Золев - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОЛЕВ-250, ЗОЛЕВ-500, ЗОЛЕВ-750

(ZOLEV-250, ZOLEV-500, ZOLEV-750)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлoксацину гемі гідрату еквівалентно левофлокса цину 250 мг або 500 мг або 750мг.

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон К-30,   тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), гіпромелоза, полі етиленгліколь 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті   оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні   засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01M А 12.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікро організмами:

– гострий синусит;

– загострення хронічного бронхіту;

– не госпітальна пневмонія;

– ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

– інфекції шкіри та м’яких тканин;

– хронічний бактеріальний простатит;

– септимеція/бактеріємія;

– інтраабдомінальні інфекції.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлокса цину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату. Епілепсія. Ушкодження сухожилля, пов’язане з прийомом фторхінолонів. Вагітність і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають 1 - 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування принаймні протягом 48 - 72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення   збудників.

Таблетки ковтають, не розжовуючи, запивають достатньою кількістю рідини. Застосовують незалежно від прийому їжі. На таблетку нанесено розподільчу риску для зручності поділу її на частини у разі необхідності.  

Слід дотримуватися таких рекомендацій щодо дозування для дорослих пацієнтів з   нормальною   функцією   нирок, у   яких   кліренс   креатині ну   становить понад 50 мл/хв:

*У комбінації з антибіотиками з   дією на анаеробні   збудники.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну менше 50 мл/хв

* Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози   не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Коригування дози не потрібне, оскільки   левофлоксацин   незначною мірою метаболізується в печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в   коригуванні дози.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: іноді – свербіж, висипи; рідко – кропив’янка, бронхоспазм/задишка; дуже рідко – ангіо невротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, фото сенсибілізація; в поодиноких випадках – тяжкі бульозні висипи, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема.

Такі реакції іноді можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування.

З боку травного тракту, метаболізм: часто – нудота, діарея; іноді – анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія; рідко – діарея з домішками крові, що в поодиноких випадках може вказувати на ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння; рідко – парестезія, тремор, сплутаність свідомості, судоми, тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація; дуже рідко – гіпостезія, зорові та слухові розлади, порушення смаку та сприйняття запахів, галюцинації, схильність до суїциду.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; дуже рідко – анафілактичний шок; у поодиноких випадках – пролонгація інтервалу-QT.

З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія, пошкодження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллове сухожилля); дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового, цей небажаний ефект може спостерігатися в межах 48 годин від початку лікування);   двобічна м’язова слабкість, яка особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; в поодиноких випадках – рабдоміоліз.

З боку печінки, нирок: часто – підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, АЛТ/АСТ); нечасто – підвищення білірубіну, підвищення рівня креатині ну в сироватці; дуже рідко – реакції з боку печінки, такі як гепатит; гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи   крові: іноді – еозинофілі я, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцит опенія; дуже рідко – агранулоцит оз; у поодиноких випадках – гемолітична анемія, панцитопенія.

Інші: іноді – астенія, кандидоз, розвиток суперінфекції; дуже рідко – алергічний пневмоніт, пропасниця.

Іншими небажаними ефектами, які асоціювалися із введенням фторхінолонів, можуть бути екстра пірамідні симптоми та інші розлади м’язової системи, алергічний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів, хворих на порфірію.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, порушення свідомості, судомні напади, нудота та ерозія   слизових оболонок. Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалось подовження інтервалу-QT.

Лікування: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу-QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу; специфічного антидоту не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень на людині і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат не можна призначати у період вагітності та годування груддю. Якщо під час лікування препаратом настала вагітність, про це слід повідомити лікарю.

Діти.

Дітям віком до 18 років не можна застосовувати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Особливості застосування.

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. аeruginosa, та при тяжких випадках пневмококової пневмонії може знадобитися комбінована терапія.

У поодиноких випадках у пацієнтів   може виникати тендиніт. Найчастіше тендиніт вражає ахіллове сухожилля та може призводити до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у людей літнього віку та в пацієнтів, які застосовують кортикостероїди. Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які застосовують левофлоксацин. Пацієнти з симптомами тендиніту перед початком лікування повинні проконсультуватися з лікарем. Якщо є підозра на тендиніт, лікування препаратом слід негайно припинити та почати відповідне лікування ураженого сухожилля (наприклад, шляхом іммобілізації).

