Баклофен - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БАКЛОФЕН

(BACLOFEN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: baclofen; 4-аміно-3-(4-хлорфеніл) масляна кислота;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: круглі, двоопуклі, з рискою, білого кольору;

таблетки 25 мг: круглі, двоопуклі, білого кольору;

склад: 1 таблетка містить баклофену 10 мг або 25   мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, желатин, тальк, магнію стеарат, етилцелюлоза.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Міо релаксанти з центральним механізмом дії.

Код АТС М 03В Х 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Баклофен – препарат групи похідних хлорфеніл масляної кислоти, який знижує підвищений тонус скелетних м’язів, спричинений   в основному ураженнями спинного мозку. Баклофен пригнічує шкірні рефлекси і тонус м’язів, але тільки незначною мірою зменшує амплітуду сухожильних рефлексів.

Фармакологічна дія препарату, можливо, зумовлена гіперполяризацією висхідних нервів і пригніченням як моносинаптичних, так і полісинаптичних рефлексів на рівні спинного мозку. Баклофен не впливає на процес нервово-м’язової передачі.

Оскільки високі дози баклофену можуть спричинювати пригнічення функцій ЦНС, припускають, що препарат також може впливати на центри, розташовані супраспінально.

Фармакокінетика. Після   перорального застосування баклофен швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту.  

Терапевтична концентрація становить 80 - 395 нг/мл. Максимальні концентрації С_mах (500 - 600 нг/мл) досягаються через 2  3 години після перорального прийому. Потім концентрація баклофену в плазмі підтримується на рівні  200 нг/мл протягом 8 годин.

Баклофен розподіляється по багатьом тканинам, але лише незначна частина проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Баклофен проходить крізь плацентарний бар’єр. Мінімальна кількість потрапляє у молоко.

Баклофен зв'язується з білками сироватки приблизно на 30 %.

Приблизно 15% від прийнятої дози препарату метаболізується у печінці завдяки дезамінуванню.

Період напів виведення становить від 2,5 до 4 годин. Від 70   до 80% баклофену виділяється із сечею у незміненій формі або у вигляді метаболітів. Решта виділяється з фекаліями.

Препарат майже повністю виділяється з організму протягом 72 годин після застосування.

Показання для застосування. Баклофен показаний для лікування спастичних станів:

при розсіяному склерозі; при ураженнях спинного мозку (напр., пухлини спинного мозку, сирингомієлія, ураження мотонейронів, поперечний мієліт, травми спинного мозку); при геморагічному інсульті; при церебральному паралічі; при менінгіті; при травмах голови.

Спосіб застосування та дози. Баклофен призначений для перорального застосування.

Дозу Баклофену необхідно призначати індивідуально для визначення найнижчої ефективної дози, яка не спричинює побічних ефектів.

Рекомендовані такі схеми дозування.

Рекомендовані дози для дорослих.

Початкова доза становить 5 мг (½ таблетки Баклофен 10 мг) тричі на день протягом 3 днів, потім   на кожний 4-й день лікування разову дозу збільшують на 5 мг (кратність прийому   тричі на день) до отримання оптимальної   дози 20 - 25 мг тричі на день.

Рекомендована схема прийому:

• 5 мг (½ таблетки Баклофен 10 мг) тричі на день – перші три дні лікувння;

• 10 мг (1 таблетка Баклофен 10 мг) тричі на день – наступні три дні лікування;

• 15 мг (1½ таблетки Баклофен 10 мг) тричі на день – наступні три дні лікування;

• 20 мг ( 2 таблетки Баклофен 10 мг) тричі на день - наступні три дні лікування;

• 25 мг (2½ таблетки Баклофен 10 мг) тричі на день - наступні три дні лікування.

У більшості пацієнтів терапевтичні ефекти спостерігаються після застосування добових доз від 30 мг до 75 мг.

За необхідності дозу можна з обережністю та поступово збільшувати.

Пацієнтам, які потребують вищих доз (добова доза від 75 мг до 100 мг), призначають таблетки, що містять 25 мг баклофену.

Добова доза лікарського препарату не повинна перевищувати 100 мг.

Тривалість лікування залежить від клінічного стану пацієнта.

Прийом препарату не слід переривати раптово, тому що можуть виникнути галюцінації, а спастичні стани можуть загостритися. Дозу треба зменшувати поступово.

Таблетки Баклофен краще приймати під час їди.

Рекомендовані дози для пацієнтів похилого віку.

