-
Адросал
- DoxorubicinМеждународное название
- Цитотоксические антибиотики и родственные препаратыФарм. группа
- L01DB01ATС-код
- по рецептуУсловие продажи
- Нет в продажеНаличие в аптеках
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АДРОСАЛ ШВИДКОРОЗЧИННИЙ
(ADROSAL RAPIDSOLUBLE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: доксорубіцин; (8S-цис)-10-(3-аміно-2,3,6-тридезоксі-альфа-L-ліксогексо-піранозил) оксі-7,8,9,10-тетра-гідро-6,8,11-тригідроксі-8-(гідроксил ацетил)-1-метоксі-5,12-нафтацендіон (у вигляді гідро хлориду);
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса червоного кольору;
склад: 1 флакон містить доксорубіцину гідро хлориду 10 мг або 50 мг;
допоміжні речовини: лактоза, метилпарабен.
Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулювальні засоби. Цитотоксичні антибіотики. Код ATC L01D B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Доксорубіцин є протипухлинним антибіотиком з групи антрациклінів, виділений з культури Streptomyces peuceus var. caesius.
Доксорубіцин швидко проникає у клітини, взаємодіє з ДНК, що перешкоджає синтезу нуклеїнових кислот. Викликає значне гальмування мітотичної активності та сприяє виникненню хромосомних аберацій. У дослідженнях на тваринах було показано, що препарат активний відносно експериментальних пухлин та є імуносупресором. Здатний спричинювати різноманітні токсичні ефекти: кардіотоксичний ефект (кролики, щури), атрофію яєчок (щури), мієлосупресію (всі види експериментальних тварин).
Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення доксорубіцину відбувається швидке зниження його концентрації у сироватці крові, що супроводжується невисоким рівнем екскреції із сечею та жовчю, що свідчить про розподіл активної речовини у тканинах організму.
Виведення із плазми доксорубіцину гідро хлориду відбувається за трифазним принципом із середнім періодом напіврозпаду 12 хвилин, 3,3 години та 29,6. Доксорубіцину гідро хлорид метаболізується редукцією карбонілу в активний спирт, доксорубіцинол і неактивні аглікони. Інші неактивні метаболіти були виявлені в сечі та жовчі.
Погане функціонування печінки, про що свідчить підвищений сироватковий білірубін, сприяє уповільненню виділень, збільшенню утримання та накопиченню доксорубіцину гідро хлориду та його метаболітів у плазмі та тканинах.
Інші відхилення функції печінки не є передбачуваними. Близько 4 – 5% введеної дози виводиться із сечею через 5 днів. Виділення із жовчю становлять найбільшу частину – 40 – 50% введеної дози виявляються в жовчі або калі через 7 днів.
Показання для застосування. Лікування неопластичних утворень, таких як рак молочної залози, легенів, сечового міхура, щитовидної залози, яєчників; саркоми кісток, саркоми м’яких тканин; лімфогранулематозу та неходж кінських лімфом, нейробластоми, пухлини Уільямса, гострого лімфобластного лейкозу та гострого мієлобластного лейкозу. Лікування поверхневих пухлин сечового міхура (може застосовуватися внутрішньоміхуровий шлях введення).
Спосіб застосування та дози. Адросал Швидкорозчинний слід вводити виключно внутрішньо венно, для локально-регіонального лікування пухлин – повільно внутрішньоартеріально чи місцево (внутрішньоміхурове введення за допомогою катетера). При внутрішньо венному введенні Адросалу Швидкорозчинного рекомендовано застосовувати повільно струминне вливання (протягом 2 – 5 хвилин) із фізіологічним розчином (концентрація – 2 мг/мл), попередньо переконавшись, що голка правильно введена у вену. Така методика знижує ризик виходу препарату із судини у тканини і запезпечує можливість відмивання вени після введення препарату.
Внутрішньо венні інфузії: при використанні Адросалу Швидкорозчинного як моно терапії для дорослих рекомендується застосовувати дозу 60 – 75 мг/м2 поверхні тіла кожні три тижні. Дозу слід добирати індивідуально, залежно від резервів кісткового мозку. Хворим із недостатністю кісткового мозку, що є наслідком попередньо проведеної терапії, а також хворим похилого віку рекомендовано застосовувати нижчу дозу (60 мг/м2). Зазначена доза вводиться одноразово чи розподіляється на 2 – 3 ін’єкції протягом 2 – 3 наступних днів.
