Абилифай - инструкция по применению

Искать лекарство в аптеках:
Корзина резервированияРезервирование
Лекарства от А до Я

Каталог лекарств
Поиск лекарств → Абилифай - инструкция

  • Абилифай

    Абилифай
    • Aripiprazole
      Международное название
    • Антипсихотические средства
      Фарм. группа
    • N05AX12
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 104 предложения от 550,00 до 4 100,00 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АБІЛІФАЙ

(ABILIFY)


Загальна характеристика:

міжнародна назва: арипіпразол; 7-[4-[4-(2,3-дихлорофеніл)-1-піперазиніл]бутокси]-3,4-дигідро-2(1H)-хінолинон;

основні фізико-хімічні властивості:

  • таблетки 5 мг: прямокутні таблетки з закругленими краями, блакитного кольору, з маркуванням «А-007» і «5» на одному боці;

  • таблетки 10 мг: прямокутні таблетки з закругленими краями, рожевого кольору, з маркуванням «А-008» і «10» на одному боці;

  • таблетки 15 мг: круглі таблетки жовтого кольору, з фаскою, з маркуванням «А-009» і «15» на одному боці;

  • таблетки 30 мг: круглі таблетки рожевого кольору, з фаскою, з маркуванням «А-011» і «30» на одному боці.

склад: 1 таблетка містить 5мг або 10 мг або 15 мг або 30 мг   аріпіпразолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гидроксипропилцелюлоза, магнію стеарат, барвники: заліза оксид жовтий (таблетки 15мг); заліза оксид червоний (таблетки 10 мг і 30 мг), лак алюмінієвий блакитний (таблетки 5 мг).

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичний засіб (нейролептик). Код АТС N05AX12

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно D2 дофаміновых і 5HT1a серотонін ових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5HT2 серотонін ових рецепторів.

Арипіпразол має високу аффінність in vitro до D2 і D3 дофамінових рецепторів, 5HT1a і 5HT2a серотонін ових рецепторів та помірну аффінність до D4 дофамінових, 5HT2c і 5HT7 серотонинових рецепторів, альфа 1-адренорецепторів та H1 гіста мінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною аффінністю до ділянок зворот нього захоплення серотоніну та відсутністю аффінності до мускаринових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергіченої гіпоактивності. Взаємодією не тільки з дофаміновими та серотонін овими рецепторами можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу.  

Фармакокінетика.

Активність Абіліфаю обумовлена діючою речовиною - арипіпразолом. Середній період напів виведення арипіпразолу складає приблизно 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу в рівноважному стані пропорційні дозі. Не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроаріпіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі людини, дегідроарипіпразол, має таку ж аффінність до D2 дофамінових рецепторів, як і арипіпразол.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому Абіліфаю, при цьому максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 3-5 годин. Абсолютна біодоступність таблеток Абіліфаю складає 87%. Прийом їжі на біодоступність арипіпразолу не впливає.

При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу зв'язується з білками сироватки, головним чином з альбуміном. Арипіпразол піддається пре системному метаболізмові лише в мінімальному ступені. Арипіпразол метаболізуєтся в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N‑ дезалкіліруванням. За даними експериментів in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N‑ дезалкілювання   каталізується ферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом ліків у крові. При рівноважному стані площа під кривою «концентрація лікарського засобу – час» (AUC) дегідроарипіпразолу складає приблизно 39% AUC арипіпразолу в плазмі.

Після одноразового прийому міченого [14C] арипіпразолу приблизно 27% і 60% радіо активності визначається в сечі і калі, відповідно. Менше 1% незмінного арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому виді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу складає  0.7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою.

Показання для застосування. Лікування гострих нападів шизофренії та для підтримуючої терапії у пацієнтів з шизофренією.

Лікування гострих маніакальних епізодів біполярного розладу I типу і для підтримуючої терапії в пацієнтів з біполярним розладом  I типу, котрі перед цим перенесли маніакальний або змішаний епізод.

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія

Рекомендується призначати Абіліфай у початковій дозі 10 або 15 мг один раз на день, незалежно від прийому їжі. Підтримуюча доза складає 15 мг/добу. У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 до 30 мг/добу.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі

Абіліфай слід приймати один раз на день незалежно від прийому їжі, починаючи з дози 15 або 30 мг/добу. Зміну дози, за необхідності, слід проводити з інтервалом не менше 24 години. У клінічних дослідженнях продемонстрована ефективність препарату в дозах 15–30 мг/добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека доз вище 30 мг/добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася.

