Абикса - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АБІКСА

(ABIXA)

  Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: memantine; 1-аміно-3,5-диметиладамантана гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з центральним звуженням, довгасті, двоопуклі, з однією рискою для розлому з обох сторін;

склад: 1 таблетка містить 10 мг мемантину гідро хлориду (еквівалентно 8,31 мг мемантину); допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, силікагель колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, сополімер метакрилової кислоти та етил акрилату (1:1), натрію лаурилсульфат, полісорбат 80, триацетин, емульсія симетикону.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовуються при деменції.

Код АТС N06DX01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. У проявах симптомів і прогресу ванні нейродегенеративної деменції, за сучасними науковими даними, важливу роль відіграє порушення глутамінергічної нейромедіації, особливо за   участю NMDA(N-метил-D-аспартат)-рецепторів. Мемантин являє собою потенціал залежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин блокує ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

У пацієнтів, що страждають на хворобу Альцгеймера від легкого до важкого ступеня, лікування мемантином у дозуванні 10 мг 2 рази на добу, після шестимісячного періоду лікування, визначались такі сприятливі ефекти, як стабілізація або покращання стану загальної та функціональної сфери, когнітивних можливостей.

Фармакокінетика. Мемантин характеризується абсолютною біодоступністю на рівні приблизно 100%; час досягнення піка концентрації у плазмі (t_макс) від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг. Доза 20 мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При призначенні добових доз від 5 до 30   мг відношення вмісту препарату в цереброспинальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Приблизно 45% мемантину зв’язується з протеїнами плазми. В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основним метаболітом є не наділений NMDA-антагоністичною активністю N-3,5-диметил-глудантан. Участь цитохрому Р 450 в метаболізмі in vitro не виявлено.

Мемантин елімінується переважно нирками згідно з кривою моно експоненціальної залежності з проміжком t_½ від 60 до 100 годин, загальний кліренс (Cl_общ) дорівнює 170 мл/хв/1,73 м².

Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7–9 разів. Олужнення сечі може відбуватись у результаті глибоких змін дієти, наприклад, зміни багатого м’ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

У добровольців похилого віку з нормальною чи зниженою функцією нирок (кліренс креатині ну 50–100 мл/хв/1,73 м²) спостерігалась стійка кореляція між величинами кліренса креатині ну та загального ниркового кліренса мемантину.

Вплив патології печінки на показники фармакокінетики мемантину не вивчався. Оскільки метаболіти не наділені антагоністичною активністю до NMDA-структур, клінічно значущих змін фармакокінетики при легких та середньо важких порушеннях функції печінки не очікується.

Фармакодинамічний та фармакокінетичний зв’язок: при дозі мемантину 20 мг на добу рівень вмісту в цереброспинальній рідині відповідає величині k_i (константи тиску) для мемантину, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Показання для застосування.

Деменція, хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, що має досвід діагностування та лікування деменції, хвороби Альцгеймера. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролю вати прийом препарату пацієнтом. Діагноз встановлюється відповідно до діючих рекомендацій.

Дорослі. Лікування слід розпочинати з призначення дози 5 мг на добу (половина таблетки вранці) протягом 1 тижня. Далі рекомендується   призначення дози 10 мг на добу (по половині таблетки 2 рази на добу) протягом 2-го тижня і 15 мг/доб (1 таблетка вранці і половина таблетки в післяобідній час) на 3-й тиждень. Починаючи з 4-го тижня лікування можна проводити з використанням рекомендованої підтримуючої дози 20 мг на добу (по 1 таблетці 2 раза на добу). Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг на тиждень протягом перших трьох тижнів таким чином.

Таблетки можна вживати разом з їжею чи незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього віку. На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів старше 65 років становить 20 мг на добу (10 мг двічі на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок. У пацієнтів з нормальною функцією нирок або ж з її порушенням легкого ступеня тяжкості (рівень креатині ну в плазмі крові до 130 ммоль/л) зниження дози препарату не вимагається. У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатині ну 40–60 мл/хв/1,73м²) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Стосовно пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок дані відсутні.

Побічна дія.

Під час клінічних досліджень при деменції від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм загальна частота несприятливих явищ не відрізнялась від такої на фоні прийому плацебо, а власне, негативні явища, звичайно, характеризувались від легкого до середнього ступеня тяжкості.

