Далацин ц фосфат - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДАЛАЦИН Ц ФОСФАТ

(DALACIN С PHOSPHATE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: clindamycin; метил 7-хлоро-6,7,8-тридеокси-N-[(2S,4R)-1-метил-4-пропілпіролідин-2-карбоксіамідо]-1-тіо-а-L-трео-D-галакто-октопіранозиду фосфат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить кліндаміцину 150 мг у вигляді кліндаміцину фосфату;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди. Код АТС J01F F01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Активною речовиною препарату є кліндаміцин – напівсинтетичний антибіотик, який синтезується з лінкоміцину шляхом заміщення 7-(R)-гідроксильної групи на 7-(8)-хлор.

In vitro кліндаміцин є активним щодо нижченаведених ізольованих форм мікро організмів.

1. Аеробні грам позитивні коки, включаючи:

• Staphylococcus aureus;

• Staphylococcus epidermidis (штами, що виробляють і не виробляють пеніцилін азу). При проведенні досліджень in vitro відмічався швидкий розвиток стійкості до кліндаміцину у деяких стафілококових штамів, резистентних до еритроміцину;

• стрептококи (за винятком фекального стрептокока);

• пневмококи.

2. Анаеробні грам негативні бактерії, включаючи

• Bacteroides (включаючи групу B.fragilis і групу В. melaninogenicus),

• Fusobacterium.

3. Анаеробні грам позитивні бактерії, що не утворюють спори, включаючи

• Propionibacterium;

• Eubacterium;

• Actinomyces.

4. Анаеробні і мікроаерофільні грам позитивні коки, включаючи

• Peptococcus;

• Peptostreptococcus;

• Microaerophilic streptococci;

У дослідженнях in vitro було показано, що до кліндаміцину чутливі штами таких мікро організмів: Bacteroides melaninogenicus, В. disiens, В. bivius, Peptostreptococcus spp., Gardnerella vaginalis, Moiluncus mulieris, M. curtisii, Mycoplasma hominis.

Клостридії. Клостридії виявляють більшу резистентність до кліндаміцину, ніж більшість інших анаеробів. Більшість Clostridium perfringens чутливі до кліндаміцину, але деякі види, як наприклад C.sporogenes і C.tertium, часто стійкі до дії кліндаміцину. У зв'язку з цим потрібно проводити проби на чутливість.

Між лінкоміцином і кліндаміцином існує перехресна резистентність. Існує антагонізм між кліндаміцином і еритроміцином.

Фармакокінетика. Дослідження рівня препарату в сироватці після тривалого застосування кліндаміцину гідро хлориду (до 14 днів) не виявили даних, які могли б свідчити про кумуляцію препарату або зміну його метаболізму. Період на півжиття кліндаміцину в сироватці дещо збільшений у хворих із суттєвим погіршанням функції нирок. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні щодо видалення кліндаміцину із сироватки. Концентрація кліндаміцину в сироватці збільшуються лінійно зі збільшенням дози. Концентрація препарату в сироватці перевищує мінімальну бактеріостатичну концентрацію для найбільш розповсюджених мікро організмів протягом щонайменше 6 годин після прийому звичайно рекомендованих доз. Кліндаміцин широко розподіляється в рідинах і тканинах організму (включаючи кістки). Середній період напів виведення препарату становить 2,4 години. Приблизно 10% біо активного препарату виділяється із сечею і 3,6% – з калом; решта препарату виділяється у вигляді біонеактивних метаболітів. Дози до 2 грамів кліндаміцину на добу протягом 14 днів добре переносилися здоровими волонтерами, за винятком того, що зі збільшенням дози зростав відсоток побічних проявів з боку травного тракту. В цереброспінальній рідині рівень концентрації кліндаміцину не досягає суттєвого рівня навіть за наявності менінгіту. Фармакокінетичні параметри (кліренс, період напів виведення, об’єм розподілу і площа під кривою сироваткова концентрація/час) у різних вікових групах (дорослі і літні) після внутрішньо венного введення не відрізняється і тому немає жодної потреби змінювати дозування для лікування літніх хворих зі збереженою відповідно віку функцією печінки та нирок.

Показання для застосування. Кліндаміцин є ефективним засобом при лікуванні нижчезазначених інфекцій, якщо вони спричинені чутливими до нього анаеробними бактеріями або штамами грам позитивних аеробних бактерій, таких як стрептококи, стафілококи і пневмококи, а також чутливими до кліндаміцину різновидами Chlamydia trachomatis.

• Інфекції ЛОР-органів, у тому числі тонзиліт, фарингіт, синусит, запалення середнього вуха і скарлатина.

• Інфекції дихальних шляхів, у тому числі бронхіт, пневмонія, емпієма плеври і абсцес легені.

• Інфекційні захворювання шкіри і м'яких тканин, у тому числі вугри, фурункули, целюліт, імпетиго, абсцеси, інфіковані рани, специфічні інфекційні процеси шкіри і м'яких тканин, спричинені чутливими до цього препарату збудниками, такими як бешиха і пароніхія (панарицій).

