Авонекс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АВОНЕКС

(AVONEX)

Склад:

діюча речовина: interferon beta-1a;

1 флакон містить 30 мкг інтерферону бета-1а;

допоміжні речовини: альбумін людини 25 % або альбумін людини 20 %, натрію гідро фосфат, натрію дигідро фосфат, натрію хлорид;

розчинник: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.  Порошок та розчинник для розчину   для ін`єкцій.

Фармакотерапевтична група.  Імуностимулятори. Інтерферони.

Код АТС  L03A B07.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Рецидивний множинний (розсіяний) склероз, що характеризується не менше, ніж двома рецидивами протягом попередніх трьох років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.

- У випадку де мієлінізації внаслідок активного запального процесу, що потребував внутрішньо венного введення кортикостероїдів, за виключенням іншого, ніж розсіяний склероз, діагнозу, а також за наявності високого ступеня ризику розвитку клінічно вираженого множинного склерозу.  

Протипоказання. Підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, сироваткового альбуміну людини або інших компонентів препарату, період вагітності, пацієнти з тяжкою депресією та/або суїцидальними тенденціями.

Спосіб застосування та дози.

Початок терапії препаратом проводять під ретельним спостереженням лікаря, який має досвід лікування подібних захворювань.

Дорослі. Рекомендована доза становить 30 мкг (1 мл готового розчину) один раз на тиждень. Препарат вводиться внутрішньом’язово.

Збільшення терапевтичного ефекту у разі введення препарату у збільшених дозах       (60 мкг) один раз на тиждень не підтверджено.

Пацієнти літнього віку за результатами показників виведення препарату не потребують коригування доз. Однак, під час клінічних досліджень у достатньої кількості пацієнтів старше 65 років визначення відмінностей реакцій порівняно з молодими пацієнтами не проводилось.

Місце внутрішьом’язового введення препарату необхідно міняти кожний тиждень.

Перед введенням препарату і протягом послідуючих 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати аналгетик-антипіретик для зниження активності грипоподібного симптому, обумовленого введенням Авонексу. Дані симптоми звичайно спостерігаються протягом перших місяців терапії.

Тривалість курсу лікування достовірно не встановлена і визначається індивідуально.

Після 2-х років лікування пацієнт повинен пройти клінічне обстеження та продовжувати курс терапії за індивідуальним призначенням лікаря.  

Слід припинити терапію у випадку розвитку хронічного прогресуючого розсіяного склерозу.

По можливості ін’єкції рекомендовано проводити в один і той же час і день тижня.

Для приготування розчину для ін’єкцій необхідно використовувати готовий шприц з розчинником. Не допускається використання іншого розчинника.

Вміст у шприці обережно вносять у флакон з препаратом Авонекс за допомогою пристрою BIO-SET. Слід дочекатися повного розчинення препарату. Флакон не струшувати!

Перевірити зовнішній вигляд відновленого розчину. Препарат не підлягає використанню у разі виникнення нерозчинного осаду або зміни кольору (допускається слабо-жовте забарвлення).

Після приготування відновлений розчин втягнути з флакону у шприц (1 мл) для внутрішньом’язового введення препарату Авонекс.

Флакон з препаратом призначається тільки для одноразового застосування.

Залишки препарату необхідно знищити.  

Побічні реакції. Найчастішим проявом побічної реакції інтерферонів є грипоподібний синдром. Симптоми: міалгія, гарячка, озноб, підвищена пітливість, астенія, головний біль і нудота. Ці симптоми зазвичай більш виражені на початку лікування, їх частота зменшується при подовженні терапії препаратом.

Для полегшення вказаних симптомів можна призначити аналгетик-антипіретик, який слід приймати до введення препарату і додатково через 24 години після кожної ін’єкції.

Протягом лікування можливе виникнення неврологічних симптомів, що схожі на загострення множинного склерозу: епізоди м’язових спазмів і/або м’язової слабкості, що обмежують можливість довільних рухів. Ці епізоди тимчасово зв’язані з ін’єкціями і можуть повторюватися при наступних введеннях. У деяких випадках вони можуть супроводжуватися грипоподібними симптомами.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1 000, < 1/100),   рідко

(> 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко (1/10 000), невідомо (частота не визначена за даними).

