Золофт - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату:

ЗОЛОФТ

(ZOLOFT)

Склад:

діюча речовина:  1 таблетка містить сертраліну гідро хлориду в кількості, еквівалентній   50 мг сертраліну;

допоміжні речовини: кальцію гідроген фосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропіл целюлоза, крохмальгліколят натрію, магнію стеарат, Опадри Білий (гідроксипропіл целюлоза (Ph.Eur), полі етиленгліколь (NF), полісорбат 80 (NF), титана діоксин (Ph.Eur)) та Опадри Прозорий (гідроксипропіл целюлоза (Ph.Eur), полі етиленгліколь (NF), полісорбат 80 (NF)), вода очищена.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТС  N06A B06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Депресія, в тому числі та її форма, яка супроводжується відчуттям тривоги, за наявності чи відсутності манії в анамнезі.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)   у дорослих та дітей.

Панічні розлади з наявністю   або відсутністю агорафобії.

Пост травматичний стресовий розлад (ПТСР).

Соціальна фобія (соціальний тривожний розлад).

При задовільному результаті на лікування продовження терапії сертраліном є ефективним засобом запобігання рецидиву початкового епізоду депресії та його появи в майбутньому; рецидиву початкового епізоду ОКР; панічного розладу, початкового епізоду ПТСР,   соціальної фобії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до сертраліну.

Протипоказане застосування сертраліну разом з інгібіторами моноамін оксидази (МАОІ) та сумісне застосування сертраліну й пімозиду.

Спосіб застосування та дози. Сертралін   приймають один раз на добу (вранці по можливості або ввечері), незалежно від вживання їжі.

Початок лікування.

Депресія та ОКР. Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. Лікування слід починати із застосування відповідної дози сертраліну гідро хлориду 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг один раз на добу. Такий дозовий режим знижує частоту   розвитку побічних ефектів на початковому етапі лікування панічних розладів.

Титрування дози.

Депресії, ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. Якщо ефект від застосування дози 50 мг не достатній дозу можна підвищувати. Корекцію дози слід починати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, титраційна доза становить на 50 мг на тиждень. Доза не повинна перевищувати 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на період напів виведення сертраліну, що становить 24 год.

Перші прояви клінічного ефекту спостерігаються протягом 7 днів лікування. Однак для повного його розвитку потрібен довший період, особливо при ОКР.

Підтримуюча доза. Дозування протягом довго тривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним корегуванням залежно від реакції на лікування.

Застосування у дітей. Безпека та ефективність сертраліну були продемонстровані в дітей з ОКР віком від 13 до 18 років. Досвід щодо застосування сертраліну гідро хлориду у дітей віком до 6 років, а також при інших патологіях відсутній. При застосуванні сертраліну в дітей з ОКР (вік 13-18 років) слід застосовувати дозу 50 мг/добу. У випадку відсутності ефекту при прийомі препарату в дозі 50 мг/добу при необхідності можливе її подальше підвищення до 200 мг/добу. У ході клінічних випробувань у дітей віком від 13 до 18 років із депресією чи ОКР, фармакокінетична характеристика сертраліну була аналогічна такій у дорослих. Однак при підвищенні дози більше 50 мг у педіатрії слід враховувати нижчу вагу тіла   дітей в порівняно з дорослими.

Титрування дози в дітей: Період напів виведення сертраліну - близько 1 доби. Не слід проводити корекцію дози частіше ніж 1 раз на тиждень.

Застосування у пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) можна застосовувати ті ж самі дозові режими, що й у молодшому віці (до 65 років). Спектр та частота побічних ефектів у цій популяції були аналогічні таким у хворих молодшого віку.

Застосування при печінковій недостатності. Слід бути обережними при застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або приймати препарат рідше.

Застосування при нирковій недостатності. Сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі. Із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату. Зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можна не корегувати при порушеннях функції нирок.

Побічні реакції.

Шлунково-кишковий тракт: діарея/нетримання стулу, сухість у роті, диспепсія та нудота; біль у животі, запор, панкреатит, блювання.

Метаболізм: анорексія; підвищення апетиту, гіпонатріємія.

Центральна та периферична нервова система: запаморочення, сонливість та тремор;

кома, судоми, головний біль, гіпоестезія, мігрень, рухові розлади (включаючи екстра пірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонія, спазми щелепи або порушення ходи), мимовільні м’язові контрактури, парестезії та непритомність. Також зафіксовано розвиток проявів серотонінергічного синдрому, в деяких випадках пов’язаних із прийомом серотонінергічних засобів, а саме: ажитації, сплутаність свідомості, потовиділення, діарея, гарячка, гіпертензії, ригідності та тахікардії.

Психіка: безсоння; агресивні реакції, ажитація, тривожність, депресивні симптоми, ейфорія, галюцинації, зниження лібідо в чоловіків та жінок, нічні жахи та психози;

Репродуктивна система: сексуальні дисфункції (передусім, затримка еякуляції в чоловіків); галакторея, гінекомастія, нерегулярний менструальний цикл та пріапізм.

Шкіра і підшкірні тканини: посилене потовиділення, алопеція, ангіо невротичний набряк, набряк обличчя, пері орбітальний набряк, шкірні фото чутливі реакції, свербіж, висипи (в тому числі поодинокі випадки ексфоліативних ураженнь шкіри – синдром Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз), кропив’янка.

