Цитоплатин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИТОПЛАТИН

(CYTOPLATIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: цисплатин; цис-діаміндихлорплатина;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору;

склад: 1 флакон містить 10 мг або 50 мг цисплатину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, хлористоводнева кислота, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01XA01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат є похідним платини, пригнічує синтез ДНК. Імовірно, цисплатин зв'язується з ДНК клітин з утворенням внутрішньо- та між спіральних зшивок, які змінюють структуру і пригнічують синтез ДНК. Крім того, меншою мірою цисплатин інгібує синтез білка і РНК. Препарат не має фазової специфічності відносно клітинного циклу. Цисплатин має виражені імуносупресивні і радіо сенсибілізуючі властивості.

Фармакокінетика. Цисплатин накопи чується в нирках, печінці, тонкому кишечнику і яєчках. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, тому концентрація його у спинномозковій рідині невелика, хоча значна кількість може виявлятися у внутрішньо мозкових пухлинах.

Біотрансформується в печінці шляхом швидкого не ферментативного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Платина, що вивільнилась, зв’язується з білками крові (альбумінами, трансферином, гамма глобуліном) під час екскреторної фази, а також з клітинними елементами крові, в т. ч. з еритроцитами. Цитотоксичний ефект притаманний тільки вільній фракції (2-5% застосованої дози). Після внутрішньо венного введення зниження рівня цисплатину в плазмі відбувається двофазово. Початкова фаза швидка, з часом напів виведення 25-49 хв. За нею йде тривала фаза з часом напів виведення 2-4 дні. Така тривалість фази виведення, імовірно, обумовлена високим ступенем зв'язування з білками плазми (понад 90%). При повільному внутрішньо венному введенні ступінь зв'язування може зрости. Препарат виводиться переважно нирками. Приблизно 15-25% застосованої дози виводиться, головним чином, у вигляді незміненої речовини в перші 2-4 год. і 20-75% дози – в перші 24 год. після введення. Кількість препарату, що залишилася, зв'язується з тканинами і білками плазми крові.

Показання для застосування. Моно терапія або комбінована терапія метастатичного раку яєчників, сечового міхура, яєчок, карциноми легенів, стравоходу, плоско клітинного раку голови і шиї.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений тільки для внутрішньо венного введення. Інтратекальне введення не допускається!

Цисплатин вводять внутрішньо венно краплинно в дозі 50-100 мг/м² поверхні тіла протягом 6-8 год. кожні 3-4 тижні. Також препарат може бути застосований у вигляді повільної внутрішньо венної інфузії у дозі 15-20 мг/м² щоденно 5 днів поспіль, кожні 3-4 тижні.

Для приготування розчину вміст флакона розводять в 1 л 0,9% розчину натрію хлориду. Дози препарату встановлюються індивідуально і залежать від стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.

За 8-12 год. перед початком інфузії і протягом 24 год. після інфузії для зменшення нефротоксичності рекомендується проведення активної гідратаційної терапії: внутрішньо венна інфузія 1-2 л 5% глюкози, відповідно розведеної 0,9% розчином натрію хлориду, або інфузія 2 л 0,9% розчину натрію хлориду.

У хворих, які одержують Цитоплатин, перед кожним введенням необхідно контролю вати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у крові. В разі розвитку гематологічної токсичності дозу Цитоплатину можна зменшити чи відкласти її введення.

Для виявлення не гематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта і контролю вати функції печінки і нирок. Залежно від ступеня токсичності дозу можна зменшувати в ході кожного циклу або з початком нового циклу поступово. Рішення про відстрочку чергового введення препарату має базуватися на клінічній оцінці лікарем динаміки токсичних проявів.

Повторні курси введення цисплатину слід проводити, якщо:

а) рівень креатині ну сироватки не перевищує 140 мкмоль/л та/або рівень сечовини плазми не перевищує 9 ммоль/л;

б) кількість формених елементів крові знаходиться в межах прийнятих норм (тромбоцити – не менше 100 000 в 1 мм³, лейкоцити – не менше 4 000 в 1 мм³).

Правила приготування розчину для інфузій.

Препарат не слід вводити за допомогою ін фузійних комплектів, що мають алюмінієві складові частини, тому що алюміній вступає в реакцію с цисплатином з утворенням осаду.