З боку крові та лімфатичної системи.

Невідомо: панцитопенія, тромбоцит опенія.

З боку серцево-судинної системи.

Часто: відчуття жару.

Невідомо: вазодилатація, кардіоміопатія, застійна серцева недостатність, пальпітації, аритмія, тахікардія.

З боку нервової   системи.

Дуже часто: головний біль², депресія, інсомнія.

Часто: м’язові спазми, емоціональна лабільність.

Невідомо: невротичні симптоми, синкопе³, артеріальна гірептензія, запаморочення, парестезії, конвульсії, мігрень, суїцид альні тенденції, психоз, неспокій, емоціональна лабільність.

З боку дихальної системи.

Часто: ринорея.

Рідко: диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: блювання, діарея, нудота².

З боку шкіри.

Часто: висип, підвищене потовиділення, реакції в місці введення.

Нечасто: алопеція.

Невідомо: ангіо невротичний набряк, свербіж, пухирчатий висип, кропив’янка, загострення псоріазу, абсцес у місці введення¹.

З боку кісток та   м’язів.

Часто: м’язові судоми, біль у шиї та спині, міалгія², артралгія, больові відчуття в кінцівках, ригідність м’язів.

Невідомо: системний червоний вовчак, біль у м’язах, артрити.

З боку ендокринної   системи.

Невідомо: гіпотиреоз, гіпертиреоз.

Порушення метаболізму.

Невідомо: анорексія.

З боку імунної системи.

Невідомо: анафілактичні реакції, анафілактичний шок, рекції гіпер чутливості                      (ангіо невротичний набряк, утруднене дихання, кропив’янка, висип, свербіж).

З боку печінки.

Невідомо: печінкова недостатність, гепатит, ауто імунний гепатит.

З боку репродуктивної системи.

Рідко: маткові кровотечі, менорагія.

Загальні розлади.

Дуже часто: грипоподібні симптоми, підвищення температури², озноб², підвищене потовиділення².

Часто: біль/еритема/синець у місці введення ін’єкції, слабкість², втомленість², недомагання, підвищена нічна пітливість.

Нечасто: відчуття печіння в місці введення.

Невідомо: реакції запалення/некрозу/кровоточивості у місці введення ін’єкції, біль у шиї.

Зміни лабораторних показників:

Часто: зниження гематокриту, кількості лімфоцитів, лейкоцитів, нейтрофілів у крові, підвищення рівня калію, азоту сечовини в крові.  

Нечасто: зниження кількості тромбоцитів крові.

Невідомо: збільшення або зменшення маси тіла, відхилення показників печінкових ферментів.

Примітка.

¹Реакції у місці введення препарату, в т. ч. больові відчуття, запалення, рідкісних випадках – абсцеси або панікуліт, що потребують хірургічного втручання.

²Частота проявів на початку лікування більш висока.

³Після введення препарату можливе знепритомнення, зазвичай одноразово на початку лікування і не повторюється при наступних введеннях препарату.

Передозування. Випадки передозування невідомі. У випадку передозування необхідно звернутися до лікаря для спостереження і своєчасного проведення симптоматичної терапії.  

Застосування у період вагітності або годування груддю. У зв’язку з обмеженими даними та потенційним ризиком розвитку побічних реакцій, включаючи збільшений ризик викидня, протипоказано розпочинати терапію препаратом.

При високій частоті рецидивів до початку терапії ризик тяжкого загострення у випадку вагітності збільшується. В даних випадках необхідно оцінити ризик загострення хвороби та ймовірного викидня.

Даних щодо проникнення препарату в грудне молоко немає. У зв’язку з можливим розвитком побічних реакцій у новонародженого необхідно припинити годування груддю або застосування препарату.

