Арутимол - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРУТИМОЛ ®

Склад:

діюча  речовина: тимолол;  

1 мл Арутимолу ®, крапель очних, розчин  2,5 мг/мл : містить тимололу малеату 3,42 мг, що відповідає 2,5 мг тимололу;

1 мл Арутимолу ®, крапель очних, розчин   5 мг/мл : містить тимололу малеату 6,83 мг, що відповідає 5 мг тимололу;

допоміжні речовини: бензалконію хлориду розчин; повідон К30;  динатрію едетат; натрію  дигідрофосфат, дигідрат; натрію гідрофосфат, додекагідрат; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.  Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин вільний від суспендованих частинок.

Фармакотерапевтична група.  Протиглаукомний препарат. Код  АТХ S01E D01.  

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тимолол є неселективним β-блокатором, який не чинить симпатоміметичної або місцевоанестезуючої  (мембраностабілізуючої) дії. Тимолол інгібує β₁-рецептори, локалізовані переважно у серцевих м’язах, а також β₂-рецептори.

Тимолол зменшує стимулюючий ефект катехоламіну на серце. У результаті сповільнюється провідність атріовентикулярної  блокади, зменшується  частота серцебиття і хвилинний об’єм серця. Блокада β-адренорецепторів у бронхах і бронхіолах призводить до підвищення резистентності дихальних шляхів через відсутність протидії для парасимпатичної діяльності.

Місцева дія на очі

Очні краплі Арутимол® зменшують як підвищений, так і нормальний внутрішньоочний тиск (ВОТ).

Точний механізм дії тимололу, що проявляється  у зменшенні внутрішньоочного тиску, до цього часу невідомий. Однак флуорофотометричні та тонографічні   дослідження свідчать про те, що ефект тимололу може бути зумовлений зменшенням секреції водянистої вологи. Деякі дослідження також показали покращення  відтоку водянистої вологи.

У деяких пацієнтів після тривалого лікування було відзначено  пониження чутливості до тимололу, як і до інших препаратів, що знижують внутрішньоочний тиск.

Довгострокові дослідження з участю 164 пацієнтів, досліджуваних щонайменше 3 роки, показали, що після досягнення стабілізації  внутрішньоочного тиску не виникало жодних  серйозних змін цього тиску.

На відміну  від міотичних засобів тимолол зменшує внутрішньоочний тиск, не впливаючи на акомодацію та розмір зіниці. Відсутність міозу особливо важлива для пацієнтів  із катарактою. У випадку переходу пацієнта від міотичних  засобів до тимололу необхідно провести  корекцію рефракції після зменшення міотичної дії.

Фармакокінетика.

Дія  препарату настає, як правило, через 20 хвилин після місцевого застосування, досягає максимуму приблизно через 1-2 години. Ефект триває до 24 годин.

Рівень концентрації  тимололу на першій і другій годині піcля введення 2 крапель тимололу 0,5 % становить 150 нг/100 мг. За 7 годин рівень концентрації  зменшується до 10 нг/100 мг.

Радіоактивність, еквівалентну 1-10 нг тимололу/100 мг тканини, було зафіксовано у рогівці, третій повіці, райдужній оболонці/циліарному тілі.

Системна абсорбція: дослідження показали, що тимолол хімічно абсорбується після місцевого очного застосування. Дослідження показало, що тимолол було знайдено

у сечовині всіх здорових добровольців і пацієнтів (тимолол малеат і його метаболіти екскретуються переважно нирками).

Рівень у крові: концентрації тимололу у плазмі крові після місцевого застосування рекомендованих клінічних доз часто неможливо детектувати  (менше 2 мг/мл), причому ні після одноразового введення дози, ні після двотижневого лікування.

Максимальні концентрації у плазмі крові після застосування 2 крапель препарату 2 рази на день  становили 9,6 нг/мл. Це спостерігалося через 30-90 хвилин після застосування.

Клінічні характеристики.

Показання.

Підвищений внутрішньоочний тиск (очна гіпертензія); глаукома (хронічна відкритокутова глаукома); глаукома після видалення лінз (глаукома при афакії).

Протипоказання.

Застосування  Арутимолу®, крапель  очних, протипоказано при наявності наступних захворювань:

 - бронхіальна гіперреактивність;

 - бронхіальна астма або бронхіальна астма в анамнезі;

 - хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів;

 - синусова брадикардія;

 - синдром слабкості синусового вузла, зокрема синоаурикулярна блокада,

           - атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, що не контролюється     кардіостимулятором;

 - виражена серцева недостатність;

 - високий ступінь АВ-блокади;

 - застійна серцева недостатність;

           - кардіогенний шок.

Арутимол®, краплі очні, 0,25 %/0,5 % не слід також призначати у разі підвищеної чутливості до будь-якого з компонентів препарату, при тяжкому алергічному риніті або дистрофічних розладах рогівки.

Слід уникати одночасного призначення місцевих β-блокаторів, таких як тимолол, та перорального або внутрішньовенного ведення препаратів групи антагоністів кальцію пацієнтам, які страждають на серцеву недостатність, тому що можуть виникнути порушення атріовентрикулярної провідності, лівостороння серцева недостатність та гіпотензія.  

Слід проводити обережне лікування пацієнтів із порушеннями кровопостачання мозку. Якщо після застосування очних крапель тимололу спостерігаються симптоми зниженого кровопостачання мозку, слід розглянути альтернативні методи лікування.

