Зеродол - инструкция по применению

IНСТРУКЦIЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЗЕРОДОЛ

(ZERODOL)

Склад:

діюча речовина: ацеклофенак;

1 таблетка містить ацеклофенаку 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, заліза оксид червоний (Е 172), олія рицинова гідрогенізована, гіпромелоза, кросповідон, кислота стеаринова;

плівкова оболонка: тальк, титану діоксид (Е 171), дибутилфталат, гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: червонувато-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з розподільчою рискою з одного боку та тисненням “ZRD” з іншого.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТХ M01A B16.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Нестероїдний протизапальний та протиревматичний засіб, похідне фенілоцтової кислоти, за хімічним складом подібний до диклофенаку. Ацеклофенак чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дії. Інгібуючи ЦОГ, ацеклофенак пригнічує синтез простагландинів і, таким чином, впливає на патогенез запалення, виникнення болю та гарячки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному послабленню болю, зменшує ранкову скутість, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Ацеклофенак добре всмоктується після перорального застосування, його біодоступність становить майже 100 %. Пікова концентрація у плазмі крові досягається приблизно впродовж 1,25-3 годин після застосування. Час досягнення максимальної концентрації збільшується при одночасному вживанні з їжею, у той час як на ступінь всмоктування це не впливає.

Розподіл.

Ацеклофенак зв'язується  з білками (> 99,7). Препарат проникає у синовіальну рідину, де його концентрація становить 60 % від концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу становить майже 30 л.

Виведення.

Середній період напіввиведення з плазми крові становить 4-4,3 години. Кліренс, за оцінками, становить 5 л на годину. Приблизно дві третини застосованої дози виводиться із сечею у вигляді кон’югованих гідроксиметаболітів. Лише 1 % перорально застосованої разової дози виводиться у незміненому вигляді.

Ацеклофенак метаболізується переважно у печінці в 4’– гідроксиацеклофенак, а також в інші метаболіти, включаючи диклофенак. Ацеклофенак, імовірно, метаболізується за допомогою CYP2С9 до основного метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку, клінічна дія якого неістотна. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак були виявлені серед багатьох метаболітів.

Характеристика у різних групах пацієнтів.

Не було виявлено жодних змін фармакокінетики ацеклофенаку у пацієнтів літнього віку.

Уповільнена швидкість виведення після разової дози ацеклофенаку відзначалася у пацієнтів зі зниженими функціями печінки. У дослідженні повторюваних доз, при використанні 100 мг препарату 1 раз на добу, не спостерігалося жодних відмінностей у фармакокінетичних параметрах у пацієнтів зі слабким та помірним цирозом печінки та у здорових осіб.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматична терапія больового синдрому та запалення при остеоартриті, ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті, а також при інших захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються болем (наприклад, плечолопатковий періартрит або позасуглобовий ревматизм).

Як анальгетик при станах, що супроводжуються болем (включаючи біль у поперековому відділі, зубний біль і первинну (функціональну) дисменорею).

Протипоказання.

– Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація виразки в анамнезі, пов'язані з попередньою терапією нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ);

– наявність супутньої пептичної виразки або кровотечі в даний час або в анамнезі (два або більше окремих доведених епізодів розвитку виразки або кровотечі);

– активна кровотеча або порушення згортання крові;

– тяжка печінкова або ниркова недостатність;

– тяжка серцева недостатність;

– гіперчутливість до ацеклофенаку або до будь-якого допоміжного компонента препарату; гіперчутливість до ацетилсаліцилової  кислоти або НПЗЗ, що спричиняють напади астми, гострий риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янку;

– застійна серцева недостатність (NYHA II-IV);

– ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда;

– цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак;

– захворювання периферичних артерій;

– лікування пері операційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу);

– вагітність, годування груддю, дитячий вік до 18 років.  

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші аналгетики, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2: необхідно уникати супутнього застосування двох або більше НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту), оскільки це може підвищити ризик розвитку побічних реакцій.

Антигіпертензивні препарати: зниження антигіпертензивної дії.

Діуретики: зниження ефекту діуретиків. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності при застосуванні НПЗЗ. Хоча супутнє застосування з бендрофлуазидом не впливає на контроль артеріального тиску, не можна виключити взаємодій з іншими діуретиками. При супутньому застосуванні з калійзберігаючими діуретиками потрібний моніторинг вмісту калію у сироватці крові.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові.

Препарати літію: спричиняє зниження елімінації літію.

