Селофен - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

CЕЛОФЕН

(SELOFEN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: zaleplon; N-[3-(3-ціанопіразол[1,5-а]піримідин-7-іл)-феніл]-N-етил ацетамід;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, з рожевим корпусом і блакитною кришечкою розміром «3», що містять білий порошок;

склад: 1 капсула містить залеплону 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат; склад капсули: корпус – рожева частина, желатин, вода, оксид заліза чорний (Е 172), еритрозин – FD&C червоний 3 (Е 127), оксид заліза червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), кришечка – блакитна частина: желатин, вода, індигокармін FD&C синій 2 (Е 132), титану діоксид (Е 171).

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Психолептики. Снодійні та седативні засоби. Бензодіазепіноподібні засоби. Залеплон. Код АТС  N05 CF03.  

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Залеплон є лікарським засобом з групи піразолпіримідинів, що взаємодіють з бензодіазепіновим ГАМК_A рецептором, що міститься в нейронних структурах центральної нервової системи (ЦНС).

Залеплон селективно взаємодіє з омега-1 підтипом ГАМК_A рецепторного комплексу, що міститься на α-субодиниці рецептора. Модуляція хлорного каналу мембрани, пов’язаного з цим рецепторним комплексом, призводить до пригнічення провідності і, внаслідок цього, спричиняє снодійну, седативну, анксиолітичну, проти судомну і амнезуючу дії.

Фармакокінетика. Залеплон після внутрішнього введення швидко і практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті (мінімум 71%). Максимальна концентрація (C_max) у сироватці досягається протягом приблизно 0,5-1 год і становить 37,1 нг/мл. Час напів виведення (T_1/2) залеплону відносно короткий і становить близько 1 год. Залеплон in vitro на 60 ± 15% зв’язується з білками плазми. Даний процес не залежить від концентрації в плазмі в межах від 10 до 1000 нг/мл. Об’єм розподілу залеплону становить 1,4 ± 0,3 л/кг. Залеплон швидко проникає в міжклітинний простір. Концентрації, що спостерігаються в тканинах, менші за такі в плазмі. Залеплон біотрансформується в основному в печінці в
5-окси-залеплон під дією альдегід оксидази і його біодоступність становить близько 30%. Меншою мірою трансформується ізоферментом 3А 4 цитохрому Р₄₅₀ до диетилзалеплону і потім до 5-окси-диетилзалеплону. Далі обидва метаболіти, 5-окси-залеплон і 5-окси-диетилзалеплон, трансформуються до глюкуронидів і виводяться з сечею.

Метаболіти залеплону фармакологічно неактивні. Виведення залеплону з плазми становить 3год/л/кг після введення внутрішньо. Залеплон   в основному виводиться з сечею (приблизно 70%) протягом 48 годин у формі метаболітів (32%) і глюкуронідів (38%). 17% препарату виводиться з калом, в основному в формі 5-окси-залеплону. Менше ніж 1% виводиться в незміненому вигляді. Їжа, особливо жирна, впливає на всмоктування залеплону, подовжуючи максимальний час напів виведення (T_max) до 2 годин і знижуючи максимальну концентрацію в сироватці (C_max) на 35%.

Показання для застосування. Нетривале лікування безсоння, що проявляється проблемами засинання у пацієнтів з тяжкими порушеннями сну.

Спосіб застосування та дози. Селофен призначений для дорослих.

Максимальна тривалість лікування становить 2 тижні.

Рекомендована добова доза становить 10 мг. Селофен слід застосовувати безпосередньо перед вкладанням у ліжко, мінімум за 4 години до пробудження. Не можна приймати другу дозу препарату в ту саму ніч.

Для осіб літнього віку рекомендується застосування добової дози 5 мг, враховуючи їх високу чутливість до снодійних лікарських засобів.

Для осіб з легкою або помірною печінковою недостатністю, нирковою недостатністю, хронічною дихальною недостатністю рекомендується застосування добової дози 5 мг.

Побічна дія. Системні порушення: не дуже часто — ситофобія, астенія, зниження тактильної чутливості, погане самопочуття, фото сенсибілізація.

З боку ЦНС: часто — амнезія, парестезії, сонливість, атаксія, дезорієнтація; не дуже часто – порушення концентрації, апатія, деперсоналізація, депресія, запаморочення, галюцинації (у тому числі нюхові), загострення слуху, головний біль, диплопія, міалгія, підвищений м’язовий тонус, дезорієнтація, оніміння та відчуття мурашок у кінцівках, фотофобія,   напади епілепсії, незв’язне мовлення, порушення поля зору; депресія; психічні та парадоксальні реакції (занепокоєння, збудження, дратівливість, аномальне мислення, агресивність, марення, напади гніву, нічні кошмари, психози, нетипова поведінка, екстраверсія). Ці побічні явища найчастіше відзначались в осіб літнього віку.