При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу і маніакальними або змішаними епізодами, у яких не було симптомів на фоні прийому Абіліфаю (15 мг/добу або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, таку підтримуючу терапію слід вважати ефективною. Варто періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.

Не потрібна зміна дозування препарату при призначенні його пацієнтам з нирковою / печіночною недостатністю (клас А, В і С по класифікації Чайлда-Пью).

Хоча досвід застосування препарату в пацієнтів віком старше 65 років обмежений, корегування дози для цієї категорії пацієнтів не потрібно.

Побічна дія.

Частота побічних ефектів приведена у відповідності з наступною шкалою: дуже рідкі (≤ 0,01%), рідкі (≥  0,01% і  <0,1%): нечасті (≥ 0,1% і  <1%), часті       (≥ 1% і <10%), дуже часті (≥ 10%)

Серцево-судинна система

Дуже рідкі: непритомність; рідкі: вазовагальный синдром, розширення серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньо черепна кровотеча, ішемія головного мозку; нечасті: брадикардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, подовження QT інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібріляція передсердь, серцева недостатність, AV блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія; часті: ортостатична гіпотензія, тахікардія.

Система травлення

Дуже рідкі: підвищення активності аланін амінотрансфер ази (АЛТ), і аспартатамінотрансфер ази (АСТ); рідкі: езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, криваве блювання, кишкові кровотечі, виразка дванадцяти палої кишки, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, перфорація кишечнику; нечасті: збільшення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки в роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчокам'яна хвороба, відрижка, виразка шлунка, часті: диспепсія, блювання, закреп; дуже часті: нудота, втрата апетиту.

Імунна система

Дуже рідкі: алергійні реакції (анафілаксія, ангіо невротичний набряк, свербіж і кропив’янка).

Кістково-м'язова система

Дуже рідкі: збільшення активності креатинфосфокінази, рабдоміоліз, тенденіт, тендобурсит, ревматоїдний артрит, міопатія; нечасті: біль у суглобах і кістах, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, спазми, бурсит; часті: міалгія, судороги.

Нервова система

Рідкі: марення, ейфорія, буккоглоссальний синдром, акінезія, пригнічення свідомості аж до утрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, злоякісний нейролептичний синдром; нечасті: дистонія, м'язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикінезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, дискінезія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, синдром «неспокійних ніг» (акатизия), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення розумової функції, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення окорухової реакції, часті: запаморочення, тремор, екстра пірамідний синдром, психомоторне порушення, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцид альні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса); дуже часті: безсоння, сонливість, акатизия.

Дихальна система

Рідкі: кровохаркання, аспірацій на пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, емболія легеневої артерії, гіпоксія, дихальна недостатність, апное; нечасті: бронхіальна астма, носова кровотеча, гикавка, ларингіт; часті: задишка, пневмонія.

Шкірні покриви

Рідкі: макулопапульозні висипи, ексфоліативний дерматит, кропив’янка; нечасті: акне, везикулобульозні (пухирчаста) висипи, екзема, алопеція (облисіння), псоріаз, себорея; часті: сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки.

Органи чуття

Рідкі: посилена сльозотеча, часте миготіння, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія; нечасті: сухість ока, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, утрата смаку, блефарит; часті: кон’юнктивіт, біль у вухах.

Сечостатева система

Рідкі: біль у молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глікозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), сечокам’яна хвороба, болісна ерекція; нечасті: цистит, прискорене сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, піхвова кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання; часті: нетримання сечі.

Організм у цілому

Рідкі: біль в горлі, скутість у спині, тяжкість у голові, кандидоз, скутість в горлі, синдром Мендельсона, тепловий удар; нечасті: біль в області таза, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, відчуття напруження в грудях; часті: грипоподібний синдром, периферичний набряк, болі в грудній клітці, у шиї.