Метотрексат: зниження елімінації метотрексату. Необхідна обережність при прийомі НПЗЗ та метотрексату з інтервалом до 24 годин, оскільки НПЗЗ можуть підвищити рівні концентрації метотрексату в плазмі крові, що спричиняє за собою підвищення токсичності.

Циклоспорин: підвищується ризик нефротоксичності.

Міфепристон: НПЗЗ не слід застосовувати у межах впродовж 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити ефект міфепристону.

Кортикостероїди: підвищується ризик виникнення виразок і кровотеч із ШКТ.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати дію таких антикоагулянтів як варфарин. Потрібен  ретельний  нагляд за станом пацієнтів, які отримують комбіновану терапію антикоагулянтами та ацеклофенаком.

Антибіотики групи хінолонів: НПЗЗ можуть підвищувати ризик розвитку судом, пов’язаних з застосування антибіотиків групи хінолонів. У пацієнтів, які застосовують НПЗЗ і хінолони, може бути підвищений ризик розвитку судом.

Антиагрегантні препарати і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищується ризик кровотеч зі шлунково-кишкового тракту.

Такролімус: при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу можливе підвищення ризику нефротоксичності.

Зидовудин: при сумісному застосуванні з НПЗЗ підвищується ризик гематологічної токсичності. Підтверджено підвищення ризику розвитку гемартрозу і гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, при сумісному застосуванні зидовудину та ібупрофену.

Протидіабетичні препарати: диклофенак при  одночасному застосуванні з пероральними протидіабетичними препаратами може впливати на клінічну ефективність останніх. Однак можливе виникнення гіпоглікемічного і гіперглікемічного ефектів. Таким чином, при призначенні Зеродолу слід провести коригування дози гіпоглікемічних препаратів.

Інші НПЗЗ: Супутнє застосування з ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗЗ може підвищувати частоту виникнення небажаних реакцій, включаючи підвищення ризику кровотеч із ШКТ.

Особливості застосування.

Небажані ефекти можна звести до мінімуму за рахунок нетривалого застосування нижчої ефективної дози для контролю симптомів (див. нижче ризики, пов’язані зі шлунково-кишковим трактом та серцево-судинною системою). Слід уникати одночасного застосування Зеродолу і НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку застосування НПЗЗ супроводжується підвищеною частотою виникнення небажаних реакцій, особливо перфорацій та кровотеч зі шлунково-кишкового тракту, які можуть привести до летального наслідку.

Респіраторні порушення.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на бронхіальну астму  або з даним захворюванням в анамнезі, оскільки у таких пацієнтів НПЗЗ можуть провокувати бронхоспазм.

Порушення з боку серцево-судинної системи, нирок і печінки.

Застосування  НПЗЗ  може спричинити дозозалежне зниження продукування  простагландину і ниркову недостатність. До групи високого ризику виникнення такої реакції слід відносити пацієнтів з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнтів, які застосовують діуретики і пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам необхідний моніторинг функції нирок.

Нирки.

Пацієнтам із серцевою недостатністю або з порушеною функцією нирок, які застосовують діуретики або відновлюються після серйозної операції, слід брати до уваги важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку. Вплив на функцію нирок зазвичай є оборотним, і після відміни ацеклофенаку функція нирок нормалізується.

Печінка.

Якщо функціональні проби печінки залишаються порушеними або погіршуються, з'являються клінічні симптоми/ознаки захворювання печінки або інші прояви (еозинофілія, висипання), застосування Зеродолу слід припинити. Необхідний  пильний медичний нагляд за пацієнтами з порушенням функції печінки від слабкого до помірного. Може розвиватися гепатит без продромальних симптомів. Застосування Зеродолу пацієнтам з печінковою порфірією може спровокувати загострення захворювання.

Серцево-судинна та цереброваскулярна дія.

Проведення належного моніторингу та відповідні рекомендації необхідні пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗЗ супроводжується такими явищами як затримка рідини і набряки.

Існують дані, які дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо довгостроково та у високих дозах) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда чи інсульту). Недостатньо даних для того, щоб виключити такий ризик при застосуванні ацеклофенаку.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або порушенням мозкового кровообігу призначення ацеклофенаку слід проводити тільки після ретельної оцінки показань. Оцінка також потрібна перед призначенням тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Виразка, перфорація і кровотечі зі  шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Виразка, перфорація і кровотечі зі ШКТ, що призводили до летального наслідку, зустрічалися при застосуванні всіх НПЗЗ у будь-який момент лікування при наявності відсутності попереджувальних симптомів та у хворих із серйозною гастроінтестинальною патологією в анамнезі.