Амнезія може наступати навіть при застосуванні терапевтичних доз і може бути пов’язана з нетиповою поведінкою. Ризик виникнення амнезії збільшується при прийомі великих доз препарату та тривалому лікуванні.

З боку шлунково-кишкового тракту: не дуже часто — нудота.

З боку статевої системи: часто — альгодисменорея.

З боку імунної системи: дуже рідко — анафілактичні та псевдо анафілактичні реакції.

Застосування Селофену навіть у терапевтичних дозах може призвести до фізичної або психічної залежності.

Відміна препарату одразу після зникнення симптомів безсоння може спричинити рецидив безсоння, синдром абстиненції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Вагітність, період годування груддю. Тяжка печінкова недостатність. Тяжка дихальна недостатність. Синдром нічного апное. Міастенія. Вік до 18 років.

Передозування.

Симптоми легкого передозування: сонливість, дезорієнтація, летаргія; при важкому передозуванні можуть наступати: атаксія, зниження загального м’язового тонусу, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, рідко кома, дуже рідко – смерть. Передозування Селофену становить загрозу для життя осіб, які приймають інші засоби, що пригнічують ЦНС (у тому числі алкоголь).

Лікування: показано проведення підтримуючої і симптоматичної терапії. Якщо пацієнт притомний, слід спровокувати блювання або провести промивання шлунка та ввести сорбент для мінімізації всмоктування залеплону.

Під час досліджень на тваринах було встановлено, що ефективним антидотом є флумазеніл, однак дані щодо його ефективності при застосуванні у людини відсутні.

Особливості застосування. Пацієнта слід попередити про неможливість прийому другої дози Селофену в ту саму ніч.

Не слід призначати Селофен пацієнтам із симптомами депресії.

Слід дотримуватися обережності при призначенні Селофену особам, які зловживають алкоголем.

Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні Селофену пацієнтам з хронічною дихальною недостатністю.

Не слід застосовувати Селофен для базового лікування психозу.

Застосування Селофену може призвести до психічної та фізичної залежності. Ризик розвитку залежності збільшується пропорційно дозі та тривалості лікування. Також він вищий у пацієнтів, які зловживають алкоголем і снодійними препаратами.

Лікування повинно бути настільки коротким, наскільки це можливо, максимальна тривалість може становити  2 тижні.

Слід повідомити пацієнта про можливість рецидиву безсоння після закінчення лікування.

Селофен може спричиняти прогресуючу амнезію та психомоторні порушення через кілька годин після прийому препарату. Щоб знизити ризик виникнення цих побічних явищ, пацієнт не повинен виконувати дії, що потребують психомоторної координації принаймні протягом 4годин після прийому препарату.

Жінку фертильного віку слід попередити про необхідність припинення лікування Селофеном в разі запланованої або передбачуваної вагітності.

Якщо за медичними показаннями Селофен призначається протягом останніх місяців вагітності або під час пологів, слід очікувати на гіпотермію, артеріальну гіпотензію, помірну дихальну депресію або залежність від залеплону у новонародженого.

Залеплон у невеликій кількості виділяється з грудним молоком (максимальна концентрація досягається протягом 1 години після прийому препарату), тому слід вирішити питання про припинення годування груддю під час лікування Селофеном.

Вплив на здатність керувати авто транспортом і працювати зі складними механізмами.

Селофен впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому його не можна призначати пацієнтам, діяльність яких потребує підвищеної уваги та значної психомоторної активності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Селофену та інших засобів, що впливають на центральну нервову систему (антипсихотичні, снодійні, анксіолітичні, седативні, антидепресивні засоби; наркотичні аналгетики; проти епілептичні препарати; анестезуючі препарати; антигістамінні препарати із седативною дією; алкоголь), посилює седативну дію Селофену і може викликати відчуття сонливості наступного дня.

Циметидин та еритроміцин (інгібітори ферменту СYP3A4) при одночасному застосуванні з Селофеном підвищують концентрацію залеплону і зумовлюють потенціювання його седативної дії незалежно від дози.

Рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал та інші препарати, що індукують ферменти печінки (у тому числі СYP3A4), при одночасному застосуванні з Селофеном зменшують його ефективність.

