Эметрон - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для   медичного застосування препарату

ЕМЕТРОН

(EMETRON)

Склад.

Діюча речовина: ондансетрон

1 мл містить 2 мг ондансетрону;

допоміжні речовини:

натрію цитрат, кислоти лимонної моногідрат, сорбіт, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Проти блювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Код АТС А 04АА 01.

Клінічні характеристики.

Показання. Нудота і блювання, спричинені застосуванням цитостатичної хіміотерапії або радіотерапії, а також для профілактики і лікування після операційної нудоти й блювання.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Період вагітності і годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Цитостатична хіміотерапія або радіотерапія

Дорослі.

Дозування препарату залежить від еметогенної активності терапії. Звичайна добова доза препарату 8 мг. Цю дозу за необхідності можна збільшувати до 32 мг при такому дозуванні:

при застосуванні еметогенних засобів або радіотерапії, безпосередньо перед введенням цитостатичного препарату, вводять 8 мг Еметрону повільно, внутрішньо венно, для профілактики нападів пізнього або відстроченого блювання після перших 24 годин рекомендовано застосування препарату в таблетках.

при застосуванні високоеметогенних засобів (наприклад: цисплатин у великій дозі), безпосередньо перед введенням цитостатичного препарату, 8 мг Еметрону повільно, внутрішньо венно.

Дозу, що перевищує 8 мг Еметрону, але не більше 32 мг, внутрішньо венно можна вводити тільки у вигляді внутрішньо венної інфузії, після розведення потрібної дози Еметрону в         50-100 мл відповідного ін фузійного розчину. Розведений розчин потрібно вводити повільно, не менше, як 15 хвилин.

Альтернативою може бути такий метод введення - безпосередньо перед введенням цитостатичного препарату, 8 мг Еметрону повільно, внутрішньо венно. Наступні дві 8 мг дози Еметрону, можна вводити у вигляді внутрішньо венної інфузії з 2-4-годинною перервою або у вигляді постійної інфузії, зі швидкістю 1 мг на годину протягом 24годин.

Дозу препарату треба визначати за тяжкістю блювання. При застосуванні високоеметогенних цитостатичних засобів, ефективність ондансетрону можна підвищити одноразовою внутрішньо венною дозою глюкокортикоїду (наприклад: 20 мг дексаметазону натрію фосфату), перед початком цитостатичної терапії.

Для запобігання пізньому блюванню, що з'являється через 24 години після введення середньо- або високоеметогенних цитостатичних засобів, пропонується приймати таблетки Еметрону по 8 мг, два рази на добу, протягом 5 днів.

Літній вік.

Немає необхідності в зміні дози препарату.

Діти.

Дітям з площею поверхні тіла > 1,2 м² може бути призначена внутрішньо венна ін’єкція в початковій дозі 8 мг безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим застосуванням таблеток Еметрон в дозі 8 мг кожні 12 годин. Пероральне застосування таблеток Еметрон в дозі 8 мг 2 рази на добу необхідно продовжити терміном до 5 діб після завершення курсу лікування.

Запобігання після операційній нудоті та блюванню

Дорослі.

Для запобігання після операційній нудоти й блювання призначається 4 мг Еметрону внутрішньом'язово або повільно внутрішньо венно при введенні у наркоз. Для усунення нудоти та блювання пропонується вводити внутрішньом'язово або повільно внутрішньо венно Еметрон, у дозі по 4 мг.

Діти. (від двох років і старше).

Для запобігання після операційній нудоті і блюванню при операціях, проведених під загальним наркозом, пропонується ондансетрон у дозі по 0,1 мг/кг, але не більше 4 мг за раз, у формі повільної внутрішньо венної ін'єкції перед, або після початку анестезії.

Існує мало даних про безпечне застосування препарату в дитячому віці до двох років.

Літній вік.

Немає необхідності в зміні дози препарату.

Ураження печінки і нирок.

При ураженні нирок немає необхідності в зміні дози або режиму дозування ондансетрону.

