Йонделис - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЙОНДЕЛІС

YONDELIS

Склад.

Діюча речовина: трабектедин;

1 флакон містить 0,25 або 1 мг трабектедину;

допоміжні речовини: сахароза (сукроза), калію дигідро фосфат (калію фосфат одно заміщений), кислота фосфорна,

калію гідроксид.

Лікарська форма. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинний засіб. Код АТС L01CX01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Йонделіс показаний для лікування пацієнтів з пізніми стадіями саркоми м’яких тканин після невдалого лікування антрациклінами та іфосфамідом або непридатних для застосування цих препаратів. Ефективність показана, в основному, у хворих на ліпосаркому та лейосаркому.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до трабектедину або будь-якої з допоміжних речовин.

Активна серйозна або неконтрольована інфекція.

Період грудного годування.

Комбінація з вакциною жовтої лихоманки.

Спосіб застосування та дози.

Йонделіс слід застосовувати під наглядом лікаря, що має досвід проведення хіміотерапії. Препарат можуть вводити лише особи, які пройшли спеціальну підготовку по введенню цитотоксичних засобів.

Рекомендована початкова доза становить 1,5 мг/м² площі поверхні тіла шляхом 24-годинної внутрішньо венної інфузії з інтервалом у три тижні. Строго рекомендується вводити препарат через центральний венозний катетер.

Усім хворим слід проводити премедикацію кортикостероїдами, наприклад, дексаметазоном 20 мг внутрішньо венно за 30 хвилин до кожної інфузії Йонделісу, не тільки для профілактики блювання, але і через те, що це справляє гепатопротекторну дію. За необхідності можуть застосовуватись додаткові проти блювотні засоби.

Йонделіс можна вводити тільки при виконанні таких умов:

• абсолютний вміст нейтрофілів (АВН) ³ 1500/мм³;

• кількість тромбоцитів ³ 100000/мм³;

• рівень білірубіну не повинен перевищувати верхню межу норми (ВМН);

• рівень лужної фосфатази не має перевищувати більше як у 2,5 рази верхню межу норми (якщо підвищення може мати кісткове походження, то необхідно проаналізувати рівень печінкових ізоферментів 5-нуклеотидази або гама-глутамілтранспептидази);

• вміст альбуміну ³ 25 г/л;

• рівень аланін-амінотрансфер ази (АЛТ) та аспартат-амінотрансфер ази (АСТ) не має перевищувати більше, як у 2,5 рази ВМН;

• кліренс креатині ну ³ 30 мл/хв.;

• рівень креатин-фосфокінази (КФК) не має перевищувати більше, як у 2,5 рази ВМН;

• рівень гемоглобіну ³ 9 г/дл.

Ті ж критерії повинні виконуватися і перед наступними циклами. В іншому випадку лікування відкладають на термін до 3 тижнів до виконання критеріїв. Якщо токсичність зберігається протягом 3 тижнів, слід розглянути можливість відміни лікування.

У перші два 3-тижневі цикли рівні лужної фосфатази, білірубіну, КФК та амінотрансфер аз (АЛТ та АСТ) слід реєструвати щотижня, а в наступних циклах щонайменше 1 раз між інфузіями.

При всіх інфузіях вводять одну і ту ж дозу за умови відсутності токсичності 3-4 ступеня та виконання критеріїв повторного лікування.

Корекція дози в ході лікування

Перед кожною інфузією повинні виконуватися вказані вище основні критерії. Якщо в будь-який час між інфузіями спостерігається хоча б одне з наступних явищ, то дозу при наступній інфузії знижують до 1,2 мг/ м² :

• нейтропенія < 500 клітин/мм³, що триває більше 5 днів або супроводжується лихоманкою або інфекцією;

• тромбоцит опенія < 25000 клітин/мм³;

• підвищення рівня білірубіну вище ВМН та/або лужної фосфатази більше, як у 2,5 рази вище ВМН;

• підвищення рівня трансаміназ (АСТ або АЛТ) більше, як у 2,5 рази вище ВМН, що не нормалізувалось до 21-го дня циклу;

• будь-яка небажана реакція 3 або 4 ступеня тяжкості (наприклад, нудота, блювання, слабкість).

Після зниження дози через токсичність, її підвищення в наступних циклах не рекомендується. Якщо яка-небудь з токсичних реакцій знову виявиться у наступних циклах, а лікування дає позитивний результат, доза може бути знижена до 1 мг/ м². Якщо дозу необхідно знизити ще, то слід розглянути можливість відміни лікування.

