Циклофосфан - инструкция по применению

  ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИКЛОФОСФАН-КМП

(CYCLOPHOSPHAN-KMP)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:Cyclophosphamide;

(RS)-2-[біс (2-хлоретил) аміно]тетрагідро-2Н-1,3,2-оксазафосфорин 2-оксид;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або майже білого кольору;

склад: циклофосфану (циклофосфаміду) стерильного, у перерахунку на 100 % речовину - 0,2 г.

Форма випуску. Порошок для розчину дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Код АТС L01A A01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Циклофосфамід має виражену цитотоксичну, протипухлинну та імунодепресивнуактивність. Протипухлинна дія його реалізується безпосередньо у клітинах пухлини, де циклофосфамід біотрансформується під дією фосфатаз з утворенням активного метаболіту, дія якого зумовлена алкілуванням структурних елементівДНК і РНК, що призводить до порушення життєдіяльності клітин і блокуванню їх мітотичного поділу. Ядра клітин гіперплазованих (пухлинних) тканин та лімфоїднатканина мають високу чутливість до дії циклофосфаміду.

Фармакокінетика. Після парентеральноговведення максимальна концентрація активних цитотоксичних метаболітів досягається у плазмі через 2 - 3 години. З білками плазми препарат зв’язуєтьсянезначною мірою. Період напів виведення із плазми крові після внутрішньо венного введення у дорослих у середньому становить 7 годин і у дітей - близько 4 годин. Проходить через плацентарний бар'єр, проникає в грудне молоко. Виводиться зсечею та жовчю в вигляді метаболітів в незмінному вигляді (5-25%). Циклофосфамід видаляється при проведенні діалізу. При нирковій недостатності посилення токсичних ефектів Циклофосфаміду не спостерігалось.

Показання для застосування. Дрібноклітинний рак легенів, рак молочної залози, рак яєчників, лімфогранулематоз, неходж кінськілімфоми, ретикулосаркома, лімфосаркома, гострий лімфобластний лейкоз, хронічнийлімфолейкоз, множинна мієлома, пухлина Вільмса, пухлина Юінга, кісткова ретикулосаркома. Циклофосфан призначають також для лікування нефротичного синдрому “з мінімальними змінами”, підтвердженого біопсією і для профілактики реакції відторгнення трансплантата.

Спосіб застосування тадози.Вибір шляху введення, режиму дозування відбувається відповідно з показаннями тасхемою хіміотерапії. Застосовують внутрішньо венно, внутрішньом’язово та у порожнини (внутрішньоплеврально та внутрішньоочеревинно). Безпосередньо перед застосуванням до вмісту одного флакону з дозуванням 0,2 г додають 10 мл водидля ін’єкцій та збовтують. Час розчинення вмісту одного флакону у воді дляін’єкцій повинен бути не більше 4 хвилин.

Використовують різні схеми лікування: по 200 мг (3 мг/кг) щоденно або 400 мг (6 мг/кг) через день -внутрішньом’язово або внутрішньо венно; 1 г (15 мг/кг) внутрішньо венно 1 раз на 5 днів; 2 - 3 г (30 - 40 мг/кг) 1 раз внутрішньо венно на 2 - 3 тижні. Курсова доза при всіх схемах лікування становить 6 - 14 г. Після завершення основного курсу лікування може застосовуватись підтримуюча терапія - 2 рази на тиждень по 0,1 - 0,2 г внутрішньом’язово або внутрішньо венно.

Як імунодепресивний засібЦиклофосфан застосовують, як правило, з розрахунку

1,0 - 1,5 мг/кг (50 - 100 мг надобу), а при добрій переносимості - до 3 - 4 мг/кг.

При необхідності, у доповнення довнутрішньо венних ін’єкцій, Циклофосфан вводять у черевну або плевральну порожнину по 0,4 - 1,0 г при кожній пункції. Доза препарату, яка вводиться внутрішньо венно, при цьому відповідно зменшується.

Для дітей доза складає 40-50 мг/кг, внутрішньо венно, 2-5 днів. Інші режими включають 10-15 мг/кг внутрішньо веннощоденно 7-10 днів чи 3-5 мг/кг двічі в тиждень.

Побічна дія. При застосуванніЦиклофосфану можуть спостерігатися: лейкопенія, анемія, тромбоцит опенія; кардіотоксична дія; нудота, блювання, діарея, біль у шлунку; порушення менструального циклу, аменорея, азооспермія, геморагічний цистіт; алергічні реакції, алопеція, гіперпігментація, в/ш крововилив, біль у м¢ язах та кістках, озноби, головний біль, запаморочення.

Циклофосфан перешкоджає овуляції та сперматогенезу і може бути причиною безпліддя у чоловіків та жінок. Ті особи, що лікувалися Циклофосфаном у препубертантному віці, згодом можуть мати дітей.

Протипоказання. Циклофосфан протипоказаний при анемії, лейкопенії (число лейкоцитів менше 3,5´10⁹л) тромбоцит опенії (число тромбоцитів менше 120´10⁹л), кахексії, вагітності, серцевій недостатності, тяжких захворюваннях печінки та/або нирок, гіпер чутливості до препарату.

