів до 3 мг/кг або 200 мг.

Нічне нестримання сечі. Початкова доза Клофранілу у дітей 5 - 8 років дорівнює 20 - 30 мг; для дітей 9 - 12 років – 1 - 2 таблетки по 25 мг; для дітей старше 12 років – 1 - 3 таблетки по 25 мг. Застосування вищих доз показано тим пацієнтам, в яких відсутній клінічний ефект після 1-го тижня лікування. Звичайно вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відмічається у ранні нічні години, частину дози Клофранілу застосовують раніше, о 16 годині. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжити протягом 1 - 3 місяців, поступово знижуючи дозу Клофранілу.

Побічна дія. При застосуванні Клофранілу можливо виникнення помірної ортостатичної гіпотензії, тахікардії, малі та клінічно незначні зміни електрокардіограми. В деяких випадках препарат спричиняє марення, психотичні стани, сплутаність свідомості, параною, гіпоманію чи манію та сексуальні розлади у чоловіків. Дуже рідко при застосуванні Клофранілу спостерігались агранулоцит оз та гіпертермія. У хворих з обсесивно-компульсивними захворюваннями може з’явитися тенденція до самогубства.

Протипоказання. Підвищена чутливість до кломіпраміну гідро хлориду та інших трициклічних антидепресантів. Нещодавно перенесений інфаркт міокарда.

Застосування разом з інгібіторами моноамін оксидази та протягом 14 днів після відміни останніх.

Передозування. У разі передозування спостерігаються такі симптоми, як   сухість у роті, розширення   зіниць, кома, судоми, зміни частоти серцевих скорочень, аритмії. Показано промити шлунок, викликати блювання. При судомах показано внутрішньо венне введення діазепаму. За показаннями   проводять інтубацію та штучну вентиляцію легень. При тяжких антихолінергічних симптомах з боку центральної нервової системи показано внутрішньом× язове чи внутрішньо венне введення 0,5 - 2 мг фізостигміну. При виникненні аритмії показано введення анти аритмічних препаратів. У складних випадках передозування спостереження за хворим показано мінімум 2 - 3 доби.

Особливості застосування. Хворим, що страждають на гіпертиреоз і приймають тиреоїдні препарати, треба з обережністю призначати Клофраніл, окрім того, необхідно з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам з підвищеним очним тиском, закрито кутовою глаукомою, із затримкою сечі,   пухлиною мозкової речовини надниркових залоз і порушенням функції нирок.

Різка відміна препарату Клофранілу може спричинити синдром відміни препарату, що характеризується запамороченням, нудотою, блюванням, головним болем, нездужанням, неспокійним сном, гіпертермією, дратівливістю та можливим погіршенням фізичного стану. При відміні препарату доза повинна знижуватись поступово, під наглядом лікаря.

При прийманні Клофранілу треба з обережністю керувати транспортом.

Досвіду застосування Клофранілу для лікування дітей до 5 років немає.

Вагітність. Достатні і контрольовані дослідження безпеки застосування препарату вагітними жінками не проводились. У новонароджених дітей, матері яких приймали до кінця вагітності Клофраніл, спостерігались симптоми відміни препарату, включаючи нервове збудження, тремор і напади. Протягом вагітності можливо приймати Клофраніл тільки в тому випадку, коли можливий позитивний ефект лікування виправдає потенційний ризик для плода.

Застереження для жінок, які годують груддю!

При прийманні Клофранілу слід відмовитися від годування дитини груддю або відмінити препарат матері залежно від необхідності його застосування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пригнічую чий вплив Клофранілу на центральну нервову систему посилюють такі препарати: снодійні, проти судомні, нейролептики, центральні і наркотичні аналгетики, засоби для наркозу, а також алкоголь. При одночасному застосуванні Клофранілу та антихолінергічних препаратів підвищується ризик виникнення порушень зору, підвищення очного тиску, затримки сечі, атонії кишечнику. Клофраніл може блокувати антигіпертензивну дію гуанетидину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла   місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у стрипі; 5 стрипів у картонній коробці.

Виробник. САН ФАРМАСЬЮТИКАЛ ІНДАСТРІЗ ЛТД.

Адреса. Офіс. Acme Plaza, Andheri-Kurla Road, Andheri East, Mumbai 400059, India.

Екме Плаза, Ендхері-Курла Роад, Ендхері Іаст, Мумбай 400059, Індія.

Завод:  Survey No 214, Government Industrial Area, Phase II, Silvassa – 326 230 (U.T. Dadra & Nagar Haveli), India.

Сурвей № 214, Гавернмент Індастріал Еріа, Фаза ІІ, Сілвасса – 396 230, (У. Т. Дадра & Нагар Хавелі), Індія.

Форма выпуска, состав и упаковка

Таблетки, покрытые оболочкой голубого цвета, круглые, с делительной риской с одной стороны.