Слід проводити обережне лікування пацієнтів із м’язовою слабкістю: при застосуванні тимололу очних крапель спостерігалися випадки підвищення м’язової слабкості, а саме такі міастенічні симптоми, як двоїння в очах, опущення повік і загальна слабкість.

Краплі очні тимололу не рекомендується застосовувати для лікування пацієнтів, у яких спостерігається підвищення очного тиску вночі.

Взаємодія  з  іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування очних крапель, що містять адреналін або пілокарпін, посилює дію тимололу щодо зниження внутрішньоочного тиску.

При одночасному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів можливе двостороннє посилення дії: на очі (зниження внутрішньоочного тиску) і на серцево-судинну систему.

Нервово-м’язова блокада, спричинена тубокурарином, може посилюватися шляхом інгібування β-рецептора (препаратом Арутимол®, краплі очні, 0,25 %/0,5 %).

При одночасному застосуванні β-блокаторів і ß₂-симпатоміметиків можливе зниження ефекту ß₂-симпатоміметиків і поява важких бронхоспазмів.

Одночасне застосування інсуліну або інших антидіабетичних засобів, особливо на тлі стресу або фізичного навантаження (гіпоглікемія), може спричинити або підвищити недостатність глюкози у крові, симптоми якої можуть бути масковані.

Існує можливість додаткових ефектів, що призводять до гіпотензії та/або вираженої брадикардії, коли розчин офтальмологічних β-блокаторів застосовувати одночасно з пероральними блокаторами кальцієвих каналів, β-адренергічними блокаторами, антиаритмічними препаратами (зокрема аміодарон), глікозидами наперстянки, парасимпатоміметиками, гуанетидином.

Зареєстровано випадки посиленої системної β-блокади (наприклад, зниження частоти серцевих скорочень, депресія) під час комбінованого лікування інгібіторами CYP2D6 (наприклад, хінідин, флуоксетин, пароксетин) і тимололом.

Час від часу повідомляється про розширення зіниць внаслідок одночасного застосування офтальмологічних β-блокаторів і адреналіну (епінефрину).

Особливості застосування.

Тільки для офтальмологічного застосування.

Під час лікування препаратом Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% необхідно регулярно  стежити за внутрішньоочним тиском і рогівкою.

Як і інші офтальмологічні препарати місцевого застосування, тимолол абсорбується системно. Завдяки  β-адренергічному  компоненту при застосуванні Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% можуть  виникнути такі ж побічні реакції з боку серцево-судинної системи, легенів та інші побічні реакції, які спостерігаються  при застосуванні  системних бета-адренергічних  блокаторів. Частота виникнення системних побічних реакцій при місцевому  офтальмологічному  застосуванні  є нижчою, ніж при систематичному  застосуванні.

Порушення з боку серця.

Слід критично оцінити доцільність терапії β-блокаторами для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічна хвороба серця, стенокардія Принцметала та серцева  недостатність) і гіпотонією і розглянути можливість  терапії  іншими активними речовинами. Необхідно спостерігати за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями на предмет виявлення  ознак погіршення їх стану, а також можливого виникнення   побічних реакцій.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічна хвороба серця, стенокардія Принцметала та серцева недостатність) та артеріальною гіпертензією слід уважно оцінити  лікування β-блокаторами та розглянути лікування препаратами з іншими діючими  речовинами.  Необхідно спостерігати  за пацієнтами з серцево-судинними захворюваннями на предмет виявлення ознак погіршення їх стану, а також можливого виникнення побічних реакцій. Через негативний вплив на час проведення імпульсу β-блокатори слід призначати  з великою обережністю пацієнтам із блокадою серця I ступеня.

Порушення з боку судин.

З обережністю слід призначати лікування пацієнтам з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу (наприклад, тяжка форма хвороби Рейно або синдрому Рейно).

Порушення з боку органів дихання.

Зареєстровані респіраторні реакції, зокрема летальний наслідок через бронхоспазм  у хворих  з астмою після введення  деяких  офтальмологічних  β -блокаторів.  Тимолол слід з обережністю застосовувати  пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванням легень легкого або середнього ступеня тяжкості та лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Інші β -блокатори

Вплив на внутрішньоочний  тиск  та відомі ефекти системної бета-блокади можуть посилюватися, коли тимолол призначати   пацієнтам, які вже отримують системні β -блокатори. Необхідно ретельно спостерігати  за  відповідною реакцією таких  пацієнтів. Не рекомендується одночасне застосування двох місцевих  β -адреноблокаторів (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіпоглікемія/діабет

β -блокатори слід з обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до спонтанної гіпоглікемії, або пацієнтам з лабільним діабетом, оскільки β -блокатори можуть маскувати  ознаки  і симптоми  гострої  гіпоглікемії.

Гіпертиреоз.

β -блокатори можуть  маскувати ознаки  гіпертиреозу.

Захворювання рогівки.

Офтальмоологічні β -блокатори  можуть спричинити сухість очей. Слід з обережністю призначати  лікування пацієнтам із захворюваннями рогівки.

Анафілактичні реакції

Під час прийому β -блокаторів пацієнти з атопією в анамнезі  або важкою анафілактичною  реакцією  на різні алергени можуть бути більш чутливими до повторного застосування таких алергенів і нечутливі  до звичайних доз адреналіну, яким зазвичай лікують анафілактичні реакції .

Відшарування судинної оболонки

Повідомлялося про відшарування судинної оболонки  при  застосуванні терапії, що пригнічує продукування внутрішньоочної рідини (наприклад, тимолол, ацетазоламід) після трабекулотомії.

