Офлоксацин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОФЛОКСАЦИН

(OFLOXACIN)

Склад:

діюча речовина: ofloxacin;

100 мл розчину містять офлоксацину 200 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий від безбарвного до жовтуватого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група хінолонів. Офлоксацин.

Код АТХ J01M A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Офлоксацин – синтетичний протимікробний засіб фторованого хінолону широкого спектра дії.

У концентраціях, ідентичних з мінімальною пригнічувальною концентрацією (МІС) або в дещо вищих він чинить бактерицидну дію (шляхом пригнічення ДНК-гірази ‒ ферменту, необхідного для реплікації та транскрипції бактеріальної ДНК).

Протимікробний спектр охоплює: грамнегативні і грампозитивні бактерії, чутливі до офлоксацину: Enterobacteriaceae (Escherichia coli, види Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella, Proteus, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella, Yersinia), Pseudomonas spp, в тому числі Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Branhamella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Acinetobacter spр., Campylobacter spр., Gardnerella vaginalis, Helicobacter pylori, Pasteurella multocida, Vibrio spр, Brucella melitensis; стафілококи, в тому числі штами, що продукують пеніциліназу та деякі штами, резистентні до метициліну; також він має активність щодо Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum (при граничних значеннях МІС), Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae та деяких інших мікобактерій.

Чутливість стрептококів групи А, В і С є граничною.

Більшість анаеробів, за винятком Clostridium perfringens, є резистентними.

Офлоксацин неактивний щодо Treponema pallidum.

Фармакокінетика.

Офлоксацин проникає у тканини. Він також добре розповсюджується в рідинах тіла, в тому числі у цереброспінальній. Відносно високі концентрації його у жовчі. Об’єм розподілу становить 1,5–2,5 л/кг. Зв’язок з плазматичними протеїнами становить 25 %.

Офлоксацин частково перетворюється в дезметил-офлоксацин і офлоксацин-N-оксид.  Дезметил-офлоксацин має слабку протимікробну активність.

Плазматичний напівперіод офлоксацину становить приблизно 5–8 годин, при нирковій недостатності він подовжується залежно від ступеня недостатності до 15–60 годин. Офлоксацин, головним чином, нирками, тубулярною секрецією та гломерулярною фільтрацією. 75–80% виведеної дози виводиться у незміненому стані із сечею протягом 24–48 годин, менше ніж 5 % виводиться у формі метаболітів. 4–8 % виведеної дози виводиться з калом. Виведення офлоксацину може бути уповільнене у хворих з тяжким ушкодженням печінки (наприклад, цирозом). Незалежно від дози ниркове виділення офлоксацину становить 173 мл/хв, загальне виділення – до 214 мл/хв. Тільки незначний об’єм можна видалити шляхом гемодіалізу

(15–25 %), біологічний напівперіод протягом гемодіалізу становить приблизно 8–12 годин. При перитонеальному діалізі біологічний напіврозпад становить 22 години.

Офлоксацин чинить постантибіотичну дію.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до офлоксацину збудниками:

- гострі та хронічні інфекції бронхолегеневої системи;

- гострі та хронічні інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

- інфекції шкіри та м’яких тканин;

- сепсис.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до офлоксацину та до інших компонентів препарату або інших препаратів групи фторхінолонів;

- епілепсія;

- ураження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів мозку та мозкових оболонок);

- тендиніти в анамнезі;

- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

Офлоксацин не можна призначати пацієнтам з подовженням інтервалу QT, пацієнтам з некомпенсованою гіпокаліємією, а також пацієнтам, які приймають протиаритмічні засоби класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Офлоксацин, розчин для інфузій сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % розчином Рінгера лактату, розчинами глюкози і фруктози.

Як і інші фторхінолони, офлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають препарати з відомою здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні препарати класів IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. пункт «Подовження інтервалу QT» у розділі «Особливості застосування»).

При одночасному застосуванні офлоксацину та антикоагулянтів повідомлялося про збільшення часу кровотечі.

При застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами, похідними нітроімідазолу і метилксантінів, збільшується ризик розвитку нейротоксичних ефектів.

При одночасному призначенні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожиль, особливо у пацієнтів літнього віку.