Система крові: лейкопенія і   тромбоцит опенія.

Серцево-судинна система: пальпітації і тахікардія; патологічні кровотечі (наприклад, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча або гематурія), припливи крові (раптове почервоніння шкіри) та артеріальна гіпертензія.

Орган слуху/вестибулярний апарат: дзвін у вухах.

Ендокринна система: гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, синдром гіпоальдостеронізму;

Орган зору: мідріаз і порушення зору.

Організм у цілому: астенія, біль у грудях, периферичний набряк, втома, гарячка, нездужання.

Гепатобіліарна система: тяжкі порушення функцій печінки (гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність) та безсимптомне підвищення рівнів трансаміназ у плазмі (АЛТ та АСТ).

Імунна система: алергічні реакції, анафілактичні реакції.

Лабораторні показники: хибні результати клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів, підвищення концентрації холестерину в сироватці крові, збільшення або зменшення ваги.

М’язово-скелетна система та сполучна тканина: артралгія та м’язові спазми.

Сечовидільна система: нетримання сечі, затримка сечі.

Респіраторна система: бронхоспазм та позіхання.

Спектр побічних ефектів, які найчастіше спостерігаються в дослідженнях у хворих з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальною фобією, був аналогічний тим, які спостерігаються в клінічних дослідженнях у хворих із депресіями.

Інші: прояви синдрому відміни при припиненні лікування сертраліном, зокрема ажитація, тривожність, запаморочення, головний біль, нудота та парестезії.

Передозування. Сертралін має широкий діапазон безпеки при передозуванні. Зафіксовані випадки передозування препарату при його прийомі в дозах до 13,5 г; летальні випадки при передозуванні, переважно в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. Таким чином, кожний випадок передозування потребує інтенсивної терапії. Симптоми передозування включають серотонін-залежні побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові порушення (в тому числі нудота та блювання), тахікардія, тремор, ажитація, запаморочення. Рідше спостерігається кома.

Для лікування передозування сертраліну специфічного антидоту не існує. Необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів та адекватний рівень вентиляції й оксигенації. Прийом активованого вугілля, що може застосовуватися як проносний засіб, може бути ефективнішими, ніж промивання шлунка. Викликання блювання не рекомендовано. Слід забезпечити моніторинг життєвих функцій та серцевої діяльності разом із симптоматичною та підтримувальною терапією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як стимуляція діурезу, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бути корисними.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Сертралін можна застосовувати в період вагітності або годування груддю лише за умови, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Жінки дітородного віку при прийомі сертраліну повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції.

Діти. (див розділ «Спосіб застосування та дози»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими   механізмами.

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворі повинні бути обережними при керуванні автомобілем або іншими механізмами, оскільки засіб може порушувати психічні або фізичні реакції.

Особливості застосування.

Інгібітори моноамін оксидази. Зафіксовані випадки розвитку серйозних побічних ефектів, іноді фатальних, у хворих, які застосовували сертралін сумісно із МАОІ, зокрема з селективним МАОІ-селегіліном та з оборотним МАОІ-моклобемідом. У деяких випадках розвивався серотонінергічний синдром із проявами таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна дисфункція з можливістю раптових порушень життєвих функцій. Психічні розлади при цьому проявляються маренням, роздратованістю та вираженою ажитацією, що прогресує до стану делірія та коми. Тому сертралін не можна застосовувати разом із МАОІ або протягом 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ. Так само, лікування МАОІ не слід розпочинати раніше ніж через 14 днів після закінчення лікування сертраліном.

Інші серотонінергічні засоби. Сумісне застосування сертраліну та інших засобів, що стимулюють серотонінергічну нейромедіацію, зокрема триптофану, фенфлураміну або

5-НТ-агоністів, має проводитися обережно, а якщо є можливість - бути виключене, (зважаючи на ризик фармакодинамічної взаємодії).

Перехід із селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), антидепресантів або антиобсесивних препаратів.

Існує обмежений контрольований досвід розрахунку оптимального часу переключення із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід бути обережними при переключенні, зокрема з таких тривало діючих препаратів, як флуоксетин. Тривалість періоду вимивання для переключення з одного СІЗЗС на інший не встановлена.

Посилення маніакальних/гіпоманіакальних проявів. Згідно з доліцензійними даними, посилення маніакальних/гіпоманіакальних проявів спостерігалося приблизно в 0,4 % хворих, які приймали сертралін, та в незначної кількості хворих із великими афективними розладами, які приймали інші ліцензовані антидепресанти та антиобсесивні засоби.

Судомні напади. Судоми є потенційним ускладненням терапії антидепресантами та антиобсесивними засобами. Судоми відзначалися приблизно в 0,08 % хворих, які приймали сертралін у рамках терапії депресій. При лікуванні сертраліном панічних розладів, випадків судом не зафіксовано. Протягом лікування сертраліном 1800 хворих з ОКР, тільки в чотирьох із них були зафіксовані судоми (близько 0,2 %). Троє з цих хворих - діти, двоє - з наявною судомною патологією, а один із сімейним анамнезом судомної патології. При цьому жоден з них не застосовував проти судомні засоби. У всіх цих випадках причинний взаємозв’язок із терапією сертраліном малоймовірний. Оскільки сертралін не досліджувався у хворих із судомною патологією, його не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у хворих із контрольованою епілепсією застосовувати сертралін треба обережно та під контролем. Необхідно відмінити застосування препарату у хворих при розвитку судом.