Передозування. Передозування виявляєтьсяпанцитопенією, синдромом дилатаційної кардіоміопатіі, нестримним блюванням, геморагічним циститом. При тривалому застосуванні високих доз можливий пневмонітабо інтерстиціальний легеневий некроз.

Лікування - симптоматичне. При призначенні високих доз для профілактики геморагічного циститу показано призначення уромітексану.

Особливості застосування. Застосовувати тількиза призначенням та під суворим контролем лікаря!

В процесі лікування необхідний постійний контроль картини периферичної крові - не рідше 2-х разів на тиждень (лікування необхідно припинити при появі лейкопенії нижче 2,5 тис. в 1 мклта/або тромбоцит опенії нижче 100 тис. в 1 мкл). Рівень фірменних елементів починає відновлюватися через 7-12 днів після введення препарату.

Не рекомендується застосуванняЦиклофосфану у лікуванні пацієнтів з вітряною віспою (в тому числі недавно перенесеною або після контакту з захворілими), з оперізувальнимгерпесом та іншими гострими інфекційними захворюваннями.

З обережністю призначають препарат хворим з подагрою або нефролітіазом у анамнезі, а також після адреналектомії (необхідна корекція замісної гормоно терапії та доз Циклофосфану).

З обережністю застосовують препарат при лікуванні пацієнтів з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, а також у хворих, які одержували протипухлинну хіміотерапію або променеву терапію.

Жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час лікування Циклофосфаном.

На фоні терапії, що проводиться, контролюють активність печінкових трансаміназ, рівень білірубіну, концентрацію сечової кислоти у плазмі крові, діурез і питому щільність сечі, а також проводять тести на виявлення мікро гематурії.

Оскільки при лікуванні препаратом іноді виникає запаморочення, головний біль, погіршення зору, необхідно попередити пацієнтів про зниження здатності до управління транспортним засобом.

Використання при вагітності та вигодовуванні грудьми. Протипоказаний при вагітності. Циклофосфан екскретуєтьсяв грудне молоко, тому необхідно вирішувати питання про припинення грудного вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Циклофосфан може посилювати дію гіпоглікемічних препаратів.

При спільному застосуванні зцитарабіном, даунорубіцином або доксорубіцином можливе посиленнякардіотоксичної дії.

При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами можлива зміна антикоагулянтної активності (якправило, Циклофосфан знижує синтез факторів зсідання у печінці тапорушує процес утворення тромбоцитів).

При спільному застосуванні зімунодепресантами підвищується ризик виникнення інфекцій та вторинних пухлин.

При одночасному застосуванніЦиклофосфану з лов астатином підвищується ризик розвитку гострого некрозу скелетних м¢ язівта гострої ниркової недостатності.

Ефект препарату підвищують барбітурати, трициклічні антидепресанти, аміназин, теофілін, хінгамін, гормони щитоподібної залози; знижують ефективність - глюкокортикоїди та хлорамфенікол. Алопуринол посилює мієло токсичність.

Не рекомендовано призначати ранішчим через 10 днів після операції, яку проводять під наркозом.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 10 °С. Термін придатності - 3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Является алкилируюшим (вызывающим химические процессы в клетке, приводящие к нарушению стабильности ДНК - дезоксирибо-нуклеиновой кислоты, содержащейся в основном в ядре клетки и являющейся носителем генной информации) иитостатическим (препятствующим росту клеток) препаратом. Синтез препарата произведен с таким расчетом, чтобы препарат обладал избирательной противоопухолевой активностью, т. е. чтобы он был неактивным, находясь в крови, но при проникновении в опухолевые клетки быстро разлагался под влиянием содержащихся в них в относительно большом количестве фосфатаз (фосфамидаз) с освобождением бис-(бета-хлорэтил)-амина.
Таким образом, препарат может рассматриваться как пролекарство с “транспортной” функцией, доставляющее активное цитостатическое вещество в опухолевые клетки.
Препарат обладает относительно широким противоопухолевым спектром действия и оказывает более мягкое, чем другие аналогичные препараты, влияние на тромбоцитопоэз (процесоюбразования тромбоцитов в организме).

Показания к применению:
При мелкоклеточном раке легкого; раке яичников; раке молочной железы; ретикулосаркоме (злокачественной опухоли, возникающей из рыхлой быстрорастущей соединительной ткани); лимфосаркоме (злокачественной опухоли, возникающей из незрелых лимфоидных клеток); хроническом лимфолейкозе (раке крови, при котором источником опухолевого процесса являются лимфобласты /клетки костного мозга, из которых развиваются форменные элементы крови - лимфоциты/); остром лимфобластном лейкозе (раке крови, при котором источником опухолевого процесса являются лимфобласты /клетки костного мозга, из которых образуются лимфоциты/, которые в большом количестве выявляются в кровеносном русле); множественной миеломе (заболевании костного мозга, характеризующемся разрастанием кроветворных клеток); опухоли Вильмса (раке, развивающемся из тканей почки у детей); костной ретикулосаркоме (злокачественной опухоли кости, возникающей из рыхлой быстрорастущей соединительной ткани); опухоли Юинга (злокачественной опухоли костной ткани); ангиосаркоме (злокачественной опухоли, развивающейся из клеток кровеносных или .лимфатических сосудов).