Одночасне введення офлоксацину з прокаїнамідом може призвести до підвищення рівня  прокаїнаміду у хворих, треба проводити ретельний моніторинг рівня прокаїнаміду у плазмі крові, ЕКГ та в разі потреби підібрати дозування препарату.

При одночасному застосуванні офлоксацину з антигіпертензивними засобами або анестетичними барбітуратами можна в окремих випадках спостерігати раптове зниження тиску.

Якщо приймати хінолони одночасно з іншими ліками, які знижують поріг судомної готовності, наприклад, з теофіліном, може спостерігатися додаткове зниження порога судомної готовності головного мозку. Однак вважається, що офлоксацин, на відміну від деяких інших фторхінолонів, не вступає у фармакокінетичну взаємодію з теофіліном.

Додаткове зниження порога судомної готовності головного мозку може також виникати при одночасному застосуванні з певними нестероїдними протизапальними препаратами, а також препаратами, які знижують поріг судомної активності.

Якщо виникнуть напади судом, офлоксацин потрібно відмінити.

Офлоксацин може спричиняти невелике підвищення сироваткових концентрацій глібенкламіду; слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів, які отримують цю комбінацію.

Виведення хінолонів може порушуватись, а сироваткові рівні – підвищуватись, якщо приймати їх одночасно з іншими лікарськими засобами, які зазнають секреції у ниркові канальці (наприклад, з пробенецидом, циметидином, фуросемідом та метотрексатом).

Вплив на результати лабораторних досліджень: під час лікування офлоксацином можуть спостерігатися хибно-позитивні результати визначення опіатів або порфіринів у сечі. Може з’явитися необхідність у підтвердженні позитивних результатів тестів на опіати або порфірини за допомогою більш специфічних методів.

До офлоксацину помірно чутливі Mycоbacterium tuberculosis, що може призвести до хибно‑негативних результатів бактеріологічної діагностики туберкульозу.

Необхідний постійний контроль при супутньому введенні інсуліну, кофеїну, теофіліну, циметидину, циклоспорину, нестероїдних протизапальних препаратів, антиконвульсантів, лікарських засобів, які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450.

Антагоністи вітаміну К

Потрібно здійснювати ретельний моніторинг показників коагуляційних проб у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, через можливе збільшення ефекту похідних кумарину.

Особливості застосування.

Якщо дозволяє стан хворого, рекомендується перейти на лікування відповідними дозами таблеток офлоксацину.

При розвитку алергічних реакцій або виражених побічних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС) препарат слід негайно відмінити.

З обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями ЦНС (виражений атеросклероз судин головного мозку, перенесена гостра недостатність мозкового кровообігу), при порушеній функції нирок.

Пацієнтам із гострою печінковою недостатністю не слід перевищувати дозу 400 мг на добу.

Хворі повинні вживати достатню кількість води, щоб уникнути кристалурії.

При лікуванні Офлоксацином слід уникати сонячного опромінення.

Необхідно коригувати дозу та час введення препарату хворим з нирковою недостатністю і людям літнього віку, враховуючи вповільнене виділення.

Рідкісна поява тендиніту може призвести до розриву сухожилля (насамперед ахіллового), особливо у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, які одночасно з цим засобом застосовують кортикостероїди. У разі появи ознак тендиніту необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля і проконсультуватися з ортопедом.

Офлоксацин слід вводити лише шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом 60 хвилин. Швидкі чи болюсні ін’єкції можуть призвести до артеріальної гіпотензії.

Офлоксацин не є препаратом першого вибору для лікування пневмонії, спричиненої пневмококами або мікоплазмами, або гострого тонзиліту, спричиненого β-гемолітичними стрептококами.

