Аллогексал - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АЛЛОГЕКСАЛ

(ALLOHEXAL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: allopurinol; 4-оксипіразоло[3,4-d]піримідин;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 100 мг – білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, з рискою на одному боці;

таблетки по 300 мг – білі або майже білі, довгастої форми, двоопуклі таблетки, з рискою з обох боків;

склад: 1 таблетка містить алопуринолу 100 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза порошок, повідон К 25, макрогол 4000, кросповідон, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, вода очищена.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що пригнічують утворення сечової кислоти.

Код АТС М 04А А 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Алопуринол є структурним аналогом гіпоксантину. Порушує синтез сечової кислоти, має уростатичні властивості, які базуються переважно на здатності алопуринолу пригнічувати фермент ксантиноксидазу, що каталізує окислення гіпоксантину до ксантину і ксантину до сечової кислоти, що призводить до зменшення концентрації сечової кислоти і сприяє розчиненню уратів.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо алопуринол швидко і повністю всмоктується в кров. Абсорбція в шлунку практично відсутня. Найсприятливіші умови для всмоктування у дванадцяти палій кишці та у верхній частині порожньої кишки. При застосуванні препарату у звичайній терапевтичній дозі 300 мг максимальні рівні алопуринолу в плазмі реєструються приблизно через годину і становлять від 1 до 2,6 мкг/мл (у середньому 1,8 мкг/мл). Внаслідок метаболічних перетворень утворюється головний фармакологічно активний метаболіт оксипуринол. Відповідні максимальні рівні оксипуринолу досягаються через 3 - 4 год і с становлять від 5 до 11 мкг/мл (у середньому 8,4 мкг/мл). Швидкість утворення залежить від ступеня і швидкості індивідуального перед системного метаболізму.

Алопуринол і оксипуринол практично не зв‘язуються з білками крові.

Період напів виведення алопуринолу з плазми становить приблизно 40 хв, оксипуринолу – 17 - 21 год. Майже у третини пацієнтів очікуваний період навів виведення оксипуринолу становить 9 - 16 год.

80% алопуринолу та оксипуринолу виводяться нирками, 20% - через кишечник. При нирковій недостатності період напів виведення оксипуринолу зростає.

Показання для застосування.

Діти: лікування уратної нефропатії, яка виникла внаслідок лікування лейкемії; лікування вторинної гіперурикемії різного походження; вроджена ферментативна недостатність, зокрема   синдром Леша-Нієна (частковий або повний дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансфер ази) та вроджений дефіцит аденін-фосфорибозилтрансфер ази.

Дорослі:   лікування   гіперурикемії   (з   рівнями   сечової кислоти в сироватці в межах 500 мкмоль (8,5 мг/100 мл) і вище, коли гіперурикемія не контролюється за допомогою дієти); захворювання, спричинені зростанням рівнів сечової кислоти в крові, особливо при подагрі, уратній нефропатії та уратній сечокам’яній хворобі; вторинна гіперурикемія різного походження; первинна і вторинна гіперурикемія при різних гемобластозах (гострому лейкозі, хронічному мієлолейкозі, лімфосаркомі), цитостатична і променева терапія пухлин, псоріаз, а також масивна терапія глюкокортикостероїдами.

Спосіб застосування та дози.

Діти. Дітям від 3 до 6 років призначають у добовій дозі 5 мг АллоГексалу   на 1 кг маси тіла, а від 6 до 10 років – по 10 мг на 1 кг маси тіла. Кратність прийому – 3 рази на добу.

Дорослі. Добова доза визначається індивідуально залежно від рівнів сечової кислоти у сироватці крові і звичайно становить від 100 мг до 300 мг алопуринолу на добу. За необхідності початкову дозу поступово підвищують на 100 мг кожні 1 - 3 тижні до отримання максимального ефекту. Підтримуюча доза звичайно становить 200 - 600 мг на добу, проте в окремих випадках доза препарату може бути збільшена до 600 - 800 мг на добу. Якщо добова доза перевищує 300 мг, її ділять на 2 - 4 рівних прийоми. При підвищенні дози необхідний контроль рівня оксипуринолу в сироватці крові, який не повинен перевищувати 15 мкг/мл (100 мкмоль).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Лікування розпочинають з добової дози 100 мг, яку збільшують лише тоді, коли ефективність препарату недостатня. При визначенні дози препарату керуються величиною кліренсу креатині ну:

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі кожний сеанс гемодіалізу (2 - 3 рази на тиждень) може супроводжуватись застосуванням 300 мг алопуринолу.

