-
Пмс-холестирамін
- ColestyramineМіжнародна назва
- Гіполіпідемічні засоби, монокомпонентніФарм. група
- C10AC01ATС-код
- за рецептомУмова продажу
- 1 пропозиція від 1 150,00 до 1 150,00 грн.Наявність в аптеках
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
пмс-Холестирамін регулар зі смаком апельсина
pms-Cholestyramine regular orange flavour
Склад:
діюча речовина: холестирамін резин (cholestyramine resin), сополімер стиролу та дивініл бензолу з четвертинними амонієвими функціональними групами;
1 пакетик з порошком містить холестирамін резину 4 г;
допоміжні речовини: цукроза, кислота лимонна безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, барвник жовтий захід (Е 110), барвник D&C жовтий №10 (хіноліновий жовтий Е 104), барвник D&C жовтий №10 алюмінієвий лаковий 15% (хіноліновий жовтий Е 104), пропіленгліколю альгінат, природний та штучний ароматизатор зі смаком апельсина, мальтодекстрин, акація (гуміарабік), бутилгідрокситолуол (Е 321).
Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.
Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Холестирамін. Код АТС С 10А С 01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Холестирамін показаний як засіб ад’ювантної терапії (в доповнення до дієти та фізичних вправ) для зниження підвищеного вмісту холестерину в сироватці хворих з первинною гіперхолестеринемією з метою зменшення ризику атеросклеротичних уражень коронарних артерій та інфаркту міокарда.
Холестирамін може застосовуватись як засіб для зниження підвищеного вмісту холестерину у хворих з комбінованою гіперхолестеринемією та гіпертри гліцеридемією, однак препарат не показаний у випадку, коли гіпертри гліцеридемія є домінуючою патологією.
Холестирамін може застосовуватись для симптоматичного лікування діареї, викликаної жовчними кислотами у хворих із синдромом короткого кишечнику, а також для зняття свербежу при холестазі в зв’язку з частковою обструкцією жовчних шляхів.
Протипоказання.
Холестирамін протипоказаний при повній обструкції жовчних шляхів, коли жовч зовсім не потрапляє в кишечник.
Препарат протипоказаний у випадку підвищеної чутливості до діючого компонента або інших компонентів, що входять до складу препарату.
Спосіб застосування та дози.
Холестирамін застосовують перорально.
Для того щоб звести до мінімуму можливі побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту, бажано розпочинати терапію з одної дози препарату раз на день. Потім через 1-2 дні дозування може бути збільшене.
Важливим є мотивація хворого для дотримання встановленої схеми лікування, незважаючи на виникаючі побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту. Для успішного лікування важливу роль відіграє установка з боку лікаря та контроль за дотриманням схеми прийому препарату.
Рекомендована доза для дорослих становить 4 г холестираміну від одного до шести разів на день. Дозування може бути змінене з тим, щоб в найбільшому ступені відповідати індивідуальним потребам хворого.
Препарат не варто приймати в сухому вигляді, він призначений тільки для застосування у вигляді водної суспензії.
Приготування препарату для прийому: колір препарату може варіювати від серії до серії, що не впливає на якість самого препарату.
Для приготування суспензії вміст одного пакетика вміщують у склянку з 120-180 мл води або напою, які не містять вуглекислого газу (молоко або фруктовий сік). Через 1 хвилину порошок інтенсивно розмішують у рідині. Порошок можна також розмішати в супі або соці з м’якоттю, вижатому з фруктів (яблук або ананасів).
Побічні реакції.
Найчастіше при застосуванні холестираміну відзначаються запори, особливо при високій дозі препарату та у людей похилого віку (понад 60 років). В більшості випадків ці побічні явища знімаються загальноприйнятою в таких випадках терапією. В окремих випадках може знадобитися тимчасове зниження дози або припинення застосування препарату.
Рідше зустрічаються такі побічні явища, як відчуття розтягування шлунка, метеоризм, здуття живота, нудота, блювання, діарея, анорексія, печія, висипи на шкірі, подразнення шкіри, язика, пері анальної зони, підвищена кровоточивість внаслідок нестачі вітаміну К, погіршення зору в темряві внаслідок нестачі вітаміну А, гіперхлоремічний ацидоз у дітей, остеопороз, прояви нестачі вітаміну D.
