Аркоксия - инструкция по применению

Искать лекарство в аптеках:
Корзина резервированияРезервирование
Лекарства от А до Я

Каталог лекарств
Поиск лекарств → Аркоксия - инструкция

  • Аркоксия

    Аркоксия
    • Etoricoxib
      Международное название
    • Нестероидные противовоспалительные средства
      Фарм. группа
    • M01AH05
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 193 предложения от 324,00 до 2 075,00 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосуваннялікарського засобу


АРКОКСІЯ®

(ARCOXIA®)

Склад:

діюча речовина: etoricoxib;

1 таблетка містить 30 мг, 60 мг, 90 мг або 120 мг еторикоксибу;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка таблетки:барвник Опадрай® II синьо-зелений 39К11526 (для дозування 30 мг),  Опадрай® II зелений 39К11520 (для дозування 60 мг),  Опадрай® II білий 39К18305 (для дозування 90 мг),  Опадрай® II зелений 39К11529 (для дозування 120 мг), віск карнаубський;

склад барвникаОпадрай® II синьо-зелений 39К11526, Опадрай® II зелений 39К11520,Опадрай® II зелений 39К11529: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин; індигокармін (Е 132);заліза оксид жовтий (Е 172);

склад барвника Опадрай® II білий 39К18305: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин.


Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.


Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки по 30 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою синьо-зеленого кольору, з гравіруванням <101> з одного боку та <ACX 30> з іншого.

Таблетки по 60 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою темно-зеленого кольору, з гравіруванням <200> з одного боку та <ARCOXIA 60> з іншого.

Таблетки по 90 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіруванням <202> з одного боку та <ARCOXIA 90>з іншого.

Таблетки по 120 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою блідо-зеленого кольору, з гравіруванням <204> з одного боку та <ARCOXIA 120>з іншого.


Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Коксиби.Код АТХ M01AH05.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Механізм дії. Еторикоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у межах клінічного діапазону доз.

У ході клінічних фармакологічних досліджень препарат Аркоксія® дозозалежно інгібував ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. Еторикоксиб не інгібує синтез простагландинів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.

Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Ідентифіковано дві ізоформи – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, що індукується імпульсом прозапалення та розглядається як основний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та гарячки. ЦОГ-2 також задіяна у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція гарячки, відчуття болю, когнітивна функція). Також може брати участь у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.

Ефективність

У пацієнтів з остеоартритом еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу значно покращує стан при болях та оцінку пацієнта щодо стану захворювання. У ході досліджень із застосуванням еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на добу ефективність цього препарату перевищувала плацебо протягом 12 тижнів лікування (використовувалися оцінки, що застосовувалися в інших дослідженнях). Під час дослідженя підбору дози еторикоксиб у дозі 60 мг демонстрував значно більш виражене покращення, ніж в дозі 30 мг, відносно усіх 3 основних кінцевих точок після 6 тижнів лікування. Застосування дози 30 мг при остеоартриті кисті не вивчалося.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу значно покращував стан стосовно вираженості болю, запалення, а також рухливості. Позитивні ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду лікування.

У пацієнтів з нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів полегшував біль у суглобах  середнього  та  тяжкого  ступеня та запалення порівняно з індометацином  у  дозі 50 мг 3 рази на добу. Зменшення вираженості болю спостерігається через 4 години після початку лікування.

У пацієнтів із анкілозуючим спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг один раз на добу забезпечує значне покращення при болі у хребті, запаленні, обмеженні рухів, а також покращує функціональну здатність. Клінічні переваги еторикоксибу спостерігалися на другий день після початку терапії і зберігалися упродовж 52-тижневого періоду лікування.

Під час дослідженя післяопераційного зубного болю еторикоксиб, що застосовувався в дозі 90 мг один раз на добу до трьох днів, мав більш виражену аналгезуючу дію, ніж плацебо. У підгрупі пацієнтів з помірним болем в початковому стані еторикоксиб у дозі 90 мг демонстрував знеболюючий ефект, подібний до такого в ібупрофену 600 мг (16,11 проти 16,39; P=0,722), і перевищував ефект парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг (11,00; P<0,001) і плацебо (6,84; P<0,001), що визначалося за показником повного полегшення болю через 6 годин (TOPAR6). Кількість пацієнтів, які повідомляли про застосування препаратів екстреного знеболення протягом 24 годин, склала 40,8% для еторикоксибу 90 мг, 25,5% для ібупрофену 600 мг кожні 6 годин і 46,7% для парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% для плацебо.  У цьому дослідженні початок аналгезуючої дії (відчутне полегшення болю) 90 мг еторикоксибу спостерігалося вже через 28 хвилин після прийому препарату.

Безпека

Міжнародна дослідницька програма тривалого застосування еторикоксибу і диклофенаку при артриті (MEDAL)

Програма MEDAL була проспективно розробленою програмою відносно результатів щодо безпеки з боку серцево-судинної системи, отриманих за об'єднаними даними трьох рандомізованих, подвійнихсліпих, контрольованих активним препаратом порівняння досліджень (дослідження MEDAL, EDGE II і EDGE).

У дослідженні MEDAL за визначенням кінцевої точки впливу на серцево-судинну систему, в якому брали участь 17 804 пацієнти з ОА і 5 700‒з РА, застосовували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА і РА) або диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 20,3 місяця (максимально ‒ 42,3 місяця, медіана ‒ 21,3 місяця). У цьому дослідженні були зафіксовані тільки серйозні побічні реакції і припинення прийому препарату внаслідок виникнення будь-яких побічних реакцій.

У ході досліджень EDGE і EDGE II порівнювали ШКТ-переносимість еторикоксибу і диклофенаку. У дослідженні EDGE брали участь 7 111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (у 1,5 раза вище рекомендованої дози для лікування ОА), або диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 9,1 місяця (максимум ‒ 16,6 місяця, медіана ‒ 11,4 місяця). У дослідженні EDGE II брали участь 4 086 пацієнтів з РА, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 90 мг на добу або диклофенаком у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 19,2 місяця (максимум ‒ 33,1 місяця, медіана ‒ 24 місяці).

У об'єднаній програмі MEDAL брало участь 34 701 пацієнт з ОА і РА, які отримували лікування упродовж періоду в середньому 17,9 місяця (максимум ‒ 42,3 місяця, медіана ‒ 16,3 місяця); приблизно 12 800 пацієнтів отримували лікування понад 24 місяці. У пацієнтів, зареєстрованих у цій програмі, були різні початкові чинники ризику стосовно серцево-судинної системи і ШКТ. Пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, аортокоронарним шунтуванням або черезшкірною коронарною ангіопластикою упродовж 6 місяців до реєстрації в дослідженні були виключені з дослідження. У дослідженнях було дозволено застосування гастропротекторних препаратів і ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах.

Загальна безпека

Не було суттєвих відмінностей у частоті тромботичних серцево-судинних ускладнень при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку. Кардіоренальні побічні реакції частіше спостерігалися при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (див. детальні результати нижче). Побічні реакції з боку ШКТ і печінки виникали значно частіше при застосуванні диклофенаку, ніж еторикоксибу. Частота виникнення побічних реакцій в дослідженнях EDGE і EDGE II, а також побічних реакцій, що розглядалися як серйозні або такі, що призводять до відміни препарату в дослідженні MEDAL, була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку.

Результати щодо безпеки відносно серцево-судинної системи

Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних серйозних побічних реакцій (включаючи реакції з боку серця, цереброваскулярні реакції і реакції з боку периферичних судин) була зіставною у еторикоксибу і диклофенаку (дані підсумовані в таблиці 1). Не було суттєвих відмінностей в показниках частоти тромботичних ускладнень для еторикоксибу і диклофенаку в усіх проаналізованих підгрупах, включаючи пацієнтів із кардіоваскулярним ризиком. При окремому розгляді був однаковим відносний ризик виникнення підтверджених серйозних тромботичних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в дозі 150 мг.

