-
Энеас
- Comb drugМеждународное название
- Комбинированные препараты ингибиторов АПФФарм. группа
- C09BBATС-код
- по рецептуУсловие продажи
- 17 предложений от 456,00 до 595,89 грн.Наличие в аптеках
|
ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату
ЕНЕАС
(ENEAS)
|
|
Склад:
діючі речовини: enalapril maleate; nitrendipine;
1 таблетка містить 10 мг еналаприлу малеату і 20 мг нітрендипіну;
допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, повідон К 25, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, вода очищена. |
| Лікарська форма. Таблетки. |
|
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту в комбінації з антагоністами кальцію. Код АТС С 09В В. |
|
Клінічні характеристики.
Показання. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які потребують комбінованої терапії. |
| Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; ангіо невротичний набряк в анамнезі, спричинений будь-яким інгібітором АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіо невротичний набряк; ІІ – ІІІ триместр вагітності; стан із нестабільною гемодинамікою після гострих порушень мозкового кровообігу та гострого інфаркту міокарда; стеноз ниркової артерії (білатеральний або однобічний); стеноз аорти або мі трального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки, гіпертрофічна кардіоміопатія; тяжкі порушення функції печінки і/або нирок (кліренс креатині ну менше 10 мл/хв), під час гемодіалізу; дитячий вік. |
|
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза для дорослих та пацієнтів літнього віку – 1 таблетка на добу.
Таблетки ковтати цілими, не розламуючи та не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.
Тривалість лікування лікар визначає індивідуально, залежно від показань і тяжкості захворювання.
|
|
Побічні реакції. Внаслідок застосування Енеасу виникали такі побічні реакції. Часто (1 – 10 %): приливи жару, набряки, головний біль, кашель. Нечасто (0,1 – 1 %): запаморочення, тахікардія, висип, нудота, диспепсія, артеріальна гіпотензія. Дуже рідко (< 0,01 %), включаючи поодинокі випадки: астенія, гіпотермія, пальпітація, периферична ішемія, гематурія, фарингіт, трахеїт, диспное, здуття живота, підвищення рівнів печінкових ферментів, гіпокаліємія, сонливість, парестезія, тремор та судоми.
Нижче наведені побічні ефекти, що можуть виникати в результаті моно терапії однією із активних речовин:
Еналаприл
З боку серцево-судинної системи:
Нечасто: артеріальна або ортостатична гіпотензія з такими симптомами: запаморочення, слабкість, порушення зору, рідко – синкопе (особливо на початку лікування, у пацієнтів з серцевою недостатністю, тяжким ступенем ниркової недостатності та при збільшенні дози).Дуже рідко: в поодиноких випадках у зв’язку з раптовим падінням артеріального тиску – тахікардія, пальпітація, аритмія, брадикардія, фібриляція передсердь, біль за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт, емболія легеневої артерії, інфаркт легень, набряк легень.
З боку нирок та сечостатевої системи:
Нечасто: виникнення або загострення порушень функції нирок.Рідко: олігурія, протеїнурія, у пацієнтів з порушеною функцією нирок може виникати біль у попереку. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність.
З боку дихальної системи:
Нечасто: сухий кашель, ангіна, хрипіння, бронхіт.Рідко: диспное, синусит, риніт. Дуже рідко: в поодиноких випадках бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит, сухість у роті, пневмонія, ангіо невротичний набряк із залученням глотки, гортані або язика, що в окремих випадках може викликати непрохідність дихальних шляхів (група ризику – пацієнти негроїдної раси).
З боку шлунково-кишкового тракту та печінки:
Нечасто: нудота, біль у животі, порушення травлення.Рідко: блювання, діарея, запор, диспепсія, втрата апетиту. Дуже рідко: в поодиноких випадках порушення функцій печінки, гепатит, печінкова недостатність, непрохідність кишечнику, стоматит, глосит, симптоми холестатичної жовтяниці, що може прогресувати до некрозу печінки.
З боку ендокринної системи:
Дуже рідко: гінекомастія.
З боку нервової системи:
Нечасто: головний біль, втомлюваність.Рідко: запаморочення, порушення сну, депресія, імпотенція, периферична невропатія з парестезією, порушення рівноваги, м’язові судоми, нервозність, сплутаність свідомості.
З боку судин та шкіри:
Нечасто: алергічні шкірні реакції (екзантема).Рідко: свербіж, висипання, кропив’янка, ангіо невротичний набряк, що поширюється на губи, обличчя та кінцівки. Дуже рідко: тяжкі форми шкірних реакцій (пемфігус, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема або токсичний епідермальний некроз), фото чутливість, підвищене потовиділення, облисіння, оніхолізис та загострення хвороби Рейно. Порушення з боку шкіри можуть супроводжуватися жаром, міалгією, артритом, васкулітом, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом, збільшенням рівня показників швидкості зсідання еритроцитів та рівня антинуклеарних тіл.