Анестезія під час хірургічних втручань

Офтальмологічні β -блокатори  можуть блокувати  системну дію  β -агоністів, наприклад, адреналіну. Необхідно попередити  анестезіолога про те, що пацієнт отримує тимолол.

Бензалконію хлорид може спричинити  подразнення очей. Слід уникати контакту з м’якими контактними лінзами. Хлорид бензалконію може призвести до зміни кольору м’яких контактних лінз.  Контактні лінзи слід зняти перед закапуванням препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25 %/0,5 % і надягти знову не раніше,  ніж  через 15 хвилин.

Було отримано повідомлення, що блокатори β-адренорецепторів спричиняють слабкість  м’язів, що пов’язано з певними симптомами міастенії  (наприклад, диплопія, птоз та загальна слабкість). Також надходила інформація, що тимолол спричиняє слабкість  м’язів у деяких пацієнтів з міастенією  gravis або із симптомами міастенії.

Головною проблемою лікування у пацієнтів  із закритокутовою глаукомою є необхідність відкриття кута. Для цього потрібно звузити  зіницю.

Якщо тимолол застосовується  для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при закритокутовій глаукомі, його слід застосовувати разом з міотиком.

Як і при застосуванні  інших протиглаукомних препаратів, у деяких пацієнтів спостерігалося зниження чутливості  до тимололу після довготривалої  терапії.

Перед загальною анестезією слід поступово припинити застосування блокаторів β -адренорецепторів, оскільки вони знижують здатність серця реагувати  на стимуляцію рецепторів симпатичної системи ß-адренорецепторами.

Якщо додатково застосовувати інші очні засоби, необхідно зачекати 15 хвилин між їх застосуванням.

Слід зазначити, що під час стабілізації  внутрішньоочного тиску початкове зниження може  становити  до 50 %, після чого  ефективність препарату  може зменшитися.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Немає достатньо даних щодо застосування  тимололу вагітними  жінками. Тимололу малеат не варто застосовувати у період вагітності, якщо для його застосування немає чітких показань.

Епідеміологічні дослідження не виявили мальформативних ефектів, але продемонстрували  ризик затримки  внутрішньоутробного розвитку, коли β -блокатори застосовувати  перорально. Крім того, ознаки і симптоми β –блокади (наприклад, брадикардія, гіпотонія, пригнічення дихання і гіпоглікемія) були виявлені у новонароджених, коли β -блокатори   застосовували до пологів. Якщо тимолол застосовувати до пологів, слід проводити ретельний моніторинг стану новонароджених протягом перших кількох  днів їх життя.

Годування груддю

β -блокатори проникають у грудне молоко і здатні спричинити серйозні небажані ефекти  у немовляти, яке перебуває на   грудному годуванні.  Однак при терапевтичних дозах тимололу в очних краплях малоймовірно, що в грудному молоці їх буде досить значна кількість, щоб спричинити  клінічні симптоми  β -блокади у немовлят. Після ретельної оцінки  співвідношення користь/ризик слід відмінити годування груддю  або припинити  застосування препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25 %/0,5 %, зважаючи на користь  від годування груддю для дитини та користь від терапії для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Навіть при належному застосуванні препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% може впливати на зір і, таким чином, на здатність реагувати при керуванні  автотранспортом, роботі з іншими механізмами або роботі в небезпечних умовах. Можливе тимчасове затуманення зору або інші зорові розлади, включаючи рефракційні зміни, диплопію, птоз, часті випадки легкої та тимчасової  нечіткості зору та рідко- випадки запаморочення або підвищеної втомлюваності  можуть вплинути  на здатність керувати  транспортним  засобом або  різними механізмами. При одночасному споживанні алкоголю подібні ефекти можуть посилюватись.

Якщо при закапуванні виникає затуманення зору, пацієнт повинен зачекати,  поки зір не стане ясним, перш ніж керувати  автомобілем  або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Для закапування в очі.

Очні краплі закапувати у нижній кон’юктивальний мішок.

На початку лікування закапувати по 1 краплі Арутимолу®, краплі очні, 0,25 % або Арутимолу®, краплі очні, 0,5 % двічі на добу.

Якщо внутрішньоочний тиск встановлюється на бажаному рівні під час регулярних оглядів, дозу можна зменшити  до 1 краплі Арутимолу®, краплі очні, 0,25 % або Арутимолу®, краплі очні, 0,5 % 1 раз на добу.

Як і всі антиглаукоматозні препарати, Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% загалом призначені для довгострокового застосування.

Регулюючи внутрішньоочний тиск, важливо зазначити, що початкове зниження тиску може становити до 50 %, а потім можливе зменшення ефекту (тахіфілаксія). У період з 3-го по 12-й місяць зниження тиску стабілізується. Тому є важливим регулярний контроль тиску, особливо в перші дні після застосування крапель очних тимололу. При пероральному застосуванні β -блокаторів передбачається зниження внутрішньоочного тиску, тому важливо перевіряти, чи все ще необхідне місцеве застосування крапель очних тимололу. При систематичному застосуванні β-блокаторів додатковий ефект речовин місцевого застосування, як правило, значно менший.

При використанні носо-слізної оклюзії або при  заплющенні повік на 2 хвилини системна абсорбція знижується. Це може призвести до зменшення системних побічних ефектів і збільшення локальної активності.