Таблиця 1

Показники підтверджених тромботичних ускладнень з боку серцево-судинної системи (об'єднана програма MEDAL)

             
Ускладнення Еторикоксиб
(N=16819)
25836 пацієнто-років		 Диклофенак
(N=16483)
24766 пацієнто-років		 Порівняння між групами лікування
Показник† (95% ДІ) Показник† (95% ДІ) Відносний ризик
(95% ДІ)
Підтверджені серйозні тромботичні побічні реакції з боку серцево-судинної системи
За протоколом 1,24 (1,11; 1,38) 1,30 (1,17; 1,45) 0,95 (0,81; 1,11)
За наміром лікуватися 1,25 (1,14; 1,36) 1,19 (1,08; 1,30) 1,05 (0,93; 1,19)
Підтверджені ускладнення з боку серця
За протоколом 0,71 (0,61; 0,82) 0,78 (0,68; 0,90) 0,90 (0,74; 1,10)
За наміром лікуватися 0,69 (0,61; 0,78) 0,70 (0,62; 0,79) 0,99 (0,84; 1,17)
Підтверджені цереброваскулярні ускладнення
За протоколом 0,34 (0,28; 0,42) 0,32 (0,25; 0,40) 1,08 (0,80; 1,46)
За наміром лікуватися 0,33 (0,28; 0,39) 0,29 (0,24; 0,35) 1,12 (0,87; 1,44)
Підтверджені ускладнення з боку периферичних судин
За протоколом 0,20 (0,15; 0,27) 0,22 (0,17; 0,29) 0,92 (0,63; 1,35)
За наміром лікуватися 0,24 (0,20; 0,30) 0,23 (0,18; 0,28) 1,08 (0,81; 1,44)
†Ускладнень на 100 пацієнто-років; ДІ=довірчий інтервал
N = Загальна кількість пацієнтів у популяції за протоколом
За протоколом: усі ускладнення під час досліджуваної терапії або протягом 14 днів після її припинення (у т.ч. у пацієнтів, які прийняли < 75% досліджуваного препарату або приймали недосліджувані НПЗП >10% всього періоду).
За наміром лікуватися: всі підтверджені ускладнення до закінчення дослідження (у т.ч. у пацієнтів, які могли зазнати втручання не пов’язане з дослідженням,з подальшим припиненням прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 у групі еторикоксибу і 17289 у групі диклофенаку.
 

Показник серцево-судинної смертності, як і загальної смертності, був подібним у групах лікування еторикоксибом і диклофенаком.

Кардіоренальні ускладнення

Приблизно 50% пацієнтів, прийнятих у дослідження MEDAL, мали артеріальну гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота припинення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов’язаних із артеріальною гіпертензією, була статистично вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота такої побічної реакції, як застійна серцева недостатність (припинення прийому препарату і серйозні реакції), була аналогічною як при прийомі еторикоксибу 60 мг, так і при прийомі диклофенаку 150 мг, проте частота виникнення цих реакцій була вищою при прийомі еторикоксибу 90 мг порівняно з диклофенаком 150 мг (статистично значуща різниця для еторикоксибу 90 мг порівняно з 150 мг диклофенаком в когорті ОА MEDAL). Частота підтверджених побічних реакцій, пов’язаних із застійною серцевою недостатністю (явища, що були серйозними і призводили до госпіталізації або візиту у відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози. Частота припинення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов'язаних з набряками, була значно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози (статистично значуща різниця для еторикоксибу 90 мг, але не для еторикоксибу 60 мг).

Кардіоренальні результати, отримані в дослідженнях EDGE і EDGE II, відповідали даним, про які повідомлялося в дослідженні MEDAL.

В окремих дослідженнях програми MEDAL абсолютна частота припинення лікування в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) склала до 2,6% для артеріальної гіпертензії, до1,9% для набряків і до 1,1% для застійної серцевої недостатності, при цьому вища частота відміни препарату спостерігалася для еторикоксибу 90 мг, ніж для еторикоксибу 60 мг.

Результати шлунково-кишкової переносимості в програмі MEDAL

Значно менший показник відміни препарату внаслідок виникнення будь-якого клінічного ускладнення з боку ШКТ (наприклад  диспепсії, абдомінального болю, виразки) спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку, в кожному з трьох досліджень програми MEDAL. Показники відміни препарату внаслідок клінічних реакцій з боку ШКТ на 100 пацієнто‑років за весь період дослідження були такими: 3,23 для еторикоксибу і 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для еторикоксибу і 12,28 для диклофенаку в дослідженні EDGE; 3,71 для еторикоксибу і 4,81 для диклофенаку в дослідженні EDGE II.

Результати програми MEDAL відносно безпеки для ШКТ

Загальні реакції з боку верхнього відділу ШКТ були визначені як перфорації, виразки і кровотечі. Підгрупа загальних реакцій з боку верхнього відділу ШКТ, які вважалися ускладненими, включала перфорації, обструкції і ускладнені кровотечі; підгрупа загальних реакцій з боку верхнього відділу ШКТ, які вважалися неускладненими, включала неускладнені кровотечі і неускладнені виразки. Значно менший показник частоти загальних реакцій з боку верхніх відділів ШКТ спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку. Не було суттєвої різниці між еторикоксибом і диклофенаком щодо показника частоти ускладнених реакцій. Для підгрупи таких реакцій, як кровотеча у верхньому відділі ШКТ (об'єднані ускладнені і неускладнені), не було суттєвої відмінності між еторикоксибом і диклофенаком.  Перевага еторикоксибу відносно впливу на верхній відділ ШКТ, порівняно з диклофенаком не була статистично значущою у пацієнтів, що одночасно застосовують аспірин в низьких дозах (приблизно 33% пацієнтів).

Показник частоти на 100 пацієнто-років підтверджених ускладнених і неускладнених клінічних реакцій з боку верхнього відділуШКТ (перфорації, виразки і кровотечі) складав 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу і 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, при цьому відносний ризик склав 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83).

Визначавсяпоказник частоти підтверджених реакцій з боку верхнього відділу ШКТ у пацієнтів літнього віку; найбільше зниження спостерігалося у пацієнтів ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] ] реакцій на 100 пацієнтів-років для еторикоксибу порівняно з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56] для диклофенаку.

Показники частоти підтверджених клінічних реакцій з боку нижнього відділу ШКТ (перфорація тонкого або товстого кишечнику, обструкція або кровотеча) статистично не відрізнялися при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку.

Результати програми MEDAL відносно безпеки для печінки

Еторикоксиб був асоційований із статистично значно меншою частотою відміни препарату, ніж диклофенак, унаслідок виникнення побічних реакцій з боку печінки. У об'єднаній програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, що застосовували еторикоксиб, і 2,7% пацієнтів, що застосовували диклофенак, припинили застосування препарату внаслідок виникнення побічних реакцій з боку печінки. Показник на 100 пацієнто-років склав 0,22 при застосуванні еторикоксибу і 1,84 при застосуванні диклофенаку (р-значення було <0,001 для еторикоксибу порівняно з диклофенаком). Проте в програмі MEDAL більшість побічних реакцій з боку печінки були несерйозними.

Додаткові дані з безпеки для серцево-судинної системи відносно тромботичних ускладнень

У ході клінічних досліджень, за винятком досліджень програми MEDAL, приблизно 3 100 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозах ≥60 мг на добу упродовж 12 тижнів і довше. Не було значущої відмінності в показнику підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних подій у пацієнтів, які приймали еторикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або інші НПЗП (за винятком напроксену). Проте показник для такихреакцій був вищим у пацієнтів, які отримавали еторикоксиб, порівняно з тими, хто отримував напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу. Відмінність антитромботичної активності між деякими НПЗП, що інгібують ЦОГ-1, і селективними інгібіторами ЦОГ-2 може бути клінічно значущою у пацієнтів групи ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень. Селективні інгібітори ЦОГ-2 знижують утворення системного (і тому, можливо, ендотеліального) простацикліну без впливу на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічне значення цих даних невідоме.