Пильний медичний нагляд вкрай необхідний при підозрі на наявність виразок шлунково-кишкового тракту в анамнезі, для пацієнтів із симптомами захворювань ШКТ, виразковим колітом і хворобою Крона, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Ризик розвитку виразки, перфорації і кровотеч зі ШКТ підвищується при застосуванні високих доз НПЗЗ пацієнтам із виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчих доз. Можливість призначення комбінованої терапії з протективними засобами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи) слід розглядати для таких пацієнтів, а також для хворих, які потребують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, здатних підвищувати ризик ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнти літнього віку зі  шлунково-кишковими токсичними реакціями в анамнезі, головним чином, повинні повідомляти про будь-які нетипові симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо при кровотечах зі ШКТ), особливо на початку лікування. Особливої уваги потребують пацієнти, які отримують такі супутні препарати, що здатні підвищувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад, пероральні кортикостероїди, такий антикоагулянт як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або такий антиагрегант як ацетилсаліцилова кислота.

При виникненні виразки або кровотечі зі ШКТ у пацієнта, який застосовує ацеклофенак, лікування слід припинити.

НПЗЗ слід з обережністю призначати  пацієнтам зі  шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.

Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішане захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів із СЧВ і змішаним захворюванням сполучної тканини може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.

Дерматологія.

На тлі застосування НПЗЗ можуть виникати тяжкі шкірні реакції, які іноді закінчуються летально, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Ризик розвитку таких реакцій найвисокіший на початку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць застосування препарату. Прийом Зеродолу слід припинити при перших ознаках шкірного висипання, ураженнях слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості.

Порушення фертильності у жінок.

Застосування ацеклофенаку може порушити фертильність у жінок. Застосування цього препарату не рекомендовано жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити Зеродол.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть виникати у пацієнтів, які раніше не застосовували даний препарат.

Гематологічні порушення.

Зеродол може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Довготривале лікування.

Пацієнтів, які застосовують НПЗЗ, слід регулярно обстежувати для своєчасного виявлення ниркової недостатності, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових ферментів) і зміни формули крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. На період лікування ацеклофенаком годування груддю слід припинити.

Здатність впливати па швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими  механізмами.

В ході лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, так як при застосуванні препарату можливі запаморочення, сонливість, підвищена втомлюваність і порушення зору.

Спосіб застосування та дози.

Максимальна рекомендована доза для дорослих – 200 мг на добу, яку слід  застосовувати як дві окремі дози по 100 мг – 1 таблетка вранці та 1 таблетка  ввечері. Ацеклофенак можна вживати як до, так і після їди.

Таблетки ацеклофенаку призначені для перорального застосування і їх слід ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Для запобігання розвитку побічних реакцій слід застосовувати найменшу ефективну дозу у найкоротший період часу.  

При застосуванні ацеклофенаку здоровими добровольцями їжа впливала тільки на швидкість, а не на ступінь всмоктування ацеклофенаку, таким чином, ацеклофенак можна застосовувати разом з їжею.

Пацієнти літнього віку. Загалом не вимагається зменшення дози. Фармакокінетика ацеклофенаку в осіб літнього віку не змінюється, таким чином, немає необхідності змінювати дозування чи частоту застосування.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), слід з обережністю лікувати пацієнтів літнього віку, які загалом схильніші до проявів небажаних явищ, у яких із більшою вірогідністю будуть порушені ниркові, серцево-судинні та печінкові функції та які, швидше за все, вживатимуть супутні препарати.

Ниркова недостатність.

Немає свідчень щодо необхідності зміни дози ацеклофенаку для  хворих із легким ступенем ниркової недостатності, проте, як і при застосуванні інших НПЗЗ, слід бути дуже обережними.

Печінкова недостатність.

При легкій та середній формі печінкової недостатності слід зменшити дозу  до 100 мг на добу, при тяжкій формі печінкової недостатності не рекомендується застосовувати препарат.

Рекомендована початкова доза становить 100 мг на добу.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям.

Передозування.

Симптоми.

Симптоми включають головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, подразнення та кровотечу зі шлунково-кишкового тракту, діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення, шум у вухах, артеріальну гіпотензію, розлади дихання, втрату свідомості, судоми або посилення проявів інших побічних реакцій. У разі тяжкого отруєння можуть розвинутися гостра ниркова недостатність та ураження функції печінки.

Лікування.

Пацієнти повинні отримувати симптоматичне та підтримуюче лікування за показаннями.

У межах 1 години після проковтування потенційно токсичної кількості препарату слід застосувати активоване вугілля. В якості альтернативи дорослим слід провести промивання шлунка у межах 1 години після передозування.