Метаболічні розлади та   порушення, що пов'язані з харчуванням

Рідкі: гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція; нечасті: зневоднювання, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, цукровий діабет, підвищений рівень АЛТ, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищення вмісту сечовини в крові, гіпонатріємія, підвищений рівень АСТ, підвищення лужної фосфатази, залізо дефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень лактатдегідрогенази, ожиріння; часті: втрата ваги, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

- Вік до 18 років.

Передозування.

У клінічних дослідженнях описані випадки випадкового або навмисного передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1080 мг, що не супроводжувалися летальним результатом. Симптомами передозування арипіпразолу були нудота, блювання, астенія, пронос і сонливість. У госпіталізованих пацієнтів не виявлені клінічно значимі зміни основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів і ЕКГ.

Пост маркетинговий досвід одноразового прийому дорослими пацієнтами до 450 мг арипіпразолу свідчить про можливий розвиток тахікардії. Крім того, описані випадки

передозування арипіпразолу в дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстра пірамідні розлади і минуща втрата свідомості.

При передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень і симптоматичне лікування. Варто враховувати лікарські реакції. Негайно повинно бути почате моніторингування показників роботи серця з реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідно ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), уведене через годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC і Cmax (тривалість перебування та рівень максимальної концентрації у крові) арипіпразолу на 51 і 41%, відповідно, що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, тому що арипіпразол не виводиться нирками в незміненому вигляді і значною мірою зв'язується з білками плазми.

Особливості застосування.

Суіцидні спроби – схильність до суїцидних думок і спроб характерна для психозів, тому лікарська терапія повинна сполучатися з ретельним медичним спостереженням. Абіліфай слід виписувати в мінімальній кількості, достатній для лікування пацієнта; це зменшить ризик передозування.

Пізня дискінезія – ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому з появою на фоні прийому Абіліфаю симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу цього препарату або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово підсилитися або навіть уперше з’явитися.

Злоякісний нейролептичний синдром - при лікуванні нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, описаний загрозливий для життя симптомокомплекс, відомий під назвою «злоякісний нейролептичний синдром» (ЗНС). Цей синдром виявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і артеріальний тиск, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У випадку виникнення симптомів ЗНС або нез’ясованої гарячки всі нейролептики, у тому числі Абіліфій, слід відмінити.

Гіперглікемія і цукровий діабет – гіперглікемія, у деяких випадках виражена і зв'язана з кето ацидозом, що може призвести до гіперосмолярної коми і, навіть смерті, була відзначена в пацієнтів, що приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічного типу залишається неясним, хворі, у яких виявлений цукровий діабет, повинні регулярно проводити визначення рівня глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнти, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність діабету в родині) при прийомі атипових нейролептиків повинні проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. У будь-яких пацієнтів, що приймають атипові нейролептики, необхідно постійне спостереження за розвитком симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, прискорене сечовипускання, поліфагію, слабкість).

З обережністю - у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (з ішемічною

хворобою серця або перенесеним інфарктом міокарда, із серцевою недостатністю і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що призводять до гіпотензії (зневоднювання, гіповолемії і прийом гіпотензивних препаратів) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії, у пацієнтів із судомними нападами або захворюваннями, при яких можливі судоми; у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпертермії, наприклад, при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі антихолінергічних препаратів, при зневоднюванні через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію; у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик порушення моторної функції стравоходу й аспірації; у пацієнтів, що страждають ожирінням і при наявності діабету в родині.

Вагітність і лактація

Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося.

Абіліфай може прийматися під час вагітності тільки за умови що потенційна користь застосування перевищує потенційний ризик для плоду.

В дослідах арипіпразол проникав у молоко щурів. Даних про проникнення арипіпразолу в жіноче молоко немає. Годувати груддю при застосуванні препарату не рекомендується.

Вплив на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами, що рухаються.

Як і при призначенні інших нейролептиків,   при призначенні аріпіпразолу пацієнт повинний бути попереджений про небезпеку роботи з механізмами, що рухаються, і керування автомобілем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не виявлено значимого впливу H2-блокатора гіста мінових рецепторів фамотидину, що викликає значне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4. У дослідженнях у здорових людей потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипіпразолу при прийомі на 52% і 38%, відповідно. Тому слід зменшувати дозу арипіпразолу при використанні його в сполученні з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6.

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зниженням на 68% і 73% Cmax і AUC арипіпразолу, відповідно, і зниженням на 69% і 71% Cmax і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу, відповідно. Можна чекати аналогічної дії й інших потужних індукторів CYP3A4 і CYP2D6.  

