Заноцин od - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЗАНОЦИН OD

(ZANOCIN OD)

Склад:

діюча речовина: офлоксацин;

1 таблетка містить офлоксацину 400 мг або 800 мг;

допоміжні речовини:

для таблеток по 400 мг: кросповідон; натрію гідрокарбонат; гіпромелоза; натрію альгінат; ксантанова камедь; карбомери; лактози моногідрат; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний;  Опадрай 31В58910 (білий): лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол; Опакод S‑1-17823 (чорний): шелак, пропіленгліколь, оксид заліза чорний (Е172);

для таблеток по 800 мг: кросповідон; натрію гідрокарбонат; гіпромелоза; натрію альгінат; ксантанова камедь; карбомери; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний;  Опадрай 31В58910 (білий): лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол; Опакод S‑1-17823 (чорний): шелак, пропіленгліколь, оксид заліза чорний (Е172).

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 400 мг – білого або майже білого кольору, двоопуклі, довгастої форми таблетки, вкриті оболонкою, з маркуванням “ZNT/400” і логотипом “OD” чорними харчовими чорнилами з одного боку та гладенькі – з іншого;

таблетки 800 мг – білого або майже білого кольору, двоопуклі, довгастої форми таблетки, вкриті оболонкою, з маркуванням “ZNT/800” і логотипом “OD” чорними харчовими чорнилами з одного боку та гладенькі – з іншого.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТХ J01M A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Заноцин OD – це препарат з пролонгованим вивільненням активної речовини – офлоксацину. Препарат приймається лише  1  раз  на  добу. 1 таблетка Заноцину OD 400 мг або 800 мг, прийнята 1 раз на добу, забезпечує терапевтичний ефект, еквівалентний прийому 2 звичайних таблеток офлоксацину 200 мг і 400 мг відповідно, що приймаються 2 рази на добу. Бактерицидна дія офлоксацину, як і інших фторованих хінолонів, зумовлена його здатністю блокувати бактеріальний фермент ДНК-гіразу, внаслідок чого порушується функція ДНК бактерії. Спектр дії офлоксацину охоплює такі мікроорганізми:

– аеробні грамнегативні бактерії – Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Рroteus spp., Shigella spp., Yersinia spp., Enterobacter spp., Morganella morganii, Providencia spp., Vibrio spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Campylobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Acinetobacter spp., Moraxella catarrhalis, Gardnerella vaginalis, Pasteurella multocida, Helicobacter pylori;

– аеробні грампозитивні бактерії – стафілококи, включаючи штами, що продукують пеніциліназу і штами, резистентні до метициліну, стрептококи, у тому числі Streptococcus рneumoniae, Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp.

Препарат також активний щодо Chlamydia trachomatis, Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis і деяких інших видів Mycobacterium. Встановлена синергічна дія офлоксацину і рифабутину проти Mycobacterium leprae.

До препарату нечутливі Treponema pallidum (бліда спірохета), віруси, гриби та найпростіші.

Фармакокінетика. Особливості фармакокінетики пролонгованого офлоксацину сприяють його системному застосуванню. Їжа не впливає на ступінь всмоктування препарату. Офлоксацин швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Таблетки пролонгованого офлоксацину швидше всмоктуються і мають більші рівні всмоктування порівняно зі звичайними таблетками офлоксацину, що приймаються 2 рази на добу. Після перорального прийому таблеток Заноцину OD 400 мг пік концентрації офлоксацину в плазмі крові досягається через 6,778 ± 3,154 години і становить 1,9088 мкг/мл ± 0,46588 мкг/мл. Рівень площі під кривою «концентрація-час» (AUC_0-1) становить 21,9907 ± 4,60537 мкг × г/мл. Після перорального застосування таблеток Заноцин OD 800 мг пік концентрації препарату в плазмі крові досягається через 7,792 ± 3,0357 години і становить 5,22 ± 1,24 мкг/мл. Рівень AUC_0-t становить 55,64 ± 11,72 мкг × г/мл. In vitro препарат зв’язується з білками крові приблизно на 32 %.

Постійні концентрації досягаються після 4 пероральних доз, а значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно на 40 % більше, ніж значення AUC після одноразового застосування.

Офлоксацин проникає крізь плаценту і екскретується у грудне молоко. Офлоксацин досягає високих концентрацій у більшості тканин і рідин організму, включаючи вміст мочового пухиря, жовч, жовчний міхур, легені, простату, слину, бронхіальну рідину та кістки.

Виведення офлоксацину з організму двофазне. При багаторазовому пероральному прийомі препарату періоди напіввиведення становлять приблизно 4-5 годин і  20-25 годин.  Показники загального кліренсу та об’єму розподілу приблизно подібні для одноразової та багаторазової дози. Препарат виводиться з організму переважно нирками.

Офлоксацин має піридобензоксазинове кільце, що знижує рівень метаболізму вихідної сполуки. Через 48 годин після перорального прийому офлоксацину, 65-80 % застосованої дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Менше ніж 5 % прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді диметил- чи N-оксид метаболітів.  Від 4 до 8 % прийнятої дози офлоксацину виводиться з калом. Незначна кількість офлоксацину виводиться з жовчю.

Виведення офлоксацину уповільнюється у пацієнтів із порушенням функції нирок (рівень кліренсу креатиніну < 50 мл/хв) і тому необхідна корекція дози.

Не спостерігалося відмінностей об’єму розподілу рівнів препарату у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами. Як і у молодших пацієнтів, у хворих літнього віку препарат виводиться з організму переважно нирками у незміненому вигляді, хоча у меншому об’ємі. Оскільки офлоксацин виводиться переважно нирками, а у пацієнтів літнього віку частіше спостерігається ослаблення функції нирок, дозування препарату потрібно коригувати при порушенні функції нирок, як це рекомендовано всім пацієнтам.

Клінічні характеристики.

Показання.                    