З боку органів чуття:
Рідко: дзвін у вухах, затьмареність в очах, зміна смакових відчуттів або короткочасна втрата смаку, втрата нюху, сухість очей, сльозоточивість.
Зміни лабораторних показників:
Нечасто: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості лейкоцитів та тромбоцитів.Рідко: у пацієнтів з порушеною функцією нирок, колагенозом або пацієнтів, які застосовують алопуринол, прокаїнамід або імуносупресори: анемія, тромбоцит опенія, нейтропенія, еозинофілі я (в поодиноких випадках – агранулоцит оз, панцитопенія); у пацієнтів з порушеною функцією нирок, тяжкою формою серцевої недостатності, реноваскулярною артеріальною гіпертензією: підвищення концентрації сечовини, креатині ну, калію в сироватці крові, зниження концентрації натрію, гіперкаліємія (у хворих на цукровий діабет), посилене виділення альбуміну із сечею. У поодиноких випадках зафіксована гемолітична анемія, підвищення концентрації печінкових ферментів та білірубіну.
Нітрендипін
З боку серцево-судинної системи:
Нечасто: аритмія, тахікардія, пальпітація, периферичний набряк, приливи жару, розширення судин.Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, стенокардія, відчуття болю за грудиною.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Нечасто: нудота, діарея.Рідко: болі в животі, запор, диспепсія, блювання. Дуже рідко: гіпертрофічний гінгівіт.
З боку ендокринної системи:
Дуже рідко: гінекомастія.
З боку крові:
Дуже рідко: лейкопенія, агранулоцит оз.
З боку нервової системи:
Нечасто: головний біль.Рідко: нервозність, парестезія, тремор, запаморочення.
З боку дихальної системи:
Рідко: диспное.
З боку шкіри та м’язів:
Рідко: свербіж, висипання, кропив’янка, міалгія.
З боку органів чуття:
Рідко: порушення зору.
З боку сечостатевої системи:
Дуже рідко: підвищена частота сечовипускання, поліурія.
Зміни лабораторних показників:
В поодиноких випадках зафіксовано підвищення концентрації печінкових ферментів.Передозування. Дотепер явищ передозування в результаті застосування препарату Енеас відмічено не було. Найбільш імовірний симптом передозування – артеріальна гіпотензія. Лікування. Первинна детоксикація – промивання шлунку, призначення абсорбентів та/або сульфату натрію (протягом перших 30 хв). У випадку артеріальної гіпотензії хворого необхідно покласти в горизонтальне положення та забезпечити відновлення водно-електролітного балансу. При брадикардії призначають атропін. При тяжкому ступені передозування можливо внутрішньо венне введення катехоламіну, ангіотензину II та проведення гемодіалізу. Необхідно ретельно контролю вати концентрацію креатині ну та електролітів у сироватці крові. |
|
Застосування у період вагітності або годування груддю. Досвід застосування Енеасу у вагітних жінок у І триместрі обмежений. Під час вагітності слід припинити прийом препарату, окрім випадків, що мають життєво важливе значення для вагітної. Енеас протипоказаний у ІІ – ІІІ триместрі вагітності. Застосування інгібіторів АПФ в цей період негативно впливає на плід та новонародженого, спричиняючи ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію, гіпоплазію черепа, можливий розвиток олігогідрамніона. Якщо призначення препарату під час вагітності неминуче, необхідно стежити за розвитком плода за допомогою ультразвукового дослідження функції нирок та черепа.
Енаприлат виводиться у молоко матері у слідових кількостях, тому під час годування груддю проводять спостереження за дитиною з метою виявлення побічних ефектів. Препарат не слід застосовувати в період годування груддю недоношених дітей та в перші декілька тижнів після народження дитини.
Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому його не застосовують для цієї групи пацієнтів.
|
|
Особливості застосування.
У період застосування інгібіторів АПФ, особливо на початку лікування та при тривалій терапії, в окремих випадках може виникнути ангіо невротичний набряк. Пацієнти повинні терміново проінформувати лікаря у разі виникнення будь-яких симптомів, що свідчать про ангіо невротичний набряк (набрякання обличчя, кінцівок, очей, губ, язика, утруднене дихання або ковтання) та негайно припинити прийом препарату до консультації з лікарем. Ангіо невротичний набряк, який протікає з набряком гортані, може призвести до летального кінця. Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю клінічних симптомів і припинити медичний нагляд лише після їх зникнення.
У пацієнтів, що застосовують інгібітори АПФ, є випадки розвитку нейтропенії, тромбоцит опенії та анемії. Пацієнтам групи ризику (ниркова недостатність, колагенози, лікування імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом) слід з обережністю застосовувати препарат та проводити контроль за лабораторними показниками.
Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно контролю вати функцію нирок, особливо в перші тижні прийому інгібіторів АПФ. Пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну > 30 мл/хв; креатинін в сироватці крові < 3 мг/мл) не потребують коригування дози. У деяких пацієнтів на початку лікування інгібіторами АПФ виникає артеріальна гіпотензія, яка може сприяти додатковому послабленню функції нирок. В цих випадках спостерігаються напади гострої ниркової недостатності, що звичайно мають зворотний характер.
Дані щодо застосування Енеасу у пацієнтів з нещодавно пересадженою ниркою, відсутні.
У пацієнтів з нирковою недостатністю у поодиноких випадках може виникати протеїнурія. Пацієнтам з протеїнурією (більше 1 г/добу) слід застосовувати препарат після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та під контролем клінічних лабораторних показників.
Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та середнім ступенем печінкової недостатності, оскільки недостатньо досвіду застосування комбінованої терапії. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності протипоказано застосовувати препарат. У пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією печінки виведення нітрендипіну може уповільнюватися, що може призвести до артеріальної гіпотензії. У разі виникнення побічних явищ (холестатичної жовтяниці, збільшення показників печінкових ферментів), що можуть призвести до некрозу печінки, слід припинити терапію препаратом та звернутися до лікаря.
При лікування інгібіторами АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та стенозом ниркової артерії (білатеральним або однобічним) значно підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, що може призвести втрати функції нирок.
Інгібітори АПФ можуть спиричиняти збільшення рівня калію, особливо у пацієнтів з недостатністю серцево-судинної системи та нирковою недостатністю. Не рекомендується сумісна терапія з калій зберігаючи ми діуретиками та харчовими добавками, що вміщують калій. Якщо є негайна потреба в комплексній терапії, необхідно контролю вати концентрацію калію в сироватці крові.
У деяких випадках Енеас може викликати ортостатичну гіпотензію. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення та усунення клінічних ознак порушення водно-сольового балансу внаслідок застосування сечогінних засобів, низько сольової дієти, гемодіалізу, діареї або блювання. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії, яка зникає після надання хворому положення лежачи та корекції рівня артеріального тиску та об’єму циркулюючої крові. Особливо уважним повинен бути підхід до лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Скороминуча артеріальна гіпотензія при відновленому артеріальному тиску та об’ємі циркулюючої рідини не є протипоказанням для лікування препаратом Енеас.
Інгібітори АПФ повинні застосовуватись з обережністю у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка. При виражених порушеннях гемодинаміки не слід застосовувати препарат (див. розділ „Протипоказання”).
Спостерігались випадки кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Звичайно кашель носить непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату.
Пацієнти з первинним альдостеронізмом звичайно резистентні до терапії антигіпертензивними засобами, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у зв’язку з цим не рекомендується застосовувати препарат.
Через підвищений ризик анафілактичних реакцій препарат не слід призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням полі акрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69®) або плазмоферез із застосуванням декстрана сульфату, а також пацієнтам під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих.
Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які підвищують артеріальний тиск, препарат блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, вона коригується за допомогою збільшення об’єму рідини.
У поодиноких випадках нітрендипін може викликати зворотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів при штучному заплідненні, що може вплинути на функціональний стан сперми.
Препарат менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси.
Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями всмоктування глюкози-галактози, дефіцитом лактази Лаппа не слід застосовувати препарат.
|
| Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. В індивідуальних випадках на початку лікування та при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем може бути знижена здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. |
|
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Гіпотензивна дія Енеасу посилюється при сумісному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами, зокрема діуретиками, бета-блокаторами, альфа-адрено блокаторами, наприклад, празоліном.
Комбінації еналаприлу малеату з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю:
При одночасному прийомі з калій зберігаючи ми діуретиками, калієвими добавками та препаратами, які збільшують рівень калію в сироватці (наприклад, гепарин), можливе збільшення концентрації калію в плазмі крові, особливо у хворих з порушеннями функції нирок. При сумісному застосуванні таких препаратів необхідно контролю вати концентрацію калію в плазмі крові.При одночасному прийомі з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно підвищення ризику виникнення побічної і токсичної дії. У випадку такої комбінації необхідно ретельно контролю вати рівень літію в сироватці. Сумісне застосування не рекомендується. При одночасному застосуванні з не стероїдними протизапальними препаратами можливе послаблення гіпотензивної дії інгібіторів АПФ, додаткове збільшення рівня калію в сироватці крові з послабленням функції нирок. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок сумісне застосування може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Еналаприл може підвищувати гіпоглікемічну дію пероральних протидіабетичних засобів, необхідно контролю вати рівень глюкози в крові. Баклофен, аміфостин посилюють гіпотензивну дію препарату. Необхідний контроль за артеріальним тиском та коригування дози. Сумісний прийом з нейролептичними засобами або з трициклічними антидепресантами може призвести до ортостатичної артеріальної гіпотензії. При застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імуносуп ресорами, системними кортикостероїдами, прокаїнамідом можливий розвикок лейкопенії.