Для профілактики гіперурикемії при променевій терапії та хіміотерапії пухлин АллоГексал призначають в середньому по 400 мг на добу; препарат приймають за 2 - 3 дні до початку або одночасно з антибластомною терапією і продовжують приймання протягом декількох днів після закінчення специфічного лікування.

Таблетки приймають, не розжовуючи, після їди разом з великою кількістю рідини.

Тривалість лікування залежить від перебігу основного захворювання.

Особливості застосування.

Спеціальні застереження.

Особливо ретельний контроль при застосуванні препарату необхідний за пацієнтами з нирковою недостатністю, а також за пацієнтами з виявленими порушеннями гемопоезу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

На період застосування алопуринолу необхідно утримуватися від керування траспортними засобами та іншими механізмами через можливість виникнення запаморочення або сонливості, які може спричинити алопуринол.

Побічна дія. На початку лікування може статися реактивний напад подагри.

Іноді трапляються скарги з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), шкірні реакції (еритема, кропив‘янка, свербіж).

У поодиноких випадках можуть спостерігатися слабкість, стомлюваність, атаксія, депресія, судоми, парези, парестезії, нейропатії, порушення зору, катаракта, порушення смакових відчуттів, запаморочення, сонливість, головний біль.

У хворих з нирковою недостатністю, у разі, коли доза алопуринолу не зменшена, може виникнути васкуліт із шкірними змінами, до якого залучаються нирки та печінка. При виникненні васкуліту застосування алопуринолу має бути негайно припинене.

В окремих випадках можуть виникнути реакції гіпер чутливості, що проявляються пропасницею, шкірними реакціями, ознобом, артралгіями; зміни показників крові (лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілі я); тяжке ушкодження кісткового мозку (тромбоцит опенія, агранулоцит оз, а пластична анемія), особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю; тяжкі шкірні реакції, такі як ексудативна мультиформна еритема, синдром Лайєлла; дисфункції печінки (оборотнє збільшення рівня трансаміназ і лужної фосфатази в крові), гепатит, стоматит; міалгія і периферичний неврит; індукований алергією на препарат інтерстиціальний нефрит з лімфоцитарною інфільтрацією, уремія, гематурія; алопеція; гострий холангіт; ксантогенні камені; імпотенція, гінекомастія, цукровий діабет, гіпертензія, брадикардія.

Протипоказання. Підвищена чутливість до алопуринолу або до будь-якого з компонентів препарату. Виражені порушення функції нирок і печінки. Вагітність, лактація. Діти до 3 років.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, запаморочення, олігурія.

Лікування: форсований діурез, гемодіаліз і перитонеальний діаліз.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефективність алопуринолу зменшується при застосуванні препаратів з урикозуричною дією (сульфінпіразону, пробенециду та бензбромарону) та саліцилатів у високих дозах.

Алопуринол може підсилювати ефекти низки лікарських засобів. Зокрема, завдяки здатності алопуринолу інгібувати ксантиноксидазу, метаболізм похідних пурину, таких як азатіоприн і меркаптопурин, уповільнюється; тому їхня звичайна доза повинна бути зменшена на 50 - 75%. Крім того, алопуринол у високих дозах уповільнює виведення пробенециду та гальмує метаболізм теофіліну.

При одночасному застосуванні алопуринолу з антикоагулянтами кумаринового типу доза останніх повинна бути зменшена, а показники згортання крові повинні контролю ватися частіше.

Доза протидіабетичного препарату хлорпропаміду також повинна бути зменшена.