Заноцин OD показаний для застосування при:

• інфекційному   загостренні  хронічного  бронхіту,  спричиненого  Haemophilus   influenzae  або Streptococus рпеитопіае;

• негоспітальній пневмонії, спричиненій Haemophilus injluenzae або Streptococus рпеитопіае ;

• неускладнених інфекційних захворюваннях шкіри та підшкірних тканин, спричинених чутливими до метицилину Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Proteus mirabilis;

• гоcтрій неускладненій уретральній та цервікальній гонореї, спричиненій Neisseria gonorrhoeae;

• гострих  запальних захворюваннях  органів таза (включаючи  тяжкі  інфекційні  захворювання), спричинених Chlamidia trachomatis і/або Neisseria gonorrhoeae;

• змішаних  інфекціях  уретри  та  шийки  матки,  спричинених  Chlamidia  trachomatis  і Neisseria gonorrhoeae;

• неускладненому циститі, спричиненому Citrobacter diversus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Klebsiella pтеитопіае, Proteus mirabilis або Pseudomonas aeruginosa ;

• ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених Klebsiella рпеитопіае, Proteus mirabilis, Citrobacter diversus* або Pseudomonas aeruginosa*; негонококовому уретриті та цервіциті, спричиненому С. trachomatis.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до офлоксацину та до інших компонентів препарату або до інших препаратів групи фторхінолонів; ураження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкової травми, інсульту, запальних процесів мозку та мозкових оболонок); епілепсія; тендиніти в анамнезі; вроджена непериносимість галактози, дефіцит лактози Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Oфлоксацин не можна призначати пацієнтам із подовженням інтервалу QT, пацієнтам із некомпенсованою гіпоглікемією, а також пацієнтам, які приймають протиаритмічні засоби класу IА або класу III, трициклічні антидепресанти, макроліди.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному прийомі офлоксацину з антигіпертензивними засобами можливе раптове зниження артеріального тиску. У таких випадках чи якщо офлоксацин застосовують для проведення анестезії барбітуратами, необхідно проводити моніторинг функції серцево-судинної системи.

Як і інші фторхінолони, офлоксацин протипоказано застосовувати пацієнтам, які приймають препарати з відомою здатністю подовжувати інтервал QT ( наприклад антиаритмічні зпрепарати класу IA і III трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики).

Одночасне застосування офлоксацину з нестероїдними протизапальними препаратами (у т.ч. похідними фенілпропіонової кислоти), похідними нітроімідазолу та метилксантинів підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів, зниження судомного порога, що може призвести до розвитку судом.

Одночасний прийом офлоксацину у великих дозах з лікарськими засобами, що виділяються шляхом тубулярної секреції, може призвести до підвищення концентрацій у плазмі крові через зниження їх виведення.

Оскільки одночасне застосування більшості хінолонів, включаючи офлоксацин, інгібує ферментативну активність цитохрому Р450, одночасний прийом офлоксацину з препаратами, що метаболізуються цією системою (циклоспорин, теофілін, метилксантин,  кофеїн, варфарин), пролонгує період напіввиведення зазначених лікарських засобів.

При одночасному застосувані офлоксацину та антиуоагулянтів повідомлялось про збільшення часу кровотечі.

Потрібно здійснювати ретельний моніторинг показників коагуляційних проб у пацієнтів,  які приймають  антагоністи вітаміну К, через можливе збільшення ефекту похідних кумарину.

Одночасне застосування препарату з антацидами, що містять кальцій, магній або алюміній, із сукральфатом, з двовалентним або тривалентним залізом, мультивітамінами, що мають у своєму складі цинк, знижує інтенсивність всмоктування офлоксацину. Тому інтервал між прийомом цих препаратів повинен становити не менше 2 годин.

При одночасному застосуванні офлоксацину з пероральними антидіабетичними засобами та інсуліном можлива гіпоглікемія або гіперглікемія. Тому необхідно проводити моніторинг параметрів для їх компенсації. При одночасному застосуванні з глібенкламідом можливе підвищення рівня глібенкламіду у сироватці крові.

При застосуванні з препаратами, що олужнюють сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію бікарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротичних ефектів.

Одночасне застосування офлоксацину з пробенецидом, циметидином, фуросемідом, метотрексатом призводить до збільшення концентрації офлоксацину у плазмі крові.

Під час лабораторних досліджень. Протягом лікування офлоксацином можуть спостерігатися хибнопозитивні результати при визначенні опіатів або порфіринів у сечі. Тому необхідно використовувати більш специфічні методи.

Офлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і показувати хибнонегативні результати при бактеріологічному дослідженні для діагностики туберкульозу.

Особливості застосування.

Перед початком лікування необхідно провести тести: посів на мікрофлору та визначення чутливості до офлоксацину.

Для попередження розвитку резистентних до препарату мікроорганізмів і збереження ефективності офлоксацину та інших антибактеріальних  препаратів офлоксацин слід призначати для лікування та профілактики тільки інфекційних захворювань, спричинених (підтверджено чи найбільш імовірно) мікроорганізмами, чутливими до препарату. Якщо відома інформація щодо культури та чутливості мікроорганізму, слід визначити відповідну селективну чи комбіновану антибактеріальну терапію. У разі відсутності вищезазначеної інформації, а також епідеміологічних даних та даних щодо чутливості препарат можна призначити як емпіричну терапію.

Визначати культуру та чутливість збудника слід перед початком лікування, щоб ідентифікувати мікроорганізми, що спричиняли інфекційне захворювання, та їх чутливість  до  офлоксацину. Лікування офлоксацином можна розпочати до отримання результатів тестів, після одержання результатів продовжити відповідну терапію.

Як і при застосуванні інших препаратів цього ряду, деякі штами Pseudomonas aeruginosa можуть досить швидко стати резистентними до офлоксацину. Періодично протягом лікування потрібно виділяти культуру та визначати чутливість збудника, що надасть інформацію не тільки щодо ефективності лікування антибактеріальним препаратом, але й щодо можливого розвитку бактеріальної резистентності.

Не дивлячись на те, що лікування інфекційних захворювань, спричинених Cilrobacter diversus або Pseudomonas aeruginosa (для даної системи органів), продемонструвало клінічно значущі результати, ефективність лікування досліджувалася менш ніж у 10 пацієнтів

При застосуванні офлоксацину необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Хворим із порушенням функції нирок та печінки препарат слід призначати з обережністю та проводити моніторинг лабораторних показників функції печінки та нирок. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок призначену дозу офлоксацину потрібно корегувати, враховуючи уповільнене виділення.

Повідомлялося про гіперчутливість та алергічні реакції на фторхінолони після першого застосування. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть перейти у шок, що становить загрозу життю, навіть після першого застосування. У такому випадку офлоксацин слід відмінити і розпочати відповідне лікування.

Пацієнтам, які приймають офлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та УФ-променів (солярій) через можливу фотосенсибілізацію. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію офлоксацином слід припинити.

Про випадки сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії повідомлялось у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи офлоксацин. При розвитку нейропатії прийом офлоксацину слід припинити.