Альтернативний курс лікування – 30 мг/м2 на добу внутрішньо венно протягом трьох наступних діб.
Курс лікування слід повторювати кожні 4 тижні. Курсова доза Адросалу Швидкорозчинного при внутрішньо венному введенні не повинна перевищувати 550 мг/м2 поверхні тіла.
Адросал Швидкорозчинний також широко застосовується у комбінованій хіміотерапії. У комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами Адросал Швидкорозчинний призначають у дозі 25 – 50 мг/м2 кожні 3 – 4 тижні та у дозі 60 – 75 мг/м2 у комбінації з препаратами, що не є мієлосуп ресорами.
Для хворих із порушенням функції печінки дози Адросалу Швидкорозчинного мають бути зниженими. Як правило, коли рівень сироваткового білірубіну дорівнює 1,2 – 3 мг і затримка бромсульфалеїну – 9 – 15%, рекомендовано застосовувати половину звичайної дози Адросалу Швидкорозчинного. При вищих рівнях сироваткового білірубіну та затримці бромсульфалеїну рекомендовано застосовувати 1/4 звичайної дози. Зважаючи на незначну екскрецію Адросалу Швидкорозчинного нирками, порушення функції нирок середньої тяжкості не потребує зменшення рекомендованої дози.
Внутрішньо міхурові інстиляції. Рекомендована доза для внутрішньоміхурового лікування становить 30 – 50 мг на інстиляцію з інтервалом від одного тижня до одного місяця. Частота введення препарату та тривалість лікування добираються індивідуально, залежно від того, лікування є профілактичним або терапевтичним. Адросал Швидкорозчинний абсорбується із сечового міхура та потрапляє у кровоток у незначній кількості, тому при внутрішньоміхуровому введенні ризик виникнення системних побічних ефектів є значно нижчим, ніж при внутрішньо венному введенні препарату. Рекомендована концентрація розчину – 1 мг/1 мл води для ін’єкцій.
Правила проведення внутрішньо венної інфузії. Повільно введіть Адросал Швидкорозчинний в трубку внутрішньо венної крапельниці з ін’єкцією хлориду натрію 0,9 % чи декстрози 5 %. Прикріпіть трубку до голки, вставленій у велику вену. Уникайте введення у вени біля суглобів і в кінцівки з порушеним венозним або лімфатичним відтоком. Швидкість введення залежить від розміру вени та дози, проте вона не повинна бути менше 2 хвилин. Поява біля місця введення ери тематичних смуг і почервоніння обличчя може свідчити про надто швидке введення. Відчуття печіння може свідчити про пери венозну інфільтрацію, в разі якої інфузія повинна бути негайно припинена та перенесена в іншу вену.
Спосіб приготування розчину. Розбавте вміст флакона з 10 мг порошку з 5 мл, флакона з 50 мг порошку – з 25 мл стерильної води для ін’єкцій, щоб отримати кінцеву концентрацію 2 мг/мл. Бактеріостатичні розчинники не рекомендовані.
Рекомендується призначення більш низьких доз або збільшення інтервалів між циклами для пацієнтів, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію; для дітей; для пацієнтів літнього віку; для пацієнтів з ожирінням (якщо маса тіла – більше 130% від ідеальної, відмічається зниження системного кліренсу доксорубіцину), а також для пацієнтів з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку.
Побічна дія.
При внутрішньо венному введенні Адросалу Швидкорозчинного мієлосупресія та кардіо токсичність є основними небажаними реакціями.
Мієлосупресія виявляється у вигляді дозозалежної оборотної лейкопенії і нейтропенії. Можливий також розвиток тромбоцит опенії та анемії. Лейкопенія звичайно досягає найбільш низького значення через 10 – 14 днів після введення препарату, відновлення картини крові звичайно спостерігається на 21-й день.