Комбінації нітрендипіну з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю:
Нітрендипін може підвищувати концентрацію дигоксину в плазмі при сумісному застосуванні. Необхідно контролю вати плазмові рівні дигоксину.Нітрендипін може посилювати дію та тривалість м’язових релаксантів, таких як панкуроній. Грейпфрутовий сік гальмує окисний метаболізм нітрендипіну, збільшуючи концентрацію останнього в плазмі, внаслідок чого посилюється гіпотензивний ефект Енеасу. Нітрендипін метаболізується в слизовій оболонці кишечнику та печінки за участю системи цитохром Р 450. Засоби, які стимулюють цю систему, наприклад, антиконвульсанти (фенітоїн, фенобарбітал, карбомазепін) та рифампіцин можуть викликати сильне зниження біологічної доступності нітрендипіну. Засоби, які пригнічують цю ферментативну систему, наприклад, протигрибкові засоби (інтраконазол та ін.), сприяють збільшенню концентрації нітрендипіну в плазмі крові. Нітрендипін та бета-блокатори володіють синергічними ефектами. |
|
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Активні сполуки, що входять до складу препарату Енеас чинять взаємно доповнюючу дію. Механізм антигіпертензивної дії еналаприл малеату пов’язаний з конкуруючим інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину І в ангіотензин ІІ (який чинить виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). В результаті зменшення концентрації ангіотензину ІІ виникає вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє велику роль в регуляції артеріального тиску, тому еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект також у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. Тривалий прийом еналаприлу пацієнтами з первинною артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю здатен покращити функцію нирок за рахунок збільшення швидкості клуб очкової фільтрації. Нітрендипін - антагоніст кальцію, похідний 1,4 – дигідропіридину. Механізм антигіпертензивної дії пов’язаний з пригніченням надходження іонів кальцію через клітинні мембрани гладком’язових клітин стінок кровоносних судин. Шляхом зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію в клітинах нітрендипін знижує скоротливість м’язів судин, розширення периферичних артерій знижує загальний периферичний опір та патологічно підвищений артеріальний тиск. Нітрендипін має помірний натрійуретичний ефект, особливо на початку лікування. Фармакокінетика. Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується, на абсорбцію еналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Максимальної концентрації в сироватці досягає через 1 годину. Зв’язування з білками плазми становить 50 – 60 %. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізу ється в еналаприлат. Максимальної концентрації в сироватці досягає через 3 – 4 години після перорального застосування препарату. Виводиться еналаприл, головним чином, нирками (в незміненому вигляді та 40 % у вигляді енаприлату). За винятком перетворення до енаприлату, інших ознак істотних метаболічних трансформацій еналаприлу немає. Графік концентрації енаприлату в сироватці характеризується пролонгованою термінальною фазою, яка асоціюється із зв’язуванням АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок постійні концентрації енаприлату досягалися на четвертий день прийому препарату. Ефективний на півперіод накопичення енаприлату після багаторазового перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. Ступінь всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна у рекомендованому терапевтичному діапазоні. Нітрендипін швидко і майже повністю (88 %) всмоктується. Максимальної концентрації в сироватці досягає через 1 – 3 години після прийому препарату. Біодоступність становить 20 – 30 %. Зв’язування нітрендипіну з білками плазми становить 96 – 98 %. Нітрендипін практично повністю метаболізується в печінці шляхом окиснення. Період напів виведення становить 8 – 12 годин. Накопичення активної сполуки або її метаболітів не спостерігалось. У пацієнтів з хронічними порушеннями функцій печінки спостерігалось підвищення концентрації нітрендипіну в плазмі крові. Виводиться нітрендипін, в основному, нирками у вигляді неактивних метаболітів (приблизно 77 %) та через жовчні протоки. Одночасне призначення еналаприлу малеату та нітрендипіну може незначною мірою підвищувати біодоступність цих сполук, не є клінічно значущим. |
|
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: жовті, довгастої форми, двоопуклі таблетки з тисненням „E/N” з одного боку.Термін придатності. 3 роки. |
|
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. |
|
Упаковка. 10 таблеток у блістері. По 2, 3, 6 блістерів у картонній коробці. |
|
Категорія відпуску. За рецептом. |
|
Виробник. „Феррер Інтернаціональ, С. А.”, Іспанія. |
|
Місцезнаходження. 08028 Барселона, Іспанія, Гран Віа Карлос III, 94. |
СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:
табл., № 20, № 30, № 60
| Эналаприла малеат | 10 мг |
| Нитрендипин | 20 мг |
№ UA/10389/01/01 от 29.01.2010 до 29.01.2015
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:
Фармакодинамика. Активные соединения, входящие в состав препарата Энеас, оказывают взаимодополняющее действие. Механизм антигипертензивного действия эналаприла малеата связан с конкурирующим ингибированием активности АПФ, что приводит к снижению скорости преобразования ангиотензина I в ангиотензин II (который оказывает выраженное сосудосуживающее действие и стимулирует секрецию альдостерона в коре надпочечников). В результате снижения концентрации ангиотензина II возникает вторичное повышение активности ренина плазмы крови за счет угнетения отрицательной обратной связи при высвобождении ренина и прямое снижение секреции альдостерона. Механизм, посредством которого эналаприл снижает АД, прежде всего связывают с угнетением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, которая играет значительную роль в регуляции АД, поэтому эналаприл может выявлять антигипертензивный эффект также у пациентов с низкорениновой гипертензией. Продолжительный прием эналаприла пациентами с первичной АГ и почечной недостаточностью способен улучшить функцию почек за счет повышения скорости клубочковой фильтрации.