Тендиніт. У поодиноких випадках при лікуванні хінолонами може виникнути тендиніт, який може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Найбільш схильні до тендинітів літні пацієнти. Ризик розриву сухожиль посилюється при лікуванні кортикостероїдами. При підозрі тендиніту чи появі перших симптомів болю чи запалення лікування офлоксацином необхідно негайно припинити і вжити відповідних заходів (наприклад забезпечити іммобілізацію).

Пацієнтам із порушеннями функції центральної нервової системи, з атеросклерозом судин головного мозку, із психічними захворюваннями чи їх наявністю в анамнезі офлоксацин слід призначати з обережністю.

У пацієнтів, які мали в анамнезі тяжкі небажані реакції (тендиніти, тяжкі неврологічні реакції) на інші хінолони, існує підвищений ризик розвитку подібних реакцій на офлоксацин.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові, упродовж або після лікування офлоксацином може бути симптомом псевдомембранозного коліту. При підозрі на псевдомембранозний коліт офлоксацин слід негайно відмінити і без затримки розпочати відповідну симптоматичну антибіотикотерапію (наприклад, ванкоміцином, тейкопланіном або метронідазолом). При такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам з порушеннями функції печінки через можливе ушкодження печінки внаслідок прийому препарату. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, який потенційно призводив до печінкової недостатності (у тому числі з летальним наслідком), на тлі лікування фторхінолонами. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування і звернутися до лікаря, якщо виникнуть такі симптоми та ознаки захворювання печінки, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або болісність живота при пальпації.

Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К. Через можливе підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення) і/або кровотечу у пацієнтів, які отримують фторхінолони, у тому числі офлоксацин, у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином), у випадку одночасного застосування цих двох груп лікарських засобів слід здійснювати моніторинг результатів коагуляційних проб.

Міастенія гравіс. Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є міастенія гравіс.

Прийом антибіотиків, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, тому під час лікування потрібно періодично перевіряти стан пацієнта. Якщо виникне вторинна інфекція, слід вжити належних заходів.

При застосуванні офлоксацину, як і всіх інших хінолонів, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, зазвичай у хворих на цукровий діабет, які отримували супутнє лікування пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Таким хворим на цукровий діабет рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Пацієнти з латентною або підтвердженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами.

У дуже рідкісних випадках повідомлялося про подовження інтервалу QТ у пацієнтів, які приймали фторхінолони. Фторхінолони, у тому числі офлоксацин, слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QТ, до яких, зокрема, належать:

1. літній вік;

2. невідкориговане порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія);

3. вроджений синдром подовженого інтервалу QT;

4. набуте подовження інтервалу QТ;

5. захворювання серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія);

6. супутнє застосування лікарських засобів з відомою здатністю подовжувати інтервал QТ (протиаритмічних препаратів класів ІА та III, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків).

У разі виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії слід припинити застосування препарату.

Під час лікування офлоксацином, як і іншими лікарськими засобами цієї групи, резистентність деяких штамів Pseudomonas aeruginosa може розвинутися досить швидко.

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Офлоксацин протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю у зв’язку з недостатністю досвіду застосування препарату. Екскреція офлоксацину у грудне молоко значна.

У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити на період терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У разі виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, органів зору рекомендовано уникати керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Заноцин OD приймати 1 раз на добу разом із їжею. Щоденна доза описана в схемі дозування (див. нижче). Ці рекомендації стосуються пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв). Таблетки слід ковтати цілими. Максимальна добова доза становить 800 мг.

Загальні рекомендації щодо дозування: доза офлоксацину залежить від типу і ступеня тяжкості інфекційного захворювання.

*Збудника захворювання визначено

Тривалість лікування: тривалість лікування залежить від тяжкості інфекцій та відповіді на терапію. Зазвичай курс лікування триває 5-10 днів, окрім випадків неускладненої гонореї, коли рекомендовано одноразовий прийом препарату у дозі 400 мг.

Тривалістьь лікування не повинна перевищувати 2 місяці.

Спеціальні популяції.

Порушення функції нирок. Дозу потрібно коригувати хворим з кліренсом креатиніну ≤ 50 мл/хв. Після звичайної початкової дози дозування слід корегувати так.

При застосуванні Заноцину OD  400 мг

При застосуванні Заноцину OD 800 мг. Дотепер немає достатніх даних щодо зміни рекомендованих доз для пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤ 50 мл/хв.

Якщо відома лише концентрація креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну можна визначати за формулою:

для чоловіків

кліренс креатиніну (мл/хв) =  маса тіла хворого (кг) × (140 – вік хворого)___

                                       72 ×рівень креатиніну в сироватці крові (мг/дл)

для жінок

кліренс креатиніну (мл/хв) =  0,85 ×  величина кліренсу креатиніну чоловіків.

Концентрацію креатиніну в сироватці крові потрібно контролювати для визначення стану функції нирок.

Порушення функції печінки/цироз.

Екскреція офлоксацину може бути зниженою у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (такими як цироз печінки з/без асциту). Тому не слід перевищувати максимальну дозу офлоксацину − 400 мг на добу.

Пацієнти літнього віку. Не потрібно коригувати дози для цієї категорії пацієнтів, за винятком випадків, коли спостерігаються порушення функції нирок або печінки.

Діти. Препарат протипоказаний дітям.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, збудження, головний біль, сплутаність свідомості, загальмованість, біль у животі, діарея; нудота, блювання, напади судом, ерозивні ушкодження слизових оболонок, може розвинутися інтерстиціальний нефрит або посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, посилена гідратація, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча та симптоматична терапія, що повинна бути спрямована на корекцію порушень з боку внутрішніх органів. Специфічний антидот невідомий. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз не є ефективним. Необхідний контроль ЕКГ через можливість подовження інтервалу QT.

Побічні реакції.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання; кропив’янка, поява пухирів, припливи, гіпергідроз, гнійничкові висипання; мультиформна еритема, судинна пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, пустульозне висипання, медикаментозний дерматит, судинна пурпура, гострий  генералізований екзантематозний пустульоз,  фотосенсибілізація,  гіперчутливість у формі сонячної еритеми, знебарвлення шкіри або розшарування нігтів.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк (у т.ч. набряк язика, гортані, глотки, набряк/припухлість обличчя), анафілактичний/анафілактоїдний шок. Одразу після застосування офлоксацину можуть розвинутися анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи ознаки анафілаксії, тахікардію, гарячку, задишку, шок, ангіоневротичний набряк, васкуліт, який у виняткових випадках може призводити до некрозу, еозинофілія. У такому випадку застосування препарату слід припинити і розпочати альтернативну терапію.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, короткочасна артеріальна гіпотензія, колапс (у випадку розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії терапію препаратом слід припинити); шлуночкова аритмія, тріпотіння-мерехтіння шлуночків (спостерігається переважно у хворих із факторами ризику подовження інтервалу QT) на ЕКГ, подовження інтервалу QT, поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (про виникнення цих реакцій повідомляли переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, депресія, порушення сну, безсоння, сонливість, неспокій, збудження, епілептичні напади, сплутаність свідомості, втрата свідомості, нічні жахи,  уповільнення швидкості реакцій, підвищення внутрішньочерепного тиску, парестезії; переферична сенсорна нейропатія та переферична сенсомоторна нейропатія, тремор та інші екстрапірамідні симптоми, порушення м’язової координації (порушення відчуття рівноваги, нестійка хода), психотичні реакції, психомоторне збудження, паросмія, суїцидальні думки/дії, галюцинації, дальтонізм.