Діти. Офіційні клінічні дані щодо застосування препарату у дітей відсутні. Є окремі дані, щодо застосування препарату у дітей віком від 12 до 16 років у дозі 30 мкг на тиждень. Даних щодо застосування Авонексу дітям віком до 12 років відсутні, тому їм не слід призначати цей препарат.

Особливості застосування. Авонекс необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з депресією або депресивними розладами в анамнезі. Відомо, що при застосуванні інтерферонів можливе виникнення депресивного стану та поява суїцидальних думок, у пацієнтів з розсіяним склерозом частота цих явищ зростає. Пацієнтів необхідно про це попередити та при виникненні будь-яких проявів депресії та/або суїцидальних думок негайно звернутися до лікаря. За такими хворими необхідно встановити ретельне спостереження протягом лікування і при необхідності застосовувати відповідні лікувальні заходи. У ряді випадків може виникнути потреба припинити прийом препарату Авонекс.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим, у яких раніше спостерігались судомні напади і хворим, що застосовують проти епілептичні препарати, особливо у випадках, коли їх прийом не забезпечує належного контролю захворювання.

Пацієнтам з тяжкою формою ниркової або печінкової недостатності, а також у випадках вираженого пригнічення кістково мозкового кровотворення необхідно з обережністю та під ретельним наглядом лікаря застосовувати препарат.

При застосуванні інтерферону бета було відмічено виникнення явищ порушення функції печінки у вигляді підвищення рівня печінкових ферментів в сироватці крові, гепатиту, ауто імунного гепатиту, печінкової недостатності. Необхідно ретельно контролю вати стан хворих щодо виникнення ознак порушень функції печінки, особливо при сумісному застосуванні з гепато токсичними препаратами. Можливість посилення дії при сумісному прийомі з іншими лікарськими засобами і продуктами з гепатотоксичною дією (наприклад, алкоголь) не досліджувалась.  

Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, такими як стенокардія, застійна серцева недостатність або аритмія, необхідно ретельно контролю вати клінічні лабораторні показники та слідкувати за перебігом захворювання під час терапії Авонексом. Прояви грипоподібного симптому, обумовленого застосуванням препарату, можуть призвести до стресового стану у таких хворих.

При застосуванні інтерферонів виникають відхилення лабораторних показників, тому окрім лабораторних аналізів, що проводять хворим із розсіяним склерозом, у ході лікування рекомендується контролю вати кількість формових елементів крові, включаючи тромбоцити, визначення лейкоцитарної формули та біохімічний аналіз функції печінки, включаючи печінкові ферменти. Хворі з ознаками пригнічення кісткового мозку можуть потребувати більш ретельного дослідження крові.

При застосуванні Авонексу в сироватці крові можуть з’являтися антитіла, що знижують активність інтерферону бета-1а, внаслідок цього зменшують клінічну ефективність препарату. Дані свідчать, що через 12 місяців після лікування приблизно у 5 – 8 % пацієнтів у сироватці крові з’являються антитіла до інтерферону бета-1а.  

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив Авонексу на швидкість при керуванні авто транспортом та роботі зі складними механізмами не досліджувався. Деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати авто транспортом або працювати зі складними механізмами.  

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Спеціальні дослідження взаємодії Авонексу з іншими лікарськими засобами, в тому числі з кортикостероїдами та препаратами адренокортикотропного гормона (АКТГ), не проводились. Результати клінічних досліджень свідчать про можливість сумісного застосування Авонексу з кортикостероїдами та АКТГ під час загострення захворювання.

Відомо, що інтерферони мають властивість знижувати активність ферментів системи цитохром Р 450. У зв’язку з цим необхідно з обережністю застосовувати Авонекс з препаратами, кліренс яких значною мірою залежить від системи цитохром Р 450, наприклад, проти епілептичні засоби та антидепресанти.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Інтерферони є природними білками, що продукуються еукаріотичними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію і дію інших біологічних факторів. Інтерферони є цитокінами, що являються медіаторами антивірусної, антипроліферативної та імуномоделюючої системи організму.