Для гідратаційної терапії використовують тільки 0,9% розчин натрію хлориду або комбінований розчин, що містить 5% глюкозу і 0,9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 2:1 або 3:1. Не слід використовувати глюкозу без додаткового розведення ізотонічним розчином.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом Цитоплатин.

При роботі із зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом.

Побічна дія.  

З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, анорексія; часто - стоматит, підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові; іноді – шлунково-кишкові кровотечі.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, підвищення рівня креатині ну в сироватці крові, мікро гематурія; гіперурикемія, гіперурикозурія, нефропатія, утруднене та/або болюче сечовипускання.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія.

Дерматологічні реакції: шкірні висипання, що супроводжуються свербежем, часткова алопеція.

З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки; в поодиноких випадках – артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку центральної нервової системи і органів чуття: кумулятивна ото токсичність, зниження слуху, шум у вухах, периферична нейропатія, ретробульбарний неврит, у поодиноких випадках у разі тривалого лікування – мі астенічний синдром, судоми.

Алергічні реакції: рідко – анафілактичні реакції.

Інші: больовий синдром, гарячка, озноб, зниження рівня електролітів (магнію, натрію, кальцію, калію) в сироватці крові.

Протипоказання. Вагітність, період лактації, гіпер чутливість до будь-якого компонента препарату, хронічна ниркова недостатність, виражене пригнічення кістково мозкового кровотворення, зниження слуху.

Передозування. Передозування проявляється посиленням токсичної дії.

Симптоми: нудота, блювання, головний біль, запаморочення, печінкова та/або ниркова недостатність, кровотечі, порушення зору, зниження слуху, шум у вухах.

У разі підозри на передозування пацієнту необхідно забезпечити постійний лікарський контроль, включаючи контроль формули крові. При необхідності показане переливання компонентів крові, призначення антибіотиків широкого спектра дії, введення проти блювотних препаратів (ондансетрон, метоклопрамід - внутрішньо венно у високих дозах) або кортикостероїдів.

Особливості застосування. З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушенням процесів кровотворення. Попереднє лікування цито токсичними препаратами збільшує частоту і ступінь вираженості лейкопенії і тромбоцит опенії. Зменшення кількості лейкоцитів та/або тромбоцитів може відбуватися і після відміни препарату. При застосуванні препарату регулярно здійснюють контроль показників периферичної крові. Цитоплатин з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки та/або нирок, при цьому періодично контролюють їх функціональний стан (рівень активності трансаміназ, креатині ну, сечовини). Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні заходи контрацепції. Пацієнтам, які проходять курс лікування Цитоплатином, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.

Нудота і блювання можуть проявитися через 1 - 4 год. після початку лікування і тривають протягом до 1 тижня. В окремих випадках ці симптоми настільки виражені, що виникає необхідність зменшити дозу або припинити лікування препаратом.

Нефро токсичність (кумулятивна і дозозалежна) є фактором, який обмежує застосування препарату. При повторних курсах лікування препаратом ниркова недостатність стає більш тривалою і вираженою. Може виникати помірно виражена мієло токсичність як з лейко-, так і з тромбоцит опенією, а пізніше – з анемією. Ці побічні ефекти, як правило, зникають після припинення лікування.

При тривалому застосуванні препарату може спостерігатися кумулятивна ото токсичність. Ризик виникнення ото токсичності підвищується при застосуванні високих доз препарату і в разі повторних курсів застосування цитоплатину. Шум у вухах зазвичай минає, триваючи від декількох годин до 1 тижня після припинення лікування. Частота і тяжкість ураження слуху зростають при повторних курсах. Порушення слуху можуть бути необоротними навіть після припинення лікування.

Для своєчасного виявлення перших ознак ото токсичності слід регулярно проводити аудіометрію.

У разі тривалої терапії цисплатином можуть розвинутися периферичні нейропатії, ортостатична гіпотонія, мі астенічні синдроми, судоми і порушення зору. При появі цих симптомів рекомендується припинити лікування.

Препарат з обережністю застосовують у пацієнтів з подагрою або нефролітіазом (у т. ч. в анамнезі), а також у пацієнтів, які раніше проходили курс цитотоксичної терапії або променеву терапію.