У пацієнтів із сильно пігментованою райдужною оболонкою зниження тиску може відбуватись із затримкою або нижчою мірою.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.

Недоношені діти та немовлята

Дуже рідко спостерігалося апное у новонароджених, що може пояснюватися фізичною недозрілістю цих пацієнтів. Не рекомендується застосовувати цей препарат для лікування новонароджених і недоношених дітей у зв’язку з можливим впливом тимололу на центральну нервову систему. Було помічено, що у деяких випадках застосування очних крапель тимололу для лікування новонароджених і недоношених дітей призводило до значного підвищення рівня тимололу у плазмі  крові дітей порівняно з дорослими.

Інші запобіжні заходи щодо застосування Арутимол®, крапель очних  0,25 %/0,5 % зазначаються у пунктах «Протипоказання» та «Побічні реакції».

Передозування.

При застосуванні препарату відповідно до інструкції практично виключається можливість токсичної побічної дії. Ознаками передозування є значне зниження артеріального тиску, застійна серцева недостатність, кардіогенний шок, брадикардія і зупинка серця. Крім того, можуть розвинутися дихальні порушення, бронхоспазми, шлунково-кишкові розлади, сплутаність свідомості та судоми.

В умовах інтенсивного медичного догляду, окрім загальної терапії, слід проводити моніторинг життєвих показників. У випадку передозування можна призначати такі антидоти:

- атропін

0,5-2 мг внутрішньовенно як болюс;

- Глюкагон

спочатку: 1-10 мг внутрішньовенно, далі: 2 - 2,5 мг щогодини як тривала інфузія;

- ß- симпатоміметики залежно від маси тіла і ефекту:  добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін.     

При резистентній брадикардії слід розглянути лікування за допомогою кардіостимуляторів. При бронхоспазмі можна призначати ß₂-симпатоміметики (у вигляді аерозолю або, при необхідності, внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

Наведені вище заходи адаптуються до кожного окремого випадку.

Побічні реакції.

Як і інші офтальмологічні препарати місцевого застосування, тимололу малеат абсорбується в системний кровообіг. Це може спричинити подібні небажані реакції, які спостерігалися при застосуванні системних β-блокуючих агентів. Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування є нижчою, ніж при систематичному застосуванні. Зазначені побічні реакції включають реакції, які спостерігались у межах класу офтальмологічних β -блокаторів.

Додаткові побічні реакції спостерігалися при застосуванні офтальмологічних β -блокаторів і можуть потенційно виникнути при застосуванні Арутимолу.

З боку імунної системи

Системні алергічні реакції, зокрема ангіоневротичний набряк, кропив’янка, локалізовані і генералізовані висипи, свербіж, анафілактичні реакції, набряк обличчя, почервоніння.

Анафілактичні реакції.

Під час прийому  β -блокаторів  пацієнти  з атопією в анамнезі  або тяжкою  анафілактичною реакцією на різні алергени можуть бути більш чутливими до  повторного застосування  таких алергенів і нечутливі  до звичайних доз  адреналіну, яким зазвичай лікують  анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин і харчування

Гіпоглікемія/діабет, гіперглікемія.

Оскільки  β-блокатори можуть маскувати ознаки та симптоми  гострої гіпоглікемії, пацієнтам, схильним до спонтанної гіпоглікемії або з лабільним   діабетом, β-блокатори  слід призначати  з обережністю.

Гіпертиреоз.

β -блокатори можуть маскувати ознаки гіпертиреозу. Неспецифічна тромбоцитопенічна пурпура.

Психічні розлади

Безсоння, депресія, нічні кошмари, втрата пам’яті.

З боку нервової системи

Синкопе, порушення кровообігу мозку, ішемія головного мозку, збільшення ознак і симптомів міастенією  gravis, запаморочення, парестезії і головний біль, мігрень.

Порушення з боку органа зору

Порушення зору, включаючи зміни рефракції. Ознаки та симптоми подразнення очей (наприклад, печіння, поколювання, свербіж, сльозотеча, почервоніння), блефарит, кератит,  точковий кератит, біль в очах, ірит, кон’юнктивіт, зниження гостроти зору, світлобоязнь, сухість очей, виділення з очей, свербіж очей, утворення лусочок по краях повік, запалення передньої камери ока,  набряк повік, кон’юнктивальна гіперемія, увеїт, астенопія, екзема повік, еритема повік, свербіж повік, набряк кон’юнктиви, пігментація рогівки,  затуманення  зору, хориоїдальне відшарування після фільтруючої операції (див. 4.4 Особливі застереження та запобіжні заходи щодо застосування), знижена чутливість рогівки, ерозія рогівки, птоз, диплопія.

Захворювання рогівки

Офтальмологічні  β -блокатори можуть спричинити сухість очей. Слід з обережністю призначати  пацієнтам із захворюваннями рогівки.

З боку серця

Брадикардія, дискомфорт у ділянці грудної клітини, біль у грудях, прискорене серцебиття, набряки, набряк обличчя, почервоніння, аритмія, застійна серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, погіршення серцевої діяльності. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічна хвороба серця, стенокардія Принцметала та серцева  недостатність) та артеріальною  гіпотензією слід уважно оцінити  лікування  β -блокаторами та розглянути  лікування  препаратами з іншими діючими речовинами.  Необхідно спостерігати за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями  на предмет виявлення ознак погіршення їх стану, а також можливого виникнення побічних рекцій. Через негативний вплив на час проведення імпульсу β -блокатори слід призначати з великою обережністю пацієнтам із блокадою серця I ступеня, інфаркт міокарда, підвищення артеріального тиску.

