Эльдеприл - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕЛЬДЕПРИЛ

(ELDEPRYL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: selegiline, (R)-(-)-N,a-диметил-N-2-пропінілфенетиламін;

основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки без оболонки, з рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить селегіліну гідро хлориду 5 мг;

допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноамін оксидази типу В. Код ATC N04B D01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Селегілін є селективним інгібітором MAO-B, який також інгібує зворотне захоплення допаміну та пресинаптичний рецептор допаміну. Ці ефекти потенціюють допамінергічну функцію у мозку. Селегілін потенціює та подовжує ефект леводопи, що дозволяє знизити дозу останньої. У комбінації з препаратами леводопи селегілін збільшує тривалість періоду “включення”, зменшує тривалість періоду “виключення”, та зменшує вираженість феномену виснаження кінцевої дози. Селегілін не потенціює гіпертензивний ефект таких речовин, як тирамін (сирний ефект).

Фармакокінетика. Селегілін швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Пікові концентрації досягаються через 30 хвилин після перорального застосування. Біодоступність речовини низька; у середньому 10 % незміненого селегіліну досягають великого кола кровообігу (проте існує суттєва різниця між різними пацієнтами). Селегілін є ліпофільною, злегка   лужною сполукою, яка легко проникає у тканини, включаючи мозок. Він швидко розподіляється в організмі, об’єм розподілу становить приблизно 500 літрів після внутрішньо венного введення дози 10 мг. При терапевтичних дозах 75–85 % селегіліну зв’язується з білками плазми. Селегілін швидко метаболізується, головним чином у печінці, до десметилселегіліну, 1-метамфетаміну та 1-амфетаміну. У людей ці три метаболіти виявлялися у плазмі та сечі після прийому одноразової та багаторазових доз селегіліну. Середній період напів виведення   становить 1,6 год. Загальний кліренс селегіліну в організмі становить приблизно 500 літрів на годину. Метаболіти селегіліну, головним чином, виводяться з сечею, приблизно 15 % виявляються в фекаліях. Через необоротне інгібування МАО-В тривалість терапевтичного ефекту не залежить від часу виведення селегіліну, а тому достатнім є прийом один раз на день.

Показання для застосування.

Хвороба Паркінсона або симптоматичний паркінсонізм – як моно терапія у початковій стадії хвороби або у комбінації з препаратами леводопи.

Спосіб застосування та дози.

Селегілін застосовується як моно терапія на ранній стадії захворювання або як допоміжна терапія до лікування препаратами леводопи. В обох випадках початкова доза становить 5 мг, що приймають вранці. Дозу Ельдеприлу можна збільшити до 10 мг на день (можна приймати вранці або поділити на два прийоми). Якщо при застосуванні препарату як допоміжної терапії до препаратів леводопи виникають побічні реакції, зумовлені леводопою, дозу останньої слід знизити.

Побічна дія.

Селегілін добре переносився при моно терапії. Оскільки селегілін потенціює клінічну ефективність леводопи, побічні реакції леводопи можуть посилитися. Коли лікування леводопою, що максимально переноситься пацієнтами, комбінується з селегіліном, у пацієнта можуть виникати мимовільні рухи, нудота, збудженість, сплутаність свідомості, галюцинації, головний біль, постуральна гіпертензія, серцева аритмія та запаморочення. Також повідомлялося про утруднене сечовипускання та висипи. Отже, з початком лікування селегіліном дозу леводопи можна знизити у середньому на 30 %.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до селегіліну.

Передозування.