Суїциди. Хворі з депресією схильні до спроб суїциду, яка може утримуватись до появи істотної ремісії. Отже, на ранніх етапах лікування пацієнти повинні знаходитись під пильним наглядом лікаря.  

Враховуючи встановлений факт частоти одночасного   розвитку ОКР та депресії, панічних розладів та депресії, ПТСР та депресії, аналогічні перестороги необхідні при лікуванні хворих з ОКР, панічними розладами та ПТСР.

Застосування при печінковій недостатності. Сертралін інтенсивно біотрансформується в печінці. Мультидозове фармакокінетичне дослідження у хворих з помірним стабільним цирозом продемонструвало подовження періоду напів виведення та приблизно втричі більші величини AUC та C_max порівнянно з нормальними особами. Достовірних розбіжностей у параметрах зв’язування з білками плазми у цих двох груп не виявлено. Слід бути обережними при застосуванні сертраліну у хворих із патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або приймати її рідше.

Застосування при нирковій недостатності. Сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі. Із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату. У дослідженнях у хворих із ступенем порушення функції нирок від легкого до середнього (кліренс креатині ну 30-60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатині ну 10-29 мл/хв) мультидозові фармакокінетичні параметри (AUC _0-24 та C_max) істотно не відрізнялися від контрольних. Періоди напіврозпаду були подібними і жодних відмінностей у зв’язуванні з білками плазми в усіх досліджуваних групах не виявлено. Дані досліджень свідчать, що, зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можуть не підлягати корекції залежно від ступеня порушень функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноамін оксидази. Протипоказане сумісне застосування сертраліну разом з інгібіторами моноамін оксидази (МАОІ). (Див. розділ Особливості застосування).

Інші серотонінергічні засоби. (Див. розділ Особливості застосування).

Перехід із селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), антидепресантів або антиобсесивних препаратів.(Див. розділ Особливості застосування).

Пімозид. Підвищена концентрація пімозиду була продемонстрована в дослідженні сумісного застосування разової низької дози пімозиду (2 мг) й сертраліну. Даний показник не супроводжувався будь-якими змінами на ЕКГ.

Зважаючи на те, що механізм цієї взаємодії не відомий, та вузькі рамки терапевтичного індексу пімозиду, сумісне застосування сертраліну й пімозиду протипоказане.

Депресанти ЦНС і алкоголь.   Сумісне застосування сертраліну (200 мг/ добу) не потенціювало вплив алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну на когнітивну й психомоторну діяльність у здорових осіб, проте одночасне приймання сертраліну та алкоголю не рекомендується.

Літій. Сумісний прийом сертраліну та літію достовірно не змінює фармакокінетику літію, однак підвищує тремор порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При сумісному застосуванні сертраліну та препаратів літію, що може впливати на серотонінергічну нейромедіацію, потрібно забезпечити відповідний контроль.

Фенітоїн. Тривалий прийом сертраліну 200 мг/добу не спричиняє клінічно значущого пригнічення метаболізму фенітоїну. Незважаючи на це, слід рекомендувати проведення моніторингу концентрацій фенітоїну в плазмі протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідною корекцією дози фенітоїну. Крім того, сумісне застосування фенітоїну може спричинити зниження концентрації сертраліну в плазмі крові.

Суматриптан. Існують поодинокі спостереження на пост ліцензійному етапі щодо розвитку слабкості, гіперрефлексії, диско ординації, марення, тривожності та ажитації у хворих при сумісному застосуванні сертраліну та суматриптану. Якщо сумісне лікування сертраліном та суматриптану - необхідне в клінічному плані, потрібно забезпечити відповідний контроль.

Засоби, що зв’язуються з білками плазми. Оскільки сертралін зв’язується з білками плазми, слід враховувати можливість взаємодії з іншими засобами, які також зв’язуються з білками плазми. Однак у трьох формальних дослідженнях взаємодії з діазепамом, тол бутамідом та варфарином будь-якого впливу сертраліну на зв’язування цих засобів з білками плазми не виявлено.

Варфарин. Сумісне застосування сертраліну 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично достовірного підвищення протромбі нового часу. Клінічне значення цього феномену не з’ясоване. Тому, слід постійно контролю вати показники протромбі нового часу на початку або вкінці лікування сертраліном.

Взаємодія з іншими засобами. Були проведені формальні дослідження взаємодії сертраліну з іншими лікарськими засобами. Сумісне застосування сертраліну 200 мг/добу та діазепаму або тол бутаміду призводило до незначних, але статистично достовірних змін деяких фармакокінетичних параметрів. Сумісне застосування з циметидином спричиняє суттєве зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цього феномену не з’ясоване. Сертралін не впливає на бета-блокуючі властивості атенололу. Будь-якої взаємодії при сумісному застосуванні сертраліну 200 мг/добу та глібенкламіду або дигоксину не виявлено.

Електрошокова терапія (ЕШТ). Клінічних досліджень, спрямованих на вивчення можливого ризику або користі сумісного застосування ЕШТ та сертраліну, не проводилося.

Засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р 450 (СYР) 2D6. Препарати антидепресантів мають різний потенціал щодо пригнічення активності ізоферменту СYР 2D6. Клінічне значення цього феномену залежить від ступеня пригнічення та терапевтичного коефіцієнту препаратів, що застосовуються сумісно. Субстрати СYР 2D6 з вузькими рамками терапевтичного індексу включають трициклічні антидепресанти та клас 1С анти аритмічних засобів, зокрема пропафенону й флекаїніду. У формальних дослідженнях взаємодії довготривалий прийом сертраліну 50 мг/добу призводив до мінімального підвищення (в середньому на 23-37 %) рівноважних концентрацій дезипраміну (маркеру активності ізоферменту СYР 2D6) в плазмі.

Засоби, що метаболізуються за участю інших ферментів СYР (СYР 3А 3/4, СYР 2С 9, СYР 2С 19, СYР 1А 2).

СYР 3А 3/4. Дослідження взаємодії in vivo свідчить, що довготривалий прийом сертраліну

200 мг/добу не пригнічує СYР 3А 3/4-залежне 6-бета-гідроксилювання ендогенного кортизолу або метаболізм карбамазепіну чи терфенадину. Крім того, довготривалий прийом сертраліну 50 мг/добу не пригнічує СYР 3А 3/4-залежний метаболізм алпразоламу. Результати цих досліджень свідчать, що сертралін не є клінічно значущим інгібітором СYР 3А 3/4.

СYР 2С 9. Практична відсутність клінічно значущого впливу сертраліну 200 мг/добу на концентрації в плазмі тол бутаміду, фенітоїну та варфарину свідчить, що сертралін не є клінічно значущим інгібітором СYР 2С 9.

СYР 2С 19. Практична відсутність клінічно значущого впливу сертраліну 200 мг/добу на концентрації в плазмі діазепаму свідчить, що сертралін не є клінічно значущим інгібітором СYР 2С 19.

СYР 1А 2. Дослідження in vitro свідчать, що сертралін володіє дуже незначним потенціалом щодо пригнічення СYР 1А 2.

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка.

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке призводить до посилення ефектів 5-НТ у тварин. Сертралін також має дуже слабким впливом на процеси зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну. У клінічних дозах сертралін блокує процеси захоплення серотоніну в тромбоцитах людини. Препарат не чинить стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях у здорових осіб сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Відповідно до своєї селективності щодо пригнічення зворот нього захоплення 5-НТ, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Засіб не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- чи бензодіазепінових рецепторів. Тривалий прийом сертраліну у тварин призводить до зменшення активності адренорецепторів мозку, що спостерігається і при прийомі інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не викликає розвитку лікарської залежності; не має стимулюючого та тривожного ефекту характерного для d-амфетаміну або седативної дії та психомоторних порушень характерних для алпразоламу.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри сертраліну мають дозозалежний характер у   діапазоні доз 50-200 мг. У клініці, протягом 14-денного прийому сертраліну в дозі      50-200 мг (перорально, один раз на добу), пік концентрації в плазмі (C_max) сертраліну спостерігається в інтервалі 4,5-8,4 год після прийому. Фармакокінетична характеристика сертраліну у дітей та осіб літнього віку достовірно не відрізняється від такої у дорослих віком 18-65 років. Середній період напі виведення для сертраліну в чоловіків та жінок (як молодого, так і літного віку) коливався від 22 до 36 год.

Відповідно до показників кінцевого періоду напів виведення спостерігається подвоєна акумуляція при досягненні рівноважних концентрацій, які спостерігаються після застосування в дозі один раз на добу протягом одного тижня. Приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язано з білками. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність великого уявного об’єму розподілу у сертраліну. Фармакокінетика сертраліну в дітей з ОКР аналогічна такій у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну дещо інтенсивніший). Однак у дітей доцільно застосовувати менші дози, зважаючи на меншу вагу та необхідність запобігання надмірних концентрацій у плазмі.

Сертралін проходить першу активну фазу біо трансформації в печінці. Його основним метаболітом у плазмі є N-дезметилсертралін, що має значно нижчу активність (приблизно у 20 разів), ніж сертралін in vitro, та не виявляє активності на моделях депресії in vivo. Період напів виведення для N-дезметилсертраліну - 62-104 год. Сертралін та N-дезметилсертралін підлягають інтенсивній біо трансформації в організмі людини, а кінцеві метаболіти виводяться з фекаліями та сечею в еквівалентній кількості. Тільки дуже незначна частина (< 0,2 %) сертраліну виводиться із сечею в незміненому вигляді.

Їжа суттєво не змінює біодоступність препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, капсулоподібної форми, таблетки мають маркування тиснення «Pfizer» з одного боку та  «ZLT 50»   з іншого.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі нижче 30°С.

Упаковка.

по 14 таблеток в блістері з поліхлорвинила;

2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  Пфайзер Італіа С. р. л., Італія/ Pfizer Italia S.r.l., Italy.

Місцезнаходження. 04010 – Borgo San Michele – Latina S. S 156 KM 50, Italy.