Додаткові дані щодо безпеки для ШКТ

Під час двох 12-тижневих подвійних сліпих ендоскопічних досліджень кумулятивна частота виникнення гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 120 мг 1 раз на добу, ніж у пацієнтів, які отримували лікування напроксеном у дозі 500 мг 2 рази на добу або ібупрофеном у дозі 800 мг 3 рази на добу. Частота виникнення виразок була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо.

Дослідження функції нирок у пацієнтів літнього віку

У ході рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження з паралельними групами оцінювався вплив 15-денного лікування еторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення натрію з сечею, артеріальний тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів від 60 до 85 років, що дотримуються дієти із вмістом солі 200-мЕкв/добу. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію з сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні препарати порівняння показали підвищення відносно плацебо систолічного артеріального тиску; проте еторикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна порівняно з початковим рівнем для систолічного тиску: еторикоксиб 7,7 мм рт.ст., целекоксиб 2,4 мм рт.ст., напроксен 3,6 мм рт.ст.).

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення Cmax = 3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (Tmax) після прийому дорослими натще. Середнє геометричне значення AUC0‑24 становить 37,8 мкг×год/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.

При прийомі препарату у дозі 120 мг під часїди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалось клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалась, що характеризувалось зниженням Сmax на 36 % та збільшенням Тmax на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Під час клінічних досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від прийому їжі.

Розподіл.

Еторикоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми крові людини з концентраціями від 0,05 до 5 мкг/мл. Об’єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.

Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у щурів та кролів, а також через гематоенцефалічний бар'єр у щурів.

Метаболізм.

Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1% дози виділяється із сечею у вигляді вихідного препарату. Основний шлях метаболізму ‒ це формування похідної 6'-гідроксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу invivo. Дослідження invitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися invivo.

У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксилової кислоти дериватеторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6'-гідроксиметилу. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.

Виведення.

Після разового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, 70 % радіоактивного препарату виводиться із сечею, і 20 % ‒ з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2% виводиться у вигляді незміненого препарату.

Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю через метаболізм з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг один раз на добу з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг препарату становить приблизно 50 мл/хв.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) є подібною до фармакокінетики у молодших пацієнтів.

Стать. Фармакокінетика еторикоксибу є подібною у чоловіків та жінок.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкою формою порушення функції нирок (5‑6 балів за шкалою Чайлд-П’ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16% більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів з помірною формою порушення функції нирок (7‑9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали препарат у дозі 60 мг один раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу в дозі 30 мг не вивчалось у цій групі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних стосовно пацієнтів з тяжкими формами порушення функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю).  

Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі препарат майже не виводиться (кліренс діалізу ‒ приблизно 50 мл/хв).

Діти. Фармакокінетика еторикоксибу в дітей (віком до 12 років) не вивчалась.

У ході досліджень фармакокінетики (n=16), що проводилось за участю підлітків (віком від 12 до 17 років), фармакокінетика у пацієнтів з масою тіла 40-60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, та у пацієнтів з масою тіла більше 60 кг, яким призначали препарат у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу дітям не встановлені.


Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом.

Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов’язаного зі стоматологічними операціями.

Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.


Протипоказання.

Препарат Аркоксія® протипоказаний:

  • при гіперчутливості до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату;

  • при активній пептичній виразці або активній шлунково-кишковій кровотечі;

  • пацієнтам, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);

  • у період вагітності та годування груддю;

  • при   тяжких  порушеннях   функції   печінки  (альбумін  сироватки  крові  <25 г/л або ≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю);

  • якщо розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;

  • дітям віком до 16 років;

  • при запальних захворюваннях кишечнику;

  • при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ-ІV);

  • пацієнтам з артеріальноюгіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт.ст. та недостатньо контролюються;

  • при діагностованій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях.



Взаємодіяз іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13% протромбінового часу Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому в пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністирецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам’ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.

Ацетилсаліцилова кислота. У ході дослідження за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призводити до збільшення частоти виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами.

Циклоспорин та такролімус. Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів із циклоспорином або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів.

Літій. Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування нестероїдних протизапальних засобів.

Метотрексат. У ході двох досліджень вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60, 90 або 120 мг один раз на добу протягом 7 днів пацієнтами, які одержували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб у дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120  мг не спостерігалось впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному призначенні еторикоксибу та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.

Пероральні контрацептиви.Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному призначенні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5–1  мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення AUC0-24етинілестрадіолу на 37 %. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC0-24 етинілестрадіолу на 50–60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам’ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад тромбоемболії вен у жінок групи ризику).

Гормонозамісна терапія (ГЗТ). Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними препаратами, що включають кон’юговані естрогени (0,625 мг Премарину™), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC0-24  у рівноважному стані некон’югованого естрону (на 41%), еквіліну (на 76%) і 17-β-естрадіолу (на 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 і 90 мг), не вивчався. Порівняно зі збільшенням при монотерапії препаратом Премарин™ дозування з  0,625 до 1,25  мг, вплив еторикоксибу в дозах 120 мг на експозицію (AUC0-24) естрогенних компонентів препарату Премарин™ був меншим, ніж на половину. Клінічне значення таких підвищень невідоме, а прийом високих доз препарату Премарин™ одночасно з еторикоксибом не вивчався. Слід брати до уваги такі збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування у період постменопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.

Преднізон/преднізолон. У дослідженнях взаємодії еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.

Дигоксин. При призначенні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігався вплив на показник AUC0-24 у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалось збільшення показника Сmax дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами

Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив чисельних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (такими як пероральний сальбутамол та міноксидил).

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP

За даними досліджень invitro, не очікується пригнічення цитохромів  Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У ході досліджень за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу

Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу invivo. Дослідження invitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались invivo.

Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу в разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43%).

Вориконазол і міконазол. Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксибом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.

Рифампіцин. Одночасне призначення еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Це може супроводжуватись повторним проявом симптомів. В той час як такі дані можуть вказувати на збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах.

Антациди. Антацидні препарати не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.


Особливості застосування.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, що отримували еторикоксиб.

З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами  в анамнезі.

Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У ході тривалих клінічних досліджень не спостерігалося вираженої відмінності стосовно безпеки щодо шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективного інгібітору ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота та нестероїдних протизапальних засобів + ацетилсаліцилова кислота.

Вплив на серцево-судинну систему

Клінічні дослідження вказують на те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов’язано з ризиком виникнення тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими нестероїдними протизапальними засобами. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень може зростати при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженості реакції на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні препарати.

Вплив на нирки

Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль в підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції у пацієнтів з існуючим вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.

Затримка рідини, набряки та артеріальна  гіпертензія

Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реакцію залежно від дози див. в розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка». З обережністю препарат призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів, слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.

Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом,та особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім – періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.

Вплив на печінку

Про підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно в 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми) повідомлялось приблизно в 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозах 30, 60 та 90 мг на добу.

Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вищих за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.

Загальні вказівки

Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Слід забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.

З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу.

Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій на початку терапії, а початок їх проявів у більшості випадків‒протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія і ангіоневротичний набряк) спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознаках гіперчутливості.

При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.

З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ/синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

Препарат Аркоксія®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної  мальабсорбції не повинні застосовувати цей препарат.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. Відомо, що у щурів еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.


Спосіб застосування та дози.

Аркоксію® застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі натще. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів.

Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості експозиції, слід проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Слід періодично переоцінювати потребу у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Остеоартрит

Рекомендована доза становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім послабленням симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу.