• Інфекційні захворювання кісток і суглобів, у тому числі остеомієліт і септичний артрит.

• Гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит, целюліт, інфекції піхвової манжетки, тубооваріальні абсцеси, сальпінгіт і запальні захворювання органів таза, якщо препарат призначається у поєднанні з відповідним антибіотиком, активним відносно грам негативних аеробних збудників. У випадку інфекцій шийки матки, спричинюваних Chlamydia trachomatis моно терапія   кліндаміцином є ефективною для ерадикації збудника.

• Інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт і абсцеси черевної порожнини (у поєднанні з іншими антибіотиками, які діють на грам негативні аеробні бактерії).

• Септицемія і ендокардит.

• Інфекції ротової порожнини, такі як періодонтальний абсцес і періодонтит.

• Токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД (зокрема у поєднанні з піриметаміном у пацієнтів з непереносимістю стандартної терапії).

• Пневмоцистна пневмонія у хворих на СНІД (може використовуватись у комбінації з примахіном).

• Малярія, у тому числі випадки полі резистентного Plasmodium falciparum, самостійно чи в поєднанні з хініном або хлорохіном.

• Профілактика ендокардиту у пацієнтів, чутливих або алергізованих до пеніциліну (ів).

• Профілактика ранової інфекції при оперативних втручаннях у ділянці голови і шиї.

• Попередження перитоніту і інтраабдомінальних абсцесів після перфорації і пост травматичної контамінації при одночасному застосуванні з аміно глікозидними антибіотиками (гентаміцином або тобраміцином).

Спосіб застосування та дози. Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до її проведення. Застосування для лікування дорослих (внутрішньо венно або внутрішньом’язово). Звичайні дози Далацину Ц Фосфату для лікування дорослих у випадках інтраабдомінальної інфекції, тазової інфекції у жінок та інших ускладнених або тяжких інфекцій становлять 2 400 – 2 700 мг на добу, розподілені на 2, 3 або 4 рівні дози. Для лікування інфекцій з більш легким перебігом, таких що спричинені високочутливими до кліндаміцину мікро організмами, можуть бути застосовані нижчі дози: 1 200 – 1 800 мг на добу, поділені на 3 або 4 введення.

Для лікування інфекцій з тяжким перебігом можуть бути застосовані дози, що перевищують 4 800 мг на добу.

У більшості випадків (за винятком окремих показань) застосування разової дози внутрішньом’язево понад 600 мг не рекомендовано.

Застосування для лікування дітей старше 1 місяця (внутрішньо венно або внутрішньом’язово). Для лікування дітей старше 1 місяця добова доза Далацину Ц Фосфату складає 20 – 40 мг/кг на добу, поділена на 3 або 4 введення.

Застосування для лікування новонароджених – дітей віком до 1 місяця  (внутрішньо венно або внутрішньом’язево). Доза Далацину Ц Фосфату становить 15 – 20 мг/кг на добу, поділена на 3 або 4 введення. Для недоношених новонароджених доза може бути зменшена відповідно до їх ваги.

Застосування для лікування літніх хворих. Немає потреби змінювати дозування для літніх пацієнтів.

Застосування для лікування хворих з нирковою недостатністю. Немає потреби змінювати дозування для хворих з нирковою недостатністю.

Застосування для лікування хворих з печінковою недостатністю. Немає потреби змінювати дозування для хворих з печінковою недостатністю.

Дозування за окремими показаннями

Застосування для лікування інфекції, спричиненої бета-гемолітичним стрептококом. Застосовувати вищезазначені дози. Лікування слід продовжувати не менше 10 днів.

Застосування для лікування запальних захворювань органів малого таза. Застосовують 900 мг Далацину Ц Фосфату внутрішньо венно кожні 8 годин разом із внутрішньо венним застосуванням антибіотика, що виявляє активність відносно грам негативних аеробів (наприклад гентаміцину 2,0 мг/кг з подальшим зменшенням до 1,5 мг/кг кожні 8 годин для хворих зі збереженою функцією нирок). Внутрішньо венне введення слід продовжувати   протягом щонайменше 4 діб і щонайменше 48 годин після появи клінічного ефекту. Після парентерального введення препарату протягом 6 днів слід продовжувати прийом кліндаміцину гідро хлориду перорально по 450-600 мг кожні 6 годин до завершення 10-14–денного циклу терапії.

Застосування для лікування токсоплазмового енцефаліту у хворих на СНІД. Застосовують Далацин Ц Фосфат внутрішньо венно у дозі 600 – 1 200 мг кожні 6 годин протягом 2 тижнів, потім 300 - 600 мг перорально кожні 6 годин. Звичайно курс терапії становить 8 - 10 тижнів. Доза піриметаміну становить 25 - 75 мг перорально кожний день протягом 8 - 10 тижнів. Фолінієва кислота 10-20 мг на добу повинна призначатися при застосуванні більш високих доз піриметаміну.