Нитрендипин — антагонист кальция, производное 1,4-дигидропиридина. Механизм антигипертензивного действия связан с угнетением поступления ионов кальция через клеточные мембраны гладкомышечных клеток стенок кровеносных сосудов. Путем снижения внутриклеточной концентрации кальция в клетках нитрендипин снижает сократимость мышц сосудов, вызывает расширение периферических артерий, снижает ОПСС и патологически повышенное АД. Нитрендипин обладает умеренным натрийуретическим эффектом, особенно в начале лечения.
Фармакокинетика. После перорального приема эналаприл быстро всасывается, на его абсорбцию не влияет наличие пищи в ЖКТ. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 1 ч. Связывание с белками плазмы крови составляет 50–60%. После всасывания эналаприл быстро гидролизуется в эналаприлат. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 3–4 ч после перорального приема препарата. Выделяется эналаприл в основном почками (в неизмененном виде и 40% в виде энаприлата). За исключением преобразования в енаприлат, другие признаки существенных метаболических трансформаций эналаприла отсутствуют. График концентрации энаприлата в сыворотке крови характеризуется пролонгированной терминальной фазой, которая ассоциируется со связыванием АПФ. У пациентов с нормальной функцией почек постоянные концентрации энаприлата достигались на 4-й день приема препарата. Эффективный Т½ энаприлата после многократного перорального применения эналаприла составляет 11 ч. Степень всасывания и гидролиза эналаприла подобна в рекомендованном терапевтическом диапазоне.
Нитрендипин быстро и почти полностью (88%) всасывается в ЖКТ. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 1–3 ч после приема препарата. Биодоступность — 20–30%. Связывание нитрендипина с белками плазмы крови составляет 96–98%.
Нитрендипин практически полностью метаболизируется в печени путем окисления. Т½ составляет 8–12 ч. Накопления активного соединения или его метаболитов не наблюдали. У пациентов с хроническим нарушением функции печени отмечали повышение концентрации нитрендипина в плазме крови.
Выделяется нитрендипин в основном почками в виде неактивных метаболитов (приблизительно 77%) и с желчью через ЖКТ.
Одновременное назначение эналаприла малеата и нитрендипина может в незначительной мере повышать биодоступность этих соединений, что не имеет клинического значения.
ПОКАЗАНИЯ:
лечение АГ у пациентов, нуждающихся в комбинированной терапии.
ПРИМЕНЕНИЕ:
рекомендуемая доза для взрослых и пациентов пожилого возраста — 1 таблетка в сутки. Таблетки глотать целыми, не разламывая и не разжевывая, запивая достаточным количеством воды.
Продолжительность лечения определяется индивидуально врачом, в зависимости от показаний и тяжести заболевания.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к компонентам препарата; ангионевротический отек в анамнезе, вызванный каким-либо ингибитором АПФ; наследственный или идиопатический ангионевротический отек; II–III триместр беременности; состояние с нестабильной гемодинамикой после острого нарушения мозгового кровообращения и острого инфаркта миокарда; стеноз почечной артерии (билатеральный или односторонний); стеноз аорты или митрального клапана с выраженным нарушением гемодинамики, гипертрофическая кардиомиопатия; тяжелые нарушения функции печени и/или почек (клиренс креатинина <10 мл/мин) во время проведения гемодиализа; детский возраст.
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
вследствие применения препарата Энеас возникали следующие побочные реакции. Часто (1–10%): приливы жара, отеки, головная боль, кашель. Нечасто (0,1–1%): головокружение, тахикардия, кожная сыпь, тошнота, диспепсия, артериальная гипотензия. Очень редко (<0,01%), включая единичные случаи: астения, гипотермия, пальпитация, периферическая ишемия, гематурия, фарингит, трахеит, диспноэ, вздутие живота, повышение уровня печеночных ферментов, гипокалиемия, сонливость, парестезии, тремор и судороги.
Ниже приведены побочные эффекты, которые могут возникать в результате монотерапии одним из активных веществ
Эналаприл
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Нечасто: артериальная или ортостатическая гипотензия с такими симптомами: головокружение, слабость, нарушение зрения.