Такі специфічні терапевтичні засоби як діаліз або гемоперфузія  можуть бути неефективними для виведення НПЗЗ через їх високий ступінь зв’язування з білками і екстенсивного метаболізму.

Необхідно забезпечити адекватний діурез.

Потрібен пильний моніторинг функції нирок і печінки.

Пацієнтам слід перебувати під наглядом лікаря, як мінімум, впродовж 4 годин після проковтування потенційно токсичних кількостей препарату. У разі частих і тривалих судом пацієнтові необхідне внутрішньовенне введення діазепаму.

Інші заходи визначаються клінічним станом пацієнта.

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи: порушення зору, неврит зорового нерва, головний біль, парестезії, випадки асептичного менінгіту (особливо у пацієнтів з аутоімунними порушеннями, наприклад, системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини), такі симптоми  як ригідність м’язів шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка і порушення орієнтації, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, дзвін у вухах, вертиго, запаморочення, нездужання, підвищена стомлюваність, сонливість, тремор, дизгевзія (розлади смакосприйняття).

З боку нирок: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркову недостатність.

З боку печінки: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи:  анемія, пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, апластична та гемолітична анемія, нейтропенія,  агранулоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи неспецифічні алергічні реакції, анафілаксію, анафілактичні реакції, шок, реактивні реакції з боку органів дихання, які включають астму; погіршення перебігу астми, бронхоспазм, диспное, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму: гіперкаліємія.

З боку психіки: депресія, незвичайні сновидіння, безсоння.

З боку органів зору: порушення зору.    

З боку органів слуху: вертиго, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, прискорене серцебиття, набряки, артеріальна гіпертензія, гіперемія, припливи, васкуліт. Деякі НПЗЗ (зокрема, при довготривалому застосуванні у високих дозах) можуть підвищувати ризик тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інсульт або інфаркт міокарда). Більшість реакцій оборотні і мало виражені.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, стридор.

З боку травного тракту: диспепсія, біль у животі,  нудота,  діарея, метеоризм, гастрит, запор, блювання, блювання кров’ю, виразковий стоматит, мелена (включаючи геморагічну діарею), стоматит, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації, загострення коліту, хвороби Крона, неспецифічний виразковий коліт, виразка шлунка, виразки у ділянці шлунково-кишкового тракту, гастрити,  панкреатити.

З боку шкіри: свербіж; шкірні прояви, включаючи різновиди висипання; екзантема; дерматит; кропив’янка; набряк обличчя; пурпура; геморагічні висипання; бульозний дерматит;  ексфоліативний дерматит; синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз; мультиформна еритема; фоточутливість.

З боку нирок і сечовидільної системи: нефротичний синдром, ниркова недостатність.

Загальні розлади та місцеві реакції: підвищена стомлюваність, судоми литкових м’язів.

Лабораторні показники: підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові, підвищення активності лужної фосфатази в крові, збільшення маси тіла.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 º С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

10 таблеток у блістері, 1 або 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  

Іпка Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.  

Плот №255/1, віладж – Атал, Ю.Т. Дадра та Нагар Хавелі, 396 230 – Сильвасса, Індія.

ЗЕРОДОЛ

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 100 мг, № 10, № 30

Ацеклофенак

100 мг

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, натрия крахмалгликолят, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат, железа оксид красный (Е 172), кремофор RH 40, гидроксипропилметилцеллюлоза, кросповидон, кислота стеариновая, тальк, титана диоксид (Е171), дибутилфталат.

№ UA/10618/01/01 от 06.05.2010 до 06.05.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Механизм действия ацеклофенака обусловлен в основном угнетением синтеза простагландинов. Ацеклофенак является ингибитором фермента ЦОГ, принимающего участие в синтезе простагландинов. Ацеклофенак подавляет действие разных медиаторов воспаления, синтез цитотоксинов воспаления интерлейкина IL-1β и ФНО, синтез простагландина Е2 (PGЕ2). Влияет на молекулярную клеточную адгезию нейтрофилов. In vitro подавляет ЦОГ-1 и ЦОГ-2. Оказывает стимулирующее влияние на матричный синтез хрящевой ткани, что может быть связано со способностью препарата подавлять активность IL-1β. In vitro стимулирует синтез гликозаминогликанов хряща, пораженного остеоартритом. Ацеклофенак стимулирует синтез антагонистов IL-1 рецепторов в суставных хондроцитах, стимулирующих воспаление и, таким образом, проявляет хондропротекторные свойства благодаря супрессии продукции медиаторов IL-1β проматриксной металлопротеиназы и высвобождению протеогликанов. У пациентов с остеоартритом коленного сустава ацеклофенак уменьшает выраженность болевых ощущений, тяжесть проявлений болезни и улучшает функцию коленного сустава. Препарат уменьшает воспаление сустава, интенсивность боли и уменьшает утреннюю скованность движений у пациентов с ревматоидным артритом. При приеме ацеклофенака пациентами с анкилозирующим спондилитом уменьшается продолжительность утренней скованности и интенсивность боли, улучшается подвижность позвоночника.