Застосування для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД. Вводять Далацин Ц Фосфат внутрішньо венно 600 – 900 мг кожні 6 годин або 900 мг кожні 8 годин протягом 21 дня разом з примахіном 15 - 30 мг перорально один раз на день протягом 21 дня.

Для разової внутрішньо венної інфузії не рекомендовано призначати понад 1 200 мг препарату.

Застосування для профілактики хірургічної інфекції при операціях у ділянці голови і шиї. Для інтраопераційного зрошення контамінованих операційних ран у ділянці голови і шиї перед зашиванням рани застосовують 900 мг Далацину Ц Фосфату, розведеного в 1 000 мл фізіологічного розчину.

Далацин Ц Фосфат не слід застосовувати внутрішньо венно нерозведеним у вигляді болюсної ін’єкції, препарат слід вводити шляхом інфузії протягом 10 – 60 хвилин. Далацин Ц Фосфат може бути розведений в 50 – 100 мл розчину для ін’єкцій декстрози 5% або натрію хлориду 0,9%. Концентрація препарату в розчині для інфузії не повинна перевищувати 18 мг/мл, швидкість введення не повинна перевищувати 30 мг/хв. При приготуванні розчину для інфузії слід пам’ятати, що кліндаміцину фосфат фізично сумісний з розчинами, які містять хлорид натрію, глюкозу, калій, а також вітаміни групи В у звичайних клінічних дозах і антибіотики цефалотин, канаміцин, гентаміцин, пеніцилін або карбеніцилін. Розчин Далацину Ц Фосфат несумісний з ампіциліном натрію, натрію фенітоїном, барбітуратами, амінофіліном, кальцію глюконатом, магнезії сульфатом, натрію цефтріаксоном і ципрофлоксацином.

Звичайно Далацин Ц Фосфат може бути розчинений і введений так, як це наведено в таблиці:

Побічна дія.

Кров і лімфатична система. Були відмічені випадки транзиторної нейтропенії (лейкопенії) та еозинофілії, а також випадки агранулоцит озу і тромбоцит опенії, але при цьому не встановлено достовірного етіологічного зв’язку між цими проявами і терапією кліндаміцином.

Імунна система. Були відмічені кілька випадків анафілактоїдних реакцій.

Нервова система – дисгевзія.

Серцево-судинна система. Було відмічено декілька випадків зупинки   діяльності серця і легенів і гіпотензія після швидкого внутрішньо венного введення. Внутрішньо венне введення може супроводжуватися розвитком тромбофлебіту. Ризик виникнення такого ускладнення може бути мінімізований шляхом внутрішньом’язового введення і виключення використання постійного внутрішньо венного катетера.

Травний тракт: біль у животі, нудота, блювання і пронос, псевдомембранозний коліт і кандидоз, езофагіт і виразки стравоходу.

Гепатобіліарна система: жовтуха та відхилення лабораторних показників функції печінки.

Шкіра і підшкірна клітковина. У деяких випадках відмічається макуло-папульозні висипання і кропив’янка. Генералізовані коре подібні висипання легкого і середнього ступеня вираженості – побічна реакція, що зустрічається найчастіше. З кліндаміцином були пов’язані рідкі випадки мультиформної еритеми, що нагадує синдром Стівенса–Джонсона. Досить рідко спостерігалися свербіж, вагініт та ексфоліативний і везикулобульозний дерматит. Було описано декілька випадків токсичного епідермального некролізу, а також подразнення тканин, біль, виникнення абсцесу у місці внутрішньом’язового введення.

Протипоказання. Призначення Далацину Ц Фосфату протипоказано хворим з підвищеною чутливістю до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого компонента препарату.

Передозування. Випадки передозування при дотриманні рекомендованих доз не спостерігалися. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не є ефективними для вилучення кліндаміцину із сироватки крові.

Особливості застосування.

Далацин Ц Фосфат для ін’єкцій містить бензиловий спирт, який може спричинити фатальний перебіг Гаспінг-синдрому у новонароджених.

Лікування кліндаміцином, як і лікування майже всіма іншими антибіотиками, може супроводжуватися розвитком тяжкої форми псевдомембранозного коліту, що може призвести до загибелі пацієнта. Отже, важливо запідозрити цей діагноз у хворих, у яких виникла діарея після застосування антибактеріальних препаратів.

Лікування із застосуванням антибактеріальних препаратів пригнічує життєдіяльність нормальної флори товстої кишки, що може спричинити швидке розмноження клостридій. Проведені дослідження вказують на те, що токсини, які виробляються клостридіями, особливо Сlostridium difficile, є найважливішою і безпосередньою причиною розвитку коліту, спричиненого антибіотиками. При встановленні діагнозу псевдомембранозного коліту слід призначити відповідне лікування. У випадку розвитку легкої форми псевдомембранозного коліту може бути достатнім припинення лікування кліндаміцином. При розвитку помірної та тяжкої форми псевдомембранозного коліту необхідно провести відповідну терапію, яка включає призначення рідин, електролітів і білків та застосування препаратів, ефективних щодо коліту, спричиненого Clostridium difficile.