Випадки передозування не відомі. Досвід, одержаний в ході розробки селегіліну, показує, що вплив доз 600 мг/день викликав тяжку гіпотензію та психомоторну збудженість. Теоретично симптоми передозування можуть бути схожими з тими, що спостерігаються при застосуванні неселективних інгібіторів МАО (наприклад, сонливість, запаморочення, дратівливість, гіперактивність, збудженість,   сильний головний біль, галюцинації, гіпертензія, гіпотензія, біль у грудях, прискорений та нерівний пульс, судинний колапс, дихальна недостатність, потіння, жар). Специфічного антидоту не існує, лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні селегіліну для пацієнтів, які страждають на виразку шлунка або дванадцяти палої кишки, лабільну гіпертензію, серцеву аритмію, тяжку стенокардію, тяжку печінкову або ниркову недостатність, або психоз. При високих дозах (що перевищують 10 мг/день), селективність селегіліну відносно MAO-B починає знижуватись, що призводить до підвищеного інгібування МAO-A. Таким чином, високі дози селегіліну пов’язані з теоретичним ризиком підвищеного артеріального тиску у пацієнтів, дієта яких під час терапії багата на тирамін. Існують повідомлення про тимчасове підвищення концентрації трансамінази печінки під час лікування селегіліном.

Використання у період вагітності та лактації. Оскільки наявних даних відносно безпеки застосування селегіліну у період вагітності та лактації недостатньо, селегілін не рекомендується застосовувати вагітним та жінкам, які годують груддю.

Вплив на здатність керувати транспортом і працювати зі складними механізмами. Вплив селегіліну на здатність керувати автомобілем або механізмами не вивчався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Під час лікування селегіліном слід враховувати можливість гіпертензивної реакції внаслідок взаємодії з непрямими симпатомім етичними препаратами. Не повідомлялось про те, що їжа, що містить тирамін, викликає гіпертензивні реакції під час лікування селегіліном при дозах, які застосовуються для лікування хвороби Паркінсону. Застосування у комбінації з неселективними інгібіторами МАО може викликати тяжку гіпертензію. Про проблеми переносимості при застосуванні селегіліну у комбінації з моклобемідом не повідомлялось. Проте одночасне застосування цих препаратів потенціює гіпертензивний ефект тираміноподібних речовин (наприклад, харчових продуктів, що містять тирамін, таких як ферментована їжа та напої, визрілий сир, копчена ковбаса, в’ялена яловичина, дичина, печінка, бульйон, солена риба, боби та горох, кисла капуста та продукти, що містять дріжджі). Оскільки інформація щодо застосування селегіліну у комбінації з моклобемідом обмежена, одночасно застосовувати ці лікарські засоби не рекомендується.

Слід уникати застосування селегіліну у комбінації з петидином. Трамадол також може взаємодіяти з селегіліном.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні допаміну в комбінації з селегіліном.

Існують повідомлення про побічні реакції у пацієнтів, які одночасово отримували селегілін та флуоксетин. Наприклад, спостерігались атаксія, тремор, гіпертермія, гіпер- та гіпотензія, судоми, прискорене серцебиття, потіння, почервоніння, запаморочення та психічні зміни (збудженість, сплутаність свідомості та галюцинації), що прогресують аж до делірію та коми. Повідомлялося про виникнення подібних реакцій у пацієнтів, які приймали селегілін одночасно із сертраліном, пароксетином, венлафаксином або флувоксаміном. Оскільки механізми цих взаємодій не зовсім зрозумілі, рекомендується уникати комбінації селегіліну з вищезазначеними лікарськими засобами.

Оскільки флуоксетин та його активні метаболіти мають тривалий період напів виведення, між відміною флуоксетину та початком терапії селегіліном має минути не менше ніж п’ять тижнів. Селегілін та його метаболіти мають короткий період напів виведення, тому між відміною селегіліну та початком прийому флуоксетину достатньо двотижневого інтервалу.

Одночасне застосування селегіліну та циталопраму не викликало клінічних, фармакодинамічних або фармакокінетичних взаємодій. Проте слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні слегілину з будь-яким із селективних інгібіторів зворот нього захоплення серотоніну.

Повідомлялося про тяжкі симптоми з боку ЦНС у пацієнтів, які приймали комбінацію трициклічних антидепресантів та селегіліну. Повідомлялося також про випадок смерті пацієнта, який відчував гіпертермію, тремор та збудженість. До інших побічних реакцій, що виникали у пацієнтів, які застосовували комбінацію селегіліну та трициклічних антидепресантів, відносяться гіпер- та гіпотензія, запаморочення, потіння, тремор та судоми, зміни поведінки та психічного стану. Оскільки механізми цих реакцій не зовсім зрозумілі, призначати ці препарати пацієнтам, які застосовують селегілін, слід з обережністю.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні селегіліну з комбінованими пероральними протизаплідними засобами (гестаген/етинілестрадіол або левоноргестрел/ етинілестрадіол), оскільки вони можуть підвищити біодоступність селегіліну.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °C), в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

По 100 таблеток у флаконі; в картонній коробці.