Повідомлялося про виникнення алергічних реакцій і реакцій гіперчутливості після прийому початкової дози фторхінолонів. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до шоку, небезпечного для життя, навіть після прийому початкової дози. У таких випадках слід негайно відмінити офлоксацин і почати належне лікування (наприклад, лікування шоку).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея під час або після лікування офлоксацином, особливо тяжка, тривала та/або з кровотечею, може бути симптомом псевдомембранозного коліту. Якщо виникне підозра на псевдомембранозний коліт, офлоксацин потрібно негайно відмінити. Слід одразу ж почати належну специфічну антибіотикотерапію (наприклад, ванкоміцином для перорального прийому, тейкопланіном для перорального прийому або метронідазолом). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти зі схильністю до судом

Якщо виникають напади судом, офлоксацин потрібно відмінити (див. пункт про зниження порога судомної готовності головного мозку у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подовження інтервалу QT

У дуже рідкісних випадках повідомлялося про подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймали фторхінолони. Фторхінолони, в тому числі офлоксацин, слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, до яких, зокрема, належать:

• літній вік;

• невідкориговане порушення електролітного балансу (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

• вроджений синдром подовженого інтервалу QT;

• набуте подовження інтервалу QT;

• захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія);

• супутнє застосування лікарських засобів з відомою здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічних препаратів класів IA та III, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків).

Пацієнти, які приймають офлоксацин, повинні уникати впливу інтенсивного сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання (ртутно-кварцові лампи, солярії) без особливої потреби.

Пацієнти із психотичними розладами в анамнезі

Повідомлялося про виникнення психотичних реакцій у пацієнтів, які приймали фторхінолони. У деяких випадках ці реакції прогресували до суїцидальних думок або самодеструктивної поведінки, у тому числі спроб самогубства, іноді навіть після одноразового введення препарату. Якщо у пацієнта розвиваються ці реакції, слід відмінити офлоксацин і вжити належних лікувальних заходів. Потрібно з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є психотичні розлади, або пацієнтам з психічними захворюваннями.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам з порушеннями функції печінки через можливе ушкодження печінки внаслідок прийому препарату. Повідомлялося про випадки блискавичного гепатиту, який потенційно призводив до випадків печінкової недостатності (у тому числі летальних), на тлі лікування фторхінолонами. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування і звернутися до свого лікаря, якщо виникнуть такі симптоми й ознаки захворювання печінки як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або болісність живота при пальпації (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К

Через можливе підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення) і/або кровотечу у пацієнтів, які отримують фторхінолони, в тому числі офлоксацин, у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), у випадку одночасного застосування цих двох груп лікарських засобів слід здійснювати моніторинг результатів коагуляційних проб (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).  

Міастенія

Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є міастенія.

Якщо призначати офлоксацин для в/в застосування одночасно з гіпотензивними препаратами, може спостерігатися раптове зниження артеріального тиску. У таких випадках, або якщо препарат призначати одночасно з анестетиками класу барбітуратів, потрібно здійснювати моніторинг функцій серцево-судинної системи.

Прийом антибіотиків, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, тому під час лікування потрібно періодично перевіряти стан пацієнта. Якщо виникне вторинна інфекція, слід вжити належних заходів.

Периферична нейропатія

Повідомлялося про виникнення периферичної сенсорної або сенсомоторної нейропатії у пацієнтів, які отримували фторхінолони, в тому числі офлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, офлоксацин слід відмінити, щоб запобігти розвитку незворотного стану.

Гіпоглікемія

При застосуванні офлоксацину, як і всіх інших хінолонів, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, зазвичай у хворих на цукровий діабет, які отримували супутнє лікування пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. У таких хворих на діабет рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентною або підтвердженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Таким чином, призначати офлоксацин цим пацієнтам потрібно з обережністю.

Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів або мальабсорбція глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Офлоксацин протипоказаний у період вагітності. Під час лікування офлоксацином рекомендується припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Може порушуватися швидкість психомоторних реакцій, тому слід утримуватися від керування транспортними засобами і механізмами.

Оскільки в окремих випадках повідомлялося про сонливість, порушення здатності керувати механізмами, про запаморочення та розлади зору після прийому препарату, пацієнти повинні знати про реакцію свого організму на офлоксацин перед тим як керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати дорослим. Вводити внутрішньовенно краплинно. Перед початком введення слід зробити шкірну алергічну пробу.

Дозу Офлоксацину встановлює лікар індивідуально, залежно від чутливості мікроорганізмів, виду і тяжкості інфекційного процесу.

Інфекції бронхолегеневої системи: по 200 мг двічі на добу.

Інфекції сечовивідних шляхів: 200 мг двічі на добу.

Сепсис: по 200 мг двічі на добу.

Інфекції шкіри та м’яких тканин: по 400 мг двічі на добу.