У метаболізмі арипіпразолу in vitro не беруть участь ферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірна його взаємодія з препаратами й іншими факторами (наприклад, паління), здатними інгібірувати або активувати ці ферменти.

Одночасний прийом літію або вальпроату з 30 мг арипіпразолу QD не зробив клінічно значимого впливу на фармакокінетику арипіпразолу.

У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг/добу на робив значущого впливу на метаболізм субстратів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) і CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипіпразол і його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірний клінічно значущий вплив арипіпразолу на ліки, що метаболізуються за участю цих ферментів. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику і фармакодинамику варфарину, тобто не витісняє варфарин зі зв'язку з білками крові.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

При температурі 15 - 30 °С в захищеному від вологи місці.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску.

За рецептом.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістер Al/Al, ламінований поліамідною плівкою і ПВХ. По  4 блістери   вкладені у картонну пачку.

Виробник.

Брістол-Майєрс Сквібб Менюфекчуринг Компані, США

Адреса.

Стейт Роуд № 114, км 3,2, зона вільної торгівлі № 7, Маягуез, Пуерто-Ріко, США, 00680.


Общая характеристика: 

Международное название: арипипразол (aripiprozole) 7 - [4 - [4 - (2,3-дихлорофенил)-1-пиперазинил] бутокс] -3,4-дигидро-2 (1H)-хинолинон; 
основные физико-химические свойства: 
- Таблетки 5 мг: прямоугольные таблетки с закругленными краями, голубого цвета, с маркировкой "А-007» и «5» на одной стороне; 
- Таблетки 10 мг: прямоугольные таблетки с закругленными краями, розового цвета, с маркировкой "А-008» и «10» на одной стороне; 
- Таблетки 15 мг: круглые таблетки желтого цвета, с фаской, с маркировкой "А-009» и «15» на одной стороне; 
- Таблетки 30 мг: круглые таблетки розового цвета, с фаской, с маркировкой "А-011» и «30» на одной стороне. 
1 таблетка содержит 5 мг или 10 мг или 15 мг или 30 мг арипипразолу; 
Вспомогательные вещества: лактоза, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, гидроксипропилцелюлоза, магния стеарат, красители: железа оксид желтый (таблетки 15 мг), железа оксид красный (таблетки 10 мг и 30 мг), лак алюминиевый голубой (таблетки 5 мг). 
Форма выпуска. Таблетки. 

Фармакотерапевтическая группа. 

Антипсихотическое средство (нейролептик). Код АТС N05AX12 

Фармакологические свойства. 