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під час або після лікування препаратом   може   свідчити   про   хворобу,   асоційовану   з  Clostridium difficile, найтяжчою формою

якої є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозний коліт, терапію препаратом слід негайно відмінити та без зволікання розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Левомак протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтами, схильними до судом, наприклад, із вже існуючими ураженнями центральної нервової системи.

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними не стероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) або препаратами, які знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому їм слід з обережністю застосовувати левофлоксацин.

Хоча фото сенсибілізація при застосуванні левофлокса цину зустрічається дуже рідко, пацієнтам рекомендується уникати УФ-опремінення з метою запобігання фото сенсибілізації. У випадку розвитку психотичних реакцій при прийомі хінолонів, у тому числі левофлокса цину, препарат слід відмінити та вжити відповідних заходів. З обережністю призначають Золев пацієнтам із психічними порушеннями або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, тому під час його застосування слід утримуватися від керування авто транспортом і роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні НПЗЗ: левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіліном в одному клінічному дослідженні. Помітне зниження церебрального судомного порогу може спостерігатися при застосуванні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗЗ або іншими препаратами, які знижують судомний поріг.

Пробенецид і циметидин – виявляють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлокса цину; нирковий кліренс левофлокса цину знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). З обережністю слід застосовувати левофлоксацин одночасно з препаратами, які   впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: період напів виведення циклоспорину збільшується на 33 % при введенні його одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К: внаслідок можливого виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймають левофлоксацин у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), показники коагуляцій них тестів потрібно контролю вати, якщо ці препарати застосовують одночасно.

Фармакокінетика левофлокса цину не змінювалася при сумісному введенні разом із такими препаратами: кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин антибіотик широкого спектра дії з групи хінолонів, що містить активну речовину – левофлоксацин. Левофлоксацин, як   і інші фторовані хінолони, блокує бактеріальну   ДНК-гіразу,   внаслідок   чого   порушує   функцію   ДНК   бактерій.   Левофлоксацин активний відносно грам позитивних та грам негативних патогенних мікро організмів, включаючи штами, резистентні до пеніциліні в, цефалоспоринів та/або аміноглікозидів. Розвиток резистентності може значно впливати на чутливість до препарату саме місцевих штамів, таким чином, при призначенні препарату бажано враховувати цю інформацію, особливо у випадку лікування тяжких інфекцій. Левофлоксацин має широкий спектр дії щодо мікро організмів як в умовах in vitro, так і in vivo: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumopnia, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Chlamydophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri et stuartii, Serratia marcescens, Clostridium perfringens.

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний   щодо спірохет.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Пік концентрації його в плазмі спостерігається через 1 годину після прийому.   Абсолютна біодоступність – майже 100 %. Левофлоксацин підлягає   лінійній фармакокінетиці в діапазоні 50 - 600 мг. Прийом їжі дещо впливає на всмоктування препарату.

Розподіл. Приблизно 30 - 40 % левофлокса цину зв’язується з протеїном сироватки. Кумуляційний ефект левофлокса цину при дозуванні 500 мг 1 раз на   добу не   має   клінічного   значення.   Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні   показники   розподілу досягаються   протягом 3 діб.

Розподіл в тканинах та рідинах організму. Розподіл у слизовій бронхів і секреті   бронхіального   епітелію. Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становила 8,3 та 10,8 мг/мл   відповідно.

Розподіл у тканині легенів. Максимальна концентрація левофлокса цину в тканині легенів при дозі понад  500 мг per os   становила приблизно  11,3 мг/мл та досягалась протягом 4 - 6 годин після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі.

Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлокса цину в рідині пухирів після   прийому  500 мг 1 - 2 рази на добу становила  6,7 мг/мл   відповідно.

Розподіл у спинномозковій   рідині. Левофлоксацин у незначній кількості вмділяється у спинномозкову   рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлокса цину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати становили 8,7 мг/г, 8,2 мг/г та 2 мг/г відповідно через 2, 6 та 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі – 1,84.

Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлокса цину протягом 8 - 12 годин після одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг per os становила  44 мг/мл, 91 мг/мл та 200 мг/мл   відповідно.

Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 %   кількості препарату, що виділяється з сечею.

Виведення. Після застосування внутрішньо левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (період напів виведення становить 6 - 8 годин). Виводиться, в основному, нирками (понад 85 % введеної дози). Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального застосування.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою,   від світло-рожевого до рожевого кольору, гладенькі з обох боків (250мг);          

овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від світло-рожевого до рожевого   кольору, з лінією розлому з одного боку та гладенькі з іншого (500мг, 750 мг).        