Кліндаміцин не слід призначати для лікування менінгіту, оскільки препарат погано проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Якщо лікування проводиться протягом тривалого часу, то необхідно контролю вати функцію печінки та нирок.

Внаслідок лікування кліндаміцином може трапитись активізація флори, яка не чутлива до цього препарату, особливо дріжджів.

Випадки діареї, асоційованої з Clostridium difficile (СДАД), зафіксовано при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи кліндаміцин. За тяжкістю діарея   може бути від помірної - до тяжкого фатального коліту. Лікування із застосуванням антибактеріальних засобів змінює нормальну флору ободової кишки, що призводить до збільшення кількості  C difficile.

C difficile продукує токсини А і В, що спричиняють виникнення   СДАД. Гіперпродукуючі токсини штамів C difficile  спричиняють збільшення кількості випадків захворюваності та смертності, так як ці інфекції можуть бути рефрактерними до антимікробної терапії та можуть потребувати колектомії. У всіх пацієнтів, в яких протягом застосування антибіотиків виникла діарея, необхідно розглянути можливість розвитку СДАД.

Уважне ведення історії хвороби пацієнта необхідне з моменту повідомлення про виникнення СДАД до двох місяців після застосування антибактеріальних агентів.

Вагітність і лактація

Кліндаміцин здатний проникати крізь людську плаценту. При тривалому застосуванні в навколоплідних водах рівень кліндаміцину становить приблизно 30% від рівня концентрації в крові матері. Кліндаміцин може бути призначений для лікування вагітних лише у випадку гострої потреби.

Повідомлялося про появу кліндаміцину у грудному молоці в концентрації від 0,7 до 3,8 мкг/мл. Рекомендується припинити грудне вигодовування на період застосування Далацину Ц Фосфат.

Здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Вплив кліндаміцину на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не вивчений в достатньому об’ємі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існує антагонізм in vitro між кліндаміцином та еритроміцином. Оскільки така взаємодія може мати клінічне значення,   ці два препарати не слід призначати одночасно.

Кліндаміцин деякою мірою є нейромускулярним блокатором і може посилювати дію інших нейромускулярних блокаторів в організмі, тому препарат необхідно призначати з обережністю хворим, які отримують міо релаксанти.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (15 - 25°С) в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 2 мл і 4 мл в ампулах із прозорого, безбарвного скла у контурній чарунковій упаковці і картонній коробці.

Виробник. „Фармація Н. В./С. А.”, Бельгія. „Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н. В.”, Бельгія.

Адреса. Rijksweg 12, 2870, Puurs-Belgium.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ДАЛАЦИН Ц

капс. 150 мг, № 16

Прочие ингредиенты: крахмал, лактоза, тальк, магния стеарат.

№ UA/1903/02/01 от 20.03.2006 до 20.03.2011

капс. 300 мг, № 16

Прочие ингредиенты: крахмал, лактоза, тальк, магния стеарат.

№ UA/1903/02/02 от 20.03.2006 до 20.03.2011

ДАЛАЦИН Ц ФОСФАТ

р-р д/ин. 150 мг/мл амп. 2 мл, № 1

р-р д/ин. 150 мг/мл амп. 4 мл, № 1

Прочие ингредиенты: спирт бензиловый, динатрия эдетат, вода для инъекций.