Редко: синкопе (особенно в начале лечения, у пациентов с сердечной недостаточностью, тяжелой степенью почечной недостаточности и при повышении дозы).
Очень редко: в единичных случаях в связи с внезапным падением АД — тахикардия, пальпитация, аритмия, брадикардия, фибрилляция предсердий, боль за грудиной, стенокардия, инфаркт миокарда, инсульт, эмболия легочной артерии, инфаркт легких, отек легких.
Со стороны почек и мочевыделительной системы
Нечасто: возникновение или обострение нарушения функции почек.
Редко: олигурия, протеинурия, у пациентов с нарушенной функцией почек может возникать боль в области поясницы.
Очень редко: ОПН.
Со стороны дыхательной системы
Нечасто: сухой кашель, ангина, охриплость голоса, бронхит.
Редко: диспноэ, синусит, ринит.
Очень редко: в единичных случаях бронхоспазм/астма, легочные инфильтраты, стоматит, глоссит, сухость во рту, пневмония, ангионевротический отек с вовлечением глотки, гортани или языка, что в отдельных случаях может вызвать непроходимость дыхательных путей (группа риска — пациенты негроидной рассы).
Со стороны органов ЖКТ
Нечасто: тошнота, боль в животе, нарушение пищеварения.
Редко: рвота, диарея, запор, диспепсия, потеря аппетита.
Очень редко: в единичных случаях нарушение функции печени, гепатит, печеночная недостаточность, непроходимость кишечника, стоматит, глоссит, симптомы холестатической желтухи с возможностью прогрессирования, вплоть до развития гепатонекроза.
Со стороны эндокринной системы
Очень редко: гинекомастия.
Со стороны нервной системы
Нечасто: головная боль, утомляемость.
Редко: головокружение, нарушение сна, депрессия, импотенция, периферическая нейропатия с парестезией, нарушение равновесия, мышечные судороги, нервозность, спутанность сознания.
Со стороны сосудов и кожи
Нечасто: аллергические кожные реакции (экзантема).
Редко: зуд, кожная сыпь, крапивница, ангионевротический отек, распространяющийся на губы, лицо и конечности.
Очень редко: тяжелые формы кожных реакций (пемфигус, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, злокачественная экссудативная эритема или токсический эпидермальный некроз), фоточувствительность, повышенное потоотделение, облысение, онихолизис и обострение болезни Рейно. Нарушения со стороны кожи могут сопровождаться жаром, миалгией, артритом, васкулитом, серозитом, эозинофилией, лейкоцитозом, повышением показателей СОЭ и уровня антинуклеарних тел.
Со стороны органов чувств
Редко: звон в ушах, нечеткость зрения, изменение вкусовых ощущений или кратковременная потеря вкуса, потеря нюха, сухость глаз, слезоточивость.
Изменения лабораторных показателей
Нечасто: снижение уровня гемоглобина, гематокрита, уменьшение количества лейкоцитов и тромбоцитов.
Редко: у пациентов с нарушенной функцией почек, коллагенозом или получающих аллопуринол, прокаинамид или иммунносупрессоры: анемия, тромбоцитопения, нейтропения, эозинофилия (в единичных случаях — агранулоцитоз, панцитопения); у пациентов с нарушением функции почек, тяжелой формой сердечной недостаточности, реноваскулярной АГ: повышение концентрации мочевины, креатинина, калия в сыворотке крови, снижение концентрации натрия, гиперкалиемия (у больных сахарным диабетом), повышенное выделение альбумина с мочой. В единичных случаях зафиксирована гемолитическая анемия, повышение концентрации печеночных ферментов и билирубина.
Нитрендипин
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Нечасто: аритмия, тахикардия, пальпитация, периферический отек, приливы жара, расширение сосудов.
Очень редко: артериальная гипотензия, стенокардия, ощущение боли за грудиной.
Со стороны ЖКТ
Нечасто: тошнота, диарея.
Редко: боль в животе, запор, диспепсия, рвота.
Очень редко: гипертрофический гингивит.
Со стороны эндокринной системы
Очень редко: гинекомастия.
Со стороны крови
Очень редко: лейкопения, агранулоцитоз.
Со стороны нервной системы
Нечасто: головная боль.
Редко: нервозность, парестезии, тремор, головокружение.
Со стороны дыхательной системы
Редко: диспноэ.
Со стороны костно-мышечной системы
Редко: зуд, кожная сыпь, крапивница, миалгия.
Со стороны органов чувств
Редко: нарушение зрения.
Со стороны мочевыделительной системы
Очень редко: повышенная частота мочеиспускания, полиурия.
Изменения лабораторных показателей
В единичных случаях зафиксировано повышение концентрации печеночных ферментов.