Несприятливі реакції (мемантин порівняно з плацебо)

Часті (1–10%):   головний біль (5,4% проти 3,1%), запаморочення (4,8% проти 3,9%),   сонливість (3,5% проти 1,8%), анорексія (2,6% проти 1,4%) та блювання (2,6% проти 1,4%).

Нечасті (0,1-1%): посилення м’язового тонусу та підвищення лібідо.

Є свідчення про епілептичні напади, переважно у пацієнтів, які раніше страждали на судомний синдром.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Передозування.

Симптоми передозування: неспокій, психоз, зорові галюцинації, судомна готовність, сонливість, ступор та втрата свідомості.

Лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

Безпека та ефективність застосування мемантину для лікування дітей та підлітків не встановлена.

Даних щодо застосування мемантину для лікування пацієнтів з порушенням функції печінки немає.

Через відсутність даних відносно пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 9 мл/хв/1,73м²) терапія в таких випадках не рекомендується.

Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення   рН сечі, можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад, заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватись через стани тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) чи тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria.

У рамках більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, що страждали на декомпенсовану застійну серцеву недостатність (III - IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), а також на неконтрольовану артеріальну гіпертензію, виключались із числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Вагітність і лактація.

Вагітність. Даних про вплив мемантину під час вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньо утробного росту при рівнях впливу ідентичних чи дещо більших концентрацій порівняно з такими у людини. Потенційний ризик у людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати під час вагітності за винятком випадків, обумовлених чіткою та явною необхідністю.

Лактація. Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину з грудним молоком, що однак може мати місце, враховуючи ліпофільність субстанції. Жінкам, що застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Вплив на здатність керувати автотранспортними засобами та працювати з механізмами.

Хвороба Альцгеймера звичайно обумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з механізмами. Більш того, мемантин здатен змінювати реакцію людини, так що амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні авто транспортом чи роботі з обладнанням.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати одночасного застосуванння N-метил-D-аспартат (NMDA)-антагоністів (амантадин, кетамін чи декстрометорфан). Вказані сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з ЦНС, наприклад ризик фармако токсичного психозу) можуть бути більш частими чи більш вираженими. Є опубліковані дані про випадки можливого ризику при сумісному застосуванні мемантину й фенітоїну.

Враховуючи механізм дії, при одночасному застосуванні NMDA-антагоністів можливе посилення ефектів препаратів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів. Можливим є зниження вираженості ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних препаратів, дантролену й баклофену може модифікувати їх ефекти, що може обумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаінамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлортіазідом чи будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього у сироватці крові.

Умови та термін зберігання. Спеціальних умов зберігання немає. Термін придатності 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 14 таблеток у блістерах, по 2 або 4 блістера у картонній упаковці.

Виробник.