Пацієнтам похилого віку дозу препарату треба підвищувати з особливою обережністю, тому що ризик виникнення небажаних явищ більш високий, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Рекомендовані дози для дітей.

Звичайна добова доза препарату становить 0,75 - 2 мг/кг маси тіла. Лікування необхідно починати з 5 мг дози, яку приймають двічі на день.

-   Діти від 12 місяців до 2 років:    10 - 20 мг на добу,

-   діти від 2 до 6 років:                    20 - 30 мг на добу,

- діти від 6 до 10 років:                  30 - 60 мг на добу.

Для дітей від 10 років максимальна добова доза становить 2,5 мг/кг маси тіла.

За необхідності дозу можна обережно збільшувати кожні три дні до отримання оптимального терапевтичного ефекту.

Рекомендовані дози для пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок, а також для пацієнтів, які знаходяться на діалізі, доза препарату повинна бути знижена до 5 мг на добу.

Побічна дія. Найчастіше побічні ефекти виникають після раптового збільшення дози, прийому високих доз Баклофену або у пацієнтів похилого віку.

У більшості випадків ці явища згодом послаблюються та минають після зниження дози. У разі серйозних небажаних явищ лікування необхідно припинити.

Під час лікування Баклофеном з боку центральної нервової системи іноді може спостерігатися сонливість, запаморочення, нудота, сплутаність свідомості, головний біль, безсоння, слабкість і втомлюваність. У поодиноких випадках відмічалися ейфорія, збудливість, депресія, галюцинації, парестезія, біль у м’язах, атаксія, сухість у ротовій порожнині, виснаження, тремор, астенія, затримка дихання, дезорієнтація, блювотний рефлекс, блювання, порушення пристосованості, нічні страхи/кошмарні сни; знижений поріг судом і нападів, особливо у хворих на епілепсію.

Іноді спостерігались випадки гіпотензії. У поодиноких випадках повідомлялось про утруднення дихання, прискорене серцебиття, біль у грудній клітці та знепритомлення.

З боку системи травлення   відмічався запор. В окремих випадках повідомлялось про анорексію, біль у животі, діарею та позитивні результати тесту на приховану кров у фекаліях.

З боку сечостатевої системи іноді повідомлялось про позиви до сечовипускання, рідко - про         мимовільне сечовипускання, затримку сечі, анурію, імпотенцію, порушення                 еякуляції, нічний енурез та гематурію.

Іншими небажана ми випадками, які виникали під час лікування Баклофеном, були     порушення зору, порушення смаку, висип, свербіж, набряк щиколотки, надмірне потовиділення, збільшення маси тіла, відчуття закладеності носа. У деяких пацієнтів спостерігалося загострення спастичних станів (парадоксальна реакція на ліки).

Протипоказання. Підвищена чутливість до баклофену та/або інших речовин, що входять до складу препарату. Пептична виразкова хвороба.

Передозування. Гостра інтоксикація Баклофеном може супроводжуватись безсонням, втратою свідомості, комою, порушенням дихальної функції. Також можуть розвинутись інші реакції: запаморочення, галюцінації, тривожність, порушення акомодації, втрата зіничної реакції, м’язова гіпотонія, клонічні судоми, гіпорефлексія або арефлексія, судоми, периферична вазодилатація, брадикардія, зниження температури тіла, нудота, блювання, діарея, надмірне слиновиділення, збільшення рівнів лактат дегідрогенази, АЛТ та АСТ.

Лікування: на початковій стадії інтоксикації пацієнтам при свідомості необхідно промити шлунок та дати активоване вугілля. За необхідності застосовують проносні солі.

Пацієнтам у коматозному стані перед промиванням шлунка необхідно зробити інтубацію. При порушенні функції дихання терапевтичні заходи спрямовані на відновлення дихання (штучне дихання)   та стабільності серцево-судинної системи.

Не існує специфічного антидоту баклофену.

У випадку нетяжкої форми інтоксикації для усунення небажаних явищ з боку центральної нервової системи, особливо   при безсонні та пригніченні дихальної функції, проводять внутрішньо венне введення фізостигміну (1 - 2 мг протягом 5 - 10 хв). Якщо після введення першої дози поліпшення стану не відбулося, через 30 - 60 хвилин проводять повторне введення препарату.

Для збільшення виведення баклофену з організму застосовують діуретики одночасно із застосуванням великої кількості рідини.

При судомах з обережністю проводять внутрішньо венне введення діазепаму.

Особливості застосування. Під час лікування Баклофеном можливо загострення психотичних синдромів, шизофренії, судом і станів дезорієнтації у часі і просторі. Таким пацієнтам необхідно призначати препарат з обережністю, пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.