З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, гастралгія, біль або різі у животі, діарея, ентероколіт, іноді геморагічний ентероколіт, метеоризм; дисбактеріоз; псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні розлади: підвищення рівня печінкових ферментів та рівня білірубіну; холестатична жовтяниця; гепатит.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність із підвищенням рівня сечовини, креатиніну; гостра ниркова недостатність; гострий інтерстиціальний нефрит.

З боку опорно-рухового апарату: тендиніт; судоми м’язів, міалгії, артралгії; надрив м’язів,  розрив м’язів, розрив сухожиль (у т.ч. ахіллового сухожилля), які можуть виникати через 48 годин після початку застосування офлоксацину і можуть бути білатеральними,   рабдоміоліз та/або міопатія, м’язова слабкість.

З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, лейкопенія, анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія; агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення.

З боку органів чуття: подразнення слизової оболонки очей, вертиго; порушення зору, смаку, нюху, світлобоязнь; шум у вухах, втрата слуху.

З боку системи дихання: кашель, назофарингіт; диспное, бронхоспазм; алергічний пневмоніт, тяжка ядуха.

Порушення метаболізму: гіпоглікемія або гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет).

Інфекції: мікоз, грибкові інфекції, кандидоз, резистентність до патогенних мікроорганізмів.

Інші: гострі напади порфірії у пацієнтів з порфірією, нездужання, підвищена втомлюваність, слабкість.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки 400 мг: по 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці;

таблетки 800 мг: по 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Індастріал Ареа  3, Девас - 455001, Індія/Industrial Area - 3, Dewas - 455001, India.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 200 мг, № 10

Прочие ингредиенты: лактоза, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, полисорбат 80, тальк, магния стеарат, силикагель коллоидный безводный, натрия крахмалгликолят.

№  UA/0314/03/01 от 07.12.2009 до 07.12.2014

ЗАНОЦИН OD

табл. пролонг. дейст., п/о 400 мг, № 5

Прочие ингредиенты: камедь ксантановая, натрия алгинат, гипромеллоза, натрия гидрокарбонат, кросповидон, магния стеарат, силикагель коллоидный безводный, лактозы моногидрат, карбомер.

№  UA/0314/01/01 от 22.01.2009 до 22.01.2014

табл. пролонг. дейст., п/о 800 мг, № 5

Прочие ингредиенты: камедь ксантановая, натрия алгинат, гипромеллоза, натрия гидрокарбонат, кросповидон, магния стеарат, силикагель коллоидный безводный, лактозы моногидрат, карбомер.

№  UA/0314/01/02 от 22.01.2009 до 22.01.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Офлоксацин ((±)-9-фтор-2,3-дигидро-3-метил-10-(4-метил-1-пиперазинил)-7-оксо-7Н-пиридо [1,2,3]-де-1,4-бензоксазин-6-карбоновая кислота) — противомикробное средство группы фторхинолонов. Бактерицидное действие офлоксацина, как и других фторированных хинолонов, обусловлено его способностью блокировать бактериальный фермент ДНК-гиразу.
Антибактериальный спектр препарата охватывает микроорганизмы, резистентные к пенициллинам, аминогликозидам, цефалоспоринам, а также микроорганизмы с множественной резистентностью.
Заноцин OD — препарат с пролонгированным высвобождением активного вещества — офлоксацина. Препарат принимается 1 раз в сутки. 1 таблетка Заноцина OD 400 или 800 мг, принятая 1 раз в сутки, обеспечивает терапевтический эффект, эквивалентный приему 2 обычных таблеток офлоксацина 200 и 400 мг соответственно, принимаемых 2 раза в сутки.
Заноцин в форме таблеток активен в отношении широкого спектра бактерий.
Аэробные грамотрицательные бактерии: E. coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Рroteus spp., Shigella spp., Yersinia spp., Enterobacter spp., Morganella morganii, Providencia spp., Vibrio spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Campylobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, P. cepacia, Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis, Haemophilus influenzae, H. ducreyi, Acinetobacter spp., Moraxella catarrhalis, Gardnerella vaginalis, Pasteurella multocida, Helicobacter pylori. Различной чувствительностью к препарату обладают штаммы Brucella melitensis.
Аэробные грамположительные бактерии: стафилококки, включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу, и штаммы, резистентные к метициллину, стрептококки (особенно Streptococcus pneumoniae), Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp.
Офлоксацин более активен, чем ципрофлоксацин, в отношении Chlamydia trachomatis. Также активен в отношении Mycobacterium leprae и Mycobacterium tuberculosis и некоторых других видов Mycobacterium. Есть сообщения о синергическом действии офлоксацина и рифабутина в отношении M. leprae.
Treponema pallidum, вирусы, грибы и простейшие нечувствительны к офлоксацину.
Фармакокинетика. Препарат быстро и практически полностью абсорбируется в пищеварительном тракте. Абсолютная биодоступность офлоксацина составляет 96% после приема внутрь. Концентрация в плазме крови достигает 3–4 мкг/мл через 1–2 ч после приема в дозе 400 мг. Прием пищи не уменьшает всасывание офлоксацина, но может несколько замедлять скорость абсорбции. Т_½ препарата составляет 5–8 ч. Поскольку офлоксацин в основном экскретируется почками, его фармакокинетика существенно изменяется у больных с нарушением функции почек (клиренс креатинина <50 мл/мин) и поэтому им необходима коррекция дозы.
Гемодиализ незначительно снижает концентрацию офлоксацина в плазме крови. Офлоксацин широко распределяется в тканях и биологических жидкостях организма, включая СМЖ; объем распределения — от 1 до 2,5 л/кг. Около 25% препарата связывается с белками плазмы крови. Офлоксацин проникает через плаценту и в грудное молоко. Достигает высоких концентраций в большинстве тканей и биологических жидкостей организма, включая асцитическую жидкость, желчь, слюну, бронхиальный секрет, желчный пузырь, легкие, предстательную железу, костную ткань.
Офлоксацин имеет пиридобензоксазиновое кольцо, которое снижает уровень метаболизма исходного соединения. Препарат в основном выводится с мочой в неизмененном виде, причем 65–80% в течение 24–48 ч. Менее 5% дозы выводится с мочой в виде диметил или N-оксид метаболитов. 4–8% принятой дозы выводится с калом. Незначительное количество офлоксацина выводится с желчью.
Не наблюдалось различий в объеме распределения препарата у людей пожилого возраста; препарат выделяется из организма преимущественно почками в неизмененном виде, хотя в меньшем объеме. Поскольку офлоксацин выделяется преимущественно почками, а у пациентов пожилого возраста чаще отмечают нарушение функции почек, дозу препарата корригируют при нарушении функции почек, как это рекомендовано всем пациентам.
Особенности фармакокинетики Заноцина OD способствуют его системному применению. Пища не влияет на степень всасывания препарата. Таблетки пролонгированного офлоксацина быстрее абсорбируются и имеют большую степень всасывания по сравнению с обычными таблетками офлоксацина, принимаемыми 2 раза в сутки. После перорального приема Заноцина OD 400 мг C_max офлоксацина в плазме крови достигается через 6,778±3,154 ч и составляет 1,9088 мкг/мл±0,46 588 мкг/мл. AUC_0–1 составляет 21,9907±4,60 537 мкг·г/мл. После перорального применения Заноцина OD в дозе 800 мг C_max препарата в плазме крови достигается через 7,792±3,0357 ч и составляет 5,22±1,24 мкг/мл. Уровень AUC_0-t составляет 55,64±11,72 мкг·г/мл. In vitro препарат связывается с белками плазмы крови приблизительно на 32%.
Равновесная концентрация препарата в плазме крови достигается после 4-кратного приема препарата, а AUC приблизительно на 40% больше, чем таковой после однократного применения.
Выведение офлоксацина из организма двухфазное. При многократном пероральном применении Т_½ препарата составляет около 4–5 ч и 20–25 ч. Показатели общего клиренса и объема распределения приблизительно подобны для одно- или многократного применения.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