Бета-інтерферон синтезується різними видами клітин, включаючи фібробласти і макрофаги. Натуральний інтерферон і препарат Авонекс (інтерферон бета-1а) існують в глікозильованому стані та мають у своєму складі єдиний комплексний вуглеводневий фрагмент, зв’язаний з атомом N. Глікозилювання білків впливає на їх стабільність, активність, розподіл і період напів виведення.

Біологічні властивості препарату Авонекс визначаються здатністю інтерферону бета-1а зв’язуватися зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. У результаті цього зв’язування запускається складний каскад міжклітинних взаємодій, що призводить до інтерферон-обумовлено й експресії багато чисельних генних продуктів і маркерів, до яких належать основний комплекс гістосумісності І класу, білок Мх,                                      2'/5'- олігоаденілатсинтетаза, β₂- мікро глобулін і неоптерин. Наявність деяких із даних сполук було виявлено в сироватці і клітинних фракціях крові пацієнтів, що застосовували Авонекс. Після внутрішньом’язового введення однієї дози препарату вміст вказаних сполук у сироватці залишається підвищеним протягом 4 – 7 днів.

Взаємозв’язок механізму дії препарату Авонекс при лікуванні розсіяного склерозу із запуском біологічних взаємодій, що описані вище, невідомий, оскільки недостатньо вивчена патофізіологія розсіяного склерозу.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні характеристики препарату Авонекс (інтерферону бета-1а) досліджувались за результатами вимірювань антивірусної активності інтерферону.

Після одноразового внутрішньом’язового введення препарату пікових рівнів антивірусної активності досягає в період від 5 до 15 годин. Період напів виведення становить близько 10 годин. Біодоступність препарату становить приблизно 40 %. Біодоступність при внутрішньом’язовому введенні препарату в три рази вища, ніж при підшкірному введенні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошок або щільна маса.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ^ºС. Не заморожувати.  

Готовий розчин зберігати в недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі 2 – 8 ^ºС. Не заморожувати.  

Упаковка. 1 флакон з 1 шприцом та з розчинником і голкою в пластиковому лотку. По 4 пластикових лотки в картонній коробці.    

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  „Біоген Айдек Мануфактурінг АпС”, Данія / „Biogen Idec Manufacturing ApS”, Denmark.

Місцезнаходження.   Біоген Айдек Алле 1, ДК-3400, Гіллеред, Данія / Biogen Idec Allé 1, DK-3400, Hillerød, Denmark.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 6 млн МЕ фл., раств. в шпр. 1 мл №4 с иглами, № 4