Дозу ліків необхідно знижувати поступово   протягом 1 - 2 тижнів,   тому що після раптового припинення лікування препаратом можуть развинутися стани тривожності та сплутаності свідомості, галюцинації, психоз, маніакальний синдром, паранойя та конвульсії, можуть посилитися спастичні симптоми.

При призначенні баклофену та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти:

• пацієнтам з порушенням ниркової функції (дозу зменшують залежно від ступеня порушення);

• пацієнтам похилого віку (існує підвищений ризик виникнення небажаних явищ);

• хворим на епілепсію, які потребують супутнього лікування Баклофеном (необхідний ретельний клінічний та ЕЕГ контроль, тому що спостерігалися випадки зниження ефективності проти судомного лікування та зміни у діаграмі ЕЕГ);

• пацієнтам, у яких підтримка вертикального положення тіла та рівноваги або збільшення рухового діапазону залежить від тонусу м’язів;

• пацієнтам, які отримують антигіпертензивне лікування (можливість взаємодії);

• хворим на інсульт, з порушеннями дихальної функції та функції печінки;

• пацієнтам з підвищеним тонусом сфінктера сечового міхура (може відбуватися затримка сечі).

При лікуванні баклофеном у сироватці можуть збільшуватися концентрації АЛT, лужної фосфатази або глюкози. Рекомендується проводити лабораторне тестування, особливо для пацієнтів з порушеннями функції печінки і хворих на цукровий діабет.

Вагітність і годування груддю.

Баклофен проходить крізь плацентарний бар’єр. У зв’язку з відсутністю даних щодо застосування препарату жінками під час вагітності в цей період Баклофен можна приймати тільки за абсолютної необхідності. Перед призначенням Баклофену необхідно зважити потенційну користь і можливий ризик як для матері, так і для плоду. Баклофен виділяється з молоком, тому під час прийому препарату не рекомендується годувати дітей груддю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Під час прийому препарату можуть спостерігатися симптоми, пов'язані із седативною дією препарату та зменшенням концентрації уваги. У цьому випадку може погіршитися здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід дотримуватися особливої обережності при одночасному застосуванні препарату Баклофен з такими лікарськими засобами:

• препарати, які   впливають на ЦНС,   і алкоголь: посилення   седативної дії;

• солі літію:   можливість посилення гіперкінетичних симптомів;

• трициклічні антидепресанти: можливість посилення дії баклофену, що призводить до значного зниження тонусу м’язів;

• антигіпертензивні препарати: можливість посилення гіпотензивної дії (може виникнути потреба в регулюванні дози);

• препарати, застосування яких може призвести до ниркової недостатності (напр., ібупрофен): уповільнення виділення баклофену може посилити токсичні ефекти;

• леводопа, карбідопа: у пацієнтів з хворобою Паркінса можливі прояви сплутаності свідомості, галюцинації і збудливість;

• фентаніл: подовження   знеболювальної дії фентанілу.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі нижче 25°С. Термін придатності – 5 років.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 50 таблеток у поліпропіленовому флаконі. 1 флакон з листком-вкладишем у картонній   коробці.

Виробник. Фармацевтичний завод „Польфарма” С. А., Польща / Pharmaceutical Works “Polpharma” S.A., Poland.

Адреса. Вул. Пельплинська, 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща / 19 Pelplinska street, 83-200 Starogard Gdanski, Poland.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 10 мг, № 50

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, желатин, тальк, магния стеарат, этилцеллюлоза.

№  UA/0497/01/01 от 09.04.2009 до 09.04.2014

табл. 25 мг, № 50

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, желатин, тальк, магния стеарат, этилцеллюлоза.

№  UA/0497/01/02 от 09.04.2009 до 09.04.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