Фармакологические 
Терапевтическое действие арипипразола при шизофрении обусловлено сочетанием частичной агонистической активности в отношении D2 дофаминовых и 5HT1a серотониновых рецепторов и антагонистической активностью в отношении 5HT2 серотониновых рецепторов. 
Арипипразол обладает высокой аффинностью in vitro к D2 и D3 дофаминовых рецепторов, 5HT1a и 5HT2a серотониновых рецепторов и умеренную аффинностью к D4 дофаминовых, 5HT2c и 5HT7 серотонинових рецепторов, альфа1-адренорецепторов и H1 гистаминовых рецепторов. Арипипразол характеризуется также умеренной аффинностью к участкам обратного захвата серотонина и отсутствием аффинности к мускариновых рецепторов. Арипипразол в экспериментах на животных проявлял антагонизм в отношении дофаминергической гиперактивности и агонизм отношении дофаминергиченои гипоактивности. Взаимодействием не только с дофаминовыми и серотониновыми рецепторами можно объяснить некоторые клинические эффекты арипипразола. 
Фармакокинетика 
Активность Абилифаю обусловлена ​​действующим веществом - арипипразола. Средний период полувыведения арипипразола составляет примерно 75 часов. Равновесная концентрация достигается через 14 дней. Кумуляция препарата при многократном приеме предсказуема. Показатели фармакокинетики арипипразола в равновесном состоянии пропорциональны дозе. Не отмечено суточных колебаний распределения арипипразола и его метаболита дегидроарипипразолу. Установлено, что главный метаболит препарата в плазме человека, дегидроарипипразола, имеет такое же аффинностью к D2 дофаминовых рецепторов, как и арипипразол. 
Арипипразол быстро всасывается после приема Абилифаю, при этом максимальная концентрация препарата в плазме достигается через 3-5 часов. Абсолютная биодоступность таблеток Абилифаю составляет 87%. Прием пищи на биодоступность арипипразола не влияет. 
При терапевтической концентрации более 99% арипипразола связывается с белками сыворотки, главным образом с альбумином. Арипипразол подвергается пресистемному метаболизму лишь в минимальной степени. Арипипразол метаболизируется в печени тремя способами: дегидрированием, гидроксилированием и N-дезалкилируванням. По данным экспериментов in vitro, дегидрирование и гидроксилирование арипипразола происходит под действием ферментов CYP3A4 и CYP2D6, а N-дезалкилювання катализируется ферментом CYP3A4. Арипипразол является основным компонентом лекарства в крови. При равновесном состоянии площадь под кривой «концентрация лекарственного средства - время» (AUC) дегидроарипипразола составляет примерно 39% AUC арипипразола в плазме. 
После однократного приема меченного [14C] арипипразола примерно 27% и 60% радиоактивности определяется в моче и кале, соответственно. Менее 1% неизменного арипипразола определяется в моче и примерно 18% дозы в неизмененном виде выводится с калом. Общий клиренс арипипразола составляет 0.7 мл / мин / кг, главным образом за счет выведения печенью. 
Показания к применению. Лечение острых приступов шизофрении и для поддерживающей терапии у пациентов с шизофренией. 
Лечение острых маниакальных эпизодов биполярного расстройства I типа и для поддерживающей терапии у пациентов с биполярным расстройством I типа, которые перед этим перенесли маниакальный или смешанный эпизод. 

Способ применения и дозы. 

Шизофрения 
Рекомендуется назначать Абилифай в начальной дозе 10 или 15 мг один раз в день, независимо от приема пищи. Поддерживающая доза составляет 15 мг / сут. В клинических исследованиях показана эффективность препарата в дозах от 10 до 30 мг / сут. 
Маниакальные эпизоды при биполярном расстройстве 
Абилифай следует принимать один раз в день независимо от приема пищи, начиная с дозы 15 или 30 мг / сут. Изменение дозы, при необходимости, следует проводить с интервалом не менее 24 часов. В клинических исследованиях продемонстрирована эффективность препарата в дозах 15-30 мг / сут при маниакальных эпизодах при приеме в течение 3-12 недель. Безопасность доз выше 30 мг / сут в клинических исследованиях не оценивалась. 
При наблюдении за пациентами с биполярным расстройством I типа и маниакальными или смешанными эпизодами, в которых не было симптомов на фоне приема Абилифаю (15 мг / сут или 30 мг / сут при начальной дозе 30 мг / сут) в течение 6 недель, такую ​​поддерживающую терапию следует считать эффективной. Следует периодически обследовать пациентов для определения необходимости продолжения поддерживающей терапии. 
Не требуется изменение дозировки препарата при назначении его пациентам с почечной / печеночной недостаточностью (класс А, В и С по классификации Чайлда-Пью). 
Хотя опыт применения препарата у пациентов старше 65 лет ограничен, корректировка дозы для этой категории пациентов не требуется. 
 