Інколи спостерігається наявність зневапненого матеріалу в жовчних шляхах, що може бути проявом захворювання печінки, і не зв’язано із застосуванням препарату.
В одного хворого при кожному прийомі препарату спостерігались напади жовчної коліки. Ще в одному випадку був відзначений гострий абдомінальний симптомокомплекс, при цьому рентгенографічно в поперечній ободовій кишці виявляли наявність пастоподібної маси.
Спостерігались і інші побічні реакції, не всі з них можуть бути обумовлені безпосередньо прийомом холестираміну. Це шлунково-кишкові та ректальні кровотечі, темний кал, гемороїдальні кровотечі, кровотечі виразки дванадцяти палої кишки, дисфагія, гикавка, відрижка, загострення нападів виразки, відчуття кислого присмаку, загострення панкреатиту, дивертикуліт.
Зміни лабораторних показників: порушення функцій печінки.
Гематологічні зміни: зміни величини протромбі нового часу (зниження або збільшення), носові кровотечі, анемія, кровотечі ясен.
Зміни з боку скелетно-м’язової системи: біль у спині, м’язах, суглобах, артрит.
Неврологічні зміни: головний біль, запаморочення, тривожні стани, втомлюваність, шум у вухах, втрата свідомості, сонливість, парестезія.
Зміни з боку нирок: гематурія, дизурія, зміна запаху сечі, діурез.
Зміни з боку органів зору: увеїт.
Реакції гіпер чутливості: кропив’янка, астма, утруднення дихання, дихання зі свистом.
Інші зміни: зниження або збільшення ваги тіла, підвищення лібідо, набряк, карієс.
Передозування.
Один випадок передозування був описаний у хворого, який приймав препарат протягом кількох тижнів в дозі, що становила 150% від максимально рекомендованої добової дози. Жодних суттєвих явищ при цьому відзначено не було. Основним наслідком при передозуванні може бути порушення прохідності шлунково-кишкового тракту. Наявністю такої непрохідності, ступенем її вираженості і визначається необхідна терапія.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Оскільки холестирамін не всмоктується в кишечнику, теоретично він не може негативно впливати на плід при прийомі в рекомендованих дозах. Проте контрольованих клінічних досліджень із застосування препарату у вагітних жінок не проводили. До того ж холестирамін може перешкоджати нормальному потраплянню жиророзчинних вітамінів, що може негативно впливати на розвиток плоду.
Препарат слід з обережністю застосовувати у жінок, які годують груддю, оскільки він може перешкоджати нормальному потраплянню вітамінів, що може призводити до неповноцінного харчування немовлят.
Таким чином, застосування препарату вагітними жінками та жінками, які годують груддю, можливо лише у тих випадках, коли потенційна користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.
Діти.
Не проводились спеціальні клінічні дослідження із вивчення безпеки і ефективності застосування холестираміну у дітей.
Особливості застосування.
Препарат не варто застосовувати в сухому вигляді. Препарат призначений тільки для застосування у вигляді водної суспензії.
Перед тим, як розпочати лікування холестираміном, необхідно спробувати інші засоби для зниження вмісту холестерину (дієтотерапія, зниження маси тіла). Необхідно також зайнятися лікуванням основних захворювань, таких як гіпотиреоз, цукровий діабет, нефротичний синдром, диспротеїнемія, обструктивні захворювання печінки, які можуть бути причиною гіперхолестеринемії. Необхідно також перевірити, чи не призводить застосування інших ліків до збільшення вмісту холестерину ліпопротеїдів низької щільності. При застосуванні холестираміну позитивна тенденція до зниження рівня холестерину відзначається вже протягом першого місяця лікування. Прийом препарату може бути продовжений для закріплення отриманого ефекту.
Існує вірогідність того, що застосування холестираміну у вигляді хлориду може призвести до гіперхлоремічного ацидозу, що особливо ймовірніше в осіб молодшого віку, де відносна доза препарату буде вища.
Застосування холестираміну може призводити до запорів або посилювати вже існуючі запори. В такому випадку варто знизити дозу препарату або навіть відмінити препарат. Можливе також загострення геморою через запори. В будь-якому випадку бажано не доводити хворого до такого стану, особливо за наявності клінічних симптомів ураження коронарних артерій.