• мочеполовой системы — острый и хронический пиелонефрит, простатит, эпидидимит, хирургические инфекции мочевых путей, инфекции, вызванные Pseudomonas aeruginosa и другими полирезистентными микроорганизмами, нозокомиальные инфекции мочевых путей, острая неосложненная уретральная и цервикальная гонорея, вызванная Neisseria gonorrhoeae, смешанные уретральные и цервикальные инфекции, вызванные Chlamidia trachomatis и Neisseria gonorrhoeae, неосложненный цистит, вызванный Citrobacter diversus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis или Pseudomonas aeruginosa, осложненные и рецидивирующие инфекции мочевыводящих путей, вызванные Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Citrobacter diversus¹ или Pseudomonas aeruginosa¹, негонококковый уретрит и цервицит, вызванные C. trachomatis;
• дыхательных путей — плеврит, эмпиема плевры, инфицированные бронхоэктазы, абсцесс легкого, муковисцидоз, обострение хронического бронхита, вызванного Haemophilus influenzae или Streptococus pneumoniae, негоспитальная пневмония, вызванная Haemophilus influenzae или Streptococus pneumoniae;
• ЛОР-органов, включая отит, синусит, тонзиллит и др.;
• неосложненные инфекции кожи и подкожных тканей, вызванные чувствительными к метициллину микроорганизмами Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Proteus mirabilіs;
• острые воспалительные заболевания органов малого таза (включая тяжелые инфекционные заболевания), вызванные Chlamidia trachomatis и/или Neisseria gonorrhoeae;
• заболевания, передающиеся половым путем, — инфекции уретры, шейки матки, прямой кишки, глотки, вызванные устойчивыми к пенициллину гонококками, хламидиями и другими микроорганизмами;
• другие инфекционные заболевания — брюшной тиф, сальмонеллез, шигеллез, органов брюшной полости и желчных путей;
• в комплексном лечении септицемии, эндокардита, остеомиелита, микобактериальных инфекций, лепры, профилактика инфекционных осложнений у больных с иммунодефицитом или нейтропенией;
• периоперационная профилактика или послеоперационное лечение хирургических инфекций.

¹ Несмотря на то что лечение инфекционных заболеваний, вызванных этими микроорганизмами (для данной системы органов), продемонстрировало клинически значимые результаты, эффективность терапии исследовали менее чем у 10 пациентов.
Для предупреждения развития резистентных к препарату микроорганизмов и сохранения эффективности офлоксацина и других антибактериальных препаратов офлоксацин назначают для лечения и профилактики только инфекционных заболеваний, вызванных (подтверждено или наиболее вероятно) микроорганизмами, чувствительными к препарату. При установленной культуре и чувствительности микроорганизма определяют соответствующую селективную или комбинированную антибактериальную терапию. При отсутствии вышеуказанный информации, а также эпидемиологических данных и данных в отношении чувствительности препарат можно назначить как эмпирическую терапию.
Определять культуру и чувствительность возбудителя следует до начала лечения. Лечение офлоксацином можно начать до получения результатов тестов, после получения результатов терапию продолжают.
Как и при применении других препаратов этого ряда, некоторые штаммы Pseudomonas aeruginosa могут довольно быстро стать резистентными к действию офлоксацина. Периодически на протяжении лечения следует выделять культуру и определять чувствительность возбудителя (контроль эффективности лечения антибактериальным препаратом и возможное развитие бактериальной резистентности).

ПРИМЕНЕНИЕ:

Заноцин: доза зависит от вида микроорганизма и степени тяжести инфекции, возраста, массы тела и функции почек больного. В большинстве случаев курс лечения составляет 7–10 дней, лечение необходимо продолжать еще 2–3 дня после устранения симптомов инфекции. При тяжелых и осложненных инфекциях терапия может быть продлена. Доза препарата составляет 200–400 мг/сут в 2 приема. Доза препарата 400 мг (2 таблетки) может быть принята за один прием, лучше утром. Однократный прием в дозе 400 мг может быть рекомендован при острой свежей неосложненной гонорее. Доза 400 мг рекомендована ВОЗ для лечения лепры.
В/в капельно вводят в дозе 200 мг (100 мл) со скоростью 400 мг/ч по 200–400 мг 2 раза в сутки.
При нарушении функции почек дозу устанавливают с учетом степени выраженности почечной недостаточности и клиренса креатинина. Рекомендуемая начальная доза препарата при нарушении функции почек составляет 200 мг; в дальнейшем дозу корригируют с учетом клиренса креатинина: при показателе 50–20 мл/мин — в обычной дозе каждые 24 ч; менее 20 мл/мин — 100 мг (¹/₂ таблетки) каждые 24 ч.
Не рекомендуется продолжать лечение препаратом более 2 мес.
Заноцин OD принимают 1 раз в сутки одновременно с приемом пищи. Суточную дозу устанавливают согласно таблице (см. ниже). Эти рекомендации касаются пациентов с нормальной функцией почек (клиренс креатинина >50 мл/мин). Таблетки глотают целыми.