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати   при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ФДС Лтд.

Місцезнаходження. Л-121-Б, Фаза III A, Верна Індастріал Істейт, Caлсет, Гоа – 403 722 (Iндія).

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ЗОЛЕВ-250

табл. п/о 250 мг, № 5

№ UA/8777/01/01 от 15.08.2008 до 15.08.2013

ЗОЛЕВ-500

табл. п/о 500 мг, № 5

№ UA/8777/01/02 от 15.08.2008 до 15.08.2013

ЗОЛЕВ-750

табл. п/о 750 мг, № 5

№ UA/8777/01/03 от 15.08.2008 до 15.08.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Левофлоксацин — антибиотик широкого спектра действия группы хинолонов, содержащий активное вещество — левофлоксацин. Левофлоксацин, как и другие фторированные хинолоны, блокирует бактериальную ДНК-гиразу, вследствие чего нарушается функция ДНК бактерий. Левофлоксацин активен относительно грамположительных и грамотрицательных патогенных микроорганизмов, включая штаммы, резистентные к пенициллинам, цефалоспоринам и/или аминогликозидам. Развитие резистентности может значительно влиять на чувствительность к препарату именно местных штаммов, поэтому при назначении препарата желательно учитывать эту информацию, особенно в случае лечения тяжелых инфекций. Левофлоксацин имеет широкий спектр действия относительно микроорганизмов как в условиях in vitro, так и in vivo: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumopnia, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Chlamydophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri et stuartii, Serratia marcescens, Clostridium perfringens.
Подобно другим фторхинолонам левофлоксацин неактивен относительно спирохет.
Фармакокинетика. При применении внутрь левофлоксацин быстро и почти полностью всасывается. С_max в плазме крови отмечают через 1 ч после приема. Абсолютная биодоступность — почти 100%. Фармакокинетика левофлоксацина линейная в диапазоне 50–600 мг. Прием пищи несколько влияет на всасывание препарата.
Около 30–40% левофлоксацина связывается с белками сыворотки крови. Кумуляционный эффект левофлоксацина при дозе 500 мг 1 раз в сутки не оказывает клинического значения. Существует незначительная, но предвиденная его кумуляция при дозировании 500 мг 2 раза в сутки. Стабильные показатели распределения достигаются на протяжении 3 сут.
Распределение в тканях и жидкостях организма. Распределение в слизистой оболочке бронхов и секрете бронхиального эпителия. С_max левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и секрете бронхиального эпителия в дозе >500 мг при пероральном приеме составляла 8,3 и 10,8 мг/мл соответственно.
Распределение в тканях легких. С_max левофлоксацина в тканях легких в дозе >500 мг при пероральном приеме составляла около 11,3 мг/мл и достигалась на протяжении 4–6 ч после введения. Концентрация в легких постоянно превышала таковую в плазме крови.
Распределение в жидкости пузырей. С_max левофлоксацина в жидкости пузырей после приема 500 мг 1–2 раза в сутки составляла 6,7 мг/мл.
Распределение в СМЖ. Левофлоксацин плохо проникает в СМЖ.
Распределение в тканях предстательной железы. После перорального приема 500 мг левофлоксацина 1 раз в сутки на протяжении 3 дней средние концентрации в тканях предстательной железы составляли 8,7; 8,2 и 2 мг/г соответственно через 2; 6 и 24 ч; среднее соотношение концентрации в простате/плазме крови — 1,84.
Концентрация в моче. Средняя концентрация левофлоксацина на протяжении 8–12 ч после перорального приема однократной дозы 150; 300 или 500 мг составляла 44; 91 и 200 мг/мл соответственно.
Левофлоксацин метаболизируется в незначительной степени, метаболиты — дисметил-левофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют <5% количества препарата, выделяемого с мочой.
После применения внутрь левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (Т_½ — 6–8 ч). Выделение осуществляется в основном почками (>85% введенной дозы). Нет существенных различий фармакокинетики левофлоксацина после парентерального и перорального применения.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

• острый синусит;
• обострение хронического бронхита;
• негоспитальная пневмония;
• осложненные и неосложненные инфекции мочевыводящих путей (в том числе пиелонефрит);
• инфекции кожи и мягких тканей;
• хронический бактериальный простатит;
• септицемия/бактериемия;
• интраабдоминальные инфекции.