З боку судин

Гіпотонія, інсульт, шум у вухах, феномен Рейно, похолодання кінцівок. З обережністю слід призначати лікування  пацієнтам із тяжкими порушеннями  периферичного кровообігу  (наприклад, тяжка форма хвороби  Рейно або синдрому Рейно).

З боку дихальної системи

Астма, бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легень, стридорозне дихання.

Тимолол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із хронічним  обструктивним захворюванням легень легкого або середнього ступеня тяжкості та лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Респіраторні, торакальні порушення та порушення середостіння

Бронхоспазм (переважно у пацієнтів з уже існуючою бронхоспастичною хворобою), задишка, кашель, закладеність носа,  дихальна недостатність.

Шлунково-кишкові розлади

Спотворення смаку, нудота, диспепсія, діарея, сухість у роті, болі в животі, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Облисіння, псоріазоподібні висипи або загострення псоріазу, шкірні висипи, системний червоний вовчак.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Біль у м'язах, артропатія, артралгія, болі в кінцівках.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Статева дисфункція, зниження лібідо, хвороба Пейроні.

Порушення загального характеру та стани, пов 'язані з місцем введення

Астенія/підвищена втомлюваність, зниження рівня фізичних навантажень, підвищена пітливість, ексфоліативний дерматит, сонливість, ускладнене сечовипускання.

У деяких пацієнтів зі значно пошкодженою рогівкою дуже рідко спостерігалися випадки кальцифікації рогівки через фосфат, що міститься в очних краплях.

Після припинення лікування ефект препарату може тривати протягом кількох днів. Якщо лікування тимололом, очними  краплями, припинити після тривалого застосування, його дія щодо зниження внутрішньоочного тиску може тривати 2-4 тижні. При закапуванні лише в одне око β -блокатори можуть знижувати внутрішньоочний тиск і нелікованого ока також.

Термін придатності. 3 роки.

Термін придатності препарату після першого відкриття флакона становить 6 тижнів.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище  25 °С.

Упаковка.   По 5 мл препарату у пластиковому флаконі-капельниці Bottelpack, який закривається кришкою, що нагвинчується, з пробійником. Флакон-крапельниця та інструкція для медичного застосування вміщені у картонну коробку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Др. Герхард Манн, Хем.-фарм. Фабрик ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Брунсбюттелер Дамм 165-173, 13581 Берлін, Німеччина/

Brunsbutteler Damm 165-173, 13581 Berlin, Germany.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

кап. глаз. 2,5 мг/мл фл.-капельн. 5 мл, № 1

№  UA/4073/01/01 от 13.12.2010 до 13.12.2015

кап. глаз. 5 мг/мл фл.-капельн. 5 мл, № 1

1 мл Арутимола, капель глазных 0,25% содержит 3,42 мг тимолола малеата, что соответствует 2,5 мг тимолола;
1 мл Арутимола, капель глазных 0,5% содержит 6,83 мг тимолола малеата, что соответствует 5,0 мг тимолола;
Вспомогательные вещества: бензалкония хлорид; повидон (К30); динатрия эдетат, натрия дигидрофосфат, дигидрат, натрия гидрофосфат, додекагидрат; вода для инъекций.

№  UA/4073/01/02 от 13.12.2010 до 13.12.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика.
Тимолол является неселективным блокатором β-адренорецепторов, который не оказывает симпатомиметического или местноанестезирующего (мембраностабилизирующего) действия. Тимолол ингибирует β₁-рецепторы, которые локализованы преимущественно в сердечной мышце, а также β₂-рецепторы.
Тимолол снижает стимулирующий эффект катехоламинов на сердце. В результате замедляется проводимость атриовентрикулярного узла, снижается ЧСС и минутный объем сердца. Блокада β-адренорецепторов в бронхах и бронхиолах приводит к повышению резистентности дыхательных путей из-за отсутствия противодействия для парасимпатической деятельности.
Местное действие на глаза
Глазные капли Арутимол снижают как повышенное, так и нормальное внутриглазное давление.
Точный механизм действия тимолола, который проявляется в снижении внутриглазного давления, неизвестен. Однако флуорофотометрические и тонографические исследования свидетельствуют о том, что эффект тимолола может быть обусловлен уменьшением секреции водянистой влаги. Некоторые исследования также показали улучшение оттока водянистой влаги. У некоторых пациентов после длительного лечения отмечалось снижение чувствительности к тимололу, как и к другим препаратам, снижающим внутриглазное давление. Долгосрочные исследования с участием 164 пациентов, исследуемых минимум 3 года, показали, что после достижения стабилизации внутриглазного давления не возникало никаких его серьезных изменений. В отличие от миотических средств, тимолол снижает внутриглазное давление, не влияя на аккомодацию и размер зрачка. Отсутствие миоза особенно важно для пациентов с катарактой. В случае перехода пациента от применения миотических средств к тимололу необходимо провести коррекцию рефракции после уменьшения миотического действия.
Фармакокинетика
Действие препарата наступает, как правило, через 20 мин после местного применения, достигает своего максимума примерно через 1–2 ч. Эффект длится до 24 ч. Уровень концентрации тимолола в 1-й и во 2-й час после введения 2 капель тимолола 0,5% составляет 150 нг/100 мг. За 7 ч уровень концентрации снижался до 10 нг/100 мг.
Радиоактивность, эквивалентную 1–10 нг тимолола/100 мг ткани, была зафиксирована в роговице, третьем веке, радужной оболочке/цилиарном теле.
Системная абсорбция: исследования показали, что тимолол абсорбируется после местного применения в глаз. Исследования показали, что тимолол был найден в мочевине всех здоровых волонтеров и пациентов. (Тимолол малеат и его метаболиты экскретируются преимущественно почками).
Уровень в крови: концентрации тимолола в плазме крови после местного применения в рекомендуемых клинических дозах часто невозможно определить (менее 2 нг/мл), причем ни после однократного введения дозы, ни после 2-недельного лечения.
С_max в плазме крови после применения 2 капель 2 раза в сутки составляла 9,6 нг/мл. Это отмечали через 30–90 мин после применения.