Проявом ранньої (гострої) кардіотоксичності доксорубіцину є, в першу чергу, синусова тахікардія і/або аномалії на ЕКГ (неспецифічні зміни хвиль ST-T). Також можуть відмічатися тахіаритмії (включаючи і шлуночкову тахікардію), шлуночкова екстрасистолія, а також брадикардія, атріовентрикулярна блокада і блокада ніжок пучка Гіса. Виникнення цих явищ не завжди є прогностичним чинником розвитку згодом відстроченої кардіотоксичності, вони рідко бувають клінічно значущими і не вимагають відміни терапії доксорубіцином. Пізнє ураження міокарда виявляється зниженням фракції викиду лівого шлуночка без клінічних симптомів і/або симптомами хронічної серцевої недостатності (ЗСН), такими як задишка, набряк легенів, периферичні набряки, кардіомегалія і гепатомегалія, олігурія, асцит, ексудативний плеврит, ритм галопу. Також можуть відзначатися явища перикардиту і міокардиту. Найбільш тяжкою формою, спричиненою антрациклінами кардіоміопатії, є небезпечна для життя хронічна серцева недостатність, що обмежує кумулятивну дозу препарату. Флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневої артерії.
Облисіння є найчастішим побічним ефектом приблизно у 85% хворих, які приймають препарат; у чоловіків алопеція звичайно супроводжується зупинкою росту бороди. Після закінчення лікування, волосся як правило, починає рости знову. Через 5 – 10 днів після першого введення препарату може розвинутися стоматит, що характеризується появою болючих ерозій, особливо на бокових поверхнях язика та на слизовій оболонці під язиком. При триденному режимі введення Адросалу Швидкорозчинного імовірність розвитку стоматиту та ступінь його тяжкості зростають.
Можуть мати місце розлади шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання, пронос.
Тяжкі ураження навколишніх тканин, включаючи некроз, звичайно спостерігаються при виході Адросалу Швидкорозчинного із судини в тканини під час ін’єкції, особливо при тонких венах або повторному використанні однієї вени. Є повідомлення про розвиток склерозу вен.
Можуть спостерігатися такі побічні явища, як алергічні реакції, кон’юнктивіт, сльозотеча.
Внутрішньоміхуровий шлях введення. Можуть спостерігатись такі небажані реакції, як гематурія, печіння у міхурі та в уретрі, розлади сечовипускання: болісне, утруднене сечовипускання, часте сечовипускання. Звичайно ці реакції помірні та короткотривалі.
Протипоказання. Лікування Адросалом Швидкорозчинним протипоказано:
-
хворим з гострою мієлосупресією, спричиненою попередньою хіміо- чи променевою терапією;
-
хворим, які вже пройшли курс лікування кумулятивними дозами Адросалу Швидкорозчинного, епірубіцину та даунорубіцину (див. «ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ»).
Лікування Адросалом Швидкорозчинним не рекомендовано хворим на кардіопатію та таким, які мають кардіопатію в анамнезі.
Внутрішньоміхурова терапія Адросалом Швидкорозчинним протипоказана хворим з пухлиною сечового міхура, ускладненою звуженням уретри (не можна застосовувати уретральні катетери), а також хворим на інфекцію сечового тракту, що не піддається традиційній терапії.
До протипоказань також належать також гіпер чутливість до гідроксибензоатів, лейкопенія, тромбоцит опенія, анемія, тяжкі порушення функції нирок і печінки, гострий цистит, тяжкі захворювання серця, виразкова хвороба шлунка і дванадцяти палої кишки, туберкульоз, кровотечі, цистит (для внутрішньоміхурового введення), вагітність, лактація.
Передозування. Гостре передозування Адросалу Швидкорозчинного призводить до тяжкої мієлосупресії (в основному лейкопенія та тромбоцит опенія), гастроінтестинальних токсичних ефектів (мукозид) та до гострого ураження серцевого м’яза. Лікування гострого передозування потребує госпіталізації, внутрішньо венне введення антибіотиків, трансфузії гранулоцитарної та тромбоцитарної маси та лікування проявів гастроінтестинальної та кардіотоксичності. Можливо застосування гемопоетичного ростового чинника.
