Видекс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІДЕКС

(VIDEX^®)

Склад:

діюча речовина: didanosine;

1 капсула містить диданозину 250 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят; натрію кармелоза; 30 % суспензія кополімеру кислоти метакрилової, діетилфталат, тальк; склад оболонки капсули – натрію лаурилсульфат, титану діоксид (Е 171), кремнію діоксид колоїдний, желатин;

склад барвника для нанесення написів:

для капсул 250 мг: шелак, пропіленгліколь, алюмінієвий лак індіготину (Е 132);

для капсул 400 мг: шелак, пропіленгліколь, амонію гідроксид, заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05A F02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ВІЛ-інфікованих хворих (у комплексі з іншими антиретровірусними препаратами).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до диданозину або інших інгредієнтів препарату. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають 1 - 2 рази на день.

Капсули слід ковтати цілими не розжовуючи, натще або, у крайньому випадку, за 30 хв до або через 2 години після їди, для кращого засвоєння запиваючи не менше 100 мл води. Не можна відкривати капсулу для полегшення прийому, оскільки ефективність препарату може зменшитися.

Дорослим рекомендована добова доза залежить від маси тіла.

Застосування капсул Відекс для лікування дітей спеціально не вивчалось, однак при застосуванні інших лікарських форм препарату Відекс рекомендована добова доза (з розрахунку на площу поверхні тіла) становить 240 мг/м² (180 мг/м² у комбінації із зидовудином).

Дорослим із порушенням функції нирок рекомендується зниження дози та/або збільшений інтервал між прийомами препарату залежно від кліренсу креатині ну:

Якщо хворий перебуває на гемодіалізі, то добову дозу препарату слід прийняти після сеансу. Потреби в додатковій дозі препарату немає.

Хворим літнього віку перед застосуванням препарату слід перевірити функцію нирок, оскільки у них існує більша ймовірність супутньої ниркової недостатності, після чого слід призначити індивідуальну дозу.

Хворі з порушенням функції печінки потребують зниження дози препарату, однак точних рекомендацій щодо зміни дози препарату у подібних випадках немає. Під час лікування препаратом необхідно контролю вати рівень ферментів печінки. При клінічно суттєвому перевищенні рівня ферментів печінки лікування треба припинити. При швидкому підвищенні рівня амінотрансфер аз може виникнути потреба у повному припиненні лікування будь-якими нуклеозидними аналогами.

Пропуск дози. Якщо випадково пропущено час прийому препарату, то наступного разу треба приймати звичайну дозу. Не можна подвоювати дозу з метою компенсації пропущеної!

Побічні реакції

Під час лікування ВІЛ-інфікованих хворих дуже складно відрізнити побічні ефекти, спричинені застосуванням препарату Відекс, від побічної дії інших лікарських препаратів, які застосовуються одночасно з ним, та просто від небажаних симптомів, зумовлених складністю інфекції.

Панкреатит. Можливе підвищення рівня амілази сироватки та рівнів ліпази. У деяких випадках панкреатит може призводити до летального кінця, який частіше трапляється в разі   застосування високих доз або коли препарат застосовується одночасно з іншими препаратами зі схожою токсичністю, наприклад, зі ставудином. Пацієнти з прогресуючою стадією ВІЛ-інфекції або з панкреатитом в анамнезі, можуть бути віднесені до групи підвищеного ризику розвитку панкреатиту внаслідок застосування препарату.

Молочнокислий ацидоз/тяжка форма стеатозу з гепатомегалією, включаючи летальні випадки, відзначалися при застосуванні нуклеозидних аналогів при моно терапії або у комбінації з іншими антивірусними препаратами, включаючи диданозин. При застосуванні препарату Відекс у комбінації з іншими препаратами зі схожою токсичністю ризик порушення функції печінки значно зростає. Порушення функції печінки невизначеної етіології при моно терапії препаратом Відекс спостерігалося рідко.

Периферична нейропатія зазвичай супроводжується двобічним симетричним відчуттям затерплості кінцівок: поколюванням і болем у ступнях і менше – у кистях. Частота зазначених реакцій залежала від дози та/або від стадії захворювання. На початкових стадіях захворювання зазначені явища спостерігаються рідко. При застосуванні препарату Відекс у комбінації з іншими препаратами зі схожою токсичністю ризик розвитку зазначених побічних ефектів значно зростає.