Анкілозуючий спондиліт

Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу.

У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовують лише у гострий симптоматичний період.

Гострий подагричний артрит

Рекомендована доза становить 120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів.

Післяопераційний біль, пов'язаний із стоматологічним оперативним втручаннямРекомендована доза – 90 мг на 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання.

Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Тому:

  • доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;

  • доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;

  • доза при гострій подагрі не повинна перевищувати 120 мг на добувпродовж максимального періодулікування 8 днів;

  • доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.


Пацієнти літнього віку

Немає необхідності в корекції дозування пацієнтам літнього віку. Як і у разі застосування інших препаратів, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.

Порушення функції печінки

Незалежно від показання пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П’ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) незалежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.

Клінічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня, тому препарат слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки (≥10балів за шкалою Чайлд-П’ю); тому препарат протипоказаний таким пацієнтам.

Порушення функції нирок

Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну <30 мл/хв протипоказано.


Діти.

Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.


Передозування.

У ході клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не викликав істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, були зіставними з профілем безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).

У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримуючих заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження та у разі необхідності ‒ проведення підтримуючого лікування.

Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитоніального діалізу.


Побічні реакції.

Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у ході клінічних досліджень за участю 7152 пацієнтів, включаючи 4614 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним  артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).

Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.

У ході клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активним препаратом порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості».

У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-генікологічних хірургічних втручань, включаючи 1222 пацієнти, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо, у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід)

Таблиця 2

Клас системи органів Побічні реакції Категорія частоти*
Інфекції та інвазії альвеолярний остит часто
гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту нечасто
Порушення з боку крові і лімфатичної системи анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія нечасто
Порушення з боку імунної системи гіперчутливість‡ ß нечасто
ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок‡ рідко
Розлади метаболізму і харчування набряки/затримка рідини часто
зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла нечасто
Психічні порушення тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації‡ нечасто
сплутаність свідомості‡, неспокійний стан‡ рідко
Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто
дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість нечасто
Порушення з боку органів зору нечіткість зору, кон'юнктивіт нечасто
Порушення з боку органів слуху і вестибулярного апарату шум у вухах, запаморочення нечасто
Порушення з боку серця серцебиття, аритмія‡ часто
фібриляція передсердь, тахікардія‡, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія‡, інфаркт міокарда§ нечасто
Порушення з боку судинної системи гіпертензія часто
припливи крові, інсульт§, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз‡, васкуліт‡ нечасто
Порушення з боку органів дихальної системи, грудної клітки і середостіння бронхоспазм‡ часто
кашель, диспное, носова кровотеча нечасто
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль у животі дуже часто
запор, метеоризм, гастрит, печія/кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в ділянці епігастрію, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині часто
здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит‡ нечасто
Порушення з боку гепатобіліарної системи підвищення АЛТ, підвищення АСТ часто
гепатит‡ рідко
печінкова недостатність‡, жовтяниця‡ рідко†
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини екхімоз часто
набряк обличчя, свербіж, висип, еритема‡, кропив'янка‡ нечасто
синдром Стівенса-Джонсона‡, токсичний епідермальний некроліз‡, стійка медикаментозна еритема‡ рідко†
Порушення з боку опорно-рухової системи і сполучної тканини спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість нечасто
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові,ниркова недостатність/дисфункція нечасто
Порушення загального стану та пов'язані зі способом застосування астенія/втома, грипоподібні симптоми часто
біль у грудній клітці нечасто
Лабораторні дослідження підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти нечасто
зниження рівня натрію в крові рідко
* Визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).
‡Побічна реакція ідентифікована у ході посмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані по показаннях та затвердженій дозі).
†Визначалася відповідно до вимог Керівництва з короткої характеристики на лікарський засіб (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали препарат Аркоксія® в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n=15 470).
ßГіперчутливість включає поняття алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія.
§ За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і активного препарату порівняння досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов’язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних подій, включаючи інфаркт міокардата інсульт. Малоймовірно, що абсолютний ризик виникнення таких явищ перевищує 1% на рік (нечасто).

При застосуванні НПЗП повідомлялося про такі серйозні побічні реакції, тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром.

Термін придатності.

3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.


Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С в недоступному для дітей місці.


Упаковка.

По 7 таблеток у блістері. 1 або 4 блістери в картонній коробці.


Категорія відпуску.

За рецептом.


Виробник.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди / MerckSharp&DohmeB.V., theNetherlands.


Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності:

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди / Waarderweg 39, 2031 BNHaarlem, theNetherlands.

Состав Аркоксия

1 таблетка содержит: эторикоксиб 30мг, 60 мг, 90 мг или 120 мг;

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.
Механизм действия. Аркоксия — НПВП, селективный ингибитор ЦОГ-2 в пределах клинического диапазона доз. В клинических фармакологических исследованиях Аркоксия дозозависимо ингибировал ЦОГ-2 без ингибирования ЦОГ-1 при применении в дозах до 150 мг/сут.

Эторикоксиб не ингибирует синтез простагландинов желудка и не влияет на функцию тромбоцитов. Энзим ЦОГ ответственен за образование простагландинов. Идентифицировано две изоформы — ЦОГ-1 и ЦОГ-2. ЦОГ-2 является изоформой энзима, которая индуцируется под действием различных провоспалительных медиаторов и рассматривается как основной фактор, отвечающий за синтез простаноидных медиаторов боли, воспаления и лихорадки. ЦОГ-2 также участвует в процессах овуляции, имплантации и закрытия артериального протока, регуляции функции почек и ЦНС (индукция лихорадки, ощущение боли, когнитивная функция); также может принимать участие в процессе заживления язв. ЦОГ-2 была идентифицирована в ткани вокруг язвы желудка у человека, но значение для заживления язвы не установлено.

Эффективность. У пациентов с остеоартрозом эторикоксиб в дозе 60 мг 1 раз в сутки значительно улучшает состояние при болевом синдроме и субъективную оценку больным своего состояния. У пациентов с ревматоидным артритом (РА) эторикоксиб в дозе 90 мг 1 раз в сутки значительно уменьшает выраженность боли, воспаления, а также улучшает подвижность. У пациентов с приступами острого подагрического артрита эторикоксиб в дозе 120 мг 1 раз в сутки на протяжении 8 дней умеренно или значительно облегчает боль в суставах и воспаление по сравнению с индометацином в дозе 50 мг 3 раза в сутки. Уменьшение выраженности боли отмечают через 4 ч после начала лечения. У пациентов с анкилозирующим спондилитом эторикоксиб в дозе 90 мг 1 раз в сутки обеспечивает значительное уменьшение выраженности боли в позвоночнике, уменьшает воспаление, ограничение движений, а также улучшает функциональную способность. В исследованиях по определению начала действия эторикоксиба было установлено, что действие Аркоксии начинается через 24 мин после применения.

Фармакокинетика
Абсорбция. Эторикоксиб хорошо всасывается при пероральном приеме. Абсолютная биодоступность составляет около 100%. После приема 120 мг 1 раз в сутки до достижения равновесного состояния максимальная концентрация в плазме крови (среднее геометрическое значение С max=3,6 мкг/мл) выявляется приблизительно через 1 ч (Тmax) после приема взрослыми натощак. Среднее геометрическое значение AUC0–24ч составляет 37,8 мкг•час/мл. В пределах клинического дозирования фармакокинетика эторикоксиба является линейной.

При приеме Аркоксии в дозе 120 мг во время еды (пища с высоким содержанием жиров) не отмечено клинически значимого влияния на степень абсорбции. Скорость абсорбции менялась, что характеризовалось снижением С max на 36%) и увеличением Тmax на 2 ч. Такие данные не рассматриваются как клинически значимые. В клинических исследованиях эторикоксиб применяли независимо от приема пищи.