Способ применения:
Вводят внутривенно, внутримышечно, внутрь, а также в полости.
Используют разные схемы лечения: а) по 200 мг (3 мг/кг) ежедневно или 400 мг (6 мг/кг) через день (внутрь, внутривенно или внутримышечно); б) по 1 г (15 мг/кг) 1 раз в 5 дней внутривенно; в) 2 - 3 г (30 - 45 мг/кг) 1 раз в 2 - 3 нед внутривенно. Курсовая доза при всех режимах лечения составляет 6 - 14 г. Используют и другие схемы лечения.
При скоплениях жидкости в результате ракового процесса в брюшной и плевральной полостях, в дополнение к внутривенным инфекциям, вводят в полости по 0,4 - 1,0 г циклофосфана (при каждой пункции). Количество препарата, вводимого в вену, при этом соответственно уменьшают. После окончания основного курса лечения циклофосфаном, может применяться поддерживающая терапия: 2 раза в неделю вводят внутривенно (или внутримышечно) по 0,1 - 0,2 г препарата или назначают его внутрь в виде таблеток по 0,05 - 0,1 г 2 раза в день. Прием препарата внутрь удобен для длительной терапии. Циклофосфан используется также как иммунодепрессивное средство. Он подавляет (как и другие цитостатики) пролиферацию участвующих в иммунном ответе лимфоцитарнык клонов. При этом он действует преимущественно на В- лимфоциты. Имеются данные о применении циклофосфана при гломерулонефритах, красной волчанке, ревматоидном артрите, неспецифическом аортоартериите.
В качестве иммунодепрессивного средства применяют обычно циклофосфан из расчета 1,0 - 1,5 мг/кг (50 - 100 мг в сутки), а при хорошей переносимости - до 3 - 4 мг/кг. Следует учитывать, что, хотя циклофосфан меньше влияет на кроветворение, чем другие производные бис-( b - хлорэтил)-амина, он также может вызвать угнетение лейкопоэза.
Нельзя начинать лечение препаратом при количестве лейкоцитов менее 3,5 млрд./л и тромбоцитов 120 млрд./л.
Во время лечения необходимо проводить исследование крови не реже 2 раз в неделю. При снижении количества лейкоцитов до 2,5 х 10 9 /л и тромбоцитов до 100 млрд./л лечение прекращают. При резко выраженной лейкопении переливают кровь или лейкоцитную и тромбоцитную массу, назначают витамины, стимуляторы кроветворения. Переливание стимулирующих количеств крови (100 - 125 мл 1 раз в неделю) рекомендуется производить в течение всего курса лечения.

Побочные действия:
При применении циклофосфана, особенно при передозировке, могут наблюдаться различные побочные явления. Часто бывает тошнота и рвота. Для уменьшения этих явлений рекомендуется введение пиридоксина внутримышечно 0,05 г или аминазина 0,025 г внутривенно или внутримышечно через 1 ч после введения циклофосфана. Часто (до 90% случаев) через 18-20 дней после начала применения препарата наблюдается частичная или полная алопеция (полное или частичное выпадение волос); волосы отрастают после прекращения приема циклофосфана. Иногда возникают головокружение, ухудшение зрения, дизурические явления (расстройства мочеиспускания), гематурия (кровь в моче). Дизурические явления проходят обычно через 4-5 дней. Часто больные жалуются на боль в костях, длящуюся до 2-3 нед.
Местного раздражающего влияния циклофосфан не оказывает, однако при внутриплевральном введении препарата может повыситься температура тела (на 2-3-й день), появиться кашель и боль в грудной клетке.

Противопоказания:
Циклофосфан противопоказан при анемии (снижении содержания гемоглобина в крови), кахексии (крайней степени истощения), тяжелых заболеваниях сердца, печени и почек, в терминальных стадиях болезни (при состоянии организма, предшествующем смерти).

Форма выпуска:
В ампулах по 0,1 и 0,2 г препарата; таблетки, покрытые оболочкой, по 0,05 г в упаковке по 50 штук.

Условия хранения:
Список А. В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше +10 °С.

Синонимы:
Циклофосфамид, Цитофорсфан, Цитоксан, Эндоксан, Эндуксан, Геноксол, Митоксан, Процитоке, Сендоксан, СТХ, Клафен.

Состав:
N-бис-(b-Хлорэтил)-N-О-триметиленовый эфир диамида фосфорной кислоты.
Белый кристаллический порошок. Растворим в воде (1:50), легко растворим в спирте, трудно - в изотоническом растворе натрия хлорида.
Является алкилирующим цитостатическим препаратом с характерным химическим строением: его молекула имеет две фосфамидные связи и одну фосфорно-эфирную связь.

Внимание!
Перед применением препарата Циклофосфан вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.