Час інфузії повинен становити не менше 30 хвилин на кожні 200 мг. Загалом індивідуальні дози необхідно застосовувати з рівними інтервалами. Дозу 400 мг двічі на добу можна застосовувати при тяжких або ускладнених інфекціях.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок. Хворим з порушенням функції нирок може бути потрібним зниження дози, що залежить від кліренсу креатиніну. Якщо кліренс креатиніну становить 20–50 мл/хв, доза повинна бути зменшена до 100–200 мг кожні 24 години. При кліренсі креатиніну < 20 мл/хв доза повинна становити 100 мг кожні 24 години. Для хворих, які знаходяться на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, доза офлоксацину повинна становити 100 мг кожні 24 години.

Тривалість застосування офлоксацину залежить від виду інфекційного процесу та клінічних показників. Після нормалізації температури тіла та покращення загального стану пацієнта лікування препаратом потрібно продовжувати ще протягом 3 днів.

У більшості випадків гострого процесу тривалість лікування становить 7-10 днів. Лікар може переводити пацієнта з парентерального застосування на пероральне, не змінюючи дозу.

Тривалість лікування повинна становити не більше 2 місяців.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям.

Передозування.

Найважливішими очікуваними ознаками гострого передозування є симптоми з боку ЦНС, зокрема запаморочення, дезорієнтація, сонливість, сплутаність свідомості, загальмованість, судоми, а також реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання, ерозивні ушкодження слизових оболонок.

Антидоту не існує. Лікування симптоматичне Офлоксацин головним чином виводиться нирками (75–80 % введеної дози виділяється у незміненому стані разом із сечею протягом 24–48 годин), його елімінацію можна пришвидшити шляхом форсованого об’ємного діурезу. Тільки в обмеженій кількості офлоксацин можна видалити з організму гемодіалізом (в середньому 15–25 %) або перитонеальним діалізом (менше 2 %).

Потрібно здійснювати моніторинг показників ЕКГ через можливе подовження інтервалу QT.

Побічні реакції.

Інфекційні та паразитарні захворювання: мікоз; резистентність патогенних організмів.

З боку крові та лімфатичної системи: лімфоцитоз, тромбоцитоз, подовження протромбінового часу, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості (зазвичай зі шкірними проявами), анафілактичний шок, анафілактоїдний шок, набряк обличчя, набряк Квінке, набряк язика і/або гортані з можливою асфіксією.

Метаболічні та аліментарні розлади: анорексія, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення сироваткового рівня холестерину, підвищення сироваткових рівнів тригліцеридів, гіпоглікемія у хворих на діабет, які приймають цукрознижувальні препарати.

З боку психіки: психомоторне збудження, розлади сну, безсоння, неспокій, психотичні розлади (наприклад, галюцинації), тривожні стани, сплутаність свідомості, кошмарні сновидіння, депресія, психотичні розлади і депресія з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальні думки або спроби самогубства

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, тремор, судоми, порушення периферичної чутливості (парестезії, атаксія, порушення смаку); дисгевзія, паросмія, периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсомоторна нейропатія, епілептичні напади, екстрапірамідні симптоми або інші порушення м’язової координації, підвищення внутрішньочерепного тиску.

З боку органів зору: подразнення слизової оболонки очей, світлобоязнь, розлади зору (наприклад, двоїння в очах, дальтонізм).

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, шум у вухах, втрата слуху.

З боку серця: тахікардія, шлуночкові аритмії; поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (про виникнення цих реакцій повідомляли переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT); подовження інтервалу QT на ЕКГ

З боку судин: можлива короткочасна артеріальна гіпотензія, васкуліти, флебіт, під час інфузії офлоксацину може виникнути тахікардія та артеріальна гіпотензія. У дуже рідкісних випадках таке зниження артеріального тиску може бути тяжким.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: кашель, назофарингіт, задишка, бронхоспазм, порушення нюху, пневмоніт, втрата відчуття запаху, алергічний пневмоніт, тяжка задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: дискомфорт у шлунку, біль у животі, нудота, блювання; ентероколіт, іноді геморагічний; запор, зниження апетиту, втрата апетиту, діарея, дисбіоз, псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні розлади: підвищення рівнів печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ, ГГТ і/або лужної фосфатази), підвищення рівня білірубіну в крові, холестатична жовтяниця, гепатит, який іноді може бути тяжким.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж, висипання, кропив’янка, припливи, посилене потовиділення, пустульозне висипання, васкуліт, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, реакції фоточутливості, медикаментозний дерматит, судинна пурпура, васкуліт, який у виняткових випадках може призвести до некрозу шкіри; синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозне висипання.