Виробник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.

Адреса. Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.

селегилин является селективным ингибитором MAO-B, который также ингибирует обратный захват допамина на пресинаптический рецептор допамина, за счет чего потенцирует допаминергические эффекты в головном мозгу. Селегилин потенцирует и продлевает эффект леводопы, что делает возможным снижение дозы последней. В комбинации с препаратами леводопы селегилин увеличивает продолжительность периода «включения», уменьшает — «выключения» и выраженность феномена истощения эффекта дозы (wearing off (WO) — осложнение длительной терапии леводопой, когда терапевтические эффекты каждой дозы леводопы заканчиваются раньше, чем обычно, и у пациентов рецидивируют симптомы болезни Паркинсона). Селегилин не потенцирует гипертензивный эффект таких веществ, как тирамин (сырный эффект).
Селегилин быстро абсорбируется в пищеварительном тракте. Максимальная концентрация в крови достигается через 30 мин после приема внутрь. Биодоступность низкая; в среднем 10% неизмененного селегилина достигает системного кровотока (однако существует значительное различие между разными пациентами). Селегилин является липофильным соединением со слегка щелочной реакцией, легко проникающим в ткани, включая головной мозг. Быстро распределяется в организме, объем распределения составляет около 500 л после в/в введения в дозе 10 мг. При применении в терапевтических дозах 75–85% селегилина связываются с белками плазмы крови. Селегилин быстро метаболизируется (главным образом в печени) до десметилселегилина, 1-метамфетамина и 1-амфетамина. Эти три метаболита выявляют в плазме крови и моче после однократного и многократного приема селегилина. Средний период полувыведения составляет 1,6 ч. Общий клиренс селегилина в организме — около 500 л/ч. Метаболиты селегелина в основном выводятся с мочой, около 15% — с калом. Из-за необратимого ингибирования MAO-B продолжительность терапевтического эффекта не зависит от времени выведения селегилина, поэтому достаточным является прием препарата 1 раз в сутки.

болезнь Паркинсона или симптоматический паркинсонизм — в качестве монотерапии на ранней стадии заболевания или в комбинации с препаратами леводопы.

селегилин применяют в качестве монотерапии на ранней стадии заболевания либо вспомогательной терапии при лечении препаратами леводопы. В обоих случаях начальная доза составляет 5 мг, которые принимают утром. Дозу Эльдеприла можно повысить до 10 мг/сут (можно принимать 1 раз утром либо разделить на 2 приема). Если при применении Эльдеприла в качестве вспомогательной терапии при лечении препаратами леводопы возникают побочные реакции, обусловленные леводопой, дозу последней следует снизить.

повышенная чувствительность к селегилину.

при использовании в качестве монотерапии селегилин хорошо переносится. Поскольку селегилин потенцирует клиническую эффективность леводопы, побочные эффекты последней могут усиливаться. Когда лечение леводопой, максимально переносимое пациентами, комбинируют с селегилином, у больного могут возникать непроизвольные движения, тошнота, возбужденность, спутанность сознания, галлюцинации, головная боль, постуральная гипертензия, аритмия сердца и головокружение. Также сообщали о затрудненном мочеиспускании и кожной сыпи. Следовательно, с началом лечения селегилином дозу леводопы можно снизить в среднем на 30%.

следует соблюдать особую осторожность при применении селегилина у пациентов с пептической язвой желудка или двенадцатиперстной кишки, лабильной АГ, сердечной аритмией, тяжелой стенокардией, тяжелой печеночной или почечной недостаточностью, психозом. При применении в высоких дозах (превышающих 10 мг/сут) селективность селегилина относительно MAO-B начинает снижаться, что приводит к повышенному ингибированию MAO-A. Таким образом, прием селегилина в высоких дозах связан с теоретическим риском повышения АД у пациентов, диета которых богата продуктами, содержащими тирамин. Есть сообщения о временном повышении активности трансаминаз печени во время лечения селегилином.
Поскольку существующих данных относительно безопасности применения селегилина в период беременности и кормления грудью недостаточно, селегилин не рекомендуется применять у беременных и кормящих грудью.