1 таб. кломипрамина гидрохлорид 25 мг.

Вспомогательные вещества: лактоза, крахмал, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный, натрия метилпарабен, тальк, магния стеарат, бриллиантовый синий, натрия крахмала гликолат, полиэтиленгликоль, эудражит Е100, натрия лаурилсульфат.

Фармакологическое действие

Антидепрессивное средство (трициклический антидепрессант).

Оказывает также некоторое анальгезирующее (центрального генеза), H2-гистаминоблокирующее и антисеротониновое действие, способствует устранению ночного недержания мочи и снижает аппетит.

Обладает сильным периферическим и центральным антихолинергическим действием, обусловленным высоким сродством к м-холинорецепторам; сильным седативным эффектом, связанным со сродством к H1-гистаминовым рецепторам, и альфа-адреноблокирующим действием.

Обладает свойствами антиаритмического ЛС подгруппы Ia, подобно хинидину в терапевтических дозах замедляет желудочковую проводимость (при передозировке может вызывать тяжелую внутрижелудочковую блокаду).

Механизм антидепрессивного действия связан с увеличением концентрации норадреналина в синапсах и/или серотонина в ЦНС. Накопление этих нейромедиаторов происходит в результате ингибирования обратного захвата их мембранами пресинаптических нейронов (обратный захват серотонина снижается в большей степени, чем на фоне др. трициклических антидепрессантов).

При длительном применении снижает функциональную активность бета-адрено- и серотониновых рецепторов головного мозга, нормализует адренергическую и серотонинергическую передачу, восстанавливает равновесие этих систем, нарушенное при депрессивных состояниях.

Устраняет психомоторную заторможенность, подавленность настроения, чувство тревоги.

Оказывает анальгезирующее действие, которое, как полагают, может быть связано с изменениями концентрации моноаминов в ЦНС, особенно серотонина, и влиянием на эндогенные опиоидные системы. Механизм анксиолитического действия связан с уменьшением скорости возбуждения locus ceruleus путем регуляции функций альфа2- и бета-адренергических рецепторов и кругооборота норадреналина. Механизм действия при нервной булимии неясен (может быть сходным с таковым при депрессии).

Выявлен отчетливый эффект препарата при булимии у больных как без депрессии, так и при ее наличии, при этом снижение булимии может отмечаться без сопутствующего ослабления самой депрессии.

Антидепрессивный эффект проявляется уже на 1 нед применения. Психостимулирующее действие выражено в меньшей степени, чем у имипрамина, а седативное - слабее, чем у амитриптилина. При приступах нарколептической сонливости эффект выражен слабо или отсутствует.

Показания

• депрессивные состояния различной этиологии и с различной симптоматикой (эндогенные, реактивные, невротические, органические, маскированные и инволюционные депрессии);
• депрессивный синдром при шизофрении и расстройствах личности;
• пресенильные и сенильные депрессии;
• депрессивные состояния при длительном болевом синдроме и при хронических соматических заболеваниях;
• депрессивные расстройства реактивной,
• невротической и психопатической природы,
• включая их соматические эквиваленты у детей;
• обсессивно-компульсивные синдромы (фобия),
• панические приступы страха,
• хронический болевой синдром (хронические боли у онкологических больных, мигрень,
• ревматические заболевания, атипичные
• боли в области лица,
• постгерпетическая невралгия,
• посттравматическая невропатия,
• диабетическая или др. периферическая невропатия),
• нарколепсия,
• сопровождающаяся каталепсией;
• головная боль,
• мигрень (профилактика).

Режим дозирования

Внутрь, во время или сразу после еды (для уменьшения раздражения слизистой оболочки желудка), в/м, в/в.По возможности стремятся к назначению препарата как можно в более низких дозах, особенно при лечении пожилых пациентов и подростков с депрессивными состояниями.

При депрессиях, навязчиво-компульсивных синдромах и фобиях - внутрь, по 25 мг 2-3 раза в день или по 1 таблетке длительного действия (75 мг) 1 раз в день, предпочтительно вечером. В течение 1 нед лечения дневную дозу постепенно увеличивают до 100-150 мг (2 таблетки ретард по 75 мг).

При необходимости возможно назначение и больших доз. После достижения эффекта назначают в поддерживающей дозе в среднем 50-100 мг или 1 таблетка по 75 мг. В/м: начальная доза - 25-50 мг; затем каждый день следует вводить на 25 мг больше, пока доза не достигнет 100-150 мг/сут.

После улучшения постепенно сокращают количество инъекций, а затем переводят на пероральный прием поддерживающей дозы. В/в введение начинают с однократной капельной инфузии в течение 1.5-3 ч 50-75 мг (содержимое растворяют и тщательно перемешивают с 250-500 мл 0.9% раствора NaCl или 5% раствора декстрозы).

