Ко-диротон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КО-ДИРОТОН

(CO-DIROTON)

Склад:

діючі речовини: лізиноприл, гідрохлоротіазид;

1 таблетка Ко-Диротону 10 мг + 12,5 мг містить лізиноприлу 10 мг (у формі лізиноприлу дигідрату) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), індиго тину лак (E 132), крохмаль кукурудзяний, крохмаль преже латинізований, кальцію гідро фосфату дигідрат, крохмаль частково преже латинізований, магнію стеарат.

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) і діуретики.

Код АТС С 09В А 03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія, якщо моно терапією гідрохлоротіазидом або лізиноприлом не досягнуто бажаного зниження артеріального тиску.

Протипоказання.

- гіпер чутливість до лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ, до гідрохлоротіазиду й похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату;

- ангіо невротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ;

- спадковий або ідіопатичний ангіо невротичний набряк;

- анурія, тяжке порушення функції нирок і печінки;

- загострення подагри;

- вагітність і період годування груддю;

- вік до 18 років (безпека у педіатрії не встановлена).

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають із урахуванням доз лізиноприлу або гідрохлоротіазиду, які застосовувалися в моно терапії. Препарат призначається внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, приблизно в один і той же час доби. Якщо очікуваний терапевтичний ефект не досягається протягом 2 - 4 тижнів, дозу можна збільшити до 2-х таблеток 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально залежно від терапевтичного ефекту. У пацієнтів із кліренсом креатині ну > 30 і < 80 мл/хв можливе застосування тільки Ко-Диротону® 10 мг + 12,5 мг. Щоб уникнути симптоматичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають діуретики, прийом діуретика необхідно припинити за 2 - 3 дні до призначення Ко-Диротону.

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає необхідності в корекції дози.

Побічні реакції.

З можливих побічних реакцій, що характеризуються як часті (1-10%): запаморочення, головний біль, парестезія, артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), кашель, діарея; нудота, блювання, шкірні висипання; м'язові спазми, імпотенція, астенія, відчуття втоми, підвищений рівень креатині ну, печінкових ферментів і сечовини в крові, знижений рівень гемоглобіну. Нечасті (0,1-1%): сухість слизової оболонки рота, біль у грудній клітці, зниження рівня гематокриту, подагра. Поодинокі (0,01-0,1%): анемія, гіперурикемія, гіпер- або гіпокаліємія, гіперглікемія, відчуття серцебиття, панкреатит, реакції гіпер чутливості (симптомокомплекс включав один або кілька ознак: гіпертермія, васкуліт, артралгія/артрит, позитивна реакція на антиядерні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілі я й лейкоцитоз, фото чутливість, свербіж та інші прояви на шкірі), м'язова слабкість, підвищення сироваткового білірубіну. Рідкісні (менше 0,01%): агранулоцит оз, ангіо невротичний набряк, пригнічення кісткового мозку, гепатит, печінкова недостатність.

Потенційно можливе виникнення інших побічних реакцій на компоненти препарату:

Лізиноприл: у пацієнтів із групи підвищеного ризику з інфарктом міокарда або мозковим інсультом імовірний розвиток гіпотензії, тахікардії, порушення смакових відчуттів і/або сну, сплутаність свідомості та запаморочення, біль у шлунку, гастрит, бронхоспазм, риніт, синусит, алопеція, кропив’янка, посилене потовідділення, свербіж, псоріаз і тяжкі шкірні захворювання (у тому числі пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна еритема), гіпонатріємія, олігурія/анурія, порушення функції нирок і гостра ниркова недостатність, гепатит, гемолітична анемія.

Гідрохлоротіазид: анорексія, подразнення травного тракту, запор, жовтяниця (застій жовчі, спричинений непрохідністю внутрішньо печінкових жовчних шляхів), панкреатит, сіалоаденіт, запаморочення, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія, а пластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, світлобоязнь, кропив’янка, некротичний васкуліт, гарячка, пневмонія й набряк легенів, анафілактичні реакції, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, порушення електролітного балансу, включаючи гіпонатріємію, м'язові спазми, руховий неспокій, минуще зниження гостроти зору, ниркова недостатність, порушення функції нирок і ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Передозування.

