Блеолем - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЛЕОЛЕМ

(BLEOLEM)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: блеоміцин;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого кольору;

склад: в 1 флаконі міститься 15 ОД блеоміцину (у вигляді блеоміцину сульфату);

розчинник: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій .

Фармакотерапевтична група.   Протипухлинні антибіотики. Код АТС L01D C01.

Фармакологічні властивості. Протипухлинна активність. In vitro було показано, що блеоміцин уповільнює ріст та синтез ДНК/протеїнів у клітинах типу Hela S3, клітинах карциноми Ерліха, саркоми Йошида. In vivo блеоміцин має протипухлинний ефект при спонтанній лімфосаркомі у собак.

Механізм дії препарату. Основний механізм дії полягає у сповільненні синтезу ДНК та фрагментації молекул ДНК.

Фармакокінетика. Концентрація у крові. Зміна рівня у сироватці крові хворих на рак, які отримали 15 ОД Блеолему одноразово внутрішньо венно та внутрішньом’язово, була такою:

внутрішньо венно — після введення концентрація становила приблизно 0,65 мкг/мл, через 1 годину після введення — приблизно 0,4 мкг/мл, через 2 години — приблизно 0,3 мкг/мл, через 4 години — приблизно 0,15 мкг/мл, через 8 годин — приблизно 0,1 мкг/мл;

внутрішньом’язово — після введення концентрація становила приблизно 0,6 мкг/мл, через 1 годину після введення — приблизно 0,55 мкг/мл, через 4 години — приблизно 0,3 мкг/мл, через 8 годин — приблизно 0,2 мкг/мл.

Показання для застосування. Рак шкіри, голови та шиї (рак верхньої щелепи, язика, губи, горла, плоско клітинний рак легені), рак стравоходу, рак шийки матки, злоякісна лімфома (ретикулосаркома, лімфосаркома, хвороба Ходжкіна та ін.), гліома та рак щитоподібної залози.

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо венно, внутрішньом’язово або підшкірно: звичайно доза становить 10–20 ОД/м² поверхні тіла щотижня або двічі на тиждень. Для проведення внутрішньом’язової або підшкірної ін’єкції вміст флакона з Блеолемом необхідно розчинити в 1–5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, води для ін’єкцій чи 5% розчину глюкози. Повторна ін’єкція в те ж саме місце може викликати місцеві реакції, тому рекомендується змінювати місце введення. При внутрішньо венній   ін’єкції   вміст   флакона  з  Блеолемом   необхідно   розчинити в

5 – 20  мл   ізотонічного   розчину   натрію   хлориду   і   повільно  вводити   протягом

5 – 10  хвилин. У разі лікування лімфоми рекомендується розпочинати з дози 2–3 ОД/м². Якщо не буде виявлено анафілактоїдних реакцій, лікування можна продовжити звичайними дозами 10–20 ОД/м² один раз на тиждень. Курс лікування повторюють через кожні 3–4 тижні.

Рекомендується не перевищувати кумулятивну курсову дозу 400 ОД (225 МО/м²). Для літніх пацієнтів загальна курсова доза не повинна перевищувати 300 ОД. Дітям Блеолем призначають тільки в особливих випадках, дозу визначають з розрахунку поверхні тіла або маси тіла. Блеолем призначають разом з іншими антинеопластичними препаратами. При проведенні променевої терапії доза Блеолему повинна бути зменшена, оскільки опромінені тканини чутливіші до препарату.

Побічна дія.

З боку органів дихання: побічний ефект, що найчастіше зустрічається, – токсична дія на легені з появою кашлю, задишки, хрипів, яка може переходити у пневмофіброз. Найчастіше цей ефект спостерігається у пацієнтів, вік яких перевищує 70 років, або у пацієнтів, яким було введено дозу понад 23 ОД/м²   чи кумулятивну дозу  400 ОД.

З  боку  шкіри:   часто   зустрічається   токсична   дія   на   шкіру   та  слизові   оболонки

(25 – 50% хворих): потовщення, почервоніння, надмірне зроговіння, підвищення чутливості і набрякання кінчиків пальців, знебарвлення   та ламкість нігтів, свербіж, висипи і   гіперпігментація шкіри на долонях, ліктях. Виразкове ураження слизової оболонки може посилюватися при використанні разом з променевою терапією інших хіміопрепаратів, що можуть бути токсичними для слизової оболонки.

З боку травного тракту: нудота, блювання, відсутність апетиту, стоматит, діарея, рідко – гепатотоксична дія.

З боку серцево-судинної системи: рідко зустрічається токсична дія на судини, включаючи церебральний артеріїт, інсульт, інфаркт міокарда, тромботичну мікроангіопатію, синдром Рейно, кровотечу.

Інші: алергічні реакції, зменшення маси тіла (при тривалому застосуванні), олігурія, оборотне випадіння волосся (починається через декілька тижнів після початку лікування), гарячка (спостерігається через 2–6 годин після першої ін’єкції у 20–60 % хворих, при проведенні наступних ін’єкцій значно зменшується). Може виникати біль в місці введення препарату чи пухлини, а також артеріальна гіпотензія та венозна оклюзія при внутрішньо венній ін’єкції.