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
в период применения ингибиторов АПФ, особенно в начале лечения и при длительной терапии в отдельных случаях может возникнуть ангионевротический отек. Пациентам необходимо срочно информировать врача в случае возникновения любых симптомов, свидетельствующих об ангионевротическом отеке (отечность лица, конечностей, глаз, губ, языка, затруднение дыхание или глотания) и немедленно прекратить прием препарата. Ангионевротический отек, сопровождающийся отеком гортани, может привести к летальному исходу. Необходимо тщательное наблюдение состояния пациента с целью контроля клинических симптомов, прекратив наблюдение только после их исчезновения. У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, отмечали случаи развития нейтропении, тромбоцитопении и анемии. Пациентам группы риска (почечная недостаточность, коллагенозы, лечение иммунодепрессантами, аллопуринолом, прокаинамидом) следует с осторожностью применять препарат и проводить контроль лабораторных показателей. Пациентам с почечной недостаточностью необходимо контролировать функцию почек, особенно в первые недели приема ингибиторов АПФ. Пациенты с умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина >30 мл/мин; креатинин в сыворотке крови <3 мг/мл) не нуждаются в коррекции дозы. У некоторых пациентов в начале лечения ингибиторами АПФ возникает артериальная гипотензия, что может способствовать дополнительному снижению функции почек. В этих случаях наблюдаются приступы ОПН, которые обычно имеют обратимый характер.
Данные относительно применения препарата Энеас у пациентов с недавно трансплантированной почкой отсутствуют. У пациентов с почечной недостаточностью в единичных случаях может возникать протеинурия. Пациентам с протеинурией (>1 г/сут) следует применять препарат после тщательной оценки соотношения польза/риск и под контролем клинических лабораторных показателей.
Необходимо с осторожностью применять препарат у пациентов с легкой и средней степенью печеночной недостаточности, поскольку нет достаточного опыта применения комбинированной терапии. Пациентам с тяжелой степенью печеночной недостаточности прием препарата противопоказан. У пациентов пожилого возраста в связи со снижением функции печени выведение нитрендипина может замедляться, что может привести к артериальной гипотензии. В случае возникновения проявлений побочного действия со стороны печени (холестатическая желтуха, повышение показателей печеночных ферментов), что может привести к гепатонекрозу, необходимо прекратить терапию препаратом и обратиться к врачу.
При лечении ингибиторами АПФ у пациентов с реноваскулярной гипертензией и стенозом почечной артерии (билатеральным или односторонним) значительно повышается риск возникновения артериальной гипотензии и почечной недостаточности, что может привести к нарушению функции почек.
Ингибиторы АПФ могут вызывать повышение уровня калия, особенно у пациентов с сердечной и почечной недостаточностью. Не рекомендуется сочетанная терапия с калийсберегающими диуретиками и пищевыми добавками, содержащими калий. При необходимости проведения данной комбинированной терапии следует контролировать концентрацию калия в сыворотке крови.
В некоторых случаях Энеас может вызвать ортостатическую гипотензию. Пациентов необходимо обследовать с целью выявления и устранения клинических признаков нарушения водно-электролитного баланса вследствие применения мочегонных средств, низкосолевой диеты, гемодиализа, диареи или рвоты. Как и при применении других антигипертензивных средств, у некоторых пациентов возможно развитие симптоматической гипотензии, исчезающей после принятия больным горизонтального положения и коррекции уровней АД и ОЦК. Особенно внимательно следует подходить к лечению пациентов с ИБС или цереброваскулярными заболеваниями, поскольку чрезмерное снижение АД может привести к развитию инфаркта миокарда или инсульта. Быстро проходящая артериальная гипотензия при восстановленном уровне АД и ОЦК не является противопоказанием для лечения препаратом Энеас. Ингибиторы АПФ необходимо применять с осторожностью у пациентов с обструкцией пути оттока из левого желудочка. При выраженных нарушениях гемодинамики применять препарат не следует (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Наблюдались случаи появления кашля на фоне терапии ингибиторами АПФ. Обычно кашель носит непродуктивный, постоянный характер и прекращается после отмены препарата. Пациенты с первичным альдостеронизмом обычно резистентны к терапии антигипертензивными средствами, действующими на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, в связи с этим применение данного препарата не рекомендуется.
В связи с повышенным риском анафилактических реакций препарат не следует назначать пациентам, находящимся на гемодиализе, с использованием полиакрилонитрильних мембран с высокой пропускной способностью (таких как АИ 69®) или плазмаферез с применением декстрана сульфата, а также пациентам во время проведения гипосенсибилизации аллергеном яда перепончатокрылых.
Во время больших хирургических операций или при анестезии с применением препаратов, повышающих АД, препарат блокирует образование ангиотензина II вторично к компенсаторному освобождению ренина. Если при этом развивается артериальная гипотензия, она корректируется с помощью увеличения объема жидкости.
В единичных случаях нитрендипин может вызвать обратимые биохимические изменения в головке сперматозоидов при искусственном оплодотворении, что может повлиять на функциональное состояние спермы.
Препарат менее эффективно снижает АД у пациентов негроидной расы. Пациентам с редкими наследственными нарушениями всасывания глюкозы-галактозы, дефицитом лактазы Лаппа не следует применять препарат.