Немає інформації про передозування Ко-Диротону. Можливе виражене зниження артеріального тиску, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність.

Лікування: викликати блювання, промити шлунок; симптоматична терапія, спрямована на корекцію дегідратації й порушеного водно-сольового балансу. Інгібітори АПФ виводяться за допомогою гемодіалізу, однак необхідно уникати застосування високо проточних поліакрилнітрилових мембран для діалізу.

Застосування в періоди вагітності або годування груддю.

Протипоказаний вагітним і жінкам, які годують груддю.

У випадку планування або встановлення вагітності препарат треба негайно відмінити.

Діти. Протипоказаний дітям до 18 років.

Особливості застосування.

Пацієнтам з нирковою недостатністю, гіпертензією та іншими супутніми захворюваннями необхідний моніторинг функції нирок, особливо на початку терапії. У період лікування необхідний регулярний контроль у плазмі крові К⁺, глюкози, сечовини, ліпідів і креатині ну.

- Симптоматична гіпотензія може виникнути у хворих, які приймали діуретики або при дегідратації іншого генезу (підвищена пітливість, тривале блювання, профузний пронос), а також при серцевій недостатності. До початку лікування, по можливості, варто нормалізувати рівень натрію в сироватці крові, компенсувати втрачений об’єм рідини, контролю вати артеріальний тиск;

- перед призначенням Ко-Диротону необхідно перевірити функцію нирок;

- при призначенні препарату необхідно інформувати пацієнта про можливі ознаки ангіо невротичного набряку (утруднення дихання й ковтання, набряклість кінцівок, обличчя, язика, очей, губ), що вимагає негайної відміни препарату й консультації лікаря;

- якщо пацієнт приймає імуносупресори та/або алопуринол, прокаїнамід, необхідний періодичний моніторинг рівня лейкоцитів (через можливість розвитку тяжких інфекцій);

- через те, що потенційний ризик розвитку нейтропенії / агранулоцит озу / тромбоцит опенії / анемії повністю виключити не можна, при лікуванні необхідно проводити періодичний контроль периферичної крові;

- препарат протипоказаний для лікування пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі через   ниркову недостатність. Не призначається також пацієнтам із трансплантованою ниркою;

- застосування інгібіторів АПФ може супроводжуватися сухим кашлем, що обумовлено гальмуванням розпаду ендогенного брадикініну; як правило, після припинення їх застосування кашель припиняється;

- при великих операційних втручаннях і/або застосуванні засобів для наркозу, здатних спричинити артеріальну гіпотензію, лізиноприл блокує утворення ангіотензину II, яке настає після компенсаторного вивільнення реніну. Гіпотензія такого генезу може бути усунута компенсацією внутрішньо судинної рідини;

- з великою обережністю призначають пацієнтам з супутніми захворюваннями: аортальним стенозом, гіпертрофічною кардіоміопатією, двобічним стенозом ниркових артерій, стенозом артерій єдиної нирки із прогресуючою азотемією, хронічною нирковою недостатністю (КК більше 30 мл/хв), первинним гіперальдостеронізмом, гіпоплазією кісткового мозку, зниженням об’єму циркулюючої крові (у т. ч. при діареї, блюванні), захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія), подагрою, гіперурикемією, гіперкаліємією, гіпонатріємією (через підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на мало сольовій і безсольовій дієті), цереброваскулярною недостатністю, тяжкою хронічною серцевою недостатністю;

- у пацієнтів літнього віку лікування починають із нижньої межі дозування (Ко-Диротон

10 мг + 12,5 мг) через те, що ймовірність погіршення функції печінки, нирок і серця вище через супутні хвороби та застосування інших ліків. Підбираючи дози, слід дотримуватися заходів безпеки (контроль функції нирок);

- у період лікування пацієнту варто утримуватися від вживання спиртних напоїв;

- препарат може вплинути на лабораторні показники: у зв'язку із впливом на метаболізм кальцію, похідні тіазиду можуть змінити результати тесту щодо визначення функції пара щитовидних залоз.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом та/або роботі з іншими механізмами.