Распределение. Эторикоксиб приблизительно на 92% связывается с белками плазмы крови человека с концентрацией 0,05–5 мкг/мл. Объем распределения при равновесном состоянии составляет около 120 л у человека.
Эторикоксиб проникает через плацентарный барьер у крыс и кроликов, а также через ГЭБ барьер у крыс.

Метаболизм. Эторикоксиб активно метаболизируется, менее 1% дозы выделяется с мочой в виде исходного препарата. Основной путь метаболизма — формирования б -гидроксиметил деривата путем катализации ферментами цитохрома.

У человека идентифицировано 5 метаболитов. Основным метаболитом является б -карбоксиловой кислоты дериват эторикоксиба, который образуется при дальнейшей оксидации б -гидроксиметил деривата. Эти основные метаболиты либо не проявляют активности, либо являются слабоактивными ингибиторами ЦОГ-2. Никакой из этих метаболитов не ингибирует ЦОГ-1.

Выведение. После однократного в/в введения 25 мг эторикоксиба, меченного радиоизотопом здоровым лицам, 70% радиоактивного препарата выводится с мочой и 20% с калом, в основном в виде метаболитов. Менее 2% выводится в виде неизмененного препарата.

Выведение эторикоксиба происходит почти полностью путем метаболизма с выведением через почки. Равновесные концентрации эторикоксиба достигаются через 7 дней при применении в дозе 120 мг 1 раз в сутки, с показателем кумуляции приблизительно 2, что соответствует периоду полувыведения около 22 ч. Клиренс плазмы крови после в/в введения 25 мг препарата составляет около 50 мл/мин.

Отдельные группы пациентов
Пациенты пожилого возраста. Фармакокинетика у лиц пожилого возраста (65 лет и старше) подобна фармакокинетике у пациентов более молодого возраста.

Пол. Фармакокинетика эторикоксиба подобна у мужчин и женщин.

Нарушение функции печени. У пациентов с легкой формой нарушения функции печени (5–6 баллов по шкале Чайлд-Пью) при применении эторикоксиба в дозе 60 мг 1 раз в сутки средний показатель АUС приблизительно на 16% больше, чем у здоровых лиц при том же дозировании Аркоксии. У пациентов с умеренной формой нарушения функции печени (7–9 баллов по шкале Чайлд-Пью) при применении эторикоксиба в дозе 60 мг через сутки средний показатель АUС был подобен таковому у здоровых лиц, которые принимали Аркоксия в дозе 60 мг 1 раз в сутки ежедневно; применение эторикоксиба в дозе 30 мг не изучали у этой группы пациентов. Нет клинических или фармакокинетических данных относительно пациентов с тяжелой формой нарушения функции печени (10 баллов по шкале Чайлд-Пью).

Нарушение функции почек. Фармакокинетика однократной дозы эторикоксиба 120 мг у пациентов с умеренным и тяжелым нарушением функции почек, а также у пациентов с заболеванием почек терминальной стадии, которым проводят гемодиализ, значительно не отличается от фармакокинетики у здоровых лиц. При гемодиализе препарат практически не выводится (клиренс диализа около 50 мл/мин).

Дети. Фармакокинетику эторикоксиба у детей в возрасте ≤12 лет не изучали. В исследовании фармакокинетики (n=16), которое проводилось при участии подростков в возрасте 12–17 лет, с массой тела 40–60 кг, которым назначали эторикоксиб в дозе 60 мг 1 раз в сутки, и у подростков с массой тела 60 кг, которым назначали препарат в дозе 90 мг 1 раз в сутки, была подобной фармакокинетике взрослых, применяющих эторикоксиб в дозе 90 мг 1 раз в сутки. Безопасность и эффективность применения эторикоксиба у детей не установлены.

Показания Аркоксия

Симптоматическое лечение остеоартроза, ревматоидного артрита, анкилозирующего спондилоартрита, острого подагрического артрита, уменьшение выраженности острой и хронической боли.

Применение Аркоксия

Решение о назначении селективного ингибитора ЦОГ-2 должно основываться на оценке индивидуального риска для пациента.
Препарат Аркоксия применяется перорально, его можно принимать независимо от еды. Начало эффекта препарата наступает быстрее при приеме натощак, что нужно учитывать при необходимости быстрого уменьшения выраженности симптомов.
Артриты
Остеоартроз. Рекомендованная доза — 30 мг 1 раз в сутки. У некоторых пациентов при недостаточном уменьшении выраженности симптомов повышение дозы до 60 мг может приводить к более выраженному эффекту.
Ревматоидный артрит и анкилозирующий спондилоартрит. Рекомендованная доза — 90 мг 1 раз в сутки. Острый подагрический артрит. Рекомендованная доза — 120 мг 1 раз в сутки. Препарат Аркоксия в дозе 120 мг следует применять в острый симптоматический период и на протяжении ограниченного периода — максимально 8 дней лечения.

Обезболивание
Острая боль. Рекомендованная доза составляет 120 мг 1 раз в сутки. Препарат Аркоксия в дозе 120 мг нужно применять в острый симптоматический период и на протяжении ограниченного времени — максимально 8 дней лечения.
Хроническая боль. Рекомендованная доза — 60 мг 1 раз в сутки.
Дозы, превышающие рекомендованные для каждого показания, либо не имеют дополнительной эффективности, либо не изучались. Поэтому:
- дозирование при остеоартрозе не должно превышать 60 мг 1 раз в сутки;
- дозирование при ревматоидном артрите и анкилозирующем спондилоартрите не должно превышать 90 мг 1 раз в сутки;
- дозирование при острой подагре не должно превышать 120 мг 1 раз в сутки;
- дозирование при острой боли не должно превышать 120 мг 1 раз в сутки;
- дозирование при хронической боли не должно превышать 60 мг 1 раз в сутки.
Поскольку риск возникновения нарушений со стороны сердечно-сосудистой системы возрастает при повышении дозы и продолжительности экспозиции селективных ингибиторов ЦОГ-2, следует проводить, по возможности, наиболее короткие курсы лечения при применении наиболее низких эффективных суточных доз. Необходимость уменьшения выраженности симптомов и эффективность терапии у пациентов нужно периодически анализировать.
Пациенты пожилого возраста, пол и раса
Нет необходимости в коррекции дозирования у пациентов пожилого возраста или в зависимости от пола и расы.
Нарушение функции печени
У пациентов с легкой формой нарушения функции печени (5–6 баллов по шкале Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в сутки. У пациентов с умеренным нарушением функции печени (7–9 баллов по шкале Чайлд-Пью) дозу следует снизить, чтобы она не превышала 60 мг, принимать через день. Также можно рассмотреть применение дозы 30 мг 1 раз в сутки. Нет клинических и фармакокинетических данных для пациентов с тяжелой формой нарушения функции печени (10 баллов по шкале Чайлд-Пью).

Нарушение функции почек
Пациентам с заболеваниями почек в терминальной стадии (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) применение препарата Аркоксия противопоказано. Нет необходимости в коррекции дозирования для пациентов с менее выраженным нарушением функции почек (клиренс креатинина 30 мл/мин).

Противопоказания Аркоксия

Гиперчувствительность к любому компоненту препарата и сульфаниламидам; активная пептическая язва или желудочно-кишечное кровотечение; пациентам со склонностью к бронхоспазму, с бронхиальной астмой, острым ринитом, назальными полипами, ангионевротическим отеком, крапивницей или другими аллергическими реакциями после применения ацетилсалициловой кислоты или НПВП, включая ингибиторы ЦОГ-2;
- устранение боли в период после аортокоронарного шунтирования;
- период беременности и кормления грудью;
- тяжелые нарушения функции печени (альбумин сыворотки крови ≤25 г/л или 10 баллов по шкале Чайлд-Пью);
- почечный клиренс креатинина ≤30 мл/мин;
- детям и подросткам в возрасте до 16 лет;
- воспалительные заболевания кишечника;
- застойная сердечная недостаточность (NYНA II–IV);
- пациентам с гипертензией, у которых показатели АД постоянно превышают 140/90 мм рт. ст. и не контролируются адекватно;
- диагностированной ИБС, заболеваниях периферических артерий и/или сердечно-сосудистых заболеваниях (в том числе пациентам, которым недавно проведены аортокоронарное шунтирование или пластика сосудов).

