Бензилпенициллин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЕНЗИЛПЕНIЦИЛIН

(BENZYLPENICILLIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: benzylpenicillin;

натрію (2S,5R,6R)-3,3-диметил-7-оксо-6-[(феніл ацетил) аміно]-4-тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або майже білого кольору;

склад: 1 флакон містить бензилпеніциліну натрієвої солі стерильної – 500 000 ОД або 1 000 000 ОД.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Пеніциліни, чутливі до дії b-лактамаз.   Код АТС J01С Е 01.

Застереження. Зверніть увагу на маркування способу введення препарату на упаковці. Якщо на упаковці вказано “Стерильно. Тільки внутрішньом‘язово”, інші способи введення недопустимі!

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Бензилпеніцилін має антимікробну бактерицидну дію. Механізм дії: препарат перешкоджає утворенню пептидних зв'язків за рахунок інгібування транспептидази, порушує пізні етапи синтезу пептидоглікану клітинної стінки, що призводить до лізису клітин, що діляться.

Препарат активний відносно грам позитивних бактерій Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

(у т. ч. Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis, деяких грам негативних мікро організмів (у т. ч. Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis), анаеробних спороутворюючих паличок, а також Actinomyces spp., Spirochaetaceae.

Препарат не активний відносно більшості грам негативних бактерій, рикетсій, вірусів, найпростіших, грибів. Руйнується пеніцилін азою.

За останні роки відзначається зміна чутливості гонококів, гемолітичних стрептококів, стафілококів і пневмококів до бензилпеніциліну.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація препарату в крові створюється через 30–60 хвилин; через 3–4 години після одноразової ін'єкції у крові є сліди антибіотика. При підшкірному введенні швидкість всмоктування менш постійна, звичайно, максимальна концентрація в крові відзначається через 60 хвилин. Концентрація та довго тривалість циркуляції бензилпеніциліну в крові залежать від введеної дози. Зв'язується із білками крові на 60%. Антибіотик добре проникає в органи, тканини та рідини організму, за винятком ліквору, тканини ока та простати, але при запаленні оболонок мозку його концентрація у спинномозковій рідині підвищується. Період напів виведення становить 30–60 хвилин, при порушенні функції нирок – 4–10 годин, а при одночасному порушенні функції печінки та нирок – до 16–30 годин. З організму швидко виводиться нирками (клуб очкова фільтрація та канальцева секреція) у незмінному вигляді. У незначній кількості екскретується зі слиною, потом, молоком, жовчю. Не має кумулятивного ефекту.

Показання для застосування. Інфекції, що спричинені чутливими мікро організмами: ангіна, пневмонія, септичний ендокардит, гнійний плеврит, перитоніт, цистит, сепсис, менінгіт, остеомієліт, інфекції сечовивідних та жовчовивідних шляхів, ранові інфекції, гнійні інфекції шкіри, м'яких тканин, дифтерія, скарлатина, бешиха, сибірка, сифіліс, гонорея, актиномікоз легень, кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит, аднексит, сальпінго-оофорит, коньюнктивіт, блефарит, дакріоцистит.  

Спосіб застосування та дози. Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до її проведення.

Препарат вводять внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньо венно (струминно або краплинно), інтратекально, у порожнини організму. Найбільш поширений внутрішньом'язовий шлях введення.

Внутрішньо венно: при інфекціях середньої тяжкості разова доза препарату становить звичайно 250 000–500 000 ОД; добова – 1 000 000–2 000 000 ОД; при тяжких інфекціях вводять до 10 000 000–20 000 000 ОД на добу; при газовій гангрені – до 40 000 000–60 000 000 ОД. Добова доза для дітей віком до 1 року становить 50 000–100 000 ОД/кг, старше 1 року – 50 000 ОД/кг; при необхідності добову дозу можна збільшити до 200 000–300 000 ОД/кг, за життєвими показниками – до 500 000 ОД/кг. Кратність введення препарату 4–6 разів на добу.

Розчин Бензилпеніциліну готують безпосередньо перед його застосуванням. Для внутрішньо венного струминного введення разову дозу (1 000 000–2 000 000 ОД) препарату розчиняють у 5–10 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду і вводять повільно протягом 3–5 хвилин. Для внутрішньо венного краплинного введення 2 000 000–  5 000 000 ОД антибіотика розчиняють у 100–200 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози і вводять зі швидкістю 60–80 крапель за 1 хвилину.