ПОКАЗАНИЯ:

повышенное внутриглазное давление (глазная гипертензия); глаукома (хроническая открытоугольная глаукома); глаукома после удаления линз (глаукома при афакии).

ПРИМЕНЕНИЕ:

закапывать по 1 капле Арутимол 0,25% р-ра в пораженный глаз (глаза) 2 раза в сутки. Если результат неудовлетворительный, следует применять 0,5% р-р.
Если внутриглазное давление при регулярном применении устанавливается на желаемом уровне, дозу можно снизить до 1 капли 0,25% р–ра или, соответственно, 0,5% р-ра 1 раз в сутки. При пользовании контактными линзами необходимо снять их перед применением Арутимол. Установить их снова можно не ранее, чем через 15 мин.
Флакон является воздухо- и водонепроницаемым. Сверху он неплотно закрывается колпачком. Перед первым использованием следует плотно закрыть колпачок, поворачивая его по часовой стрелке, чтобы шип в колпачке проколол капельницу флакона. Затем следует повернуть колпачок против часовой стрелки.
Арутимол, капли глазные закапывают в конъюнктивальный мешок глаза. Для этого необходимо наклонить голову назад, посмотреть вверх и немного оттянуть нижнее веко от глаза. Флакон следует держать отверстием вниз. Нажимая на флакон, закапать глазные капли в конъюнктиву нижнего века. Отверстие флакона с каплями не должно контактировать с глазом. Сразу после применения препарата следует выполнять следующие действия: закрыть веки и слегка нажать пальцем на внутренний угол глаза (у носа) на 1–2 мин, чтобы предотвратить попадание р-ра в слезные канальцы и, таким образом, снизить возможное системное побочное действие препарата.
После использования следует закрыть флакон. Капли с открытым флаконом нельзя использовать дольше, чем в течение 6 нед после открытия.
Как правило, лечение Арутимолом дает результаты после довольно длительного периода применения. Прерывание курса или изменение дозировки допустимы лишь по рекомендации врача. В случае пропуска приема препарата необходимо закапать очередную дозу, как только вспомнили о необходимости применения препарата. Не следует удваивать следующую дозу.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