Побочные эффекты Аркоксиа

Безопасность применения препарата Аркоксия оценивали в клинических исследованиях при участии 7152 пациентов, включая 4614 пациентов с остеоартрозом, ревматоидным артритом и хронической болью в нижней части спины (около 600 пациентов с остеоартрозом или ревматоидным артритом получали лечение в течение года или больше). Профиль побочных явлений был одинаковым у пациентов с этими заболеваниями, которые применяли препарат Аркоксия в течение 1 года или больше.

В клинических исследованиях сообщалось о перечисленных ниже побочных явлениях, связанных с применением препарата, которые возникали у пациентов с остеоартрозом, ревматоидным артритом и хронической болью в нижней части спины на протяжении 12-недельного лечения. Эти явления отмечали у 1% пациентов, которые применяли препарат Аркоксия, а частота их возникновения превышала частоту при применении плацебо: астения/утомляемость, головокружение, отеки нижних конечностей, АГ, диспепсия, изжога, тошнота, головная боль, повышение АлАТ, АсАТ.

В клиническом исследовании при участии пациентов с анкилозирующим спондилоартритом препарат Аркоксия назначали в дозе 90 мг 1 раз в сутки на протяжении 1 года (n=126). Профиль побочных явлений в этом исследовании был в целом таким же, как и в продолжительных исследованиях при остеоартрозе, ревматоидном артрите и хронической боли в нижней части спины.

В клиническом исследовании пациенты с острым подагрическим артритом получали Аркоксию в дозе 120 мг в сутки на протяжении 8 дней. Профиль побочных явлений в этом исследовании был в целом таким же, как в объединенных исследованиях при остеоартрозе, ревматоидном артрите и хронической боли в нижней части спины. В клинических исследованиях неотложного обезболивания пациенты получали Аркоксию в дозе 120 мг 1 раз в сутки на протяжении 1–7 дней. Профиль побочных явлений в этом исследовании был в основном таким же, как в объединенных исследованиях при остеоартрозе, ревматоидном артрите и хронической боли в нижней части спины.

О следующих побочных реакциях сообщалось с большей частотой при применении препарата, чем плацебо, при проведении клинических исследований с участием пациентов с остеоартрозом, ревматоидным артритом, хронической болью в нижней части спины или анкилозирующим спондилоартритом, которые применяли эторикоксиб в дозе 30, 60 или 90 мг на протяжении 12 нед, при проведении исследований по программе MEDAL или в постмаркетинговый период. Частота определена как: очень часто (1/10), часто (от 1/100 до ≤1/10), нечасто (от 1/1 000 до ≤1/100), редко (от 1/10 000 до ≤1/1 000), очень редко (≤1/10 000), неизвестно (невозможно установить частоту, исходя из существующих данных).

Инфекции и инвазии: нечасто — гастроэнтерит, инфекции верхних дыхательных путей, инфекции мочевыводящего тракта.

Со стороны системы крови и лимфатической системы: нечасто — анемия (преимущественно вследствие желудочно-кишечного кровотечения), лейкопения, тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы: очень редко — реакции гиперчувствительности, включая ангионевротический отек, анафилактические/анафилактоидные реакции, включая шок.

Со стороны метаболизма и питания: часто — отеки/задержка жидкости; нечасто — снижение или усиление аппетита, увеличение массы тела.

Психические расстройства: нечасто — тревожность, депрессия, снижение умственной деятельности; очень редко — спутанность сознания, галлюцинации, бессонница.

Со стороны ЦНС: часто — головокружение, головная боль; нечасто — дисгевзия, бессонница, парестезия/гипестезия, сонливость.

Со стороны органа зрения: нечасто — нечеткость зрения, конъюнктивит.

Со стороны органа слуха и лабиринта: нечасто — звон в ушах, вертиго.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — пальпитация, АГ; нечасто — фибрилляция предсердий, застойная сердечная недостаточность, неспецифичные изменения на ЭКГ, стенокардия, инфаркт миокарда*, приливы крови, инсульт1, транзиторные ишемические нарушения мозгового кровообращения; очень редко — гипертонический криз; неизвестно — тахикардия.

1 - Исходя из анализа продолжительных плацебо- и активноконтролируемых клинических исследований, при применении селективных ингибиторов ЦОГ-2 существует повышенный риск возникновения серьезных артериальных тромбозов, включая инфаркт миокарда и инсульт. Базируясь на существующих данных, маловероятно, что риск возникновения таких явлений превышает 1% в год (нечасто).

Со стороны дыхательной системы: нечасто — кашель, диспноэ, носовое кровотечение; очень редко — бронхоспазм.

Со стороны ЖКТ: часто — гастроинтестинальные нарушения (абдоминальная боль, метеоризм, изжога), диарея, диспепсия, ощущение дискомфорта в области эпигастрия, тошнота; нечасто — вздутие живота, кислотный рефлюкс, изменение характера перистальтики кишечника, запор, сухость во рту, гастродуоденальные язвы, синдром раздраженного кишечника, эзофагит, стоматит, рвота, гастрит; очень редко — пептическая язва, включая гастроинтестинальную перфорацию и кровотечение (чаще у лиц пожилого возраста); неизвестно — панкреатит.

Со стороны гепатобилиарной системы: часто — повышение уровня AлАT, АсАТ; очень редко — гепатит; неизвестно — желтуха.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — экхимоз; нечасто — отек лица, зуд, кожная сыпь; редко — эритема; очень редко — крапивница, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

Со стороны костно-мышечной системы: нечасто — спазмы/судороги мышц, скелетно-мышечная боль/скованность.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто — протеинурия, повышение уровня креатинина в сыворотке крови; очень редко — нарушение функции почек, включая почечную недостаточность.

Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата: часто — астения/слабость, гриппоподобные симптомы; нечасто — боль в грудной клетке.

Обследование: нечасто — повышение уровня азота мочевины в крови, КФК, гиперкалиемия, повышение уровня мочевой кислоты; редко — снижение уровня натрия в крови.
О следующих серьезных побочных реакциях сообщалось при применении НПВП, поэтому нельзя исключить возможность их возникновения при применении эторикоксиба: нефротоксичность, включая нефрит и нефротический синдром; гепатотоксичность, включая печеночную недостаточность.

Особые указания

Влияние на ЖКТ. Сообщалось об осложнениях со стороны гастроинтестинального тракта (перфорация, образование язв или кровотечение), иногда с летальным исходом у пациентов, которые применяли эторикоксиб.
Рекомендовано с осторожностью применять НПВП при лечении пациентов с высоким риском развития осложнений со стороны ЖКТ (пациенты, которые одновременно применяют любой другой НПВП или ацетилсалициловую кислоту, пациенты с такими заболеваниями ЖКТ в анамнезе, как пептическая язва или желудочно-кишечное кровотечение).

Существует дополнительный риск возникновения побочных реакций со стороны ЖКТ (гастроинтестинальные язвы или другие осложнения со стороны ЖКТ) при одновременном применении эторикоксиба и ацетилсалициловой кислоты (даже в низких дозах). В продолжительных клинических исследованиях не выявлено выраженных различий относительно безопасности ЖКТ при применении селективного ингибитора ЦОГ-2 + ацетилсалициловая кислота и НПВП + ацетилсалициловая кислота.