Внутрішньо венно препарат вводять 1–2 рази на добу, поєднуючи з внутрішньом'язовими введеннями.

Внутрішньом‘язово: при інфекціях середньої тяжкості разова доза препарату становить звичайно 250 000–500 000 ОД; добова – 1 000 000–2 000 000 ОД; при тяжких інфекціях вводять до 10 000 000–20 000 000 ОД на добу; при газовій гангрені – до 40 000 000–60 000 000 ОД. Добова доза для дітей віком до 1 року становить 50 000–100 000 ОД/кг, старше 1 року – 50 000 ОД/кг; при необхідності добову дозу можна збільшити до 200 000–300 000 ОД/кг, за життєвими показниками – до 500 000 ОД/кг. Кратність введення препарату 4–6 разів на добу.

Для внутрішньом'язового введення додають до вмісту флакона 1–3 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду, або 0,5 % розчину новокаїну. Розчин, що утворився, вводять глибоко в м'яз у верхній зовнішній квандрант сідниці.

Підшкірно: Бензилпеніцилін застосовують для обколювання інфільтратів у концентрації 100 000–200 000 ОД у 1 мл 0,25–0,5% розчину новокаїну.

У порожнини (черевну, плевральну та ін.) розчин Бензилпеніциліну дорослим вводять у концентрації 10 000–20 000 ОД у 1 мл, дітям – 2 000–5 000 ОД у 1 мл. Розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду. Тривалість лікування 5–7 днів з наступним переходом на внутрішньом'язове введення.

Інтратекально: препарат вводять при гнійних захворюваннях головного, спинного мозку, мозкових оболонок. Дорослим призначають у дозі 5 000–10 000 ОД, дітям – 2 000–5 000 ОД, вводять повільно – 1 мл за хвилину 1 раз на добу. Препарат розводять у стерильній воді для ін'єкцій або в 0,9% розчині натрію хлориду із розрахунку 1 000 ОД у 1 мл. Перед ін'єкцією з спинномозкового каналу видаляють 5–10 мл спинномозкової рідини і додають її до розчину антибіотика у рівній пропорції. Ін'єкції повторюють протягом 2–3 днів, після чого переходять на внутрішньом'язове введення.

Лікування хворих на сифіліс, гонорею проводять за спеціально розробленими схемами.

Залежно від форми та тяжкості захворювання, Бензилпеніцилін застосовують від 7–10 днів до 2-х місяців і більше (сепсис, септичний ендокардит та ін.).

Побічна дія. При введенні препарату можливі алергічні реакції: шкірні висипи, кропив'янка, підвищення температури тіла, озноб, головний біль, біль у суглобах, еозинофілі я, набряк Квінке, інтерстиціальний нефрит, порушення насосної функції міокарда. В окремих випадках можливий розвиток анафілактичного шоку.

Ендолюмбальне введення може викликати нейротоксикоз (нудота, блювання, симптоми менінгізму, судоми).

У ослаблених хворих, новонароджених, осіб похилого віку при тривалому лікуванні може виникнути суперінфекція, викликана стійкою до препарату мікрофлорою (дріжджоподібні гриби, грам негативні мікро організми).

Протипоказання. Застосування препарату протипоказано у хворих з підвищеною чутливістю до бета-лактамних антибіотиків, при бронхіальній астмі, сінній гарячці, кропив'янці та іншіх алергічних захворюваннях. Протипоказанням для ендолюмбального введення є епілепсія.

Передозування. Проявляється токсичною дією на ЦНС (частіше при ендолюмбальному введенні). Виникають судоми, головний біль, міалгія, артралгія. В таких випадках введення препарату слід припинити. Лікування – симптоматичне.

Особливості застосування. Розчини Бензилпеніциліну застосовують одразу після приготування. Не допускається додавання до розчинів препарату будь-яких інших лікарських засобів. Застосування препарату можливе лише при патологічних процесах, обумовлених чутливими до нього мікро організмами. При появі резистентності збудників до препарату його замінюють іншими антибіотиками. У випадку, коли ефект від застосування препарату відсутній через 3–5 днів після початку лікування, необхідно перейти до застосування інших антибіотиків або поєднувати Бензилпеніцилін з іншими антибіотиками або синтетичними хіміотерапевтичними засобами. При цьому слід враховувати можливість посилення побічної дії. Хворим старше 60 років та вагітним не рекомендується призначати великі дози (вище 10 000 000 ОД на добу).