Холестирамін потенційно може викликати стеаторею або посилювати вже існуючу стеаторею. В таких випадках може знадобитися зниження дози препарату.
Вплив на засвоєння вітамінів: оскільки холестирамін зв’язує жовчні кислоти, він може перешкоджати засвоєнню в кишечнику жиророзчинних вітамінів А, D та К. При тривалому застосуванні холестираміну необхідно використовувати парентеральні форми суміші вітамінів А та D.
Нестача вітаміну К, що розвивається при тривалому застосуванні холестираміну, може призводити до гіпопротромбінемії та підвищеного ризику виникнення кровотеч. При розвитку таких явищ необхідно застосовувати парентеральні форми вітаміну К1, попередження рецидивів можливе і при пероральному застосуванні вітаміну К1.
При тривалому застосуванні холестираміну можливе також зниження вмісту фолату в сироватці або еритроцитах. В таких випадках необхідно приймати препарати, що містять фолієву кислоту.
Лабораторні дослідження. В перші місяці застосування холестираміну потрібен регулярний контроль вмісту холестерину в сироватці крові. Періодичний контроль необхідний і в подальшому. Періодично необхідно контролю вати вміст три гліцеридів в сироватці крові.
Застосування в осіб віком понад 65 років.
Адекватних досліджень з ефективності холестираміну в осіб різного віку не проведено. Проте в осіб похилого віку побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту більш ймовірні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Даних немає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Холестирамін як іонообмінник має виражену афінність не тільки до жовчних кислот, а й до інших аніонів. Складно апріорно передбачити, чи буде чинити вплив застосування холестираміну на поглинання з кишечнику тих чи інших лікарських засобів. Потенційно необхідно розглядати можливість такої взаємодії лікарських засобів з холестираміном, якщо тільки відсутність такої взаємодії не доведена клінічними дослідженнями.
Холестирамін може знижувати засвоєння таких перорально застосовуваних препаратів, як препарати тироксину, варфарину, хлортіазид (кислий), фенілбутазон, тетрациклін, пеніцилін G, дигіталіс. Варто мати на увазі, що при відміні холестираміну можливий розвиток токсичних явищ, обумовлених препаратами дигіталісу, якщо доза останнього була підвищена з врахуванням зниження його засвоюваності під впливом холестираміну. Холестирамін може також впливати на фармакокінетику препаратів, які піддаються кишково-печінковій рециркуляції, таких як естрогени.
Проведені дослідження з взаємодії холестираміну та різних інгібіторів HMG-CoA редуктази. Хоча холестирамін знижує біодоступність цих інгібіторів, клінічні ефекти в плані зниження вмісту холестерину при застосуванні інгібіторів HMG-CoA редуктази та холестираміну виявляються адитивними.
Необхідно мати на увазі, що холестирамін може зв’язувати інші лікарські засоби. Тому інші ліки слід приймати не пізніше, ніж за 1 годину до прийому холестираміну і не раніше 4-6 годин (а краще ще пізніше) після прийому холестираміну.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Холестирамін – аніонообмінна смола з четвертинними амонієвими групами на основі полістирольного полімерного каркаса. У вигляді хлориду він зв’язує жовчні кислоти in vivo та in vitro, обмінюючи хлорид-іон на іони жовчних кислот.
Фармакокінетика.
Єдиним попередником жовчних кислот в організмі є холестерин. При нормальному травленні жовчні кислоти секретуються в кишечник. Основна частина жовчних кислот всмоктується з кишечнику та повертається в печінку за системою кишково-печінкової циркуляції. В сироватці крові здорових людей міститься лише досить невелика кількість жовчних кислот.
Холестирамін в кишечнику зв’язується з жовчними кислотами з утворенням нерозчинного комплексу, що виводиться з калом. Таким чином, частина жовчних кислот не повертається в печінку за системою кишково-печінкової циркуляції.
В результаті втрати значної кількості жовчних кислот з калом при прийомі холестираміну відбувається посилене окислення холестерину з утворенням жовчних кислот, при цьому відзначається зниження вмісту бета-ліпопротеїду або ліпопротеїду низької щільності в плазмі крові, а також зниження вмісту холестерину в сироватці. Тому, незважаючи на збільшення синтезу холестерину в печінці, його вміст в плазмі крові знижується.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: дрібний порошок майже білого або жовтуватого кольору із слабким ароматом апельсина.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання. Зберігають в сухому місці при температурі 15-30 º С, в недоступному для дітей місці.