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не досліджувалася.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування Цитоплатину з потенційно нефро токсичними і ото токсичними препаратами, такими як аміно глікозидні антибіотики і петльові діуретики (фуросемід).  

Цисплатин зменшує терапевтичну концентрацію антиконвульсантів у плазмі. Можливе маскування ото токсичного ефекту при одночасному застосуванні з антигістамінними препаратами, локсапіном, меклозином, фенотіазинами, тіоксантенами. Підвищує концентрацію сечової кислоти, зменшуючи терапевтичний ефект проти подагричних препаратів (алопуринолу, колхіцину, пробеніциду, сульфінпіразону) при лікуванні гіперурекімії і подагри.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі від 15 до 25 °С. Не заморожувати.

Термін придатності – 3 роки

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 мл (10 мг) або 50 мл (50 мг) препарату у флаконах. По 1 флакону в картонній коробці.

Виробник. Ципла Лтд.

Адреса. Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі – 400 008, Індія

Торговое наименование:

Цитоплатин

Международное наименование:

Цисплатин (Cisplatin)

Групповая принадлежность:

Противоопухолевое средство, алкилирующее соединение

Описание действующего вещества (МНН):

Цисплатин

Лекарственная форма:

концентрат для приготовления раствора для инфузий, лиофилизат для приготовления раствора для инфузий

Фармакологическое действие:

Противоопухолевое средство алкилирующего типа, производное Pt. Угнетает синтез ДНК (связывается с ДНК клеток с образованием внутри- и межспиральных сшивок, которые изменяют структуру ДНК), что ведет к длительному подавлению синтеза нуклеиновых кислот и гибели клетки. В меньшей степени подавляет синтез белка и РНК. Не обладает фазовой специфичностью. Комплексы Pt с цис-расположением атомов галогенов могут образовывать устойчивые хелатные комплексы с пуриновыми и пиримидиновыми компонентами молекулы нуклеиновых кислот, формируя т.о. связи внутри одной нити или параллельных нитей двойной спирали ДНК. Противоопухолевому действию отчасти способствует иммунодепрессивное влияние. Терапевтический эффект сохраняется в течение нескольких дней после введения.

Показания:

Рак кожи, меланома, опухоли головы и шеи, рак пищевода, злокачественные заболевания легкого, желудка, толстой кишки, яичников, тела матки, шейки матки, фаллопиевых труб, почечной лоханки и мочеточников, мочевого пузыря, мочеиспускательного канала, предстательной железы, тестикул, полового члена, саркома матки, остеогенная и мягкотканная саркомы, саркома Юинга, нейробластома, ретинобластома, лимфома, хорионэпителиома матки, медуллобластома, злокачественная тимома, мезотелиома.

Противопоказания:

Гиперчувствительность, выраженное угнетение костномозгового кроветворения, ХПН, снижение слуха, полиневрит, беременность, период лактации.C осторожностью. Острые инфекционные заболевания вирусного (ветряная оспа, в т.ч. недавно перенесенная или недавний контакт с больным, опоясывающий герпес), грибкового или бактериального генеза; гиперурикемия (в т.ч. проявляющаяся подагрой и/или уратным нефроуролитиазом), нефроуролитиаз, угнетение костномозгового кроветворения (в т.ч. на фоне предшествующей лучевой или химиотерапии).

Побочные действия:

Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек (снижение клубочковой фильтрации, гиперкреатининемия), гиперурикемия (особенно при применении доз выше 50 мг/кв.м). Со стороны органов кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения (более выражены при введении доз выше 50 мг/кв.м; наименьшее число тромбоцитов и лейкоцитов обычно отмечается через 18-32 дня после введения начальной дозы и возвращается к исходному уровню через 39 дней), анемия (снижение Hb более чем на 2 г%). Со стороны водно-электролитного обмена: гипомагниемия и гипокальциемия (повышение мышечной возбудимости, спазм мышц, тремор, карпо-педальный спазм и/или тетания), гипокалиемия, гипонатриемия. Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, снижение аппетита, повышение активности "печеночных" трансаминаз и ЩФ. Со стороны нервной системы: головокружение, периферическая невропатия, миастенический синдром, судороги (при проявлении таких реакций препарат следует отменить). Со стороны органов чувств: ототоксичность (развивается у 10-30% пациентов, в основном при применении в высоких дозах - шум в ушах, снижение слуха, вплоть до одно- или двусторонней потери слуха в пределах частот 4-8 тыс. Гц), нарушения зрения и цветовосприятия, неврит зрительного нерва. Со стороны ССС: тахикардия. Аллергические реакции: отек лица, кожная сыпь (устраняются в/в введением эпинефрина, ГКС и/или антигистаминных ЛС).