З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: тендиніт (особливо у пацієнтів літнього віку; необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію сухожилля, організувати консультацію ортопеда), васкуліт, артралгія, міалгія, розриви сухожиль (зокрема ахіллового сухожилля), які можуть бути двобічними і виникати протягом 48 годин після початку лікування; рабдоміоліз і/або міопатія, м’язова слабкість, надриви м’язів, розриви м’язів.

З боку нирок та сечовивідного тракту: затримка сечі, підвищення рівня сечовини і сироваткового рівня креатиніну; порушення функції нирок, в окремих випадках – гостра ниркова недостатність, гострий інтерстиціальний нефрит.

Вроджені та сімейні/генетичні розлади: напади порфірії у хворих на порфірію.

Загальні розлади та реакції у місці введення: біль та почервоніння шкіри у місці введення, в окремих випадках – тромбофлебіт, слабкість, пропасниця, вагініт.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Невикористаний лікарський засіб, що залишається, повинен бути знищений.

Несумісність.

Розчин Офлоксацину не можна змішувати з гепарином та іншими інфузійними розчинами, окрім тих, сумісність з офлоксацином яких досліджена.

При призначенні з препаратами, які залужнюють сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротоксичних ефектів.

Препарат сумісний з ізотонічним сольовим розчином, розчином Рінгера, 5 % розчином глюкози або фруктози.

Упаковка. По 100 мл препарату у контейнерах, по 1 контейнеру в полівінілхлоридній плівці разом з інструкцією для медичного застосування у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Хашра № 520, Бхагванпур, Руркі, Харідвар, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Состав:

действующее вещество: ofloxacin;

100 мл раствора (1 контейнер) содержат офлоксацина 200 мг;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, кислота хлористоводородная разведенная, вода
для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инфузий.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные средства для системного применения. Группа хинолонов. Код АТС J01M A01.

Клинические характеристики.

Показания. Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными
к офлоксацину возбудителями:

- острые и хронические инфекции бронхолегочной системы;

- острые и хронические инфекции верхних и нижних отделов мочевыводящих путей;

- инфекции кожи и мягких тканей;

- инфекции костей и суставов;

- сепсис.

Противопоказания.

- Повышенная чувствительность к офлоксацину и другим компонентам препарата или других препаратов группы фторхинолонов;

- эпилепсия;

- поражение центральной нервной системы с пониженным судорожным порогом (после черепно-мозговых травм, инсульта, воспалительных процессов мозга и мозговых оболочек);

- тендинит в анамнезе;

- дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;

- беременность;

- период лактации;

- детский возраст.

Офлоксацин нельзя назначать пациентам с удлинением интервала QT, пациентам
с некомпенсированной гипокалиемией, а также пациентам, принимающим противоаритмические средства класса IА (хинидин, прокаинамид) или класса III (амиодарон, соталол).

Способ применения и дозы. Применяют взрослым. Вводят внутривенно капельно. Введение необходимо осуществлять с равными интервалами. Дозу 200 мг следует вводить не менее чем в течение 30 минут.

Перед началом введения следует сделать кожную аллергическую пробу.

Дозу Офлоксацина устанавливают индивидуально в зависимости от чувствительности микроорганизмов, вида и тяжести инфекционного процесса.

Инфекции бронхолегочной системы: по 200 мг дважды в сутки.

Инфекции мочевыводящих путей: 200 мг дважды в сутки.

Сепсис: по 200 мг дважды в сутки.

При тяжелых или осложненных инфекциях можно вводить в дозе 400 мг дважды в сутки.

Инфекции костей и суставов: по 400 мг дважды в сутки.

Инфекции кожи и мягких тканей: по 400 мг дважды в сутки.