№ UA/10296/01/01 от 07.12.2009 до 07.12.2014

р-р д/ин. 6 млн МЕ шприц 0,5 мл, в компл. с иглами, № 4

№ UA/10296/02/01 от 07.12.2009 до 07.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Интерфероны являются естественными белками, которые продуцируются эукариотическими клетками в ответ на вирусную инфекцию и действие других биологических факторов. Интерфероны — это цитокины, которые являются медиаторами антивирусной, антипролиферативной и иммуномодулирующей системы организма.
Интерферон бета синтезируется разными видами клеток, включая фибробласты и макрофаги. Натуральный интерферон и препарат Авонекс (интерферон бета-1а) существуют в гликозилированном состоянии и имеют в своем составе единый комплексный углеводный фрагмент, связанный с атомом N. Гликозилирование белков влияет на их стабильность, активность, распределение и T_1/2.
Биологические свойства препарата Авонекс определяются способностью интерферона бета-1а связываться со специфическими рецепторами на поверхности клеток. В результате этого связывания запускается сложный каскад межклеточных взаимодействий, который приводит к интерферонобусловленной экспрессии многочисленных генных продуктов и маркеров, к которым относится основной комплекс гистосовместимости I класса, белок Мх, 2´/5´- олигоаденилатсинтетаза, β₂-микроглобулин и неоптерин. Наличие некоторых из данных соединений выявлено в сыворотке и клеточных фракциях крови пациентов, применявших Авонекс.
После в/м введения одной дозы препарата содержание указанных соединений в сыворотке крови остается повышенным на протяжении 4–7 дней.
Взаимосвязь механизма действия препарата Авонекс при лечении рассеянного склероза с запуском биологических взаимодействий, описанных выше, неизвестна, поскольку недостаточно изучена патофизиология рассеянного склероза.
Фармакокинетика. Фармакокинетические характеристики препарата Авонекс (интерферона бета-1а) исследовали по результатам измерений антивирусной активности интерферона.
После однократного в/м введения препарата пиковые уровни антивирусной активности достигаются в период от 5 до 15 ч. T_1/2 составляет около 10 ч. Биодоступность препарата — приблизительно 40%. Биодоступность при в/м введении препарата в 3 раза выше, чем при п/к введении.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение больных, страдающих рецидивирующим множественным (рассеянным) склерозом, характеризующимся как минимум двумя рецидивами на протяжении предшествующего 3-летнего периода при отсутствии признаков прогрессирования заболевания между рецидивами.
Лечение больных, у которых имел место случай демиелинизации в результате активного воспалительного процесса, требующий в/в введения ГКС, при исключении другого, нежели рассеянный склероз, диагноза.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Начало терапии препаратом проводят под тщательным наблюдением врача, имеющего опыт лечения подобных заболеваний.
Взрослые. Рекомендуемая доза составляет 30 мкг (0,5 мл р-ра) 1 раз в неделю. Препарат вводят в/м.
В начале лечения пациентам вводят или полную дозу препарата — 30 мкг (0,5 мл р-ра), или половинную дозу (для привыкания организма к препарату) — 15 мкг 1 раз в неделю с дальнейшим повышением до 30 мкг.
Для обеспечения необходимой эффективности препарата дальнейшее его введение после адаптационного периода должно составлять 30 мкг (0,5 мл р-ра) 1 раз в неделю на протяжении курса терапии. В начале терапии препаратом Авонекс для введения половинной дозы препарата пациентам применяют ручное титрометрическое устройство.
Усиление терапевтического эффекта в случае введения препарата в повышенных дозах (60 мкг) 1 раз в неделю не подтверждено.
Длительность курса определяется индивидуально и под наблюдением врача.
После 2 лет терапии пациенту необходимо пройти клиническое обследование и продолжать курс лечения по индивидуальному назначению врача.
Инъекции препарата следует, по возможности, производить в одно и то же время в один и тот же день недели. Место инъекции следует менять каждую неделю.
Препарат находится в виде готового р-ра для инъекций в шприцах. Перед применением шприц с препаратом необходимо достать из холодильника и оставить при комнатной температуре (15–30 °С) на протяжении 30 мин для нагревания.
Для нагревания препарата не использовать внешние источники тепла (например горячую воду).
Проверить внешний вид р-ра. Препарат не подлежит применению в случае возникновения нерастворимого осадка или изменения цвета.
Шприц с препаратом Авонекс предназначен только для однократного применения.
Порошок для приготовления р-ра для инъекций: для приготовления р-ра для инъекций необходимо использовать готовый шприц с растворителем. Не допускается использование другого растворителя.
Содержимое в шприце осторожно вносят во флакон с препаратом Авонекс с помощью устройства BIO-SET. Необходимо дождаться полного растворения препарата. Флакон не встряхивать!
Проверить внешний вид восстановленного р-ра. Препарат не подлежит использованию в случае возникновения нерастворимого осадка или изменения цвета (допускается слабо-желтая окраска).
После приготовления восстановленным р-ром заполнить шприц (1 мл) для в/м введения препарата Авонекс.
Флакон с препаратом предназначен только для однократного применения. Остатки препарата во флаконе и шприце необходимо уничтожить.
Перед введением препарата и на протяжении последующих 24 ч после его введения у пациентов рекомендуется применять анальгетик-антипиретик для снижения активности гриппоподобного синдрома, обусловленного введением Авонекса. Данные симптомы обычно отмечают на протяжении первых месяцев терапии.
Следует прекратить терапию в случае развития хронического прогрессирующего рассеянного склероза.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к естественному или рекомбинантному интерферону бета, сывороточному альбумину человека или другим компонентам препарата, период беременности, пациенты с тяжелой депрессией и/или суицидальними тенденциями.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