Венлафаксин у дозі 75 мг або 150 мг на добу, що застосовується в комбінації з 10 мг Селофену, не зумовлює порушень пам’яті або психомоторних реакцій та не впливає на фармакокінетику залеплону.

Селофен не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину і варфарину.

Ібупрофен при одночасному застосуванні з Селофеном не спричиняє додаткової взаємодії.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до +25°С, у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності — 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 капсул у блістері; по 1 або 2 блістера у картонній коробці.

Виробник. ТОВ “АДАМЕД”.

Адреса. Пеньков 149, 05-152 Чоснов, Польща.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

капс. 10 мг, № 10, № 20

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный, натрия лаурилсульфат, натрия крахмалгликолят, магния стеарат.

№ UA/5258/01/01 от 18.10.2006 до 18.10.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Залеплон является лекарственным средством группы пиразолпиримидинов, взаимодействующих с бензодиазепиновым ГАМК_А-рецептором, который находится в нейронных структурах ЦНС.
Залеплон селективно взаимодействует с омега-1 подтипом ГАМК_А-рецепторного комплекса, находящегося на α-субъединице рецептора. Модуляция хлорного канала мембраны, связанного с этим рецепторным комплексом, приводит к снижению проводимости и вследствие этого к снотворному, седативному, анксиолитическому, противосудорожному и амнезирующему действию.
Фармакокинетика. Залеплон после введения внутрь быстро и практически полностью всасывается в ЖКТ (минимум 71%). C_max в сыворотке крови достигается на протяжении около 0,5–1 ч и составляет 37,1 нг/мл. Т_½ залеплона относительно невелик и составляет около 1 ч. Залеплон in vitro на 60±15% связывается с белками плазмы крови. Данный процесс не зависит от концентрации в плазме крови в пределах 10–1000 нг/мл. Объем распределения залеплона составляет 1,4±0,3 л/кг. Залеплон быстро проникает в межклеточное пространство. Концентрация, определяемая в тканях, ниже концентрации в плазме крови. Залеплон биотрансформируется в основном в печени в 5-окси-залеплон под действием альдегидоксидазы, биодоступность составляет около 30%. В меньшей степени трансформируется изоферментом 3А4 цитохрома Р450 до диэтилзалеплона и затем до 5-окси-диэтилзалеплона. В дальнейшем оба метаболита, 5-окси-залеплон и 5-окси-диэтилзалеплон, трансформируются до глюкуронидов и выводятся с мочой.
Метаболиты залеплона фармакологически неактивны. Выведение залеплона из плазмы крови составляет 3 ч/л/кг после приема внутрь. Залеплон в основном выводится с мочой (около 70%) в течение 48 ч в форме метаболитов (32%) и глюкуронидов (38%). 17% препарата выводится с калом, в основном в форме 5-окси-залеплона, менее 1% — в неизмененном виде. Пища, особенно жирная, влияет на всасывание залеплона, продлевая максимальный Т_½ до 2 ч и снижая C_max в сыворотке крови на 35%.

ПОКАЗАНИЯ:

недлительное лечение бессонницы, проявляющейся проблемами засыпания у пациентов с тяжелыми нарушениями сна.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Селофен назначают взрослым.
Максимальная длительность лечения — 2 нед. Рекомендуемая суточная доза — 10 мг. Селофен следует применять непосредственно перед тем, как ложиться спать, минимум за 4 ч до пробуждения. Нельзя принимать вторую дозу препарата в ту же ночь.
Для лиц пожилого возраста рекомендуемая суточная доза — 5 мг (учитывая их высокую чувствительность к снотворным лекарственным средствам).
Для лиц с легкой или умеренной почечной, печеночной недостаточностью, хронической дыхательной недостаточностью рекомендуется суточная доза 5 мг.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата; период беременности и кормления грудью; тяжелая печеночная недостаточность; тяжелая дыхательная недостаточность; синдром ночного апноэ; миастения; возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Системные нарушения: иногда — ситофобия, астения, снижение тактильной чувствительности, плохое самочувствие, фотосенсибилизация.
Со стороны ЦНС: часто — амнезия, парестезии, сонливость, атаксия, дезориентация; редко — нарушение концентрации, апатия, деперсонализация, депрессия, головокружение, галлюцинации (в том числе обонятельные), обострение слуха, головная боль, диплопия, миалгия, повышение мышечного тонуса, дезориентация, онемение и ощущение мурашек в конечностях, фотофобия, приступы эпилепсии, бессвязная речь, нарушение поля зрения; депрессия; психические и парадоксальные реакции (встревоженность, возбуждение, раздражительность, аномальное мышление, агрессивность, бред, приступы гнева, ночные кошмары, психозы, нетипичное поведение, экстраверсия). Эти побочные явления чаще всего отмечали у лиц пожилого возраста.
Амнезия может возникнуть даже при применении терапевтических доз и может быть связана с нетипичным поведением. Риск возникновения амнезии повышается при приеме препарата в высоких дозах и длительном лечении.
Со стороны ЖКТ: иногда — тошнота.
Со стороны половой системы: часто — альгодисменорея.
Со стороны иммунной системы: очень редко — анафилактические и псевдоанафилактические реакции.
Применение Селофена даже в терапевтических дозах может обусловить физическую или психическую зависимость.
Отмена препарата сразу после исчезновения симптомов бессонницы может вызвать рецидив бессонницы, синдром абстиненции.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