Прийом препарату може спричинити запаморочення (особливо на початку лікування) й впливати на здатність керувати транспортними засобами і займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. До визначення індивідуальної реакції від подібної діяльності слід відмовитися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лізиноприл з:

- не стероїдними протизапальними препаратами: послаблення антигіпертензивного ефекту, гіперкаліємія і погіршення функції нирок. Як правило, ця дія оборотна. Зрідка можлива гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок (літнього віку або зневоднених);

- лікарськими засобами, які підвищують рівень калію в сироватці крові (калійзберігаючі діуретики: спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавками та замінниками солі, що містять калій: зростає ризик підвищення рівня калію в крові;

- літієм: одночасний прийом із препаратами, що містять літій, протипоказаний через зменшення швидкості виведення літію й підвищення ризику розвитку літієвої інтоксикації;

- алопуринолом: підвищується ризик ураження нирок і розвитку лейкопенії;

- циклоспорином: підвищується ризик порушення функції нирок і розвитку гіперкаліємії;

- лов астатином: одночасний прийом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії;

- цитостатиками, імуносупресантами, прокаїнамідом: одночасний прийом з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку лейкопенії;

- трициклічними антидепресантами, антипсихотичними й знеболювальними засобами: можливе подальше зниження артеріального тиску;

- cимпатомім етичними засобами: можливе ослаблення гіпотензивної дії іАПФ;

- протидіабетичними засобами (пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін): підвищення рівня глюкози в крові при одночасно зростаючому ризику гіпоглікемії (імовірність цього явища більша протягом перших двох тижнів комбінованої терапії у пацієнтів з ослабленою функцією нирок);

- іншими лікарськими засобами (нітрати, дигоксин, гідрохлоротіазид, пропранолол): не спостерігалося фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні з лізиноприлом.

Гідрохлоротіазид з:

- алкоголем, барбітуратами або наркотичними засобами: можлива ортостатична гіпотензія;

- протидіабетичними засобами (пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін): може виникнути необхідність корекції дози протидіабетичного засобу;

- іншими гіпотензивними засобами: посилення гіпотензивного ефекту;

- холестираміном і колестипольними смолами: зменшення усмоктування гідрохлоротіазиду;

- глюкокортикостероїдами, кортикотропіном, карбеноксолоном, амфотерицином B: порушення балансу електролітів, особливо калію;

- недеполяризуючими міо релаксантами: можливе посилення дії міорелаксанта;

- літієм: протипоказаний одночасний прийом із препаратами літію через зменшення швидкості виведення літію й підвищення ризику розвитку літієвої інтоксикації;

- не стероїдними протизапальними препаратами: послаблення гіпотензивної дії тіазидних діуретиків;

- серцевими глікозидами: підвищення ризику дигіталісної інтоксикації;

- соталолом: при одночасному прийомі підвищується ризик розвитку аритмії;

- триметопримом: одночасний прийом з інгібіторами АПФ і тіазидовими діуретиками підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, який містить інгібітор АПФ (лізиноприл) і тіазидний діуретик (гідрохлоротіазид), з антигіпертензивною і діуретичною дією. Комбінація лізиноприлу та гідрохлоротіазиду виявляє більш виражений антигіпертензивний ефект, ніж кожний компонент окремо.

Лізиноприл інгібує АПФ, що здійснює утворення ангіотензину II із ангіотензину I. Блокування утворення ангіотензину II знижує його судинозвужувальну дію, що стимулює вплив на синтез альдостерону в наднирниках. Блокування АПФ також зменшує інактивацію брадикініну. Комплексна дія препарату призводить до зниження загального периферичного опору судин, артеріального тиску, перед навантаження, тиску в легеневих капілярах, а також до збільшення хвилинного об’єму крові й підвищення толерантності до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда й стінок артерій резистивного типу, поліпшується кровопостачання ішемізованого міокарда. Як результат, інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих із ХСН, уповільнюють прогресу вання дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. При тривалому лікуванні ефективність лізиноприлу зберігається. Гіпотензивний ефект дозозалежний, настає приблизно через 1 год після прийому. При раптовому припиненні прийому синдром відміни не проявляється.