миорелаксант с центральным механизмом действия группы производных хлорфенилмасляной кислоты.
Снижает повышенный тонус скелетных мышц, обусловленный преимущественно поражением спинного мозга. Баклофен угнетает кожные рефлексы и тонус мышц, незначительно снижает амплитуду сухожильных рефлексов. Фармакологическое действие препарата, возможно, обусловлено гиперполяризацией восходящих нервных волокон и угнетением как моносинаптических, так и полисинаптических рефлексов на уровне спинного мозга. Баклофен не влияет на процессы нервно-мышечной передачи. Поскольку применение баклофена в высоких дозах может обусловить угнетение функции ЦНС, не исключено влияние препарата на центры, расположенные супраспинально.
После приема внутрь баклофен быстро и полностью всасывается в ЖКТ. Терапевтическая концентрация составляет 80–395 нг/мл. Максимальная концентрация в плазме крови (500–600 нг/мл) достигается спустя 2–3 ч после перорального приема. Затем концентрация поддерживается на уровне 200 нг/мл в течение 8 ч.
Баклофен проникает во многие ткани, но лишь незначительная его часть проходит сквозь ГЭБ. Баклофен проникает через плацентарный барьер. Минимальное количество препарата попадает в грудное молоко. Баклофен связывается с белками плазмы крови приблизительно на 30%. Около 15% принятой дозы препарата метаболизируется в печени посредством дезаминирования. Т_½ составляет 2,5–4 ч. От 70 до 80% баклофена выводится с мочой в неизмененном виде или в виде метаболитов, остальное — с калом. Препарат практически полностью выводится из организма в течение 72 ч после приема.

ПОКАЗАНИЯ:

хроническое тяжелое спастическое состояние скелетных мышц, возникающее вследствие рассеянного склероза или травматического разрыва спинного мозга.

ПРИМЕНЕНИЕ:

внутрь (лучше во время еды).
Рекомендуемые дозы для взрослых
Начальная доза — 5 мг 3 раза в сутки в течение 3 дней, затем на каждый 4-й день лечения разовую дозу повышают на 5 мг (кратность приема — 3 раза в сутки) до достижения оптимальной дозы в 20–25 мг 3 раза в сутки. Рекомендуемая схема приема:
1–3-й день — по 5 мг (¹/₂ таблетки по 10 мг) 3 раза в сутки;
4–6-й день — по 10 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки;
7–9-й день — по 15 мг (1 ¹/₂ таблетки по 10 мг) 3 раза в сутки;
10–12-й день — по 20 мг (2 таблетки по 10 мг) 3 раза в сутки.
У большинства пациентов терапевтический эффект отмечают после применения препарата в дозе 30–75 мг/сут.
При необходимости дозу можно постепенно повышать. Пациентам, нуждающимся в повышенных дозах (суточная доза 75–100 мг), желательно назначать таблетки, содержащие 25 мг баклофена.
Суточная доза препарата не должна превышать 100 мг. Длительность лечения зависит от клинического состояния пациента. Прием препарата не следует прерывать внезапно, поскольку в этом случае могут возникать галлюцинации и обостряться спастические состояния. При необходимости отмены баклофена его дозу снижают постепенно.
Пациентам пожилого возраста дозу препарата следует повышать с особой осторожностью, поскольку риск возникновения побочных реакций у них более высок.
Рекомендуемые дозы для детей:
Обычная суточная доза препарата составляет 0,75–2 мг/кг массы тела. Лечение необходимо начинать с дозы 5 мг, которую принимают 2 раза в сутки. Детям от 12 мес до 2 лет назначают по 10–20 мг/сут, 2–6 лет — 20–30 мг/сут, 6–10 лет — 30–60 мг/сут. Для детей старше 10 лет максимальная суточная доза составляет 2,5 мг/кг массы тела. При необходимости дозу можно осторожно повышать каждые 3 дня до получения оптимального терапевтического эффекта.
Рекомендуемые дозы для пациентов с нарушенной функцией почек:
Пациентам с нарушенной функцией почек, а также больным, находящимся на гемодиализе, дозу препарата снижают до 5 мг/сут.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата, пептическая язва.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

чаще возникают после внезапного повышения дозы, приема препарата в высоких дозах или у пациентов пожилого возраста. В большинстве случаев после снижения дозы препарата они ослабевают и исчезают. В случае возникновения серьезных побочных эффектов лечение необходимо прекратить.
Со стороны ЦНС: 10–63% — сонливость; 5–15% — вертиго; 4–12% — тошнота; 1–11% — спутанность сознания; 4–8% — головная боль; 2–7% — бессонница; 2–4% — слабость и повышенная утомляемость; редко — эйфория, повышенная возбудимость, депрессия, галлюцинации, парестезия, боль и слабость в мышцах, атаксия, сухость во рту, истощение, тремор, астения, угнетение функции дыхательной и сердечно-сосудистой системы, дезориентация в пространстве, головокружение, рвота, нарушение адаптации, ночные страхи, нистагм, снижение судорожного порога и развитие судорожного приступа (особенно у больных с эпилепсией).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: 0–9% — артериальная гипотензия; редко — диспноэ, тахикардия, боль в груди, обморок.
Со стороны пищеварительной системы: 2–6% — запор; редко — анорексия, дисгевзия, боль в животе, диарея, положительные результаты теста на наличие скрытой крови в кале.
Со стороны мочеполовой системы: 2–6% — частые позывы к мочеиспусканию.
Прочие: нарушения зрения и вкуса, сыпь, зуд, отек щиколотки, чрезмерное потоотделение, увеличение массы тела, ощущение заложенности носа, изменение уровня глюкозы в плазме крови и других биохимических показателей. У некоторых пациентов отмечали обострение спастических состояний (парадоксальная реакция на лекарственное средство).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