Способ применения и дозы:

В качестве монотерапии у детей и взрослых можно использовать следующие дозы и схемы введения: 1) в/в, 15-20 мг/кв.м, с 1 по 5 день каждые 3-4 нед; 2) в/в, 50-120 мг/кв.м, 1 раз в 3-4 нед; 3) в/в, 50-100 мг/кв.м, на 1 и 8 день каждые 3-4 нед; 4) внутриплеврально, 40-50 мг/кв.м, после осушения плевральной полости; 5) при опухоли яичника - 50 мг/кв.м, 1 раз в 3 нед; 6) при раке мочевого пузыря в виде монотерапии - 50-70 мг/кв.м 1 раз в 3-4 нед; 7) в/а - через артериальный катетер; при опухоли головы и шеи - 30 мг, при остеосаркоме - 120-150 мг. В комбинации с др. противоопухолевыми ЛС: при опухоли яичка - ежедневно, 20 мг/кв.м, 5 дней с интервалом в 3 нед, всего 3 курса. Для предупреждения тошноты и рвоты применяют метоклопрамид, ондансетрон, тропизетрон. Доза должна быть уменьшена у больных с угнетением функции костного мозга. Повторные курсы введения должны проводиться только после нормализации показателей крови (концентрация креатинина в сыворотке крови - ниже 140 ммоль/л, концентрация мочевины - ниже 9 ммоль/л, число тромбоцитов - более 100 тыс./мкл, лейкоцитов - более 4 тыс./мкл).

Особые указания:

Для уменьшения риска нефротоксического действия следует проводить гидратацию больных до, во время и после терапии (в/в инфузия 2 л 5% декстрозы в 300-500 мл 0.9% раствора NaCl в течение 2-4 ч). Перед началом терапии, а затем перед введением последующих доз необходимо контролировать функцию почек (мочевина и креатинин сыворотки крови, КК), электролиты, число эритроцитов, лейкоцитов и тромбоцитов, функцию печени и неврологический статус. Необходимо учитывать повышенный риск развития анафилактоидных реакций у пациентов, имеющих родственников с аллергическими заболеваниями. Перед началом и во время лечения следует также контролировать показатели аудиограммы. У детей вероятность возникновения ототоксичности выше, чем у взрослых. Цисплатин, взаимодействуя с Al3+, образует черный осадок (иглы, шприцы, катетеры и наборы для в/в введения ЛС, содержащие Al3+, не должны использоваться для его введения). Для уменьшения риска бактериального загрязнения рекомендуется проводить разведение препарата непосредственно перед использованием и начинать введение смеси как можно скорее после ее приготовления. Инфузию следует завершать в течение 24 ч после приготовления раствора. Разведение следует проводить в специально предназначенной зоне (предпочтительно в ламинарном шкафу для работы с цитотоксичными веществами). При работе с цисплатином следует надевать защитный халат, маску, перчатки и защищать глаза. При случайном контакте раствора с кожей и слизистыми оболочками пораженную область необходимо немедленно тщательно промыть водой с мылом. Беременные не должны работать с цисплатином.

Взаимодействие:Не назначают одновременно с ЛС, оказывающими ототоксическое, нефротоксическое, нейротоксическое действия (аминогликозиды, цефалоспорины, "петлевые" диуретики). Маннит уменьшает выведение цисплатина с мочой. Цисплатин обычно используется в комбинированной терапии со следующими цитотоксичными ЛС: при лечении рака яичка - винбластин, блеомицин, актиномицин; при лечении рака яичников - циклофосфамид, доксорубицин, гексаметилмеламин, фторурацил; при лечении рака головы и шеи - блеомицин и метотрексат. Доза препарата определяется применяемой химиотерапевтической программой.