Фармакодинамика. Сертралин — мощный и неспецифический ингибитор обратного захвата серотонина (5-НТ) в нейронах. Очень слабо влияет на обратный захват норадреналина и дофамина. В терапевтических дозах сертралин блокирует захват серотонина в тромбоцитах человека. Не оказывает стимулирующего, седативного или антихолинергического действия, а также не проявляет кардиотоксического эффекта в эксперименте.
В контролируемых испытаниях с участием здоровых добровольцев сертралин не оказывал седативного действия и не влиял на психомоторную активность. Соответственно своей селективности относительно угнетения обратного захвата (5-НТ), сертралин не стимулирует катехоламинергическую активность.
Сертралин не проявляет сродство к мускариновым, серотонинергическим, допаминергическим, адренергическим, гистаминергическим, ГАМК-ергическим и бензодиазепиновым рецепторам. Длительное применение сертралина у животных приводило к снижению активности адренорецепторов головного мозга; подобный эффект проявляют другие антидепрессанты и антиобсессивные препараты.
Сертралин не вызывает развития лекарственной зависимости; не обладает стимулирующим и тревожным эффектами, характерными для d-амфетамина, или седативным действием и психомоторными нарушениями, характерными для алпразолама.
Фармакокинетика. В дозовом диапазоне 50–200 мг фармакокинетика сертралина дозозависима. При применении сертралина перорально в дозе 50–200 мг 1 раз в сутки в течение 14 дней концентрация препарата в плазме крови достигала максимального уровня через 4,5–8,4 ч после приема. Фармакокинетический профиль у подростков и лиц пожилого возраста существенно не отличается от такового у взрослых пациентов в возрасте 18–65 лет. Период полувыведения сертралина у мужчин и женщин молодого и пожилого возраста составляет 22–36 ч.
В соответствии с показателями конечного периода полувыведения наблюдается удвоенная кумуляция при достижении равновесной концентрации, которая достигается через 1 нед лечения (применение 1 раз в сутки). Связывание с белками плазмы крови составляет 98%. Исследования на животных продемонстрировали наличие большого кажущегося объема распределения сертралина.
Фармакокинетика сертралина у детей с обсессивно-компульсивными расстройствами (ОКР) такая же, как и у взрослых (хотя у детей сертралин метаболизируется несколько быстрее). Однако может быть целесообразным его применение у детей в более низких дозах, учитывая меньшую массу тела и необходимость предупреждения чрезмерных концентраций в плазме крови.
Сертралин подвергается биотрансформации при первичном прохождении через печень. Его основным метаболитом в плазме крови является Ν-дезметилсертралин, который обладает намного более низкой активностью (приблизительно в 20 раз), чем сертралин in vitro, и не проявляет активности на моделях депрессии in vivo.
Период полувыведения Ν-дезметилсертралина — 62–104 ч. Сертралин и Ν-дезметилсертралин подвергаются интенсивной биотрансформации в организме человека, а конечные метаболиты выводятся с калом и мочой в эквивалентном количестве. Только незначительная часть сертралина (≤0,2%) выводится с мочой в неизмененном виде. Одновременный прием пищи существенно не влияет на биодоступность сертралина.

Депрессия (в том числе сопровождающаяся ощущением тревоги) при наличии или отсутствии мании в анамнезе.
ОКР у взрослых и детей.
Панические расстройства, сопровождающиеся или не сопровождающиеся агорафобией.
Посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР).
Социальная фобия (социальное тревожное расстройство).
При удовлетворительном результате лечения продолжение терапии сертралином является эффективным средством предотвращения рецидива начального эпизода депрессии и его развития в будущем; рецидива начального эпизода ОКР; панического расстройства, начального эпизода ПТСР, социальной фобии.

внутрь 1 раз в сутки утром или вечером независимо от приема пищи.
Начало лечения
При депрессии и ОКР: лечение следует начинать с дозы 50 мг/сут.
Панические расстройства, ПТСР и социальная фобия: начинают с дозы 25 мг/сут, через 1 нед дозу препарата повышают до 50 мг/сут. Такой дозовый режим снижает частоту развития побочных эффектов на начальном этапе лечения панических расстройств.
Титрование дозы
Депрессия, ОКР, панические расстройства, ПТСР: если эффект от применения дозы 50 мг недостаточный, дозу можно повышать. Коррекцию дозы следует начинать не ранее чем через 1 нед лечения, титрационная доза — 50 мг/нед. Доза не должна превышать 200 мг/сут. Коррекцию дозы следует проводить не чаще чем 1 раз в неделю, учитывая период полувыведения сертралина, составляющий 24 ч.
Первые проявления клинического эффекта наблюдаются на протяжении 7 дней лечения. Однако для полного его развития необходим более длительный период, особенно при ОКР.
Поддерживающая доза
При проведении длительного лечения доза должна быть минимально эффективной; в дальнейшем ее корригируют в зависимости от реакции на лечение (терапевтического эффекта).
Применение у детей
Безопасность и эффективность сертралина установлены для детей и подростков с ОКР в возрасте 13–18 лет. Опыт применения сертралина у детей в возрасте до 6 лет, а также при другой патологии отсутствует. При применении сертралина у детей с ОКР (возраст 13–18 лет) следует применять дозу 50 мг/сут. В случае отсутствия эффекта при приеме препарата в дозе 50 мг/сут, при необходимости, возможно ее дальнейшее повышение до 200 мг/сут. В ходе клинических испытаний у детей в возрасте от 13 до 18 лет с депрессией или ОКР фармакокинетическая характеристика сертралина была аналогична таковой у взрослых. Однако в педиатрии при повышении дозы 50 мг следует учитывать более низкую массу тела у детей по сравнению со взрослыми.
Титрование дозы у детей
Период полувыведения сертралина — около суток. Не следует проводить коррекцию дозы чаще чем 1 раз в неделю.
Применение у людей пожилого возраста
У лиц пожилого возраста (старше 65 лет) препарат применяют в тех же дозах, что и у лиц более молодого возраста (до 65 лет). Побочные эффекты и их частота были такими же, как у пациентов более молодого возраста.
Применение у больных с печеночной недостаточностью
У пациентов с заболеваниями печени сертралин применяют с осторожностью. У пациентов с печеночной недостаточностью доза или кратность приема должны быть снижены.
Применение у больных с почечной недостаточностью
Сертралин интенсивно метаболизируется в организме, поэтому в неизмененном состоянии с мочой выводится небольшое количество препарата. В связи с незначительной почечной экскрецией сертралина нет необходимости изменять дозу последнего у больных с почечной недостаточностью.