во время лечения Баклофеном возможно обострение психотических синдромов, шизофрении, судорог и возникновение состояния дезориентации во времени и пространстве. Таким пациентам препарат необходимо назначать осторожно и под тщательным медицинским наблюдением.
Дозу препарата необходимо снижать постепенно в течение 1–2 нед, поскольку после внезапной отмены лечения могут развиваться тревожность и спутанность сознания, галлюцинации, психоз, маниакальный синдром, паранойя и конвульсии, возможно увеличение выраженности спастических симптомов.
С осторожностью назначают Баклофен пациентам с нарушением функции почек или печени (дозу снижают в зависимости от степени нарушения); пациентам пожилого возраста (существует повышенный риск возникновения нежелательных реакций); больным с эпилепсией (необходим тщательный клинический и ЭЭГ-контроль, поскольку выявляли случаи снижения эффективности противосудорожного лечения и изменения в диаграмме ЭЭГ); пациентам, у которых поддержание вертикального положения тела, равновесия или увеличение двигательной амплитуды зависят от тонуса мышц; пациентам, получающим антигипертензивное лечение (возможность возникновения гипотензии); больным с инсультом, нарушением дыхательной функции; пациентам с повышенным тонусом сфинктера мочевого пузыря (возможна задержка мочи).
При лечении Баклофеном в сыворотке крови могут повышаться концентрация АлАТ, ЩФ или глюкозы. Рекомендуется постоянный лабораторный контроль, особенно у пациентов с нарушениями функции печени и больных сахарным диабетом.
Баклофен проникает через плацентарный барьер. В связи с отсутствием данных относительно применения препарата в период беременности принимать Баклофен следует только в случае крайней необходимости. Перед назначением Баклофена необходимо тщательно взвесить потенциальную пользу и возможный риск как для матери, так и для плода. Баклофен выделяется с молоком, поэтому во время приема препарата не рекомендуется кормление грудью.
При приеме препарата могут отмечать симптомы, обусловленные его седативным действием и способностью снижать концентрацию внимания. В этом случае не рекомендуется управлять транспортными средствами или работать с потенциально опасными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении Баклофена с препаратами, влияющими на ЦНС, и алкоголем возможно усиление седативного действия; с солями лития — увеличение выраженности гиперкинетических симптомов; с трициклическими антидепрессантами — усиление действия баклофена со значительным снижением тонуса мышц; с антигипертензивными препаратами — усиление гипотензивного действия (может потребоваться коррекция дозы); с препаратами, применение которых может привести к почечной недостаточности (например ибупрофеном), замедляется выведение баклофена и могут усиливаться его токсические эффекты; с леводопой, карбидопой — у пациентов с болезнью Паркинсона возможно проявление спутанности сознания, галлюцинаций и повышенной возбудимости; с фентанилом — пролонгируется обезболивающее действие последнего.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

острая интоксикация Баклофеном может сопровождаться бессонницей, потерей сознания, комой, нарушением дыхания. Также могут развиться головокружение, галлюцинации, тревожность, нарушение аккомодации, потеря зрачкового рефлекса, мышечная гипотония, клонические судороги, гипорефлексия или арефлексия, судороги, периферическая вазодилатация, брадикардия, снижение температуры тела, тошнота, рвота, диарея, гиперсаливация, повышение уровней ЛДГ, АлАТ и AсАT.
Лечение: необходимо промыть желудок и принять активированный уголь. При необходимости применяют солевые слабительные. Пациентов, находящихся в коматозном состоянии, перед промыванием желудка необходимо интубировать. Проводят мероприятия по поддержанию функций дыхательной и сердечно-сосудистой систем. Специфического антидота нет.
В случае легкой интоксикации для устранения нежелательных явлений со стороны ЦНС, особенно при бессоннице и угнетении дыхания, в/в вводят физостигмин. Для усиления выведения баклофена из организма применяют форсированный диурез. При судорогах показано осторожное в/в введение диазепама.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.