¹Установлен возбудитель заболевания.
При нарушении функции почек дозу корригируют при клиренсе креатинина ≤50 мл/мин. После обычной начальной дозы при применении Заноцина OD по 400 мг дозу корригируют следующим образом:

При применении Заноцина OD по 800 мг до настоящего времени нет достаточных данных в отношении изменения рекомендуемых доз для пациентов с клиренсом креатинина ≤50 мл/мин. Если известна только концентрация креатинина в плазме крови, клиренс креатинина может быть определен по формуле:
для мужчин:

для женщин:
клиренс креатинина (мл/мин)=0,85·величина клиренса креатинина мужчин.
Концентрацию креатинина в плазме крови контролируют для определения состояния функции почек.
Нарушение функции печени/цирроз.
Экскреция офлоксацина может быть снижена при тяжелых нарушениях функции печени (цирроз печени с/без асцита), поэтому не следует превышать максимальную дозу офлоксацина — 400 мг/сут.
У пациентов пожилого возраста нет необходимости корригировать дозу, за исключением случаев, когда наблюдаются нарушения функции почек или печени.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к офлоксацину или другим фторхинолонам, период беременности и кормления грудью, возраст до 18 лет.
Для Заноцина OD — в том числе тендиниты или судороги в анамнезе, врожденная непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или глюкозо-галактозная мальабсорбция.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

в результате клинических исследований при многократном применении офлоксацина чаще всего наблюдались: тошнота (3%), головная боль (1%), головокружение (1%), диарея (1%), рвота (1%), сыпь (1%), зуд кожи (1%), зуд наружных половых органов у женщин (1%), вагинит (1%), дисгевзия (1%).
В клинических исследованиях наиболее распространенными побочными эффектами, которые возникали независимо от продолжительности применения препарата, были тошнота (10%), головная боль (9%), диссомния (7%), зуд наружных половых органов у женщин (6%), головокружение (5%), вагинит (5%), диарея (4%), рвота (4%).
В клинических исследованиях наиболее распространенными побочными эффектами, которые возникали независимо от продолжительности применения препарата и наблюдались у 1–3% пациентов, были боль в животе и колика, боль в груди, снижение аппетита, сухость губ, дисгевзия, утомляемость, метеоризм, расстройства со стороны ЖКТ, нервозность, фарингит, зуд, повышение температуры тела, сыпь, диссомния, сонливость, боль в теле, выделения из влагалища, нарушение зрения, запор.
Побочные эффекты, которые отмечали в клинических исследованиях менее чем в 1% случаев независимо от продолжительности применения препарата:
общие нарушения: астения, зябкость, недомогание, боль в конечностях, носовое кровотечение;
со стороны сердечно-сосудистой системы: остановка сердца, отек, АГ, артериальная гипотензия, ощущение усиленного сердцебиения, вазодилатация;
со стороны ЖКТ: диспепсия;
со стороны мочеполовой системы: ощущение жара, раздражение, боль и сыпь в области половых органов у женщин, дисменорея, метроррагия;
со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия, миалгия;
со стороны ЦНС: судороги, тревожность, нарушение когнитивной функции, депрессия, аномальные сновидения, эйфория, галлюцинации, парестезии, нарушения сознания, вертиго, тремор;
со стороны метаболизма: жажда, уменьшение массы тела;
со стороны дыхательной системы: остановка дыхания, кашель, ринорея;
аллергические и кожные реакции: ангионевротический отек, гипергидроз, уртикарная сыпь, васкулит;
со стороны органов чувств: снижение остроты слуха, звон в ушах, фотофобия;
со стороны мочевыделительной системы: дизурия, частое мочеиспускание, задержка мочи.
Изменения лабораторных показателей выявляли у ≥1% пациентов при многократном применении офлоксацина. Эти изменения вызваны как приемом препарата, так и основным заболеванием:
со стороны системы крови: анемия, лейкопения, лейкоцитоз, нейтропения, нейтрофилия, палочкоядерный нейтрофиллез, лимфоцитопения, эозинофилия, лимфоцитоз, тромбоцитопения, тромбоцитоз, повышение СОЭ;
со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровней ЩФ, АсАТ, АлАТ;
лабораторные показатели: гипергликемия, гипогликемия, гиперкреатининемия, повышение уровня мочевины, глюкозурия, протеинурия, алкалинурия, гипостенурия, гематурия, пиурия.
Постмаркетинговый опыт
Дополнительные побочные эффекты, которые возникали независимо от продолжительности применения препарата, отмечали в результате маркетинговых исследований хинолонов, включая офлоксацин.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: церебральный тромбоз, отек легких, тахикардия, артериальная гипотензия/шок, обморочные состояния, желудочковая тахикардия типа пируэт.
Со стороны эндокринной системы и метаболизма: гипер- или гипогликемия, особенно у пациентов с диабетом, применяющих инсулинотерапию или пероральные гипогликемизирующие препараты.
Со стороны ЖКТ: гепатонекроз, желтуха (холестатическая или гепатоцеллюлярная), гепатит, интестинальная перфорация, печеночная недостаточность (включая летальные случаи), псевдомембранозный колит (симптомы псевдомембранозного колита могут возникать как на протяжении, так и после окончания антибактериальной терапии), кровотечения из ЖКТ, икота, болезненность слизистой оболочки полости рта, изжога.
Со стороны мочеполовой системы: вагинальный кандидоз.
Со стороны системы крови: анемия (включая гемолитическую и апластическую), геморрагия, панцитопения, агранулоцитоз, лейкопения, обратимое угнетение функции костного мозга, тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, петехии, подкожные кровоизлияния/кровоподтеки.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: тендинит, разрывы сухожилий, слабость, острый некроз скелетных мышц.
Со стороны ЦНС: кошмарные сновидения, суицидальные мысли или действия, дезориентация, психотические реакции, паранойя, фобия, ажитация, беспокойство, агрессивность/враждебность, мания, эмоциональная лабильность, периферическая нейропатия, атаксия, нарушение координации, возможно обострение myasthenia gravis и экстрапирамидных нарушений; дисфазия, головокружение.
Со стороны дыхательной системы: диспноэ, бронхоспазм, аллергический пневмонит, свистящее дыхание.
Аллергические и кожные реакции: анафилактическая/анафилактоидная реакция/шок, пурпура, сывороточная болезнь, мультиморфная эритема/синдром Стивенса — Джонсона, узловатая эритема, эксфолиативный дерматит, гиперпигментация, токсический эпидермальный некролиз, конъюнктивит, реакции фоточувствительности/фототоксичности, везикулобуллезная сыпь.
Со стороны органов чувств: диплопия, нистагм, помутнение зрения, дисгевзия, нарушение обоняния, слуха и равновесия, которые, как правило, проходят после прекращения приема препарата.
Со стороны мочевыделительной системы: анурия, полиурия, конкременты в почках, почечная недостаточность, интерстициальный нефрит, гематурия.
Лабораторные показатели: удлинение протромбинового времени, ацидоз, гипертриглицеридемия, повышение уровня холестерина, калия, показателей функции печени, включая гамма-глутамилтранспептидазу, ЛДГ, билирубин, альбуминурия, кандидурия.
В клинических испытаниях при многократном применении хинолонов выявляли офтальмологические нарушения, включая катаракту и точечное помутнение хрусталика. Связь приема препарата и появления этих нарушений в настоящее время не установлена.
Сообщалось о возникновении кристаллурии и цилиндрурии при применении других хинолонов.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