Дозирование для пациентов с нарушением функции почек: если клиренсе креатинина составляет
20 - 50 мл/мин, доза должна быть уменьшена до 100 - 200 мг каждые 24 часа. При клиренсе креатинина <20 мл/мин (в т.ч. для больных, находящихся на гемодиализе или перитонеальном диализе) доза должна составлять 100 мг каждые 24 часа.

Продолжительность лечения зависит от течения заболевания и в большинстве случаев составляет 7 - 10 дней. После нормализации температуры тела и улучшения общего состояния пациента введение препарата следует продолжать еще в течение 3 дней.

При улучшении состояния пациента рекомендуется продолжать лечение пероральной формой препарата. Продолжительность лечения должна составлять не более 2 месяцев.

Побочные реакции.

Со стороны нервной системы и психики: возбуждение, головокружение, головная боль, нарушение сна/бессонница, беспокойство; психотические реакции (с галлюцинациями), тревожные состояния, спутанность сознания, кошмарные сновидения, депрессия, сонливость, тремор, судороги, нарушения периферической чувствительности (парестезии, атаксия, нарушение вкуса, обоняния, зрения); нарушения слуха, такие как шум в ушах или потеря слуха, светобоязнь, эпилептические припадки, экстрапирамидные нарушения или другие нарушения мышечной координации, повышение внутричерепного давления.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможна кратковременная артериальная гипотензия, васкулит.

Со стороны пищеварительного тракта: тошнота, рвота, понос, дисбиоз, псевдомембранозный колит, гипогликемия (у больных сахарным диабетом).

Со стороны почек: редко - повышение уровня мочевины и креатинина, в отдельных случаях - острая почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.

Со стороны печени: повышение активности печеночных ферментов (АСТ, АЛТ, ЛДГ, ГГТ, ЩФ, билирубина, холестатическая желтуха, гепатит возможно с тяжелым протеканием.

Со стороны системы кроветворения: лейкопения, эозинофилия, тромбоцитопения, анемия, агранулоцитоз, панцитопения, угнетение костномозгового кроветворения.

Мышечно-скелетные реакции: тендинит, особенно у пациентов пожилого возраста; артралгии, миалгии.

Аллергические и иммунопатологические реакции: кожная сыпь, зуд, фотосенсибилизация, отек лица, отек Квинке, отек языка и/или гортани с возможной асфиксией.

Местные реакции: боль и покраснение кожи в месте введения, в отдельных случаях - тромбофлебит.

Прочие: слабость, лихорадка, вагинит.

Передозировка.

Симптомы: головокружение, дезориентация, сонливость, спутанность сознания, заторможенность, судороги, тошнота, рвота, эрозионные повреждения слизистых оболочек.

Лечение симптоматическое Офлоксацин, главным образом, выводится почками (75 - 80% введенной дозы выделяется в неизмененном виде с мочой в течение 24 - 48 часов), его элиминацию можно ускорить путем форсированного объемного диуреза. Только
в ограниченном количестве офлоксацин можно удалить из организма гемодиализом
(в среднем 15 - 25%) или перитонеальным диализом (менее 2%).

Применение в период беременности или кормления грудью.

Не применяют.

Дети.

Не применяют.

Особенности применения. Если позволяет состояние больного, рекомендуется перейти на лечение соответствующими дозами таблеток офлоксацина.

При развитии аллергических реакций или выраженных побочных эффектов со стороны ЦНС препарат следует немедленно отменить.

С осторожностью назначают пациентам с заболеваниями ЦНС (выраженный атеросклероз сосудов головного мозга, перенесенная острая недостаточность мозгового кровообращения), при нарушенной функции почек.

Пациентам с острой печеночной недостаточностью не следует превышать дозу 400 мг в сутки.

Больные должны употреблять достаточное количество воды во избежание кристаллурии.

При лечении Офлоксацином следует избегать солнечного облучения.

Необходимо корректировать дозу и время введения препарата больным с почечной недостаточностью и людям пожилого возраста, учитывая замедленное выделение.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Применение препарата может влиять на деятельность, требующую высокой скорости психических и физических реакций, принятия быстрого решения (например, управление транспортными средствами, обслуживание машин и механизмов, работа на высоте и т.п.).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

При одновременном применении офлоксацина с нестероидными противоревматическими средствами или лекарственными средствами, снижающими судорожный порог, риск развития судорог может возрасти.