Гідрохлоротіазид збільшує діурез, внаслідок чого зменшується об’єм циркулюючої крові і виявляється антигіпертензивний ефект. Діуретичний ефект пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів Na⁺, Cl^-, K⁺, Mg²⁺ і води в дистальному відділі нефрону; одночасно затримується виведення іонів Ca²⁺ і сечової кислоти. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск. Діуретичний ефект настає через 1 - 2 год після прийому, досягає максимуму через 4 год і зберігається 6 - 12 год. Гіпотезивна дія виявляється через 3 - 4 дні, а оптимальний антигіпертензивний ефект спостерігається після 3 - 4 тижнів приймання.

Фармакокінетика.

Лізиноприл. Після внутрішнього застосування середній ступінь абсорбції становить майже 25% при значній між індивідуальній мінливості (6 - 60%). У пацієнтів літнього віку відзначається збільшення (приблизно в 2 рази) концентрації лізиноприлу в крові й площі під кривою функції концентрація в плазмі/час (АUС) у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. Наявність їжі в травному тракті не впливає на усмоктування. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається приблизно через 6 - 7 год і зберігається протягом 24 год. Період напів виведення становить 12 год. Крім АПФ не зв'язується з іншими білками сироватки крові. Незначно проникає через гематоенцефалічний бар'єр; не акумулюється в тканинах. В організмі не метаболізується, виводиться в незміненому вигляді винятково із сечею. Ослаблення функції нирок сповільнює елімінацію, але сповільнення стає клінічно значимим тільки при зменшенні швидкості клуб очкової фільтрації нижче 30 мл/хв.

Гідрохлоротіазид. Після внутрішнього застосування всмоктується в незміненому вигляді. Не піддається метаболізму, швидко виводиться через нирки. Період напів виведення коливається в межах від 5,6 до 14,8 год. Не менше 61% препарату виводиться в незміненому вигляді протягом 24 год. Проникає через плацентарний бар'єр; не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, з пласкими боками, зі знятою фаскою, світло-голубого кольору таблетки. На одному боці – гравіювання “C 43”.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºC.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка.

По 10 (10х 1) або 30 (10х 3) таблеток у блістерах, у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Гродзиський фармацевтичний завод “Польфа” Сп. з о. о.

Місцезнаходження.

05 - 825, м. Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща.

Фармакодинамика. Комбинированный препарат, содержащий ингибитор АПФ (лизиноприл) и тиазидный диуретик (гидрохлоротиазид) с антигипертензивным и диуретическим действием. Комбинация лизиноприла и гидрохлоротиазида обладает более выраженным антигипертензивным эффектом, чем каждый компонент в отдельности.
Лизиноприл ингибирует АПФ, который осуществляет образование ангиотензина II из ангиотензина I. Блокирование образования ангиотензина II уменьшает выраженность его сосудосуживающего действия, стимулирующего влияния на синтез альдостерона в надпочечниках. Блокирование АПФ также снижает инактивацию брадикинина. Комплексное действие препарата приводит к снижению ОПСС, АД, преднагрузки, давления в легочных капиллярах, а также к увеличению минутного ОЦК и повышению толерантности к нагрузкам у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). Лизиноприл расширяет артерии в большей степени, чем вены. При длительном применении уменьшается выраженность гипертрофии миокарда и стенок артерий резистивного типа, улучшается кровоснабжение ишемизированного миокарда. В результате ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у больных с ХСН, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. При длительном лечении эффективность лизиноприла сохраняется. Гипотензивный эффект дозозависим, наступает примерно через 1 ч после приема. При внезапном прекращении приема синдром отмены не отмечают.
Гидрохлоротиазид повышает диурез, вследствие чего уменьшается ОЦК и проявляется антигипертензивный эффект. Диуретический эффект связан с нарушением реабсорбции ионов Na⁺, Cl^-, K⁺, Mg²⁺ и воды в дистальном отделе нефрона; одновременно задерживается выведение ионов Ca²⁺ и мочевой кислоты. Практически не оказывает влияния на нормальное АД. Диуретический эффект наступает через 1–2 ч после приема, достигает максимума через 4 ч и сохраняется 6–12 ч. Гипотезивное действие выявляют через 3–4 дня, а оптимальный антигипертензивный эффект — после 3–4 нед приема.
Фармакокинетика
Лизиноприл. После приема внутрь средняя степень абсорбции составляет около 25% при значительной межиндивидуальной изменчивости (6–60%). У пациентов пожилого возраста отмечают повышение (приблизительно в 2 раза) концентрации лизиноприла в крови и АUС по сравнению с пациентами более молодого возраста. Наличие пищи в пищеварительном тракте не влияет на всасывание. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается примерно через 6–7 ч и сохраняется в течение 24 ч. Период полувыведения составляет 12 ч. Кроме АПФ, не связывается с другими белками сыворотки крови. В небольшой степени проникает через ГЭБ; не аккумулируется в тканях. В организме не метаболизируется, выводится в неизмененном виде исключительно с мочой. Снижение функции почек замедляет элиминацию, но замедление становится клинически значимым только при снижении скорости клубочковой фильтрации ниже 30 мл/мин.
Гидрохлоротиазид. После приема внутрь всасывается в неизмененном виде. Не подвергается метаболизму, быстро выделяется почками. Период полувыведения колеблется в пределах 5,6–14,8 ч. Не менее 61% препарата выводится в неизмененном виде в течение 24 ч. Проникает через плацентарный барьер; не проникает через ГЭБ.