ПРИМЕНЕНИЕ:

принимают 1–2 раза в сутки. Доза зависит от типа и тяжести инфекции. Продолжительность лечения зависит от течения болезни и составляет не более 14 дней. Рекомендовано продолжать лечение еще на протяжении 48–72 ч после нормализации температуры тела или подтвержденной микробиологическими тестами элиминации возбудителей инфекции.
Таблетки глотают, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Применяют независимо от приема пищи. Для удобства дозирования таблетку можно разделить (на таблетке имеется черточка для деления).
Необходимо соблюдение следующих рекомендаций относительно дозирования для взрослых пациентов с нормальной функцией почек при клиренсе креатинина >50 мл/мин:

*В комбинации с антибиотиками, действующими на анаэробные возбудители.
Дозирование для пациентов со сниженной функцией почек при клиренсе креатинина <50 мл/мин:

*После гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) дополнительных доз не требуется.
Дозирование для пациентов с нарушением функции печени. Коррекции дозы не требуется, поскольку левофлоксацин в незначительной степени метаболизируется в печени.
Дозирование для пациентов пожилого возраста. Если функция почек не нарушена, нет необходимости в коррекции дозы.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к левофлоксацину, другим фторхинолонам или любому ингредиенту препарата; эпилепсия; повреждение сухожилия, связанное с приемом фторхинолонов; период беременности и кормления грудью; возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Аллергические реакции: иногда — зуд, кожная сыпь; редко — крапивница, бронхоспазм/одышка; очень редко — ангионевротический отек, артериальная гипотензия, анафилактический шок, фотосенсибилизация; в отдельных случаях — сыпь буллезного характера, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), экссудативная мультиформная эритема.
Такие реакции иногда могут отмечать даже после первой дозы на протяжении нескольких минут или часов после применения.
Со стороны ЖКТ, метаболизма: часто — тошнота, диарея; иногда — анорексия, рвота, боль в животе, диспепсия; редко — диарея с примесью крови, что в отдельных случаях может указывать на развитие энтероколита, включая псевдомембранозный колит; очень редко — гипогликемия, особенно у больных сахарным диабетом.
Со стороны ЦНС: иногда — головная боль, головокружение/вертиго, сонливость, бессонница; редко — парестезия, тремор, спутанность сознания, судороги, ощущение тревоги, депрессия, психотические реакции, ажитация; очень редко — гипостезия, зрительные и слуховые расстройства, нарушение вкуса и восприятия запахов, галлюцинации, склонность к суициду.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — тахикардия, артериальная гипотензия; очень редко — анафилактический шок; в отдельных случаях — удлинение интервала Q–T.
Со стороны костно-мышечной системы: редко — артралгия, миалгия, повреждение сухожилия, включая тендинит (например ахиллова сухожилия); очень редко — разрыв сухожилия (например ахиллова), этот побочный эффект могут выявлять в пределах 48 ч от начала лечения; мышечная слабость, которая особо опасна для пациентов со злокачественной миастенией; в отдельных случаях — рабдомиолиз.
Со стороны печени, почек: часто — повышение уровня печеночных ферментов (например АлАТ/АсАТ); нечасто — повышение билирубина, уровня креатинина в сыворотке крови; очень редко — реакции со стороны печени, такие как гепатит; ОПН (например вследствие интерстициального нефрита).
Со стороны системы крови: иногда — эозинофилия, лейкопения; редко — нейтропения, тромбоцитопения; очень редко — агранулоцитоз; в отдельных случаях — гемолитическая анемия, панцитопения.
Прочие: иногда — астения, кандидоз, развитие суперинфекции; очень редко — аллергический пневмонит, лихорадка.
Другими побочными эффектами, которые ассоциировались с введением фторхинолонов, могут быть экстрапирамидные симптомы и другие расстройства со стороны мышечной системы, аллергический васкулит, приступы порфирии у пациентов с порфирией.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