наиболее частым проявлением побочной реакции интерферонов является гриппоподобный синдром. Симптомы: миалгия, лихорадка, озноб, повышенная потливость, астения, головная боль и тошнота. Эти симптомы обычно более выражены в начале лечения, их частота снижается при продолжении терапии препаратом.
Для облегчения указанных симптомов можно назначить анальгетик-антипиретик, который следует принимать до введения препарата и дополнительно через 24 ч после каждой инъекции.
На протяжении лечения возможно возникновение неврологических симптомов, которые похожие на обострения множественного склероза: эпизоды мышечных спазмов и/или мышечной слабости, ограничивающих возможность произвольных движений.
Побочные эффекты по частоте возникновения классифицируют по таким категориям: очень часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), редко (>1/10 000, <1/1000), очень редко <1/10 000), неизвестно (частота не определена по данным).
Со стороны крови и лимфатической системы
Неизвестно: панцитопения, тромбоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Часто: ощущение жара.
Неизвестно: вазодилатация, кардиомиопатия, застойная сердечная недостаточность, пальпитации, аритмия, тахикардия.
Со стороны нервной системы
Очень часто: головная боль², депрессия, инсомния.
Часто: мышечные спазмы, эмоциональная лабильность.
Неизвестно: невротические симптомы, синкопе³, АГ, головокружение, парестезии, судороги, мигрень, суицидальные тенденции, психоз, беспокойство, эмоциональная лабильность.
Со стороны дыхательной системы
Часто: ринорея.
Редко: диспноэ.
Со стороны ЖКТ
Часто: рвота, диарея, тошнота².
Со стороны кожи
Часто: кожная сыпь, повышенное потовыделение, реакции в месте введения.
Нечасто: алопеция.
Неизвестно: ангионевротический отек, зуд, сыпь пузырчатого характера, крапивница, обострение псориаза, абсцесс в месте введения¹.
Со стороны костей и мышц
Часто: мышечные судороги, боль в области шеи и спины, миалгия², артралгия, болевые ощущения в конечностях, ригидность мышц.
Неизвестно: системная красная волчанка, боль в мышцах, артриты.
Со стороны эндокринной системы
Неизвестно: гипотериоз, гипертиреоз.
Нарушение метаболизма
Неизвестно: анорексия.
Со стороны иммунной системы
Неизвестно: анафилактические реакции, анафилактическиий шок, реакции гиперчувствительности (ангионевротический отек, затрудненное дыхание, крапивница, кожная сыпь, зуд).
Со стороны печени
Неизвестно: печеночная недостаточность, гепатит, аутоиммунный гепатит.
Со стороны репродуктивной системы
Редко: маточные кровотечения, меноррагия.
Общие нарушения
Очень часто: гриппоподобные симптомы, повышения температуры тела², озноб², повышенное потовыделение².
Часто: боль/эритема/гематома в месте введения инъекции, слабость², утомляемость², недомогание, повышенная ночная потливость.
Нечасто: ощущение жжения в месте введения.
Неизвестно: реакции воспаления/некроза/кровоточивости в месте введения инъекции, боль в области шеи.
Изменения лабораторных показателей
Часто: снижение гематокрита, уменьшение количества лимфоцитов, лейкоцитов, нейтрофилов в крови, повышение уровня калия, азота мочевины в сыворотке крови.
Нечасто: уменьшение количества тромбоцитов крови.
Неизвестно: увеличение или уменьшение массы тела, изменение показателей печеночных ферментов.
Примечание. ¹Реакции в месте введения препарата, в том числе болевые ощущения, воспаление, в очень редких случаях — абсцесс или панникулит с необходимостью хирургического вмешательства.
²Частота проявлений в начале лечения более высокая.
³После введения препарата возможно обморочное состояние, обычно однократно в начале лечения без повторения при последующих введениях препарата.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Авонекс необходимо с осторожностью применять у пациентов с депрессией или депрессивными расстройствами в анамнезе. Известно, что при применении интерферонов возможно возникновение депрессивного состояния и появление суицидальних мыслей, у пациентов с рассеянным склерозом частота этих явлений возрастает. Пациентов необходимо об этом предупредить и при возникновении любых проявлений депрессии и/или суицидальних мыслей немедленно обратиться к врачу. Необходимо с осторожностью применять препарат у больных, у которых ранее наблюдались судорожные приступы, и у пациентов, применяющих противоэпилептические препараты, особенно в случаях, когда их прием не обеспечивает надлежащего контроля заболевания.