Особливі категорії хворих

Пацієнти дитячого віку.

Безпечність та ефективність трабектедину у дітей ще не встановлена. Тому, цей препарат не слід застосовувати у дітей та підлітків, доки не будуть отримані додаткові дані.

Пацієнти літнього віку.

Спеціальних досліджень за участю хворих літніх людей не проводилось. Загалом, при аналізі об’єднаних даних щодо безпечності 20% з 1164 хворих були старше 65 років. Жодних значних відмінностей показників безпечності у цієї категорії хворих не виявлено. Результати популяційного аналізу фармакокінетики свідчать про відсутність впливу віку хворих на кліренс та об’єм розподілу трабектедину. Тому корекція дози, виходячи лише з віку, зазвичай не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Досліджень щодо режиму дозування у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилось. Рекомендації про початкову дозу препарату для цієї категорії хворих дати неможливо. Однак, слід виявляти особливу обережність і може бути необхідною корекція дози у цих пацієнтів, оскільки може бути підвищений рівень системної дії препарату, і, можливо, ризик гепатотоксичності. У пацієнтів з   підвищеним рівнем білірубіну на початку циклу   не можна застосовувати Йонделіс.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Досліджень за участю пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <30 мл/хв) не проводилось, тому Йонделіс не можна застосовувати у цієї категорії хворих. Враховуючи фармакокінетичні характеристики трабектедину, корекція дози не потрібна для пацієнтів з помірним та середнім ступенем ниркової недостатності.

Інструкцію щодо розчинення та розведення лікарського засобу перед застосуванням див у розділі „Особливості застосування”.

Побічні реакції.

Наступні показники безпечності Йонделіс базуються на оцінці клінічних досліджень за участі 570 пацієнтів, які лікувалися до квітня 2007 року за рекомендованою схемою лікування декількох типів раку, включаючи саркому м’яких тканин, рак молочної залози, остеосаркому, рак яєчника, солідних пухлин шлунково-кишкового тракту, меланому та ниркову карциному.

Ймовірність виникнення побічних реакцій будь-якого ступеня у пацієнтів майже 91 %. Імовірність виникнення побічних реакцій 3 та 4 ступеня у пацієнтів приблизно 40 %. Най поширенішими небажаними реакціями будь-якого ступеня тяжкості були нудота, слабкість, блювання, анорексія, нейтропенія, підвищення рівня АСТ/АЛТ.

Небажані реакції були летальними у 1,9% хворих. Смерть наставала внаслідок комбінації небажаних реакцій, включаючи панцитопенію, фебрильну нейтропенію, деякі з них включали сепсис, ураження печінки, ниркову недостатність та рабдоміоліз.

Небажані реакції.

За частотою небажані реакції, які спостерігались, класифіковані як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10) та нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100).

Нижченаведені небажані реакції, зареєстровані у >1% хворих, за органами і системами відповідно до класифікації MedDRA. Враховувались також і порушення лабораторних показників. Побічні дії розташовані в порядку зменшення частоти.

Лабораторні аналізи:

дуже часто - підвищення рівня креатині ну в крові, підвищення рівня креатині ну в крові, зниження рівня альбуміну в крові.

Часто – зниження ваги.

З боку крові та лімфатичної системи:

дуже часто – нейтропенія, тромбоцит опенія, анемія, лейкопенія.

Часто – фебрильна нейтропенія.

З боку нервової системи:

дуже часто – головний біль.

Часто - периферична сенсорна нейтропенія, дизгевзія, запаморочення, парестезія.

З боку дихальної системи:

часто – диспное, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часто – нудота, блювання, запор.

Часто – діарея, стоматит, біль у животі, диспепсія, біль у верхній частині живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часто – алопеція.

З боку кістково-м’язової системи:

часто – міалгія, артралгія, біль у спині.

З боку метаболізму:

дуже часто – анорексія.

Часто – зневоднення, зниження апетиту, гіпокаліємія.

Інфекції та інвазії:

часто – інфекції.

З боку судин:

часто – артеріальна гіпотензія, припливи.

Загальні розлади та місце введення:

дуже часто – слабкість, астенія.

Часто – пірексія, набряк, периферичний набряк, реакції у місці ін’єкції.