АГ, если в результате монотерапии гидрохлоротиазидом или лизиноприлом не достигнуто желаемого снижения АД.

препарат назначают с учетом доз лизиноприла или гидрохлоротиазида, которые использовали в монотерапии. Препарат назначают внутрь по 1 таблетке 1 раз в сутки, примерно в одно и то же время суток. Если ожидаемый терапевтический эффект не достигается в течение 2–4 нед, дозу можно повысить до 2 таблеток 1 раз в сутки. Дозу подбирают индивидуально в зависимости от терапевтического эффекта. У пациентов с клиренсом креатинина 30 и ≤80 мл/мин возможно применение только Ко-Диротона 10 мг + 12,5 мг.
Во избежание развития симптоматической гипотензии у пациентов, принимающих диуретики, прием диуретика необходимо прекратить за 2–3 дня до назначения Ко-Диротона.
У пациентов с печеночной недостаточностью нет необходимости в коррекции дозы.

гиперчувствительность к лизиноприлу и другим ингибиторам АПФ, гидрохлоротиазиду и производным сульфонамида или другим компонентам препарата;
ангионевротический отек в анамнезе, связанный с применением ингибиторов АПФ;
наследственный или идиопатический ангионевротический отек;
анурия, тяжелое нарушение функции почек и печени;
обострение подагры;
период беременности и кормления грудью;
возраст до 18 лет (безопасность применения у детей не установлена).