№ UA/10372/01/01 от 29.01.2010 до 29.01.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Активным веществом препарата является клиндамицин — полусинтетический антибиотик, который синтезируют из линкомицина путем замещения 7-(R)-гидроксильной группы на 7-(S)-хлор.
In vitro клиндамицин активен в отношении изолированных форм микроорганизмов:
1. Аэробные грамположительные кокки, включая Staphylococcus aureus; Staphylococcus epidermidis, в том числе штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу. При проведении исследований in vitro отмечали быстрое развитие устойчивости к препарату у некоторых штаммов, резистентных к эритромицину;
стрептококки, за исключением Streptococcus faecalis;
пневмококки.
2. Анаэробные грамотрицательные бактерии, включая Bacteroides spp. (в том числе группы B. fragilis, B. melaninogenicus), Fusobacterium spp.
3. Анаэробные грамположительные неспорообразующие бактерии, включая Propionibacterium, Eubacterium, Actinomyces spp.
4. Анаэробные и микроаэрофильные грамположительные кокки, включая Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Microaerophylis streptococci.
Клостридии. Клостридии обладают большей резистентностью к клиндамицину, чем многие другие анаэробы. Большинство Clostridium perfringens чувствительны к клиндамицину, но некоторые виды, как, например, C. sporogenes и C. tertium, нередко устойчивы к действию клиндамицина. В связи с этим следует проводить пробу на чувствительность к антибиотику.
Между линкомицином и клиндамицином существует перекрестная резистентность. Существует антагонизм между клиндамицином и эритромицином.
Фармакокинетика.
Всасывание. После перорального приема в дозе 150 мг клиндамицина гидрохлорид быстро всасывается. C_max препарата в сыворотке крови (2,5 мкг/мл) достигается через 45 мин, через 3 ч концентрация препарата составляет 1,51 мкг/мл и через 6 ч 0,7мкг/мл. После перорального приема происходит почти полное (90%) всасывание клиндамицина, одновременный прием пищи не влияет на сывороточную концентрацию клиндамицина.
Исследование уровня препарата в сыворотке крови после продолжительного применения клиндамицина гидрохлорида в виде инъекций (до 14 дней) не выявили данных, свидетельствующих о кумуляции препарата или изменении его метаболизма. Период полувыведения клиндамицина в сыворотке крови несколько повышен у больных с существенным снижением функции почек. Гемодиализ и перитонеальный диализ неэффективны относительно удаления клиндамицина из сыворотки крови. Концентрация клиндамицина в сыворотке повышается линейно с повышением дозы. Концентрация препарата в сыворотке крови превышает минимальную бактериостатическую концентрацию для наиболее распространенных микроорганизмов на протяжении не менее 6 ч после применения в обычно рекомендованных дозах. Клиндамицин широко распределяется в жидкостях и тканях организма (включая кости). Средний T_1/2 препарата составляет 2,4 ч. Приблизительно 10% биоактивного препарата выделяется с мочой и 3,6% — с калом; остаток препарата выделяется в виде бионеактивных метаболитов. Дозы до 2 г клиндамицина в сутки на протяжении 14 дней хорошо переносились здоровыми добровольцами, за исключением того, что с повышением дозы возрастал процент побочных проявлений со стороны ЖКТ. В цереброспинальной жидкости уровень концентрации клиндамицина не достигает существенного уровня даже при наличии менингита.
При пероральном применении клиндамицина гидрохлорида у пациентов пожилого возраста было отмечено увеличение периода полувыведения в среднем до 4,0 ч (диапазон 3,4 — 5,1 ч) по сравнению с таковыми в группе взрослых пациентов — 3,2 ч (интервал 2,1–4,2 ч).
Фармакокинетические параметры (клиренс, T_1/2, объем распределения и AUC) в разных возрастных группах (взрослые и пациенты пожилого возраста) не отличается как после перорального, так и в/в введения, потому нет необходимости менять дозирование для лечения больных пожилого возраста с нормальной, в соответствии с возрастной нормой, функцией печени и почек.
Доклинические данные по безопасности.
Канцерогенность.
Не проводилось продолжительных исследований на животных с целью выявления канцерогенного потенциала клиндамицина.
Мутагенез.
Были проведены тесты на генотоксичность на крысах, в том числе микроядерный тест и реверсионный тест Эймса с сальмонеллами. Оба теста дали отрицательные результаты.
Влияние на фертильность.
Исследование фертильности на крысах, которые получали пероральные дозы до 300 мг/кг/сут (приблизительно в 1,1 раза больше максимальной рекомендованной дозы для человека, на базе подсчета в мг/м²), не оказали влияния препарата на фертильность или способность к размножению.

ПОКАЗАНИЯ:

Далацин является эффективным средством при лечении инфекций, вызванных чувствительными к нему анаэробными бактериями или штаммами грамположительных аэробных бактерий, таких как стрептококки, стафилококи и пневмококи, а также чувствительными к клиндамицину разновидностями Chlamydia trachomatis.
•инфекции ЛОР-органов, в том числе тонзиллит, фарингит, синусит, отит, скарлатина;
•инфекции дыхательных путей, в том числе бронхит, пневмония, эмпиема плевры, абсцесс легкого;
•инфекции кожи и мягких тканей, в том числе акне, фурункулез, импетиго, абсцессы, целлюлит, инфицированные раны; специфические инфекционные процессы кожи и мягких тканей, такие как рожистое воспаление и паронихия (панариций), вызванные чувствительными к этому препарату возбудителями;
•инфекции костей и суставов, в том числе остеомиелит и гнойный артрит;
•гинекологические инфекции, включая эндометрит, флегмону, кольпит, тубоовариальные абсцессы, сальпингит и воспалительные заболевания органов таза, если препарат назначают в сочетании с соответствующим антибиотиком, активным в отношении грамотрицательных возбудителей. В случае инфекций шейки матки, вызванных Chlamydia trachomatis, монотерапия клиндамицином является эффективным средством эрадикации этого микроорганизма;
•интраабдоминальные инфекции, в том числе перитонит и абсцессы органов брюшной полости (в сочетании с антибиотиками, действующими на грамотрицательные аэробные бактерии);
•септицемия и эндокардит. Эффективность клиндамицина для лечение определенных случаев эндокардита подтверждена тогда, когда препарат оказывает бактерицидное действие на возбудитель инфекции при тестировании in vitro соответствующих полученных концентраций препарата, сыворотки крови человека;
•инфекции полости рта, в том числе периодонтальный абсцесс и периодонтит;
•токсоплазмозный энцефалит у больных СПИДом (в частности в сочетании с пириметамином у пациентов с непереносимостью стандартной терапии);
•пневмоцистная пневмония у больных СПИДом (может применяться в комбинации с примахином). У пациентов, которые не переносят или резистентны к стандартной терапии, клиндамицин можно использовать в комбинации с примахином;
•профилактика эндокардита у больных с повышенной чувствительностью к пенициллинам;
•профилактика раневой инфекции при оперативных вмешательствах в области головы и шеи. Клиндамицина фосфат, растворенный в обычном солевом р-ре, применяют для интраоперационного орошения хирургического участка;
•профилактика перитонита и интраабдоминальных абсцессов после перфорации и посттравматической контаминации при одновременном применении с аминогликозидными антибиотиками (гентамицином или тобрамицином).
Кроме того, Далацин Ц в форме капсул:
•малярия, в том числе случаи мультирезистентного Plasmodium falciparum, как монотерапия или в сочетании с хинином или хлорохином.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Далацин Ц.
Доза и способ применения препарата зависят от тяжести заболевания, состояния больного и чувствительности возбудителя инфекции к антибиотику.
Взрослые
Доза Далацина Ц в форме капсул для перорального применения: 600–1800 мг в сутки, разделенная на 2, 3 или 4 равные дозы. С целью предотвращения возможного раздражения пищевода, капсулы Далацина Ц следует запивать полным стаканом воды. Капсулы раскрывать не следует.
Дети в возрасте старше 6 лет
Доза Далацина Ц составляет 8–25 мг/кг в сутки в 3–4 приема. Во избежание раздражения слизистой оболочки пищевода капсулы следует принимать, запивая полным стаканом воды.
Пациенты пожилого возраста
Коррекции дозы препарата у лиц пожилого возраста с нормальной функцией печени и почек не требуется.
Пациенты с почечной недостаточностью
Пациентам с почечной недостаточностью коррекции дозы препарата не требуется.
Пациенты с печеночной недостаточностью
Пациентам с печеночной недостаточностью коррекции дозы препарата не требуется.
Особенности применения Далацина Ц по отдельным показаниям
Лечение инфекций, вызванных β-гемолитическим стрептококком. При инфекциях, вызванных β-гемолитическим стрептококком, лечение необходимо продолжать не менее 10 дней.
Лечение острого стрептококкового тонзиллита/фарингита. Доза Далацина Ц в капсулах для перорального применения составляет 300 мг 2 раза в сутки на протяжении 10 дней.
Лечение воспалительных заболеваний органов малого таза. После парентерального введения препарата на протяжении 6 дней следует продолжать прием клиндамицина гидрохлорида внутрь в дозе 450–600 мг каждые 6 ч до завершения 10–14-дневного цикла терапии.
Инфекции шейки матки, вызванные Chlamydia trachomatis. 450–600 мг Далацина Ц внутрь 4 раза в сутки на протяжении 10–14 дней.
Токсоплазмозный энцефалит у больных СПИДом. Далацин Ц перорально в дозе 600–1200 мг каждые 6 ч на протяжении 2 нед, затем 300–600 мг перорально каждые 6 ч. Обычно курс терапии составляет 8–10 нед. Доза пириметамина составляет 25–75 мг внутрь ежедневно на протяжении 8–10 нед. При применении пириметамина в более высоких дозах следует назначать фолиниевую кислоту в дозе 10–20 мг/сут.