При ураженні печінки кліренс ондансетрону значно знижується, і період напівіснування в плазмі крові збільшується. Тому в цих випадках дозу ондансетрону необхідно знизити до       8 мг на добу.

Метод введення ондансетрону в інфузії

Розчин для інфузій треба готувати безпосередньо перед його застосуванням. У разі необхідності, заздалегідь приготовлений розчин можна зберігати до 24 годин при температурі 2-8 °C. При введенні інфузії немає необхідності в захисті від світла. Приготовлений розчин при нормальному світлі або освітленні залишається стабільним протягом, як мінімум, 24 години.

Для розведення розчину для ін'єкцій можна використовувати такі розчини:

- 0,9 % розчин хлориду натрію,

- 5 % розчин глюкози,

- 10 % розчин манніту,

- розчин Рінгера,

- 0,3 % розчин хлориду калію, з 0,9 % розчином хлориду натрію,

- 0,3 % розчин хлориду калію з 5 % розчином глюкози.

Розчин для ін'єкцій Еметрон іншими розчинами для інфузій розводити не можна. Розчин для ін'єкцій Еметрон не можна змішувати в шприці з іншими медикаментами. Ондансетрон в інфузії можна вводити зі швидкістю 1 мг на годину.

При концентрації ондансетрону в 16-160 мкг/мл (напр.: 8 мг/500 мл, або 8 мг/50 мл), ондансетрон можна вводити через «Y»-подібне з'єднання ін фузійних наборів з такими препаратами.

Цисплатин: до концентрації в 0,48 мг / мл (наприклад: 240 мг/500 мл) при введенні протягом 1-8 годин.

5-фтор урацил: до концентрації в 0,8 мг/мл (наприклад: 2,4 г/3 л або 400 мг/500 мл) при введенні зі швидкістю не менше 20 мл на годину (500 мл/24 години). Великі концентрації фтор урацилу можуть спричиняти випадіння ондансетрону в осад. Розчин фтор урацилу може містити максимум 0,045 % хлориду магнію при присутності інших спільних компонентів.

Карбоплатин: до концентрації в 0,18-9,9 мг/мл (наприклад: 90 мг/500 мл або 990 мг/100 мл) при введенні протягом 10-60 хвилин.

Етопозид: до концентрації в 0,144-0,25 мг/мл (наприклад: 72 мг/500 мл або 250 мг/1000 мл) при введенні протягом 30-60 хвилин.

Цефтазидим: до концентрації в 250 мг-2 г після розведення дистильованою водою, згідно з розпорядженням виробника (наприклад: 250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл) при введенні струменево за 5 хвилин.

Циклофосфамід: до концентрації в 100 мг-1 г після розведення дистильованою водою для ін'єкцій (наприклад: 100 мг / 5 мл), згідно з розпорядженням виробника, при введенні за 5 хвилин.

Доксорубіцин: до концентрації в 10-100 мг після розведення дистильованою водою для ін'єкцій (наприклад: 10 мг / 5 мл), згідно з розпорядженням виробника, при введенні струменево за 5 хвилин.

Дексаметазон: 20 мг дексаметазону натрію фосфату можна вводити повільною внутрішньо венною ін'єкцією за 2-5 хвилин через «Y» - подібне з'єднання ін фузійних наборів, через який за 15 хвилин вводять розведений розчином для інфузій (50-100 мл) ондансетрон (8-32 мг) .

Ампули, що містять Еметрон, не можна стерилізувати в автоклаві.

Побічні реакції.

Передозування.

Нині немає достатнього досвіду щодо передозування. В переважній більшості випадків симптоми схожі на перераховані вище побічні реакції. Ондансетрон не має антидоту, тому при передозуванні препарату треба проводити симптоматичну і підтримуючу терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Згідно з дослідженнями на тваринах ондансетрон не має тератогенної дії. Через відсутність даних тератогенності у людини, під час вагітності (особливо в першому триместрі) препарат не слід застосовувати.

Ондансетрон виділяється в материнське молоко, тому під час застосування препарату годування груддю треба припинити.