повышенная чувствительность к сертралину; одновременное применение с ингибиторами МАО и пимозидом.

Со стороны ЖКТ: диарея/недержание кала, сухость во рту, диспепсия, тошнота, боль в животе, запор, панкреатит, рвота.
Нарушения метаболизма: анорексия; повышение аппетита, гипонатриемия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, сонливость и тремор, кома, судороги, головная боль, гипоэстезия, мигрень, двигательные расстройства (включая экстрапирамидные симптомы, в том числе гиперкинезия, спазмы челюстных мышц или нарушение походки), непроизвольные мышечные контрактуры, парестезия и потеря сознания. Также зафиксировано развитие проявлений серотонинергического синдрома, в некоторых случаях связанного с приемом серотонинергических средств, а именно: ажитации, спутанности сознания, усиленного потовыделения, диареи, лихорадки, АГ, ригидности и тахикардии.
Психические нарушения: бессонница, агрессивные реакции, ажитация, тревожность, депрессивные симптомы, эйфория, галлюцинации, снижение либидо у мужчин и женщин, ночные кошмары и психоз.
Со стороны репродуктивной системы: сексуальная дисфункция (прежде всего задержка эякуляции у мужчин), галакторея, гинекомастия, нарушение регулярности менструального цикла и приапизм.
Со стороны кожи и подкожных тканей: усиленное потовыделение, алопеция, ангионевротический отек, отек лица, периорбитальный отек, кожные реакции фотосенсибилизации, зуд, кожная сыпь (в том числе единичные случаи эксфолиативных поражений кожи — синдром Стивенса — Джонсона и эпидермальный некролиз), крапивница.
Со стороны системы крови: лейкопения и тромбоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пальпитация и тахикардия, патологические кровотечения (например носовое кровотечение, желудочно-кишечное кровотечение или гематурия), приливы крови (внезапное покраснение кожи) и АГ.
Со стороны органа слуха/вестибулярного аппарата: звон в ушах.
Со стороны эндокринной системы: гиперпролактинемия, гипотиреоидизм, синдром гипоальдостеронизма;
Со стороны органа зрения: мидриаз и нарушение зрения.
Организм в целом: астения, боль в груди, периферический отек, усталость, лихорадка, недомогание.
Со стороны гепатобилиарной системы: тяжелые нарушения функции печени (гепатит, желтуха, печеночная недостаточность) и бессимптомное повышение уровня трансаминаз в плазме крови (АлАТ и AсАT).
Со стороны иммунной системы: аллергические реакции, анафилактические реакции.
Лабораторные показатели: ложные результаты клинических лабораторных анализов, изменение функции тромбоцитов, повышение концентрации ХС в сыворотке крови, увеличение или уменьшение массы тела.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия и мышечные спазмы.
Со стороны мочевыделительной системы: недержание мочи, задержка мочи.
Со стороны дыхательной системы: бронхоспазм и зевота.
Спектр побочных эффектов, которые чаще всего наблюдаются в исследованиях у больных с ОКР, паническими расстройствами, ПТСР и социальной фобией, был аналогичен тем, которые наблюдаются в клинических исследованиях у больных с депрессией.
Прочие: проявления синдрома отмены при прекращении лечения сертралином, в частности ажитация, тревожность, головокружение, головная боль, тошнота и парестезии.