Протипоказання. Виражені порушення функції дихання, гострі легеневі інфекції, фіброз легеневої тканини, виражені порушення функції нирок, захворювання серцево-судинної системи тяжкого перебігу. Вагітність та годування груддю, підвищена чутливість до препарату.

Передозування. Не існує специфічних антидотів, тому при перевищенні дози препарату лікування повинно бути симптоматичним.

Особливості застосування. Лікування препаратом може проводити тільки досвідчений хіміотерапевт в умовах спеціалізованого стаціонару.

Оскільки при внутрішньо венному введенні можливі больові відчуття, необхідно приділяти увагу концентрації та швидкості введення. Введення необхідно проводити повільно. Внутрішньом’язове введення може викликати ущільнення в місці введення. Бажано не вводити препарат повторно в одне й те саме місце. Вибирають ділянку тіла, віддалену від розташування нервів.

Токсичність Блеолему збільшується при досягненні кумулятивної дози 400 ОД, однак токсична доза може   бути значно нижча у хворих похилого віку, хворих з порушенням функції легенів та нирок, у випадках раніше проведеного опромінення грудної клітки, голови, шиї. Під час лікування Блеолемом необхідно проводити систематичний контроль функції легенів, а також рентгеноскопію грудної клітки 1 раз на 2 тижні.

Препарат є сильнодіючим засобом. Після розведення препарат слід застосовувати якомога швидше. Звичайних запобіжних заходів слід дотримуватися в процесі приготування розчину препарату і його введення. Медичному персоналу у роботі з препаратом необхідно користуватися захисним одягом (рукавички, халат, маска). При попаданні препарату на шкіру або слизові оболонки необхідно промити їх великою кількістю води.

Блеолем проникає крізь плаценту, тому жінкам дітородного віку   рекомендується користуватися контрацептивами. Під час лікування Блеолемом слід відмовитися від грудного вигодовування.

Інформація про вплив Блеолему на здатність керувати транспортними засобами відсутня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Блеолем (блеоміцин) може впливати на клітинне сприйняття метотрексату. Розчин Блеолему   не можна змішувати з розчинниками, які містять амін окислоти, рибофлавін, аскорбінову кислоту, дексаметазон, фуросемід.

Умови та терміни зберігання. Зберігати при температурі від +2°С до +8°С у захищеному від світла, недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. У картонній пачці один флакон по 15 ОД препарату та ампула з розчинником по 5 мл.

Виробник. " ЛЕМЕРІ, С. А. де С. В." (“LEMERY S.A. de S.V.”).

Адреса. Мексика 16030, м. Д. Ф., вул. Мартирес де Ріо Бланко, № 54
(Mexico 16030, D.F., calle Martires de Rio Blanco, №54).

Блеолем (Bleolem)

Международное название: блеомицин;

Основные физико-химические характеристики: лиофилизированный порошок белого цвета;

Состав. в 1 флаконе содержится 15 МЕ блеомицина (в виде блеомицина сульфата);

растворитель: вода для инъекций.

Форма выпуска лекарства. Порошок лиофилизированный для приготовления раствора для инъекций.

Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые антибиотики. Код АТС L01D C01.

Фармакологические свойства. Противоопухолевая активность. In vitro было показано, что блеомицин замедляет рост и синтез ДНК/протеинов в клетках типа Hela S3, клетках карциномы Эрлиха, саркоме Йошида. In vivo блеомицин имеет противоопухолевый эффект при спонтанной лимфосаркоме у собак.

Механизм действия препарата. Основной механизм действия заключается в замедлении синтеза ДНК и фрагментации молекул ДНК.

Фармакокинетика. Концентрация в крови. Изменение уровня в сыворотке крови больных раком, которые получили 15 МЕ Блеолема однократно внутривенно и внутримышечно, была такою:

внутривенно — после введения концентрация становила приблизительно 0, 65 мкг/мл, через 1 час после введения — приблизительно 0, 4 мкг/мл, через 2 часа — приблизительно 0, 3 мкг/мл, через 4 часа — приблизительно 0, 15 мкг/мл, через 8 часов — приблизительно 0, 1 мкг/мл;

внутримышечно — после введения концентрация становила приблизительно 0, 6 мкг/мл, через 1 час после введения — приблизительно 0, 55 мкг/мл, через 4 часа — приблизительно 0, 3 мкг/мл, через 8 часов — приблизительно 0, 2 мкг/мл.

Показания для использования. Рак кожи, головы и шеи (рак верхней челюсти, языка, губы, горла, плоскоклеточный рак легких), рак пищевода, рак шейки матки, злокачественная лимфома (ретикулосаркома, лимфосаркома, болезнь Ходжкина и др.), глиома и рак щитовидной железы.