Хронічне передозування спостерігається тоді, коли загальна кумулятивна доза перевищує 550 мг/м2. Вона підвищує ризик кардіоміопатії та може призвести до хронічної серцевої недостатності. У такому разі лікування повинно бути таким, як при хронічній серцевій недостатності, та включати препарати дигіталісу, діуретики, периферичні вазодилятатори та інгібітори АПФ.
Особливості застосування. Під час лікування Адросалом Швидкорозчинним необхідно регулярно проводити обстеження хворого. Зважаючи на можливість розвитку мієлосупресії, необхідно ретельно контролю вати рівень еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. При використанні рекомендованої схеми лікування Адросалом Швидкорозчинним лейкопенія звичайно є тимчасовою, сягаючи мінімального рівня через 10 – 14 днів після введення препарату. Нормалізація звичайно спостерігається до 21-го дня. Перед і під час лікування слід контролю вати функцію печінки за допомогою клінічних і лабораторних тестів.
Особливу увагу слід приділяти кардіотоксичності Адросалу Швидкорозчинного.
З обережністю призначають дітям до 2 років та особам старше 70 років (висока ймовірність кардіо токсичного ефекту).
Стоматологічні втручання слід проводити до початку терапії. Під час терапії пацієнт повинен вживати велику кількість рідини.
Хоча при застосуванні Адросалу Швидкорозчинного у кумулятивній дозі 550 мг/м2 ризик виникнення серцевої недостатності дуже невеликий (< 1%), при підвищенні дози він значно зростає. Для хворих, які пройшли курс променевої терапії медіастенальної зони, максимальна доза повинна бути знижена до 400 мг/м2. При визначенні індивідуальної кумулятивної дози Адросалу Швидкорозчинного слід враховувати попереднє чи супутнє лікування іншими потенційно кардіо токсичними препаратами, такими як циклофосфамід і даунорубіцин. Серцева недостатність може виникнути через кілька тижнів після припинення лікування Адросалом Швидкорозчинним; при цьому традиційна терапія, що стимулює діяльність серця, часто є неефективною. До та після кожного курсу лікування слід робити ЕКГ. Такі зміни на ЕКГ, як згладжування зубця Т, інверсія чи депресія S-T або ознаки аритмії, необов’язково означають, що лікування Адросалом Швидкорозчинним слід припинити. Тоді як зниження вольтажу QRS слід вважати переконливішим показником кардіотоксичності. При розвитку кардіо токсичного ефекту необхідно ретельно зважити переваги, пов’язані із довго тривалою хіміотерапією, у порівнянні з ризиком необоротного ураження міокарда. У разі прийняття високої кумулятивної дози Адросалу Швидкорозчинного кардіо токсичність може розвинутись без зазначених змін на ЕКГ.
Вплив Адросалу Швидкорозчинного на чоловічу та жіночу фертильність, тератогенна дія, а також імовірне ураження плода ще не одержали відповідної оцінки. Однак експериментальні дані свідчать, що Адросал Швидкорозчинний може знизити життєздатність плода, тому препарат не слід призначати в період вагітності. Як і більшість цитотоксичних і мієлосупресивних препаратів, Адросал Швидкорозчинний є канцерогеном для тварин. Через 1 – 2 дні після введення може виникнути червоне забарвлення сечі. Щоб запобігти потраплянню розчину Адросалу Швидкорозчинного на шкіру, при роботі з препаратом слід користуватися рукавичками. При потраплянні на шкіру її слід негайно промити водою з милом. Особливу обережність слід виявляти при внутрішньоміхуровому введенні препарату: під час інстиляції та одразу після неї слід ретельно промити пері уретральну зону.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Адросал Швидкорозчинний не слід змішувати з гепарином, дексаметазоном, фтор урацилом, амінофіліном, цефалотином через можливість утворення осаду.
Адросал Швидкорозчинний можна застосовувати у комбінації з іншими хіміотерапевтичними протипухлинними засобами, однак лікарські засоби не повинні змішуватись в одному шприці.