применение Арутимола, капель глазных, противопоказано при наличии следующих заболеваний: бронхиальная гиперчувствительность; БА или БА в анамнезе; тяжелые ХОБЛ; синусовая брадикардия AV-блокада II и III степени; сердечная недостаточность; кардиогенный шок.
Арутимол, капли глазные не следует также назначать при повышенной чувствительности к любому из компонентов препарата, тяжелом аллергическом рините или дистрофических нарушениях роговицы. Следует избегать одновременного назначения местных блокаторов β-адренорецепторов, таких как тимолол, а также перорально или в/в препаратов антагонистов кальция больным с сердечной недостаточностью, так как возможно ухудшение атриовентрикулярной проводимости, левосторонняя сердечная недостаточность и артериальная гипотензия.
Капли глазные тимолола не рекомендуется применять для лечения пациентов, у которых наблюдается повышение глазного давления ночью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при применении тимолола возможны следующие побочные реакции:
Нарушения общего характера и состояния, связанные с местом введения
Головная боль, астения, боль в груди.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Брадикардия, аритмия, артериальная гипотензия, синкопе, сердечная блокада, инсульт, ишемия сосудов головного мозга, застойная сердечная недостаточность, тахикардия, остановка сердца.
Со стороны ЖКТ
Диарея, тошнота.
Со стороны нервной системы
Головокружение, усиление объективной и субъективной симптоматики миастении gravis, парестезия.
Психические нарушения
Депрессия.
Со стороны кожи и подкожных тканей
Повышенная чувствительность, включая генерализованную и локализованную сыпь, крапивница, алопеция.
Со стороны дыхательных путей, торакальные и медиастинальные нарушения
Бронхоспазм (особенно у пациентов с ранее существовавшими заболеваниями легких), дыхательная недостаточность, одышка, заложенность носа, кашель.
Эндокринные нарушения
Скрытые симптомы гипогликемии у пациентов с инсулинзависимым сахарным диабетом.
Офтальмологические нарушения
Объективная и субъективная симптоматика раздражения глаз, включая конъюнктивит, блефарит, кератит, блефароптоз, снижение чувствительности роговицы, нарушение зрения, включая изменения рефракции (в некоторых случаях из-за прекращения терапии с применением миотических средств), сухость глаз, диплопия, птоз.
Ниже приведены побочные реакции, о которых поступали сообщения, но причинная взаимосвязь с применением тимолола не была установлена.
Нарушение общего характера и состояния, связанные с местом введения
Повышенная утомляемость.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Артериальная гипертензия, отек легкого, стенокардия.
Со стороны ЖКТ
Диспепсия, анорексия, сухость во рту.
Нарушения со стороны нервной системы/Психические нарушения
Нарушения поведения, включая замешательство, галлюцинации, тревогу, дезориентацию, возбуждение, сонливость и другие психические расстройства.
Офтальмологические нарушения
Цистоидный макулярный отек.
Со стороны мочевыделительной системы
Ретроперитонеальный фиброз, импотенция.
Следующие побочные реакции были зафиксированы в клинической практике при пероральном применении тимолола малеата, и могут возникать при офтальмологическом применении тимолола малеата.
Нарушения общего характера и состояния, связанные с местом введения
Боль в конечностях, снижение уровня физических нагрузок, уменьшение массы тела.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Отек, ухудшение течения артериальной недостаточности, болезнь Рейно, вазодилатация.
Со стороны ЖКТ
Боль в области желудка или кишечника, гепатомегалия, рвота.
Со стороны крови и лимфатической системы
Пурпура.
Эндокринные нарушения
Гипергликемия, гипогликемия.
Со стороны кожи и подкожных тканей
Зуд, раздражение кожи, повышенная пигментация, потоотделение, похолодение конечностей.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани
Артралгия, хромота.
Со стороны нервной системы/Психические нарушения
Головокружение, слабость, снижение полового влечения, ночные кошмары, бессонница, снижение концентрации внимания.
Со стороны дыхательных путей, торакальные и медиастинальные нарушения
Хрипы, бронхиальная обструкция.
Со стороны органа слуха
Шум в ушах.
Со стороны почек и мочевыводящих путей
Затрудненное мочеиспускание.
Возможные побочные реакции.
Следующие побочные реакции были зафиксированы при применении других блокаторов β-адренорецепторов и могут возникнуть при офтальмологическом применении тимолола малеата.
Со стороны ЖКТ: мезентериальный артериальный тромбоз, ишемический колит.
Со стороны крови и лимфатической системы: агранулоцитоз, тромбоцитопеническая пурпура.
Со стороны нервной системы
Реверсивная депрессия, которая прогрессирует в кататонию; острый реверсивный синдром, характеризуется дезориентацией во времени и пространстве, краткосрочная потеря памяти, эмоциональная лабильность, незначительное помутнение сознания и сниженные показатели нейропсихометрии.
Со стороны иммунной системы
Эритематозная сыпь, лихорадка, которая сопровождается болью и воспалением горла, ларингоспазм с дыхательной недостаточностью.
Со стороны мочевыделительной системы
Болезнь Пейрони.
Поступали сообщения о возникновении синдрома, включающего псориазоподобную сыпь на коже, сухой конъюнктивит, отит и склерозирующий серозит, связанные с применением блокаторов β-адренорецепторов, практолола. О возникновении этого синдрома при применении тимолола малеата не сообщалось.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