возможные побочные реакции, характеризующихся как частые (1–10%): головокружение, головная боль, парестезия, артериальная гипотензия (включая ортостатическую гипотензию), кашель, диарея; тошнота, рвота, кожная сыпь; мышечные спазмы, импотенция, астения, ощущение усталости, повышенный уровень креатинина, печеночных ферментов и мочевины в крови, сниженный уровень гемоглобина; нечастые (0,1–1%): сухость слизистой оболочки рта, боль в грудной клетке, снижение уровня гематокрита, подагра; отдельные (0,01–0,1%): анемия, гиперурикемия, гипер- или гипокалиемия, гипергликемия, ощущение сердцебиения, панкреатит, реакции гиперчувствительности (симптомокомплекс включал один или несколько признаков: гипертермия, васкулит, артралгия/артрит, положительная реакция на антиядерные антитела, повышение СОЭ, эозинофилия и лейкоцитоз, фоточувствительность, зуд и другие кожные проявления), мышечная слабость, повышение билирубина в сыворотке крови; очень редкие (≤0,01%): агранулоцитоз, ангионевротический отек, угнетение костного мозга, гепатит, печеночная недостаточность.
Потенциально возможно возникновение других побочных реакций на компоненты препарата.
Лизиноприл: у пациентов группы повышенного риска с инфарктом миокарда или мозговым инсультом вероятно развитие гипотензии, тахикардии, нарушения вкусовых ощущений и/или сна, спутанность сознания и головокружение, боль в желудке, гастрит, бронхоспазм, ринит, синусит, алопеция, крапивница, усиленное потоотделение, зуд, псориаз и тяжелые кожные заболевания (в том числе пузырчатка, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона и мультиформная эритема), гипонатриемия, олигурия/анурия, нарушения функции почек и острая почечная недостаточность, гепатит, гемолитическая анемия.
Гидрохлоротиазид: анорексия, раздражение пищеварительного тракта, запор, желтуха (застой желчи, вызванный непроходимостью внутрипеченочных желчных путей), панкреатит, сиалоаденит, головокружение, ксантопсия, лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия, пурпура, светобоязнь, крапивница, некротический васкулит, лихорадка, пневмония и отек легких, анафилактические реакции, гипергликемия, глюкозурия, гиперурикемия, нарушения электролитного баланса, включая гипонатриемию, мышечные спазмы, двигательное беспокойство, преходящее снижение остроты зрения, почечная недостаточность, нарушения функции почек и почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.

пациентам с почечной недостаточностью, гипертензией и другими сопутствующими заболеваниями необходим мониторинг функции почек, особенно в начале терапии. В период лечения необходим регулярный контроль уровня К⁺ в плазме крови, глюкозы, мочевины, липидов и креатинина.
Симптоматическая гипотензия может возникнуть у больных, которые принимали диуретики, или при дегидратации иного генеза (повышенная потливость, длительная рвота, профузный понос), а также при сердечной недостаточности. До начала лечения, по возможности, следует нормализовать уровень натрия в сыворотке крови, компенсировать утраченный объем жидкости, контролировать АД.
Перед назначением Ко-Диротона необходимо проверить функцию почек. При назначении препарата следует информировать пациента о возможных признаках ангионевротического отека (затруднение дыхания и глотания, отечность конечностей, лица, языка, глаз, губ), что требует немедленной отмены препарата и консультации врача. В случае, если пациент принимает иммуносупрессоры и/или аллопуринол, прокаинамид, необходим периодический мониторинг уровня лейкоцитов в крови (из-за возможности развития тяжелых инфекций). Ввиду того, что потенциальный риск возникновения нейтропении/агранулоцитоза/тромбоцитопении/анемии полностью исключить нельзя, при лечении необходимо проводить периодический контроль периферической крови.
Препарат противопоказан для лечения пациентов, находящихся на гемодиализе, в связи с почечной недостаточностью. Не назначают также пациентам с трансплантированной почкой.
Применение ингибиторов АПФ может сопровождаться сухим кашлем, что обусловлено торможением распада эндогенного брадикинина; обычно после их отмены кашель прекращается. При обширных операционных вмешательствах и/или применении средств для наркоза, способных вызвать артериальную гипотензию, лизиноприл блокирует образование ангиотензина II, наступающее после компенсаторного высвобождения ренина. Гипотензия такого генеза может быть устранена компенсацией объема внутрисосудистой жидкости.
С большой осторожностью препарат назначают пациентам с такими сопутствующими заболеваниями: аортальный стеноз, гипертрофическая кардиомиопатия, двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, ХПН (клиренс креатинина 30 мл/мин), первичный гиперальдостеронизм, гипоплазия костного мозга, снижение ОЦК (в том числе при диарее, рвоте), заболевания соединительной ткани (системная красная волчанка, склеродермия), подагра, гиперурикемия, гиперкалиемия, гипонатриемия (из-за повышенного риска развития артериальной гипотензии у пациентов, находящихся на мало- или бессолевой диете), цереброваскулярная недостаточность, тяжелая хроническая сердечная недостаточность.
У пациентов пожилого возраста лечение начинают с нижнего предела дозы (Ко-Диротон 10 мг + 12,5 мг) в связи с тем, что вероятность ухудшения функции печени, почек и сердца выше из-за сопутствующих заболеваний и приема других лекарственных средств. При подборе дозы следует соблюдать меры предосторожности (контроль функции почек). В период лечения пациенту следует воздерживаться от употребления спиртных напитков.
Препарат может оказать влияние на лабораторные показатели: в связи с влиянием на метаболизм кальция, производные тиазида могут изменить результаты теста по определению функции паращитовидных желез.
Дети. Противопоказан детям и подросткам в возрасте до 18 лет.
Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат противопоказан для применения в период беременности и кормления грудью. В случае планирования или диагностирования наступившей беременности препарат следует немедленно отменить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и/или работе с другими механизмами. Прием препарата может вызывать головокружение (особенно в начале лечения) и влиять на способность управлять транспортными средствами и заниматься потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. До определения индивидуальной реакции пациента от подобной деятельности следует отказаться.