Ингибиторы МАО. Зафиксированы случаи развития серьезных побочных эффектов, иногда фатальных, у больных, применяющих сертралин сочетанно с МАО, в частности с селективным ингибитором МАО — селегилином и с обратимым ингибитором МАО — моклобемидом. В некоторых случаях развивался серотонинергический синдром с появлением таких симптомов, как гипертермия, ригидность, миоклонус, вегетативная дисфункция с возможностью внезапных нарушений жизненно важных функций. Психические нарушения при этом проявляются бредом, раздражительностью и выраженной ажитацией, которая прогрессирует до состояния делирия и комы. Поэтому сертралин нельзя назначать одновременно с ингибиторами МАО или на протяжении 14 дней после прекращения курса лечения этим классом препаратов. Также лечение ингибиторами МАО не следует начинать ранее чем через 14 дней после окончания лечения сертралином.
Другие серотонинергические средства. Сочетанное применение сертралина и других средств, стимулирующих серотонинергическую нейромедиацию, в частности триптофана, фенфлурамина или 5-НТ-агонистов, должно проводиться осторожно и по возможности — быть исключено (учитывая риск фармакодинамического взаимодействия).
Переход с селективных ингибиторов обратного захвата серотонина, антидепрессантов или антиобсессивных препаратов. Существует ограниченный контролируемый опыт расчета оптимального времени переключения с селективных ингибиторов обратного захвата серотонина, антидепрессантов или антиобсессивных препаратов на сертралин. Следует соблюдать осторожность во время перехода с приема селективных ингибиторов обратного захвата серотонина и других антидепрессантов и антиобсессивных препаратов, особенно длительного действия (например флуоксетина), на прием сертралина. Длительность перерыва при переходе с лечения одним препаратом на другой не установлена.
Усиление маниакальных/гипоманиакальных проявлений. Во время дорегистрационных испытаний сертралина усиление маниакальных/гипоманиакальных проявлений отмечались приблизительно у 0,4% больных. Отдельные случаи активизации мании/гипомании были описаны у больных со значительно выраженным аффективным расстройством, которые получали другие антидепрессивные или антиобсессивные средства.
Судорожные припадки. Судороги являются потенциальным осложнением терапии антидепрессантами или антиобсессивными препаратами. Судороги отмечали приблизительно у 0,08% пациентов, получавших лечение сертралином в период участия в программе по изучению терапии депрессии. При лечении сертралином панических расстройств случаев судорог не зарегистрировано. На протяжении лечения сертралином 1800 больных с ОКР только у 4 из них были зафиксированы судороги (около 0,2%). Трое из этих больных — дети, двое — с имеющейся судорожной патологией, а один — с семейным анамнезом судорожной патологии. При этом ни один из них не применял противосудорожные средства. Во всех этих случаях причинная взаимосвязь с терапией сертралином маловероятна. Поскольку действие сертралина у пациентов с судорожным синдромом не изучали, его не следует применять у больных с неконтролируемой эпилепсией, а пациентов с контролируемой эпилепсией следует наблюдать во время лечения. В случае развития судорог препарат необходимо отменить.
Суициды. Больные с депрессией имеют склонность к суицидальным попыткам, которая сохраняется до наступления ремиссии. По этой причине в начале лечения больные должны находиться под наблюдением.
Учитывая установленный факт повышенной частоты одновременного развития ОКР и депрессии, панических расстройств и депрессии, ПТСР и депрессии, аналогичные меры предосторожности следует принимать при лечении больных с ОКР, паническими расстройствами и ПТСР.
Применение при печеночной недостаточности. Сертралин активно биотрансформируется в печени. По данным мультидозового фармакокинетического исследования при многократном применении сертралина у больных с компенсированным циррозом печени легкой степени наблюдалось увеличение периода полувыведения препарата, увеличение почти в 3 раза AUC и повышение максимальной концентрации препарата в плазме крови по сравнению с этими же величинами у здоровых лиц. Существенного отличия в уровне связывания с белками плазмы крови у пациентов этих 2 групп не выявлено. Назначать сертралин пациентам с заболеваниями печени следует с осторожностью. При нарушении функции печени необходимо снизить дозу и уменьшить интервал между приемами препарата.
Применение при почечной недостаточности. Сертралин подвергается активной биотрансформации в организме, поэтому в неизмененном виде с мочой выводится незначительная часть препарата. В исследованиях больных с незначительной и умеренно выраженной почечной недостаточностью (клиренс препарата 30–60 мл/мин) и больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс препарата 10–29 мл/мин) основные фармакокинетические параметры сертралина при его многократном приеме у пациентов этих групп достоверно не отличались.
Период полураспада был таким же и никаких отличий в связывании с белками плазмы крови у пациентов исследуемых групп не выявлено. Данные исследований свидетельствуют, что, учитывая низкие показатели выведения сертралина почками, дозы препарата могут не корректироваться в зависимости от степени нарушения функции почек.
Дети: см. ПРИМЕНЕНИЕ.
Период беременности и кормления грудью. Сертралин можно применять в период беременности и кормления грудью только в том случае, если ожидаемая польза для матери превышает вероятный риск для плода и новорожденного.
Женщинам репродуктивного возраста во время лечения необходимо применять эффективные средства контрацепции.
Способность влияния на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.
Клинико-фармакологические исследования свидетельствуют об отсутствии влияния сертралина на психомоторные функции. Однако больные должны быть осторожными при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами, поскольку препарат может нарушать психические или физические реакции.