Діти

Препарат можна застосовувати дітям. Для запобігання після операційній нудоти й блювання можна застосовувати дітям від двох років і старше

Особливості застосування.

У деяких хворих, які мали підвищену чутливість до інших селективних антагоністів 5-НТ₃ рецепторів, ондансетрон також спричинив реакцію гіпер чутливості.

Ондансетрон подовжує час проходження калу через товстий кишечник, тому хворих із симптомами під гострої непрохідності кишечнику слід тримати під наглядом після застосування ондансетрону.

Дуже рідко, головним чином при внутрішньо венному застосуванні Еметрону можливі тимчасові зміни ЕКГ, що включають подовження інтервалу QT.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не вивчалась.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.

Немає доказів того, що ондансетрон індукує або блокує метаболізм інших препаратів, які застосовуються одночасно з ним. За результатами специфічних досліджень він не вступає у взаємодію з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом і пропофолом.

Ондансетрон метаболізується в печінці ферментами системи цитохрому Р₄₅₀ (CYP3A4, CYP2D6 і CYP1A2). Внаслідок різноманітності метаболізуючих ондансетрон ферментів інгібування або зменшення активності одного з них (наприклад: при відсутності ферменту CYP2D6 генетичного походження), як правило, компенсується іншими ферментами, тому повний кліренс ондансетрону, а також необхідна його доза майже не змінюється або змінюється мінімально.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин: у хворих, які приймали сильно індуктор CYP3A4 (наприклад: фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин) та пероральний ондансетрон відбувалось збільшення кліренсу ондансетрону, а рівень його в крові знижувався.

Трамадол: результати досліджень на обмеженій кількості хворих вказують на те, що ондансетрон може знижувати знеболюючу дію трамадолу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон є антагоністом рецепторів (5-НТ₃) високої селективності. Точний механізм дії ослаблення ним нудоти й блювання невідомий. Препарати цитостатичної хіміотерапії та радіотерапія можуть спричиняти збільшення рівня серотоніну в тонкому кишечнику, який за допомогою активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ₃, спричиняють рефлекторне блювання. Ондансетрон перешкоджає виникненню цього рефлексу. Збудження аферентних волокон блукаючого нерва може спричинити збільшення рівня серотоніну в ділянці area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого мозкового шлуночка, що викликає блювання з допомогою рецепторів 5-НТ₃. Ондансетрон перешкоджає спричиненню блювотного рефлексу завдяки своїй антагоністичній дії на рецептори 5-НТ₃, що знаходяться в нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Механізм дії подібний до такого у запобіганні або лікуванні нудоти і блювання в після операційному періоді, та спричинених цитостатиками. Ондансетрон не впливає на рівень пролактину в плазмі.

Фармакокінетичні властивості.

Розподіл ондансетрону при пероральному, внутрішньом'язовому або внутрішньо венному застосуванні однаковий, термінальний час напів виведення становить приблизно 3 години, об'єм розподілу в рівноважному стані («steady state») приблизно 140 літрів.

Ступінь зв'язування з білками плазми майже 70-76%. Ондансетрон виводиться з системного кровообігу шляхом множинного ферментного метаболізму, в першу чергу в печінці. Менше    5 % засвоєної дози виводиться з організму з сечею у незміненому вигляді. Відсутність ферменту CYP2D6 (поліморфізм по розщепленню дебризоквіну) не впливає на фармакокінетику ондансетрону. Фармакокінетичні властивості ондансетрону не змінюються при повторному введенні.

У дослідженні ефективності ондансетрону у дітей, проведеному за участю 21 дитини, у віці від 3 до 12 років, яким було виконане заплановане хірургічне втручання під наркозом, після одноразової внутрішньо венної дози (2 мг у 3-7-річних і 4 мг у 8-12-річних) абсолютні значення кліренсу та об'єму розподілу ондансетрону зменшилися. Величина зміни залежала від віку, кліренс коливався між 300 мл/хв (у 12-річних) і 100 мл/хв (у 3-річних). Обсяг розподілу був 75 л у 12-річних та 17 л у 3-річних дітей. Дозування, обчислені на основі маси тіла (0,1 мг/кг, максимум 4 мг) урівноважує ці відмінності і ефективно нормалізує системну експозицію ондансетроном у дітей.