Ліподистрофія та метаболічні розлади: можливий перерозподіл жиру в організмі ВІЛ-інфікованих пацієнтів, включаючи втрату периферичного та підшкірного жиру зони обличчя та вісцерального жиру, гіпертрофія в ділянці грудної клітки та накопичення жиру у дорсоцерві кальній ділянці (бичачий горб).

Під час клінічних випробувань та пост маркетингових досліджень були виявлені наступні побічні реакції, які зустрічаються з частотою понад 2 %, а саме:

Розлади нервової системи: поширені – периферичні неврологічні симптоми (включаючи нейропатію), головний біль.

Порушення з боку травного тракту:   дуже поширені – діарея; поширені – нудота, блювання, біль у ділянці живота, метеоризм, сухість у ротовій порожнині, гепатит, печінкова недостатність.

Порушення шкіри та її придатків: поширені – висипи.

Загальні розлади: втомленість, астенія.

Метаболізм: лактат ацидоз, діабет, гіпоглікемія, игіперглікемія.

Орган зору: сухість в очах, ретинальна депігментація, неврит зорового нерва.

Імунна система: анафілактичні реакції.

Інфекції: сіалоаденіт.

Інші побічні ефекти: алопеція, анафілактоїдні реакції, озноб, анорексія, метеоризм, запалення слинних залоз, артралгія, міалгія, анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, гіпербілірубінемія, у крові може зростати рівень молочної кислоти, міалгія, артралгія, міопатія, рабдоміоліз..

Лабораторні показники.   Спостерігалось підвищення рівня липази, АЛТ, АСТ, амілази та лужної фосфатази у сироватці крові хворих.

Передозування.

Клінічними проявами передозування можуть бути панкреатит, периферична нейропатія, діарея, гіперурикемія, порушення функції печінки.

При випадковому прийомі препарату у дозі, що перевищує добову, слід промити шлунок водою та дати активоване вугілля. Специфічний антидот, що застосовується у разі передозування диданозину, не відомий. У разі значного передозування відзначалися гіперурикемія і гепатодисфункція. У подібних випадках призначається гемодіаліз (за 3 - 4 години гемодіалізу, кількість диданозину зменшується на 20 - 30 %), також симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У дослідженнях на тваринах ембріотоксичні, фетотоксичні або тератогенні ефекти диданозину не виявлені.

Препарат Відекс під час вагітності слід призначати тільки при наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плода.

ВІЛ-інфікованим жінкам слід утримуватись від годування груддю дітей через можливість передачі їм ВІЛ-інфекції.

Діти.

Дітям препарат призначають в іншій лікарській формі.

Особливості застосування.

Перед початком лікування препаратом   Відекс слід виключити у пацієнта наявні на цей час або в недавньому минулому захворювання нирок, печінки, підшлункової залози.

Панкреатит – серйозне   ускладнення у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, тому препарат слід призначати таким хворим тільки у виняткових випадках. Слід утримуватися від призначення препарату у комбінації з іншими лікарськими засобами, які виявляють панкреатичну токсичність (наприклад, пентамідином).

На період застосування препарату Відекс слід утримуватися від вживання алкоголю, тому що у комбінації з алкоголем зростає імовірність розвитку панкреатиту.

Під час лікування Відексом слід враховувати можливість розвитку симптоматики периферичної нейропатії (див. розділ «Побічні реакції»). Продовження лікування диданозином можливе після зникнення симптомів периферичної нейропатії.

Диданозин може спричинити розвиток гіперурикемії, тому слід контролю вати у хворих рівень сечової кислоти.

При застосування препарату може підвищитися рівень печінкових ферментів, також має місце розвиток лактат ацидозу.

Хворі з печінковою та/або нирковою недостатністю потребують корекцію дози.

Препарат у дітей може спричинити патологію оптичного нерва, а у дорослих – ретинальну депігментацію. Тому слід проводити офтальмологічне обстеження кожні 6 місяців.

При призначенні препарату Відекс пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженим вживанням солі, слід враховувати, що кожна капсула по 400 мг містить 1,7 мг натрію, капсула по 250 мг – 1 мг натрію.

Внаслідок лікування препаратом можливий розвиток опортуністичної інфекції.