З боку гепатобіліарної системи:

дуже часто – гіпербілірубінемія, підвищення рівня аланін амінотрансфірази, підвищення рівня аспартатамінотрансфер ази, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансфер ази.

Психічні розлади:

часто – безсоння.

Найчастіші небажані реакції

Кров та лімфатична система

Нейтропенія: нейтропенія розвивалась у 77% пацієнтів. Частота нейтропенії 3 та 4 ступеня становила відповідно у 27% та 24% пацієнтів. Нейтропенія мала передбачуваний характер, проявлялась швидко, була оборотною та рідко супроводжувалась лихоманкою або інфекцією.

Тромбоцит опенія: тромбоцит опенія 3-го та 4-го ступеня спостерігалась відповідно у 18% та 3% хворих. Кровотечі, повязані з тромбоцит опенією, були у <1% хворих.

Анемія: анемія розвивалась у 97% хворих, хоча 52% пацієнтів мали анемію до початку лікування. Анемія 3-го та 4-го ступеня спостерігалась відповідно у 13% та 4% хворих.

Гепатобіліарна система

Підвищення рівня АЛТ/АСТ: перехідне підвищення рівня аспартат-амінотрансфер ази (АСТ) та аланін-амінотрансфер ази (АЛТ) 3-го ступеня мали відповідно 38% та 44% хворих, а 4-го ступеня відповідно 3% та 7% пацієнтів. Медіана часу досягнення максимального рівня АСТ та АЛТ склала 5 днів. У більшості випадків ця токсичність знижувалась до 1-го ступеня або зникала до 14-15-го дня, і лише в <2% циклів для її нормалізації потребувалось більше 25 днів. Зі збільшенням кількості інфузій спостерігалась тенденція до послаблення підвищення рівня АСТ та АЛТ.

Гіпербілірубінемія: Підвищення рівня білірубіну 1-2-го ступеня спостерігалось у 23% хворих. Підвищення рівня білірубіну 3-го ступеня спостерігалось у 1% пацієнтів. Максимальна концентрація білірубіну досягалась приблизно через тиждень після початку підвищення рівня білірубіну і нормалізувалась через два тижні від початку підвищення. Клінічні прояви тяжкого ураження печінки та симптомів, що включали жовтяницю, гепатомегалію та біль у ділянці печінки спостерігались рідко і не перевищували 1% випадків. Смертність хворих через ураження печінки не перевищувала 1%.

Інші небажані реакції

Нудота, блювота, діарея та запор: нудота та блювання спостерігались відповідно у 63% та 39% хворих. Нудота та блювання 3-4-го ступеня спостерігались відповідно у 6% та 7% хворих. Діарея та запор 3-4-го ступеня спостерігались у менше 1% хворих.

Стоматит: мукозит 3-4-го ступеня спостерігався у <1% хворих.

Слабкість/астенія: слабкість та астенія 3-4-го ступеня спостерігались відповідно у 9% та менше 1% хворих.

Анорексія: анорексія 3-4-го ступеня спостерігались у 1% хворих.

Підвищення рівня КФК та рабдоміоліз: підвищення рівня КФК будь-якого ступеня спостерігалось у 267 хворих. Підвищення рівня КФК 3-4-го ступеня спостерігалось у 4% хворих. Підвищення рівня КФК у сполученні з рабдоміолізом мали менше 1% хворих.

Задишка: задишку 3-4-го ступеня, пов’язану із застосуванням трабектедину, мали 2% хворих.

Алопеція: алопеція спостерігалася приблизно у 3% хворих, більшість випадків були 1-го ступеня.

Передозування.

Дані про передозування трабектедину дуже обмежені. Основною очікуваною токсичністю є шлунково-кишкова токсичність, пригнічення кісткового мозку та гепато токсичність. На даний час немає специфічного антидоту для трабектедину.   У випадку передозування слід контролю вати стан хворого і за необхідності проводити симптоматичну підтримуючу терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічних даних про застосування препарату під час вагітності недостатньо. Однак, виходячи з відомого механізму дії, застосування трабектедину під час вагітності може спричиняти серйозні вроджені дефекти. Трабектедин можна застосовувати під час вагітності тільки у випадку, коли це чітко необхідно. При застосуванні під час вагітності, пацієнтку слід поінформувати про потенційний ризик для плода і слід ретельно контролю вати стан. При застосуванні трабектедину наприкінці вагітності можливі небажані реакції слід ретельно контролю вати і новонароджених.