Способ использования и дозы. Внутривенно, внутримышечно или подкожно: обыкновенно доза составляет 10–20 МЕ/м2 поверхности тела каждую неделю или дважды в неделю. Для проведение внутримышечной или подкожной инъекции содержимое флакона с Блеолемом необходимо растворить в 1–5 мл изотонического раствора хлорида натрия, воды для инъекций или 5% раствора глюкозы. Повторна инъекция в те ж именно место может вызывать местные реакции, поэтому рекомендуется изменять место введения. При внутривенной инъекции содержимое флакона с Блеолемом необходимо растворить в

5 – 20 мл изотонического раствора натрия хлорида и медленно вводить в течение

5 – 10 минут. В случае лечения лимфомы рекомендуется начинать с дозы 2–3 МЕ/м2. Если не будет выявлено анафилактоидных реакций, лечения можно продолжить обычными дозами 10–20 МЕ/м2 один раз в неделю. Курс лечения повторяют через каждые 3–4 недели.

Рекомендуется не превышать кумулятивную курсовую дозу 400 МЕ (225 МЕ/м2). Для пожилых пациентов общая курсовая доза не должна превышать 300 МЕ. Детям Блеолем назначают только в особенных случаях, дозу определяют из расчета поверхности тела или массы тела. Блеолем назначают вместе с другими антинеопластическими препаратами. При проведении лучевой терапии доза Блеолема должна быть снижена, поскольку облученные ткани более чувствительны к препарату.

Побочное действие.

Со стороны органов дыхания: побочный эффект, что чаще всего встречается, – токсическое действие на легкие с появлением кашля, одышки, хрипов, которая может переходить в пневмофиброз. Чаще всего этот эффект наблюдается у пациентов, возраст которых превышает 70 лет, или у пациентов, которым было введено дозу более 23 МЕ/м2 или кумулятивную дозу 400 МЕ.

Со стороны кожи: часто встречается токсическое действие на кожу и слизистые оболочки

(25 – 50% больных): утолщение, покраснение, чрезмерное ороговение, повышение чувствительности и отёчность кончиков пальцев, обесцвечивания и ломкость ногтей, зуд, высыпания и гиперпигментация кожи на ладонях, локтях. Язвенные поражения слизистой оболочки может усилятся при использовании вместе с лучевой терапией остальных химиопрепаратов, что могут быть токсическими для слизистой оболочки.

Со стороны пищевого тракта: тошнота, рвота, отсутствие аппетита, стоматит, диарея, редко – гепатотоксическое действие.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко встречается токсическое действие на сосуды, включая церебральный артериит, инсульт, инфаркт миокарда, тромботическое микроангиопатию, синдром Рейно, кровотечение.

Другие: аллергические реакции, снижение массы тела (при длительном применении), олигурия, оборотное выпадение волос (начинается через несколько недель после начала лечения), лихорадка (наблюдается через 2–6 часов после первой инъекции в 20–60 % больных, при проведении следующих инъекций значительно уменьшается). Может возникнуть боль в месте введения препарата или опухоли, а также артериальная гипотензия и венозная окклюзия при внутривенной инъекции.

Противопоказания. Выраженные нарушения функции дыхания, острые лёгочные инфекции, фиброз лёгочной ткани, выраженные нарушения функции почек, заболевания сердечно-сосудистой системы тяжелого течения. Беременность и кормление грудью, повышенная чувствительность к препарату.

Передозировка. Не существует специфических антидотов, поэтому при превышении дозы препарата лечения должно быть симптоматическим.

Особенности использования. Лечение препаратом может проводить только опытный химиотерапевт в условиях специализированного стационара.

Поскольку при внутривенном введении возможны болевые ощущения, необходимо уделять внимание концентрации и скорости введения. Введение необходимо проводить медленно. Внутримышечное введение может вызывать уплотнение в месте введения. Желательно не вводить препарат повторно в одно и те именно место. Выбирают участок тела, отдаленный от нахождения нервов.

Токсичность Блеолема увеличивается при достижении кумулятивного дозы 400 МЕ, однако токсическая доза может быть значительно нижняя у больных пожилого возраста, больных с нарушением функции лёгких и почек, в случаях раньше проведенного облучения грудной клетки, головы, шеи. Во время лечения Блеолемом необходимо проводить систематический контроль функции лёгких, а также рентгеноскопию грудной клетки 1 раз на 2 недели.

Препарат является сильнодействующим средством. После разведения препарат следует применять как можно быстрее. Обычных предупредительных мероприятий следует придерживаться в процессе приготовления раствора препарата и его введения. Медицинскому персоналу в работе с препаратом необходимо пользоваться защитной одеждой (перчатки, халат, маска). При попадании препарата на кожу или слизистые оболочки необходимо промыть их большим количеством воды.

Блеолем проникает через плаценту, поэтому женщинам детородного возраста рекомендуется пользоваться контрацептивами. Во время лечения Блеолемом следует отказаться от грудного кормления.

Информация про влияние Блеолема на способность управлять транспортными средствами отсутствует.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Блеолем (блеомицин) может влиять на клеточное восприятие метотрексата. Раствор Блеолема нельзя смешивать с растворителями, которые содержат аминокислоты, рибофлавин, аскорбиновую кислоту, дексаметазон, фуросемид.

Сроки и условия хранения. Хранить при температуре от +2°С до +8°С в защищенном от света, недоступном для детей месте. Не замораживать. Срок годности – 2 года.