У разі сумісного застосування диданозину з тенофовіром слід знизити дозу Відексу до 250 мг ( у хворих з масою тіла більше 60 кг) або 200 мг ( у хворих з масою тіла менше 60 кг) 1 раз на добу та рекомендовати низькокалорийне харчування (373 ккал, 8,2 г жирів). Слід ретельно контролю вати стан таких хворих, оскільки підвищується ризик розвитку побічних реакцій.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Спеціальні дослідження лікарської взаємодії проводилися щодо комбінацій із зидовудином, ставудином, ранітидином, лоперамідом, метоклопрамідом, фоскарнетом, триметопримом, сульфаметоксазолом, дапзоном і рифабутином. При цьому ознак взаємодії між препаратами не було виявлено. Спеціальні дослідження з ципрофлоксацином та індинавіром   також не виявляли суттєвих взаємодій, тому капсули Відекс можна призначати одночасно із зазначеними препаратами.

При застосуванні диданозину за 2 години до ганцикловіру або одночасно з ним при систематичному застосуванні термін знаходження диданозину у плазмі крові зростав у середньому до 111 %.

При взаємодії капсул Відекс із кетаконазолом та інтраконазолом відзначалося збільшення терміну знаходження диданозину у плазмі крові та рівня його концентрації на 30 %.

При застосуванні диданозину з препаратами, що можуть спричиняти периферичну нейропатію або панкреатит, ризик появи зазначених токсичних ефектів може збільшуватись. За хворими, які лікуються цими препаратами, слід спостерігати ретельніше.

При одночасному застосуванні доданозину та тенофовіру підвищується системне виведення диданозину та рівень середньої концентрації його у сечі.

На відміну від таблеток, Відекс у формі капсул не містить антацидів, тому відсутній ризик взаємодії між препаратами, на всмоктування котрих впливає рівень кислотності шлункового вмісту.

Фармакологічні властивості.

Фармакодиниміка. Диданозин in vitro пригнічує репродукцію ВІЛ-інфекції у культивованих клітинах людини і клітинних лініях. Після надходження в клітину диданозин ферментно конвертується в дидеоксіаденозин-трифосфат /ддАТФ/, його активний метаболіт. У вірусній репродукції нуклеїнової кислоти введення 2’3’-дидеоксинуклеозиду запобігає подовженню ланцюга і тому гальмує вірусну репродукцію. Разом з тим ддАТФ гальмує зворотну транскриптазу ВІЛ, порушуючи синтез про вірусної ДНК.

Фармакокінетика. Максимальний час досягнення максимальної концентрації (С_max) диданозину у плазмі крові становить приблизно 2 години, притому рівень С_max прямо пропорційно залежить від величини прийнятої дози.

Вміст диданозину у спинномозковій рідині становить у середньому 21 % від концентрації у плазмі крові на той же час.

Капсули слід приймати натще, прийом капсул під час їжі зменшує С_max на 46 %, а площу під кривою «концентрация-час» – на 19 %.

Метаболізм диданозину у людини поки ще недостатньо вивчений. Базуючись на експериментальних даних, припускають, що у людини він відбувається шляхом метаболізму ендогенних пуринів.

Після перорального застосування період напів виведення становить у середньому 1,6 години (для таблеток), однак у зв’язку з тим, що швидкість усмоктування диданозину з капсул буде суттєво повільнішою, тому і період напіввидення буде більшим приблизно на 50 %. Виведення диданозину із сечею становить приблизно 20 % від прийнятої перорально дози.

Нирковий кліренс становить 50 % від загального кліренсу (800 мл/хв), що вказує на активну канальцеву секрецію та гломерулярну фільтрацію при виведенні диданозину нирками. При пероральному прийомі препарату протягом 4 тижнів кумуляції диданозину в організмі не спостерігалось.

При порушенні функції нирок.

Після перорального застосування період напів виведення збільшується у середньому від 1,4 години (при нормальній функції) до 4,1 години (при тяжкому порушенні функції). У перитонеальній діалізній рідині диданозин не виявлявся, але при гемодіалізі через 3 - 4 години концентрація диданозину у плазмі крові становила від 0,6 до 7,4 % від введеної дози. При порушенні функції нирок (кліренс креатині ну менше 60 мл/хв/1,73 м²) доза дидинозину необхідно добирати індивідуально.

При порушенні функції печінки.

Метаболізм диданозину залежить від ступеня порушення функції печінки, тому може знадобитися зниження дози.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, кришечка і корпус непрозорого білого кольору, капсули містять білі або майже білі гранули, вкриті кишково-розчинною оболонкою; капсули по 250 мг: розмір № 1 – напис синього кольору «BMS», «250 mg» і «6673»; капсули по 400 мг: розмір № 0 – напис червоного кольору «BMS», «400 mg» і «6674».

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Брістол-Майєрс Сквібб.

Місцезнаходження.

Ля Гуаль 19250 м. Меймак, Франція.