Чоловіки, здатні до зачаття, і жінки, здатні до народження, повинні користуватися ефективними засобами контрацепції у період лікування і протягом 3 місяців після лікування для жінок та негайно сповістити лікарю при розвитку вагітності, і 5 місяців після лікування для чоловіків.

Трабектедин може мати генотоксичну дію. Перед початком лікування слід проконсультувати хворого щодо доцільності консервації сперми через можливість розвитку необоротної імпотенції при застосуванні Йонделісу.

При розвитку вагітності під час лікування слід розглянути можливість проведення генетичної консультації.   Генетична консультація рекомендована хворим, які хочуть мати дітей після лікування.

Невідомо, чи виділяється трабектедин з грудним молоком. Виділення трабектедину з молоком на тваринах не досліджувалось. Грудне годування протипоказано в період лікування і 3 місяці після нього.

Діти.

Безпечність та ефективність трабектедину у дітей ще не встановлена. Тому цей препарат не слід застосовувати у дітей та підлітків, доки не будуть отримані додаткові дані.

Особливості застосування

Приготування розчину.

Приготування для внутрішньо венного введення.

Використовуються відповідні методи асептики. Для проведення інфузії Йонделіс розчиняють і розводять. Кожен флакон, що містить 1 мг трабектедину, розчиняють у 20 мл стерильної води для ін’єкцій. Одержаний розчин має концентрацію 0,05 мг/мл і призначений для одноразового введення.

Інструкції з розчинення.

У флакон за допомогою шприца вводять 20 мл стерильної води для ін’єкцій. Струшують флакон до повного розчинення. Одержаний розчин прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий без видимих часточок.

Одержаний розчин містить 0,05 мг/мл трабектедину. Вимагає розведення і призначений для одноразового введення.

Інструкції з розведення.

Для розведення розчину використовують розчин хлориду натрію 9 мг/мл (0,9%) для інфузій або розчин глюкози для інфузій 50 мг/мл (5%).

Об’єм розчину розраховують за формулою:

Об’єм (мл) = ППТ (м²) x  індивідуальна доза (мг/м²)

                    0,05  мг/мл

ППТ = площа поверхні тіла.

Для інфузій через центральний венозний катетер відповідну кількість розчину забирають з флакона і вносять в ін фузійний мішок, що містить ≥ 500 мл розчинника (розчин хлориду натрію для інфузій 9 мг/мл (0,9%) або розчин глюкози 50 мг/мл (5%) для інфузій).

При неможливості інфузії у центральну вену і необхідності введення у периферичну вену, розчин вносять в ін фузійний мішок, що містить ≥ 1000 мл розчинника (розчин хлориду натрію для інфузій 9 мг/мл (0,9%) або розчин глюкози 50 мг/мл (5%) для інфузій).

Перед введенням парентеральні розчини візуально перевіряють на відсутність часточок.

Інструкції з поводження та знищення.

Йонделіс - це цитотоксичний протипухлинний препарат і, як і у випадку інших токсичних речовин, при поводженні з ним слід виявляти обережність. Слід виконувати процедури щодо правильного поводження та знищення цитотоксичних препаратів.   Персонал повинен бути навчений методикам правильного розчинення та розведення препарату і повинен користуватися захисними засобами, включаючи маску, рукавички та окуляри. Вагітні жінки не повинні працювати з цим препаратом.

У випадку потрапляння препарату на шкіру, слизові оболонки або в очі слід негайно промити місце контакту великою кількістю води.

Невикористаний препарат та відходи слід знищувати відповідно до місцевих вимог до знищення цитотоксичних медичних засобів.

Йонделіс не виявляє несумісності з полівінілхлоридом і поліетиленом ін фузійних мішків і трубок, а також титаном внутрішньо судинних катетерів.

Порушення функції печінки.

Для початку застосування Йонделісу хворі повинні задовольняти критерії функції печінки. Оскільки при печінковій недостатності рівень системної дії трабекткдину, можливо, посилюється, і ризик гепатотоксичності може підвищуватися, то за хворими з клінічно значним ураженням печінки, наприклад активним хронічним гепатитом, слід ретельно наглядати і коригувати дозу за необхідності. У пацієнтів з підвищеним рівнем білірубіну на початку циклу лікування трабектедином проводити не можна.

Порушення функції нирок.