Побочное действие.
Частота побочных эффектов приведена в соответствии со следующей шкалой: очень редкие (≤ 0,01%), редкие (≥ 0,01% и <0,1%): редкие (≥ 0,1% и <1%), частые ( ≥ 1% и <10%), очень часто (≥ 10%) 
Сердечно-сосудистая система
Очень редко - обморок; редко - вазовагальный синдром, расширение сердца, трепетание предсердий, тромбофлебит, внутричерепное кровотечение, ишемия головного мозга; нечасто - брадикардия, сердцебиение, инфаркт миокарда, удлинение QT интервала, остановка сердца, кровоизлияния, фибрилляция предсердий, сердечная недостаточность, AV блокада, ишемия миокарда, тромбоз глубоких вен, флебит, экстрасистолия частые: ортостатическая гипотензия, тахикардия. 
Пищеварительная 
Очень редкие: повышение активности аланинаминотрансферазы (АЛТ), и аспартатаминотрансферазы (АСТ); редко - эзофагит, кровотечение десен, воспаление языка, кровавая рвота, кишечные кровотечения, язва двенадцатиперстной кишки, хейлит, гепатит, увеличение печени, панкреатит, перфорация кишечника; нечасто - увеличение аппетита, гастроэнтерит, затрудненное глотание, метеоризм, гастрит, зубной кариес, гингивит, геморрой, желудочно-пищеводный рефлюкс, желудочно-кишечные кровоизлияния, периодонтальный абсцесс, отек языка, недержание кала, колит, ректальные кровоизлияния, стоматит, язвы во рту, холецистит , фекалома, кандидоз слизистой оболочки рта, желчнокаменная болезнь, отрыжка, язва желудка, частые: диспепсия, рвота, запор, очень часто - тошнота, потеря аппетита. 
Иммунная система
Очень редко - аллергические реакции (анафилаксия, ангионевротический отек, зуд и крапивница). 
Костно-мышечная система 
Очень редко - увеличение активности креатинфосфокиназы, рабдомиолиз, тендинит, тендобурсит, ревматоидный артрит, миопатия; нечасто - боль в суставах и костях, миастения, артрит, артроз, мышечная слабость, спазмы, бурсит; часто - миалгия, судороги. 
Нервная система 
Редкие: бред, эйфория, буккоглоссальний синдром, акинезия, угнетение сознания вплоть до потери сознания, сниженные рефлексы, навязчивые мысли, злокачественный нейролептический синдром; нечастые: дистония, мышечные подергивания, ослабление концентрации внимания, парестезия, тремор конечностей, импотенция, брадикинезия, пониженное / повышенное либидо, панические реакции, апатия, дискинезия, ослабление памяти, ступор, амнезия, инсульт, гиперактивность, деперсонализация, синдром «беспокойных ног» (акатизия), миоклонус, подавленное настроение, повышенные рефлексы, замедление мыслительной функции, повышенная чувствительность к раздражителям, гипотония, нарушения глазодвигательной реакции, частые: головокружение, тремор, экстрапирамидные симптомы, психомоторное возбуждение, депрессия, нервозность, повышенное слюноотделение, враждебность, суицидальные мысли, маниакальные мысли, нетвердая походка, спутанность сознания, сопротивление выполнению пассивных движений (синдром зубчатого колеса); очень частые: бессонница, сонливость, акатизия. 
Дыхательная система 
Редкие: кровохарканье, аспирационная пневмония, усиленное выделение мокроты, сухость слизистой оболочки носа, отек легких, эмболия легочной артерии, гипоксия, дыхательная недостаточность, апноэ; нечасто - бронхиальная астма, носовое кровотечение, икота, ларингит; частые: одышка, пневмония. 
Кожные покровы 
Редкие: макулопапулезная сыпь, эксфолиативный дерматит, крапивница; нечастые: акне, везикулобульозни (пузырчатая) сыпь, экзема, алопеция (облысение), псориаз, себорея; часто - сухость кожи, зуд, повышенная потливость, кожные язвы. 
Органы чувств 
Редкие: усиленное слезотечение, частое мигание, наружный отит, амблиопия, глухота, диплопия, глазные кровоизлияния, фотофобия; нечасто - сухость глаз, боль в глазах, звон в ушах, воспаление среднего уха, катаракта, потеря вкуса, блефарит; частые: кон ' конъюнктивит, боль в ушах. 
Мочеполовая система 
Редкие: боли в молочной железе, цервицит, галакторея, аноргазмия, жжение в области мочеполовой системы, гликозурия, гинекомастия (увеличение молочных желез у мужчин), мочекаменная болезнь, болезненная эрекция; нечастые: цистит, учащенное мочеиспускание, лейкорея, задержка мочеиспускания, гематурия, дизурия, аменорея, преждевременная эякуляция, влагалищное кровотечение, вагинальный кандидоз, почечная недостаточность, маточное кровотечение, меноррагия, альбуминурия, камни в почках, никтурия, полиурия, позывы к мочеиспусканию; часто - недержание мочи. 
Организм в целом 
Редко - боль в горле, скованность в спине, тяжесть в голове, кандидоз, скованность в горле, синдром Мендельсона, тепловой удар; нечасто - боль в области таза, отек лица, недомогание, светочувствительность, челюстные боли, озноб, скованность челюстей, вздутие живота , ощущение напряжения в груди; частые: гриппоподобный синдром, периферические отеки, боли в грудной клетке, в шее. 
Метаболические расстройства и нарушения, связанные с питанием 
Редкие: гиперкалиемия, подагра, гипернатриемия, цианоз, закисление мочи, гипогликемическая реакция; нечасто - обезвоживание, отек, гиперхолестеринемия, гипергликемия, гипокалиемия, сахарный диабет, повышенный уровень АЛТ, гиперлипидемия, гипогликемия, жажда, повышение содержания мочевины в крови, гипонатриемия, повышенный уровень АСТ, повышение щелочной фосфатазы, железодефицитная анемия, повышенный креатинин, билирубинемия, повышенный уровень лактатдегидрогеназы, ожирение; частые: потеря веса, повышение уровня КФК. 