ПОКАЗАНИЯ:

ревматоидный артрит, остеоартрит, анкилозирующий спондилит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

обычная доза ацеклофенака — 100 мг 2 раза в сутки: 1 таблетка утром и 1 — вечером. Доза ацеклофенака должна быть снижена у пациентов с нарушением функции печени: 100 мг 1 раз в сутки. Таблетки необходимо глотать не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости; применять независимо от приема пищи.
Продолжительность лечения назначает врач индивидуально.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к ацеклофенаку или другим НПВП; аллергия на ацетилсалициловую кислоту в анамнезе или другие аллергические проявления, связанные с приемом НПВП; анафилактические реакции или пептическая язва в анамнезе; желудочно-кишечные кровотечения; нарушение функции почек средней или тяжелой степени.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

ацеклофенак хорошо переносится больными, побочные реакции, если возникают, то легкие и обратимые, и в основном со стороны ЖКТ. Среди побочных реакций наиболее часто отмечают диспепсию, боль в животе. При приеме ацеклофенака могут возникать головокружение, зуд, гиперемия кожи и дерматиты, но количество этих реакций небольшое. При приеме ацеклофенака могут развиваться тошнота, диарея, метеоризм, гастрит, запор, рвота. Также при лечении ацеклофенаком отмечали повышение уровня азота мочевины и креатинина в крови. Как и другие НПВП, ацеклофенак может повышать циркулирующий уровень печеночных ферментов. Кишечное кровотечение и повреждение слизистой оболочки выявляют реже при приеме ацеклофенака, чем напроксена или диклофенака.
Побочные эффекты, возникающие редко: панкреатит, мелена, стоматит.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

ацеклофенак назначают с осторожностью людям пожилого возраста с заболеваниями почек, печени или сердечно-сосудистой системы. Таким пациентам назначают наиболее низкие терапевтические дозы и регулярный мониторинг функционального состояния почек. У пациентов с нарушением сердечной или почечной функций, а также лиц, получающих диуретические препараты, или реконвалесцентов после обширных хирургических вмешательств, следует учитывать значимость простагландинов в поддержании почечного кровотока. Влияние на функцию почек, как правило, обратимо и после отмены ацеклофенака функции восстанавливаются. С осторожностью препарат назначают пациентам с нарушением коагуляции и печеночной дисфункцией в анамнезе. В случае продолжительного назначения препарата необходимо контролировать функцию почек и печени и показатели гемограммы. Ацеклофенак может вызвать обострение у пациентов с печеночной порфирией. Следствием приема препарата может быть обратимое угнетение агрегации тромбоцитов.
Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат не рекомендуется принимать в период беременности и кормления грудью.
Дети. Препарат не рекомендуется принимать детям в возрасте до 14 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Во время лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортными средствами и занятиями другими потенциально опасными видами деятельности, которые нуждаются в повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций, так как при приеме препарата возможны головокружение или сонливость.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

взаимодействие ацеклофенака с другими лекарственными средствами подобны таковому других НПВП.
Ацеклофенак может повышать плазменную концентрацию лития, дигоксина и метотрексата, активность антикоагулянтов, снижать активность диуретиков, повышать нефротоксичность циклоспорина и угнетать приступы при одновременном приеме с антибиотиками хинолонового ряда.
При одновременном приеме с препаратами калия необходимо дополнительно назначать слабые диуретики и проводить мониторинг содержания калия в плазме крови. При одновременном приеме ацеклофенака и противодиабетических препаратов может возникать гипо- и гипергликемия. Одновременный прием ацеклофенака с другими НПВП или ГКС может вызвать повышение частоты побочных реакций. С осторожностью назначают НПВП и метотрексат с разницей не менее чем в 2–4 ч, так как НПВП могут повышать уровень метотрексата в плазме крови, что повышает его токсичность.
При одновременном применении препарата с любыми лекарственными средствами необходима консультация врача.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данные относительно передозировки ацеклофенака отсутствуют.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.