Учитывая суточные колебания состояния депрессивных больных, предпочтительно проводить инфузии утром. Амбулаторные больные после в/в вливания должны находиться под строгим наблюдением.

После достижения заметного эффекта (обычно в течение первых 7 дней) инфузии продолжают еще в течение 3-5 дней.

Для поддержания достигнутого эффекта необходимо продолжить прием внутрь. Постепенный переход от в/в вливания к приему внутрь можно облегчить, прибегнув к промежуточной фазе в/м инъекций.

При нарколепсии, сопровождающейся каталепсией, - внутрь, в дозе 25-75 мг/сут.

При хронических болевых синдромах - внутрь, в дозе 10-150 мг/сут, с учетом сопутствующего назначения больному анальгетиков, а также возможности снижения вводимой дозы последних. Приступы страха: начальная доза - 10 мг/сут, возможно в сочетании с бензодиазепинами.

В зависимости от переносимости препарата дозу повышают до получения желаемого результата, постепенно отменяя прием бензодиазепина.

Не рекомендуется прекращать терапию раньше чем через 6 мес. В течение этого времени следует постепенно сокращать поддерживающую дозу. Гериатрия: начальная доза - 10 мг/сут. Постепенно (в течение 10 дней) дозу увеличивают до оптимальной (30-50 мг/сут) и придерживаются этой дозы до конца лечения.

Педиатрия: начальная доза - 10 мг в день, в течение 10 дней суточную дозу увеличивают: у детей в возрасте 5-7 лет - до 20 мг, в возрасте 8-14 лет - до 20-50 мг, а детям старше 14 лет - до 50 мг и выше.

Побочное действие

Антихолинергические эффекты: нечеткость зрительного восприятия ("пелена" перед глазами), парез аккомодации, мидриаз, повышение внутриглазного давления (только в глазах с локальным анатомическим предрасположением - узким углом передней камеры), тахикардия, сухость во рту, спутанность сознания, делирий или галлюцинации, запоры, паралитическая кишечная непроходимость, затруднение мочеиспускания, снижение потоотделения.

Со стороны нервной системы: сонливость, астения, беспокойство, дезориентация, галлюцинации (особенно у пациентов пожилого возраста и у пациентов с болезнью Паркинсона), тревожность, возбуждение, двигательное беспокойство, маниакальное состояние, гипоманиакальное состояние, агрессивность, нарушение памяти, деперсонализация, усиление депрессии, снижение способности к концентрации внимания, бессонница, "кошмарные" сновидения, зевота, повышенная утомляемость; активация симптомов психоза; головная боль, миоклонус; дизартрия, тремор мелких мышц, особенно рук, кистей, головы и языка, периферическая невропатия (парестезии), миастения, миоклонус; атаксия, экстрапирамидный синдром, усиление эпилептических припадков; изменения на ЭЭГ, гиперпирексия.

Со стороны ССС: синусовая тахикардия, сердцебиение, головокружение, ортостатическая гипотензия, коллапс, клинически незначимые изменения на ЭКГ (интервала S-T или зубца Т) у пациентов, не страдающих заболеваниями сердца; аритмия, лабильность АД (снижение или повышение АД), нарушение внутрижелудочковой проводимости (расширение комплекса QRS, изменения интервала P-Q, блокада ножек пучка Гиса, AV блокада).

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, редко - гепатит (включая изменение функциональных "печеночных" проб и холестатическую желтуху), изжога, рвота, гастралгия, увеличение аппетита и массы тела или снижение аппетита и массы тела, стоматит, глоссит, кариес зубов, изменение вкуса, диарея, потемнение языка.

Со стороны эндокринной системы: увеличение в размерах (отек) тестикул, гинекомастия; увеличение размеров молочных желез, гиперпролактинемия, галакторея; снижение или повышение либидо, снижение потенции, гипо- или гипергликемия, гипонатриемия (снижение выработки вазопрессина), синдром неадекватной секреции АДГ.

Со стороны органов кроветворения: агранулоцитоз, лейкопения, тромбоцитопения, пурпура, эозинофилия. Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, фотосенсибилизация, ангионевротический отек.

Прочие: выпадение волос, шум в ушах, отеки, петехии, "приливы" крови к коже лица, ощущение тепла или холода, задержка мочи, учащенное мочеиспускание, гипопротеинемия, гиперпирексия.

Симптомы синдрома "отмены" (при внезапной отмене после длительного лечения): тошнота, рвота, диарея, головная боль, недомогание, нарушения сна, необычные сновидения, необычное возбуждение; при постепенной отмене после длительного лечения - раздражительность, двигательное беспокойство, нарушения сна, необычные сновидения.

Местные реакции на в/в введение: тромбофлебит, лимфангит, чувство жжения, аллергические кожные реакции.