Противопоказания. 

- Повышенная чувствительность к арипипразола или любого другого компонента, входящего в состав препарата. 
- Возраст до 18 лет. 

Передозировки. 

В клинических исследованиях описаны случаи случайного или преднамеренного передозировки арипипразола с однократным приемом до 1080 мг, не сопровождались летальным исходом. Симптомами передозировки арипипразола были тошнота, рвота, астения, понос и сонливость. У госпитализированных пациентов не выявлено клинически значимые изменения основных физиологических показателей, лабораторных параметров и ЭКГ. 
Постмаркетинговый опыт однократного приема взрослыми пациентами до 450 мг арипипразола свидетельствует о возможном развитии тахикардии. Кроме того, описаны случаи 
передозировки арипипразола у детей (прием до 195 мг). К потенциально опасным симптомам передозировки относятся экстрапирамидные расстройства и преходящая потеря сознания. 
При передозировке требуется поддерживающая терапия, обеспечение адекватной проходимости дыхательных путей, оксигенация, эффективная вентиляция легких и симптоматическое лечение. Следует учитывать лекарственные реакции. Немедленно должно быть начато мониторингування показателей работы сердца с регистрацией ЭКГ для выявления аритмий. После подтвержденного или предполагаемого передозировки арипипразола необходимо тщательное медицинское наблюдение до исчезновения всех симптомов. 
Активированный уголь (50 г), введенное через час после приема арипипразола, уменьшает AUC и Cmax (продолжительность пребывания и уровень максимальной концентрации в крови) арипипразола на 51 и 41% соответственно, что позволяет рекомендовать его применение при передозировке. 
Хотя достоверных данных о применении гемодиализа при передозировке арипипразола нет, благоприятный эффект этого метода маловероятен, так как арипипразол не выводится почками в неизмененном виде и в значительной степени связывается с белками плазмы. 
Особенности применения. 
Суицидни попытки - склонность к суицидных мыслей и попыток характерна для психозов, поэтому лекарственная терапия должна сочетаться с тщательным медицинским наблюдением. Абилифай следует выписывать в минимальном количестве, достаточном для лечения пациента; это уменьшит риск передозировки. 
Поздняя дискинезия - риск развития поздней дискинезии возрастает по мере увеличения длительности терапии нейролептиками, поэтому при появлении на фоне приема Абилифаю симптомов поздней дискинезии следует уменьшить дозу этого препарата или отменить его. После отмены терапии эти симптомы могут временно усилиться или даже впервые появиться. 
Злокачественный нейролептический синдром - при лечении нейролептиками, в том числе арипипразола, описанный угрожающий жизни симптомокомплекс, известный под названием «злокачественный нейролептический синдром» (ЗНС). Этот синдром проявляется гиперпирексии, мышечной ригидностью, нарушениями психики и нестабильностью вегетативной нервной системы (нерегулярный пульс и артериальное давление, тахикардия, потливость и аритмии сердца). Кроме того, иногда возникают увеличение активности креатинфосфокиназы, миоглобинурия (рабдомиолиз) и острая почечная недостаточность. В случае возникновения симптомов ЗНС или необъяснимой лихорадки все нейролептики, в том числе Абилифий, следует отменить. 
Гипергликемия и сахарный диабет - гипергликемия, в некоторых случаях выраженная и связанная с кетоацидозом, что может привести к гиперосмолярной комы и даже смерти, была отмечена у пациентов, принимавших атипичные нейролептики. Хотя связь между приемом атипичных нейролептиков и нарушениями гипергликемического типа остается неясным, больные, у которых обнаружен сахарный диабет, должны регулярно проводить определение уровня глюкозы в крови при приеме атипичных нейролептиков. Пациенты, у которых присутствуют факторы риска возникновения сахарного диабета (ожирение, наличие диабета в семье) при приеме атипичных нейролептиков должны проводить определение уровня глюкозы в крови в начале курса и периодически в процессе приема препарата. В любых пациентов, принимающих атипичные нейролептики, необходимо постоянное наблюдение за развитием симптомов гипергликемии, включая усиленную жажду, учащенное мочеиспускание, полифагия, слабость). 
С осторожностью - у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями (с ишемической 
болезнью сердца или перенесенным инфарктом миокарда, с сердечной недостаточностью и нарушениями проводимости), цереброваскулярными заболеваниями и состояниями, которые приводят к гипотензии (обезвоживание, гиповолемии и прием гипотензивных препаратов) в связи с возможностью развития ортостатической гипотензии, у пациентов с судорожными приступами или заболеваниями , при которых возможны судороги; у пациентов с повышенным риском гипертермии, например, при интенсивных физических нагрузках, перегревании, приеме антихолинергических препаратов, при обезвоживании из-за способности нейролептиков нарушать терморегуляцию; у пациентов с повышенным риском аспирационной пневмонии из-за риска нарушения моторной функции пищевода и аспирации; у пациентов, страдающих ожирением и при наличии диабета в семье. 