Посилює побічні ефекти живих вірусних вакцин.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25º С. У розчиненому вигляді Адросал Швидкорозчинний можна зберігати у захищеному від світла місці протягом 24 годин при температурі не вище 25°С або протягом 48 годин при температурі 2-8°С.
Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка.
По 10 мг або 50 мг порошку у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.
Виробник. НЕОН АНТИБІОТИКС ПВТ. ЛТД.
Адреса. Дамі Шамі Індустріальний Комплекс, 28, Махал Індастріал Істейт, M. Кейвз Роуд, Ендхері (Схід), Мумбай–400093, Індія.
Общая характеристика:
международное и химическое название: доксорубицин (doxorubicin) (8S-цис) -10 - (3-амино-2 ,3,6-тридезокси-альфа-L-ликсогексо-пиранозил) окси-7 ,8,9,10-тетра -гидро-6 ,8,11-тригидрокси-8-(гидроксилацетил)-1-метокси-5 ,12-нафтацендион (в виде гидрохлорида);
основные физико-химические свойства: лиофилизированная масса красного цвета;
Состав: 1 флакон содержит доксорубицина гидрохлорида 10 мг или 50 мг;
лактоза, метилпарабен.
Форма выпуска. Порошок лиофилизированный для приготовления раствора для инфузий.
Фармакотерапевтическая группа. Антинеопластические и иммуномодулирующее средства. Цитотоксические антибиотики. Код ATC L01DB01.
Фармакологические свойства.
Фармакологические Доксорубицин является противоопухолевым антибиотиком из группы антрациклинов, выделенный из культуры Streptomyces peuceus var. caesius.
Доксорубицин быстро проникает в клетки, взаимодействует с ДНК, что препятствует синтезу нуклеиновых кислот. Вызывает значительное торможение митотической активности и способствует возникновению хромосомных аберраций. В исследованиях на животных было показано, что препарат активен в отношении экспериментальных опухолей и является иммуносупрессоров. Способен вызывать различные токсические эффекты: кардиотоксическое эффект (кролики, крысы), атрофию яичек (крысы), миелосупрессию (все виды экспериментальных животных).
Фармакокинетика После введения доксорубицина происходит быстрое снижение его концентрации в сыворотке крови, что сопровождается невысоким уровнем экскреции с мочой и желчью, что свидетельствует о распределении активного вещества в тканях организма.
Выведение из плазмы доксорубицина гидрохлорида происходит трехфазным принципу со средним периодом полураспада 12 минут, 3,3 часа и 29,6. Доксорубицина гидрохлорид метаболизируется редукцией карбонила в активный спирт, доксорубицинола и неактивные агликоны. Другие неактивные метаболиты были обнаружены в моче и желчи.
Плохое функционирование печени, о чем свидетельствует повышенный сывороточный билирубин, способствует замедлению выделений, увеличению содержания и накоплению доксорубицина гидрохлорида и его метаболитов в плазме и тканях.
Другие отклонения функции печени не являются предсказуемыми. Около 4 - 5% введенной дозы выводится с мочой через 5 дней. Выделение с желчью составляют наибольшую часть - 40 - 50% введенной дозы обнаруживаются в желчи или кале через 7 дней.
Показания к применению.
Лечение неопластических образований, таких как рак молочной железы, легких, мочевого пузыря, щитовидной железы, яичников; саркомы костей, саркомы мягких тканей; лимфогранулематоза и неходжкинских лимфом, нейробластомы, опухоли Уильямса, острого лимфобластного лейкоза и острый миелобластный лейкоз. Лечение поверхностных опухолей мочевого пузыря (может применяться внутрипузырно путь введения).
Способ применения и дозы.
Адросал Быстрорастворимый следует вводить исключительно внутривенно, для локально-регионального лечения опухолей - медленно внутриартериально или местно (Внутрипузырное ввода с помощью катетера). При внутривенном введении Адросала быстрорастворимого рекомендовано применять медленно струйное вливание (в течение 2 - 5 минут) с физиологическим раствором (концентрация - 2 мг / мл), предварительно убедившись, что игла правильно введена в вену. Такая методика снижает риск выхода препарата из сосуда в ткани и запезпечуе возможность отмывания вены после введения препарата.