Упаковка. Препарат випускають по 9 г порошку в пакеті, по 30 пакетів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Фармасайнс Інк.
Місцезнаходження. 6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н 4Р 2Т 4, Канада.
Состав:
действующее вещество: холестирамин резин (cholestyramine resin), сополимер стирола и дивинилбензола с четвертичных аммониевых функциональными группами;
1 пакетик с порошком содержит холестирамин резина 4 г;
Вспомогательные вещества: сахароза, лимонная кислота, кремния диоксид коллоидный, краситель желтый закат (Е 110), краситель D & C желтый № 10 (хинолин желтый Е 104), краситель D & C желтый № 10 алюминиевый лаковый 15% (хинолин желтый Е 104), пропиленгликоля альгинат, природный и искусственный ароматизатор со вкусом апельсина, мальтодекстрин, акация (гуммиарабик), бутилгидрокситолуол (Е 321).
Лекарственная форма. Порошок для оральной суспензии.
Фармакотерапевтическая группа. Гиполипидемические средства. Холестирамин. Код АТС С10А С01.
Клинические характеристики.
Показания.
Холестирамин показан как средство адъювантной терапии (в дополнение к диете и физическим упражнениям) для снижения повышенного содержания холестерина в сыворотке больных с первичной гиперхолестеринемией с целью уменьшения риска атеросклеротических поражений коронарных артерий и инфаркта миокарда.
Холестирамин может применяться как средство для снижения повышенного содержания холестерина у больных с комбинированной гиперхолестеринемией и гипертриглицеридемией, однако препарат не показан в случае, когда гипертриглицеридемия является доминирующей патологией.
Холестирамин может применяться для симптоматического лечения диареи, вызванной желчными кислотами у больных с синдромом короткого кишечника, а также для снятия зуда при холестазе в связи с частичной обструкцией желчных путей.
Противопоказания.
Холестирамин противопоказан при полной обструкции желчных путей, когда желчь вовсе не попадает в кишечник.
Препарат противопоказан в случае повышенной чувствительности к действующему компонента или других компонентов, входящих в состав препарата.
Применение.
Холестирамин применяют перорально.
Для того чтобы свести к минимуму возможные побочные явления со стороны ЖКТ, желательно начинать терапию с одной дозы препарата раз в день. Затем через 1-2 дня дозировка может быть увеличена.
Важным является мотивация больного для соблюдения установленной схемы лечения, несмотря на возникающие побочные явления со стороны ЖКТ. Для успешного лечения важную роль играет установка со стороны врача и контроль за соблюдением схемы приема препарата.
Рекомендуемая доза составляет 4 г холестирамина от одного до шести раз в день. Дозировка может быть изменено с тем, чтобы в наибольшей степени соответствовать индивидуальным потребностям больного.
Препарат не следует принимать в сухом виде, он предназначен только для применения в виде водной суспензии.
Приготовление препарата для приема: цвет препарата может варьировать от серии к серии, не влияет на качество самого препарата.
Для приготовления суспензии содержимое одного пакетика помещают в стакан с 120-180 мл воды или напитка, которые не содержат углекислого газа (молоко или фруктовый сок). Через 1 минуту порошок интенсивно размешивают в жидкости. Порошок можно также размешать в супе или соке с мякотью, выжать из фруктов (яблок или ананасов).
Побочные реакции.
Зачастую при применении холестирамина отмечаются запоры, особенно при высокой дозе препарата и у пожилых людей (старше 60 лет). В большинстве случаев эти побочные явления снимаются общепринятой в таких случаях терапией. В отдельных случаях может потребоваться временное снижение дозы или отмене препарата.
Реже встречаются такие побочные явления, как ощущение растяжения желудка, метеоризм, вздутие живота, тошнота, рвота, диарея, анорексия, изжога, сыпь на коже, раздражение кожи, языка, перианальной зоны, повышенная кровоточивость вследствие недостатка витамина К, ухудшение зрения в темноте результате недостатка витамина А, гиперхлоремический ацидоз у детей, остеопороз, проявления недостатка витамина D.