Пневмоцистная пневмония у пациентов со СПИДом. Далацин Ц по 300–450 мг внутрь каждые 6 ч на протяжении 21 дня и примахин в дозе 15–30 мг перорально 1 раз в сутки на протяжении 21 дня.
Лечение малярии. Взрослым назначают в дозе 10–20 мг/кг в сутки, детям — 10 мг/кг в сутки в равных дозах 2 раза в сутки на протяжении 7 дней в качестве монотерапии или в комбинации с хинином (12 мг/кг 2 раза в сутки) или хлорохином (15–25 мг 1 раз в сутки) на протяжении 3–5 дней.
Профилактика эндокардита у пациентов с повышенной чувствительностью к пенициллину. Взрослым назначают 600 мг за 1 ч до оперативного вмешательства или лечебно-диагностической процедуры (например тонзиллэктомии, аденоидэктомии, бронхоскопии жестким бронхоскопом, дилатации стриктуры пищевода, ретроградной холангиопанкреатографии, цистоскопии и т.п.); детям — 20 мг/кг за 1 ч до операции или лечебно-диагностической процедуры.
Далацин Ц Фосфат
Применение для лечения взрослых (в/в или в/м). Обычные дозы Далацина Ц Фосфата для лечения взрослых при интраабдоминальной, тазовой инфекции у женщин и других осложненных или тяжелых инфекциях составляют 2400–2700 мг/сут, распределенные на 2, 3 или 4 равные дозы. Для лечения инфекций с более легким течением, вызванными высокочувствительными к клиндамицину микроорганизмами, могут быть применены более низкие дозы: 1200–1800 мг/сут, распределенные на 3 или 4 введения.
Для лечения инфекций с тяжелым течением могут быть применены дозы до 4800 мг/сут.
Применение однократной дозы в/м более 600 мг не рекомендовано.
Лечение детей в возрасте старше 1 мес (в/в или в/м). Для лечения детей старше 1 мес суточная доза Далацина Ц Фосфата составляет 20–40 мг/кг/сут, распределенная на 3 или 4 введения.
Лечение новорожденных — детей в возрасте до 1 мес (в/в или в/м). Доза Далацина Ц Фосфата составляет 15–20 мг/кг/сут, распределенная на 3 или 4 введения. Для недоношенных новорожденных дозу можно изменить в соответствии с массой тела.
Лечение больных пожилого возраста. Нет необходимости менять дозирование для пациентов пожилого возраста.
Лечение больных с почечной недостаточностью. Нет необходимости менять дозирование для больных с почечной недостаточностью.
Лечение больных с печеночной недостаточностью. Нет необходимости менять дозирование для больных с печеночной недостаточностью.
Дозирование по отдельными показаниям.
Лечение инфекций, вызванных β-гемолитическим стрептококком. Применять указанные выше дозы. Лечение следует продолжать не меньше 10 дней.
Лечение воспалительных заболеваний органов малого таза. Применяют 900 мг Далацина Ц Фосфата в/в каждые 8 ч одновременно с в/в применением антибиотика, активного относительно грамотрицательных аэробов (например гентамицина 2,0 мг/кг массы тела с дальнейшим снижением до 1,5 мг/кг каждые 8 ч для больных с нормальной функцией почек). В/в введение необходимо продолжать на протяжении не менее 4 сут и не менее 48 ч после появления клинического эффекта. После парентерального введения препарата следует продолжать прием клиндамицина гидрохлорида перорально по 450–600 мг каждые 6 ч до завершения 14-дневного цикла терапии.
Лечение токсоплазменного энцефалита у больных со СПИДом. Применяют Далацин Ц Фосфат в/в в дозе 600–1200 мг каждые 6 ч на протяжении 2 нед, затем 300–600 мг перорально каждые 6 ч. Обычно курс терапии составляет 8–10 нед. Доза пириметамина составляет 25–75 мг перорально ежедневно на протяжении 8–10 нед. Фолиновую кислоту 10–20 мг/сут назначают при применении пириметамина в более высоких дозах.
Лечение пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii, у больных со СПИДом. Вводят Далацин Ц Фосфат в/в 600–900 мг каждые 6 ч или 900 мг каждые 8 ч на протяжении 21 дня вместе с примахином 15–30 мг перорально 1 раз в сутки на протяжении 21 дня.
Профилактика эндокардита у пациентов, имеющих повышенную чувствительность к пенициллину. В качестве альтернативного лечения при необходимости парентерального применения — 600 мг клиндамицина фосфата в/в за 1 ч до процедуры.
Применение для профилактики хирургической инфекции при операциях в области головы и шеи. Для интраоперационного орошения контаминированных операционных ран в участке головы и шеи перед зашиванием раны применяют 900 мг Далацина Ц Фосфата, разведенного в 1000 мл 0,9% р-ра натрия хлорида.
Далацин Ц Фосфат не следует применять в/в неразведенным в виде болюсной инъекции, препарат следует вводить путем инфузии на протяжении 10–60 мин. Далацин Ц Фосфат можно развести в 50–100 мл р-ра для инъекций декстрозы 5% или натрия хлорида 0,9%. Концентрация препарата в р-ре для инфузии не должна превышать 18 мг/мл, скорость введения — не более 30 мг/мин. При приготовлении р-ра для инфузий необходимо помнить, что клиндамицина фосфат физически совместим с р-рами, содержащими хлорид натрия, декстрозу, калий, а также витамины группы В в обычных клинических дозах и антибиотики цефалотин, канамицин, гентамицин, пенициллин или карбенициллин. Р-р Далацина Ц Фосфата несовместим с ампициллином натрия, натрия фенитоином, барбитуратами, аминофиллином, кальция глюконатом, магнезии сульфатом, натрия цефтриаксоном и ципрофлоксацином.
Обычно Далацин Ц Фосфат растворяют и вводят так, как это приведено в таблице:

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

Далацин Ц: повышенная чувствительность к клиндамицину, линкомицину или любому компоненту препарата; больным миастенией; детям в возрасте до 6 лет.
Далацин Ц фосфат: повышенная чувствительность к клиндамицину, линкомицину или любому компоненту препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: определялись случаи транзиторной нейтропении/лейкопении, эозинофилии, агранулоцитоза, тромбоцитопении, но при этом четкой причинно-следственной связи с применением клиндамицина не установлено;
со стороны иммунной системы: было отмечено несколько случаев анафилактоидных реакций;
со стороны ЦНС: дисгевзия;
со стороны сердечно-сосудистой системы:было отмечено несколько случаев остановки сердца и дыхания, а также артериальная гипотензия после быстрого в/в введения. В/в введение может сопровождаться развитием тромбофлебита. Риск возникновения такого осложнения можно минимизировать путем глубокого в/м введения и исключения использования постоянного в/в катетера;
со стороны ЖКТ: боль в животе, тошнота, рвота, диарея;
гепатобилиарные нарушения: желтуха, изменения показателей функции печени;
со стороны кожи, подкожной клетчатки и слизистых оболочек: в некоторых случаях отмечается макулопапулезная сыпь, крапивница. Генерализованная кореподобная сыпь легко или умеренно выраженная — побочная реакция, которая встречается чаще всего. С приемом клиндамицина были связаны редкие случаи мультиформной эритемы, напоминающие синдром Стивенса — Джонсона. Довольно редко отмечали зуд, вагинит и эксфолиативный и везикулобуллезный дерматит. Было описано несколько случаев токсического эпидермального некролиза на протяжении постмаркетингового наблюдения.
Общие нарушения и состояние места введения. При в/м применении отмечали местное раздражение, боль и образование абсцесса.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Далацин Ц Фосфат для инъекций содержит бензиловый спирт, который может быть причиной фатального течения Гаспинг-синдрома у недоношенных новорожденных.
Лечение клиндамицином, как и другими антибиотиками, может осложняться развитием псевдомембранозного колита. Поэтому важно своевременно диагностировать эту патологию у больных с диареей на фоне применения антибактериальных средств и отменить препарат.
Лечение с применением антибактериальных препаратов угнетает жизнедеятельность нормальной флоры толстого кишечника, что может стать причиной быстрого размножения клостридий. Результаты проведенных исследований указывают на то, что токсины, вырабатываемые клостридиями, особенно Clostridium difficile, — важнейшая и непосредственная причина развития колита, вызванного антибиотиками. В случае диагностирования псевдомембранозного колита следует назначить соответствующее лечение. При легкой форме псевдомембранозного колита может быть достаточно отмены приема клиндамицина. При развитии умеренной и тяжелой формы необходимо провести соответствующую терапию, которая включает назначение жидкости, р-ров электролитов и белковых препаратов и применение лекарственных средств, эффективных относительно возбудителя — Clostridium difficile.
Клиндамицин не следует назначать для лечения менингита, поскольку препарат плохо проникает через ГЭБ.
При длительном лечении антибактериальными препаратами необходимо контролировать функцию печени и почек.
Вследствие терапии клиндамицином может активизироваться микрофлора, нечувствительная к этому препарату, особенно дрожжевая.
Случаи диареи, ассоциированной с Clostridium difficile, отмечены при применении почти всех антибактериальных средств, включая клиндамицин. По тяжести диарея может быть в виде от умеренно выраженного до тяжелого фатального колита. Лечение с применением антибактериальных средств изменяет нормальную флору ободочной кишки, что приводит к увеличению количества Clostridium difficile.
С. difficile продуцирует экзотоксины A и В, которые обусловливают возникновение Clostridium difficile-ассоциированной диареи (СДАД). Гиперпродуцирующие токсины штаммы С. difficile вызывают повышение заболеваемости и смертности, так как эти инфекции могут быть рефрактерными к антибактериальной терапии; иногда может быть необходимо проведение колэктомии. У пациентов с развившимся синдромом диареи на фоне применения антибиотиков следует исключить возможность развития СДАД.
Необходимо тщательное наблюдение и ведение медицинской документации пациента с момента сообщения о возникновении СДАД и до 2 мес после применения антибактериальных средств.
Несовместимость.
При комбинированном применении клиндамицина фосфата в виде р-ра для инфузий, существует физическая несовместимость с ампициллином, фенитоином натрия, барбитуратами, аминофиллином, глюконатом кальция, сульфатом магния, цефтриаксоном натрия и ципрофлоксацином.
Применение в период беременности и кормления грудью. Клиндамицин способен проникать через плаценту. При длительном применении уровень клиндамицина в околоплодных водах составляет около 30% уровня концентрации препарата в крови матери. Клиндамицин фосфат может быть назначен в период беременности только в случае острой необходимости.
Сообщалось о проникновении клиндамицина в грудное молоко в концентрации 0,7–3,8 мкг/мл. Рекомендуется прекратить кормление грудью в период применения Далацина Ц и Далацина Ц фосфата.
Дети. Препарат Далацин Ц в форме капсул не применяется для лечения детей в возрасте до 6 лет.
Препарат Далацин Ц фосфат применяется у детей без возрастных ограничений.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с потенциально опасными механизмами. Влияние клиндамицина на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами в достаточном объеме не изучено.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

существует антагонизм in vitro между клиндамицином и эритромицином. Поскольку такое взаимодействие может иметь клиническое значение, эти два препарата не следует назначать одновременно.
Клиндамицин в определенной степени является нейромышечным блокатором и может усиливать действие других нейромышечных блокаторов в организме, поэтому препарат необходимо назначать с осторожностью больным, получающим миорелаксанты.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

гемодиализ и перитонеальный диализ не являются эффективными для выведения клиндамицина из сыворотки крови.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С. Не замораживать.