в период лечения селегилином следует учитывать возможность гипертензивной реакции в результате взаимодействия с непрямыми симпатомиметическими препаратами. Не сообщалось о том, что пища, содержащая тирамин, вызывает гипертензивные реакции во время лечения селегилином в дозах, которые применяют для лечения болезни Паркинсона. Применение в сочетании с неселективными ингибиторами МАО может вызвать развитие тяжелой АГ. О проблемах переносимости при применении селегилина в сочетании с моклобемидом не сообщалось. Однако одновременное применение этих препаратов потенцирует гипертензивный эффект тираминоподобных веществ (например пищевых продуктов, содержащих тирамин, таких как ферментированная пища и напитки, зрелый сыр, копченая колбаса, вяленая говядина, дичь, печень, бульон, соленая рыба, бобы и горох, кислая капуста и продукты, содержащие дрожжи). Поскольку информация относительно применения селегилина в сочетании с моклобемидом ограничена, одновременно применять эти лекарственные средства не рекомендуется.
Следует избегать применения селегилина в сочетании с петидином. Трамадол также может взаимодействовать с селегилином.
Следует соблюдать осторожность при применении допамина в сочетании с селегилином.
Есть сообщения о побочных реакциях у пациентов, одновременно получавших селегилин и флуоксетин. Например отмечали атаксию, тремор, гипертермию, гипер- и гипотензию, судороги, тахикардию, потливость, покраснение кожи, головокружение и психические изменения (возбужденность, спутанность сознания и галлюцинации), прогрессирующие вплоть до делирия и комы. Сообщалось о возникновении подобных реакций у пациентов, получавших селегилин одновременно с сертралином, пароксетином, венлафаксином или флувоксамином. Поскольку механизмы этих взаимодействий не до конца понятны, рекомендуется избегать комбинации селегилина с вышеуказанными лекарственными средствами.
Поскольку у флуоксетина и его активных метаболитов продолжительный период полувыведения, между отменой флуоксетина и началом терапии селегилином должно пройти не менее 5 нед. У селегилина и его метаболитов короткий период полувыведения, поэтому между отменой селегилина и началом приема флуоксетина достаточно 2-недельного интервала.
Одновременное применение селегилина и циталопрама не вызывало клинических, фармакодинамических или фармакокинетических взаимодействий. Однако следует соблюдать осторожность при одновременном применении селегилина с каким-либо из селективных ингибиторов обратного захвата серотонина.
Сообщалось о тяжелых симптомах со стороны ЦНС у пациентов, получавших комбинацию трициклических антидепрессантов и селегилина, а также об отдельном случае смерти больного, у которого отмечали гипертермию, тремор и возбужденность. К другим побочным реакциям, которые возникали у пациентов, получавших комбинацию селегилина и трициклических антидепрессантов, относят гипер- и гипотензию, головокружение, потливость, тремор и судороги, изменения поведения и психического состояния. Поскольку механизмы этих реакций не до конца понятны, назначать эти препараты пациентам, получающим селегилин, следует с осторожностью.
Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении селегилина с комбинированными пероральными противозачаточными средствами (гестаген/этинилэстрадиол или левоноргестрел/этинилэстрадиол), поскольку может повыситься биодоступность селегилина.

случаи передозировки не описаны. Опыт, полученный в ходе разработки селегилина, показывает, что применение в дозе 600 мг/сут вызывал тяжелую гипотензию и психомоторное возбуждение. Теоретически симптомы передозировки могут быть сходными с теми, которые отмечали при применении неселективных ингибиторов MAO (например сонливость, головокружение, раздраженность, гиперактивность, возбуждение, сильная головная боль, галлюцинации, гипертензия, гипотензия, боль в груди, ускоренный и неровный пульс, коллапс, дыхательная недостаточность, потливость, жар). Специфического антидота не существует, лечение симптоматическое.

при комнатной температуре 15–25 °C.