Х. Лундбек А/С

Оттіліавей, 9

2500 Копенгаген-Валбі

Данія

Фармакодинамика. В симптоматике и прогрессировании нейродегенеративной деменции, по современным научным данным, важную роль играет нарушение глутаматергической нейромедиации, особенно при участии NMDA(N-метил-D-аспартат)-рецепторов.
Мемантин является потенциалзависимым, средней афинности неконкурентным антагонистом NMDA-рецепторов. Мемантин блокирует эффекты глутамата, который в патологически повышенной концентрации может привести к дисфункции нейронов.
У пациентов c болезнью Альцгеймера от легкой до тяжелой степени, у которых лечение мемантином в дозе 10 мг 2 раза в сутки длится в течение 6 мес, отмечали следующие положительные эффекты: стабилизация или улучшение состояния общей и функциональной сферы, когнитивных возможностей.
Фармакокинетика. Мемантин характеризуется абсолютной биодоступностью приблизительно 100%; время достижения T_max в плазме крови — 3–8 ч. Не выявлено влияния приема пищи на всасывание препарата. Фармакокинетика имеет линейный характер в диапазоне доз 10–40 мг. Доза 20 мг обусловливает стабильную концентрацию мемантина в плазме крови в пределах 70–150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) со значительными индивидуальными вариациями. При назначении мемантина в суточной дозе 5–30 мг соотношение содержания препарата в цереброспинальной жидкости и плазме крови равно 0,52. Приблизительно 45% мемантина связывается с протеинами плазмы крови. В организме человека около 80% мемантина циркулирует в неизмененном виде, основной метаболит N-3,5-диметил-глудантан не обладает NMDA-антагонистической активностью. Участия цитохрома P450 в метаболизме in vitro не выявлено.
Мемантин элиминируется преимущественно почками согласно кривой моноэкспоненциальной зависимости, T¹/₂ — 60–100 ч, общий клиренс — 170 мл/мин/1,73 м². Почечная стадия фармакокинетики мемантина включает также канальцевую реабсорбцию. Скорость почечной элиминации мемантина в условиях щелочной реакции мочи может снижаться в 7–9 раз. Ощелачивание мочи может происходить в результате изменения диеты, например при замене богатого мясными блюдами рациона вегетарианским, или вследствие частого приема антацидных препаратов.
У добровольцев пожилого возраста с нормальной или сниженной функцией почек (клиренс креатинина 50–100 мл/мин/1,73 м²) наблюдали устойчивую корреляцию между величинами клиренса креатинина и общего почечного клиренса мемантина.
Влияние нарушения функции печени на показатели фармакокинетики мемантина не изучали. Поскольку метаболиты не обладают антагонистической активностью к NMDA-структурам, клинически значимых изменений фармакокинетики при нарушениях функции печени легкой и средней тяжести не отмечают.
Фармакодинамическая и фармакокинетическая связь: при применении мемантина в дозе 20 мг/сут уровень концентрации в цереброспинальной жидкости соответствует величине Ki (константа давления) для мемантина, что составляет 0,5 мкмоль в области фронтальной коры головного мозга человека.

деменция, болезнь Альцгеймера от легких до тяжелых форм.

лечение следует начинать и проводить под наблюдением врача, имеющего опыт диагностики и лечения деменции, болезни Альцгеймера. Терапию следует начинать только при условии наличия опекуна, который будет регулярно контролировать прием препарата пациентом. Диагноз устанавливают согласно действующим рекомендациям.
Взрослые. Лечение следует начинать с дозы 5 мг/сут (по ¹/₂ таблетки утром) на протяжении 1-й недели. Дальше рекомендуют назначение дозы 10 мг/сут (по ¹/₂ таблетки 2 раза в сутки) на протяжении 2-й недели и затем – 15 мг/сут (1 таблетка утром и ¹/₂ таблетки в послеобеденное время) в течение 3-й недели. Начиная с 4-й недели лечения можно проводить терапию с примененем рекомендуемой поддерживающей дозы 20 мг/сут (по 1 таблетке 2 раза в сутки). Максимальная суточная доза составляет 20 мг. С целью снижения риска появления негативных реакций поддерживающую дозу определяют путем постепенного повышения дозы на 5 мг в неделю на протяжении первых 3 нед. Таблетки можно принимать во время или независимо от приема пищи.
Пациенты пожилого возраста. На основе результатов клинических исследований рекомендуемая доза для пациентов в возрасте старше 65 лет составляет 20 мг/сут (10 мг 2 раза в сутки), как указано выше.
Нарушение функции почек. У пациентов с нормальной или нарушением функции почек легкой степени тяжести (уровень креатинина в плазме крови до 130 ммоль/л) нет необходимости в снижении дозы препарата. У пациентов с нарушением функции почек средней степени тяжести (клиренс креатинина 40–60 мл/мин/1,73 м²) суточную дозу следует снизить до 10 мг. Относительно пациентов с тяжелым нарушением функции почек данные отсутствуют.

повышенная чувствительность к действующему веществу или любому компоненту препарата.

во время клинических исследований при деменции средней и тяжелой степени общая частота побочных эффектов не отличалась от таковой на фоне приема плацебо, а сами побочные эффекты обычно характеризовались легкой и средней степенью тяжести.
Общие данные о наиболее частых (4% для мемантина) побочные эффекты (независимо от причинной связи), наблюдаемые в популяции исследуемых пациентов с деменцией средней и тяжелой степени, приведены в таблице.