При розчиненні Бензилпеніциліну у розчині новокаїну може утворюватись мутний розчин внаслідок утворення новокаїнової солі бензилпеніциліну, що не є перешкодою для внутрішньом'язового введення препарату. Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем.

При вагітності застосування можливе лише в тому випадку, коли допустима користь перевищує ризик розвитку побічної дії. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефект препарату послаблюють засоби, що викликають бактеріостаз. Пробенецид знижує канальцеву секрецію бензилпеніциліну, підвищуючи тим самим концентрацію останнього в плазмі крові, збільшується період напів виведення.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі від 15 °С до 25 °С. Термін придатності – 3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Забороняється застосування препарату після закінчення зазначеної на упаковці дати терміну придатності!

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 500 000 ОД або 1 000 000 ОД у флаконах для внутрішньом‘язового, внутрішньо венного або тільки внутрішньом‘язового способу введення. По 10 флаконів у пачці для внутрішньом‘язового, внутрішньо венного або тільки внутрішньом‘язового способу введення.

Виробник. ВАТ “Київ медпрепарат”.

Адреса. 01032, Україна, м. Київ, вул. Саксаганського, 139;

тел. (044) 490 75 22.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 500000 ЕД фл., № 1, № 10

№  UA/3791/01/01 от 15.07.2010 до 15.07.2015

пор. д/п ин. р-ра 1000000 ЕД фл., № 1, № 10

Препарат содержит бензилпенициллин в виде натриевой соли.