Пациентам с тяжелой формой почечной или печеночной недостаточности, а также в случаях выраженного угнетения костномозгового кроветворения необходимо применять препарат с осторожностью и под тщательным наблюдением врача.
При применении интерферона бета отмечено нарушение функции печени в виде повышения уровня печеночных ферментов в сыворотке крови, гепатита, аутоиммунного гепатита, печеночной недостаточности. Необходимо тщательно контролировать состояние больных относительно возникновения признаков нарушения функции печени, особенно при сочетанном применении с гепатотоксическими препаратами. Возможность усиления действия при одновременном приеме с другими лекарственными средствами и продуктами с гепатотоксическим действием (например алкоголь) не исследовалась.
Пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями, такими как стенокардия, застойная сердечная недостаточность или аритмия, необходимо тщательно контролировать клинические лабораторные показатели и следить за течением заболевания во время терапии Авонексом. Проявления гриппоподобного симптома, обусловленного приемом препарата, могут привести таких больных к стрессовому состоянию.
При применении интерферонов возникают отклонения лабораторных показателей, поэтому, кроме лабораторных анализов, которые проводят больным с рассеянным склерозом, в ходе лечения рекомендуется контролировать количество форменных элементов крови, включая тромбоциты, определение лейкоцитарной формулы и биохимический анализ функции печени, включая печеночные ферменты. Больные с признаками угнетения костного мозга могут нуждаться в более тщательном исследовании крови.
При применении Авонекса в сыворотке крови могут появляться антитела, которые снижают активность интерферона бета-1а, вследствие чего снижается клиническая эффективность препарата. Данные свидетельствуют, что через 12 мес после лечения приблизительно у 5–8% пациентов в сыворотке крови появляются антитела к интерферону бета-1а.
Период беременности и кормления грудью. В связи с ограниченными данными и потенциальным риском развития побочных реакций, включая повышенный риск выкидыша, противопоказано начинать терапию препаратом.
При высокой частоте рецидивов до начала терапии риск тяжелого обострения в случае беременности повышается. В данных случаях необходимо оценить риск обострения болезни и вероятность выкидыша.
Данных относительно проникновения препарата в грудное молоко нет. В связи с возможным развитием побочных реакций у новорожденного необходимо либо прекратить кормление грудью, либо применение препарата.
Дети. Официальные клинические данные относительно применения препарата у детей отсутствуют. Есть отдельные данные относительно применения препарата у детей в возрасте от 12 до 16 лет в дозе 30 мкг/нед. Данные относительно применения Авонекса у детей в возрасте до 12 лет отсутствуют, поэтому детям данной возрастной категории не следует назначать препарат.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Влияния Авонекса на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе со сложными механизмами не исследовали. Некоторые побочные реакции со стороны ЦНС могут влиять на способность управлять транспортными средствами или работать со сложными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

специальных исследований взаимодействия Авонекса с другими лекарственными средствами, в том числе ГКС и препаратами АКТГ, не проводили. Результаты клинических исследований свидетельствуют о возможности сочетанного применения Авонекса с ГКС и АКТГ во время обострения заболевания.
Известно, что интерфероны имеют свойство снижать активность ферментов системы цитохром Р450. В связи с этим необходимо с осторожностью применять Авонекс с препаратами, клиренс которых в значительной мере зависит от системы цитохром Р450, например противоэпилептические средства и антидепрессанты.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

случаи передозировки неизвестны. В случае передозировки необходимо обратиться к врачу для наблюдения и своевременного проведения симптоматической терапии.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре 2–8 °С. Не замораживать.