Ингибиторы МАО. Противопоказано сочетанное применение сертралина с ингибиторами МАО (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Другие серотонинергические средства (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Переход с приема селективных ингибиторов обратного захвата серотонина, антидепрессантов или антиобсессивных препаратов (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Пимозид. В исследовании сочетанного применения низкой дозы пимозида (2 мг однократно) и сертралина в дозе 200 мг/сут отмечено повышение уровня пимозида в плазме крови без каких-либо изменений на ЭКГ. Поскольку механизм этого взаимодействия не установлен, а также с учетом узкого терапевтического индекса пимозида одновременное применение сертралина и пимозида противопоказано.
Депрессанты ЦНС и алкоголь. Сочетанное применение сертралина (200 мг/сут) не потенцировало влияние алкоголя, карбамазепина, галоперидола или фенитоина на когнитивную и психомоторную деятельность у здоровых лиц, тем не менее одновременный прием сертралина и алкоголя не рекомендуется.
Литий. Сочетанный прием сертралина и лития достоверно не меняет фармакокинетику лития, однако при этом усиливался тремор, что может свидетельствовать о фармакодинамическом взаимодействии. При одновременном применении сертралина и препаратов лития, оказывающего влияние на серотонинергическую нейромедиацию, необходимо обеспечить соответствующий контроль.
Фенитоин. Продолжительное применение сертралина в дозе 200 мг/сут не приводит к клинически значимому угнетению метаболизма фенитоина. Несмотря на это, следует рекомендовать проведение мониторинга концентрации фенитоина в плазме крови на протяжении начального этапа терапии сертралином с соответствующей коррекцией дозы фенитоина. Кроме того, сочетанное применение фенитоина может вызвать снижение концентрации сертралина в плазме крови.
Суматриптан. Имеются сообщения о единичных случаях развития общей слабости, гиперрефлексии, нарушений координации, спутанности сознания, тревоги и ажитации, которые наблюдались после одновременного применения сертралина и суматриптана. При необходимости одновременного назначения сертралина и суматриптана больной должен находиться под медицинским наблюдением.
Средства, которые связываются с белками плазмы крови. Поскольку сертралин связывается с белками плазмы крови, необходимо учитывать возможность его взаимодействия с другими препаратами, которые также связываются с белками плазмы крови. Однако при проведении 3 исследований существенного влияния сертралина на связывание диазепама, толбутамида и варфарина с белками плазмы крови не выявлено.
Варфарин. При одновременном применении сертралина в дозе 200 мг/сут с варфарином наблюдалось незначительное, но статистически достоверное увеличение протромбинового времени; клиническое значение этого эффекта не известно. В связи с этим следует тщательно контролировать показатель протромбинового времени в начале терапии сертралином и после его отмены.
Взаимодействие с другими средствами. В ряде исследований изучено взаимодействие сертралина с различными препаратами. Одновременное применение сертралина в дозе 200 мг/сут с диазепамом и толбутамидом приводило к незначительному, но статистически достоверному изменению некоторых фармакокинетических параметров. Циметидин вызывал существенное снижение клиренса сертралина при их одновременном применении. Клиническое значение этих изменений не известно. Сертралин не влиял на β-адреноблокирующую активность атенолола. Признаков взаимодействия сертралина (в дозе 200 мг/сут) с глибенкламидом и дигоксином не выявлено.
Электрошоковая терапия. В клинических исследованиях безопасность и эффективность комбинированного применения электросудорожной терапии и сертралина не изучали.
Средства, метаболизурующиеся при участии цитохрома Р450 CYP 2D6. Препараты антидепрессантов имеют различную способность угнетать активность изофермента 2D6 цитохрома Р450 CYP 2D6. Клиническая значимость этого зависит от степени угнетения и терапевтического индекса препарата, который назначают. Субстраты CYP 2D6 с низким терапевтическим индексом включают трициклические антидепрессанты и антиаритмические препараты Iс класса, такие как пропафенон, флекаинид. В ходе исследований по изучению взаимодействия препарата при длительном применении сертралина в дозе 50 мг/сут выявлено повышение (в среднем на 23–37%) стабильных уровней дезипрамина в плазме крови (маркер активности CYP 2D6).
Препараты, метаболизирующиеся другими изоферментами CYP (CYP 3A3/4, CYP 2C9, CYP 2C19, CYP 1A2).
CYP 3А3/4: в исследованиях in vivo по изучению взаимодействия препаратов было выявлено, что продолжительное применение сертралина в дозе 200 мг/сут не угнетает CYP 3А3/4 зависимое 6-β-гидроксилирование эндогенного кортизола, метаболизм карбамазепина или терфенадина. Кроме того, продолжительное применение сертралина в дозе 50 мг/сут не угнетало CYP 3А3/4, участвующего в метаболизме алпразолама. Результаты этого исследования свидетельствуют, что сертралин не является клинически значимым ингибитором CYP 3А3/4.
CYP 2C9: продолжительное применение сертралина в дозе 200 мг/сут не влияло на концентрации в плазме крови толбутамида, фенитоина и варфарина, что свидетельствует о том, что сертралин не является клинически значимым ингибитором CYP 2C9.
CYP 2C19: применение сертралина в дозе 200 мг/сут не влияло на концентрацию диазепама в плазме крови, что свидетельствует о том, что сертралин не является клинически значимым ингибитором CYP 2C19.
CYP 1A2: исследования in vitro свидетельствуют, что сертралин не влияет или незначительно влияет на активность CYP 1A2.

сертралин имеет широкий диапазон безопасности при передозировке. Зафиксированы случаи передозировки препарата при его приеме в дозах до 13,5 г; летальные исходы при передозировке сертралина в основном отмечали при его сочетанном применении с другими лекарственными средствами и/или алкоголем. В случае передозировки необходимо проведение интенсивной терапии. Симптомы передозировки включают серотонинобусловленные эффекты, такие как сонливость, нарушения со стороны органов пищеварения (тошнота и рвота), тахикардия, тремор, ажитация и головокружение. Очень редко развивается кома.
Лечение: специфического антидота не существует, лечение симптоматическое и поддерживающее. Необходимо обеспечить проходимость дыхательных путей и адекватный уровень вентиляции и оксигенации. Прием активированного угля, который может применяться в качестве слабительного средства, может быть более эффективным, чем промывание желудка. Вызывание рвоты не рекомендовано. Следует обеспечить мониторинг показателей сердечной деятельности и других жизненно важных показателей. Учитывая большой объем распределения сертралина, форсированный диурез, диализ, гемоперфузия и обменное переливание крови вряд ли будут эффективны.

при температуре не выше 30 °C.