Алопуринол може підвищувати рівень побічних ефектів окремих лікарських засобів, зокрема: при одночасному застосуванні з каптоприлом ризик появи шкірних реакцій може зрости, особливо у випадку хронічної ниркової недостатності; застосування алопуринолу з цитостатиками призводить до частіших змін показників крові, ніж у випадку окремого застосування цих лікарських засобів, тому аналіз крові слід робити через короткі інтервали; при застосуванні алопуринолу разом з ампіциліном та амоксициліном виникнення алергічних реакцій можна очікувати частіше.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 5 років.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів (5 × 10) у картонній коробці

Виробник. “Салютас Фарма ГмбХ”, Німеччина, підприємство компанії “Гексал АГ”.

Адреса. HEXAL AG, Industriestrasse 25, D-83607 Holzkirchen, Germany.

аллопуринол является структурным аналогом гипоксантина. Нарушает синтез мочевой кислоты, проявляет уростатические свойства, преимущественно основанные на способности аллопуринола угнетать фермент ксантиноксидазу (катализирует окисление гипоксантина до ксантина и ксантина до мочевой кислоты), что приводит к снижению концентрации мочевой кислоты и способствует растворению уратов.
После приема внутрь аллопуринол быстро и полностью всасывается в кровь. Практически не абсорбируется в желудке. Всасывание происходит в двенадцатиперстной кишке и в верхней части тонкой кишки. При применении препарата в обычной терапевтической дозе 300 мг максимальный уровень аллопуринола в плазме крови выявляют приблизительно через час, он составляют от 1 до 2,6 мкг/мл (в среднем 1,8 мкг/мл). В результате метаболизма образуется главный фармакологически активный метаболит оксипуринол. Соответствующие максимальные уровни оксипуринола достигаются через 3–4 ч и составляют от 5 до 11 мкг/мл (в среднем 8,4 мкг/мл). Скорость образования зависит от степени и скорости индивидуального предсистемного метаболизма.
Аллопуринол и оксипуринол практически не связываются с белками крови.
Период полувыведения аллопуринола из плазмы крови составляет около 40 мин, оксипуринола — 17–21 ч. Приблизительно у ¹/₃ пациентов ожидаемый период полувыведения оксипуринола составляет 9–16 ч.
80% аллопуринола и оксипуринола выводятся почками, 20% — через кишечник. При почечной недостаточности период полувыведения оксипуринола увеличивается.

Дети: уратная нефропатия, возникшая в результате лечения лейкемии; вторичная гиперурикемия (различной этиологии); врожденная ферментативная недостаточность, в частности синдром Леша — Ниена (частичный или полный дефицит гипоксантин-гуанин-фосфорибозилтрансферазы) и врожденный дефицит аденин-фосфорибозилтрансферазы.
Взрослые: гиперурикемия (с уровнями мочевой кислоты в сыворотке крови в пределах 500 мкмоль (8,5 мг/100 мл) и выше и неконтролируемая диетой); заболевания, вызванные повышением уровня мочевой кислоты в крови, особенно при подагре, уратной нефропатии и уратной мочекаменной болезни; вторичная гиперурикемия различной этиологии; первичная и вторичная гиперурикемия при различных гемобластозах (остром лейкозе, хроническом миелолейкозе, лимфосаркоме), цитостатическая и лучевая терапия опухолей, псориаз, а также терапия ГКС.

Дети. В возрасте 3–6 лет назначают в суточной дозе 5 мг АллоГексала на 1 кг массы тела, а с 6 до 10 лет — по 10 мг на 1 кг массы тела. Кратность приема — 3 раза в сутки.
Взрослые. Суточную дозу определяют индивидуально в зависимости от уровня мочевой кислоты в сыворотке крови, она обычно составляет от 100 до 300 мг аллопуринола в сутки. При необходимости начальную дозу постепенно повышают на 100 мг каждые 1–3 нед до получения максимального эффекта. Поддерживающая доза обычно составляет 200–600 мг в сутки; в отдельных случаях доза препарата может быть повышена до 600–800 мг в сутки. Если суточная доза превышает 300 мг, ее делят на 2–4 равных приема. При повышении дозы необходимо проводить контроль уровня оксипуринола в сыворотке крови (не должен превышать 15 мкг/мл (100 мкмоль)).
Пациенты с почечной недостаточностью
Лечение начинают с суточной дозы 100 мг, которую повышают только тогда, когда эффективность препарата недостаточна. При определении дозы препарата руководствуются величиной клиренса креатинина:

У пациентов, которые находятся на гемодиализе, каждый сеанс гемодиализа (2–3 раза в неделю) может сопровождаться применением 300 мг аллопуринола.
Для профилактики гиперурикемии при лучевой терапии и химиотерапии опухолей АллоГексал назначают в среднем по 400 мг в сутки; препарат принимают за 2–3 дня до начала или одновременно с антибластомной терапией и продолжают прием в течение нескольких дней после окончания специфического лечения.
Таблетки принимают не разжевывая после еды одновременно с большим количеством жидкости.
Продолжительность лечения зависит от течения основного заболевания.

повышенная чувствительность к аллопуринолу или любому из компонентов препарата. Выраженные нарушения функции почек и печени. Период беременности и кормления грудью. Возраст до 3 лет.

в начале лечения может произойти реактивный приступ подагры. Иногда появляются жалобы со стороны ЖКТ (тошнота, рвота, диарея), кожные реакции (эритема, крапивница, зуд). Редко могут отмечать слабость, утомляемость, атаксию, депрессию, судороги, парезы, парестезии, нейропатии, нарушения зрения, катаракту, нарушения вкусовых ощущений, головокружение, сонливость, головную боль.
У больных с почечной недостаточностью в случае если доза аллопуринола не снижена, может развиться васкулит с кожными изменениями, затем в процесс вовлекаются почки и печень. При возникновении васкулита применение аллопуринола должно быть немедленно прекращено.
В отдельных случаях возможны: реакции гиперчувствительности, которые проявляются лихорадкой, ознобом, артралгиями; изменения показателей крови (лейкопения, лейкоцитоз, эозинофилия); тяжелое повреждение костного мозга (тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия), особенно у пациентов с почечной недостаточностью; кожные реакции, такие как экссудативная мультиформная эритема, синдром Лайелла; дисфункции печени (обратимое увеличение уровня трансаминаз и ЩФ в крови), гепатит, стоматит; миалгия и периферический неврит; индуцированный аллергией на препарат интерстициальный нефрит с лимфоцитарной инфильтрацией, уремия, гематурия; алопеция; острый холангит; ксантогенные камни; импотенция, гинекомастия, сахарный диабет, гипертензия, брадикардия.

применение препарата пациентами с почечной недостаточностью, а также с нарушениями гемопоэза должно проходить под постоянным наблюдением врача.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и другими механизмами. В период применения аллопуринола необходимо воздержаться от управления траспортными средствами и другими механизмами из-за возможности возникновения головокружения или сонливости.

эффективность аллопуринола снижается при применении препаратов с урикозурическим действием (сульфинпиразона, пробенецида и бензбромарона) и салицилатов в высоких дозах.
Аллопуринол может усиливать эффекты ряда лекарственных средств. В частности, благодаря способности аллопуринола ингибировать ксантиноксидазу, метаболизм производных пурина, таких как азатиоприн и меркаптопурин, замедляется; поэтому их обычная доза должна быть снижена на 50–75%. Кроме того, аллопуринол в высоких дозах замедляет выведение пробенецида и тормозит метаболизм теофиллина.
При одновременном применении АллоГексала с хлорпропамидом доза последнего должна быть снижена. При одновременном применении аллопуринола с антикоагулянтами кумаринового типа доза последних должна быть снижена, а показатели свертывания крови следует контролировать чаще.
Аллопуринол может повышать уровень побочных эффектов некоторых лекарственных средств в частности: при одновременном применении с каптоприлом риск появления кожных реакций может повыситься, особенно в случае ХПН; применение аллопуринола с цитостатиками приводит к более частым изменениям показателей крови, чем в случае отдельного применения этих лекарственных средств, поэтому анализ крови следует проводить через короткие интервалы; при применении аллопуринола в комбинации с ампициллином и амоксициллином можно ожидать более частого возникновения аллергических реакций.

Cимптомы: тошнота, рвота, диарея, головокружение, олигурия.
Лечение: форсированный диурез, гемодиализ и перитонеальный диализ.

при температуре не выше 25 °С