Лизиноприл с:
НПВП — снижение антигипертензивного эффекта, гиперкалиемия и ухудшение функции почек. Обычно это действие обратимое. В редких случаях возможна ОПН, особенно у пациентов со сниженной функцией почек (пожилого возраста или обезвоженных);
лекарственными средствами, повышающими уровень калия в сыворотке крови (калийсберегающие диуретики: спиронолактон, триамтерен, амилорид), добавками и заменителями соли, содержащими калий — возрастает риск повышения уровня калия в крови;
литием — одновременный прием с препаратами, содержащими литий, противопоказан из-за уменьшения скорости выведения лития и повышения риска развития литиевой интоксикации;
аллопуринолом — повышается риск поражения почек и развития лейкопении;
циклоспорином — повышается риск нарушения функции почек и развития гиперкалиемии;
ловастатином — одновременный прием повышает риск развития гиперкалиемии;
цитостатиками, иммуносупрессорами, прокаинамидом — одновременный прием с ингибиторами АПФ повышает риск развития лейкопении;
трициклическими антидепрессантами, антипсихотическими и обезболивающими средствами — возможно дальнейшее снижение АД;
симпатомиметическими средствами — возможно уменьшение выраженности гипотензивного действия ингибиторов АПФ;
противодиабетическими средствами (пероральные гипогликемизирующие средства и инсулин) — повышение уровня глюкозы в крови при одновременно возрастающем риске гипогликемии (вероятность этого явления больше в течение первых 2 нед комбинированной терапии у пациентов с ослабленной функцией почек);
другими лекарственными средствами (нитраты, дигоксин, гидрохлоротиазид, пропранолол) — не отмечено фармакокинетического взаимодействия при одновременном применении с лизиноприлом.
Гидрохлоротиазид с:
алкоголем, барбитуратами или наркотическими средствами — возможна ортостатическая гипотензия;
противодиабетическими средствами (пероральные гипогликемизирующие средства и инсулин) — может возникнуть необходимость в коррекции дозы противодиабетического средства;
другими гипотензивными средствами — усиление гипотензивного эффекта;
колестирамином и колестипольными смолами — уменьшение всасывания гидрохлоротиазида;
ГКС, кортикотропином, карбеноксолоном, амфотерицином B — нарушение баланса электролитов, особенно калия;
недеполяризирующими миорелаксантами — возможно увеличение выраженности действия миорелаксанта;
литием — противопоказан одновременный прием с препаратами лития из-за уменьшения скорости выведения лития и повышения риска развития литиевой интоксикации;
НПВП — снижение гипотензивного действия тиазидных диуретиков;
сердечными гликозидами — повышение риска дигиталисной интоксикации;
соталолом — при одновременном приеме повышается риск развития аритмии;
триметопримом — одновременный прием с ингибиторами АПФ и тиазидными диуретиками повышает риск развития гиперкалиемии.

нет информации о передозировке Ко-Диротона. Возможно выраженное снижение АД, электролитный дисбаланс, почечная недостаточность.
Лечение: вызвать рвоту, промыть желудок; симптоматическая терапия, направленная на коррекцию дегидратации и нарушенного водно-солевого баланса. Ингибиторы АПФ выводятся с помощью гемодиализа, однако необходимо избегать применения высокопроточных полиакрилнитриловых мембран для диализа.

в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С.