Частые побочные эффекты (1–10% и более частые по сравнению с плацебо) для пациентов, которые принимали мемантин и плацебо, были представлены: галлюцинациями (2 против 0,7%), спутанностью сознания (1,3 против 0,3%), головокружением (1,7 против 1,0%), головной болью (1,7 против 1,4%) и ощущением утомляемости (1 против 0,3%).
Нечастыми побочными эффектами (0,1–1% и более частые по сравнению с плацебо) были беспокойство, повышение мышечного тонуса, рвота, цистит и повышение либидо.
Есть свидетельства об эпилептических приступах, преимущественно у пациентов, у которых ранее отмечали судорожный синдром.

безопасность и эффективность применения мемантина у детей и подростков не установлены.
Данных относительно применения мемантина для лечения пациентов с нарушением функции печени нет.
Из-за отсутствия данных относительно применения препарата у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина ≤9 мл/мин/1,73 м²) терапию мемантином в таких случаях не рекомендуют.
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата больным эпилепсией, пациентам с эпизодами судорог в анамнезе, а также пациентам с факторами риска развития эпилепсии.
Некоторые факторы, вызывающие повышение pH мочи, могут обусловить необходимость тщательного наблюдения за пациентом. Указанные факторы включают значительные изменения диеты, например замену богатого мясными блюдами рациона на вегетарианский или частый прием антацидных препаратов. Кроме того, pH мочи может повышаться при тубулярном почечном ацидозе или тяжелой инфекции мочевыводящих путей, вызванных Proteus bacteria.
В рамках большинства клинических исследований пациентов, которые недавно перенесли инфаркт миокарда, а также пациентов с декомпенсированной застойной сердечной недостаточностью (III–IV степень согласно классификации Нью-Йоркской кардиологической ассоциации), неконтролируемой АГ, исключали из числа участников. Вследствие этого имеются лишь ограниченные соответствующие данные, а за пациентами с такими заболеваниями необходимо тщательное наблюдение.
Период беременности и кормления грудью. Данных о влиянии мемантина в период беременности нет. Экспериментальные исследования на животных указывают на возможность замедления внутриутробного роста при идентичных или несколько более высоких концентрациях по сравнению с таковыми у человека. Потенциальный риск для человека неизвестен. Мемантин не следует применять в период беременности за исключением случаев крайней необходимости.
Не известно, проникает ли мемантин в грудное молоко, что однако может иметь место, учитывая липофильность субстанции. При применении мемантина следует прекратить кормление грудью.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Болезнь Альцгеймера средней и тяжелой степени обычно обусловливает снижение способности управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Мемантин может влиять на скорость реакции, поэтому амбулаторных пациентов следует предупреждать о необходимости соблюдения особой осторожности при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.

следует избегать сочетанного применения NMDA-антагонистов (амантадин, кетамин или декстрометорфан). Указанные соединения влияют на ту же систему рецепторов, что и мемантин, а потому побочные эффекты (преимущественно связанные с ЦНС, например риск развития фармакотоксического психоза) могут быть более частыми или более выраженными. Есть опубликованные данные о случаях возможного риска при сочетанном применении мемантина и фенитоина.
Учитывая механизм действия, при сочетанном применении NMDA-антагонистов возможно усиление эффектов препаратов L-допа, агонистов дофаминергических рецепторов и антихолинергических средств. Возможно снижение выраженности эффектов барбитуратов и нейролептических средств. Сочетанное назначение мемантина и спазмолитических препаратов, дантролена и баклофена может приводить к модификации их эффектов, что может обусловить необходимость коррекции доз.
Другие лекарственные средства, такие как циметидин, ранитидин, прокаинамид, хинидин, хинин и никотин, которые используют ту же катионную транспортную систему почек, что и амантадин, возможно, также способны взаимодействовать с мемантином, обусловливая потенциальный риск повышения концентрации в плазме крови.
При сочетанном применении мемантина с гидрохлоротиазидом или любым комбинированным препаратом, который содержит гидрохлоротиазид, возможно снижение концентрации последнего в плазме крови.

Симптомы: беспокойство, психоз, зрительные галлюцинации, судорожная готовность, сонливость, ступор и потеря сознания. Лечение симптоматическое.

не требует специальных условий хранения.