пациента следует предупредить о невозможности приема второй дозы Селофена в ту же ночь.
Не следует назначать Селофен больным с симптомами депрессии.
Следует соблюдать осторожность при назначении Селофена лицам, злоупотребляющим алкоголем.
Следует соблюдать особенную осторожность при назначении Селофена пациентам с хронической дыхательной недостаточностью.
Не следует применять Селофен для базового лечения психоза.
Применение Селофена может привести к психической и физической зависимости. Риск развития зависимости повышается пропорционально дозе и длительности лечения. Также риск выше у пациентов, злоупотребляющих алкоголем и снотворными препаратами.
Лечение должно быть настолько коротким, насколько это возможно, максимальная длительность — 2 нед.
Следует сообщить пациенту о возможности рецидива бессонницы по окончании лечения.
Селофен может вызвать прогрессирующую амнезию и психомоторные нарушения через несколько часов после приема препарата. Чтобы снизить риск возникновения этих побочных явлений, пациент не должен выполнять действий, требующих психомоторной координации, по крайней мере в течение 4 ч после приема препарата.
Женщину репродуктивного возраста следует предупредить о необходимости прекращения лечения Селофеном в случае запланированной или предполагаемой беременности.
Если по медицинским показаниям Селофен назначают в течение последних месяцев беременности или во время родов, следует ожидать гипотермию, артериальную гипотензию, умеренную дыхательную депрессию или зависимость от залеплона у новорожденного.
Залеплон в небольшом количестве выделяется с грудным молоком (C_max достигается в течение 1 ч после приема препарата), поэтому следует принять решение о прекращении кормления грудью во время лечения Селофеном.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Селофен влияет на скорость психомоторных реакций, поэтому его нельзя назначать пациентам, деятельность которых требует повышенного внимания и значительной психомоторной активности.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

сочетанное применение Селофена и других средств, влияющих на ЦНС (антипсихотические, снотворные, анксиолитические, седативные, антидепрессанты; наркотические анальгетики; противоэпилептические препараты; препараты для анестезии; антигистаминные препараты с седативным действием; алкоголь), усиливает седативное действие Селофена и может вызывать сонливость на следующий день.
Циметидин и эритромицин (ингибиторы фермента СYP 3A4) при сочетанном применении с Селофеном повышают концентрацию залеплона и вызывают потенцирование его седативного действия независимо от дозы.
Рифампицин, карбамазепин, фенобарбитал и другие препараты, индуцирующие ферменты печени (в том числе СYP 3A4), при сочетанном применении с Селофеном снижают его эффективность.
Венлафаксин в дозе 75 или 150 мг/сут, применяемый в комбинации с 10 мг Селофена, не вызывает нарушений памяти или психомоторных реакций и не влияет на фармакокинетику залеплона.
Селофен не влияет на фармакокинетику и фармакодинамику дигоксина и варфарина.
Ибупрофен при сочетанном применении с Селофеном не вызывает дополнительного взаимодействия.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы легкой передозировки: сонливость, дезориентация, летаргия; при тяжелой передозировке могут возникнуть: атаксия, снижение общего мышечного тонуса, артериальная гипотензия, угнетение дыхания, редко — кома, очень редко — смерть. Передозировка Селофена представляет угрозу для жизни лиц, принимающих другие средства, угнетающие ЦНС (в том числе алкоголь).
Лечение: показано проведение поддерживающей и симптоматической терапии. Если пациент в сознании, следует спровоцировать рвоту или провести промывание желудка и ввести сорбент для минимизации всасывания залеплона.
Во время исследований на животных было установлено, что эффективным антидотом является флумазенил, однако данные относительно его эффективности при применении у человека отсутствуют.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.