Перед початком лікування слід контролю вати кліренс креатині ну. Трабектедин не можна застосовувати у хворих з кліренсом креатині ну < 30 мл/хв.

Нейтропенія і тромбоцит опенія.

При застосуванні трабектедину дуже часто розвивається нейтропенія та тромбоцит опенія 3-го і 4-го ступеня. Слід проводити повний аналіз крові, включаючи фракції тромбоцитів, щотижнево протягом перших двох циклів і потім один раз між циклами. При розвитку лихоманки хворий повинен негайно звернутися до лікаря. Якщо вона виникає, слід негайно почати активну підтримуючу терапію.

Нудота і блювання.

Усім хворим слід проводити премедикацію кортикостероїдами, наприклад, дексаметазоном. За необхідності можуть застосовуватись додаткові проти блювотні засоби.

Рабдоміоліз та сильне підвищення рівня КФК (> 10 x  ВМН).

Трабектедин не можна застосовувати у хворих з   КФК >2,5 x верхню межу норми. Іноді розвивається рабдоміоліз, звичайно за наявності мієлотоксичності, тяжкого порушення функції печінки та/або нирковою недостатністю. При появі рабдоміолізу   слід почати підтримуючу терапію, наприклад, навантаження рідиною, залуження сечі та діаліз залежно від показань. Застосування Йонделісу припиняють до повного відновлення хворого.

Слід виявляти обережність при застосуванні трабектедину одночасно з препаратами, що здатні спричиняти рабдоміоліз (наприклад, статини), оскільки при цьому може підвищуватись ризик розвитку рабдоміолізу.

Зміна показників функції печінки.

У більшості пацієнтів спостерігається оборотне гостре підвищення рівня аспартатамінотрансфер ази (АСТ) та аланін амінотрансфер ази (АЛТ). Йонделіс не можна вводити хворим з підвищеним рівнем білірубіну на початку циклу. Хворим з підвищеним рівнем АСТ, АЛТ та лужної фосфокінази між циклами може бути необхідним зниження дози.

Реакції у місці введення.

Суворо рекомендується проводити інфузію через центральний венозний катетер. При введенні трабектедину у периферичні вени можуть розвинутися потенційно тяжкі реакції у місці введення.

Інші.

Слід виявляти обережність   при застосуванні трабектедину одночасно з препаратами, що виявляють гепатотоксичну дію, оскільки при цьому підвищується ризик гепатотоксичності. Слід уникати застосування алкоголю в період лікування трабектедином.

Чоловіки, здатні до зачаття, і жінки, здатні до народження, повинні користуватися ефективними засобами контрацепції в період лікування і протягом 3 місяців після лікування для жінок та негайно сповістити лікарю при розвитку вагітності, і 5 місяців після лікування для чоловіків.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень впливу трабектедину на здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами не проводилось. Однак, слабкість та/або астенія може з’являтися при застосуванні трабектедину. Пацієнти з цими симптомами не повинні керувати автомобілем та працювати з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших препаратів на трабектедин.

Досліджень взаємодії in vivo не проводилось. Оскільки трабектедин метаболізується в основному CYP3A4, одночасне застосування інгібіторів цього ферменту, наприклад, кетоконазолу, флуконазолу, ритона віру або кларитроміцину, може знижувати метаболізм та підвищувати концентрацію трабектедину. При необхідності таких комбінацій, слід ретельно контролю вати розвиток токсичності. Аналогічно, застосування індукторів цього ферменту, наприклад, рифампіцину, фенобарбіталу, препаратів звіробою, може знижувати рівень системної дії трабектедину.

До клінічні дослідження показали, що трабектедин є субстратом P-gp. Одночасне застосування інгібіторів P-gp, наприклад, циклоспорину та верапамілу, може змінювати розподіл та/або виведення трабектедину. Значення цієї взаємодії, наприклад, для розвитку токсичності щодо ЦНС, не встановлено.   У таких ситуаціях слід виявляти обережність.

Вплив трабектедину на інші препарати.

Трабектедин не активує і не інгібує основні ферменти системи цитохрому Р 450 in vitro.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Трабектедин зв’язується з малою боріздкою ДНК, спіраль ДНК згинається в бік великої боріздки. Це запускає каскад процесів, що впливають на фактори транскрипції ДНК, білки, що зв’язуються з ДНК, і механізми репарації ДНК, що призводить до порушення клітинного циклу. Трабектедин справляє антипроліферативну дію in vitro та in vivo у низці культур клітин пухлин людини та в експериментальних пухлинах, включаючи саркому, рак молочної залози, не дрібноклітинний рак легень, рак яєчника та меланому.