блокаторы β-адренорецепторов, применяемые местно, могут системно абсорбироваться. Таким образом, при местном применении препарата возможны такие же побочные реакции, как и при системном применении блокаторов β-адренорецепторов. Например, после применения тимолола сообщалось о серьезных реакциях со стороны дыхательной и сердечно-сосудистой систем, в том числе и о летальных случаях в результате бронхоспазма у пациентов с БА и редко в связи с сердечной недостаточностью.
Было получено сообщение, что блокаторы β-адренорецепторов могут вызывать слабость мышц, что связано с определенными симптомами миастении (например диплопия, птоз и общая слабость). Также иногда поступали сообщения, что тимолол вызывает слабость мышц у некоторых пациентов с миастенией gravis или с симптомами миастении.
Главной проблемой лечения у пациентов с закрытоугольной глаукомой является необходимость открытия угла. Для этого необходимо сузить зрачок с помощью миотических средств, тимолол практически не влияет на зрачок.
Если тимолол применяется для снижения повышенного внутриглазного давления при закрытоугольной глаукоме, его следует применять вместе с миотиками. Как и при применении других противоглаукомных препаратов, у некоторых пациентов отмечали снижение чувствительности к тимололу после длительной терапии.
Перед общей анестезией следует постепенно прекратить применение блокаторов β-адренорецепторов, поскольку они снижают способность сердца реагировать на стимуляцию β-адренорецепторов симпатической системы.
Если дополнительно применять другие глазные средства, необходимо подождать 15 мин между их применением.
Риск возникновения анафилактических реакций: пациенты с атопией или с тяжелыми патологическими реакциями на многочисленные аллергены в анамнезе могут реагировать более остро на повторные случайные диагностические или терапевтические дозы этих аллергенов в случае, если они принимали блокаторы β-адренорецепторов. Такие пациенты могут не отреагировать на обычную дозу адреналина, которая назначается в случае анафилактических реакций.
Во время лечения с помощью препарата Арутимол следует регулярно проводить измерение внутриглазного давления и обследования роговицы глаза.
После оперативного лечения глаукомы и при применении препаратов, снижающих секрецию внутриглазной влаги, отмечали случаи отслоения сосудистой оболочки глаза. Такие случаи были описаны при применении тимолола и ацетазоламида.
Из-за возможного влияния блокаторов β-адренорецепторов на АД и ЧСС эти средства следует с осторожностью применять у пациентов с недостаточностью мозгового кровообращения. Если после начала терапии с применением тимолола развиваются признаки или симптомы снижения мозгового кровообращения, следует применить альтернативный вид терапии.
При применении препарата Арутимол, капель глазных, может быть выявлен положительный результат при допинг-контроле.
Бензалкония хлорид может вызвать раздражение глаза. Поэтому следует избегать контакта препарата с мягкими контактными линзами. Бензалкония хлорид может приводить к изменению цвета мягких контактных линз. Контактные линзы необходимо снять перед закапыванием и установить снова не ранее чем через 15 мин. Следует отметить, что при стабилизации внутриглазного давления начальное снижение может составлять до 50%, после чего эффективность препарата может снизиться (тахифилаксия). В период с 3-го по 12-й месяц снижение давления стабилизируется. Поэтому важно осуществлять регулярный контроль давления во время первых 5 дней с момента применения глазных капель тимолола.
При применении блокаторов β-адренорецепторов перорально возможно снижение внутриглазного давления. В таком случае следует рассмотреть дальнейшую необходимость местного применения глазных капель тимолола. Если блокаторы β-адренорецепторов уже применялись системно, дополнительный эффект от препаратов для местного применения обычно ниже. Следует проводить регулярный мониторинг пациентов, дополнительно применяющих блокаторы β-адренорецепторов перорально, или для которых ограничено применение блокаторов β-адренорецепторов.
У пациентов не следует применять два местных офтальмологических блокатора β-адренорецепторов одновременно.
У пациентов со значительно пигментированной радужной оболочкой снижение давления могут отмечать с опозданием и в более слабой степени.
После прекращения лечения эффект препарата может продолжаться в течение нескольких дней. Если лечение тимололом, глазными каплями, прекращено после длительного применения, его действие по снижению внутриглазного давления может длиться 2–4 нед.
При закапывании только в один глаз блокаторы β-адренорецепторов могут оказывать действие по снижению внутриглазного давления и на нелеченый глаз.
Период беременности и кормления грудью.
Любые данные клинических исследований по применению препарата у беременных отсутствуют. Арутимол, капли глазные не следует применять в период беременности и кормления грудью.
Применение препарата перед родами может привести, как и с другими блокаторами β-адренорецепторов, к брадикардии, гипогликемии и угнетению дыхания (неонатальная асфиксия) у новорожденного. Для других блокаторов β-адренорецепторов были описаны случаи β-блокад. По этой причине следует проводить постоянный мониторинг состояния новорожденных в течение первых нескольких дней их жизни.
После закапывания в глаз тимолол проникает в грудное молоко, где он может аккумулироваться в более высоких концентрациях, чем в плазме крови. Хотя количество действующего вещества, которое таким образом достигается в грудном молоке, вероятно, не представляет риска для младенцев, и для выявления симптомов β-блокады необходимо качественное обследование.
Дети. Эффективность и безопасность применения препарата у детей не установлены.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. Даже при надлежащем применении препарат Арутимол может влиять на зрение, а также ухудшать скорость реакции в такой степени, что это может влиять на способность управлять транспортными средствами или работать с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении глазных капель, содержащих адреналин, возможно расширение зрачка. Сочетанное применение глазных капель, содержащих адреналин или пилокарпин, усиливает действие тимолола в отношении снижения внутриглазного давления.
При одновременном применении блокаторов β-адренорецепторов возможно усиление как местного (снижение внутриглазного давления), так и системного действия (влияние на сердечно-сосудистую систему). Если глазные капли Арутимол применяют одновременно с антигипертензивными или другими кардиологическими средствами (например антагонистами кальция, резерпином, блокаторами β-адренорецепторов), повышается риск развития артериальной гипотензии и брадикардии.
Нейромышечная блокада, вызванная тубокурарином, может быть усилена действием блокатора β-адренорецепторов.
Выраженность кардиодепрессивного действия может увеличиваться в случае одновременного применения противоаритмических препаратов с хинидинподобным действием.
Отрицательное хронотропное и дромотропное действие может усиливаться в случае сочетанного применения сердечных гликозидов.
При одновременном применении блокаторов β-адренорецепторов и β₂-симпатомиметиков эффект последних может снижаться и может возникнуть бронхоспазм.
Сочетанное применение инсулина или других антидиабетических средств, особенно на фоне стресса или физической нагрузки (гипогликемия), может вызвать или повысить тяжесть латентной гипогликемии.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при соблюдении режима дозирования и применения возможность токсического побочного действия практически исключена.
Симптомы: выраженное снижение АД, развитие сердечной недостаточности, кардиогенный шок, тяжелая брадикардия, вплоть до остановки сердца. Кроме того, могут возникать нарушения функции дыхания, бронхоспазм, нарушения со стороны ЖКТ, спутанность сознания и судороги.
Лечение: в условиях интенсивного медицинского ухода, кроме общей терапии, следует проводить мониторинг жизненных показателей. В случае передозировки назначаются такие антидоты:
атропина оксид: 0,5–2 мг в/в;
глюкагон: сначала 1–10 мг в/в, затем 2–2,5 мг каждый час в виде длительной инфузии;
β-симпатомиметики в зависимости от массы тела и эффекта: добутамин, изопреналин, орципреналин или эпинефрин.
При резистентной брадикардии следует рассмотреть лечение с помощью кардиостимулятора. При бронхоспазме могут назначать β₂-симпатомиметики (в виде аэрозоля или, при необходимости, в/в) или аминофиллин в/в. При судорогах рекомендуется медленное в/в введение диазепама.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре до 25 °C. После вскрытия флакона следует использовать препарат на протяжении 6 нед.