сообщалось о возникновении судорог, повышении внутричерепного давления и токсического психоза у пациентов, принимавших препараты хинолонового ряда, включая офлоксацин. Хинолоны, включая офлоксацин, могут также стимулирующе влиять на ЦНС, что может приводить к тремору, беспокойству/возбуждению, нервозности/тревоге, головокружению, спутанности сознания, галлюцинациям, паранойе и депрессии, кошмарным сновидениям, диссомнии и редко — к суицидальным мыслям и действиям. Такие реакции могут наблюдаться после приема первой дозы. Если такие симптомы возникают у пациентов, которые принимают офлоксацин, препарат нужно отменить и принять соответствующие меры. Диссомния — наиболее частое нарушение при применении офлоксацина, чем других препаратов хинолонового ряда. Как и все хинолоны, офлоксацин с осторожностью применяют при установленных/подозреваемых нарушениях со стороны нервной системы, поскольку эти препараты могут провоцировать судороги или снижение порога судорожной готовности (тяжелый церебральный атеросклероз, эпилепсия), или при других факторах риска (на фоне постоянной терапии, нарушении функции почек), что может провоцировать судороги или снижение порога судорожной готовности.
Сообщалось о тяжелых и летальных (редко) реакциях гиперчувствительности и/или анафилактических реакциях у пациентов, получавших хинолоны, в том числе офлоксацин. Такие реакции часто отмечали после приема первой дозы. Некоторые реакции сопровождались кардиоваскулярным коллапсом, артериальной гипотензией/шоком, судорогами, потерей сознания, шумом в ушах, ангионевротическим отеком (включая отек языка, гортани, глотки или лица), обструкцией дыхательных путей (включая бронхоспазм, одышку и острую дыхательную недостаточность), диспноэ, уртикарной сыпью, зудом и другими тяжелыми кожными реакциями. Препарат немедленно отменяют при первых признаках сыпи на коже или других реакций гиперчувствительности. При тяжелой острой реакции гиперчувствительности может возникнуть необходимость в терапии эпинефрином и других реанимационных мероприятиях, включая оксигенотерапию, инфузионную терапию, введение антигистаминных и кортикостероидных препаратов, вазопрессорных аминов, восстановление проходимости дыхательных путей.
Редко сообщалось о других тяжелых и летальных (иногда) случаях, связанных с реакцией гиперчувствительности или неизвестной этиологии при терапии хинолонами, включая офлоксацин. Такие случаи могли быть тяжелой степени и, в общем, возникали после многократного приема препарата.
Препарат немедленно отменяют при первых проявлениях сыпи на коже, желтухи или других симптомах гиперчувствительности и назначают симптоматическую терапию.
При лечении хинолонами, включая офлоксацин, сообщалось о единичных случаях развития сенсорной или сенсомоторной нейронной полинейропатии, задействующей малые и/или большие нейроны, которая проявлялась парестезией, гипестезией, дизестезией и слабостью. Для предотвращения развития необратимых состояний лечение офлоксацином прекращают при развитии симптомов нейропатии (боль, ощущение жжения, пощипывания, онемения и/или слабости) или другие нарушения тактильной, болевой, температурной, позиционной, вибрационной чувствительности.
Сообщалось о возникновении диареи, ассоциированной с Clostridium difficile при применении практически всех антибактериальных средств, включая офлоксацин; заболевание может проявляться от умеренной диареи до колита с летальным исходом. Лечение антибактериальными препаратами влияет на нормальную микрофлору кишечника и приводит к усиленному росту Clostridium difficile. Риск возникновения диареи, ассоциированной с Clostridium difficile, следует рассмотреть во всех случаях возникновения диареи после приема антибактериальных препаратов. Необходимо медицинское наблюдение, поскольку сообщалось о случаях развития диареи, ассоциированной с Clostridium difficile, через 2 мес после прекращения применения антибиотиков. При подозрении или подтверждении диареи, ассоциированной с Clostridium difficile, антибактериальные препараты, действие которых направлено не на Clostridium difficile, отменяют.
Сообщалось о разрывах сухожилий верхних (сухожилия плеча), нижних (ахиллово сухожилие) конечностей и других, требовавших хирургического вмешательства или ставших причиной длительной потери трудоспособности у пациентов, которые получали лечение хинолонами, включая офлоксацин. В постмаркетинговых исследованиях указано, что риск возникновения нарушений со стороны опорно-двигательного аппарата повышается при сочетанном применении ГКС, особенно если это пациенты пожилого возраста. Офлоксацин отменяют при возникновении боли, воспаления или при разрыве сухожилия. Пациенту рекомендуют постельный режим и ограничение движений до момента подтверждения/исключения тендинита или разрыва сухожилия. Разрывы сухожилий могут возникать как на протяжении, так и после окончания терапии препаратами хинолонового ряда, включая офлоксацин.
Офлоксацин неэффективен при сифилисе. Антибактериальная терапия, назначаемая в высокой дозе и на короткий период для лечения гонореи, может маскировать или отсрочить проявления инкубационного периода сифилиса. Всем пациентам с гонореей проводят серологический тест на сифилис во время диагностического обследования. При применении офлоксацина для лечения гонореи проводят серологический тест на сифилис через 3 мес после лечения и назначают соответствующую антибактериальную терапию в случае положительного результата теста.
При назначении офлоксацина и отсутствии данных в отношении подтвержденного или наиболее вероятного возбудителя заболевания, или для профилактического лечения польза для пациента будет маловероятной; при этом повышается риск развития резистентности бактерий к препарату. Для предотвращения развития кристаллурии следует обеспечить достаточное употребление жидкости.