Одновременное введение офлоксацина с прокаинамидом может привести к повышению уровня прокаинамида - у больных нужно проводить тщательный мониторинг уровня прокаинамида
в плазме, ЭКГ и в случае необходимости подобрать его дозировку.

При одновременном применении офлоксацина с антигипертензивными средствами или анестетических барбитуратами можно в некоторых случаях наблюдать внезапное снижение артериального давления.

Одновременное введение офлоксацина с теофиллином в отдельных случаях может привести
к снижению выведения теофиллина, которое, однако, не бывает клинически достоверным.

Одновременное введение офлоксацина в больших дозах с лекарственными средствами, которые выделяются путем канальцевой секреции, может привести к повышению плазматических концентраций за счет их сниженного вывода.

При одновременном введении с варфарином или его производными необходимо следить
за протромбиновым временем или проводить другие соответствующие исследования
на свертывание.

Учитывая возможную гипергликемию или гипогликемию при введении офлоксацина у больных, которых лечили противодиабетическими средствами, необходимо обязательно проводить мониторинг параметров их компенсации. На протяжении лечения офлоксацином могут наблюдаться ложноположительные результаты при определении опиатов или порфиринов в моче.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Офлоксацин - синтетическое противомикробное средство фторированного хинолона широкого спектра действия.

В концентрациях, идентичных с минимальной угнетающей концентрацией (МИС) или в более высоких, он оказывает бактерицидное действие (путем угнетения ДНК-гиразы - фермента, необходимого для репликации и транскрипции бактериальной ДНК).

Спектр антимикробного действия охватывает: грамотрицательные и грамположительные бактерии, чувствительные к офлоксацину: Enterobacteriaceae (Escherichia coli, виды Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella, Proteus, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella, Yersinia),
Pseudomonas spp, включая Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Branhamella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Acinetobacter spр., Campylobacter spр, Gardnerella vaginalis, Helicobacter pylori, Pasteurella multocida, Vibrio spр, Brucella melitensis; стафилококки, в том числе штаммы, продуцирующие пенициллиназу и некоторые штаммы, резистентные к метициллину; также он имеет активность по Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae,Ureaplasma urealyticum
(при предельных значениях МИС), Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae и некоторых других микобактерий.

Чувствительность стрептококков группы А, В и С ограничена.

Большинство анаэробов, за исключением Clostridium perfringens, являются резистентными.

Офлоксацин неактивный по Treponema pallidum.

Фармакокинетика. Офлоксацин проникает в ткани. Он также хорошо распространяется
в жидкостях тела, в том числе в цереброспинальной. Относительно высокие концентрации его
в желчи. Объем распределения составляет 1,5 - 2,5 л/кг. Связь с плазматическими протеинами составляет 25%.

Офлоксацин в ограниченной степени превращается в дезметил-офлоксацин и офлоксацин
-N-оксид. Дезметил-офлоксацин обладает слабой противомикробной активностью.

Плазматический полупериод офлоксацина составляет примерно 5 - 8 часов, при почечной недостаточности он удлиняется в зависимости от степени недостаточности до 15 - 60 часов. Офлоксацин выводится главным образом почками, канальцевой секрецией и гломерулярной фильтрацией. 75 - 80% выведенной дозы выводится в неизмененном виде с мочой в течение
24 - 48 часов, менее 5% выводится в форме метаболитов. 4 - 8% выведенной дозы выводится
с калом. Выведение офлоксацина может быть замедлено у больных с тяжелым повреждением печени (например, циррозом). Независимо от дозы почечное выделение офлоксацина составляет 173 мл/мин, общее выделение - до 214 мл/мин. Только незначительный объем можно удалить путем гемодиализа (15 - 25%), биологический полупериод на фоне гемодиализа составляет примерно 8 - 12 часов. При перитонеальном диализе биологический полураспад составляет
22 часа.

Офлоксацин оказывает постантибиотическое действие.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства: прозрачный от бесцветного до желтоватого цвета раствор.

Несовместимость. Офлоксацин несовместим с гепарином и маннитолом.

В контейнер с препаратом Офлоксацин не следует добавлять никаких других растворов и лекарственных средств.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения. Хранить при температуре не выше 250С в оригинальной упаковке.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 100 мл в контейнере, по 1 контейнеру в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.