№  UA/3791/01/02 от 15.07.2010 до 15.07.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Бензилпенициллин оказывает бактерицидное действие. Механизм действия: препарат препятствует образованию пептидных связей за счет ингибирования транспептидазы, нарушает поздние этапы синтеза пептидогликана клеточной стенки, что приводит к лизису делящихся бактериальных клеток.
Активен в отношении грамположительных микроорганизмов (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., в том числе S. pneumoniae; Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis, некоторых грамотрицательных микроорганизмов, в том числе Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis), анаэробных спорообразующих палочек, а также Actinomeces spp., Spirochaetaceae.
Препарат неактивен в отношении большинства грамотрицательных бактерий, риккетсий, вирусов, простейших, грибов. Разрушается пенициллиназой.
За последние годы отмечается изменение чувствительности гонококков, гемолитических стрептококков, стафилококков и пневмококков к бензилпенициллину.
Фармакокинетика. При в/м введении C_max препарата в крови достигается через 30–60 мин; через 3–4 ч после однократной инъекции в крови определяют следовые концентрации антибиотика. При п/к введении скорость всасывания менее постоянна, обычно C_max в крови отмечают через 60 мин. Концентрация и продолжительность циркуляции бензилпенициллина в крови зависят от введенной дозы. Связывание с белками крови на 60%. Антибиотик хорошо проникает в органы, ткани и жидкости организма, за исключением ликвора, ткани глаза и простаты, но при воспалении оболочек мозга его концентрация в СМЖ повышается. T_½ составляет 30–60 мин, при нарушении функции почек — 4–10 ч, а при одновременном нарушении функции печени и почек — до 16–30 ч. Из организма быстро выделяется почками путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции в неизменном виде. В незначительном количестве экскретируется со слюной, потом, молоком, желчью. Не обладает кумулятивным эффектом.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами: инфекции дыхательных путей и ЛОР-органов: ангина, пневмония, гнойный плеврит, дифтерия, скарлатина, актиномикоз легких; инфекции мочеполовой системы: цистит, сифилис, гонорея, кольпит, эндоцервицит, эндометрит, аднексит, сальпингоофорит; инфекции органа зрения: конъюнктивит, блефарит, дакриоцистит; гнойные инфекции кожи и мягких тканей; септический эндокардит, сепсис; остеомиелит; раневые инфекции; рожа; сибирская язва; менингит; перитонит; инфекции желчевыводящих путей.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед введением необходимо провести внутрикожную пробу на переносимость препарата и новокаина при условии его использования для разведения, при отсутствии противопоказаний к ее проведению.
Препарат вводят в/м, п/к, в/в (струйно или капельно), интратекально, в полости организма. Наиболее распространен в/м путь введения.
В/в: при инфекциях средней тяжести разовая доза препарата для взрослых составляет обычно 250 000–500 000 ЕД, суточная — 1–2 млн ЕД, при тяжелых инфекциях вводят до 10–20 млн ЕД/сут, при газовой гангрене — до 40–60 млн ЕД. Обычно суточная доза для детей в возрасте до 1 года составляет 50 000–100 000 ЕД/кг, старше 1 года — 50 000 ЕД/кг, при необходимости суточную дозу можно повысить до 200 000–300 000 ЕД/кг, по жизненным показателям — до 500 000 ЕД/кг. Кратность введения препарата — 4–6 раз в сутки.
Р-р Бензилпенициллина готовят непосредственно перед его применением.
Для в/в струйного введения разовую дозу (1–2 млн ЕД) препарата растворяют в 5–10 мл стерильной воды для инъекций или 0,9% р-ра натрия хлорида и вводят медленно на протяжении 3–5 мин. Для в/в капельного введения 2–5 млн ЕД антибиотика растворяют в 100–200 мл 0,9% р-ра натрия хлорида или 5% р-ра глюкозы и вводят со скоростью 60–80 капель в 1 мин.
В/в препарат вводят 1–2 раза в сутки, сочетая с в/м введением.
В/м: при инфекциях средней тяжести разовая доза препарата для взрослых составляет обычно 250 000–500 000 ЕД, суточная — 1–2 млн ЕД, при тяжелых инфекциях вводят до 10–20 млн ЕД в сутки, при газовой гангрене — до 40–60 млн ЕД. Обычно суточная доза для детей в возрасте до 1 года составляет 50 000–100 000 ЕД/кг, старше 1 года — 50 000 ЕД/кг, при необходимости суточную дозу можно повысить до 200 000–300 000 ЕД/кг, по жизненным показателям — до 500 000 ЕД/кг. Кратность введения препарата — 4–6 раз в сутки.
Для в/м введения к содержимому флакона прибавляют 1–3 мл стерильной воды для инъекций или 0,9% р-ра натрия хлорида, или 0,5% р-ра прокаина. Полученный р-р вводят глубоко в мышцу в верхний наружный квандрант ягодицы.
П/к: Бензилпенициллин применяют для обкалывания инфильтратов в концентрации 100 000–200 000 ЕД в 1 мл 0,25–0,5% р-ра прокаина.
В полости (брюшную, плевральную и др.) р-р Бензилпенициллина взрослым вводят в концентрации 10 000–20 000 ЕД в 1 мл, детям — 2000–5000 ЕД в 1 мл. Растворяют в стерильной воде для инъекций или 0,9% р-ре натрия хлорида. Продолжительность лечения — 5–7 дней с последующим переходом на в/м введение.
Интратекально (эндолюмбально): препарат вводят при гнойных заболеваниях головного, спинного мозга, мозговых оболочек. Взрослым назначают в дозе 5000–10 000 ЕД; детям в возрасте старше 1 года — 2000–5000 ЕД, вводят медленно — 1 мл/мин 1 раз в сутки. Препарат разводят в стерильной воде для инъекций или в 0,9% р-ре натрия хлорида из расчета 1000 ЕД в 1 мл. Перед инъекцией из спинномозгового канала удаляют 5–10 мл СМЖ и добавляют ее к р-ру антибиотика в равной пропорции. Инъекции повторяют на протяжении 2–3 дней, после чего переходят на в/м введение.
Лечение больных сифилисом, гонореей проводят по специально разработанным схемам.
В зависимости от формы и тяжести заболевания Бензилпенициллин применяют от 7–10 дней до 2 мес и более (сепсис, септический эндокардит и др.).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к бензилпенициллину и к другим β-лактамным антибиотикам (пенициллинам, цефалоспоринам, карбапенемам); БА; сенная лихорадка; крапивница и другие аллергические заболевания; эпилепсия (для эндолюмбального введения); период кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Реакции гиперчувствительности: кожная сыпь, зуд, лихорадка, озноб, артралгия, отеки, крапивница, многоформная экссудативная эритема, эксфолиативный дерматит, ангионевротический отек Квинке, анафилактический шок.
Со стороны органов дыхания: бронхоспазм.
Со стороны центральной и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, шум в ушах. Эндолюмбальное введение может вызывать нейротоксикоз (тошнота, рвота, симптомы менингизма, судороги).
Со стороны пищеварительного тракта: тошнота, стоматит, глоссит, диарея, псевдомембранозный колит, нарушение функции печени.
Со стороны мочеполовой системы: интерстициальный нефрит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: колебания АД, нарушение насосной функции миокарда.
Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, положительные результаты теста Кумбса, гемолитическая анемия, лейкопения, тромбоцитопения, агрунолоцитоз.
Прочие: у ослабленных больных, новорожденных, лиц пожилого возраста при длительном лечении может возникнуть суперинфекция, вызванная устойчивой к препарату микрофлорой (дрожжеподобные грибы, грамотрицательные микроорганизмы). У пациентов, которые проходят курс лечения по поводу сифилиса, может возникнуть реакция Яриша — Герксгеймера вторично к бактериолизу.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