Влияние на сердечно-сосудистую систему. Клинические исследования указывают на то, что применение селективных ингибиторов ЦОГ-2 связано с риском возникновения тромботических осложнений (особенно инфаркта миокарда и инсульта) по сравнению с плацебо и некоторыми НПВП. Поскольку риск сердечно-сосудистых осложнений может возрастать при повышении дозы и продолжительности применения эторикоксиба, препарат нужно назначать на возможно более короткий период времени и в наиболее низких эффективных суточных дозах. Периодически следует пересматривать потребность в симптоматическом уменьшении выраженности боли и оценивать выраженность реакции на лечение, особенно у пациентов с остеоартрозом.

Пациентам с выраженными факторами риска развития сердечно-сосудистых осложнений (такими как гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) назначать эторикоксиб следует только после тщательного сопоставления вероятного риска и пользы от применения препарата.
Селективные ингибиторы ЦОГ-2 не заменяют применения ацетилсалициловой кислоты для профилактики тромбоэмболических осложнений при сердечно-сосудистых заболеваниях, поскольку не оказывают антиагрегантного действия. Поэтому не следует отменять антиагрегантные препараты.

Влияние на почки. Почечные простагландины могут играть компенсаторную роль в поддержании перфузии почек. Поэтому при состояниях, которые сопровождаются ухудшением почечной перфузии, применение эторикоксиба может приводить к снижению образования простагландинов и, как следствие, к снижению почечного кровотока, тем самым ухудшая функцию почек. Высокий риск развития такой реакции у пациентов с существующим выраженным нарушением функции почек, декомпенсированной сердечной недостаточностью или циррозом. У таких пациентов необходимо контролировать функцию почек.

Задержка жидкости, отеки и АГ. Все НПВП, включая эторикоксиб, могут приводить к развитию или рецидиву застойной сердечной недостаточности. С осторожностью препарат назначают пациентам с сердечной недостаточностью в анамнезе, нарушением функции левого желудочка или АГ, а также пациентам с отеками, которые возникли вследствие любых других причин. При клинических признаках ухудшения состояния таких пациентов нужно применить соответствующие меры, включая отмену эторикоксиба.

Эторикоксиб, особенно в высоких дозах, может приводить к более тяжелой гипертензии и чаще, чем некоторые другие НПВП и селективные ингибиторы ЦОГ-2. Поэтому АГ должна быть контролируемой перед началом лечения эторикоксибом. АД следует контролировать на протяжении 2 нед после начала лечения, а затем периодически. Если АД значительно повышается, необходимо рассмотреть возможность альтернативного лечения.

Влияние на печень. Повышение уровня АлАТ и/или AсАT (приблизительно в ≥3 раза по сравнению с верхней границей нормы) отмечали у 1% пациентов, которые принимали участие в клинических исследованиях и применяли эторикоксиб в дозах 30, 60 и 90 мг в сутки.

Необходимо наблюдение за состоянием всех пациентов с симптомами и/или признаками нарушения функции печени, а также пациентов с патологическими показателями функции печени. При признаках нарушения функции печени и при стойких патологических изменениях показателей функции печени (в 3 раза превышающих верхнюю границу нормы), эторикоксиб следует отменить.
Общие указания. Если на протяжении лечения у пациента отмечают ухудшение функции любой из систем органов, необходимо принять соответствующие меры и рассмотреть вопрос об отмене эторикоксиба. Соответствующее медицинское наблюдение следует проводить при применении эторикоксиба у пациентов пожилого возраста и при нарушении функции почек, печени или сердца.
С осторожностью необходимо начинать лечение эторикоксибом пациентов с дегидратацией. Рекомендовано провести регидратацию до начала применения эторикоксиба.

О развитии серьезных кожных реакций, в некоторых случаях с летальным исходом, в том числе эксфолиативного дерматита, синдрома Стивенса — Джонсона и токсического эпидермального некролиза, очень редко сообщалось при применении НПВП и некоторых селективных ингибиторов ЦОГ-2 во время постмаркетингового наблюдения (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Максимальный риск развития таких реакций в начале терапии, с началом проявлений в большинстве случаев на протяжении первого месяца лечения. О серьезных реакциях гиперчувствительности (таких как анафилаксия и ангионевротический отек) сообщалось у пациентов, которые применяют эторикоксиб (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Некоторые селективные ингибиторы ЦОГ-2 могут повышать риск возникновения кожных реакций у пациентов с аллергической реакцией на любой препарат в анамнезе. Эторикоксиб следует отменить при первых проявлениях сыпи на коже, повреждениях слизистой оболочки или других признаках гиперчувствительности. При применении эторикоксиба могут маскироваться проявления лихорадки и другие признаки воспалительного процесса.
С осторожностью назначают одновременно эторикоксиб и варфарин или другие пероральные антикоагулянты.

Применение эторикоксиба, как и других препаратов, ингибирующих ЦОГ и синтез простагландинов, не рекомендовано женщинам, которые планируют беременность.

В состав препарата Аркоксия входит лактоза. Пациенты с такими редкими наследственными состояниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа и глюкозо-галактозная мальабсорбция, не должны применять этот препарат.

Применение Артоксия в период беременности и кормления грудью.
Применение Аркоксии, как и других препаратов, ингибирующих ЦОГ-2, не рекомендовано женщинам, которые планируют беременность.

Нет клинических данных о применении эторикоксиба в период беременности. В исследованиях на животных выявлена репродуктивная токсичность.

Потенциальный риск у женщин в период беременности неизвестен. Применение эторикоксиба на протяжении последнего триместра беременности, как и других препаратов, которые ингибируют синтез простагландинов, может приводить к отсутствию сокращений матки и преждевременному закрытию артериального протока. Поэтому применение эторикоксиба противопоказано в период беременности. В случае наступления у женщины беременности на протяжении лечения, эторикоксиб необходимо отменить. Неизвестно, экскретируется ли эторикоксиб в грудное молоко. Известно, что у крыс препарат выделяется с молоком. Женщинам, применяющим эторикоксиб, кормление грудью противопоказано.

Дети. Эторикоксиб можно применять у пациентов в возрасте 16 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.
Не проводили исследования относительно влияния эторикоксиба на способность управлять автотранспортными средствами и механизмами. Пациенты, у которых во время применения эторикоксиба возникает головокружение, вертиго или сонливость, не должны управлять транспортными средствами и механизмами.

Взаимодействия с другими лекарственными средствами

Фармакодинамические взаимодействия
Пероральные антикоагулянты. У пациентов, состояние которых стабилизировано путем постоянного применения варфарина, прием Аркоксии в дозе 120 мг в сутки сопровождается повышением протромбинового времени МНО приблизительно на 13%. Поэтому у больных, которые применяют пероральные антикоагулянты, необходимо контролировать показатели протромбинового времени MHO, особенно в первые дни приема эторикоксиба или при изменении его дозирования.

Диуретики, ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II. НПВП могут снижать эффект диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например у пациентов с дегидратацией или у пожилых пациентов со сниженной функцией почек) одновременное применение ингибитора АПФ или антагониста ангиотензина II и препаратов, ингибирующих ЦОГ, может приводить к дальнейшему ухудшению функции почек, включая вероятное развитие ОПН, которая обычно имеет обратимый характер. Следует помнить о возможности таких взаимодействий у пациентов, которые применяют эторикоксиб одновременно с ингибиторами АПФ или с антагонистами ангиотензина II. Поэтому такие комбинации необходимо назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Следует провести адекватную гидратацию и рассмотреть вопрос о проведении мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также с определенной периодичностью в дальнейшем.

Ацетилсалициловая кислота. В исследовании при участии здоровых добровольцев, в условиях равновесного состояния, применение препарата Аркоксия в дозе 120 мг 1 раз в сутки не влияло на антиагрегантную активность ацетилсалициловой кислоты (81 мг 1 раз в сутки). Эторикоксиб можно назначать одновременно с ацетилсалициловой кислотой в дозах, которые применяются для профилактики сердечно-сосудистых осложнений (низкие дозы). Однако одновременное применение низких доз ацетилсалициловой кислоты и эторикоксиба может приводить к повышению частоты возникновения язвы ЖКТ и других осложнений, по сравнению с монотерапией эторикоксибом.