У хворих з помірно вираженою недостатністю функції нирок (кліренс креатині ну 15-60 мл/хв) як системний кліренс, так і обсяг розподілу зменшений, що веде до невеликого, клінічно не значного збільшення елімінаційного періоду напів виведення (5,4 години). У дослідженні, проведеному на хворих з тяжкою нирковою недостатністю, що мають потребу у систематичному гемодіалізі (досліджувався час між процедурами гемодіалізу), фармакокінетика ондансетрону залишалася практично незмінною. У хворих з тяжкою печінковою недостатністю, системний кліренс ондансетрону значно зменшувався так, що елімінаційного період напів виведення зростав (15-32 години).

Фармакологічні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

чистий, безкольоровий або майже безкольоровий розчин.

Несумісність

Для розведення розчину для ін'єкцій можна використовувати такі розчини:

- 0,9 % розчин хлориду натрію,

- 5 % розчин глюкози,

- 10 % розчин манніту,

- розчин Рінгера,

- 0,3 % розчин хлориду калію, з 0,9 % розчином хлориду натрію,

- 0,3 % розчин хлориду калію з 5 % розчином глюкози.

Розчин для ін'єкцій Еметрон іншими розчинами для інфузій розводити не можна. Розчин для ін'єкцій Еметрон не можна змішувати в шприці з іншими медикаментами.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, в захищеному від світла місці, при температурі не вище 30 ° С.

Упаковка.

5 ампул по 4 мл у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Будапешт-Угорщина.

Місцезнаходження

Угорщина, 1103 Будапешт, вул. Демреї, 19-21.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

р-р д/ин. 8 мг амп. 4 мл, № 5

Прочие ингредиенты: сорбитол, тринатрия цитрат, кислота лимонная.

Содержит ондансетрон в форме гидрохлорида дигидрата.

№  UA/2776/01/01 от 07.12.2009 до 07.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ондансетрон является высокоселективным антагонистом рецепторов 5-НТ₃ (серотонина). Сочетание цитостатической химиотерапии и радиотерапии вызывает повышение уровня серотонина вследствие раздражения слизистой оболочки желудка и тонкого кишечника. Это в свою очередь, вызывает рвотный рефлекс путем активации вагусных афферентных волокон, содержащих рецепторы 5-НТ₃.
Раздражение вагусных афферентных волокон может привести к повышению уровня серотонина и в area postrеma, находящемуся в нижней части IV желудочка мозга, что также способствует возникновению рвоты вследствие стимуляции расположенных там рецепторов 5-НТ₃. Ондансетрон угнетает рвотный рефлекс вследствие антагонистического действия на рецепторы 5-НТ₃, нейронов как центральной, так и периферической нервной системы. Очевидно, на этом механизме действия основано предупреждение и лечение послеоперационной и вызванной цитостатической терапией рвоты и тошноты.
Фармакокинетика. Связывание ондансетрона с белками плазмы крови составляет 70–76%. T_½ — около 3 ч, у людей преклонного возраста может достигать 5 ч, а при тяжелом поражении печени — 15–32 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