Период беременности и кормления грудью. Опыт применения препарата Энеас в I триместр беременности ограничен. В период беременности следует прекратить прием препарата, кроме случаев, когда продолжение приема препарата имеет жизненно важное значение для женщины. Прием препарата Энеас противопоказан в II и III триместр беременности. Применение ингибиторов АПФ в этот период отрицательно влияет на плод и новорожденного, вызывая почечную недостаточность, артериальную гипотензию, гиперкалиемию, гипоплазию костей черепа, вероятное развитие олигогидрамниона. Если назначение препарата в период беременности неизбежно, необходимо следить за развитием плода с помощью УЗИ функции почек и костей черепа.
Энаприлат проникает в грудное молоко в следовых количествах, поэтому в период кормления грудью проводят наблюдение за ребенком с целью выявления побочных эффектов. Матери не следует применять препарат в период кормления грудью недоношенных детей и в первые несколько недель после рождения ребенка.
Дети. Клинические данные относительно эффективности и безопасности применения препарата для лечения детей отсутствуют, поэтому его не назначают этой возрастной группе пациентов.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. В индивидуальных случаях в начале лечения и при замене препарата, а также при взаимодействии с алкоголем может быть снижена способность управлять транспортными средствами или работать со сложными механизмами.
ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
гипотензивное действие Энеаса усиливается при сочетанном применении с другими гипотензивными средствами, в частности диуретиками, блокаторами β-адренорецепторов, блокаторами α-адренорецепторов, например празозином.
Комбинации эналаприла малеата с другими средствами, которые необходимо применять с осторожностью
При сочетанном приеме с калийсберегающими диуретиками, калиевыми добавками и препаратами, повышающими уровень калия в сыворотке крови (например гепарин), возможно повышение концентрации калия в плазме крови, особенно у больных с нарушением функции почек. При сочетанном применении таких препаратов необходимо контролировать концентрацию калия в плазме крови.
При одновременном приеме с препаратами лития вероятна задержка выведения лития из организма и соответственно повышение риска возникновения его побочного и токсического действия. В случае такой комбинации необходимо тщательно контролировать уровень лития в сыворотке крови. Поэтому их сочетанное применение не рекомендуется.
При одновременном применении с НПВП возможно ослабление гипотензивного действия ингибиторов АПФ, дополнительное повышение уровня калия в сыворотке крови со снижением функции почек. У некоторых пациентов с нарушенной функцией почек сочетанное применение может привести к дальнейшему ухудшению функции почек. Эналаприл может повышать гипогликемическое действие пероральных противодиабетических средств, поэтому необходимо контролировать уровень глюкозы в крови.
Баклофен, амифостин усиливают гипотензивное действие препарата. Необходимы контроль АД и коррекция дозы.
Одновременный прием с нейролептическими средствами или трициклическими антидепрессантами может привести к ортостатической артериальной гипотензии.
При применении с аллопуринолом, цитостатиками, иммуносупрессорами, системными ГКС, прокаинамидом возможно развитие лейкопении.
Комбинации нитрендипина с другими средствами, которые необходимо применять с осторожностью
Нитрендипин может повышать концентрацию дигоксина в плазме крови при сочетанном применении. Необходимо контролировать уровень дигоксина в плазме крови.
Нитрендипин может усиливать действие и продолжительность миорелаксантов, таких как панкурония бромид.
Грейпфрутовый сок тормозит окислительный метаболизм нитрендипина, повышая концентрацию последнего в плазме крови, вследствие чего усиливается гипотензивный эффект препарата Энеас. Нитрендипин метаболизируется в слизистой оболочке кишечника и печени при участии системы цитохром Р450. Средства, стимулирующие эту систему, например, антиконвульсанты (фенитоин, фенобарбитал, карбамазепин) и рифампицин могут вызвать значительное снижение биодоступности нитрендипина. Средства, подавляющие эту ферментную систему, например, противогрибковые средства (интраконазол и др.) способствуют повышению концентрации нитрендипина в плазме крови. Нитрендипин и блокаторы β-адренорецепторов обладают синергическим эффектом.
ПЕРЕДОЗИРОВКА:
до настоящего времени явлений передозировки в результате применения препарата Энеас не отмечено. Наиболее вероятный симптом передозировки — артериальная гипотензия.
Лечение: первичная детоксикация — промывание желудка, назначение сорбентов и/или сульфата натрия (на протяжении первых 30 мин). В случае артериальной гипотензии больному необходимо придать горизонтальное положение и провести восстановление водно-электролитного баланса. При брадикардии назначают атропин. При тяжелой передозировке возможно в/в введение катехоламинов, ангиотензина II и проведение гемодиализа. Необходимо тщательно контролировать концентрацию креатинина и электролитов в сыворотке крови.
УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
при температуре не выше 25 °С.
Реклама