Не рекомендовано одновременное применение эторикоксиба с ацетилсалициловой кислотой, дозы которой выше установленных для профилактики, а также сочетанно с другими НПВП.

Циклоспорины и такролимус. Хотя взаимодействие эторикоксиба с этими препаратами не изучали, одновременное назначение НПВП с циклоспоринами и такролимусом может усиливать нефротоксическое влияние последних. Следует контролировать функцию почек при одновременном применении эторикоксиба в сочетании с любым из этих препаратов.

Фармакокинетические взаимодействия
Влияние на фармакокинетику других препаратов
Литий. НПВП снижают выведение лития почками, повышая уровень лития в плазме крови. При необходимости, проводят частый контроль уровня лития в крови и корректируют дозу лития во время одновременного применения этих препаратов, а также при прекращении применения НПВП.

Метотрексат. В двух исследованиях изучали эффекты Аркоксии при применении в дозах 60, 90 и 120 мг 1 раз в сутки на протяжении 7 дней пациентами, которые получали при ревматоидном артрите метотрексат в дозе 7,5–20 мг 1 раз в неделю. Препарат Аркоксия в дозе 60 и 90 мг не влиял на концентрацию в плазме крови и почечный клиренс метотрексата. В одном исследовании при применении Аркоксии в дозе 120 мг не выявлено влияния на концентрацию в плазме крови и почечный клиренс метотрексата. В другом исследовании при применении Аркоксии в дозе 120 мг концентрация метотрексата в плазме крови повышалась на 28%, а почечный клиренс метотрексата снижался на 13%. При одновременном назначении Аркоксии и метотрексата следует проводить соответствующий мониторинг относительно появления токсического влияния метотрексата.

Пероральные контрацептивы. Эторикоксиб в дозе 60 мг при одновременном назначении с пероральными контрацептивами, содержащими 35 мкг этинилэстрадиола и 0,5–1 мг норэтиндрона, на протяжении 21 дня приводил к повышению АUС0–24 этинилэстрадиола на 37%. Этерококсиб в дозе 120 мг при применении с вышеуказанными пероральными контрацептивами одновременно или через 12 ч повышал в равновесном состоянии значения АUС0–24 этинилэстрадиола на 50–60%. О таком повышении концентрации этинилэстрадиола следует помнить при выборе перорального контрацептива с различным содержанием этинилэстрадиола, который будет применяться одновременно с эторикоксибом. Повышение экспозиции этинилэстрадиола может повышать частоту возникновения побочных реакций, связанных с применением пероральных контрацептивов (например тромбоэмболия вен у женщин группы риска).

Гормонозаместительная терапия. Прием 120 мг Аркоксии с гормонозаместительными препаратами, в состав которых входят конъюгированные эстрогены, на протяжении 28 дней повышает средний показатель АUС0–24 в равновесном состоянии неконъюгированного эстрона (на 41%), эквилина (на 76%) и 17β-эстрадиола (на 22%). Влияние доз эторикоксиба, рекомендованных для продолжительного применения (30, 60 и 90 мг), не изучали. Влияние препарата Аркоксия в дозе 120 мг на экспозицию (АUС0–24) эстрогенных компонентов комбинированного препарата был в 2 раза меньше по сравнению с наблюдаемыми при монотерапии и при повышении дозирования.

(Климадион, Эстрожель, Утрожестан, Фемостон)

Клиническое значение такого повышения неизвестно, а прием гормонозаместительного препарата в высоких дозах одновременно с Аркоксией не изучали. Необходимо принимать во внимание такое повышение концентрации эстрогена при выборе гормонального препарата для применения в период постменопаузы при одновременном применении Аркоксии, поскольку рост экспозиции эстрогена может повышать риск возникновения побочных реакций при заместительной гормонотерапии.

Преднизон/преднизолон. В исследованиях взаимодействия с препаратами эторикоксиб не выявлял клинически значимого влияния на преднизон/преднизолон.

Дигоксин. При назначении эторикоксиба в дозе 120 мг 1 раз в сутки на протяжении 10 дней здоровым добровольцам не отмечено влияния на показатель АUС0–24 в равновесном состоянии и на выведение дигоксина почками. Выявлено повышение показателя Сmax дигоксина (приблизительно на 33%). Такое повышение, как правило, не является существенным у большинства пациентов. Однако нужно наблюдать за состоянием пациентов с высоким риском относительно токсического действия дигоксина при одновременном назначении эторикоксиба и дигоксина.

Влияние эторикоксиба на препараты, которые метаболизируются сульфотрансферазами.
Эторикоксиб является ингибитором активности человеческой сульфотрансферазы, в частности SULT1E1, а также способен повышать концентрацию этинилэстрадиола в сыворотке крови. Поскольку на сегодня данных о влиянии многочисленных сульфотрансфераз мало, а клинические эффекты многих препаратов изучаются, целесообразно с осторожностью назначать эторикоксиб одновременно с другими препаратами, которые метаболизируются, в основном, человеческими сульфотрансферазами (например пероральный сальбутамол и миноксидил).

Влияние эторикоксиба на препараты, которые метаболизируются изоферментами системы CYP.
Основываясь на данных исследований in vitro, не ожидается ингибиции цитохромов Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 и ЗА4. В исследовании при участии здоровых добровольцев ежедневное применение эторикоксиба в дозе 120 мг не оказывало влияния на активность печеночного CYP 3A4, что установлено по эритромициновому дыхательному тесту.

Влияние других препаратов на фармакокинетику эторикоксиба.
Основной путь метаболизма эторикоксиба зависит от энзимов CYP. CYP 3A4 способствует метаболизму эторикоксиба in vivo. Исследования in vitro указывают на то, что CYP 2D6, CYP 2C9, CYP 1A2 и СYP 2C19 также могут катализировать основной путь метаболизма, но их количественные характеристики не изучали in vivo.

Кетоконазол. Кетоконазол является мощным ингибитором CYP 3A4. При применении здоровыми добровольцами в дозе 400 мг 1 раз в сутки на протяжении 11 дней кетоконазол не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику эторикоксиба в разовой дозе 60 мг (повышение AUC на 43%).

Рифампицин. Одновременное назначение эторикоксиба и рифампицина (мощного индуктора ферментов CYP) приводило к снижению концентрации эторикоксиба в плазме крови на 65%. Такое повышение может сопровождаться рецидивом симптомов, если эторикоксиб применяют одновременно с рифампицином. В то время как такие данные могут указывать на необходимость повышения дозы, не рекомендовано применять эторикоксиб в дозах, превышающих указанные для каждого показания, поскольку не изучали комбинированное применение рифампицина и эторикоксиба в таких дозах.

Антациды. Антацидные препараты не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику эторикоксиба.

Передозировка

В клинических исследованиях применение однократной дозы эторикоксиба до 500 мг или многократный прием в дозе 150 мг/сут на протяжении 21 дня не вызывал существенных токсических эффектов. Сообщалось об острой передозировке эторикоксиба, хотя в большинстве случаев о побочных реакциях не сообщалось. Побочные реакции, которые отмечали чаще всего, были сравнимы с профилем безопасности эторикоксиба (например реакции со стороны ЖКТ, сердца и почек).

В случае передозировки целесообразно применять обычные поддерживающие меры, например, удаление неабсорбированного препарата из ЖКТ, ведение клинического наблюдения и, при необходимости, проведение поддерживающего лечения.

Эторикоксиб не выводится при гемодиализе; неизвестно, выводится ли препарат при проведении перитонеального диализа.

Условия хранения: хранить при температуре не выше 30 °С.

Аркоксиа инструкция и применение



Реклама
Поиск лекарств в аптеках