предупреждение и лечение тошноты и рвоты, вызванных цитостатической химиотерапией и лучевой терапией, тошнота и рвота в послеоперационный период.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Цитостатическая терапия
Взрослые. Дозировка зависит от степени выраженности рвотной реакции в ответ на проведение цитостатической терапии.
Суточная доза, как правило, составляет 8–32 мг, исходя из нижеперечисленных критериев.
При химио- или радиотерапии, которая сопровождается возникновением рвоты: 8 мг в/в, струйно, медленно, непосредственно перед началом терапии.
При выраженной рвотной реакции на проведение химиотерапии:
разовая доза — 8 мг в/в, медленно, непосредственно перед началом химиотерапии, или
8 мг в/в, струйно, медленно, непосредственно перед началом химиотерапии, потом 2 в/в инъекции по 8 мг с интервалом 2–4 ч, или
непрерывная 24-часовая инфузия со скоростью 1 мг/ч, или
32 мг, разведенные в 50–100 мл соответствующего инфузионного р-ра (см. ниже) в виде 15-минутной инфузии непосредственно перед началом химиотерапии.
При выборе дозировки необходимо учитывать тяжесть рвоты.
В случае выраженной рвотной реакции при проведении химиотерапии эффективность ондансетрона можно увеличить путем однократного в/в введения глюкокортикоида (например 20 мг фосфорнокислой натриевой соли дексаметазона) до начала химиотерапии (см. ниже).
Дети. Детям в возрасте старше 4 лет препарат назначается в дозе 5 мг/м² поверхности тела в/в, непосредственно перед началом химиотерапии, затем, через 12 ч — 4 мг перорально (1 таблетка); рекомендуется продолжить лечение в дозе 4 мг 2 раза в сутки перорально (2 раза по 1 таблетке) в течение 5 дней.
Предупреждение послеоперационной тошноты и рвоты: взрослым следует ввести разовую дозу 4 мг в/м или в/в струйно, медленно, в начале анестезии.
Для уменьшения выраженности возникшей тошноты и рвоты рекомендуется в/м или медленное в/в введение разовой дозы препарата — 4 мг.
В/м в одну и ту же область тела ондансетрон может быть введен одномоментно в дозе, которая не превышает 2 мл (4 мг)!
Дети в возрасте старше 2 лет: для предупреждения послеоперационной тошноты и рвоты при общей анестезии препарат можно назначить в разовой дозе 0,1 мг/кг (максимально — до 4 мг) в виде медленной в/в инъекции до или после индукции анестезии;
для уменьшения интенсивности развившейся послеоперационной тошноты и рвоты у детей рекомендуется медленное в/в введение разовой дозы препарата 0,1 мг/кг (максимальна доза — до 4 мг).
В отношении предотвращения и лечения послеоперационной тошноты и рвоты у детей в возрасте до 2 лет достаточного опыта нет.
Больные пожилого возраста. Изменение дозировки препарата не требуется.
Больные с поражением почек и печени. При поражении почек изменять обычную суточную дозу и частоту введения препарата не следует.
При поражении печени в значительной степени уменьшается клиренс ондансетрона, причем увеличивается его T_½ из плазмы крови, поэтому дозу необходимо снизить максимально до 8 мг/сут.
Проведение инфузии. Инфузионный р-р должен быть приготовлен непосредственно перед применением. В случае необходимости готовый инфузионный р-р может храниться до использования, но не более 24 ч, при температуре 2–8 °С. Во время проведения инфузии защиты от света не требуется; разведенный инъекционный р-р сохраняет стабильность как минимум на протяжении 24 ч при естественном свете или нормальном освещении.
При разведении инъекционного р-ра можно применять следующие инфузионные р-ры:
0,9% инфузионный р-р хлорида натрия;
5% инфузионный р-р глюкозы;
10% инфузионный р-р маннита;
инфузионный р-р Рингера;
0,3% инфузионный р-р хлорида калия и 0,9% инфузионный р-р хлорида натрия;
0,3% инфузионный р-р хлорида калия и 5% инфузионный р-р глюкозы.
Введение инфузионного р-ра в одном шприце с другим лекарственным препаратом недопустимо.
При в/в инфузии скорость введения — 1 мг/ч. При концентрации 16–160 мгк/мл онданстерона (например 8 мг/500 мл или 8 мг/50 мл) его можно вводить вместе с нижеперечисленными препаратами через V-образное соединение инфузионного аппарата:
цисплатин при концентрации до 0,48 мг/мл (например 240 мг/500 мл) при применении на протяжении 1–8 ч;
флуороурацил при концентрации до 0,8 мг/мл (например 2,4 г/3 л или 400 мг/500 мл) при применении с минимальной скоростью 20 мл/ч (500 мл/24 ч). Концентрация флуороурацила >0,8 мг/мл может вызвать осаждение ондансетрона. Р-р флуороурацила для инфузии может содержать не более 0,045% магния хлорида наряду с другими совместимыми компонентами;
карбоплатин при концентрации до 0,18–9,9 мг/мл (например 90 мг/500 мл–990 мг/100 мл), введение на протяжении 10–60 мин;
этопозид при концентрации до 0,144–0,25 мг/мл (например 72 мг/500 мл–250 мг/1000 мл), введение на протяжении 30–60 мин;
цефтазидим в дозе 250 мг–2 г с добавлением дистиллированной воды для инъекций, по методу, рекомендуемому производителем, в виде в/в болюсной инъекции (например 250 мг/2,5 мл или 2 г/10 мл), введение в течение 5 мин;
циклофосфамид в дозе 100 мг–1 г с добавлением дистиллированной воды для инъекций по методу, рекомендованному производителем, в виде в/в болюсной инъекции (100 мг циклофосфамида/5 мл), введение в течение 5 мин;
доксорубицин в дозе 10–100 мг с добавлением дистилированной воды для инъекций по методу, рекомендуемому производителем, в виде в/в болюсной инъекции (10 мг/5 мл), введение в течение 5 мин;
при применениии с дексаметазоном возможно введение 20 мг фосфорнокислой натриевой соли дексаметазона медленно, в течение 2–5 мин, в виде в/в инъекции через V-образное соединение инфузионного аппарата, через которое приблизительно за 15 мин проходит 8–32 мг ондансетрона, разведенного в 50–100 мл основного инфузионного р-ра.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к любому компоненту препарата, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