Иногда наблюдается наличие зневапненого материала в желчных путях, что может быть проявлением заболевания печени, и не связано с применением препарата.
У одного больного при каждом приеме препарата наблюдались приступы желчной колики. Еще в одном случае был отмечен острый абдоминальный симптомокомплекс, при этом рентгенографически в поперечной ободочной кишке обнаруживали наличие пастообразной массы.
Наблюдались и другие побочные реакции, не все из них могут быть обусловлены непосредственно приемом холестирамина. Это желудочно-кишечные и ректальные кровотечения, темный кал, геморроидальные кровотечения, кровотечения язвы двенадцатиперстной кишки, дисфагия, икота, отрыжка, обострение приступов язвы, ощущение кислого привкуса, обострение панкреатита, дивертикулит.
Изменения лабораторных показателей: нарушение функции печени.
Гематологические изменения: изменения величины протромбинового времени (снижение или увеличение), носовые кровотечения, анемия, кровотечения десен.
Изменения со стороны опорно-двигательного аппарата: боль в спине, мышцах, суставах, артрит.
Неврологические изменения: головная боль, головокружение, тревожные состояния, утомляемость, шум в ушах, потеря сознания, сонливость, парестезии.
Изменения со стороны почек: гематурия, дизурия, изменение запаха мочи, диурез.
Изменения со стороны органов зрения: увеит.
Реакции гиперчувствительности: крапивница, астма, затруднение дыхания, свистящее дыхание.
Другие изменения: снижение или увеличение веса тела, повышение либидо, отек, кариес.
Передозировки.
Один случай передозировки был описан у больного, который принимал препарат в течение нескольких недель в дозе, которая составляла 150% от максимальной рекомендуемой суточной дозы. Никаких существенных явлений при этом отмечено не было. Основным следствием при передозировке может быть нарушение проходимости желудочно-кишечного тракта. Наличием такой непроходимости, степенью ее выраженности и определяется необходимая терапия.
Применение в период беременности и кормления грудью.
Поскольку ПМС-Холестирамин не всасывается в кишечнике, теоретически он не может негативно влиять на плод при приеме в рекомендованных дозах. Однако контролируемых клинических исследований по применению препарата у беременных не проводили. К тому же холестирамин может препятствовать нормальному попаданию жирорастворимых витаминов, что может негативно влиять на развитие плода.
Препарат следует с осторожностью применять у женщин, кормящих грудью, так как он может препятствовать нормальному попаданию витаминов, что может приводить к неполноценного питания младенцев.
Таким образом, применение препарата беременными женщинами и женщинами, которые кормят грудью, возможно лишь в тех случаях, когда потенциальная польза от применения препарата превышает потенциальный риск для плода или младенца.
Дети.
Не проводились специальные клинические исследования по изучению безопасности и эффективности применения холестирамина у детей.
Особенности применения.
Препарат не следует применять в сухом виде. Препарат предназначен только для применения в виде водной суспензии.
Прежде чем начать лечение колестирамином, необходимо попробовать другие средства для снижения содержания холестерина (диетотерапия, снижение массы тела). Необходимо также заняться лечением основных заболеваний, таких как гипотиреоз, сахарный диабет, нефротический синдром, диспротеинемия, обструктивные заболевания печени, которые могут быть причиной гиперхолестеринемии. Необходимо также проверить, не приводит применение других лекарств к увеличению содержания холестерина липопротеидов низкой плотности. При применении холестирамина положительная тенденция к снижению уровня холестерина отмечается уже в течение первого месяца лечения. Прием препарата может быть продлен для закрепления полученного эффекта.
Существует вероятность того, что применение холестирамина в виде хлорида может привести к гиперхлоремический ацидоза, что особенно вероятно у лиц молодого возраста, где относительная доза препарата будет выше.
Применение холестирамина может приводить к запорам или усиливать уже существующие запоры. В таком случае следует снизить дозу препарата или даже отменить препарат. Возможно также обострение геморроя через запоры. В любом случае желательно не доводить больного до такого состояния, особенно при наличии клинических симптомов поражения коронарных артерий.
Холестирамин потенциально может вызвать стеаторею или усиливать уже существующую стеаторею. В таких случаях может потребоваться снижение дозы препарата.