Внутривенные инфузии при использовании Адросала быстрорастворимого качестве монотерапии для взрослых рекомендуется применять дозу 60 - 75 мг/м2 поверхности тела каждые три недели. Дозу следует подбирать индивидуально в зависимости от резервов костного мозга. Больным с недостаточностью костного мозга, что является следствием предварительно проведенной терапии, а также больным пожилого возраста рекомендуется применять более низкую дозу (60 мг/м2). Указанная доза вводится однократно или распределяется на 2 - 3 инъекции в течение 2 - 3 дней.
Альтернативный курс лечения - 30 мг/м2 в сутки в течение трех последующих суток.
Курс лечения следует повторять каждые 4 недели. Курсовая доза Адросалу быстрорастворимого при внутривенном введении не должна превышать 550 мг/м2 поверхности тела.
Адросал Быстрорастворимый также широко применяется в комбинированной химиотерапии. В комбинации с другими миелосупрессивными препаратами Адросал Быстрорастворимый назначают в дозе 25 - 50 мг/м2 каждые 3 - 4 недели и в дозе 60 - 75 мг/м2 в комбинации с препаратами, не является миелосупресорамы.
Для больных с нарушением функции печени дозы Адросала быстрорастворимого должны быть сниженным. Как правило, когда уровень сывороточного билирубина равна 1,2 - 3 мг и задержка бромсульфалеин - 9 - 15%, рекомендуется применять половину обычной дозы Адросалу быстрорастворимый. При высоких уровнях сывороточного билирубина и задержке бромсульфалеин рекомендуется применять 1 / 4 обычной дозы. Учитывая незначительную экскрецию Адросалу быстрорастворимого почками, нарушение функции почек средней тяжести не требует уменьшения рекомендуемой дозы.
Внутрипузырного инстилляции. Рекомендованная доза для внутрипузырно лечения составляет 30 - 50 мг инстилляцию с интервалом от одной недели до одного месяца. Частота введения препарата и продолжительность лечения подбираются индивидуально в зависимости от того, лечение является профилактическим или терапевтическим. Адросал Быстрорастворимый абсорбируется из мочевого пузыря и попадает в кровоток в незначительном количестве, поэтому при внутрипузырно введении риск возникновения системных побочных эффектов значительно ниже, чем при внутривенном введении препарата. Рекомендуемая концентрация раствора - 1 мг / 1 мл воды для инъекций.
Правила проведения инфузии. Медленно введите Адросал Быстрорастворимый в трубку внутривенной капельницы с инъекцией хлорида натрия 0,9% или декстрозы 5%. Прикрепите трубку к иглы, вставленной в большую вену. Избегайте введения в вены около суставов и в конечности с нарушенным венозным или лимфатическим оттоком. Скорость введения зависит от размера вены и дозы, однако она не должна быть менее 2 минут. Появление у места введения еритематичних полос и покраснение лица может свидетельствовать о слишком быстрое введение. Чувство жжения может свидетельствовать о перивенозные инфильтрацию, при которой инфузия должна быть немедленно прекращена и перенесена в другую вену.
Способ приготовления раствора. Разбавьте содержимое флакона с 10 мг порошка из 5 мл, флакон с 50 мг порошка - с 25 мл воды для инъекций, чтобы получить конечную концентрацию 2 мг / мл. Бактериостатические растворители не рекомендованы.
Рекомендуется назначение более низких доз или увеличение интервалов между циклами для пациентов, ранее получавших массивную противоопухолевую терапию, для детей, для пожилых пациентов, для пациентов с ожирением (если масса тела - более 130% от идеальной, отмечается снижение системного клиренса доксорубицина), а также для пациентов с опухолевой инфильтрацией костного мозга.
Побочное действие.
При внутривенном введении Адросалу быстрорастворимого миелосупрессия и кардиотоксичность являются основными побочными эффектами.
Миелосупрессия проявляется в виде дозозависимой оборотной лейкопении и нейтропении. Возможно также развитие тромбоцитопении и анемии. Лейкопения обычно достигает наиболее низкого значения за 10 - 14 дней после введения препарата, восстановление картины крови обычно наблюдается на 21-й день.