Фармакокінетика.

Рівень системної дії трабектедину після введення шляхом 24-годинної внутрішньо венної інфузії з постійною швидкістю пропорційний уведеній дозі включно до дози 1,8 мг/м². Фармакокінетика трабектедину відповідає багатокамерній моделі розподілу.

Після внутрішньо венного введення трабектедин демонструє великий об’єм розподілу, що узгоджується з широким розподілом по периферичних тканинах та зв’язуванням з білками плазми (від 94 до 98 % трабектедину у плазмі зв’язаний з білками). Об’єм розподілу трабектедину у врівноваженому стані у людини перевищує 5000 л.

Ізофермент 3А 4 системи цитохрому Р 450 є головним ізоферментом, здатним до оксидації трабектедину у клінічно значимих концентраціях. Не можна виключати внесок інших ферментів системи цитохрому Р 450 у метаболізмі трабектедину. Трабектедин не індукує і не пригнічує основні ферменти цитохрому Р 450.

Ниркова елімінація незміненого трабектедину у людей низька (менше 1 %). Кінцевий період напів виведення довгий (популяційне значення фази кінцевої елімінації: 180 годин). Середня кількість (SD) радіо активності склала 58% (17%) та 5,8% (1,73%) від уведеної дози у калі та сечі, відповідно, після введення радіо активно міченого трабектедину онкологічним хворим. Виходячи з популяційної оцінки кліренсу плазми трабектедину (31,5 л/год) та коефіцієнту кров/плазма (0,89), кліренс трабектедину у цільній крові складає близько 35 л. Ця величина становить приблизно половину кровотоку через печінку людини. Таким чином, коефіцієнт екстракції трабектедину може бути обґрунтовано помірним. Значення кліренсу трабектедину в плазмі крові одного хворого досягає 51%, а у різних хворих – 28%.

Особливі категорії хворих. Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що кліренс трабектедину в   плазмі крові не залежить від віку (19-83 років) та статі хворих. Вплив расової приналежності та етнічного походження на показник фармакокінетики трабектедину не вивчався.

Пацієнти з порушенням функції нирок (нирковою недостатністю). Немає суттєвого впливу на функцію нирок, що визначалась за кліренсом креатині ну, на фармакокінетику трабектедину в діапазоні (³ 34,4 мл/хв), що був у учасників клінічних досліджень. Для хворих з кліренсом креатині ну менше 34,4 мл/хв даних немає. Низький вміст (<9% у всіх хворих) радіо активності у сечі після одноразового введення ¹⁴С-трабектедину дозволяє припустити, що порушення функції нирок мало впливає на виведення трабектедину та його метаболітів.

Пацієнти з порушеннями функції печінки (печінковою недостатністю).

У хворих з порушенням функції печінки кліренс трабектедину може знижуватись, з відповідним підвищенням концентрації препарату в плазмі крові. Слід ретельно контролю вати розвиток токсичності при застосуванні трабектедину у хворих з порушенням функції печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошок.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі від 2 до 8ºC.

Після розчинення хімічна і фізична стабільність препарату зберігається 30 годин при температурі, що не перевищує 25 º С. З мікро біологічної точки зору розчин слід розводити і використовувати негайно. В іншому випадку, термін та умови зберігання розчину залишаються на розсуд користувача, але в нормі не повинні перевищувати 24 години при зберіганні при 2ºC - 8ºC, якщо розчинення не відбувалось у контрольованих і перевірених асептичних умовах. Після розведення хімічна і фізична стабільність препарату зберігається 30 годин при температурі, що не перевищує 25º С.

Упаковка. Флакон зі скла місткістю по 0,25 мг або 1 мг з пробкою з бромбутилового каучуку та алюмінієвою кришкою в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. „Бакстер Онколоджі ГмбХ”, Німеччина. „Янссен Фармацевтика Н. В.”, Бельгія.

Місцезнаходження.

„Бакстер Онколоджі ГмбХ”, Кантштрассе 2, 33790 Халле/Вестфален, Німеччина.

„Янссен Фармацевтика Н. В.”, турнхоутсевег 30, В-2340 Беерсе, Бельгія.

Инструкция отсутствует