Влияние на усвоение витаминов: поскольку колестирамин связывает желчные кислоты, он может препятствовать усвоению в кишечнике жирорастворимых витаминов А, D и К. При длительном применении холестирамина необходимо использовать парентеральные формы смеси витаминов А и D.
Недостаток витамина К, который развивается при длительном применении холестирамина, может приводить к гипопротромбинемии и повышенного риска возникновения кровотечений. При развитии таких явлений необходимо применять парентеральные формы витамина К1, предупреждение рецидивов возможно и при пероральном применении витамина К1.
При длительном применении холестирамина возможно также снижение содержания фолата в сыворотке или эритроцитах. В таких случаях необходимо принимать препараты, содержащие фолиевую кислоту.
Лабораторные исследования. В первые месяцы применения холестирамина требуется регулярный контроль содержания холестерина в сыворотке крови. Периодический контроль необходим и в дальнейшем. Периодически необходимо контролировать содержание триглицеридов в сыворотке крови.
Применение у лиц старше 65 лет.
Адекватных исследований по эффективности холестирамина у лиц разного возраста не проведено. Однако у пожилых людей побочные явления со стороны ЖКТ более вероятны.
Влияние на способность управлять автотранспортом или другими механизмами.
Данных нет.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Холестирамин как ионообменник обладает выраженным аффинность не только в желчных кислот, но и в других анионов. Сложно априорно предсказать, будет оказывать влияние применения холестирамина на поглощение из кишечника тех или иных лекарственных средств. Потенциально необходимо рассматривать возможность такого взаимодействия лекарственных средств с колестирамином, если только отсутствие такого взаимодействия не доказана клиническими исследованиями.
Колестирамин может снижать усвоение таких перорально применяемых препаратов, как препараты тироксина, варфарина, хлортиазид (кислый), фенилбутазон, тетрациклин, пенициллин G, дигиталис. Следует иметь в виду, что при отмене холестирамина возможно развитие токсических явлений, обусловленных препаратами дигиталиса, если доза последнего была повышена с учетом снижения его усвояемости под влиянием холестирамина. Холестирамин может также влиять на фармакокинетику препаратов, которые подвергаются кишечно-печеночной рециркуляции, таких как эстрогены.
Проведенные исследования по взаимодействию холестирамина и различных ингибиторов HMG-CoA редуктазы. Хотя колестирамин снижает биодоступность этих ингибиторов, клинические эффекты в плане снижения содержания холестерина при применении ингибиторов HMG-CoA редуктазы и холестирамина оказываются аддитивными.
Необходимо иметь в виду, что холестирамин может связывать другие лекарственные средства. Поэтому другие лекарства следует принимать не позднее, чем за 1 час до приема холестирамина и не ранее 4-6 часов (а лучше еще позже) после приема холестирамина.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Холестирамин - анионообменных смол с четвертичных аммониевых группами на основе полистирольного полимерного каркаса. В виде хлорида он связывает желчные кислоты in vivo и in vitro, обменивая хлорид-ион на ионы желчных кислот.
Фармакокинетика.
Единственным предшественником желчных кислот в организме является холестерин. При нормальном пищеварении желчные кислоты секретируются в кишечник. Основная часть желчных кислот всасывается из кишечника и возвращается в печень по системе кишечно-печеночной циркуляции. В сыворотке крови здоровых людей содержится лишь весьма небольшое количество желчных кислот.
Холестирамин в кишечнике связывается с желчными кислотами с образованием нерастворимого комплекса, выводимого с калом. Таким образом, часть желчных кислот не возвращается в печень по системе кишечно-печеночной циркуляции.
В результате потери значительного количества желчных кислот с калом при приеме холестирамина происходит усиленное окисление холестерина с образованием желчных кислот, при этом отмечается снижение содержания бета-липопротеида или липопротеидов низкой плотности в плазме крови, а также снижение содержания холестерина в сыворотке. Поэтому, несмотря на увеличение синтеза холестерина в печени, его содержание в плазме крови снижается.
Фармацевтические характеристики.
Лекарственная форма: мелкий порошок почти белого или желтоватого цвета со слабым ароматом апельсина.
Срок годности.
3 года.
Условия хранения. Хранят в сухом месте при температуре 15-30 º С, в недоступном для детей месте.
Упаковка. Препарат выпускают по 9 г порошка в пакете, по 30 пакетов в картонной коробке.
Реклама