Проявлением ранней (острой) кардиотоксичности доксорубицина является, в первую очередь, синусовая тахикардия и / или аномалии на ЭКГ (неспецифические изменения волн ST-T). Также могут отмечаться тахиаритмии (включая и желудочковую тахикардию), желудочковая экстрасистолия, а также брадикардия, атриовентрикулярная блокада и блокада ножек пучка Гиса. Возникновение этих явлений не всегда является прогностическим фактором развития впоследствии отсроченной кардиотоксичности, они редко бывают клинически значимыми и не требуют отмены терапии доксорубицином. Позднее поражения миокарда проявляется снижением фракции выброса левого желудочка без клинических симптомов и / или симптомами хронической сердечной недостаточности (ЗСН), такими как одышка, отек легких, периферические отеки, кардиомегалия и гепатомегалия, олигурия, асцит, экссудативный плеврит, ритм галопа. Также могут отмечаться явления перикардита и миокардита. Наиболее тяжелой формой, вызванной антрациклинами кардиомиопатии, является опасная для жизни хроническая сердечная недостаточность, которая ограничивает кумулятивную дозу препарата. Флебит, тромбофлебит, тромбоэмболические осложнения, включая эмболию легочной артерии.
Облысение является частым побочным эффектом примерно у 85% больных, принимающих препарат; у мужчин облысение обычно сопровождается остановкой роста волос. После окончания лечения, волосы как правило, начинает расти снова. Через 5 - 10 дней после первого введения препарата может развиться стоматит, характеризующееся появлением болезненных эрозий, особенно на боковых поверхностях языка и на слизистой оболочке под языком. При трехдневном режиме ввода Адросалу быстрорастворимого вероятность развития стоматита и степень его тяжести растут.
Могут иметь место расстройства желудочно-кишечного тракта, как тошнота, рвота, понос.
Тяжелые поражения окружающих тканей, включая некроз, обычно наблюдаются при выходе Адросалу быстрорастворимого из сосуда в ткани при инъекции, особенно при тонких венах или повторном использовании одной вены. Имеются сообщения о развитии склероза вен.
Могут наблюдаться такие побочные явления, как аллергические реакции, конъюнктивит, слезотечение.
Внутрипузырно путь введения. Могут наблюдаться следующие нежелательные реакции, как гематурия, жжение в пузыре и в уретре, расстройства мочеиспускания: болезненное, затрудненное мочеиспускание, частое мочеиспускание. Обычно эти реакции умеренные и кратковременные.
Противопоказания.
Лечение Адросалом быстрорастворимым противопоказано:
больным с острой миелосупрессией, вызванной предыдущей химио-или лучевой терапией;
больным, которые уже прошли курс лечения кумулятивными дозами Адросалу быстрорастворимый, эпирубицина и даунорубицина (см. "ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ").
Лечение Адросалом быстрорастворимый не рекомендуется больным кардиопатию и таким, которые имеют кардиопатию в анамнезе.
Внутрипузырно терапия Адросалом быстрорастворимым противопоказана больным с опухолью мочевого пузыря, осложненной сужением уретры (нельзя применять уретральные катетеры), а также больным инфекцию мочевого тракта, что не поддается традиционной терапии.
К противопоказаниям также относятся также гиперчувствительность к гидроксибензоат, лейкопения, тромбоцитопения, анемия, тяжелые нарушения функции почек и печени, острый цистит, заболевания сердца, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, туберкулез, кровотечения, цистит (для внутрипузырно введения), беременность, лактация .
Передозировки.
Острая передозировка Адросалу быстрорастворимого приводит к тяжелой миелосупрессии (в основном лейкопения и тромбоцитопения), гастроинтестинальных токсических эффектов (мукозид) и до острого поражения сердечной мышцы. Лечение острой передозировки требует госпитализации, внутривенное введение антибиотиков, трансфузии гранулоцитарно и тромбоцитарной массы и лечения проявлений гастроинтестинальной и кардиотоксичности. Возможно применение гемопоэтической ростового фактора.