головная боль, гиперемия, ощущение жара, запор, иногда бессимптомное преходящее повышение уровня аминотрансфераз. В редких случаях наблюдались реакции повышенной чувствительности (включая и анафилаксию); временное нарушение остроты зрения и головокружение (при быстром в/в введении), кашель, диарея, спонтанные двигательные расстройства и приступы судорог, боль в грудной клетке, аритмия, брадикардия, артериальная гипотензия, икота.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

у некоторых пациентов, обладающих повышенной чувствительностью к другим высокоселективным антагонистам рецепторов 5-НТ₃ (серотонина), отмечали реакцию повышенной чувствительности и к ондансетрону. Ондансетрон увеличивает время пассажа содержимого через толстую кишку, поэтому больные с признаками подострой непроходимости кишечника после применения препарата требуют особого наблюдения. Данные о тератогенности у человека отсутствуют, поэтому в период беременности (особенно в І триместр) применение препарата не допускается или возможно только в условиях тщательного определение соотношения польза/риск. Ондансетрон выделяется с грудным молоком, поэтому на время применения препарата кормление грудью необходимо прекратить. Достаточных данных относительно предотвращения и лечения послеоперационной тошноты и рвоты у детей в возрасте до 2 лет нет.
Стерилизация ампул в автоклаве запрещена.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

ондансетрон метаболизируется ферментной системой цитохрома Р₄₅₀ печени, поэтому ферментативные индукторы или ингибиторы могут изменять его клиренс и T_½ препарата.
Необходима осторожность при сочетанном применении:
– с ферментативними индукторами (барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глютетимид, гризеофульвин, закись азота, папаверин, фенилбутазон, фенитоин (вероятно и другие гидантоины), пиримидон, рифампицин, толбутамид);
– с ингибиторами ферментов (аллопуринол, макролидные антибиотики, антидепрессанты — ингибиторы МАО, хлорамфеникол, циметидин, контрацептивы, содержащие эстрогены, дилтиазем, дисульфирам, вальпроевая кислота, дивальпроат натрия, эритромицин, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хинидин, хинин, верапамил).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

достаточных данных нет. Лечение симптоматическое.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре 15–30 °С, в защищенном от света месте. Срок хранения — 4 года.