перед началом лечения пациента необходимо проверить на гиперчувствительность. После обследования и введения препарата на протяжении 30 мин следует быть готовым к введению адреналина. Пациента следует предупредить относительно возможности возникновения аллергических реакций, и при необходимости сообщать о них врачу. Тем, у кого развились аллергические реакции на препарат, следует прекратить лечение и назначить симптоматическую терапию адреналином, антигистаминными препаратами и кортикостероидами.
Р-ры Бензилпенициллина используют сразу после приготовления. Применение препарата возможно лишь при патологических процессах, обусловленных чувствительными к нему микроорганизмами. При появлении резистентности возбудителей к препарату его заменяют другими антибиотиками. В случае, если эффект от применения препарата отсутствует через 3–5 дней после начала лечения, необходимо перейти к применению других антибиотиков либо сочетать Бензилпенициллин с другими антибиотиками или синтетическими химиотерапевтическими средствами. При этом следует учитывать возможность увеличения выраженности побочных реакций. Больным в возрасте >60 лет и беременным не рекомендуется назначать препарат в высоких дозах (>10 млн ЕД/сут). При длительном лечении следует контролировать электролитный баланс, формулу крови и функцию почек. С особой осторожностью препарат следует применять у детей грудного возраста, пациентов с сифилисом, тяжелой кардиомиопатией, аллергическим диатезом, БА, гиповолемией, эпилепсией, пациентам с нарушениями функции почек и печени, а также больным сахарным диабетом. У больных с известной гиперчувствительностью к цефалоспоринам возможна перекрестная аллергия.
Длительная тяжелая диарея может вызвать подозрение относительно развития псевдомембранозного колита. Это состояние является опасным для жизни, поэтому препарат необходимо срочно отменить с последующим комплексным лечением.
При растворении Бензилпенициллина в р-ре прокаина может образоваться мутный р-р вследствие образования прокаиновой соли бензилпенициллина, что не является препятствием для в/м введения препарата.
Несовместимость. Бензилпенициллин недопустимо смешивать в одной емкости с другими лекарственными средствами.
Не рекомендуется применять в качестве растворителя р-р Рингера или другие натрийсодержащие р-ры, которые содержат глюкозу.
Препарат несовместим с ионами металлов и симпатомиметическими аминами.
Период беременности и кормления грудью. Применение в период беременности возможно только в том случае, когда предполагаемый терапевтический эффект для матери превышает потенциальный риск для плода. При необходимости применения препарата кормление грудью следует прекратить.
Дети. С особой осторожностью следует применять препарат у детей в возрасте до 2 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не влияет на способность управлять транспортными средствами и работу с другими сложными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

в сочетании с аминогликазидами, макролидами, сульфаниламидными препаратами бензилпенициллин проявляет синергическое действие. Эффект препарата снижают бактериостатические лекарственные средства (хлорамфеникол), а повышают его активность ингибиторы бета-лактамаз. Не рекомендуется сочетать бензилпенициллин с НПВП, этинилэстрадиолом, препарат повышает эффективность непрямых антикоагулянтов. Диуретики, аллопуринол, блокаторы канальциевой секреции, НПВП блокируют канальцевую секрецию, вследствие чего повышается концентрация бензилпенициллина в плазме крови, увеличивается его T_½ и возрастает риск токсического действия.
При одновременном применении с аллопуринолом повышается риск развития кожной сыпи.
Бензилпенициллин снижает клиренс и повышает токсичность метотрексата, может снижать эффект пероральных контрацептивов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

проявляется токсическим действием на ЦНС (чаще при эндолюмбальном введении). Возникает рефлекторное возбуждение, головная боль, тошнота, рвота, судороги, миалгия, артралгия, симптомы менингизма, кома. В таких случаях введение препарата следует прекратить. Лечение симптоматическое, которое включает гемодиализ, перитонеальный диализ, особое внимание следует уделить водно-электролитному балансу.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 20 °С.