Беременность и лактация 

Адекватных и хорошо контролируемых исследований у беременных женщин не проводилось. 
Абилифай может приниматься во время беременности только при условии что потенциальная польза применения превышает потенциальный риск для плода. 
В опытах арипипразол проникал в молоко крыс. Данных о проникновении арипипразола в женское молоко нет. Кормить грудью при применении препарата не рекомендуется. 

Влияние на способность к управлению автомобилем и работе с механизмами. 

Как и при назначении других нейролептиков, при назначении арипипразолу пациент должен быть предупрежден об опасности работы с механизмами, и управление автомобилем. 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. 

Не выявлено значимого влияния H2-блокатора гистаминовых рецепторов фамотидина, что вызывает значительное угнетение секреции соляной кислоты в желудке, на фармакокинетику арипипразола. 
Известны различные пути метаболизма арипипразола, в том числе с участием ферментов CYP2D6 и CYP3A4. В исследованиях у здоровых людей мощные ингибиторы CYP2D6 (хинидин) и CYP3A4 (кетоконазол) уменьшали клиренс арипипразола при приеме на 52% и 38% соответственно. Поэтому следует уменьшать дозу арипипразола при использовании его в сочетании с ингибиторами CYP3A4 и CYP2D6. 
Прием 30 мг арипипразола вместе с карбамазепином, мощным индуктором CYP3A4, сопровождался снижением на 68% и 73% Cmax и AUC арипипразола, соответственно, и снижением на 69% и 71% Cmax и AUC его активного метаболита дегидроарипипразола, соответственно. Можно ожидать аналогичного действия и других мощных индукторов CYP3A4 и CYP2D6. 
В метаболизме арипипразола in vitro не участвуют ферменты CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 и CYP2E1, в связи с чем маловероятно его взаимодействие с препаратами и другими факторами (например, курение), способными ингибировать или активировать эти ферменты. 
Одновременный прием лития или вальпроата с 30 мг арипипразола QD не сделал клинически значимого влияния на фармакокинетику арипипразола. 
В клинических исследованиях арипипразол в дозах 10-30 мг / сут на делал значимого влияния на метаболизм субстратов CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) и CYP3A4 (декстрометорфан). Кроме того, арипипразол и его основной метаболит дегидроарипипразола не изменял метаболизм с участием фермента CYP1A2 in vitro. Маловероятен клинически значимое влияние арипипразола на лекарства, которые метаболизируются при участии этих ферментов. Арипипразол не влияет на фармакокинетику и фармакодинамику варфарина, т.е. не вытесняет варфарин из связи с белками крови. 

Условия хранения. 

Хранить в недоступном для детей месте. 
При температуре 15 - 30 ° С в защищенном от влаги месте. 
Срок годности - 3 года. 
  

 



Реклама
Поиск лекарств в аптеках