Хроническое передозировки наблюдается тогда, когда общая кумулятивная доза превышает 550 мг/м2. Она повышает риск кардиомиопатии и приводит к хронической сердечной недостаточности. В таком случае лечение должно быть таким, как при хронической сердечной недостаточности, и включать препараты дигиталиса, диуретики, периферические вазодилататоры и ингибиторы АПФ.
Особенности применения.
Во время лечения Адросалом быстрорастворимым необходимо регулярно проводить обследование больного. Учитывая возможность развития миелосупрессии, необходимо тщательно контролировать уровень эритроцитов, лейкоцитов и тромбоцитов. При использовании рекомендуемой схемы лечения Адросалом быстрорастворимым лейкопения обычно является временной, достигая минимального уровня за 10 - 14 дней после введения препарата. Нормализация обычно наблюдается до 21-го дня. Перед и во время лечения необходимо контролировать функцию печени с помощью клинических и лабораторных тестов.
Особое внимание следует уделять кардиотоксичности Адросалу быстрорастворимый.
С осторожностью назначают детям до 2 лет и лицам старше 70 лет (высокая вероятность кардиотоксического эффекта).
Стоматологические вмешательства следует проводить до начала терапии. Во время терапии пациент должен принимать большое количество жидкости.
Хотя при применении Адросалу быстрорастворимого в кумулятивной дозе 550 мг/м2 риск возникновения сердечной недостаточности очень небольшой (<1%), при повышении дозы он значительно возрастает. Для больных, прошедших курс лучевой терапии медиастенальной зоны, максимальная доза должна быть снижена до 400 мг/м2. При определении индивидуальной кумулятивной дозы Адросалу быстрорастворимого следует учитывать предварительное или сопутствующее лечение другими потенциально кардиотоксическими препаратами, такими как циклофосфамид и Даунорубицин. Сердечная недостаточность может возникнуть через несколько недель после прекращения лечения Адросалом быстрорастворимым, при этом традиционная терапия, стимулирует деятельность сердца, часто является неэффективной. До и после каждого курса лечения следует делать ЭКГ. Такие изменения на ЭКГ, как сглаживание зубца Т, инверсия или депрессия ST или признаки аритмии, необязательно означают, что лечение Адросалом быстрорастворимым следует прекратить. Тогда как снижение вольтажа QRS следует считать убедительным показателем кардиотоксичности. При развитии кардиотоксического эффекта необходимо тщательно взвесить преимущества, связанные с долговременной химиотерапией, по сравнению с риском необратимого поражения миокарда. В случае принятия высокой кумулятивной дозы Адросалу быстрорастворимого кардиотоксичность может развиться без указанных изменений на ЭКГ.
Влияние Адросалу быстрорастворимого на мужскую и женскую фертильность, тератогенным действием, а также вероятное поражение плода еще не получили соответствующей оценки. Однако экспериментальные данные свидетельствуют, что Адросал Быстрорастворимый может снизить жизнеспособность плода, поэтому препарат не следует назначать в период беременности. Как и большинство цитотоксических и миелосупрессивным препаратов, Адросал Быстрорастворимый является канцерогеном для животных. Через 1 - 2 дня после введения может возникнуть коричневое окрашивание мочи. Чтобы предотвратить попадание раствора Адросалу быстрорастворимого на кожу, при работе с препаратом следует пользоваться перчатками. При попадании на кожу ее следует немедленно промыть водой с мылом. Особую осторожность следует проявлять при внутрипузырно введении препарата: при инстилляции и сразу после нее следует тщательно промыть периуретральных зону.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами.
Адросал Быстрорастворимый не следует смешивать с гепарином, дексаметазоном, фторурацилом, аминофиллином, цефалотином за возможности образования осадка.
Адросал Быстрорастворимый можно применять в комбинации с другими химиотерапевтическими противоопухолевыми средствами, однако лекарственные средства не должны смешиваться в одном шприце.
Усиливает побочные эффекты живых вирусных вакцин.
Условия хранения.
Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 º С. В растворенном виде Адросал Быстрорастворимый можно хранить в защищенном от света месте в течение 24 часов при температуре не выше 25 ° С или в течение 48 часов при температуре 2-8 ° С.
Срок годности - 2 года.
Реклама