при нозокомиальных инфекциях, вызванных Ps. аeruginosa, и тяжелой пневмококковой пневмонии может понадобиться назначение комбинированной терапии.
В отдельных случаях у пациентов может возникать тендинит. Чаще всего тендинит поражает ахиллово сухожилие и может приводить к его разрыву. Риск тендинита и разрыва сухожилия повышается у лиц пожилого возраста и у пациентов, принимающих ГКС. Поэтому необходимо тщательно наблюдать пациентов, применяющих левофлоксацин. Пациенты с симптомами тендинита до начала лечения должны проконсультироваться с врачом. Если есть подозрение на тендинит, лечение препаратом следует немедленно прекратить и начать соответствующее лечение пораженного сухожилия (например иммобилизация).
Диарея, особенно тяжелая, персистирующая и/или с примесью крови во время или после лечения препаратом может свидетельствовать о развитии колита, ассоциированного с Clostridium difficile, наиболее тяжелой формой которого является псевдомембранозный колит. Если есть подозрение на псевдомембранозный колит, терапию препаратом следует немедленно отменить и без промедления начать симптоматическое и специфическое лечение (например ванкомицин). В этой клинической ситуации противопоказаны препараты, угнетающие перистальтику.
Левофлоксацин противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе и, как и другие хинолоны, должен применяться с осторожностью у пациентов, предрасположенными к судорогам, например с уже существующим заболеванием ЦНС.
Одновременное лечение фенбуфеном и подобными НПВП или препаратами, снижающими церебральный судорожный порог, такими как теофиллин, также требует соблюдения осторожности.
Пациенты с латентной или явной недостаточностью активности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы могут иметь склонность к гемолитическим реакциям при применении хинолоновых антибактериальных препаратов. Поэтому левофлоксацин у таких больных следует применять с осторожностью.
Хотя фотосенсибилизацию при применении левофлоксацина отмечают очень редко, пациентам рекомендуется избегать ультрафиолетового облучения с целью предотвращения фотосенсибилизации. В случае развития психотических реакций при приеме хинолонов, в том числе левофлоксацина, препарат следует отменить и провести симптоматическую терапию. С осторожностью назначают Золев пациентам с психическими нарушениями или психическими заболеваниями в анамнезе.
Период беременности и кормления грудью. В связи с отсутствием исследований на человеке и возможного повреждения хинолонами суставного хряща в период роста организма препарат нельзя назначать в период беременности и кормления грудью. Если во время лечения препаратом наступила беременность, об этом необходимо сообщить врачу.
Дети. Детям в возрасте до 18 лет не следует применять препарат, поскольку нельзя исключить повреждение суставного хряща.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. У некоторых пациентов препарат может быть причиной головной боли, головокружения/вертиго, сонливости, бессонницы, нарушения зрения, спутанности сознания, поэтому во время его применения следует воздержаться от управления транспортными средствами и работы со сложными механизмами, требующих повышенного внимания и скорости психомоторных реакций.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Теофиллин, фенбуфен или подобные НПВП: левофлоксацин не проявил какого-либо фармакокинетического взаимодействия с теофиллином в одном клиническом исследовании. Заметное снижение церебрального судорожного порога могут отмечать при применении хинолонов одновременно с теофиллином, НПВП или другими препаратами, снижающими судорожный порог.
Пробенецид и циметидин: выявляют статистически достоверное влияние на элиминацию левофлоксацина; почечный клиренс левофлоксацина снижался при сочетанном применении циметидина (24%) и пробенецида (34%). С осторожностью следует применять левофлоксацин одновременно с препаратами, влияющими на канальцевую секрецию (пробенецид и циметидин), особенно пациентам с нарушением функции почек.
Циклоспорин: Т_½ циклоспорина увеличивается на 33% при введении его одновременно с левофлоксацином.
Антагонисты витамина К: вследствие возможного возникновения кровотечения у пациентов, принимающих левофлоксацин в комбинации с любым антагонистом витамина К (например варфарином), показатели коагуляционных тестов необходимо контролировать, в случае одновременного применения этих препаратов.
Фармакокинетика левофлоксацина не менялась при сочетанном введении с такими препаратами: кальция карбонат, дигоксин, глибенкламид, ранитидин, варфарин.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: головокружение, нарушение сознания, судорожные приступы, тошнота, эрозия слизистых оболочек. Согласно результатам исследований при применении препарата в дозах, превышающих терапевтические, выявляли удлинение интервала Q–T.
Лечение симптоматическое и поддерживающее. Следует предусмотреть мониторинг ЭКГ, поскольку возможно появление пролонгации интервала Q–T. Левофлоксацин не выводится ни путем гемодиализа, ни путем перитонеального диализа; специфического антидота не существует.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 30 °С.