После приема антибактериальных препаратов хинолонового ряда и последующего действия солнечного или ультрафиолетового облучения могут возникать реакции фоточувствительности/фототоксичности от умеренной до тяжелой степени, которые проявляются солнечными ожогами (гиперемия, эритема, экссудация, везикулы, отек) на открытых участках кожи (лицо, передняя поверхность шеи, разгибающая поверхность предплечья, дорсальная поверхность верхних конечностей). Поэтому в период лечения следует избегать инсоляции.
Некоторые хинолоны, включая офлоксацин, могут вызывать удлинение интервала Q–T на ЭКГ и редко аритмию. О единичных случаях развития желудочковой тахикардии типа пируэт у пациентов, принимавших хинолоны, включая офлоксацин, сообщалось на протяжении постмаркетинговых исследований. Офлоксацин не следует назначать при установленном удлинении интервала Q–T, некорригированной гипокалиемии и пациентам, принимающим антиаритмические препараты IA (хинидин, прокаинамид) или III класса (амиодарон, соталол).
Период беременности и кормления грудью. Достоверные и контролируемые исследования применения препарата в период беременности не проводились. Безопасность и эффективность применения офлоксацина в период беременности не установлены, поэтому препарат в этот период не назначают.
При приеме офлоксацина в период кормления грудью в разовой дозе 200 мг уровень концентрации препарата в грудном молоке соответствовал подобному уровню в плазме крови. Поскольку существует риск развития тяжелых побочных реакций у детей грудного возраста, следует прекратить кормление грудью или отменить препарат (в зависимости от клинической значимости приема препарата для женщины).
Дети. Офлоксацин не показан для лечения детей и подростков в возрасте до 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. Поскольку сообщалось о единичных случаях сонливости, головокружения и нарушений зрения, связанных с приемом препарата, управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами в период лечения нельзя.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Антацидные препараты, сукральфат, катионы металлов, мультивитамины. Хинолоны образуют хелатные соединения со щелочными агентами и переносчиками катионов металлов. Применение хинолонов в сочетании с антацидными препаратами, содержащими кальций, магний или алюминий, сукральфатом, двух- или трехвалентными катионами (железо), мультивитаминными препаратами, содержащими цинк, диданозином может значительно снижать абсорбцию хинолонов, тем самым снижая их системную концентрацию. Вышеперечисленные препараты принимают за 2 ч до или после приема офлоксацина.
Кофеин. Взаимодействия не выявлено.
Циклоспорины. Нет сообщений о повышении уровня циклоспорина в плазме крови при сочетанном применении с хинолонами. Потенциально возможное взаимодействие между хинолонами и циклоспоринами не изучалось.
Циметидин вызывал нарушение элиминации некоторых хинолонов, а именно приводил к увеличению периода полувыведения препарата и AUC. Возможное взаимодействие между офлоксацином и циметидином не изучалось.
Препараты, которые метаболизируются энзимами цитохрома Р450. Большинство препаратов хинолонового ряда ингибирует ферментную активность цитохрома Р450. Это может приводить к пролонгации периода полувыведения препаратов, которые метаболизируются этой же системой (циклоспорин, теофиллин/метилксантины, варфарин) при их сочетанном применении с хинолонами.
НПВП. Сочетанное применение НПВП и хинолонов, включая офлоксацин, может приводить к повышению риска возникновения стимулирующего действия на ЦНС и судорог.
Пробенецид. Сочетанное применение пробенецида и хинолонов может влиять на почечную канальцевую экскрецию. Влияние пробенецида на экскрецию офлоксацина не изучалось.
Теофиллин. Уровень теофиллина в плазме крови может повышаться при сочетанном применении с офлоксацином. Как и другие хинолоны, офлоксацин может удлинять период полувыведения теофиллина, повышать уровень теофиллина в плазме крови и риск возникновения побочных эффектов теофиллина. Следует регулярно определять уровень теофиллина в плазме крови и корректировать дозу при его одновременном назначении с офлоксацином. Побочные эффекты (включая судороги) могут возникать с/без повышения уровня теофиллина в плазме крови.
Варфарин. Некоторые хинолоны могут усиливать эффекты при пероральном применении варфарина или его дериватов. Поэтому при сочетанном назначении хинолонов и варфарина или его производных регулярно контролируют протромбиновое время и другие показатели коагуляции крови.
Антидиабетические средства (инсулин, глибурид/глибенкламид). Сообщалось об изменении уровня глюкозы в крови, включая гипер- и гипогликемию, при одновременном приеме препаратов хинолонового ряда и антидиабетических средств, поэтому следует постоянно контролировать гликемию при комбинированном применении вышеуказанных препаратов.
Препараты, влияющие на почечную канальцевую экскрецию (фуросемид, метотрексат). При одновременном назначении хинолонов и препаратов, влияющих на почечную канальцевую экскрецию, могут возникать нарушение экскреции и повышение уровня хинолонов в плазме крови.
Влияние на лабораторные или диагностические тесты. Некоторые хинолоны, включая офлоксацин, могут давать ложноположительные результаты определения опиатов в моче при пероральном применении иммунологических средств.
При отсутствии данных о совместимости р-ра с другими инфузионными р-рами или препаратами Заноцин в форме р-ра для инфузии необходимо применять отдельно. Препарат совместим с изотоническим р-ром натрия хлорида, р-ром Рингера, 5% р-ром глюкозы или фруктозы.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данные о передозировке офлоксацина ограничены.
Симптомы: спутанность сознания, сонливость, заторможенность, дезориентация, головокружение, тошнота, рвота.
Лечение: специфического антидота нет. В случае передозировки промывают желудок, назначают адсорбенты и натрия сульфат (если возможно, на протяжении первых 30 мин), применяют антацидные препараты для защиты слизистой оболочки желудка. Пациента обследуют и при необходимости проводят гидратацию организма.
Форсированный диурез ускоряет выведение офлоксацина из организма. Гемодиализ или перитонеальный диализ неэффективны.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °C.